ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 141356131

Озвучення тимчасово недоступне

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ РОЗГЛЯДУ ЗВІТУ ПРО ВИКОНАННЯМ РІШЕННЯ СУДУ

09 листопада 2026 року

Справа № 280/1233/22 м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Державної судової адміністрації України про виконання судового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, ЄДРПОУ 26316700), Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5; код ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала зазначена справа.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.08.2022 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з січня 2021 року по грудень 2021 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102,00 гривні, зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум, зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити суддівську винагороду судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.12.2022 скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено в позові.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.07.2023 постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.12.2022 скасовано; рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.08.2022 залишено в силі.

Відтак, рішення суду першої інстанції набрало законної сили 13.07.2023.

14 вересня 2023 року судом видано виконавчі листи по справі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.08.2026 встановлено судовий контроль за виконанням рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 23.08.2022 по справі № 280/1233/22 в частині здійснення Державною судовою адміністрацією України фінансування територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та зобов`язано Державну судову адміністрацію України подати звіт про виконання рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 23.08.2022 по справі № 280/1233/22 у строк до 01.11.2026

30 жовтня 2026 року на адресу суду подано звіт Державної судової адміністрації України про виконання судового рішення. Боржник просить прийняти звіт про виконання рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 23.08.2022 по справі № 280/1233/22.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2026 прийнято до розгляду звіт про виконання судового рішення у справі, призначено до розгляду звіт без виклику сторін в порядку письмового провадження протягом десяти днів з дня її надходження, запропоновано подати до суду письмові пояснення щодо змісту звіту та повноти виконання судового рішення відповідачем.

Позивачем 09.11.2026 надано до суду пояснення щодо звіту боржника. Стягувач вважає, що звіт боржника не повинен бути прийнятий судом у зв`язку з ти, що відсутність бюджетного фінансування не є законною підставою для невиконання рішення суду, оскільки державні органи не можуть посилатися на брак коштів як на виправдання порушення зобов`язань. Верховний Суд неодноразово наголошував, що це не звільняє боржника від відповідальності та не перешкоджає проведенню виплат. Крім того, ДСА України, окрім своїх нічим не підтверджених пояснень, не надала до звіту доказів відсутності бюджетного фінансування для виконання вищевказаного рішення суду. Також, присуджена позивачу сума суддівської винагороди навіть не була нарахована, що свідчить про відсутність не лише фактичної виплати, а й намірів відповідача на завершення необхідних дій для реалізації мого права, підтвердженого судовим рішенням. Саме по собі листування боржника з іншими органами не свідчить про дієвість вжитих боржником заходів для виконання рішення суду. Боржник формально ставиться до виконання судового рішення свідчить і той факт, що у звіті він зазначає, що стягувач та державний виконавець вправі звернутися до суду із заявою про встановлення способу та порядку виконання рішення суду шляхом стягнення зазначеної суми з бюджетної програми. При цьому боржник не зазначає яку конкретно суму має стягнути із вказаної програми. Тобто боржник навіть не визначив який розмір суддівської винагороди має отримати стягувач за судовим рішенням і навіть не витребував з ТУ ДСА України в Запорізькій області розрахунок відповідної суми.

Розглянувши звіт про виконання судового рішення в порядку ст. 382 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Згідно з ч. 3 ст. 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Положеннями ст. 382-2 КАС України визначено, що суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Положеннями ст. 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Згідно з вимогами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

На виконання приписів статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналізуючи наведені норми, суд зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також, Конституційним Судом України у рішенні від 26.06.2013 взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави, як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30.06.2009 №16-рп/2009).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

На підставі аналізу ст.ст. 3, 8, ч.ч. 1, 2 ст. 55, ч.ч. 1 та 2 ст. 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006 заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Схожі висновки Конституційний Суд України зробив у рішеннях від 01.03.2023 у справі № 2-р(ІІ)/2023 (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення) та від 19.04.2023 у справі № 4-р(ІІ)/2023 (щодо особових даних у судовому рішенні).

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 01.02.2022 у справі 420/177/20 та від 18.05.2022 у справа №140/279/21.

Суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі №420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі №611/26/17, від 07.02.2022 у справі №200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі № 520/926/21.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист. Обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Зі змісту звіту Державної судової адміністрації України та доданих до нього документів судом установлено, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником коштів за якою є Державна судова адміністрація України.

Державною судовою адміністрацією України зазначено, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» за цією бюджетною програмою були передбачені видатки у розмірі 10,0 млн грн, які розподілено між судами, органами та установами системи правосуддя.

Державна судова адміністрація України впродовж 2024 – 2026 років ДСА України листами від 30.04.2024 № 11-10400/24, від 22.07.2024 № 11-14862/24, від 11.10.2024 № 11-19998/24, від 03.02.2025 № 11-2404/25, від 06.03.2025 № 11-4566/25, від 07.04.2025 № 11-6770/25, від 12.05.2025 № 11-9437/25, від 17.06.2025 № 11-12026/25, від 16.07.2025 № 11-14135/25, від 26.08.2025 № 11-17114/25, від 10.11.2025 № 11 22383/25, від 03.03.2026 № 11-4560/26, від 14.04.2026 № 11-8187/26 та від 11.05.2026 № 11-10220/26 зверталось до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до бюджету України, зокрема, до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною Програмою на суму 2 427,2 млн гривень.

Міністерство фінансів України у відповідях від 09.05.2024 № 08020-01 2/14939, від 06.08.2024 № 08020-09-6/23061, від 24.10.2024 № 08020-09-6/30749, від 17.02.2025 № 08020-01-2/5032, від 09.05.2024 № 08020-01-2/14939, від 02.04.2025 № 08020-09-6/9609, від 30.04.2025 № 08020-09-6/12329, від 23.05.2025 № 08020-09 6/14832, від 28.05.2025 № 08020-09-6/15313, від 30.07.2025 № 08020-09 6/21433, від 11.12.2025 № 08020-01-6/36317, від 25.03.2026 № 08020-01-2/8480, від 22.04.2026 № 08020-09-6/11250 та від 21.05.2026 № 08020-09-6/14134 повідомило, що фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, а виконання судових рішень здійснюється на підставі виконавчих листів Державною казначейською службою України відповідно до Порядку № 845.

У подальшому Державна судова адміністрація України та Рада суддів України спільним листом від 30.06.2026 №11-13720/26 звернулися до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з пропозицією збільшити бюджетні призначення за вказаною бюджетною програмою на суму 978,8 млн грн. Водночас Міністерство фінансів України листом від 23.07.2026 №08020-01-2/20708 повідомило, що виконання рішень судів у період дії воєнного стану має здійснюватися в межах видатків, передбачених у Державному бюджеті України на 2026 рік за відповідною бюджетною програмою.

Надані відповідачем документи підтверджують вчинення ними організаційних і бюджетних заходів, спрямованих на забезпечення фінансування видатків, необхідних для виконання судових рішень, зокрема звернення до органів, від яких залежить визначення та збільшення обсягу відповідних бюджетних призначень.

Суд ураховує, що Державна судова адміністрація України як головний розпорядник бюджетних коштів не наділена повноваженнями самостійно збільшувати загальний обсяг видатків державного бюджету, встановлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Водночас, суд вважає безпідставними твердження стягувача про те, що відсутність бюджетних асигнувань не підтверджено належними доказами, враховуючи наявність в матеріалах справи копій листів направлених ДСА України, з метою отримання додаткового фінансування, відповідним установам та відповідей на них, які свідчать про наявність об`єктивним обставин, які перешкоджають виконанню рішенню суду в повному обсязі, оскільки у період дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії.

Суд зауважує, що відповідно до статей 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України, а виділення коштів на фінансування відповідних виплат не залежить від волі окремого керівника суб`єкту владних повноважень.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (постанови від 21.11.2018 у справі № 373/436/17, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а, від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17) невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Водночас, у цій справі відповідач надав докази фактичного вчинення необхідних та залежних від нього дій для виконання судового рішення.

Доводи заявника про те, що присуджена позивачу сума суддівської винагороди навіть не була нарахована як доказ відсутності наміру відповідача на завершення виконання судового рішення суд не приймає, як такі, що ґрунтуються на нерозумінні стягувачем розподілу повноважень між ДСА України та її територіальними управліннями.

Судом не встановлено факт і не виявлено доказів ухилення боржника від виконання судового рішення.

Відповідно до ч.11 ст.382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до ч.3 статті 382-1 цього Кодексу.

Ураховуючи обсяг невиконаних зобов`язань, необхідність здійснення бюджетних та організаційних заходів, а також вимогу щодо достатності строку для підготовки наступного звіту, суд вважає за необхідне встановити Державній судовій адміністрації України новий строк тривалістю три місяці з дня отримання копії цієї ухвали для подання звіту про повне виконання судового рішення.

Керуючись ст. 241, 248, 382-1 – 382-3 КАС України Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Прийняти звіт Державної судової адміністрації України про виконання судового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, ЄДРПОУ 26316700), Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5; код ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Встановити Державної судової адміністрації України новий строк для подання звіту про виконання рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 23.08.2022 по справі № 280/1233/22 до 01.02.2027.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Ухвала виготовлена та підписана 09 листопада 2026 року.

Суддя О.О. Артоуз