ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 141366602

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 296/12469/26

1-і/296/353/26

УХВАЛА

Іменем України

10 листопада 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_8 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_10 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12026060000000399 від 06.06.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,-

установив:

У провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебуває вказане кримінальне провадження.

Прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.

В обґрунтування клопотання зазначив, що ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 11.06.2026 року щодо ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Надалі строк дії зазначеного запобіжного заходу неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою від 28.09.2026 року — до 10.11.2026 року включно.

Враховуючи, що ризики, які існували на час обрання даного запобіжного заходу, продовжують існувати та не втратили своєї актуальності. Зокрема, тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, суворість можливого покарання та усвідомлення обвинуваченим наслідків своїх дій створюють реальну можливість його переховування від суду. Крім того, оскільки судом ще не допитано всіх свідків, зберігається ризик незаконного впливу на них з метою зміни показань або відмови від їх надання. Характер інкримінованої протиправної діяльності та обставини приховування її слідів також свідчать про можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення нових кримінальних правопорушень.

Водночас обставини, які стали підставою для обрання та подальшого продовження запобіжного заходу, істотно не змінилися, а завершення судового розгляду до закінчення строку тримання під вартою не очікується. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не запобігатиме наявним ризикам.

Таким чином, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 , запобігання спробам переховування від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення нових кримінальних правопорушень, сторона обвинувачення вважає за необхідне продовжити строк тримання його під вартою без визначення розміру застави.

У судовому засіданні прокурор доводи клопотання підтримав, просив задовольнити клопотання із викладених у ньому підстав.

Адвокат ОСОБА_7 та його підзахисний ОСОБА_6 просили суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора, застосувти запобіжнй захід у вигляді цілодобового ломашнього арешту, або визначити розмір застави.

Потерпіла ОСОБА_8 просила продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .

Колегія суддів дослідивши клопотання, додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дійшла наступного висновку.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення дієвості кримінального провадження є запобіжні заходи.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді

Вирішуючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, суд звертає увагу, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 та ч. 2 ст. 111 КК України, за які законом передбачено покарання у виді тривалого позбавлення волі. Усвідомлення обвинуваченим тяжкості пред`явленого обвинувачення та можливих правових наслідків у разі визнання його винуватим, у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження, дає суду підстави вважати, що, перебуваючи на волі, він може вжити заходів для ухилення від суду та кримінальної відповідальності.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення мало особливо тяжкі наслідки, а саме призвело до смерті людини. Зважаючи на характер пред`явленого обвинувачення та усвідомлення обвинуваченим можливих правових наслідків у разі постановлення обвинувального вироку, колегія суддів вважає, що існує ймовірність його спроб ухилитися від суду шляхом переховування. Наведені обставини свідчать про те, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати.

При визначенні ступеня ймовірності такого ризику колегія суду враховує також наявність у ОСОБА_6 родинних зв`язків, які потенційно можуть сприяти його виїзду за межі України. Крім того, з огляду на вік обвинуваченого, він має законодавчо визначені підстави для перетину державного кордону України в період дії воєнного стану. Така обставина об`єктивно розширює можливості його виїзду за кордон та, відповідно, може ускладнити забезпечення його участі у судовому провадженні.

Колегія суддів також вважає, що на цей час зберігається ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків у кримінальному провадженні. Зокрема, ОСОБА_6 , використовуючи особисті знайомства та інші наявні зв`язки, потенційно може вчиняти дії, спрямовані на схиляння свідків до зміни раніше наданих показань, відмови від їх надання або повідомлення суду неправдивої інформації.

Окрім цього, колегія суддів доходить висновку про збереження ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення. Такий висновок ґрунтується на характері та ступені суспільної небезпечності діянь, які йому інкримінуються, а також на обставинах, які, за твердженням сторони обвинувачення, вказують на вжиття ним заходів щодо приховування слідів кримінальних правопорушень. Сукупність зазначених факторів, на переконання суду, дає підстави припускати, що в разі звільнення з-під варти ОСОБА_6 може продовжити протиправну поведінку. Відтак ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, залишається актуальним.

Оцінюючи дані про особу обвинуваченого та його соціальні зв`язки, суд бере до уваги, що ОСОБА_6 не має на утриманні неповнолітніх дітей та не перебуває в офіційних трудових відносинах. На думку суду, наведені обставини не свідчать про наявність достатньо міцних соціальних зв`язків, які могли б виступати належною гарантією його сумлінної процесуальної поведінки.

Окремо колегія суддів враховує вимоги ч. 6 ст. 176 КПК України, якими передбачено, що в умовах дії воєнного стану стосовно осіб, обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема передбачених ст. 111 КК України, за наявності ризиків, визначених ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, зазначена норма надає суду право, з урахуванням обставин та підстав, передбачених статтями 177 і 178 КПК України, не визначати розмір застави у кримінальних провадженнях щодо злочинів, наслідком яких стала загибель людини, а також щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтями 111 та 115 КК України.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України відсутні, а тому обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, без визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 182, 315, 371, 372 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, або визначенння альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№8)» на строк 60 днів, тобто до 08 січня 2027 року включно, без права внесення застави.

Копію даної ухвали направити до Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8)» для виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3