USRCD

Unified State Register
of Court Decisions

Ухвала № 141308010

Reading aloud is unavailable for now

УХВАЛА

09 листопада 2026 року

м. Київ

cправа № 909/565/24

Суддя Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду Мачульський Г. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Бородайко Світлани Мирославівни

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2026 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2025

за позовом: 1) Приватного підприємства "Прикарпаттурист";

2) Фізичної особи-підприємця Бородайко Світлани Мирославівни

до Комунального підприємства "Центр розвитку міста та рекреації",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Івано-Франківської міської ради;

2) Управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації,

про визнання укладеним договору сервітуту (сервітутного користування) на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

17.10.2026 (через систему ?Електронний суд?) Фізична особа-підприємець Бородайко Світлана Мирославівна звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2026 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2025, яка надійшла до Суду 19.10.2026.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що її подано з порушенням статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі ФОП Бородайко С. М. як на виключний випадок касаційного оскарження посилається, зокрема на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 401, частин першої-другої статті 403 та частини другої статті 404 ЦК України у подібних правовідносинах.

Крім того, як на виключний випадок касаційного оскарження ФОП Бородайко С. М. посилається, зокрема на положення пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України - недослідження зібраних доказів, та зазначає, що це порушення допущено судом першої інстанції.

Водночас, як вбачається із постанови Верховного Суду від 26.08.2026 у цій справі, ухваленою за касаційною скаргою цієї ж особи - ФОП Бородайко С. М., ухвалою Верховного Суду від 15.07.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 909/565/24 на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України та призначено її до розгляду (пункт 3.2). В обґрунтування підстав касаційного оскарження ФОП Бородайко С. М. посилається на неправильне застосування судами статей 98, 100, 124-1 Земельного кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання належного суб`єктного складу сторін у спорі про встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні, зокрема щодо можливості пред`явлення відповідного позову безпосередньо до постійного користувача такої земельної ділянки, а не до її власника (пункт 3.3).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на справедливий розгляд судом має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу «res judicata» - остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, заява № 3236/03, § 40; «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia) від 24.07.2003, заява № 52854/99, § 52), зокрема з метою виправлення «суттєвих недоліків» або «судової помилки» («Сутяжник проти Росії» (Sutyazhnik v. Russia) від 23.07.2009, заява № 8269/02, § 35).

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 2302.2006 № 3477-IV ?Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини? суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.08.2023 у справі № 927/211/22 зазначила, що принцип юридичної визначеності передбачає повагу до принципу «res judicata» - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип передбачає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

При цьому згідно наведеної постанови Верховного Суду від 26.08.2026 у цій справі не вбачається, що ФОП Бородайко С. М., у касаційній скарзі, розглянутій Верховним Судом, обґрунтовувала її положеннями пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

Крім того, із касаційної скарги ФОП Бородайко С. М., поданої 17.10.2026, не вбачається, чому вона не наводила Верховному Суду відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 401, частин першої-другої статті 403 та частини другої статті 404 ЦК України у подібних правовідносинах у своїй касаційній скарзі, яку Верховний Суд розглянув 26.08.2026.

Отже, з метою недопущення недотримання фундаментальних аспектів верховенства права ФОП Бородайко С. М., яка має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення, з огляду на вказані положення законодавства та наведені рішення Європейського суду з прав людини має навести підстави, обумовлені обставинами важливого та вимушеного характеру для розгляду Верховним Судом вказаних виключних випадків касаційного оскарження.

Крім того, відповідно до пунктів 4, 6 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються та вимоги особи, яка подає скаргу.

Судом з`ясовано, що ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2026 виправлено описку в постанові Західного апеляційного господарського суду у справі №909/565/24 щодо зазначення вірної дати її ухвалення, а саме замість дати ухвалення постанови "02 жовтня 2026 року" необхідно читати "28 вересня 2026 року".

Отже, скаржнику також слід визначитися із датою оскаржуваної постанови з урахування ухвали про виправлення описки загалом у всій касаційній скарги.

Згідно із частиною 2 статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

За змістом частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху зазначаються недоліки такої скарги, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга скаржника визнається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.

Разом з тим, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її, зокрема і іншими положенням частини 2 статті 287 ГПК.

Частиною 3 статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Оскільки порядок усунення недоліків касаційної скарги чинним ГПК України не визначений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити на адресу Суду заяву про усунення недоліків, а іншим учасникам справи направити копії такої заяви і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу, та, у разі надсилання такої заяви без використання підсистеми «Електронний суд», а у письмовій формі, надати Суду докази такого направлення.

Відповідно до частини 4 статті 174 та частини 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у встановлений строк, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бородайко Світлани Мирославівни залишити без руху.

2. Встановити Фізичній особі-підприємцю Бородайко Світлані Мирославівні строк усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3. У разі усунення недоліків документи подати через ?Електронний суд? або направити поштою на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 із наданням доказів про дату вручення даної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Г. М. Мачульський