КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2026 року Київ справа №320/34667/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н в и в:
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Офісу Генерального прокурора (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків Генерального прокурора № 1443ц від 27 листопада 2024 року «Про затвердження висновку щодо оцінювання якості роботи прокурорів Офісу Генерального прокурора» в частині затвердження висновку щодо оцінювання якості роботи прокурора організаційно-методичного відділу управління організаційно-методичного та аналітичного забезпечення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 за 2024 рік із підсумкової оцінкою «задовільно»;
- визнати протиправними та скасувати результати оцінювання якості роботи прокурора організаційно-методичного відділу управління організаційно-методичного та аналітичного забезпечення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 за 2024 рік, оформлені відповідним звітом від 08 листопада 2024 року;
- зобов`язати Офіс Генерального прокурора провести повторне оцінювання якості роботи прокурора організаційно-методичного відділу управління організаційно-методичного та аналітичного забезпечення Департаменту протидії злочинам вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 за 2024 рік, з урахуванням факту скасування наказу Генерального прокурора від 18 вересня 2024 року №48-дц наказом від 02 червня 2025 року №10-дц, у зв`язку із рішенням Вищої ради правосуддя від 22 квітня 2025 року № 842/0/15-25.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позов мотивовано тим, що рішенням Вищої ради правосуддя від 22 квітня 2025 року №842/0/15-25 рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 07 серпня 2024 року № 104дп-24 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора організаційно-методичного відділу управління організаційно-методичного та аналітичного забезпечення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 скасовано повністю та закрито дисциплінарне провадження
Позивач вважає, що рішення Вищої ради правосуддя про скасування рішення дисциплінарного органу має ретроспективну дію (ефект ex tunc), що означає, що правова підстава для накладення дисциплінарного стягнення вважається відсутньою з моменту прийняття скасованого рішення. Відповідно, усі похідні негативні наслідки, спричинені цим незаконним стягненням, також є протиправними та підлягають усуненню.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач наголосив, що на час видання наказу виконувачем обов`язків Генерального прокурора від 27 листопада 2024 року № 1443ц «Про затвердження висновку щодо оцінювання якості роботи прокурорів Офісу Генерального прокурора», наказ Генерального прокурора від 18 вересня 2024 року № 48-дц про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення був чинним. Тому наказ виконувача обов`язків Генерального прокурора від 27 листопада 2024 року № 1443ц про преміювання прокурорів Офісу Генерального прокурора видано в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством.
В ході розгляду справи були заявлені клопотання про розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження та про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Дослідивши зміст клопотань, суд дійшов висновку, що по-перше предмет спору не підпадає під перелік справ, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження, по-друге, відповідачем не наведено належних підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
ОСОБА_1 в органах прокуратури працює із грудня 1986 року, із 31 травня 2022 року обіймає посаду прокурора організаційно-методичного відділу управління організаційно-методичного та аналітичного забезпечення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора.
Присягу працівника прокуратури України склала 3 липня 2011 року.
З положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (далі – Кодекс етики) ознайомилася 19 грудня 2012 року.
03 травня 2024 року до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі – КДКП, Комісія) надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов`язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 1 статті 43 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі – Закон № 1697-VII), а саме вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
Дисциплінарна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду прокурора організаційно-методичного відділу управління організаційно-методичного та аналітичного забезпечення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора, відповідно до вимог частини п`ятої статті 19 Закону № 1697-VII зобов`язана щорічно проходити таємну перевірку доброчесності.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів, затвердженого наказом Генерального прокурора від 29 грудня 2022 року № 293 (далі – Порядок № 293), кожен прокурор щороку з 1 січня до 31 березня (включно) зобов`язаний особисто шляхом заповнення на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора подавати декларацію доброчесності прокурора за формою і правилами, визначеними додатком 1 до Порядку № 293, надати правдиві відповіді у формі «Підтверджую» або «Не підтверджую» на запитання, що стосуються або можуть стосуватися його доброчесності, а у випадках, визначених Порядком № 293, декларацією доброчесності прокурора і правилами її заповнення, навести додаткові відомості.
Пунктом 7 розділу ІІ Порядку № 293 прокурорів, які не подали в установлений строк декларації доброчесності прокурора зобов`язано письмово повідомити підрозділ внутрішньої безпеки про причини неподання або несвоєчасного подання декларації з долученням копій документів (за їх наявності), які підтверджують поважність цих причин.
Прокурор ОСОБА_1 проігнорувала вимоги пункту 3 розділу ІІ Порядку № 293 та не вчинила дій, спрямованих на своєчасне подання декларації доброчесності прокурора за 2023 рік, зокрема, подала таку декларацію лише 5 квітня 2024 року. У письмових поясненнях від 24 квітня 2024 року № 18/3/2-32351вн-24 прокурор ОСОБА_1 не навела поважних причин пропуску строку подання декларації доброчесності прокурора. Посилання прокурора ОСОБА_1 на психоемоційний стан у березні 2024 року як на підставу несвоєчасного подання декларації доброчесності прокурора не можна вважати обставиною, що об`єктивно перешкоджала їй подати декларацію доброчесності прокурора в період із 1 січня 2024 року до 31 березня 2024 року.
Згідно з відомостями підсистеми перевірки декларацій доброчесності прокурора ОСОБА_1 з 1 січня 2024 року до 5 квітня 2024 року в особистий кабінет користувача системи не заходила, перший вхід здійснила лише 5 квітня 2024 року о 14:26 і цього дня протягом 5 хвилин заповнила та подала декларацію доброчесності прокурора.
Посилаючись на те, що несвоєчасне подання прокурором декларації без поважних причин вважається невиконанням обов`язку, передбаченого частиною 5 статті 19 Закону № 1697-VII, та належить до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, виконувач обов`язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 просив вирішити питання про притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накласти на неї дисциплінарне стягнення.
На підставі протоколу розподілу між членами КДКП від 3 травня 2024 року зазначену дисциплінарну скаргу передано члену Комісії ОСОБА_3 , який 7 травня 2024 року ухвалив рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-361дс-39дп-24 стосовно прокурора ОСОБА_1 .
У зв`язку із припиненням повноважень члена Комісії ОСОБА_3 на підставі рішення Комісії від 3 червня 2024 року № 17зп-24 та наказу голови Комісії від 3 червня 2024 року № 21 проведено повторний розподіл справи між членами Комісії та визначено доповідачем члена Комісії ОСОБА_4 .
За результатами перевірки член Комісії ОСОБА_4 склав висновок від 12 червня 2024 року про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора ОСОБА_1 . Зазначений висновок разом із зібраними матеріалами передано на розгляд КДКП.
Рішенням Комісії від 7 серпня 2024 року № 104дп-24 прокурора ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на неї дисциплінарне стягнення у виді догани.
Ухвалюючи рішення про притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, Комісія виходила з того, що дисциплінарне провадження стосовно прокурора ОСОБА_1 відкрито у зв`язку із вчиненням нею дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
До дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури належать, зокрема, неподання або несвоєчасне подання прокурором без поважних причин декларації доброчесності прокурора, що підтверджено усталеною практикою Комісії.
Комісією встановила, що прокурор ОСОБА_1 , у порушення вимог Порядку № 293, у 2024 році подала декларацію доброчесності прокурора через 5 днів після закінчення строку, встановленого для подання такої.
Наказом В.О. Генерального прокурора № 1443ц від 27 листопада 2024 року затверджено висновок щодо результатів оцінювання якості роботи прокурорів Офісу Генерального прокурора, відповідно до якого під час проведення оцінювання якості роботи прокурора ОСОБА_1 за 2024 рік, через притягнення її до дисциплінарної відповідальності наказом Генерального прокурора від 18 вересня 2024 року №48-дц, підсумкова оцінка безпосереднім керівником було знижено до «задовільно» (додаток обґрунтування прийнятого рішення).
На підставі пункту 3.5 Тимчасового положення про систему оцінювання якості роботи прокурорів та преміювання прокурорів, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30 жовтня 2020 року № 503, прокурора ОСОБА_1 позбавлено права на отримання щорічної премії за усі 12 місяців 2024 року.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 22 квітня 2025 року № 842/0/15-25 рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 07 серпня 2024 року № 104дп-24 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора організаційно-методичного відділу управління організаційно-методичного та аналітичного забезпечення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 скасовано повністю та закрито дисциплінарне провадження.
Позивач вважає, що рішення Вищої ради правосуддя про скасування рішення дисциплінарного органу має ретроспективну дію (ефект ex tunc), що означає, що правова підстава для накладення дисциплінарного стягнення вважається відсутньою з моменту прийняття скасованого рішення. Відповідно, усі похідні негативні наслідки, спричинені цим незаконним стягненням, також є протиправними та підлягають усуненню.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частини 1 та 2 статті 55 Конституції України гарантують, що права і свободи громадян захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 2 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України Про прокуратуру.
Згідно зі статтею 4 Закону № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 16 Закону № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
Заробітна плата прокурора регулюється Законом № 1697-VII, не може визначатися іншими нормативно-правовими актами та складається з посадового окладу, премій і надбавок за вислугу років, виконання обов`язків на адміністративній посаді, а також інших виплат, передбачених законодавством.
Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Частиною 2 статті 81 Закону № 1697-VII передбачено, що розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманого ним за відповідний календарний рік.
Відповідно до статей 9, 81 Закону № 1697-VII наказом Генерального прокурора від 30 жовтня 2020 року № 503 затверджено Тимчасове положення про систему оцінювання якості роботи прокурорів та преміювання прокурорів із змінами, внесеними згідно з Наказом Офісу Генерального прокурора № 351 від 12 листопада 2021 року (далі - Тимчасове положення №503).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 розділу 1 Тимчасового положення №503, це положення визначає порядок оцінювання якості роботи прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних, спеціалізованих (на правах обласних та окружних) прокуратур, а також підстави і порядок їх преміювання за результатами такого оцінювання. Преміювання прокурорів за результатами оцінювання якості роботи за календарний рік проводиться у разі позитивного або задовільного оцінювання їх роботи.
Відповідно до пункту 2.1. та пункту 2.2. Тимчасового положення №503, оцінювання якості роботи прокурорів за календарний рік проводиться у листопаді - грудні.
Під час оцінки якості роботи прокурорів ураховується:
1) ефективність виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади;
2) кількість та якість виконаних прокурором завдань, визначених положенням про самостійний структурний підрозділ, наказами та іншими організаційно-розпорядчими документами про розподіл обов`язків між прокурорами у відповідному органі прокуратури (структурному підрозділі);
3) кількість та якість виконання прокурором інших завдань і доручень керівництва;
4) дотримання правил внутрішнього службового розпорядку.
Пунктом 2.3 розділу 2 Тимчасового положення №503 врегульовано, що оцінювання якості роботи прокурорів оформлюється у вигляді звіту (згідно з додатком), що складається прокурором, який підлягає оцінюванню, і погоджується його безпосереднім керівником.
Безпосереднім керівником є:
1) для керівників самостійних структурних підрозділів Офісу Генерального прокурора, а також першого заступника і заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - Генеральний прокурор, перші заступники та заступники Генерального прокурора відповідно до розподілу обов`язків;
2) для заступників керівників самостійних структурних підрозділів, керівників та заступників керівників структурних підрозділів у складі департаментів або управлінь Офісу Генерального прокурора - керівник самостійного структурного підрозділу;
3) для прокурорів Офісу Генерального прокурора - керівник відділу, у якому прокурор обіймає посаду;
4) для керівника обласної прокуратури - Генеральний прокурор;
5) для першого заступника і заступників керівника обласної прокуратури - керівник обласної прокуратури;
6) для керівників самостійних структурних підрозділів обласної прокуратури - керівник обласної прокуратури, його перший заступник чи заступники відповідно до розподілу обов`язків;
7) для заступників керівників самостійних структурних підрозділів, керівників та заступників керівників структурних підрозділів у складі управлінь обласних прокуратур - керівник самостійного структурного підрозділу;
8) для прокурорів обласних прокуратур - керівник відділу, у якому прокурор обіймає посаду, або керівник обласної прокуратури, його перший заступник чи заступники відповідно до розподілу обов`язків (у разі безпосереднього підпорядкування прокурора керівництву обласної прокуратури);
9) для керівників окружних прокуратур та їх заступників - керівник обласної прокуратури;
10) для керівників відділів окружних прокуратур та їх заступників - керівник окружної прокуратури;
11) для прокурорів окружних прокуратур - керівник відділу окружної прокуратури, керівник окружної прокуратури (у разі відсутності відділів в окружній прокуратурі).
Відповідні звіти затверджуються керівниками вищого рівня (керівником самостійного структурного підрозділу, керівником органу прокуратури, першими заступниками та заступниками Генерального прокурора, заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури).
Пунктом 2.4 розділу 2 Тимчасового положення №503 передбачено, що за результатами оцінювання якості роботи прокурора безпосереднім керівником може бути виставлено позитивну, задовільну або негативну оцінку.
Звіти про оцінювання якості роботи прокурорів за відповідний рік надаються до кадрового підрозділу для підготовки наказу про затвердження висновків щодо оцінювання якості роботи прокурорів (пункт 2.7 розділу 2 Тимчасового положення №503).
Відповідно до пунктів 3.3, 3.4, 3.6 розділу 3 Тимчасового положення №503 бухгалтерська служба на підставі затверджених висновків обраховує середньо визначений розмір щорічної премії у відсотках і доводить його до відома кадрового підрозділу для підготовки проектів відповідних наказів про виплату премії прокурорам.
Розмір премії за результатами оцінювання якості роботи розраховується у відсотках до суми посадового окладу відповідної посади на день видання наказу згідно з пунктом 3.2 розділу 3 Тимчасового положення №503 з урахуванням виникнення права на заробітну плату відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру».
Премія за результатами оцінювання якості роботи за календарний рік виплачується прокурорам на підставі наказів Генерального прокурора, керівників обласних, спеціалізованих (на правах обласних) прокуратур протягом 15 днів після затвердження висновку щодо результатів оцінювання, але не пізніше грудня року, в якому здійснюється оцінювання якості роботи прокурорів за календарний рік.
Згідно із пунктом 3.7 Тимчасового положення №503, виплата премії не проводиться прокурорам, притягнутим до дисциплінарної відповідальності, відстороненим від посад за рішенням суду в межах кримінального провадження або у зв`язку із здійсненням провадження про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією.
У справі «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та № 71378/10 ЄСПЛ зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35).
Разом з тим, відносини публічної служби в основі своєї правової природи є наслідком реалізації не тільки права на участь в управлінні державними справами через забезпечення доступу до державної служби, визначеного статтею 38 Конституції України, але і права на працю, оскільки перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації права на працю, закріпленого у статті 43 Конституції України (див. пункт 49 постанови Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 360/2308/20).
При цьому, Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що результати оцінювання якості роботи прокурорів безпосередньо впливають на виплату премії, яка є «активом» (матеріальним благом) у розумінні ЄСПЛ та захищатися статтею 1 Першого протоколу ЄКПЛ та невід`ємною складовою конституційного права на працю.
Указом Президента України від 11 червня 2021 року №231/2021 затверджено Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023 роки (далі - Стратегія).
Пунктом 4.4 вказаної Стратегії регламентовано, що з метою розвитку органів прокуратури необхідно, зокрема, забезпечити:
- розроблення та впровадження комплексної та неупередженої системи оцінювання якості роботи прокурора за встановленими об`єктивними критеріями;
- удосконалення відповідно до європейських стандартів і кращих міжнародних практик дисциплінарного провадження, забезпечивши прозорість й об`єктивність розгляду дисциплінарної скарги про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, невідворотність та пропорційність дисциплінарної відповідальності прокурора.
З наведеного виходить, що метою системи оцінювання результатів діяльності прокурорів є підвищення результативності й ефективності діяльності прокуратури, її підзвітності перед суспільством, у відповідності до європейських стандартів.
Керівними принципами Організації Об`єднаних Націй щодо ролі обвинувачів, прийнятими восьмим Конгресом Організації Об`єднаних Націй з профілактики злочинності і поводження з правопорушниками, Гавана, Куба, 27 серпня - 7 вересня 1990 року (URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_859), визначено, зокрема, що обвинувачі, будучи найважливішими представниками системи здійснення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь і гідність своєї професії (пункт 3); розумні умови служби обвинувачів, їх належна винагорода і, де це можливо, термін повноважень, пенсійне забезпечення та вік виходу на пенсію встановлюються законом або опублікованими нормами або положеннями (пункт 6).
Пунктом 7 цих Принципів передбачено, підвищення на посаді осіб, які здійснюють судове переслідування, де існує така система, ґрунтується на об`єктивних факторах, зокрема на професійній кваліфікації, здібностях, моральних якостях і досвіді, і рішення по ньому приймається у відповідності зі справедливими і неупередженими процедурами.
У пункті 67 пояснювальної записки до висновку № 9 (2014 рік) Консультативної ради європейських прокурорів (далі КРЄП) «Європейські норми й принципи щодо прокурорів» йдеться про те, що підвищення кваліфікації прокурорів повинно ґрунтуватися на об`єктивних факторах, зокрема на професійній кваліфікації, здібностях, сумлінності й досвіді й прийматися відповідно до справедливих і неупереджених процедур.
У висновку КРЄП № 13 «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів» від 23 листопада 2018 року статус, незалежність, набір і кар`єра прокурорів, як і у випадку із суддями, повинні бути чітко встановлені законом та регулюватися прозорими й об`єктивними критеріями. Держави-члени повинні гарантувати статус прокурорів, який забезпечуватиме їхню зовнішню і внутрішню незалежність, переважно шляхом закріплення положень на найвищому юридичному рівні та гарантуючи їхнє застосування незалежним органом, таким як прокурорська рада, зокрема для призначень, кар`єрного зростання та застосування дисциплінарних стягнень.
Підвищення прокурорів має ґрунтуватися на оцінюванні заслуг.
Для належного виконання своєї місії прокурори повинні прагнути постійно розвивати свої правові, етичні та соціальні знання.
Згідно із пунктом 46 висновку КРЄП № 11 «Щодо якості та ефективності роботи прокурорів, зокрема під час боротьби з тероризмом та серйозною й організованою злочинністю» від 18 листопада 2016 року оцінювання прокурорів повинно проводитися на основі рівних критеріїв на одному рівні в межах прокуратури. Як і у випадку вимірювання загальної ефективності прокуратури, визначення якості роботи прокурорів повинно містити як кількісні, так і якісні елементи, такі як кількість відкритих та закритих справ, види рішень та результатів, тривалість прокурорського провадження, навички ведення справ, здатність чітко аргументувати усно та письмово, відкритість до сучасних технологій, знання різних мов, організаторські здібності, здатність співпрацювати з іншими особами всередині та поза прокуратурою.
Отже, оцінювання якості роботи прокурорів впливають не тільки на преміювання, як про те мовилось вище, а й на такий законний інтерес як визначення належного професійного рівня та компетенції, а також здібностей та морально-етичних якостей, що свідчить про спроможність ефективно виконувати відповідні службові обов`язки.
Пунктом 2.3 розділу 2 Тимчасового положення №503 врегульовано, що оцінювання якості роботи прокурорів оформлюється у вигляді звіту (згідно з додатком), що складається прокурором, який підлягає оцінюванню, і погоджується його безпосереднім керівником.
У відповідному звіті також зазначені показники, які впливають на оцінку діяльності прокурора, зокрема, виконана робота (найменування завдання, доручення тощо), обсяг виконаної роботи, наявність у прокурора дисциплінарного стягнення, дотримання правил внутрішнього службового розпорядку, притягнення за корупційні чи пов`язані з корупцією правопорушення, відсторонення від посади у межах кримінального провадження
Пунктом 2.4 Положення 503 передбачено, що за результатами оцінювання якості роботи прокурора безпосереднім керівником може бути виставлено позитивну, задовільну або негативну оцінку.
Тобто у вказаному положенні зазначені відповідні критерії (індикатори) за допомогою яких здійснюється оцінювання.
Отже для оцінки діяльності позивача протягом розглянутого періоду аналіз його діяльності має бути структурований навколо критеріїв визначених вище.
При цьому наведені критерії оцінювання прокурора, на переконання колегії суддів, більш детально розкриті у висновку Консультативної ради Європейських прокурорів № 11 (2016) від 18 листопада 2016 року «Щодо якості та ефективності роботи прокурорів, зокрема у боротьбі з тероризмом та тяжкою й організованою злочинністю.
Так, зокрема, у вказаному документі зазначено про таке: якість та ефективність роботи прокурорів залежать не лише від їхнього таланту та навичок, але й суттєво залежать від зовнішніх факторів, які здебільшого не контролюються прокурорами: законодавчі та судові рішення, наявні ресурси та очікування суспільства. Отже, ці фактори заслуговують на ретельний розгляд, особливо з точки зору їхнього впливу на якість та ефективність роботи прокурорів. Ефективність та якість роботи прокурорів загалом вимагають чіткої та адекватної організаційної структури, обов`язків та компетенцій щодо управління людськими та матеріальними ресурсами відповідно до фактичної кримінальної чи соціальної ситуації в сфері їхньої юрисдикції. З іншого боку, стикаючись з новими кримінальними, соціологічними, економічними та міжнародними викликами, структура та механізми роботи прокуратур повинні бути достатньо гнучкими, щоб реагувати адекватно, достатньо, швидко та законно (п.11); Розділ с. Вимірювання ефективності роботи прокуратур (кількісне та якісне). У багатьох державах-членах доступна статистика для вимірювання кількісного робочого навантаження, ефективності роботи прокуратури та кримінальної ситуації в зоні її юрисдикції. У багатьох державах-членах оцінювання прокурорів використовується для підвищення якості та ефективності прокуратури. (п.36); саме тому якісні показники, такі як належне та ретельне розслідування (коли це входить до компетенції прокурора), належне використання доказів, точне формулювання обвинувачення, професійна поведінка в суді тощо, також слід враховувати як спосіб доповнення кількісних показників. Бажаність швидкого судового переслідування також повинна враховувати гарантії, передбачені статтею 6 ЄКПЛ (п. 39.); як справжня та кінцева мета, правові системи повинні мати можливість передбачити систему оцінювання, здатну оцінювати як кількісні, так і якісні показники роботи прокурорів, яка поважає основні принципи правосуддя відповідно до ЄКПЛ та інших міжнародних документів ( п.40); оцінювання прокурорів та їхньої роботи може бути корисним стратегічним інструментом для покращення навичок, необхідних для задоволення потреб у якості, ефективності та професіоналізмі, що постійно змінюються. Індивідуальні оцінювання також можуть стати важливим внеском у розробку найрелевантнішої підготовки прокурорів на всіх рівнях (п.42) ; … використовуються два типи оцінювання: формальне та неформальне. Формальне оцінювання проводиться у встановлені терміни (наприклад, кожні 3 або 5 років). Воно регулюється спеціальною процедурою та зосереджується на конкретних навичках, що підлягають оцінюванню. Іноді воно поєднується з системою оцінювання, яка дозволяє порівнювати себе з іншими колегами та швидше просувати по службі. Його результати підлягають судовому перегляду, якщо вони не прийняті оцінюваним прокурором. Неформальне оцінювання це більш-менш обговорення для збору та надання інформації про те, як покращити якість та ефективність роботи прокурора (наприклад, складання зрозумілого обвинувачення, здатність до командної роботи, уникнення порушень стандартів тощо), або, більш стратегічно, чи мають, наприклад, прокурори навички для виконання своїх обов`язків. Метою обох типів оцінювання роботи прокурорів має бути вивчення розвитку навичок та працездатності, а також передбачення просування по службі та в деяких країнах заохочень та нагород, або загалом запобігання безладдям та неправомірним діям, уникаючи потенційних дисциплінарних стягнень (п.43); оцінювання роботи прокурорів має бути прозорим та передбачуваним, базуючись на чітких та попередньо опублікованих критеріях, як щодо матеріальних, так і процесуальних норм (п. 44); прозоре та передбачуване оцінювання означає, що оцінюваний прокурор має можливість обговорити результати оцінювання або, за потреби, порівняти результати самооцінювання з оцінюванням, проведеним керівником або відповідальною особою, якщо це інша особа, та подати їх на розгляд. Результати оцінювання не повинні публікуватися таким чином, що це може зашкодити особистій недоторканності та честі оцінюваного прокурора (п.45); оцінювання повинно проводитися на основі рівних критеріїв на одному рівні в межах прокуратури. Як і у випадку вимірювання загальної ефективності прокуратури, КРЕП вважає, що визначення якості роботи прокурорів повинно містити як кількісні, так і якісні елементи, такі як кількість відкритих та закритих справ, види рішень та результатів, тривалість прокурорського провадження, навички ведення справ, здатність чітко аргументувати усно та письмово, відкритість до сучасних технологій, знання різних мов, організаторські здібності, здатність співпрацювати з іншими особами всередині та поза прокуратурою (п.46).
Як було зазначено вище, наказом в.о. Генерального прокурора № 1443ц від 27 листопада 2024 року затверджено висновок щодо результатів оцінювання якості роботи прокурорів Офісу Генерального прокурора, відповідно до якого під час проведення оцінювання якості роботи прокурора ОСОБА_1 за 2024 рік, через притягнення її до дисциплінарної відповідальності наказом Генерального прокурора від 18 вересня 2024 року №48-дц, підсумкова оцінка безпосереднім керівником було знижено до «задовільно».
Додатком до вказаного звіту є обґрунтування прийнятого рішення, яке містить виключно інформацію про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани на підставі рішення Комісії від 07 серпня 2024 року № 104дп-24, яке в подальшому було скасовано рішенням Вищої ради правосуддя від 22 квітня 2025 року № 842/0/15-25.
Тобто, єдиною підставою для отримання позивачем оцінки «задовільно» була наявність у прокурора дисциплінарного стягнення.
Відповідно до частини 2 статті 49 Закону № 1697-VII прокурор протягом одного року з дня накладення на нього дисциплінарного стягнення вважається таким, який притягувався до дисциплінарної відповідальності, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
Врахуючи прийняте ВРП рішення від 22 квітня 2025 року № 842/0/15-25, позивач вважається такою, що не притягувалась до дисциплінарної відповідальності.
Підсумовуючи наведене суд констатує, що оцінка діяльності позивача є необґрунтованою, а правова та фактична основи рішення, прийнятого відповідачем, була не достатніми (достатньою) для підтвердження висновків останнього, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних дій та наказу на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки вони не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
За таких умов, судовий збір у розмірі 3633, 60 грн стягується відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
в и р і ш и в:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків Генерального прокурора №1443ц від 27 листопада 2024 року «Про затвердження висновку щодо оцінювання якості роботи прокурорів Офісу Генерального прокурора» в частині затвердження висновку щодо оцінювання якості роботи прокурора організаційно-методичного відділу управління організаційно-методичного та аналітичного забезпечення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 за 2024 рік із підсумкової оцінкою «задовільно».
Визнати протиправними та скасувати результати оцінювання якості роботи прокурора організаційно-методичного відділу управління організаційно-методичного та аналітичного забезпечення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 за 2024 рік, оформлені відповідним звітом від 08 листопада 2024 року.
Зобов`язати Офіс Генерального прокурора (місцезнаходження: 01011, мі. Київ, вул. Різницька, 13/15; код ЄДРПОУ 00034051) провести повторне оцінювання якості роботи прокурора організаційно-методичного відділу управління організаційно-методичного та аналітичного забезпечення Департаменту протидії злочинам вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за 2024 рік, з урахуванням факту скасування наказу Генерального прокурора від 18 вересня 2024 року №48-дц наказом від 02 червня 2025 року №10-дц, у зв`язку із рішенням Вищої ради правосуддя від 22 квітня 2025 року № 842/0/15-25.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3 633, 60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (місцезнаходження: 01011, мі. Київ, вул. Різницька, 13/15; код ЄДРПОУ 00034051).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.