ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 141330242

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 723/1233/17

Провадження № 2/715/14/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Цуренка В.А.

секретар судового засідання Оршевська С.М.

за участю представника позивачки ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа – ОСОБА_5 , про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності, стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 у травня 2017 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 14.04.2004 року між позивачкою - ОСОБА_4 , та відповідачем - ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 .

В період шлюбу у них народилися діти, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час шлюбу, за спільні кошти подружжя ними було побудовано житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 , в якому вони постійно проживали. Орієнтовна ринкова вартість вказаного житлового будинку складає 2653450,00 грн.

Також, за спільні кошти подружжя, ними було побудовано об`єкт нерухомого майна комерційного призначення - торгівельний центр за адресою АДРЕСА_2 , орієнтовна ринкова вартість якого становить 43380180,00 грн.

Вказаний об`єкт використовується позивачем та відповідачем у підприємницькій діяльності.

Наприкінці 2016 року, відповідач влаштував позивачці скандал та, погрожуючи фізичною розправою вигнав з дітьми з житлового будинку в АДРЕСА_1 . Тому, вона була вимушена винаймати квартиру в м. Сторожинець для тимчасового проживання.

Отже, внаслідок незаконних дій відповідача, заявниця позбавлена можливості володіти та користуватися спільним житловим будинком.

Після вказаного конфлікту, відповідач систематично створює позивачці перешкоди у використанні в її підприємницькій діяльності їхнього спільного торгового центру по АДРЕСА_2 , намагається не допустити її до робочого місця, примушує її контрагентів до розірвання договірних відносин з нею. При цьому, відповідач кожного разу наголошує, що все наведене майно, юридично оформлено на нього і тому, як він стверджує, належить виключно йому. Погрожує розпорядитися їхнім майном на свій розсуд і залишить її ні з чим.

Наведені вище обставини доводять факт порушення її майнових прав та змушує її звернутися із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та усунення перешкод в користуванні спільним майном.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає наступне.

Житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 будувався ними спільно в період з 2005 по 2010 роки. Будівництво здійснювалось ними господарським способом за спільні кошти подружжя на місці старого будинку, який дістався відповідачу у спадщину від бабусі.

З 2004 року відповідач почав їздити на заробітки до росії, а позивач в цей час займалась веденням господарства, виховувала дітей та організовувала будівельні роботи по зведенню та оздобленню їхнього будинку.

Для забезпечення будівництва, в 2005 році, в період перебування у шлюбі, відповідачем для їхніх спільних потреб було приватизовано земельну ділянку в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку. Будівництво будинку здійснювалось за виконаними позивачкою кресленнями на цій земельній ділянці.

Будівництво житлового будинку було завершено ними в 2010 році і з цього часу їхня родина проживала в цьому будинку.

Готовність будинку складає 100%, він є повністю придатним для проживання.

На даний час доступу до будинку позивач не має, оскільки після конфлікту, що відбувся наприкінці 2016 року, відповідач позивачку туди не допускає.

18.02.2013 року відповідач, як фізична особа, за спільні кошти подружжя, на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Сторожинецького нотаріального округу Чернівецької області Коржан В.Д., придбав у ПБП «ЛУЧ» земельну ділянку, площею 0,4287 га, кадастровий номер 7324510100:02:001:0314. Цільове призначення земельної ділянки, - для комерційного призначення обслуговування офісного центру, виставочного павільйону, трогового центру. Земельна ділянка розташована за адресою АДРЕСА_2 .

На вказаній земельній ділянці ними, за спільні кошти подружжя, в період з 18.02.2013 року по 16.03.2015 роки, було побудовано приміщення торгового центру, загальною площею 2034,80 кв. м. в тому числі торговий центр 1936, 9 кв.м.; складські приміщення з котельнею 94,10 кв. м.

В подальшому за спільні кошти подружжя було проведено реконструкцію вказаного приміщення з влаштуванням залу дискотеки в приміщені горища, внаслідок чого площа об`єкту збільшилась до 2912, 7 кв. м., в тому числі торговий центр 1936, 9 кв. м.; площа залу дискотеки 942,6 кв.м , складські приміщення з котельнею 94,10 кв. м.

Відповідно до даних технічного паспорту на загальна площа нежитлових приміщень торгового центру, розташованого за адресою АДРЕСА_2 становить 3066,40 кв.м. та складається з :

Торгового центру (Літера «А») - загальною площею 2947,60 кв.м.;

Приміщення складу з котельнею (Літера «Б») - загальною площею 94,10 кв.м., Приміщення електрощитової (Літера «В») - загальною площею 24,70 кв.м.

В період проведення будівельних робіт, відповідач перебував на заробітках в росії, а позивач вирішувала всі організаційні питання, пов`язані із будівництвом, отриманням необхідної для будівництва торгового центру дозвільної документації, погоджень, прийняття до експлуатації, організації роботи торгового закладу та закладу громадського харчування, що розташовані в побудованому об`єкті.

Крім цього, під час шлюбу, за спільні кошти подружжя ними було придбано транспортні засоби: автомобіль марки «Mercedes-Benz ML 320», н/з НОМЕР_2 , 2007 року випуску, на даний час, орієнтовною ринковою вартістю 483470,00 грн., який зареєстровано на ім`я позивача та автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований на ім`я відповідача орієнтовна ринкова вартість якого становить 231060 грн.

Просить суд:

1) Визнати житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,1699 га, розташовані за адресою АДРЕСА_1 ; приміщення торгового центру загальною площею 3066,40 кв.м., що складається з Торгового центру (літера «А») загальною площею 2947,60 кв.м., складу та котельні (літера «Б») загальною площею 94,10 кв.м., електрощитової (літера «В») загальною площею 24,70 кв.м. та земельну ділянку площею 0,4287 га, розташовані за адресою АДРЕСА_2 , автомобіль марки «Mercedes-Benz ML 320», н/з НОМЕР_2 , 2007 року випуску, автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2006 року випуску спільною сумісною власністю подружжя.

2) Виділити у власність ОСОБА_4 , код НОМЕР_4 , паспорт НОМЕР_5 , виданий 20.07.2004 року Сторожинецьким РВУМВС України в Чернівецькій області, яка зареєстрована в с. Верхні Петрівці, Сторожинецького району Чернівецької області, зі спільної сумісної власності подружжя:

• 1/2 частку житлового будинку та земельної ділянки, площею 0,1699, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

• 1/2 частку приміщень торгового центру, загальною площею 3066,40 кв.м., що складається з:

- Торгового центру (Літера «А») - загальною площею 2947,60 кв.м.;

- Складу з котельнею (Літера «Б») - загальною площею 94,10 кв.м.;

- Електрощитової (Літера «В») - загальною площею 24,70 кв.м. розташовані за адресою АДРЕСА_2 ;

• 1/2 частку земельної ділянки площею 0,4287 га, кадастровий номер 7324510100:02:001:0314, що розташована за адресою АДРЕСА_2 ;

• Виділити у власність ОСОБА_4 , код НОМЕР_4 , яка зареєстрована в с. Верхні Петрівці, Сторожинецького району Чернівецької області, з спільної сумісної власності подружжя автомобіль марки «Mercedes-Benz ML 320», н/з НОМЕР_2 , 2007 року випуску.

3) Припинити режим спільної сумісної власності :

- на житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,1699, розташовані за адресою АДРЕСА_1 ;

- приміщення торгового центру, 3066,40 кв.м., що складається з: Торгового центру (Літера «А») - загальною площею 2947,60 кв.м., Складу з котельнею (Літера «Б») - загальною площею 94,10 кв.м., Електрощитової (Літера «В») - загальною площею 24,70 кв.м., розташовані за адресою АДРЕСА_2 ;

- транспортні засоби: автомобіль марки «Mercedes-Benz ML 320», н/з НОМЕР_2 , 2007 року випуску та автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2006 року випуску.

07 червня 2017 року ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області відкрито провадження по даній справі.

31 січня 2018 року відповідачем подано відзив на вказаний позов у якому заперечував, щодо задоволення позовних вимог.

31 січня 2018 року відповідач подав до суду зустрічний позов про поділ майна подружжя, визнання права власності. Зазначає, що 11 серпня 2017 року Сторожинецький районний суд Чернівецької області відкрив провадження у справі № 723/1233/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Предметом спору у даній справі є наступне майно:

- транспортні засоби марки «Mercedes-Benz ML 320» номерний знак НОМЕР_2 2007 р.в., що вартує за даними позивача 483470,00 грн., марки «Mercedes-Benz Vito», 2008 р.в., що вартує, за даними позивача, 231060,00 грн.

- житловий будинок та земельна ділянка, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

- торговий центр, по АДРЕСА_2 , із належною до нього земельною ділянкою площею 0,4287 га.

28 грудня 1998 року рішенням № 38-5/98 V сесії Верхньопетрівецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, яке змінене рішенням № 68-13/08 XIII сесії Верхньопетрівецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, передано, у порядку безоплатної приватизації, ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,1308 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

На земельній ділянці площею 0,1308 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 розпочав самочинне будівництво житлового будинку літ. «Б» з підвалом літ. «Пд» ганком літ. «б» та входом в підвал літ. «Пд», сараїв літ. «В» з ганком літ. «в», літ. «Г» з ганком літ. «г», криниці № 5. Зазначені об`єкти нерухомого майна станом на 2002 рік були закінченні будівництвом.

14 квітня 2004 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Верхньопетрівецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області за актовим записом № 6.

Після реєстрації шлюбу на земельній ділянці площею 0,1308 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 самочинно збудував житловий будинок літ. «А-ІІ з ганками з козирками літ. «а-1», літ. «а-2», літ. «а-3», сарай літ. «Д».. вбиральню літ «Е», ворота з хвірткою № 1, ворота № 2, ворота № 3, огорожу № 4, і станом на 2006 рік зазначені об`єкти нерухомого майна були закінчені будівництвом.

У період шлюбу ОСОБА_2 набув автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito», 2008 р.в., а ОСОБА_4 набула автомобіль марки «Mercedes-Benz ML 320» номерний знак НОМЕР_2 2007 р.в.

18 лютого 2013 року ОСОБА_2 набув у власність комплекс з будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_2 а саме склади, що позначені на плані літ. «Д», загальною площе. 97,90 м.кв, трансформаторну підстанцію літ. «Е», прохідну літ. «З» з прибудовою літ. «з» та ганок літ. «а-1» загальною площею 19,90 м.кв. огорожу № 1, № 3, № 4, ворота з хвірткою № 2, скважину № 5, насосну № 6, та земельну ділянку площею 0,4287, на якій знаходилося зазначене майно.

У 2013 році склади, літ. «Д», загальною площею. 97,90 м.кв, трансформаторна підстанція літ. «Е», прохідна літ. «З» з прибудовою літ. «з» та ганком літ. «а-1» загальною площею 19,90 м.кв., огорожа № 1, № 3, № 4, ворота з хвірткою № 2, скважину № 5, насосна № 6, були знищенні шляхом їх знесення, а земельна ділянка площею 0,4287 га на якій знаходилося зазначене майно, за адресою АДРЕСА_2 була підготовлена для початку будівництва торгового центру.

ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем і торговий центр з належними до нього будівлями та спорудами, за адресою АДРЕСА_2 , був збудований та зданий у експлуатацію фізичною особою підприємцем для ведення власної господарської діяльності.

Основним видом господарської діяльності фізичної особи-підприємця, ОСОБА_2 , є надання в оренду чи в експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

01 серпня 2015 року ОСОБА_4 , яка виступає позичальником уклала з ОСОБА_2 , який виступає позикодавцем, договір позички комерційних площ торгового центру від 01 серпня 2015 року, на підставі якого ОСОБА_4 отримала у безоплатне користування у торговому центрі площею 299 м.кв.

ОСОБА_4 у грудні місяці 2016 року залишила сім`ю та перейшла проживати окремо. З цієї дати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не проживають однією сім`єю та не ведуть спільне господарство.

21 грудня 2017 року Сторожинецький районний суд Чернівецької області ухвалив рішення, яким розірвав шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який був зареєстрований 14 квітня 2004 року виконавчим комітетом Верхньопетрівецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області за актовим записом № 6.

Позовні вимоги ОСОБА_4 у частині визнання права спільної сумісної власності на транспортні засоби марки «Mercedes-Benz ML 320» номерний знак НОМЕР_2 2007 р.в., що вартує, за даними позивача, 483470,00 грн., марки «Mercedes-Benz Vito», 2008 р.в., що вартує, за даними позивача, 231060,00 грн., у частині виділення ОСОБА_4 у власність автомобіля марки «Mercedes-Benz ML 320» номерний знак НОМЕР_2 2007 р.в. та у частині виділення ОСОБА_2 автомобіля марки «Mercedes-Benz Vito», 2008 р.в., що вартує, за даними позивача, 231060,00 грн., ОСОБА_2 визнає, і погоджується з визначеною їх вартістю.

Враховуючи те. що у порядку поділу транспортних засобів, що входять до предмету спору, у рахунок своєї частки ОСОБА_2 отримує автомобіль «Mercedes-Benz Vito», 2008 р.в. за ціною (вартістю) 231060,00 грн, а ОСОБА_4 у рахунок своєї частки отримує автомобіль марки «Mercedes-Benz ML 320»номерний знак НОМЕР_2 2007 р.в., за ціною (вартістю) 483470,00 грн., то ОСОБА_2 згідний отримати грошову компенсацію від ОСОБА_4 , у розмірі 126205,00 грн., але внаслідок відсутності добровільної виплати, дана сума коштів підлягає стягненню у примусовому порядку з відповідача на користь позивача за зустрічним позовом.

Земельна ділянка кадастровий номер 7324582500:02:003:0132 площею 0,1308 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 354090 від 30 січня 2009 року, є його особистою приватною власністю оскільки набута внаслідок використання ним право на безоплатну приватизацію землі, що підтверджується рішенням № 38-5/98 V сесії Верхньопетрівецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 28 грудня 1998 року, яке змінене рішенням № 68-13/08 XIII сесії Верхньопетрівецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області.

ОСОБА_2 фінансував будівництво торгового центру, по АДРЕСА_2 , за кошти, що отримані від інших осіб, не за кошти подружжя.

Вартість будівництва торгового центру по АДРЕСА_2 становить 25 963 411 гривень, що підтверджується висновком експерта № 18017 від 14 квітня 2018 року. Зазначених грошових коштів у подружжя, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , не було.

Торговий центр літ. «А», склад з котельнею літ «Б», електрощитова літ. «В», по АДРЕСА_2 , належить до майна фізичної особи - підприємця, що підтверджується деклараціями про готовність об`єкта до експлуатації від 16 березня 2015 року та від 04 серпня 2015 року, а тому не може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця.

Право на земельну ділянку площею 0,4287 га, у порядку ст. 377 ЦК України, набув Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у зв`язку з набуттям права власності на торговий центр, якій розміщений на цій земельній ділянці. Зазначені обставини підтверджується висновком експерта № 18017 від 14 квітня 2018 року.

ОСОБА_4 не визнає право особистої власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 7324582500:02:003:0132 площею 0,1308 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, та на торговий центр, по АДРЕСА_2 , з належною нього земельною ділянкою площею 0,4287 га, що підтверджується пред`явленими позовними вимогами, а тому право власності ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки та торговий центр підлягає судовому захисту шляхом визнання права особистої приватної власності на них.

У зв`язку з чим, просить суд ухвалити рішення, яким:

- стягнути з ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , 126205,00 грн. у рахунок компенсації за частку у автомобілі марки «Mercedes-Benz ML 320» номерний знак НОМЕР_2 2007 р.в.

- визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 7324582500:02:003:0132 площею 0,1308 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 354090 від 30 січня 2009 року, згідно рішення № 68-13/08 XIII сесії Верхньопетрівецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької.

- визнати за фізичною собою-підприємцем ОСОБА_2 , право особистої приватної власності на торговий центр літ. «А» склад з котельнею літ «Б», електрощитову літ. «В», по АДРЕСА_2 , та на земельну ділянку кадастровий номер 7324510100:02:001:0314 площею 0,4287 га. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі для комерційного призначення (обслуговування офісного центру виставочного павільйону, торгового центру).

В подальшому справа розглядалась Сторожинецьким районним судом Чернівецької області, Чернівецьким апеляційним судом, Верховним Судом, подавались клопотання про призначення експертиз, отримувались висновки, змінювались вимоги за первісним позовами.

Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 листопада 2019 року, в підготовчому засіданні у справі, було призначено судову інженерно-технічну та будівельно-технічну експертизу, проведення якої суд доручив експертам державної науково-дослідної установи - Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, що знаходиться за адресою: 79024, м. Львів, вул. Липинського, 54.

Після проведення судової експертизи до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судової будівельно - технічної, земельно - технічної, оціночно - будівельної, та оціночно земельної експертизи від 30.11.2021 року за № 6739/6792/6793/6794, який було виконано на виконання вищенаведеної ухвали.

Розпорядженням голови Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2024 року у зв`язку з неможливістю утворити новий склад суду після задоволення відводів справу направлено до найбільш територіально наближеного суду – Глибоцького районного суду Чернівецької області.

13 травня 2024 року до Глибоцького районного суду Чернівецької області надійшла вище вказана цивільна справа та Ухвалою суду 14 травня 2024 року первісний та зустрічний позови прийнято до провадження та призначено справу до підготовчого засідання.

21 серпня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В подальшому сторонами по справі подавались відповідні клопотання, долучались докази, допитувались в судовому засіданні свідки.

Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2026 року прийнято відмову позивачки ОСОБА_4 від позовних вимог в частині позовних вимог щодо поділу транспортних засобів і провадження у цій частині закрито.

В судове засідання позивач ОСОБА_4 не з`явилася, однак її представник – адвокат Лютікова Наталія Олександрівна в судовому засіданні, змінені позовні вимоги підтримала в повному обсязі і просила суд їх задовольнити, а у задоволенні уточненого зустрічного позову відмовити повністю, посилаючись на обставини, що викладені у заяві про зміну позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Мелещук Валентин Васильович в судовому засіданні просили суд при вирішенні справи врахувати відзив на (змінену) позовну заяву та у задоволенні уточненого первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити повністю.

Третя особа – ОСОБА_5 , в судове засідання не з`явилася, проте її представник Грінчук Станіслав Дмитрович подав заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін по справі, заслухавши пояснення свідків, суд прийшов до наступних висновків.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 368 ч. З Цивільного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 372 ч. 2 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1,2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

У рішенні Конституційного суду України від 19.09.2012р. у справі № 1- 8/2012 щодо офіційного тлумачення положення частини 1 ст.61 СК України зазначено, що власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім`єю , а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема , поділ, виділ належної частки за законом та спадкування. Основою майнових відносин подружжя є положення, визначені ст. 60 СК України, відповідно до якої кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано ст.63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження спільним сумісним майном може відбуватися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату.

Судом встановлено, що 14.04.2004 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 .

В період шлюбу у них народились діти, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження.

Під час шлюбу, ними за спільні кошти було побудовано житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , в якому вони постійно проживали до грудня 2016 року.

В процесі підготовки справи до судового розгляду, судом було витребувано інвентаризаційні матеріали на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до даних технічного паспорту, виготовленого КП «Сторожинецьке РБТІ», будівництво вказаного об`єкту відбувалось в період перебування сторін в шлюбі, але без відповідної дозвільної документації та введення об`єкту в експлуатацію в порядку визначеному чинним законодавством України. Відповідно до даних технічного паспорту, будинковолодіння складається з житлового будинку Літ. «А-2», загальною площею 271, 6 кв.м. та житлового будинку Літ. «В-1», загальною площею 58,1 кв. м.

Тобто вказане будівництво відноситься до самочинного будівництва.

За загальним правилом статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об`єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акту приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акту приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними (пункт 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05 вересня 2003 року № 146 (далі - Методичні рекомендації).

При цьому, за змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Крім того, порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією. Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.

Так, ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, таким чином виключає це майно із цивільного обороту.

Отже, не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.

Правові висновки щодо застосування норм права з цього питання, викладені у постановах Верховного Суду України: від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130 цс13, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286 цс15року та у постанові Верховного Суду у справі № 361/4685/17 від 06 березня 2019 року.

За змістом абз.1, 2 ч.1 ст.27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Згідно із ч.1 ст.31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Відповідно до довідки КП «Сторожинецьке РБТІ» № 11 від 17.01.2018 року готовність житлових будинків Літ. А-2 та Літ Б-1 становить 100 відсотків. Також до складу будинковолодіння входять допоміжні приміщення (сараї Літ. «В», «Г», «Д»), підвал «пд», вбиральня Літ. «Е», тераса Літ. «А», ганок з козирком (Літ. «А-1», «а-2», «а-3»), ганок (Літ. «в», «г», «б»,) , ворота з хвірткою № 1 , ворота № 2, З, Огорожа № 4, Криниця № 5.

Відповідно до матеріалів технічного паспорту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , будівельні конструкції об`єкту складаються з наступних елементів та будівельних матеріалів: Літ. А-2 - «Житловий будинок»: 1) фундамент - бетон; 2) стіни: керамблок, висота - 6.50 м.; 3) перекриття залізобетон; 4) покрівля: метало черепиця; 5) підлога: ламінат, керамічна плитка; Літ. а-1 «ганок з козирком», бетон, полікарбонат, площа забудови 3,20 кв. м.; Літ. а-2 «ганок», бетон, площа забудови 2,6 кв. м.; Літ а-3 «ганок з козирком», бетон, полікарбонат, площа забудови 6, 5 кв. м.; Літ. а «тераса», бетон, цегла, залізобетонні балясини, метало черепиця, пластик, бетон крошка, висота 3, 80 метрів, площа забудови 23,90 кв. м.; Літ. Б-1 - «Житловий будинок»: 1)фундамент - бетон; 2) стіни - керамблок, висота 2,89 м.; 3) покрівлі — профнастіл; 4) перекриття — дерев`яні; 5) підлога - дошки , керамічна плитка, площа забудови 60, 10 кв. м. ; 6) підвал - б/бетон, перекриття залізобетон, підлога бетон, висота 2,10 м., площа 19.30 кв. м.; 7) вхід в підвал «Вх/пд» б/бетон, цегла, профнастіл, площа забудови 4,0 кв. м.; Літ б «ганок з козирком», бетон полікарбонат, площа забудови 4,50 кв. м.; Літ В «сарай», фундамент Б/бетон, стіни керамблок, дах профнастіл, підлога бетон, висота 3,99 м., площа забудови 26,0 кв. м.; Літ Г «сарай, фундамент б/бетон, стіни керамблок, висота 4 метра, перекриття зб/плита, покрівля профнастіл, підлога бетон, площа забудови 32,90 кв. м.; Літ. Д «сарай», фундамент б/бетонний, стіни керамблок, покрівля профнастіл, підлога бетон, висота 3,50 м., площа 29,90 кв. м.; Літ. Е «вбиральня» фундамент б/бетонний , стіни, керамблок, покрівля профнастіл, підлога бетон, площа забудови, 1.70 кв. м.; Літ. в «ганок», фундамент бетонний, площа забудови 5 кв. м. ; Літ. г «Ганок», фундамент бетонний, площа забудови 1,790 кв.м.; № 1 «ворота з хвірткою», металеві в залізобетонний стовпах, площа 12.8 кв. м; № 2 «ворота металеві» в залізобетонних стовпах, площа 8, 2 кв.м.; № 3 «ворота металеві» в залізобетонних стовпах 9,5 кв. м.; № 4 «огорожа» залізобетонні плити в залізобетонних стовпах, площа 74,7 кв. м.

Відповідно до даних технічного паспорта, інвентаризаційна вартість цього майна, станом на дату проведення інвентаризації становить 3787118 (три мільйони сімсот вісімдесят сім тисяч сто вісімнадцять) гривень.

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно - технічної , земельно - технічної, оціночно - будівельної, та оціночно земельної експертизи від 30.11.2021 року за № 6739/6792/6793/6794, ринкова вартість, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 об`єкту незавершеного будівництва - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (конструктивні елементи, будівельні матеріали, обладнання та інше майно, використане в процесі будівництва житлового будинку), що складають завершений будівництвом, але не введений в експлуатацію та зареєстрований в реєстрі прав на нерухоме майно житловий будинок з часткою готовності 100 %, станом на час проведення дослідження, із заокругленням до цілого, без врахування вартості земля становить 2 801816 (два мільйони вісімсот один вісімсот шістнадцять) гривень.

Згідно наведеного вище висновку, ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,1308, кадастровий номер 7324582500:02:003:0132, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , становить 179 274 (сто сімдесят дев`ять тисяч двісті сімдесят чотири) гривень.

Верховним Судом зазначено, що право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 376 та ст. 1218 ЦК, за змістом яких у разі здійснення спадкодавцем самочинного будівництва до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (постанова Верховного Суду від 28.04.2022 р. у справі № 359/9695/17, провадження № 61-18743св20).

Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.

Проте позивачем у позовних вимогах не зазначено компенсацію за які саме матеріали та обладнання вона вимагає отримати кошти.

Також суду не надано належних і допустимих доказів, що вказане майно не підлягає поділу.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п`ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 ЦК України).

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Згідно зі статтею 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 виснувала, що відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1 – 3). Водночас потрібно зважати на те, що правило пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі приписів цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, визначених пунктами 1 – 3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, визначених цією статтею.

Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен зі співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Згідно зі статтею 364 ЦК України, яка має назву «Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності», право на отримання одним зі співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки від інших співвласників визначено саме за умови неможливості виділу її в натурі.

Отже, приписи статті 364 ЦК України хоч і визначають можливість отримання одним зі співвласників такої компенсації, проте не встановлюють умов чи обставин, за яких стягнення такої компенсації можливе в судовому порядку за умови відсутності згоди інших співвласників.

Водночас у статті 365 ЦК України визначено по суті зворотній механізм, а саме припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників: право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Отже, і стаття 364, і стаття 365 ЦК України визначили механізми припинення для одного чи декількох співвласників частки у праві на об`єкт спільної сумісної власності, і такий механізм залежить від правового результату, якого хоче досягнути співвласник, який ініціює вирішення спору.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

У Рішенні від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) Конституційний Суд України зазначив, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та виснував таке: «Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Аналіз наведених приписів ЦК України дає підстави для висновку, що як механізм, визначений статтею 365 ЦК України, для якого законодавець визначив умови застосування, так і механізм, встановлений статтею 364 ЦК України, з урахуванням урегульованих у пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, повинен враховувати певні критерії, які спонукають суд під час вирішення спорів, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, враховувати баланс інтересів сторін.

Саме тому, на переконання Великої Палати Верховного Суду, під час вирішення подібної категорії спорів суд має встановити: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники – відповідачі у справі; чи сплачують інші співвласники, які володіють та користуються майном, матеріальну компенсацію позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Механізм реалізації статті 364 ЦК України, що був закладений законодавцем з метою вирішення спорів, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, з огляду на принципи розумності, добросовісності та справедливості не може функціонувати без урахування спроможності інших співвласників виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно, щоб це не становило надмірного тягаря для них.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що, оцінюючи категорію платоспроможності в широкому її розумінні з метою застосування механізму, визначеного статтею 364 ЦК України, потрібно враховувати, що це не лише про економічну складову, а й про врахування конкретної життєвої ситуації, в якій виник спір, саме тому питання платоспроможності, яке суд має дослідити, виходить за межі звичайних математичних розрахунків. Платоспроможність особи формується не лише за розміром доходу, а й обставинами та способом життя, які сприяють або обмежують її фінансову свободу. У жодному разі платоспроможність не зводиться до відомостей, отриманих із банківських рахунків чи довідки про доходи з місця роботи. Таку спроможність потрібно оцінювати комплексно – з урахуванням наявності майна, доступу до джерел доходу, соціального статусу, віку, стану здоров`я, витрат на базові потреби тощо.

У цій справі виконання рішення про стягнення з відповідача компенсації у розмірі 1 400 908 грн. за браком у нього реальної платоспроможності неминуче призведе до примусової реалізації вказаного майна з прилюдних торгів у виконавчому провадженні. Отож єдине житло відповідача буде відчужене з метою задоволення вимог позивачки, яка на момент подачі позову знала, що там постійно проживає відповідач.

Присудження компенсації на користь одного співвласника вартості його частки з інших співвласників за умови неможливості виділу її у натурі з неподільної речі не може відбуватися, якщо виконання такого рішення призведе до звернення стягнення на цю ж річ, яка є єдиним житлом.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що право на житло має високу соціальну цінність, оскільки становить одну з основоположних засад гідного існування людини, її фізичної та моральної цілісності, а також стабільності сімейних і соціальних зав`язків. Захист цього права особливо посилюється, коли йдеться про єдине житло особи, втрата якого може призвести до бездомності та істотного погіршення умов життя (стаття 47 Конституції України у системному зв`язку зі статтею 8 Конвенції).

Тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення ? частки вартості будівельних матеріалів та обладнання, що використані при будівництві житлового будинку та господарських споруд, розташованих за адресою АДРЕСА_1 в розмірі 1 400 908 грн., слід відмовити.

Із позовними вимогами про визнання права власності на 1/2 частину вказаних будівельних матеріалів та обладнання позивачка не зверталася, тому суд не може вийти за межі позовних вимог.

Як зазначено вище судом, побудоване майно за адресою АДРЕСА_1 відноситься до самочинного будівництва, тому право власності на нього не виникло.

28 грудня 1998 року рішенням № 38-5/98 V сесії Верхньопетрівецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, яке змінене рішенням № 68-13/08 XIII сесії Верхньопетрівецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, передано, у порядку безоплатної приватизації, ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,1308 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

18 квітня 2008 року рішенням № 68-13/2008 ХІІІ сесії Верхньопетрівецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, передано, у порядку безоплатної приватизації, ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,1308 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування відповідач 30 січня 2009 року отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1308 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

Таким чином приватизація земельної ділянки відбулася до 08 лютого 2011 року.

З 08 лютого 2011 року по 12 червня 2012 року був чинним Закон № 2913-VI, який додав до статті 61 Сімейного кодексу положення про те, що приватизована під час шлюбу земля автоматично стає спільною сумісною власністю.

З 13 червня 2012 року набув чинності Закон № 4766-VI, яким повернув приватизованому житлу та земельним ділянкам статус особистої приватною власності.

Тобто на час приватизації земельної ділянки згідно чинного законодавства приватизована земельна ділянка вважалася особистою приватною власністю і як встановлено судом на даний час на ній не розміщено об`єктів нерухомого майна, що побудовані відповідно до вимог чинного законодавства та на які виникло право власності у сторін.

Тому у задоволенні позовної вимоги позивачки про визнання вказаної земельної ділянки спільною сумісною власністю та стягнення компенсації її вартості слід відмовити також.

Враховуючи вказані обставини, а саме, що відповідач є власником вказаної земельної ділянки площею 0,1308 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку 30 січня 2009 року серії ЯЕ № 354090. Повторне визнання права власності за відповідачем чинним законодавством не передбачено, а тому суд не вбачає підстав для задоволення зустрічної позовної вимоги про визнання права власності за відповідачем на вказану земельну ділянку.

Вирішуючи інші позовні вимоги суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, за спільні кошти подружжя, ними було побудовано об`єкт нерухомого майна комерційного призначення - торгівельний центр за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказаний об`єкт використовується сторонами у справі у підприємницькій діяльності.

18 лютого 2013 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Сторожинецького нотаріального округу Чернівецької області Коржан В.Д., сторонами було придбано у ПБП «ЛУЧ» земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,4287 га, кадастровий номер 7324510100:02:001:0314, яку було зареєстровано на ім`я відповідача, як фізичної особи. Цільове призначення вказаної земельної ділянки, - для комерційного призначення обслуговування офісного центру, виставочного павільйону, торгового центру.

Відповідно до п. 5.6. Договору купівлі - продажу земельної ділянки по АДРЕСА_2 від 18 лютого 2013 року, набуття подружжям вказаного об`єкта відбувалось в інтересах родини за письмовою згодою ОСОБА_7 .

За договором купівлі-продажу від 18 лютого 2013 року позивачем та відповідачем на ім`я ОСОБА_2 , як фізичної особи, було оформлено придбання в ПБП «ЛУЧ» комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_2 . Відповідно до п. 11 Договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_2 від 18.02.2013 року. Набуття подружжям вказаного об`єкта відбувалось за письмовою згодою позивачки.

16.04.2013 року ОСОБА_2 , як титульного власника спільного нерухомого майна подружжя, було зареєстровано приватним підприємцем для забезпечення можливості подання від його імені заяв на отримання дозвільної документації на реконструкцію придбаних подружжям об`єктів нерухомого майна.

Пізніше, 29.07.2015 року, позивачка також зареєструвалась в якості підприємця для здійснення підприємницької діяльності в належному подружжю торговому центрі.

На придбаній земельній ділянці в період з 18.02.2013 року по 16.03.2015 роки, було побудовано приміщення торгового центру, загальною площею 2034,80 кв. м. в тому числі торговий центр 1936, 9 кв. м.; складські приміщення з котельнею 94,10 кв. м.

В подальшому було проведено реконструкцію вказаного приміщення з влаштуванням залу дискотеки в об`ємі горища, внаслідок чого площа об`єкту збільшилась до 2912, 7 кв. м., в тому числі торговий центр 1936, 9 кв. м.; площа залу дискотеки 942,6 кв. м., складські приміщення з котельнею 94,10 кв. м.

Відповідно до даних технічного паспорту загальна площа нежитлових приміщень торгового центру, розташованого за адресою АДРЕСА_2 становить 3066,40 кв. м. та складається з: торгового центру (Літера «А»), загальною площею 2947,60 кв. м.; приміщення складу з котельнею (Літера «Б»), загальною площею 94,10 кв.м.; приміщення електрощитової ( Літера «В») - загальною площею 24,70 кв.м.

Відповідач ОСОБА_2 в зустрічній позовній заяві зазначає, що торговий центр на АДРЕСА_2 є його особистою власністю, оскільки всі питання, пов`язані з реконструкцією та будівництвом цього об`єкта, здійснювались ним як суб`єктом підприємницької діяльності, об`єкт був створений ним саме з метою здійснення ним підприємницької діяльності, тому просить визнати його об`єктом його особистою приватної власності.

Суд відхиляє такі твердження та вимоги позивача за зустрічним позовом та приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки не підтвердженні належними і допустимими доказами та спростовуються доводами позивачки і висновками суду, що наведені вище.

Належний позивачу та відповідачу Торговий центр по АДРЕСА_2 використовується сторонами у власній підприємницькій діяльності. Факт використання позивачем спільного майна у власній підприємницькій діяльності доводиться витягом з ЄДРПОУ про реєстрацію ОСОБА_4 суб`єктом підприємницької діяльності, що здійснює таку діяльність за адресою АДРЕСА_2 , свідоцтвом платника єдиного податку.

Крім того, в зустрічному позові відповідач стверджує, що будівництво торгового центру здійснювалось за позичені ним у третіх осіб кошти. Представник третьої особи, намагається стверджувати, що будівництво спірного торгового центру здійснювалось за кошти в сумі 400 000 (чотириста тисяч) доларів США, то позичених у третьої особи відповідачем ОСОБА_2 , посилаючись на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 січня 2018 року справа № 723/405/17.

Проте, вказане судове рішення не може мати преюдиціальне значення для вирішення вказаної справи, оскільки ухвалено щодо інших учасників і щодо інших правовідносин.

Також згідно висновку експерта Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (ЛНДІСЕ) за результатами проведення оціночно - будівельної експертизи № 4923 від 29.11.2021 року, -

- відновна вартість будівництва будівлі торгового центру по АДРЕСА_2 , а також реконструкції нежитлових приміщень з влаштуванням залу дискотеки в об`ємі горища в цінах станом на період виконання будівельних робіт у 2014 році становила 30007 560 грн. (тридцять мільйонів сім тисяч п`ятсот шістдесят гривень).;

- відновна вартість будівництва будівлі торгового центру по АДРЕСА_2 , а також реконструкції нежитлових приміщень з влаштуванням залу дискотеки в об`ємі горища в цінах станом на період виконання будівельних робіт у 2015 році становила 40087 856 грн. (сорок мільйонів вісімдесят сім тисяч вісімсот п`ятдесят шість гривень).

- відновна вартість допоміжних будівель торгового центру - складу з котельнею літера «Б» та електрощитової літера «В», розташованих за адресою: АДРЕСА_2 станом на березень 2015 року становила 281 770,00 грн. (двісті вісімдесят одна тисяча сімсот сімдесят грн. 00 коп.).

Вказана вартість в десятки разів перевищує суму позики.

Встановлені експертом відомості щодо відновної вартості будівництва торгового центру, є належним та допустимим доказом вартості будівництва спірного торгового центру по АДРЕСА_2 та спростовують твердження відповідача та третьої особи щодо вартості такого будівництва.

На даний час, сторони здійснюють власну підприємницьку діяльність в приміщеннях торгового центру по АДРЕСА_2 , спільно від імені орендодавця укладаючи договори оренди з орендарями комерційних площ цих приміщень, що підтверджується договорами оренди №2 /КК; № 18/ПП, № 19ПП від 01.06.2021 року.

Договір оренди № 18/ПП від 01.06.2021 року укладено між орендарем ПП ОСОБА_8 та Орендодавцями ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , які є сторонами у справі.

Договір оренди № 19/ПП від 01.06.2021 року так само укладено між орендарем ПП ОСОБА_8 та Орендодавцями ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , які є сторонами у справі, та також містить пункт 1.2. аналогічного змісту щодо передачі приміщення магазину (частини приміщення торгового залу першого поверху), площею 300 кв. м.

Отже, торгівельний центр та об`єкти, що розташовано на земельній ділянці по АДРЕСА_2 створено внаслідок спільної праці подружжя, за рахунок спільних коштів подружжя та відповідно до приписів ст. 368 ЦК України та ст. 60, 61 СК України є спільною сумісною власністю подружжя.

Крім цього, вказані обставини доводяться наступними доказами, що підтверджують безпосередню участь ОСОБА_4 у створенні спільного майна подружжя:

- листом ПП «Територіальне планування» № 14 від 19.10.2017 року з додатками, з якого вбачається, що безпосереднє спілкування, супроводження виходу проектантів на місце, проведення оплати за виготовлення та отримання проектної документації на будівництво торгового центру та реконструкцію складського приміщення по АДРЕСА_2 безпосередньо здійснювала ОСОБА_4 ;

- договором №26-0021-14 на виконання експертизи будівництва від 22.01.2014р. між ФОП ОСОБА_2 та Державним підприємством «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи» та додатками до нього;

- договором №13-09/2013 від 12.09.2013р. на розроблення проектної документації між ОСОБА_2 та приватним підприємством «Територіальне планування» та додатками до цього Договору: Протоколом погодження договірної ціни (додаток №1); Календарному плані роботи (додаток №2); Акті приймання - передачі виконаних проектних робіт; Накладній прийому - передачі проектної документації на будівництво торгового центру та реконструкцію складського приміщення по АДРЕСА_2 ;

- договором № 11-08/2013 на виконання проектних робіт від 22.08.2013 року між ОСОБА_2 та приватним підприємством «Територіальне планування» та Актом приймання - передачі виконаних проектних робіт, Додатком до цього договору;

- договором № 3 на ведення технічного нагляду від 03.03.2014 року між ФОП ОСОБА_9 та ОСОБА_2 ;

- договором на пайову участь у розвитку інфраструктури міста Сторожинець від 07.04.2014 року та Додатком № 1 до цього договору від 07.04.2014 року;

- наказом ФОП ОСОБА_2 № 1 від 03.03.2014 року «Про затвердження проекту на будівництво торгового центру та реконструкції складського приміщення»;

- наказом № 2 від 03.03.2014 року «Про призначення відповідальної особи по технічному нагляду за будівництвом» ;

- листом на адресу Сторожинецької міської ради та Управління ДСНС у Чернівецькій області від 11.03.2014 року ;

- договором підряду на будівельні роботи № 7 від 10.03.2014 року, укладеному між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Памір - Буд»;

- додатком до договору підряду на будівельні роботи № 7 від 10.03.2014 року

- «План фінансування будівництва торгового центру та реконструкції складу по АДРЕСА_2 » ;

- розрахунком умов підключення торгівельного центру по АДРЕСА_2 до комунальних систем водопостачання та водовідведення до технічних умов від 20.04.2013р. ;

- додатком № 2 до Договору №1185 від 21.08.2013р. Обсяги постачання електричної енергії та потужності споживачу та субспоживачу;

актом здачі-приймання електромонтажних робіт від 29.04.2014р.;

- договором № 1185 про технічне забезпечення електропостачання споживача між ФОП ОСОБА_2 , та ТВБВ №1125/0144 АТ «Ощадбанк» та Додатками до цього договору;

- висновком експерта Чернівецького науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України № 788-Квід 06.06.2018 року, відповідно до якого, підписи в усіх наведених вище документах, що супроводжували будівництво та організацію діяльності торгового центру за ФОП ОСОБА_2 , виконано ОСОБА_4 .

Так, відповідно до замовленого позивачем Звіту про незалежну оцінку майна торгового центру та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_2 від 06.02.2018 року ринкова вартість торгового центру та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 становить разом 39894564 гривень без ПДВ.

Згідно замовленого та наданого відповідачем до зустрічного позову висновку експерта №18017 від 14.04.2018р. ринкова вартість Торгового центру визначена в сумі 27318707 гривень.

Згідно п.п. 2, 3 Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно - технічної , земельно - технічної, оціночно - будівельної, та оціночно земельної експертизи від 30.11.2021 року за № 6739/6792/6793/6794 ринкова вартість об`єктів нерухомого майна (будівлі торгового центру з допоміжними будівлями), розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , станом на час проведення експертизи, становить 37 537 441 (тридцять сім мільйонів п`ятсот тридцять сім тисяч чотириста сорок одну) гривню, а ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,4287 га, кадастровий номер 7324510100:02:001:0314, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , станом на час проведення експертизи, становить 2 446 350 (два мільйона чотириста сорок шість тисяч триста п`ятдесят) гривень.

Відповідно до п. 4 наведеного Висновку враховуючи цільове призначення досліджуваної земельної ділянки - для комерційного призначення (обслуговування офісного центру, виставочного павільйону, торгового центру) та фактичне користування співвласниками земельною ділянкою, експерт пропонує залишити у спільному користуванні співвласників (див. дослідницьку частину) земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому, експертом встановлено, що поділ нежитлових приміщень торгового центру з врахуванням рівності часток (по 1/2 частці) технічно можливий та запропоновано один найдоцільніший варіант поділу між співвласниками в натурі нежитлових приміщень торгового центру, враховуючи існуючи планувальні рішення об`єкту та функціональне використання, розташування нежитлової будівлі в системі міського планування та існуючи окремі входи до приміщень ізольованих частин.

Тому, першому та другому співвласнику на 1/2 частки, експерт пропонує виділити конкретні приміщення визначені ним в додатках №№ 5,6,7 до висновку.

Зазначений варіант поділу відповідає фактичному використанню сторонами приміщень торгового центру. За спільною згодою сторін позивачкою, з 2015 року здійснюється підприємницька діяльність у приміщеннях, визначених експертом для співвласника № 1, в тому числі, в приміщенні піцерії та ресторану, з використанням праці найманих робітників, офіціантів, повару, кухарів, тощо. Позивач платить податки з вказаного виду діяльності та заробітну плату працівникам. Тому, виділення їй в натурі приміщень виділених експертом співвласнику № 1 забезпечить максимально ефективне використання даних приміщень із збереженням робочих місць персоналу. В той же час, відповідач здійснює свою підприємницьку діяльність в приміщеннях виділених експертом співвласнику № 2, що доводиться договором № 2/КК від 01.06.2021 року та відомостями аркушу 89 Висновку експерта від 30.11.2021 року № 6739/6792/6793/6794.

Наведені обставини також доводяться Витягом з реєстру платників єдиного податку по ОСОБА_4 , з видами її підприємницької діяльності згідно із КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, табелем обліку використання робочого часу, повідомленням про об`єкти оподаткування.

Як вбачається з ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.2 ст.264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині поділу транспортних засобів, сторони в судовому засіданні наголосили, що вказані автомобілі передані іншим особам і вони не мають претензій та вимог в частині поділу автомобілів і після роз`яснення судом наслідків процесуальних дій, просили суд закрити провадження в частині поділу транспортних засобів.

Також прийняття судом рішення про визнання права на частку у майні, припиняє правовий режим спільної сумісної власності, тому на думку суду вимоги про припинення спільної сумісної власності щодо майна на яке визнано судом право власності на частку є тотожними і не призведуть до поновлення прав сторін.

Відповідачем в судовому засіданні не доведені підстави для задоволення зустрічного позову, суду не надано належних і допустимих доказів для їх задоволення, а також доводи зустрічного позову спростовується поданими позивачем за первісним позовом доказами, показами свідків, висновками експертів.

Інші твердження відповідача не спростовують зроблених судом висновків і не дають підстав для відмови у задоволенні змінених позовних вимог та підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Враховуючи докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, про часткове задоволення змінених позовних вимог за первісним позовом та відмови у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 4-13, 19, 76-81, 89, 206, 259, 263-265 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Змінені позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Здійснити поділ спільного майна подружжя в натурі в наступному порядку:

1. Виділити в натурі у власність ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , код НОМЕР_4 , яка зареєстрована в с. Верхні Петрівці, Чернівецького (Сторожинецького) району Чернівецької області, приміщення торгового центру, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 2947,60 кв. м., за варіантом поділу, що запропоновано експертом у висновку експерта за результатами проведення судової будівельно - технічної , земельно - технічної, оціночно-будівельної, та оціночно-земельної експертизи від 30 листопада 2021 року за № 6739/6792/6793/6794 та Додатків до нього за № 5,6,7 для співвласника № 1, ринковою вартістю 18 768 720, 50 гривень, а саме:

На І-му поверсі:

31 - сходова клітина, площею 20,7 кв. м.;

1/2 сходової клітини 37, площею 20,7 кв. м., до приміщень ресторану на другому поверсі;

35 - коридор, площею 2,80 кв. м.;

36 - комора, площею 4,0 кв. м.;

30 - зал пі церії, площею 189, ЗО кв. м.;

32 - тамбур шлюз, площею 2, 3 кв. м.;

33 - вбиральня, площею 2, 9 кв. м.;

24 - вбиральня, площею 1, 70 кв. м.;

25 - гарячий цех, площею 20, 10 кв. м.;

26 - сходова клітина, площею 12,9 кв. м.;

27 - цех виготовлення піци, площею 19, 3 кв. м.;

28 - приміщення для борошняних виробів, площею 12,1 кв. м.;

29 - мийна, площею 6, 10 кв. м.;

10 - комора, площею 6,20 кв. м.;

11 - холодильна камера, площею 6,10 кв. м.;

12 - комора площею, 7,30 кв. м.;

15 - овочевий цех, площею 8,70 кв. м.;

16 - завантажувальна площею, 12,60 кв. м.;

17 - м`ясний цех, площею 9,90 кв. м.;

18 - пташиний цех, площею 9,00 кв. м.;

19 - рибний цех, площею 7,60 кв. м.;

20 - коридор, площею 21,40 кв. м.;

21 - холодний цех, площею 15,10 кв. м.;

22 - мийна, площею 5, 0 кв. м.;

23 - комора, площею 2,80 кв. м.;

Всього по першому поверху виділяється приміщень, площею 426, 6 кв. м.

На II поверсі:

1/2 частина сходової клітини 40 площею 47, 1 кв. м.;

45 - кімната персоналу, площею 17, 2 кв. м.;

46 - кімната для паління, площею 9, 8 кв. м.;

47 - вбиральня, площею 2,1 кв. м.;

48 - тамбур шлюз, площею 3, 9 кв. м.;

49 - вбиральня площею 2,1 кв. м.;

50 - вбиральня площею, 1,3 кв. м.;

51 - вбиральня, площею 1,2 кв. м.;

52 - вбиральня, площею 1, 3 кв. м.;

53 - вмивальник, площею 6, 4 кв. м.;

54 - коридор, площею 4, 6 кв. м.;

55 - вбиральня, площею 1, 3 кв. м.;

56 - вбиральня, площею 1, 3 кв. м.;

57 - вбиральня, площею 1, 3 кв. м.;

58 - вмивальник, площею 10, 1 кв. м.;

59 - мийна, площею8, 6 кв. м.;

60 - комора, площею 4,7 кв.м;

61 - коридор, площею 2,30 кв.м;

62 - сервізна, площею 7,0 кв.м;

63 - сервірувальна з роздавальнею, площею 12,6 кв.м;

64 - приміщення для нарізання хліба, площею 6,7 кв.м;

65 - кімната персоналу, площею 4,9 кв.м;

66 - коридор, площею 9,60 кв.м

67 - вбиральня, площею 2,1 кв.м;

68 - приміщення для офіціантів, площею 6,8 кв.м;

69 - сходова клітина, площею 12,9 кв.м;

70 - комора, площею 3,6 кв.м;

71 - зал ресторану, площею 395,6кв.м;

72 - сходова клітина, площею 22,0 кв.м;

Всього по другому поверху виділяється приміщень загальною площею 610,4 кв.м.

В мансарді:

80 - технічне приміщення, площею 2,7 кв.м;

81 - допоміжне приміщення, площею 12,0 кв.м;

82 - допоміжне приміщення, площею 8,7 кв.м;

83 - коридор, площею 9,90 кв.м

84 - вбиральня площею 1,2 кв.м;

85 - вбиральня, площею 1,2 кв.м;

86 - вбиральня, площею 1,2 кв.м;

87 - вбиральня, площею 1,2 кв.м;

88 - коридор, площею 11,30 кв.м

89 - вбиральня, площею 1,0 кв.м;

90 - вбиральня, площею 1,0 кв.м;

91 - вбиральня, площею 1,0 кв.м;

92 - інвентарна, площею 8,9 кв.м;

93 - приміщення, площею 23,40 кв.м;

94 - кімната персоналу, площею 17,40 кв.м;

95 - коридор площею 5,30 кв. м

96 - сходова клітина, площею 19,8 кв. м;

97 - технічне приміщення, площею 4,0 кв. м; частина залу дискотеки 78, площею 308,55 кв. м;

Разом виділяються приміщення у мансарді, площею 439,75 кв. м.

Разом ОСОБА_4 , як першому співвласнику, виділити приміщень в Літері «А» загальною площею 1476,75 кв. м., що становить 1/2 ідеальної частки.

2. Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,код НОМЕР_4 , яка зареєстрована в с. Верхні Петрівці, Чернівецького (Сторожинецького) району Чернівецької області, право власності на 1/2 ідеальну частку будівлі Літери «В» (електрощитова), загальною площею приміщень 24,7 кв. м., а також на 1/2 ідеальну частку складу з котельнею Літери «Б» загальною площею приміщень 94,1 кв. м., без виділу часток в натурі, враховуючи необхідність перебування вказаного майна у спільній частковій власності подружжя для забезпечення функціонування комплексу приміщень торгового центру відповідно до висновку експертів.

3. Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,код НОМЕР_4 , яка зареєстрована в с. Верхні Петрівці, Чернівецького (Сторожинецького) району Чернівецької області, право власності на 1/2 ідеальну частку земельної ділянки, площею 0,4287 га, за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7324510100:02:001:0314, ринковою вартістю 2 446 350 (два мільйона чотириста сорок шість тисяч триста п`ятдесят) гривень, без поділу її в натурі, враховуючи необхідність перебування вказаного майна у спільній частковій власності подружжя для забезпечення функціонування приміщень торгового центру відповідно до висновку експертів.

У задоволенні решти змінених позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.

У задоволенні змінених позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 – відмовити.

Повний текст судового рішення виготовлено 09 листопада 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: