ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 141343667

Озвучення тимчасово недоступне

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

10 листопада 2026 рокум. ОдесаСправа № 872/21/26 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі судді Ярош А.І.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМ-ЕЛЕКТРО"

про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Миколаївській професійній асоціації "Третейське управління правовими конфліктами" від 14.04.2026

у справі №4/2026

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО БАЛАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМ-ЕЛЕКТРО"

про стягнення 6 656 886,86 грн

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Миколаївській професійній асоціації "Третейське управління правовими конфліктами" від 14.04.2026 у справі №4/2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО БАЛАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМ-ЕЛЕКТРО" задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМ-ЕЛЕКТРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО БАЛАНС" кошти у сумі 6656886,86 грн, що складається з: 4410734,94 грн основна заборгованість, 1304459,46 грн товарний кредит (пункт 7.3 договору), 214431,69 грн пеня за період з 02.02.2026 по 30.03.2026 (пункт 9.2 договору), 661610,24 грн штраф (пункт 9.3 договору), 21443,18 грн 3% річних за період з 02.02.2026 по 30.03.2026 та 44207,35 грн інфляційні нарахування з 12.02.2026 по 21.03.2026; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМ-ЕЛЕКТРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО БАЛАНС" третейський збір у розмірі 26313,77 грн.

29.09.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМ-ЕЛЕКТРО" надійшла заява, в якій останнє просить поновити строк на оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при Миколаївській професійній асоціації "Третейське управління правовими конфліктами" від 14.04.2026 у справі №4/2026; скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Миколаївській професійній асоціації "Третейське управління правовими конфліктами" від 14.04.2026 у справі №4/2026, яким задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО БАЛАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМ-ЕЛЕКТРО".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяви визначено суддю Ярош А.І.

01.10.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО БАЛАНС" надійшли заперечення проти поновлення ТОВ «ТАЙМ-ЕЛЕКТРО» строку на оскарження рішення третейського суду. Вказує, що заявник був обізнаний як про розгляд спору третейським судом, так і про зміст договору поставки №01/12-2/25 від 01.12.2025, у якому містилася третейська угода. Зокрема, позивач посилається на те, що 02.04.2026 заявник отримав копію позовної заяви з додатками, до якої було долучено договір поставки; 17.04.2026 - ухвалу третейського суду від 02.04.2026 про початок розгляду справи та призначення засідання на 14.04.2026. Крім того, заявник був обізнаний про розгляд справи щодо видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду №4/2026, однак не скористався правом подати відзив чи заперечення, хоча був належним чином повідомлений про судове засідання 03.06.2026. Позивач також зазначає, що 19.06.2026 заявник звернувся до Верховного Суду з апеляційною скаргою на ухвалу від 03.06.2026 у справі №872/6/26, у межах якої витребувано матеріали третейської справи. На думку позивача, це додатково підтверджує обізнаність заявника про наявність та зміст рішення третейського суду ще до отримання його копії на виконання ухвали Верховного Суду від 05.08.2026. Крім того, позивач посилається на лист ТОВ «ТАЙМ-ЕЛЕКТРО» від 17.06.2026, отриманий 24.06.2026, у якому заявник обговорював можливість врегулювання заборгованості за рішенням третейського суду, не заперечуючи його наявності та змісту. З огляду на наведене ТОВ «ЕНЕРГО БАЛАНС» вважає причини пропуску строку, наведені заявником, неповажними, оскільки той мав можливість звернутися із заявою про скасування рішення третейського суду раніше, та просить відмовити у відкритті провадження за такою заявою.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2026 у справі 872/21/26 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМ-ЕЛЕКТРО" до надходження матеріалів справи №4/2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду з Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

03.11.2026 отримано матеріали третейської справи №4/2026.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМ-ЕЛЕКТРО" про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на таке.

Так, на обґрунтування поважності причин пропуску строку ТОВ «ТАЙМ-ЕЛЕКТРО» посилається на те, що не брало участі в розгляді справи третейським судом та не отримувало його рішення, а також не брало участі в розгляді Південно-західним апеляційним господарським судом заяви про видачу наказу на примусове виконання цього рішення.

Заявник стверджує, що не мав повного тексту рішення третейського суду та договору поставки №01/12-2/25 від 01.12.2025, зокрема його пункту 11.3, яким передбачено третейське застереження, а тому не міг належним чином підготувати заяву про скасування рішення.

Також заявник зазначає, що звертався до третейського суду із заявою про видачу копії рішення у справі №4/2026, однак відповіді не отримав. Повні тексти рішення третейського суду від 14.04.2026 та договору поставки були отримані ним лише в системі «Електронний суд» на виконання ухвали Верховного Суду від 05.08.2026 у справі №872/6/26, у межах оскарження ухвали апеляційного господарського суду від 03.06.2026.

З огляду на це ТОВ «ТАЙМ-ЕЛЕКТРО» вважає, що до отримання зазначених документів було позбавлене можливості звернутися із заявою про скасування рішення третейського суду, та просить поновити пропущений строк.

Частиною першою статті 346 ГПК України встановлено, що сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Відповідно до частини другої статті 346 ГПК України заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем розгляду справи третейським судом стороною, третьою особою протягом дев`яноста днів з дня ухвалення рішення третейським судом, а особою, яка не брала участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про її права та (або) обов`язки, - протягом дев`яноста днів з дня, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про ухвалення рішення третейського суду.

Отже, положеннями зазначеної статті встановлені різні строки на подання заяви про скасування рішення третейського суду, а саме: для сторін і третіх осіб - 90 днів з дня ухвалення рішення третейським судом та для інших осіб - 90 днів з дня коли вони дізнались про ухвалення рішення третейським судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЙМ-ЕЛЕКТРО" є стороною (відповідачем) в третейській справі №4/2026, рішення в якій ухвалено 14.04.2026.

Таким чином, з урахуванням положень частини другої статті 346 та статті 116 ГПК України, заява про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Миколаївській професійній асоціації "Третейське управління правовими конфліктами" від 14.04.2026 у справі №4/2026 підлягала поданню протягом дев`яноста днів з дня ухвалення рішення третейським судом, тобто до 13.07.2026 включно.

Заява ТОВ "ТАЙМ-ЕЛЕКТРО" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Миколаївській професійній асоціації "Третейське управління правовими конфліктами" від 14.04.2026 у справі №4/2026 подана до суду через систему "Електронний суд" 29.09.2026, тобто зі значним пропуском процесуального строку на подання такої заяви.

Частиною третьою статті 346 ГПК України встановлено, що заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, повертається. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Наведені норми пов`язують можливість поновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Частиною четвертою статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, з огляду на вимоги статей 13, 74 ГПК України, заявник повинен довести обставини, на які він посилається як на поважні причини пропуску встановленого законом строку шляхом подання відповідних доказів. Без доведення заявником таких обставин підстави для поновлення пропущеного строку та розгляду відповідної заяви у суду відсутні.

Відповідно до усталеної судової практики під поважними причинами пропуску строку слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі №585/2494/18).

Правовий інститут строків звернення до суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо (близький за змістом висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №901/405/19).

Пропуск процесуального строку це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, п.27 та ухвалу від 14.10.2003 у справі "Трух проти України", заява №50966/99).

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню з заявою про скасування рішення третейського суду, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Так, заявник посилається на те, що не брав участі в третейському розгляді, не отримував повідомлень про його проведення та копії рішення, не був обізнаний про укладення договору поставки від 01.12.2025 № 01/12-2/25 і наявність у ньому третейського застереження, а повний текст рішення третейського суду та копію договору отримав лише в серпні 2026 року через підсистему «Електронний суд» на виконання ухвали Верховного Суду від 05.08.2026 у справі № 872/6/26.

Водночас матеріали справи містять докази направлення позивачем копії позовної заяви з додатками відповідачу завчасно. ТОВ «ЕНЕРГО БАЛАНС» було направлено ТОВ «ТАЙМ-ЕЛЕКТРО» позовну заяву з додатками, у тому числі, але не виключно, разом з копією договору поставки №01/12-2/25 від 01 грудня 2025 року, а саме направлено: 30.03.2026 р., що підтверджується накладною №5400300144698, описом вкладення до листа та чеком; 31.03.2026 р., що підтверджується накладною №5402807367748, описом вкладення до листа П/В 5402807367748 та чеком.

Згідно трекінгу Укрпошти заявник отримав зазначені листи 02.04.2026 р(т.1 а.с.47-48).

Вказана адреса ТОВ «ТАЙМ-ЕЛЕКТРО», на яку здійснювалось поштове відправлення що судом, що позивачем (м. Миколаїв, вул.. Безіменна, буд.124) відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у розділі "місцезнаходження юридичної особи". При цьому, відповідно до ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

Крім того, ТОВ «ТАЙМ-ЕЛЕКТРО» при зверненні із заявою про скасування рішення третейського суду також визначило адресу: м. Миколаїв, вул.. Безіменна, буд.124 як таку, що є місцезнаходженням заявника. Інших адрес власного місцезнаходження заявник суду не надавав.

Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Суд враховує висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, відповідно до якого, виходячи зі змісту пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б), від 07.09.2022 № 910/10569/21, від 19.12.2022 № 910/1730/22, від 01.03.2023 № 910/18543/21, від 30.03.2023 № 910/2654/22, від 06.06.2023 № 922/3604/21, від 09.11.2023 у справі № Б-39/02-09 (922/3286/21).

В пункті 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19 та в пункті 97 постанови від 17.05.2024 об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України).

У постановах Верховного Суду від 21.10.2024 у справі № 914/3445/23, від 05.03.2025 у справі № 904/4076/23 виснував, що відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті 4 цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Посилаючись у заяві на свою необізнаність про ухвалення рішення до серпня 2026, заявник не навів жодних причин, які об`єктивно перешкоджали йому дізнатися про рішення, зокрема, шляхом отримання поштового відправлення, направленого третейським судом за відповідною адресою, яка також вказана у заяві як адреса заявника. Тобто заявник не обґрунтував неможливість своєчасно дізнатися про ухвалення рішення у разі прояву ним добросовісної та розумної обачності, звичайної зацікавленості станом своїх справ, отримання направленої йому кореспонденції, доступом до ЄДРСР тощо.

Судова колегія враховує в даному випадку висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.09.2026 у справі № 872/6/26, ухваленій за результатами перегляду судового рішення щодо видачі виконавчого документа на примусове виконання саме оскаржуваного рішення третейського суду від 14.04.2026 у справі №4/2026.

У зазначеній справі Верховний Суд уже надавав оцінку доводам ТОВ «ТАЙМ-ЕЛЕКТРО» про його неповідомлення про третейський розгляд, неотримання відповідних документів.

Зокрема, Верховний Суд критично оцінив посилання заявника на неотримання повідомлення про третейський розгляд, оскільки ухвалу третейського суду від 02.04.2026 було направлено на адресу ТОВ «ТАЙМ-ЕЛЕКТРО», зазначену в установленому порядку, поштове відправлення надійшло до відділення зв`язку 04.04.2026, отримано його заявником 17.04.2026.

Верховний Суд зазначив, що саме по собі неотримання адресатом поштової кореспонденції у встановлений час не свідчить про неналежне повідомлення, якщо відправлення було направлено на належну адресу, а його несвоєчасне отримання зумовлене поведінкою самого адресата.

Отже, ризик негативних наслідків, пов`язаних із несвоєчасним отриманням кореспонденції за адресою місцезнаходження юридичної особи, покладається на таку особу.

Наведена оцінка має значення і для вирішення питання про поновлення строку в цій справі, оскільки спростовує покладене заявником в основу клопотання твердження про об`єктивну неможливість дізнатися про третейський розгляд та вжити заходів для захисту своїх прав.

Верховний Суд установив, що ТОВ «ТАЙМ-ЕЛЕКТРО» було належним чином повідомлено про розгляд 03.06.2026 Південно-західним апеляційним господарським судом заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, проте представники товариства в судове засідання не з`явилися та відзиву на відповідну заяву не подали.

При цьому 19.06.2026 заявник звернувся до Верховного Суду з апеляційною скаргою на ухвалу від 03.06.2026 у справі № 872/6/26.

Отже, наведені обставини свідчать, що щонайпізніше 19.06.2026 заявник був обізнаний про існування рішення третейського суду та його змістовий зв`язок із зобов`язаннями за договором поставки від 01.12.2025 № 01/12-2/25.

Більше того, звернення заявника з апеляційною скаргою на ухвалу про видачу виконавчого документа підтверджує, що він реалізовував процесуальні права у справі № 872/6/26, у межах якої мав можливість ознайомитися з матеріалами, що стосувалися третейського рішення, та вжити заходів для отримання необхідних документів.

Заявник не навів переконливих пояснень щодо того, чому, будучи обізнаним про розгляд справи щодо видачі виконавчого документа та оскарживши відповідну ухвалу, він не скористався процесуальними правами для ознайомлення з матеріалами справи та отримання копій необхідних документів у межах строку, встановленого для подання заяви про скасування рішення третейського суду.

Отже, заявник мав передбачені законом засоби для з`ясування обставин, пов`язаних із третейським рішенням, однак доказів своєчасного та послідовного використання таких засобів не надав.

Таким чином, сукупність установлених обставин свідчить, що пропуск заявником строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду не був зумовлений об`єктивними та непереборними обставинами. Натомість матеріали справи підтверджують, що заявник знав третейський розгляд, а згодом про ухвалене рішення та його примусове виконання, однак не скористався наданими законом засобами захисту своїх прав у межах установленого процесуального строку.

При цьому Суд також звернув увагу, що матеріали справи не містять доказів оскарження ТОВ "ТАЙМ-ЕЛЕКТРО" рішення третейського суду в порядку статті 346 ГПК України або пред`явлення окремого позову про визнання цього договору чи третейського застереження недійсними.

Будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи третейським судом, діючи розумно та добросовісно, заявник повинен був цікавитися ходом розгляду третейської справи, учасником якої він є, що цілком узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема з рішенням від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в якому (рішенні) останній звертав увагу на те, що (1) повноваження судів щодо вирішення питання поновлення строку на оскарження не є необмеженими; (2) підставою для поновлення такого строку дійсно може бути неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 1227/8971/2012 зазначила, що з аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)

Суд враховує правові висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №9/430-05-11867, де судом зауважено на тому, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Заявник не зазначив про наявність непереборної сили, яка перешкоджала б своєчасному (в межах встановленого процесуального строку) поданню заяви про скасування рішення третейського суду. Відповідних доказів суду не надано.

У силу принципу диспозитивності на особу, що не вчинила вчасно відповідні процесуальні дії покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 13 ГПК України).

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

У рішенні від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб" Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Наведені вище обставини у своїй сукупності дають підстави для висновку про те, що можливість вчасного звернення із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Миколаївській професійній асоціації "Третейське управління правовими конфліктами" від 14.04.2026 у справі №4/2026 із дотримання строку, встановленого ГПК України, залежали виключно від волевиявлення самого заявника, тобто мають суб`єктивний характер, що не спростовано заявником.

У контексті зазначеного суд звертає увагу на те, що встановлений процесуальним законом строк на оскарження рішення третейського суду забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, в той час як заявник, звертаючись із заявою про скасування рішення третейського суду з істотним пропуском строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, не надав жодних переконливих доказів реальної наявності у нього перешкод для реалізації права на оскарження рішення третейського суду.

Запровадження строку, в межах якого сторона, в цьому випадку заявник, може звернутися до суду, зокрема із заявою про скасування рішення третейського суду, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску, які мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду та не може розцінюватись як надмірний формалізм та/або порушення права на доступ до суду.

За таких обставин суд доходить висновку, що наведені заявником причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними, оскільки не підтверджують існування обставин, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне звернення із заявою про скасування рішення третейського суду.

Відтак підстави для поновлення пропущеного процесуального строку відсутні, а клопотання ТОВ «ТАЙМ-ЕЛЕКТРО» задоволенню не підлягає.

Отже суд дійшов висновку про повернення заяви про скасування рішення третейського суду, з огляду на те, що наведені заявником обставини для поновлення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду не є поважними.

Керуючись ст. 234, 235, 346 ГПК України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМ-ЕЛЕКТРО" про поновлення строку на оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при Миколаївській професійній асоціації "Третейське управління правовими конфліктами" від 14.04.2026 у справі №4/2026 відмовити.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМ-ЕЛЕКТРО" про скасування рішення рішення Постійно діючого третейського суду при Миколаївській професійній асоціації "Третейське управління правовими конфліктами" від 14.04.2026 у справі №4/2026 повернути.

Матеріали справи №4/2026 повернути до Постійно діючого третейського суду при Миколаївській професійній асоціації "Третейське управління правовими конфліктами".

Враховуючи, що заява з доданими до неї документами була сформована та подана через підсистему «Електронний суд», паперовий примірник заяви з додатками на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМ-ЕЛЕКТРО" не повертається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду в строк, передбачений ст. 256 ГПК України.

Суддя: А.І. Ярош