ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 990/74/26
провадження № 11-364заі26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Стрелець Т. Г.,
суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Ткача І. В., Уркевича В.Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 липня 2026 року у справі № 990/74/26 (судді Шишов О. О., Білоус О. В., Васильєва І. А., Желтобрюх І. Л., Яковенко М. М.) за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И Л А:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У березні 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, скаржниця) звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції (далі - Касаційний адміністративний суд) з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія, відповідач), у якій просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 11 лютого 2026 року № 14/вс-26, яким ОСОБА_1 відмовлено у допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, оголошеному рішенням ВККС України від 29 жовтня 2025 року № 193/зп-25;
- зобов`язати ВККС України повторно розглянути питання щодо допуску ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, оголошеному рішенням ВККС України від 29 жовтня 2025 року № 193/зп-25, з урахуванням поданих позивачкою документів;
- зобов`язати ВККС України допустити ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, оголошеному рішенням ВККС України від 29 жовтня 2025 року № 193/зп-25, та забезпечити позивачці можливість складання кваліфікаційного іспиту і проходження подальших етапів цього конкурсу.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що рішенням Комісії від 29 жовтня 2025 року № 193/зп-25 було оголошено конкурс на зайняття 17 вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді (далі - Конкурс) та затверджено умови його проведення.
3. У визначений Комісією строк вона звернулась до неї із заявою про участь у Конкурсі та проведення кваліфікаційного оцінювання, а також подала необхідний пакет документів.
4. Проте спірним рішенням Комісія відмовила їй у допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі з огляду на неподання усіх документів, визначених частиною першою статті 72 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), а саме які підтверджують наявність у неї сукупного стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених підпунктами 1-4 пункту 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
5. ОСОБА_1 вважає, що спірне рішення Комісії є протиправним, необґрунтованим і таким, що обмежує її право на доступ до професії, гарантоване статтею 43 Конституції України та статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки ґрунтується на неповному аналізі та неправильній оцінці документів.
6. На переконання позивачки, надані нею документи у повній мірі підтверджують наявність необхідного для участі у Конкурсі стажу, а саме:
- стаж її роботи на посаді начальника відділу юридичної та кадрової роботи Тернопільської обласної ради в силу норм законодавства, яке діяло у різні проміжки часу, відноситься до стажу професійної діяльності у сфері права на посадах державної служби категорії «Б» в органах державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України, і складає 7 років 10 місяців 2 дні (з 20 жовтня 2011 року по 21 серпня 2019 року);
- досвід представництва у публічно-правових спорах підтверджується рекомендаційним листом судді-спікера Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 , яка впродовж 2012-2019 років була суддею Тернопільського окружного адміністративного суду;
- стаж адвокатської діяльності охоплює період з травня-червня 2020 року по липень 2025 року, що становить понад п`ять років безперервного стажу;
- фактичний науково-педагогічний стаж становить понад п`ять років, що підтверджується: записами трудової книжки про займані посади; встановленням надбавки за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 78 від 31 січня 2001 року; наявністю дипломів кандидата юридичних наук (2014 рік) та доктора юридичних наук (2020 рік).
7. Разом із цим науково-педагогічний стаж позивачка поділяє на:
- загальний підтверджений період науково-педагогічної діяльності, який становить 2 роки 7 місяців 16 днів (з 01 листопада 2019 року по 23 червня 2020 року, з 01 вересня по 12 квітня 2021 року, з 23 серпня 2024 року по грудень 2025 року) без урахування попереднього науково-педагогічного стажу;
- стаж наукової діяльності, який не записувався у трудову книжку, оскільки здійснювався за сумісництвом (дипломи кандидата наук (2014 рік) та доктора юридичних наук (2020 рік); трирічний стаж до 01 листопада 2019 року підтверджується фактом встановлення їй з цієї дати надбавки за вислугу років (10 %), умовою чого є стаж науково-педагогічної роботи не менше трьох років).
8. ОСОБА_1 зауважила, що за мінімальним підрахунком сукупний досвід її професійної діяльності значно перевищує встановлену Законом № 1402-VIII вимогу у сім років.
9. У свою чергу, поєднання досвіду адвокатської та наукової діяльності окремо також перевищує семирічний поріг, встановлений підпунктом 5 пункту 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. Касаційний адміністративний суд рішенням від 30 липня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив повністю.
11. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що:
- ОСОБА_1 просила Комісію допустити її до участі в Конкурсі на підставі підпункту 5 пункту 85 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VII як особу, яка має сукупний стаж (досвід роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених підпунктами 1-4 вказаного пункту, щонайменше сім років;
- період роботи в Тернопільській обласній раді Комісія не врахувала правомірно при обчисленні необхідного стажу професійної діяльності за нормою підпункту 2 пункту 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, оскільки діяльність такого органу місцевого самоврядування поширюється на Тернопільську область, він не відноситься до органів державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України;
- той факт, що пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби», регламентовано, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», не впливає на правильність висновку ВККС України щодо відсутності в позивачки стажу, визначеного підпунктом 2 пункту 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII;
- рекомендаційний лист судді - спікера Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 , доданий до заяви про участь у конкурсі щодо підтвердження досвіду представництва у публічно-правових спорах, не може бути доказом наявності відповідного стажу;
- позивачка брала участь у конкурсній процедурі, де саме кандидат доводить наявність права на участь та має дотримуватись загального порядку подання заяви і документів для участі в конкурсі, а Комісія лише надає оцінку наданим документам на відповідність вимогам, установленим законом;
- з огляду на норми підпункту 4 пункту 3.4 та пункту 3.5 Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням ВККС України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі - Положення № 72/зп-24), та поданих позивачкою до Комісії документів на підтвердження наявності у неї досвіду професійної діяльності адвоката (за 2020, 2023-2025 роки) Комісія дійшла правильного висновку про підтвердження ОСОБА_1 лише чотирьох років досвіду такої діяльності;
- Комісія урахувала стаж наукової роботи у сфері права на підставі відомостей трудової книжки та відповідно до вимог підпункту 4 пункту 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII та підпункту 4 пункту 3.4 Положення № 72/зп- 24;
- відомості трудової книжки, стосовно підтвердження стажу наукової роботи, збігаються з даними анкети учасника, а саме розділу 3 «Трудова діяльність». Кількість днів такої діяльності та врахованих відповідачем при обчисленні достатності стажу складає 972 дні (з 02 вересня 2019 року по 23 червня 2020 року - 295 днів, з 01 вересня 2020 року по 12 квітня 2021 року - 223 дні, з 23 вересня 2024 року по 21 грудня 2025 року - 454 дні), що у підсумку дорівнює 2, 6 року;
- одночасне здійснення адвокатської та наукової діяльності свідчить про різноманітність професійного досвіду, але не збільшує фактичної тривалості періоду, протягом якого особа здійснювала юридичну діяльність;
- ураховуючи період наукової роботи кандидатки (972 дні - 2,6 року), який частково збігається зі здійсненням позивачкою адвокатської діяльності (зараховано 4 роки), Комісія дійшла правильного висновку про недостатність у ОСОБА_1 необхідного стажу для участі у Конкурсі;
- відмова в допуску позивачки до участі в Конкурсі не може свідчити про обмеження права на працю, гарантованого статтею 43 Конституції України;
- оскільки немає підстав для визнання протиправним та скасування рішення ВККС України від 11 лютого 2026 року № 14/вс-26, інші позовні вимоги, які є похідними, також не підлягають задоволенню.
Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі
12. ОСОБА_1 не погодилася з рішенням Касаційного адміністративного суду від 30 липня 2026 року, подала до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його та прийняти нове рішення, яким:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 11 лютого 2026 року № 14/вс-26;
- зобов`язати ВККС України повторно розглянути питання щодо допуску ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі з урахуванням правової оцінки суду та всіх поданих позивачкою документів;
- у разі якщо Велика Палата дійде висновку про неможливість безпосереднього вирішення питання щодо допуску позивачки до Конкурсу, зобов`язати ВККС України здійснити повторний розгляд питання про відповідність ОСОБА_1 вимогам підпункту 5 пункту 85 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII із належним дослідженням усіх поданих документів та визначенням сукупного календарного стажу (досвіду) професійної діяльності.
13. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 підставами для її задоволення зазначила:
- рішення Касаційного адміністративного суду є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неналежною оцінкою доказів, а також із надмірно формальним підходом до визначення досвіду професійної діяльності;
- норма підпункту 5 пункту 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII не встановлює самостійного, відокремленого виду стажу, а створює сукупний (комбінований) кваліфікаційний критерій, який дозволяє кандидату підтвердити необхідні сім років шляхом поєднання передбачених законом видів професійного досвіду;
- Касаційний адміністративний суд мав дослідити всю сукупність періодів, які відповідають критеріям підпунктів 1-4 зазначеного пункту, а не обмежитися констатацією того, що паралельні періоди не можуть бути складені подвійно;
- сама по собі належність роботодавця до системи органів місцевого самоврядування не означає, що професійна діяльність посадової особи такого органу не може враховуватися для цілей визначення професійного досвіду кандидата на посаду судді;
- законодавство України прямо визнає юридичне значення служби в органах місцевого самоврядування для обчислення стажу державної служби;
- професійна діяльність юриста, який представляє інтереси Тернопільської обласної ради як органу місцевого самоврядування, не обмежується територією відповідної області;
- суд першої інстанції фактично змішав два різні поняття: територію здійснення повноважень органу місцевого самоврядування з територію професійної діяльності його представника, які є різними правовими категоріями;
- Касаційний адміністративний суд, зробивши висновок, що її стаж роботи в Тернопільській обласній раді не є необхідним стажем у розумінні підпункту 2 пункту 85 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VII, не оцінив функціональний зміст її професійної діяльності, публічно-правовий характер, безпосереднє представництво у судах України та законодавчо встановлений механізм зарахування служби в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби;
- висновок ВККС України, з яким погодився суд першої інстанції, про документальне підтвердження ОСОБА_1 лише чотирьох років адвокатського досвіду є необґрунтованим і таким, що не відповідає змісту поданих документів і фактичним обставинам справи;
- Касаційний адміністративний суд помилково ототожнив документальне підтвердження окремих фактів реалізації адвокатських повноважень із документальним підтвердженням усього періоду адвокатської діяльності;
- укладений між ОСОБА_1 та Конотопською міською радою договір про надання правової допомоги від 10 червня 2020 року, дія якого завершується 31 грудня 2026 року, є самостійним доказом здійснення нею адвокатської діяльності з 2020 року. Цей договір засвідчує існування тривалих договірних правовідносин між адвокатом та клієнтом, які не були обмежені одноразовим виконанням окремих послуг;
- дата видачі конкретного ордера засвідчує факт реалізації повноважень адвоката у відповідному правовідношенні, але не визначає дату початку всієї адвокатської діяльності особи;
- з 28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 здійснювала адвокатську діяльність у складі Адвокатського бюро «Алли Лесько», код ЄДРПОУ 43889025, та займала посаду його керуючої, здійснюючи, зокрема, представництво клієнтів у судах;
- ордери 2023-2025 років підтверджують подальшу реалізацію адвокатських повноважень щодо інших клієнтів;
- висновок про те, що науковий стаж позивачки становить виключно 972 дні, є передчасним, оскільки цей показник відображає лише результат механічного підрахунку записів трудової книжки та не є результатом повного дослідження всіх доказів, поданих позивачкою;
- ОСОБА_1 здійснювала науково-педагогічну діяльність за сумісництвом на посаді доцента кафедри міжнародного та порівняльного правознавства як Київського університету права НАН України, так і інших закладів освіти;
- суперечність стосовно стажу наукової роботи можна було усунути шляхом витребування у роботодавця матеріалів, на підставі яких був проведений розрахунок стажу, довідки про стаж, особової справи, документів про прийняття на роботу, документів про роботу за сумісництвом та інших документів, що були підставою для встановлення надбавки, однак цього зроблено не було;
- суд першої інстанції помилково звів зміст підпункту 5 пункту 85 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402- VIII до арифметичного правила, за яким можуть враховуватися лише непересічні календарні періоди;
- ОСОБА_1 відповідає вимогам підпункту 5 пункту 85 розділу XII Закону № 1402- VIII, оскільки має необхідний сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) щонайменше сім років.
Рух апеляційної скарги
14. За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Великої Палати 07 вересня 2026 року доповідачем у справі визначено суддю Стрелець Т. Г.
15. Велика Палата ухвалою від 09 вересня 2026 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 30 вересня 2026 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 22 жовтня 2026 року.
16. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Обставини справи, встановлені судом
17. ВККС України рішенням від 29 жовтня 2025 року № 193/зп-25 оголосила Конкурс, а також затвердила умови його проведення (додаток 1 до рішення Комісії від 29 жовтня 2025 року № 193/зп-25).
18. 21 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до ВККС України із заявою про допуск до участі в Конкурсі та проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді як особа, яка відповідає вимогам підпункту 5 пункту 85 розділу ХІІ Закону № 1402-VІІІ.
19. ВККС України рішенням від 11 лютого 2026 року № 14/вс-26 відмовила ОСОБА_1 в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
20. Підставою для прийняття такого рішення стало недолучення ОСОБА_1 документів для підтвердження наявності сукупного стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених підпунктами 1-4 пункту 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІІ.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, та висновки Великої Палати щодо їх застосування при вирішенні спору в цій справі
21. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з огляду на таке.
22. ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом, вважаючи, що рішення Комісії від 11 лютого 2026 року № 14/вс-26 є протиправним з огляду на неправильний / помилковий висновок, що періоди її роботи є недостатніми для підтвердження наявності необхідного сукупного стажу семи років станом на час подання заяви про участь у Конкурсі.
23. Відповідач у свою чергу заперечив порушення прав ОСОБА_1 з огляду на те, що такий висновок було зроблено на підставі поданих позивачкою до Комісії документів.
24. Оцінюючи висновки суду, рішення якого переглядається, та аргументи учасників справи, Велика Палата виходить з такого.
25. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Частина друга статті 2 КАС України встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
27. Отже, судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
28. З огляду на обставини спірних правовідносин Велика Палата вважає, що для правильного вирішення цієї справи необхідно надати відповідь на питання, чи були у відповідача законні підстави для допуску ОСОБА_1 до участі у Конкурсі, враховуючи підтверджений / заявлений нею трудовий стаж.
29. Частина друга статті 128 Конституції України визначає, що призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
30. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIIІ.
31. Відповідно до частини першої статті 92 Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на час призначення та складання іспиту з історії української державності) ВККС України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
32. Статтею 93 Закону № 1402-VIII визначено повноваження Комісії, до яких згідно з пунктами 2, 6, 7 частини першої цієї статті належить: проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді; затвердження форми і змісту заяви про участь у доборі кандидатів на посаду судді, анкети кандидата на посаду судді, порядку складання кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання кандидатів, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, порядку та методології кваліфікаційного оцінювання, порядку формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді), програми та порядку проходження початкової підготовки судді; проведення кваліфікаційного оцінювання.
33. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 31 Закону № 1402-VIII Спеціалізований окружний адміністративний суд є вищим спеціалізованим судом.
34. 02 жовтня 2025 року набрав чинності Закон України від 16 вересня 2025 року № 4602-IX «Про утворення Спеціалізованого окружного адміністративного суду, Спеціалізованого апеляційного адміністративного суду».
35. Норма пункту 63 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначає, що конкурс на зайняття посад суддів, зокрема, Спеціалізованого окружного адміністративного суду оголошується ВККС України протягом одного місяця з дня набрання чинності законом України щодо утворення Спеціалізованого окружного адміністративного суду.
36. Згідно із частиною першою статті 79 Закону № 1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується ВККС України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
37. Для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді ВККС України ухвалює рішення про його оголошення, розміщує (оприлюднює) відповідну інформацію на своєму офіційному вебсайті та офіційному веб-порталі судової влади України (частина друга статті 79 Закону № 1402-VIII).
38. Відповідно до частини третьої статті 79-3 Закону № 1402-VIII з метою допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді вищого спеціалізованого суду кандидат на посаду судді подає до Комісії: 1) письмову заяву про участь у конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання; 2) документи, визначені пунктами 2-13 частини першої статті 72 Закону; 3) документи, що підтверджують дотримання однієї з вимог, визначених частиною першою статті 28, частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 Закону відповідно.
39. У свою чергу вимоги до кандидатів на посаду суддів Спеціалізованого окружного адміністративного суду визначено пунктом 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII.
40. Так, відповідно до змісту вказаного пункту розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Спеціалізованого окружного адміністративного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років;
2) має стаж професійної діяльності у сфері права на посадах державної служби категорії «А», «Б» в органах державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України, щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в публічно-правових спорах в адміністративних судах щонайменше сім років;
4) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
5) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених підпунктами 1-4 цього пункту, щонайменше сім років.
41. Відповідно до частини сьомої статті 69 Закону № 1402-VIII для цілей цього Закону вважається:
1) вищою юридичною освітою - вища юридична освіта ступеня магістра (або прирівняна до неї вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста), здобута в Україні, а також вища юридична освіта відповідного ступеня, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;
2) стажем професійної діяльності у сфері права - стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти;
3) науковим ступенем - науковий ступінь у сфері права, здобутий у закладі вищої освіти (університеті, академії чи інституті, крім вищих військових навчальних закладів) чи науковій установі України або в аналогічному закладі вищої освіти чи науковій установі іноземної держави. Науковий ступінь, здобутий у закладі вищої освіти чи науковій установі іноземної держави, повинен бути визнаний в Україні в установленому законодавством порядку;
4) стажем наукової роботи - стаж професійної діяльності у сфері права на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників у закладі вищої освіти (університеті, академії чи інституті, крім вищих військових навчальних закладів) чи науковій установі України або в аналогічному закладі вищої освіти чи науковій установі іноземної держави, на посадах працівників апарату суду (головний спеціаліст, науковий консультант, керівник структурного підрозділу), посадові обов`язки яких передбачають виключно здійснення науково-аналітичної діяльності в судах України (аналіз проектів законодавчих актів, систематизація судової практики, її узагальнення, надання аналітичної допомоги суддям з питань правозастосування), за умови наявності наукового ступеня, на посадах науково-викладацького складу Національної школи суддів України, за умови наявності наукового ступеня, а також час навчання в аспірантурі чи докторантурі за денною (очною) формою навчання випускників аспірантури, докторантури, за умови публічного захисту дисертації.
42. Відповідно до пункту 4 рішення Комісії від 29 жовтня 2025 року №193/зп-25 про оголошення Конкурсу питання допуску до участі в Конкурсі розглядається у складі постійних колегій ВККС України.
43. У преамбулі Положення № 72/зп-24 зазначено, що воно розроблене відповідно до Закону № 1402-VIII і визначає загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого судів або судді Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді або рекомендації про переведення судді.
44. За приписами пункту 4.1 Положення № 72/зп-24 на підставі поданих кандидатом документів член Комісії - доповідач здійснює перевірку:
1) відповідності осіб, які звернулися для участі в конкурсі, вимогам до кандидатів на посаду судді відповідного суду;
2) дотримання кандидатом встановлених умовами конкурсу строку та процедури звернення для участі в конкурсі;
3) поданих документів на відповідність переліку та вимогам до їх оформлення.
45. За результатами проведеної членом Комісії - доповідачем перевірки в засіданні колегії Комісії ухвалюється рішення щодо допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та/або участі в конкурсі (пункт 4.2 Положення № 72/зп-24).
46. Суд першої інстанції встановив, що не заперечується у апеляційній скарзі, ОСОБА_1 звертаючись до Комісії із заявою про допуск до участі в Конкурсі та проведення кваліфікаційного оцінювання, зазначила, що вона відповідає вимогам підпункту 5 пункту 85 розділу ХІІ Закону № 1402-VІІІ, на підтвердження чого надала такі документи:
- трудову книжку;
- Положення про відділ юридичної та кадрової роботи виконавчого апарату Тернопільської обласної ради, затверджене розпорядженням першого заступника голови Тернопільської обласної ради від 13 липня 2009 року № 138-к;
- Положення про відділ правового забезпечення діяльності обласної ради та територіальних громад виконавчого апарату Тернопільської обласної ради, затверджене розпорядженням першого заступника голови Тернопільської обласної ради від 22 грудня 2016 року № 302;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000913, видане на підставі рішення Ради адвокатів Чернігівської області від 15 травня 2020 № 88;
- договір про надання правової допомоги від 10 червня 2020 року Конотопській міській раді;
- копії ордерів про надання правничої (правової) допомоги від 07 квітня, 10 травня, 10 січня 2024 року, від 07 січня, від 02 липня 2025 року.
47. Комісія, з висновком якої погодився й Касаційний адміністративний суд, з аналізу вказаних документів визнала сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) ОСОБА_1 таким, що не відповідає встановленому чинним законодавством для участі у вказаному Конкурсі.
48. Перевіряючи доводи апеляційної скарги про протиправність оскаржуваного рішення у частині висновків про відсутність у ОСОБА_1 стажу, визначеного підпунктом 2 пункту 85 розділу ХІІ Закону № 1402-VІІІ (стаж професійної діяльності у сфері права на посадах державної служби категорії «А», «Б» в органах державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України, щонайменше сім років), Велика Палата зазначає таке.
49. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон ) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
50. Посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону (пункт 4 частини першої статті 2 Закону № 889-VIII).
51. Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 889-VIII посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.
52. Частина друга вказаної статті визначає, що встановлюються такі категорії посад державної служби:
1) категорія «А» (вищий корпус державної служби) - посади: Керівника Апарату Верховної Ради України та його заступників; керівника апарату (секретаріату) постійно діючого допоміжного органу, утвореного Президентом України; Державного секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, державних секретарів міністерств; керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників; керівників апаратів Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів та їх заступників, керівників секретаріатів Вищої ради правосуддя, ВККС України та їх заступників, Голови Державної судової адміністрації України та його заступників; керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, та їх заступників;
2) категорія «Б» - посади: керівників та заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення; керівників державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення; керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів.
53. З пояснень ОСОБА_1 зрозуміло, що, на її думку, наявність у неї вказаного у підпункті 2 пункту 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ стажу (7 років 10 місяців 2 дні) підтверджується періодом її роботи на керівних посадах у виконавчому апараті Тернопільської обласної ради.
54. Так, суд першої інстанції з відомостей трудової книжки позивачки встановив такі обставини її трудової діяльності: запис № 12 від 20 жовтня 2011 року «Прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування (на підставі розпорядження від 20 жовтня 2011 року № 272-к)»; запис № 14 від 01 листопада 2011 року «Призначена на посаду начальника відділу юридичної та кадрової роботи виконавчого апарату Тернопільської обласної ради (на підставі розпорядження від 01 листопада 2011 року № 284-к)»; запис № 15 від 01 листопада 2011 року «Присвоєно 9 (дев`ятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування (на підставі розпорядження від 01 листопада 2011 року № 284-к)»; запис № 16 від 12 липня 2013 року «Призначена на посаду заступника керуючого справами виконавчого апарату Тернопільської обласної ради - начальника відділу юридичної та кадрової роботи виконавчого апарату Тернопільської обласної ради (на підставі розпорядження від 12 липня 2013 року № 160-к/тр)»; запис № 17 від 12 лютого 2014 року «Присвоєно черговий 8 (восьмий) ранг посадової особи місцевого самоврядування (на підставі розпорядження від 12 лютого 2014 року № 31-к/тр)»; запис № 18 від 12 лютого 2016 року «Присвоєно черговий 7 (сьомий) ранг посадової особи місцевого самоврядування (на підставі розпорядження від 09 лютого 2016 року № 18-к/тр)»; запис № 19 від 09 серпня 2016 року «Призначена на посаду начальника відділу правового забезпечення діяльності обласної ради та територіальних громад виконавчого апарату Тернопільської обласної ради (на підставі розпорядження від 09 серпня 2016 року № 114-к/тр)»; запис № 20 від 21 серпня 2019 року «Звільнена з посади начальника відділу правового забезпечення діяльності обласної ради та територіальних громад виконавчого апарату Тернопільської обласної ради (на підставі розпорядження від 21 серпня 2019 року № 103-к/тр)».
55. На переконання ОСОБА_1 , цей період її трудового стажу Комісія помилково не врахувала, зробивши висновок, що служба в органах місцевого самоврядування не прирівнюється до стажу на посадах державної служби, а також хибно вважала, що робота юриста обмежується територією відповідної області.
56. У свою чергу, ОСОБА_1 зауважує, що вона здійснювала представництво Тернопільської обласної ради не лише в судах цієї області, а тому не можна змішувати два різні поняття - територію здійснення повноважень органу місцевого самоврядування та територію професійної діяльності його представника.
57. У контексті встановлених обставин, змісту спірного рішення та наданих скаржницею пояснень Велика Палата вважає важливим звернути увагу на конструкцію норми підпункту 2 пункту 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ, яка містить вимогу не лише щодо стажу професійної діяльності у сфері права на посадах державної служби категорії "А", "Б" в органах державної влади, але й про те, що повноваження таких органів мають поширюватись на всю територію України.
58. З огляду на викладене пояснення позивачки, що її професійна діяльність як представника Тернопільської обласної ради виходила за територію здійснення повноважень цим органом, не можуть вважатись обґрунтованими та бути вирішальним фактом для розгляду цієї справи, оскільки згідно з вимогами зазначеної норма права саме повноваження органу державної влади мають поширюватись на всю територію України, а не професійна діяльність його представника.
59. Касаційний адміністративний суд не заперечував проти доводів ОСОБА_1 , що пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, регламентовано, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
60. Разом із цим згідно із частиною другою статті 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
61. Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493-ІІІ) служба в органах місцевого самоврядування - це публічна, професійна діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, із забезпечення реалізації територіальними громадами права на місцеве самоврядування та здійснення окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Службу в органах місцевого самоврядування проходять посадові особи місцевого самоврядування, до яких належать виборні посадові особи місцевого самоврядування та службовці місцевого самоврядування.
62. Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (стаття 2 Закону № 2493-ІІІ).
63. З поданих ОСОБА_1 до суду документів установлено, що розпорядженням голови Тернопільської обласної ради від 13 липня 2009 року № 138-к «Про положення про структурні підрозділи виконавчого апарату Тернопільської ради», зокрема його підпунктом 1.4 пункту 1, затверджено Положення про відділ юридичної та кадрової роботи виконавчого апарату Тернопільської обласної ради.
64. Розпорядженням голови Тернопільської обласної ради від 12 лютого 2013 року № 18 затверджено Положення про відділ юридичної та кадрової роботи виконавчого апарату Тернопільської обласної ради (пункт 1); визнано таким, що втратив чинність, підпункт 1.4 пункту 1 розпорядження голови Тернопільської обласної ради від 13 липня 2009 року № 138-к «Про положення про структурні підрозділи виконавчого апарату Тернопільської обласної ради» (пункт 2).
65. Розпорядженням голови Тернопільської обласної ради від 22 грудня 2016 року № 302 «Про затвердження положень про структурні підрозділи виконавчого апарату Тернопільської обласної ради шостого скликання», зокрема, затверджено Положення про відділ правового забезпечення діяльності обласної ради та територіальних громад виконавчого апарату Тернопільської обласної ради (підпункт 1.5 пункту 1); визнано таким, що втратило чинність розпорядження першого заступника голови Тернопільської обласної ради від 12 лютого 2013 року № 18 «Про затвердження положення про відділ юридичної та кадрової роботи виконавчого апарату Тернопільської обласної ради» (підпункт 3.2 пункту 3).
66. Аналізуючи зміст положень про відділ юридичної та кадрової роботи виконавчого апарату Тернопільської обласної ради та Положення про відділ правового забезпечення діяльності обласної ради та територіальних громад виконавчого апарату Тернопільської обласної ради, затверджених зазначеними розпорядженнями голови Тернопільської обласної ради, можна дійти висновку, що їх зміст є подібним між собою в частині загальних положень, завдань і функцій цих відділів.
67. Такі відділи є структурними підрозділами виконавчого апарату Тернопільської обласної ради; підпорядковані голові Тернопільської обласної ради; призначення на посаду та звільнення з посади працівників відділу здійснюється головою обласної ради відповідно до чинного законодавства; до їх завдань, зокрема, віднесено правове забезпечення діяльності обласної ради та виконавчого апарату, надання консультативної та методичної допомоги депутатам обласної ради, органам місцевого самоврядування області з правових питань; функції відділів полягають у здійсненні правового забезпечення діяльності обласної ради та її виконавчого апарату, забезпеченні дотримання чинного законодавства України при підготовці розпоряджень голови обласної ради, проєктів рішень та розпоряджень, представленні в установленому законодавством порядку інтересів обласної ради в судах та інших органах під час розгляду правових питань і спорів, наданні методичної правової допомоги органам місцевого самоврядування області, виконанні інших завдань за дорученням керівництва обласної ради та керуючого справами виконавчого апарату обласної ради.
68. Тобто завдання і функції відділів Тернопільської обласної ради, у яких працювала позивачка, полягають у забезпеченні роботи цієї ради та органів місцевого самоврядування цієї області.
69. Враховуючи зміст вказаних норм та положень про відповідні відділи, в яких працювала позивачка, Велика Палата вважає правильним висновок суду першої інстанції, що Тернопільська обласна рада є представницьким органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ і міст Тернопільської області. Діяльність зазначеного органу місцевого самоврядування поширюється на Тернопільську область, а тому він не може відноситись до органів державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України.
70. Разом із цим, аналізуючи зміст Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», зокрема в частині посад державної служби, які відносяться до категорій «А», «Б», а також законів № 2493-ІІІ та № 280/97-ВР, Велика Палата погоджується з правильністю висновку Комісії щодо відсутності у позивачки безпосереднього стажу професійної діяльності у сфері права на посадах державної служби категорії «А», «Б» в органах державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України.
71. Стосовно ж тверджень ОСОБА_1 , що Комісія неправильно визначила її стаж, передбачений підпунктом 3 пункту 85 розділу ХІІ Закону № 1402-VІІІ (досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в публічно-правових спорах в адміністративних судах), Велика Палата звертає увагу на таке.
72. Згідно із приписами підпункту 4 пункту 3.4 Положення № 72/зп-24 документи (матеріали), визначені Комісією в умовах конкурсу, мають відповідати таким вимогам: документами, що підтверджують стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права, може бути трудова книжка, послужний список або інші документи щодо відповідної діяльності кандидата на посаду судді. Такі документи мають містити копії всіх заповнених сторінок.
Досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, може бути підтверджено копією свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, копією витягу з реєстру адвокатів та такими документами:
- договорами, ордерами або іншими документами, що посвідчували повноваження адвоката на надання правової допомоги під час здійснення ним професійної діяльності;
- деклараціями про доходи від професійної діяльності для самозайнятої особи або фізичної особи - підприємця;
- довідками з місця роботи, про заробітну плату, трудовою книжкою - для осіб, що здійснюють адвокатську діяльність у складі юридичної особи чи адвокатського об`єднання;
- документами про доходи за період здійснення професійної діяльності адвоката;
- копіями судових рішень та інших процесуальних документів, які у сукупності дозволяють встановити участь адвоката у справі (провадженні);
- іншими документами, поданими відповідно до умов проведення конкурсу.
Досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, який здійснював таку діяльність до набрання чинності Законом України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року № 2887-XII, підтверджується засвідченою належним чином копією рішення про прийом у члени колегії адвокатів.
Документи необхідно подавати за період роботи, яким кандидат підтверджує досвід професійної діяльності адвоката.
73. Отже, кандидат на посаду судді вказаного суду зобов`язаний надати Комісії, з-поміж іншого, такий пакет документів, який містив би достовірну і вичерпну інформацію про досвід своєї професійної діяльності, зокрема, як адвоката, на основі якого Комісія змогла б упевнитись у тому, що кандидат дійсно відповідає вимогам, установленим чинним законодавством, без необхідності додаткового з`ясування (підтвердження, зіставлення) наданої інформації чи пошуку нової.
74. При цьому підтвердженню підлягає саме практичний семирічний досвід щодо представництва в суді, про що могли б свідчити копії процесуальних документів суду, копії процесуальних звернень адвоката до суду з реєстраційною відміткою суду. Ордери чи довіреності про повноваження на представництво інтересів у суді для підтвердження такого досвіду мають бути підкріплені документами щодо фактичної реалізації таких повноважень.
75. Аналогічну правову позицію Велика Палата виклала у подібних за змістом правовідносинах у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 800/653/16 та від 21 листопада 2024 року у справі № 990/106/24.
76. Відповідно до пункту 3.5 Положення № 72/зп-24 для підтвердження одного року стажу наукової роботи, досвіду адвокатської діяльності або досвіду професійної діяльності представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) кандидат на посаду судді має подати від одного до трьох документів, що підтверджує такий стаж (досвід).
77. Отже, норми Положення № 72/зп-24 визначають доволі широкий перелік документів, якими підтверджується здійснення професійної діяльності адвоката.
78. У свою чергу, як установив суд першої інстанції, ОСОБА_1 на підтвердження наявності вказаного стажу надала: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000913, видане на підставі рішення Ради адвокатів Чернігівської області від 15 травня 2020 року № 88; договір про надання правової допомоги від 10 червня 2020 року Конотопській міській раді; ордери про надання правничої (правової) допомоги від 07 квітня та 10 травня 2023 року, від 10 січня 2024 року, 07 січня та 02 липня 2025 року.
79. Комісія за результатом аналізу наданих позивачкою документів дійшла висновку, про підтвердження нею 4 років досвіду професійної адвокатської діяльності.
80. Не погоджуючись із таким висновком, ОСОБА_1 наголошує на безперервній адвокатській діяльності з 10 червня 2020 року, моменту укладання договору про надання правової допомоги Конотопській міській раді, який має термін дії до 31 грудня 2026 року.
81. З цього приводу Велика Палата звертає увагу на зміст 4 розділу «Порядок приймання-передачі наданих послуг» зазначеного договору від 10 червня 2020 року.
82. Так, відповідно до пунктів 4.1, 4.2 цього договору факт надання передбачених цим договором послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг. Адвокат зобов`язаний після фактичного надання послуг підготувати і надати (відправити) клієнту два примірники акта.
83. Отже, підтвердженням факту надання послуг за цим договором є складання акта приймання-передачі наданих послуг.
84. Крім того, як уже зазначалось, з огляду на зміст підпункту 4 пункту 3.4 Положення № 72/зп-24 підтвердженням здійснення адвокатської діяльності за цим договором, зокрема, можуть бути документи, які підтверджують оплату наданих послуг, копії судових рішень, інші процесуальні документи, копії підготовлених юридичних документів та інше.
85. Велика Палата зауважує, що лише та обставина, що у договорі зазначений термін його дії, не може вважатись достатньою для підтвердження здійснення адвокатом професійної діяльності протягом усього часу його дії.
86. Разом із цим кандидатка не додала жодних документів на підтвердження того, що в наступні роки після укладання вказаного договору до моменту подачі заяви про участь у Конкурсі вона насправді здійснювала адвокатську діяльність за цим договором та надавала правові послуги Конотопській міській раді.
87. За результатом пошуку у Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідних рішень, які б підтверджували представництво позивачкою інтересів Конотопської міської ради, знайдено не було.
88. До того ж, ураховуючи норми підпункту 4 пункту 3.4 Положення № 72/зп-24, не можна вважати доказом безперервної адвокатської діяльності позивачки й надані нею документи на підтвердження того, що вона є керуючою Адвокатським об`єднанням «Алли Лесько».
89. За встановлених обставин Велика Палата не може вважати обґрунтованими доводи ОСОБА_1 щодо неправильного визначення Комісією її стажу / досвіду професійної діяльності адвоката.
90. Перевіряючи доводи апеляційної скарги про протиправність оскаржуваного рішення у частині висновків, що стаж наукової роботи у сфері права становить лише 972 дні, які еквівалентні 2,6 року, Велика Палата зазначає таке.
91. Відповідно до змісту підпункту 4 пункту 3.4 Положення № 72/зп-24 науковий ступінь у сфері права, здобутий у закладі вищої освіти (університеті, академії чи інституті, крім вищих військових навчальних закладів) чи науковій установі України або в аналогічному закладі вищої освіти чи науковій установі іноземної держави, підтверджується копіями відповідних дипломів.
Науковий ступінь, здобутий у закладі вищої освіти чи науковій установі іноземної держави, повинен бути визнаний в Україні в установленому законодавством порядку.
Стаж наукової роботи у сфері права на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників у закладі вищої освіти (університеті, академії чи інституті, крім вищих військових навчальних закладів) чи науковій установі України або в аналогічному закладі вищої освіти чи науковій установі іноземної держави, на посадах працівників апарату суду (головний спеціаліст, науковий консультант, керівник структурного підрозділу), посадові обов`язки яких передбачають виключно здійснення науково-аналітичної діяльності в судах України (аналіз проєктів законодавчих актів, систематизація судової практики, її узагальнення, надання аналітичної допомоги суддям з питань правозастосування) за умови наявності наукового ступеня, на посадах науково-викладацького складу Національної школи суддів України за умови наявності наукового ступеня, а також час навчання (денна (очна) форма) в аспірантурі чи докторантурі випускників аспірантури, докторантури за умови публічного захисту дисертації може бути підтверджено:
- трудовою книжкою, трудовими договорами (контрактами);
- посадовою інструкцією працівника апарату суду;
- документами, що підтверджують стаж наукової роботи у сфері права на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників у закладі вищої освіти чи науковій установі іноземної держави;
- іншими документами, поданими відповідно до умов проведення конкурсу.
92. Як убачається з матеріалів справи, стаж наукової роботи у сфері права ОСОБА_1 був визначений з огляду на відомості, які містила її трудова книжка та анкета учасника конкурсу, а саме:
- 02 вересня 2019 року ОСОБА_1 прийнято на посаду проректора з адміністративної та наукової роботи Київського університету права Національної академії наук України;
- з 01 листопада 2019 року ОСОБА_1 прийнята на посаду доцента кафедри міжнародного та порівняльного правознавства (за сумісництвом);
- 23 червня 2020 року позивачка звільнена з указаних посад за власним бажанням;
- 01 вересня 2020 року ОСОБА_1 прийнята на посаду доцента кафедри права вищого навчального закладу «Університет короля Данила»;
- 12 квітня 2021 року позивачка звільнена з цієї посади за угодою сторін;
- 23 вересня 2024 року ОСОБА_1 призначено на посаду доцента кафедри публічного управління і проєктного менеджменту Навчально-наукового інституту менеджменту та технологій Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти».
93. Зарахування такого стажу до визначеного у підпункті 4 пункту 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ стало можливим з огляду на наявність у позивачки дипломів кандидата наук від 16 травня 2014 року та доктора наук від 09 лютого 2021 року.
94. Разом із цим позивачка не заперечує проти того, що її стаж у періоди з 02 вересня 2019 року по 23 червня 2020 року складає 295 днів, з 01 вересня 2020 року по 12 квітня 2021 року складає 223 дні, з 23 вересня 2024 року по 21 грудня 2025 року складає 454 дні, а разом 972 дні, що дорівнює 2,6 року.
95. Вона наполягає на необхідності зарахувати до такого стажу не підтверджений відомостями трудової книжки стаж та з цього приводу посилається на наказ Київського університету права Національної академії наук України від 01 листопада 2019 року № 228-к, яким їй було встановлено надбавку у розмірі 10 % посадового окладу. Зокрема, зауважує, що така надбавка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 78 від 31 січня 2001 року встановлюється при стажі науково-педагогічної роботи понад 3 роки.
96. Разом із цим Велика Палата з цього приводу погоджується з висновком суду першої інстанції, що Комісія при вирішенні питання про допуск кандидата до участі у конкурсі перевіряла наявність необхідного стажу професійної діяльності у сфері права на підставі поданих документів у межах оголошеного Конкурсу.
97. ОСОБА_1 не була обмежена у праві надати всі документи, які, на її погляд, найкращим чином будуть підтверджувати її стаж наукової роботи у сфері права, проте обмежилась лише подання копії трудової книжки.
98. Ураховуючи викладене, Велика Палата вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо законності оскаржуваного рішення в цій частині.
99. Підсумовуючи встановлені обставини у справі, Велика Палата погоджується з висновком рішення Комісії від 11 лютого 2026 року № 14/вс-26, яким ОСОБА_1 відмовлено в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі, оскільки підтверджений нею сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених підпунктами 1- 4 пункту 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ, є меншим за необхідний щонайменше сім років, навіть якщо рахувати 4 роки досвіду професійної діяльності адвоката, який частково збігається з періодом наукової роботи, який становить 2,6 року.
100. Стосовно ж зауважень позивачки про незаконність висновку як Комісії, так і Касаційного адміністративного суду щодо неможливості зарахування паралельного стажу як окремого Велика Палата зазначає таке.
101. Згідно з підпунктом 5 пункту 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ кандидат також має відповідати, зокрема, такій вимозі як наявність сукупного стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених підпунктами 1 - 4 цього пункту, щонайменше сім років.
102. У свою чергу поняття «сукупний» у межах конкурсу означає можливість додати послідовні (різні) періоди діяльності, а не подвоювати паралельні. Тоді як поняття «стаж» є часовою характеристикою професійної діяльності та визначається тривалістю календарного періоду, протягом якого особа здійснювала відповідну діяльність.
103. Тому зарахування до необхідного стажу, який здобутий паралельно, нівелює зміст вказаної норми.
104. Інші доводи апеляційної скарги з огляду на встановлені у справі обставини також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання рішення Комісії від 11 лютого 2026 року № 14/вс-26 протиправним та скасування.
105. Також за встановлених обставин Велика Палата не вбачає підстав і для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про:
- зобов`язання ВККС України повторно розглянути питання про допуск ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі, з урахуванням правової оцінки суду та всіх поданих позивачкою документів;
- зобов`язання ВККС України допустити ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі, оголошеному рішенням ВККС України від 29 жовтня 2025 року № 193/зп-25, та забезпечити позивачці можливість складання кваліфікаційного іспиту і проходження подальших етапів цього конкурсу або зобов`язання ВККС України здійснити повторний розгляд питання про відповідність ОСОБА_1 вимогам підпункту 5 пункту 85 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII із належним дослідженням усіх поданих документів та визначенням сукупного календарного стажу (досвіду) професійної діяльності.
106. Підсумовуючи викладене, оцінивши обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів, наведених ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, Велика Палата висновує, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи повно та всебічно встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення, і дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Висновок за результатами розгляду скарги
107. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
108. На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
109. Оскільки Касаційний адміністративний суд розглянув цю справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо розподілу судових витрат
110. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
111. Оскільки Велика Палата не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподілу судових витрат вона також не здійснює.
Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 липня 2026 року у справі № 990/74/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачка Т. Г. Стрелець
Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур
О. В. Білоконь Н. М. Мартинюк
О. Л. Булейко К. М. Пільков
М. М. Гімон С. О. Погрібний
О. А. Губська Н. С. Стефанів
А. А. Ємець І. В. Ткач
В. В. Король В. Ю. Уркевич
Кривенда О. В.