ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 141320687

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 182/4871/18

Провадження № 1-кп/0182/242/2026

У Х В А Л А

Іменем України

04.11.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Нікополь Дніпропетровської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040340000882 від 23.03.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

м. Нікополя Дніпропетровської області, з середньою освітою, не одруженого, який не є інвалідом, який не є пенсіонером, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 23.09.1992 року Нікопольським міськрайонним судом по ст. 94,43 КК України (ред.1966 року) до 15 років позбавлення волі, 31.07.1997 року окружним судом Харківській області по ст. 93 п. «з» КК України (ред.1966 року) до 12 років позбавлення волі, на підставі ст. 43 КК України приєднати не відбутий строк по вироку Нікопольського міського суду від 23.09.1992 року до 15 років позбавлення волі. Звільнився 24.11.2011 року умовно-достроково невідбутий строк 3 місяця 11 днів,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ( в режимі ВКЗ з власного пристрою), -

в с т а н о в и в:

У провадженні Нікопольського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження за №12018040340000882 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.

13 жовтня 2026 року під час судового засідання Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області отримано клопотання прокурора Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_4 про оголошення в міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого та зупинення судового провадження відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України, до розшуку обвинуваченого.

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_3 у невстановленому слідством час, місці, особи з метою подальшого збуту, незаконно, навмисно придбав особливо небезпечну психотропну речовину «метамфетамін», який зберігав в невстановленому слідством місці, при собі та збував на території м.Нікополь, Дніпропетровській області.

24.04.2018 року о 08.50 год, працівники поліції у відповідності зі ст. 5 Закону України " Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними " для документування та доказу злочинної діяльності ОСОБА_6 пов`язаної з незаконним оборотом наркотичних засобів та психотропних речовин, передали для придбання в нього психотропної речовини, громадянину під вигаданим прізвищем ОСОБА_7 , грошові кошти в сумі 200 грн., купюрами номіналом 50 грн. – ТУ № 2891773 , 50 грн.– УГ № 7626360 , 50 грн. – СУ № 7753825 , 50 грн. – КЕ № 7313126 Національного банку України.

24.04.2018 року приблизно о 09.43 год. ОСОБА_6 знаходячись на території парку «Перемога» поблизу стадіона «Електрометалург» по вул. Єлектрометалургів в м. Нікополь, Дніпропетровській області за 150 грн. навмисно незаконно, збув гр. ОСОБА_7 психотропну речовину. У цей же день ОСОБА_7 біля будинку колишнього гуртожитку по вул. Шульгіна, 8 в м.Нікополь, Дніпропетровської області, в 09.50 годин добровільно видав придбаний ним сліп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору, яка відповідно до висновку експерта по експертизі наркотичних засобів психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів № 1/8.6/1677 від 25.04.2018 р. кристалічна речовина кольору «ПЕПЕЛЬНЫЙ 18.0-14/6» масою 0,0674 г, що містить психотропну речовину обіг якої обмежено метамфетамін, маса амфетаміну складає 0,0478 г., придбаний у ОСОБА_6 в ході контролю за злочином у формі імітування обстановки злочину.

Дані умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковані як кримінальне правопорушення – злочин, передбачене ст. 307 ч. 2 КК України – незаконний збут психотропної речовини, вчинене повторно.

Крім цього, ОСОБА_3 у невстановленому слідством час, місці, особи з метою подальшого збуту, незаконно, навмисно придбав психотропну речовину «метамфетамін», яку зберігав в невстановленому слідством місці, при собі та збував на території .Нікополь, Дніпропетровській області.

24.04.2018 року о 11.50 год, на території парку «Перемога» поблизу стадіону «Електрометалург» розташованого по вул. Електрометалургів, 1 в м. Нікополь, Дніпропетровській області слідчим Нікопольського ВП ГУНІ в Дніпропетровській області ОСОБА_3 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ст. 307 ч. 2 КК України та під час обшуку якого в кишенях куртки, джинсів та сорочки було виявлено та вилучено 42 сліп-пакета в яких знаходилась кристалічна речовина, яка згідно судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів № 1/8.6/1844 від 22.06.2018 року масами 0,1082г, 0,0922г, 0,0229г, 0,0143г, 0,0146г, 0,0206г, 0,0337г, 0,2059г, 0,1967г, 0,2006г, 0,1889г, 0,1987г, 0,1792г, 0,1956г, 0,1858г, 0,0297г, 0,0363г, 0,0398г, 0,0376г, 0,0335г, 0,0358г, 0,0506г, 0,0412г, 0,0398г, 0,0442г, 0,0350г, 0,0365г, 0,0332г, 0,0377г, 0,0333, 0,0337г, 0,0288г, 0,0308, 0,0346г, 0,0161г, 0,0236г, 0,0191г, 0,0153г, 0,0213г, 0,0237г, 0,0175г, 0,0199г містять психотропну речовину обіг якої обмежено - метамфетамін. Маса метамфетаміну складає в речовинах становить 0,0877г, 0,0719г, 0,0179г, 0,0108г, 0,0118г, 0,0169г, 0,0266г, 0,1584г, 0,1492г, 0,1514г, 0,1458г, 0,1537г, 0,1335г, 0,1549г, 0,1433г, 0,0241г, 0,0287, 0,0310г, 0,0274г, 0,0266г, 0,0275г, 0,0384г, 0,0325г, 0,0307г, 0,0352г, 0,0280г, 0,0286г, 0,0261г, 0,0299г, 0,0264г, 0,0270, 0,0232г, 0,0252г, 0,0271, 0,0128г, 0,0194г, 0,0156г, 0,0125г, 0,0173г, 0,0187, 0,0146г, 0,0158г, який ОСОБА_3 , повторно, незаконно придбав та зберігав з метою збуту.

Загальна маса кристалічної речовини, що містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, вилученого у ОСОБА_8 , становить 2,7065г. Маса метамфетаміну становить 2,1041г, що відповідно до Таблиці № 2 невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу, затвердженої наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000 року, (у редакції наказу МОЗ України від 29.07.2010 року № 634), є великим розміром, який ОСОБА_3 , незаконно, повторно, придбав та зберігав з метою збуту до моменту вилучення.

Дії ОСОБА_3 підпадають під ознаки кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України – незаконне придбання, зберігання з метою збуту, психотропних речовин, у великих розмірах, вчинене повторно.

Крім цього, ОСОБА_3 у невстановленому слідством час, місці, особи незаконно, навмисно придбав наркотичний засіб - «метадон», який зберігав в невстановленому слідством місці, при собі на території м. Нікополь, Дніпропетровській області до моменту вилучення.

24.04.2018 року о11.50 год, на території парку «Перемога» поблизу стадіону «Електрометалург» розташованого по вул. Електрометалургів, 1 в м. Нікополь, Дніпропетровській області слідчим Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ст. 307 ч. 2 КК України та під час обшуку якого в кишенях куртки, джинсів, та сорочки було виявлено та вилучено 4 (чотири) таблетки білого кольору, які згідно судової експертизи наркотичних засобів. психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів № 1/8.6/1746 від 01.06.2018 року масами 0,5081 г, 0,5067г, 0,5205г, 0,5014г, містять наркотичний засіб обіг якої обмежено - метадон. Маса метадону становить відповідно 0,0205г, 00198г, 0,0213г, 0,0193г, який ОСОБА_9 , повторно, незаконно придбав та зберігав.

Загальна маса таблеток, що містить наркотичний засіб, обіг якої обмежено - метадон, вилученого у ОСОБА_3 , становить 2,0367г. Маса метадону становить 0,0809г, який ОСОБА_9 , повторно, незаконно придбав та зберігав.

Дії ОСОБА_3 підпадають під ознаки кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України – незаконне придбання, зберігання, наркотичних засобів, без мети збуту, вчинене особою яка раніше вчинила злочин передбачений ст. 307 КК України.

У ході проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню було встановлено достатній обсяг обставин, що дають підозрювати ОСОБА_3 вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, а саме документально шляхом проведення негласно-слідчо розшукових дій зафіксовано злочинні дії ОСОБА_3 щодо незаконного придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконного збуту психотропних речовин.

Вчинення вказаних заборонених Кримінальним Кодексом України дії ОСОБА_3 , повністю підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:

- Показаннями свідків;

- Висновком експертизи про те, що в ході імітування обстановки злочину у ОСОБА_3 було придбано саме психотропну речовину;

- Речовими доказами.

Враховуючи той факт, що для розгляду в розумні строки даного кримінального провадження в суді необхідне забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також те, що наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 може:

переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

незаконно впливати на свідків;

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

вчинити інше кримінальне правопорушення аналогічне тому, у якому

підозрюється, обвинувачується, а саме:

1) наявні докази про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення з корисливих мотивів, повторно, так як в Нікопольському міськрайонному суду знаходяться обвинувальні акти відносно ОСОБА_3 за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ст. 307 ч.1. 307 ч.2 КК України, що свідчить про перетворення вчинення вказаного злочину у основний спосіб заробітку, що може сприяти вчиненню ОСОБА_3 нових злочинів пов`язаних з наркотичними засобами та психотропними речовинами, якщо йому не буде обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;

2) ОСОБА_3 у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі від до 10 років, що може спонукати його переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;

3) ОСОБА_3 вже досяг віку 45 років, і вчинення злочину у такому віці свідчить про неможливість соціально адаптуватися до нормального суспільства та змінити свій спосіб життя, також ОСОБА_3 не має постійного місця роботи та законних джерел доходів;

4) особа у якої ОСОБА_3 отримував психотропну речовину для збуту в ході досудового розслідування не встановлена і з його або їх допомогою він може вплинути на розгляд в суді кримінального провадження за його обвинуваченням шляхом вчинення активних незаконних дій стосовно свідків, обвинувачених, прокурора та судді;

Вказані факти свідчать про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для ОСОБА_3 .

Запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, неможливо, оскільки:

- застосування до гр. ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту, фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити ним дії, передбачені п.1-5 ч.1 ст. 177 КПК України;

- у разі обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання щодо ОСОБА_3 може впливати на свідків його задокументованої злочинної діяльності з метою зміни ними своїх показань та неповідомлення про свій незаконний вплив слідчому, прокурору та суді та покинути відомі слідству його можливі місця перебування, внаслідок чого прокурор не зможе фактично контролювати його виконання;

- під час досудового розслідування не надійшло жодних звернень про передачу ОСОБА_3 комусь на поруки, що виключає передачу його на поруки;

- ОСОБА_3 не має постійного джерела легальних доходів, що виключає можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави та оскільки цей запобіжний захід може спонукати її до позичання грошових коштів у осіб, що займаються незаконним збутом наркотиків з подальшим відпрацюванням шляхом вчинення нових злочинів пов`язаних з наркотиками;

- ОСОБА_3 не має грошових заощаджень або родичів, які могли б його матеріально забезпечити, що виключає можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Крім цього, застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, можливо, враховуючи те, що за вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, йому може бути призначено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від шести до десяти років, то дотримується обов`язкова умова призначення даного запобіжного заходу, передбачена п. 5 ч.2 ст. 183 КПК України, тобто передбаченість законом покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Крім того, 26.04.2018 щодо ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В той же час, 19.03.2019 року ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, обвинуваченого ОСОБА_3 оголошено в розшук.

Зазначене в котре підтверджує що наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, у зв`язку з чим наявний ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 19.03.2019 у справі №182/4871/18 обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено у розшук, кримінальне провадження відносно зазначеного обвинуваченого зупинено.

Для того, щоб застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, останнього необхідно оголосити у міжнародний розшук. Таке рішення на стадії судового розгляду може прийняти тільки суд.

Одночасно з цим, згідно з листом Державної прикордонної служби України, №19.5.2/57416-26-вих 28.07.2026, ОСОБА_3 , 26.08.2018 перетнув кордон України через пункт пропуску Рава-Руська в напрямку виїзду за межі України.

Окрім того, згідно інформування начальника Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області № 408649-2026 від 04.09.2026, в ході розшукових заходів, отримано інформацію, що ОСОБА_3 , 26.08.2018 перетнув кордон України в пункті пропуску Рава-Руська у напрямку республіки Польща, та на теперішній час на територію України не повернувся.

Таким чином з урахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалий час ухиляється від явки до суду, оголошений у розшук, а відповідно до отриманих матеріалів перетнув кордон України та не повернувся, є очевидні підстави вважати, що він переховується від суду з метою уникнення кримінального покарання, тому сторона обвинувачення вважає, що є всі підстави для оголошення ОСОБА_10 , у міжнародний розшук.

Вказаними діями обвинувачений ухиляється від явки до суду. Разом з тим, участь сторін кримінального провадження є обов`язковою.

Прокурор вважає, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою це єдиний запобіжний захід, який забезпечить виконання ОСОБА_3 покладених на нього обов`язків та сприятиме розгляду кримінального провадження в розумні строки.

Адвокат заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Заслухавши позицію прокурора, вислухавши думку адвоката, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Частина 1 статті 335 КПК України передбачає, що у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

Основним завданням кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування й судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини і щоб до кожного була застосована належна правова процедура.

Згідно ч. 6 ст. 9 КПК України, випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Згідно п. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 19.03.2015 року у справі № 5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що скоїла певний злочин і вчинила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Відповідно, не визнається такою, що ухиляється від слідства або суду, невідома правоохоронним органам особа, яка вчинила злочин і переховується після цього, а також особа, хоч і відома компетентним органам, але причетність якої до вчинення злочину на момент її зникнення ще не встановлено.

Належною процедурою стосовно обвинуваченого, який перебуває за кордоном, є його притягнення до кримінальної відповідальності заочно або шляхом екстрадиції в Україну. Для ефективності судового розгляду у будь-якому разі необхідно ініціювати процедуру оголошення такої особи в міжнародний розшук.

Чинним КПК України не регламентовано поняття «міжнародний розшук» та не розкрито змісту зазначеного терміну. При цьому, поняття «міжнародний розшук» використовується в цьому кодексі як обов`язкова підстава для здійснення спеціального досудового розслідування чи провадження (in absentia) (ч. 5 ст. 139, 297-1, 297-4, 323 КПК України).

Суд зазначає, що ст.297-1 КПК України визначений вичерпний перелік статей Кримінального Кодексу України, за підозрою чи обвинуваченням яких може проводитись спеціальне досудове розслідування чи провадження (in absentia). Разом з цим, КПК України вказує, що вказане провадження може проводитись і щодо інших злочинів, якщо злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук.

Проте, вказаний розділ не містить самого поняття «міжнародний розшук», як в цілому КПК України не містить чіткої дефініції цього слова, або його класифікації, тому суд в даному випадку користується положеннями ст. 9 КПК України, відповідно до вимог якої, закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

Разом з цим, суд вважає, що якщо чинний КПК України чітко не дає класифікацію видів розшуку, то в даному випадку слід звернутись до інших нормативно-правових актів.

Виходячи з результатів аналізу норм чинного КПК України, Закону України «Про Оперативно-розшукову діяльність», «Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні» та інших відомчих нормативно-правових актів, можемо дійти висновку, що вітчизняне законодавство передбачає три види розшуку:

1) внутрішньодержавний (національний) розшук;

2) міждержавний розшук;

3) міжнародний розшук.

Внутрішньодержавний (національний) розшук осіб направлений на розшук осіб, які вчинили кримінальне правопорушення на території України. Такий розшук може здійснюватися шляхом проведення уповноваженими суб`єктами відповідних ОРЗ, слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій у межах ОРС або кримінального провадження.

Міждержавний розшук осіб здійснюється на підставі багатосторонніх або двосторонніх угод.

Законодавче визначення міждержавного розшуку закріплене в ст.1 «Договору держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав про міждержавний розшук осіб» від 10.12.2010. Зокрема, «міждержавний розшук це комплекс оперативно-розшукових, пошукових, інформаційно-аналітичних та інших заходів, спрямованих на: виявлення, затримання та взяття під варту з метою видачі або здійснення кримінального переслідування осіб, що переховуються від органів дізнання, слідства або суду та ухиляються від відбування кримінального покарання; встановлення місцезнаходження осіб, що ухиляються від виконання рішення судів за позовами; встановлення місцезнаходження осіб, зниклих безвісти, або тих, хто втратив зв`язок з родичами; встановлення особи людини, яка не здатна повідомити про себе установчі дані; встановлення особи людини за непізнаним трупом; надання інформації про всі категорії осіб, що розшукуються і встановлюються, які знаходяться за межами держави-ініціатора розшуку, але на територіях Сторін».

Виходячи із результатів аналізу положень чинного законодавства України, міжнародно-правових актів і міжнародних договорів, учасником яких є Україна, а також внутрішніх документів Інтерполу та Генеральної асамблеї Інтерполу, можна дійти висновку, що законодавче поняття «міжнародний розшук» нормативно не визначено. Правильність визначення сутності цієї категорії залежить від чіткості розуміння порядку оголошення особи в міжнародний розшук та його безпосереднього здійснення, встановлення органу, який оголошує особу в міжнародний розшук, моменту, з якого особа вважається такою, що перебуває у міжнародному розшуку. У зв`язку з цим необхідно здійснити системний аналіз положень чинного законодавства України, міжнародно-правових актів і міжнародних договорів, нормативних документів Інтерполу та Генеральної асамблеї Інтерполу, які регламентують ці питання.

Разом з цим, чинний КПК України містить Главу 44 «видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)», відповідно до якого передбачено, що клопотання про видачу особи готує прокурор, слідчий, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок. Екстрадиція в розумінні Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року передбачає двосторонні відносини між запитуючою та запитуваною сторонами, згідно яких договірні сторони зобов`язуються видавати одна одній, з урахуванням положень та умов, викладених в цій Конвенції, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою. Тобто, в даному випадку, екстрадиція як процедура міжнародного співробітництва відбувається вже після того, як особу оголосили в міжнародний розшук задля відшукання та затримання. Викладене дозволяє дійти висновку, що якщо видача особа (екстрадиція) згідно чинного законодавства розрізняє суб`єкта який готує клопотання про видачу в залежності від стадії провадження (досудове розслідування чи судовий розгляд), тоді аналогічно слід дійти висновку, що оголошення у міжнародний розшук на стадії, коли обвинувальний акт вже перебуває в суді - є безальтернативною функцією суду.

Очевидним є те що встановлення місця перебування обвинуваченого та доставлення його до суду є необхідною умовою для успішного закінчення судового провадження. З цією метою відповідними суб`єктами здійснюється розшук особи, яка ухиляється від суду.

Розшук може відбуватися на території України, бути міждержавним та/або міжнародним. Метою для усіх видів розшуку є отримання інформації про місцезнаходження розшукуваної особи та подальшого доставлення її до суду, правоохоронного органу.

Аналіз норм чинного законодавства дає підстави дійти висновку, що розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами в місцях можливого перебування розшукуваних. В свою чергу, міжнародним розшуком є комплекс зазначених заходів, що заснований на нормах національного і міжнародного права та здійснюються поза межами держави - ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав, силами правоохоронних запитуваних країн з використанням можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол.

Розшук особи в Україні та міжнародний розшук особи відрізняється як за територією, на якій здійснюється даний розшук, так і за суб`єктами, які його здійснюють.

Прийняття судом ухвали про оголошення особи у розшук, шляхом задіяння міжнародного співробітництва є єдиним способом реалізації та виконання цього рішення суду та встановлення точного місцезнаходження обвинуваченого за кордоном в разі його виїзду з території України.

Наразі в Україні діє лише один спосіб оголошення особи в міжнародний розшук звернення до Інтерполу, про що й зазначає Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 04.09.2020 року за № 849/35132 (далі - Інструкція).

Цю Інструкцію розроблено відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, Законів України «Про Національну поліцію», «;Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол (із змінами) від 13 червня 1956 року (далі - Статут Інтерполу), Статуту Комісії з контролю файлів Інтерполу, затвердженого Резолюцією 85-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG-2016-RES-06, Правил Інтерполу з обробки даних, затверджених Резолюцією 80-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG/2011/RES/07 (із змінами), та міжнародних договорів України у сфері міжнародно-правового співробітництва.

Україна з 1992 року є членом Інтерполу. У 1993 році Кабінет Міністрів України постановою № 220 затвердив «Положення про Національне центральне бюро Інтерполу». Міжнародне співробітництво правоохоронних органів України з органами Інтерполу, НЦБ іноземних держав, компетентними органами іноземних держав та міжнародними установами з використанням інформаційної системи Інтерполу здійснюється з питань та у формах, визначених правилами Інтерполу.

Інформаційна система Інтерполу використовується для обміну відомостями про фізичних та юридичних осіб, об`єкти, події та факти лише в рамках відповідного кримінального провадження та/або оперативно-розшукової (розшукової) справи (за умови вжиття вичерпних заходів на національному рівні), а також заходів з питань публічної безпеки і порядку, запобігання перетинанню та недопущення перетинання державного кордону особами, яким заборонено в`їзд або обмежено виїзд з України.

Міжнародний розшук обвинувачених і внесення їх у базу даних Інтерполу являє собою комплекс відповідних заходів, один з яких є прийняття постанови (ухвали) про оголошення особи в міжнародний розшук і направлення цієї ухвали до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні з відповідним клопотанням для передачі в подальшому до Комісії з контролю за файлами Інтерполу задля встановлення місцезнаходження особи.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 в судові засідання не з`являється.

Згідно з листом Державної прикордонної служби України, №19.5.2/57416-26-вих 28.07.2026, ОСОБА_3 , 26.08.2018 перетнув кордон України через пункт пропуску Рава-Руська в напрямку виїзду за межі України.

Окрім того, згідно інформування начальника Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області № 408649-2026 від 04.09.2026, в ході розшукових заходів, отримано інформацію, що ОСОБА_3 , 26.08.2018 перетнув кордон України в пункті пропуску Рава-Руська у напрямку республіки Польща, та на теперішній час на територію України не повернувся.

Проведення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження обвинуваченого ОСОБА_3 можливе в рамках міжнародного оповіщення Генерального секретаріату Інтерполу або запиту про правову допомогу у кримінальному провадженні стосовно осіб, які розшукуються органами правопорядку України, для досягнення цілі міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу застосовується положення розділу IV Інструкції.

У разі прийняття ініціатором розшуку рішення про необхідність використання інформаційних систем Інтерполу стосовно вказаної особи у вигляді оповіщення певного кольору на їх адресу необхідно надати запит на публікацію оповіщення разом із документами, визначеними Розділом IV Інструкції для оповіщення відповідного кольору.

Окрім необхідності дотримання принципів Інтерполу (зокрема, нейтралітету та поваги до прав людини), вимагається наявність таких умов: вчинене особою діяння кваліфіковано як злочин відповідно до Кримінального кодексу України; особу в установленому законодавством порядку оголошено в розшук правоохоронними органами України: для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше двох років; для виконання вироку, яким особу засуджено до позбавлення волі на термін щонайменше шість місяців, або якщо невідбута особою частина покарання становить не менше шести місяців.

Відповідні вимоги фактично корелюються з вимогами, встановленими Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 13.12.1957 року, оскільки червоне сповіщення видається саме з метою подальшої екстрадиції особи.

Для запиту публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу формуляр для запиту публікації Червоного оповіщення(додаток1),а також інформацію та документи,серед яких:завірені копії ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвали про оголошення розшуку особи (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу) на стадії судового розгляду.

Міжнародний розшук це регламентований нормами національного та міжнародного законодавства комплекс оперативно-розшукових, інформаційно-довідкових, адміністративно-перевірочних заходів, слідчих (розшукових) дій й негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, що здійснюються на території держав-членів Інтерполу з метою встановлення місця знаходження оголошених у розшук осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді та суду й ухиляються від відбування кримінального покарання.

Так, органом, що здійснює повноваження щодо оголошення особи в міжнародний розшук, є Генеральний секретаріат Інтерполу. Компетентні правоохоронні органи запитуючої держави є лише ініціаторами, які діють через відповідне РА НЦБ Інтерполу.

Особа оголошується у міжнародний розшук у такому порядку: ухвалення слідчим або прокурором постанови про оголошення особи в міжнародний розшук; підготовка та направлення слідчим запиту в Укрбюро Інтерполу, а саме в Департамент міжнародного поліцейського співробітництва; здійснення Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва перевірки запиту на відповідність вимогам, передбаченим чинним законодавством України, міжнародними договорами та внутрішніми документами Інтерполу; направлення Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва в Генеральний Секретаріат запиту щодо публікації повідомлення в базі даних; здійснення Генеральним Секретаріатом перевірки запиту на відповідність вимогам, передбаченим «Правилами Інтерполу щодо обробки інформації»; внесення Генеральним Секретаріатом повідомлення, наведеного в запиті, до баз даних Інтерполу, й інформування про це всіх НБЦ Інтерполу; здійснення Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва контролю за оновленням інформації в повідомленні.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 відсутній за місцем проживання, до суду на виклики не з`являвся, наявні відомості про перетин ним державного кордону, що дає підстави дійти висновку, що обвинувачений ухиляється від суду, єдиним способом встановлення місцезнаходження останнього за кордоном є оголошення у міжнародний розшук, оскільки виконання іншим чином завдань кримінального провадження є неможливим.

На дев`яносто дев`ятій сесії (27.02. -03.03.2017) Комісією з контролю файлів Інтерполу ухвалено рішення, що запобіжні заходи у вигляді дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу не є ордерами на арешт у розумінні ст.83.2 (b,ii) Правил Організації.

Статтею 575КПК України визначено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали суду про тримання особи під вартою.

Головною вимогою інституцій Генерального секретаріату Інтерполу до публікації повідомлень із червоним кутом та циркулярних оповіщень є наявність ухвали слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо розшукуваної особи, що була винесена без посилання на використання каналів МОКП-Інтерпол для доведення факту оголошення її міжнародного розшуку.

Обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, покарання за яке передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, які згідно ст. 12 КК України, є не тяжким злочином ( ч. 2 ст. 309 КК України) та тяжким кримінальним правопорушенням ( ч. 2 ст. 307 КК України).

Тяжкість злочинів свідчить про ступінь суспільної небезпеки діянь, у вчиненні яких обвинувачується особа, а також неодноразові неявки, перетин ним державного кордону без повідомлення суду, в сукупності дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності його поведінку, більш того, за вчинення вищевказаних злочинів передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років з конфіскацією майна, що у сукупності свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 6.ст. 193 КПК України, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії», від 26.06.1991 року у справі № 12369/86 «Летельє проти Франції» зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У такому разі після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження, суд за участю обвинуваченого розглядає питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та оголошення обвинуваченого ОСОБА_3 у міжнародний розшук, обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України та зупинення судового провадження до розшуку останнього.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 193, 194, 335, 371, 372, 380 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_4 - задовольнити.

Оголосити у міжнародний розшук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Виконання ухвали суду щодо організації міжнародного розшуку ОСОБА_3 із залученням каналів міжнародного поліцейського співробітництва та його затримання доручити Нікопольському РУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_4 .

Зупинити судове провадження по кримінальному провадженні за №12018040340000882 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, до його розшуку.

Ухвала може бути оскаржена в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до Дніпровського апеляційного суду через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом п`яти днів з дня оголошення, в інший частині ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Суддя:

ОСОБА_1