Справа № 611/2023/26
Провадження № 1-кп/611/141/26
УХВАЛА
06 листопада 2026 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 , за участю:
секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 ,(в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі м. Барвінкове кримінальне провадження внесене 15 серпня 2026 року до Єдиного реєстру досудових правопорушень за №12026221070001160 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 162 КК України,
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Барвінківського районного суду Харківської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2026 року ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», до 13 жовтня 2026 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2026 року ОСОБА_4 було продовжено строк тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», до 15 листопада 2026 року.
Прокурор заявив клопотання про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, без визначення розміру застави.
В обґрунтування своєї позиції прокурором зазначено, що на теперішній час є необхідність продовження застосування відносно ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Суд, заслухавши доводи прокурора, захисника та обвинуваченого, дослідивши клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та зміну цього запобіжного заходу, матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно з вимогами ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання (продовження) запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед іншого - вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Європейський суд з прав людини роз`яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обрана ОСОБА_4 з урахуванням тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень та даних про його особу.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою, на даний час, відпала.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні не тяжкого злочину, за що передбачено покарання до 5 років позбавлення волі, стан його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях переднього ув`язнення.
Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, тяжкість покарання, суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, міцність його соціальних зв`язків та репутацію, ризик продовження або повторення протиправної поведінки, суд вважає, що ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків шляхом застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При цьому необхідно зауважити, що позиція суду ґрунтується на принципі презумпції невинуватості та не ставить за мету передбачити можливе покарання за інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення .
З урахуванням викладеного, суд дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку сторін, дійшов висновку про необхідність продовження застосування строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183,184, 197, 199, 331, 334 КПК України, суд –
У Х В А Л И В:
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.152, ч.1 ст. 162 КК України, задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор №27», тобто до 04 січня 2027 року включно, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали встановити до 04 січня 2027 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку тримання під вартою шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали, а особою, що утримуюєся під вартою протягом цього ж строку з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали буде складено 06 листопада 2026 року.
Суддя ОСОБА_6