Справа № 274/8120/26
Провадження № 2/0274/4838/26
Ухвала
про залишення позову без руху
09.11.2026 року Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Вдовиченко Т.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні, виплату грошової компенсації та визнання права власності на частку автомобіля -
встановив:
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вельмик О.М., звернулась в суд з позовом, згідно якого просить:
- припинити право власності ОСОБА_2 на належну їй 1/3 частку у праві спільної часткової власності на автомобіль CITROEN С5, 2009 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку у праві спільної часткової власності на автомобіль CITROEN С5, 2009 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , яка належала ОСОБА_2 ;
- визначити розмір грошової компенсації вартості припиненої 1/3 частки у праві власності на автомобіль у сумі 78 424,33 грн та виплатити зазначену компенсацію ОСОБА_2 за рахунок коштів, попередньо внесених ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтями 175, 177 ЦПК України.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку про залишення заяви без руху, оскільки вона подана без дотримання вимог статті 175, 177 ЦПК України.
Зокрема, позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються (пункт 3 частини 3 статті 175 ЦПК України).
Так, згідно пункту 9 частини 1 статті 176 ЦПК України, ціна позову визначається: у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року (з наступними змінами і доповненнями), вартість спірного майна у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, визначається за погодженням сторін, а при його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за якою майно може бути продане в даному населеному пункті або місцевості.
Проте, в позовній заяві позивачкою не зазначено ціну позову.
За приписами частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з вимогами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених ч. 5 ст. 216, ст. 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову (1 % х ціна позову), але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачкою долучено до позовної заяви посвідчення серії НОМЕР_3 від 16.10.2024 де вказано, що пред`явник цього посвідчення має право на пільги встановлені законодавством України для членів сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.
Позивачка зазначає, що вона як член сім`ї загиблого Захисника України (дружина), відповідно до п.8 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", звільнена від сплати судового збору за подачу позовної заяви.
Суд вважає дане твердження позивачки хибним виходячи з наступного.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону №3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Таким чином, судовий збір - це обов`язковий грошовий платіж на користь суду за розгляд справи в суді або за окремі процесуальні дії, вчинені судом. Метою запровадження судового збору є, зокрема, встановлення законодавчого обмежувального заходу для регулювання доступу до суду, а також захист суду від перенавантаження у зв`язку із поданням необґрунтованих або безпідставних позовів та апеляційних і касаційних скарг.
Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.
Законом №3674-VI визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
Зокрема, відповідно до п.8, 21 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
- особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
- заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Позивачка не відноситься до категорії визначених в п.8 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".
Згідно ч. 2 ст. 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.
Аналіз ч.1 ст.5 Закону №3674-VI в сукупності з ч.2 ст.22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказує на те, що члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
При цьому, серед переліку пільг сім`ям загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, визначеного у ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відсутні пільги щодо звільнення від сплати судового збору у справах про визнання права особистої приватної власності не передбачені.
Пільги членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов`язаних винятково з таким статусом, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин (подібний правовий висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2020 у справі №9901/70/20, постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №640/7310/19 та від 12.02.2020 у справі №640/7310/19).
З огляду на викладене, позивачці необхідно оплатити судовий збір за ставкою, визначеною Законом України «Про судовий збір» для позовної вимоги майнового характеру з урахуванням ціни позову (п. 9 ч. 1 ст.176 ЦПК України).
Положення ст. 365 ЦК України регулюють випадки, коли позивач співвласник майна домагається позбавлення права власності на частку майна іншого співвласника відповідача у справі. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Частиною 2 статті 365 ЦК України визначено, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Наведене свідчить, що підставою для розгляду позовної заяви про припинення права на частку в спільному майні є внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласника, право на частку якого припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення про задоволення позову. На підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником. Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов`язань перед відповідачем. У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі №367/7792/16-ц, зроблено висновок, що суди за вимогою інших співвласників позбавили особу права власності на належну їй частку квартири з порушенням правил щодо попереднього внесення суми відшкодування вартості такої частки на депозит суду, не врахувавши, що встановлена статтею 365 ЦК України вимога про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди.
Положення ст. 365 ЦК України не уточнюють, коли саме має бути внесена грошова сума на депозитний рахунок суду, однак оскільки позивачем подано до суду позов в порядку вказаної норми права, попереднє внесення вартості частки у спільному майні на депозитний рахунок суду є обов`язком позивача.
Відсутність інформації про зарахування на депозитний рахунок суду вказаної суми коштів може в майбутньому перешкодити суду у прийнятті законного та обґрунтованого рішення.
Таким чином, позивачці слід надати суду платіжний документ про зарахування на депозитний рахунок суду вартості 1/3 частини транспортного засобу CITROEN С5, 2009 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , що становить розмір 78424,33 грн.
Обов`язок щодо належного оформлення позову та подачі необхідних документів покладено на позивача.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 та 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Дотримання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Враховуючи зазначене, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачці у доступі до правосуддя після усунення недоліків позовної заяви.
Відповідно до вимог ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Таким чином, враховуючи викладене, вважаю, що позовну заяву ОСОБА_1 належить залишити без руху з наданням строку для усунення недоліків, вказаних вище.
Керуючись ст. 185, 258-261,354 ЦПК України суддя
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні, виплату грошової компенсації та визнання права власності на частку автомобіля залишити без руху.
Встановити позивачці строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз`яснити позивачці, що у випадку невиконання вимог ухвали у встановлений судом строк позовну заяву буде повернено.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя: Т.М.Вдовиченко