ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Окрема думка № 141267340

Озвучення тимчасово недоступне

**ОКРЕМА ДУМКА**

**суддів Великої Палати Верховного Суду Ступак О. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Мартинюк Н. М., Уркевича В. Ю.**

у справі № 990/437/25

(провадження № 11-130заі26)

на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2026 року у справі за апеляційною скаргою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА\_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов\`язання вчинити дії.

**Короткий виклад історії справи**

**1. ** ОСОБА\_1 , суддя Богунського районного суду міста Житомира, брала участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23. Кваліфікаційний іспит вона склала (356,7 бала з 400) і була допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання - дослідження досьє та проведення співбесіди.

**2. **За результатами співбесіди, що відбулася 31 липня 2025 року (з оголошенням перерви до 12 серпня 2025 року), Комісія у складі Першої палати рішенням № 282/ас-25 визнала, що кандидатка набрала 435,37 бала та не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді. Рішення ґрунтується на двох висновках:

\- про невідповідність ОСОБА\_1 критерію доброчесності та професійної етики за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» з підстав відвідування нею тимчасово окупованої території АР Крим у 2014 році;

\- про «формальні та ненаполегливі» дії судді щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, які призвели до звільнення осіб від відповідальності, та стали підставою для зниження ОСОБА\_1 кількості балів за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «Сумлінність».

**3. ** ОСОБА\_1 оскаржила це рішення щодо висновків про встановлення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2026 року позов задоволено: рішення ВККС скасовано, а Комісію зобов\`язано повторно розглянути питання щодо підтвердження здатності ОСОБА\_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді з урахуванням правової оцінки, наданої Верховним Судом у цьому рішенні. Суд першої інстанції виснував, що рішення не відповідає вимогам пункту 4 частини третьої статті 88 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402?VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та критерію обґрунтованості, закріпленому в статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки в ньому не викладено обґрунтування виставлених балів у зв\`язку з критерієм професійної етики та доброчесності.

**4. **В апеляційній скарзі ВККС зазначала, що суд першої інстанції вийшов за межі судового контролю, переоцінивши висновки Комісії. Щодо показника «Сумлінність» Комісія посилалася на повторюваність закриття справ за статтею 130 КУпАП через сплив строків, наголошуючи, що відомості Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) дають змогу виявити такі випадки, хоча їх слід оцінювати з урахуванням пояснень кандидата та обставин розгляду справ. Щодо відвідування Криму ВККС зазначала, що сама поїздка не була заборонена, однак мала оцінюватися з огляду на статус судді, відсутність установленої нагальної потреби та ширший зміст стандартів доброчесності, які не обмежуються протиправністю поведінки.

**5. **Постановою від 17 вересня 2026 року Велика Палата Верховного Суду апеляційну скаргу ВККС залишила без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

**Основні мотиви, покладені в основу постанови Великої Палати Верховного Суду**

**6. **Обґрунтовуючи свій висновок, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що дискреційні повноваження ВККС не є необмеженими й підлягають судовому контролю за критерієм обґрунтованості. Щодо відвідування Криму вона визнала висновок Комісії про відсутність чіткої громадянської позиції припущенням, оскільки не було доказів підтримки агресії чи співпраці з окупаційною владою, а обставини початку агресії, втрати житла, виїзду на підконтрольну Україні територію та переведення позивачки, на думку Суду, не отримали належної оцінки. Щодо сумлінності Велика Палата зазначила, що відомостей ЄДРСР недостатньо для достовірного встановлення всіх причин відкладень, а рішення Комісії не містить належного обґрунтування, зокрема через помилкове віднесення двох справ до провадження судді. На думку Великої Палати, суд першої інстанції перевірив наявність мотивів, а не підмінив оцінку Комісії власною, а саме лише завершення конкурсу не позбавляє особу права на судовий захист.

**Правові підстави та мотиви для викладення окремої думки**

**7. **Частина третя статті 34 КАС України надає судді, який не погоджується із судовим рішенням, право письмово викласти свою окрему думку.

**8. **Не можемо погодитися з мотивами постанови та з висновком про те, що рішення ВККС від 12 серпня 2025 року № 282/ас-25 у частині оцінювання професійної етики та доброчесності позивачки не містить мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, а тому не відповідає пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII. На нашу думку, апеляційна скарга ВККС підлягала задоволенню з огляду на таке.

*Вичерпність підстав для скасування рішення ВККС та розмежування невмотивованості й необґрунтованості*

**9. **Частина третя статті 88 Закону № 1402-VIII встановлює, що рішення ВККС, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з чотирьох підстав. Використання законодавцем слова «виключно» означає, що цей перелік є вичерпним і не підлягає розширювальному тлумаченню. На цьому наполягала й ВККС в апеляційній скарзі.

**10. **Наведена норма є спеціальною щодо статті 2 КАС України. Стаття 2 КАС України визначає критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб\`єктів владних повноважень загалом; вона не замінює і не доповнює підстав скасування, які спеціальний закон установив для рішення ВККС за результатами кваліфікаційного оцінювання. Інакше спеціальне регулювання втрачало б сенс, оскільки будь-яке таке рішення можна було б скасувати з підстави, передбаченої загальною нормою.

**11. **Закріплена пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII підстава, сформульована як незазначення у рішенні посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків. За своєю конструкцією вона передбачає перевірку наявності мотивів, а не оцінку їх достатності, повноти чи переконливості. Питання про те, наскільки докладними є мотиви рішення ВККС, є питанням оцінки ступеня обґрунтованості цих мотивів, і законодавець свідомо не включив його до переліку підстав скасування.

**12. **Велика Палата Верховного Суду послалася як на підставу скасування одночасно на пункт 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII і на критерій обґрунтованості за статтею 2 КАС України. Тим самим вичерпний перелік фактично доповнено підставою, якої в ньому немає, - необґрунтованістю рішення. Необґрунтованість у цьому розумінні не утворює підстав для судового втручання в реалізацію компетентним органом його власних повноважень.

**13. **Показово, що в пункті 130 постанови Велика Палата зазначила: межі дискреції Комісії не можуть бути необмеженими, а рішення має давати змогу зрозуміти, чим керувалася Комісія та чи врахувала доводи кандидата; обсяг мотивування залежить від обставин справи. Водночас надалі Велика Палата фактично застосувала вимогу деталізувати кожен оцінювальний висновок. На наше переконання, такий підхід не узгоджується зі сформульованим нею стандартом.

**14. **Нарешті, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади зобов\`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Покладення на Комісію обов\`язку, не передбаченого ні Законом № 1402-VIII, ані Положенням № 20/зп-25, не узгоджується з цим приписом.

*Конституційний статус ВККС і стандарт судового контролю за рішенням у процедурі оцінювання*

**15. **Погоджуємось із загальним висновком Великої Палати про те, що повноваження ВККС щодо оцінювання кандидатів є дискреційними, але не безмежними. Водночас, на наше переконання, стандарт судового контролю, який фактично застосовано у цій справі, не відповідає ні конституційному статусу Комісії, ні природі критерію, що підлягає оцінці судом під час вирішення спору щодо оскарження рішення ВККС як суб\`єкта владних повноважень у конкурсній процедурі.

**16. **Відповідно до частини десятої статті 131 Конституції України у системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, їх професійної підготовки та оцінювання. Відповідно до частини першої статті 92 Закону № 1402-VIII ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє в системі правосуддя та відповідає за формування суддівського корпусу. У рішенні від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 Конституційний Суд України наголосив, що жоден інший орган чи установа не уповноважені здійснювати конституційні функції добору та оцінювання суддів.

**17. **Отже, добір і оцінювання суддів є конституційно виокремленою функцією спеціально утвореного органу. Це не звільняє рішення Комісії від судового контролю, але означає, що суд має перевіряти правомірність реалізації цієї функції, не перебираючи її на себе. Додатковими гарантіями конкурсної процедури є публічність засідань, колегіальність ухвалення рішень та участь Громадської ради доброчесності.

**18. **Законодавець установив не одноактну, а багаторівневу процедуру: конкурс на посаду судді апеляційного суду проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання (стаття 79-2 Закону № 1402-VIII); кваліфікаційне оцінювання включає два самостійні етапи - складання кваліфікаційного іспиту та дослідження досьє і проведення співбесіди (стаття 85); на другому етапі оцінюється кілька критеріїв (стаття 83), кожен з яких складається з кількох показників. Така структура є свідомим вибором законодавця, спрямованим на забезпечення повної, але водночас керованої в розумні строки перевірки кандидатів, кількість яких у межах одного конкурсу може сягати сотень.

**19. **З цієї структури випливає, що обов\`язок розгорнутого мотивування поширюється на той рівень, на якому законом передбачено ухвалення остаточного рішення, тобто на рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання загалом, а не на кожен із показників, з яких цей критерій складається. Покладення на Комісію обов\`язку наводити окреме мотивування щодо кожного показника не випливає з визначеної законом архітектури конкурсу й фактично замінює встановлений законом порядок ухвалення рішень.

**20. **Негативний для конкурсанта результат можливий як у разі визнання Комісією його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, так і у разі набрання недостатньої кількості балів у рейтингу для зайняття вакантної посади.

**21. **Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить із того, що національні суди, як правило, не повинні переглядати по суті оцінку, надану компетентним органом, але мають перевірити, чи не є його висновки довільними, нераціональними, фактично помилковими або позбавленими доказового підґрунтя (зокрема, рішення у справах «Брайєн проти Сполученого Королівства», «Сігма Радіо Телевіжн ЛТД проти Кіпру» та «Путтер проти Болгарії»). Держава має широке поле розсуду при визначенні вимог до суддівського корпусу, оскільки професійні, особисті й етичні якості судді безпосередньо пов\`язані з довірою суспільства до судової влади (рішення у справах «Олександр Волков проти України», «Бака проти Угорщини», «Денісов проти України» та «Рамос Нунеш де Карвальйо проти Португалії»).

**22. **Баланс між широким полем розсуду ВККС та її обов\`язком діяти у межах, встановлених Законом № 1402-VIII, визначає стандарт судового контролю: суд не повинен змінювати обсяг дискреційних повноважень чи переоцінювати висновки Комісії по суті, а має лише перевірити, чи не є ці висновки довільними та нераціональними.

**23. **Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у її постановах від 20 березня 2025 року у справі № 990/85/24, від 28 листопада 2024 року у справі № 990/92/24 та від 19 березня 2026 року у справі № 990/329/25, згідно з якими саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді.

*Вимоги до вмотивованості рішення *

**_24. _**__У пункті 124 постанови Велика Палата погодилася, що оцінка обставин кандидата належить до дискреційних повноважень ВККС і здійснюється за внутрішнім переконанням її членів.

**_25. _**__Водночас у пункті 148 постанови Велика Палата зазначила, що Комісія повинна «детально аргументувати кожен свій висновок». За змістом цього твердження від ВККС вимагається пояснення кожного конкретного висновку та виставленого бала, що, на нашу думку, не узгоджується з визнаним раніше дискреційним характером оцінювання.

**26. **Відповідно до частини п\`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

**27. **Крім того, кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім\`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу (частина дев\`ята статті 69 Закону № 1402-VIII).

**28. **На виконання вимог частини п\`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII ВККС рішенням від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (далі - Положення № 20/зп-25) затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.

**29. **У пункті 5.1 Положення № 20/зп-25 прямо зазначено, що оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення.

**30. **Окремо автори окремої думки звертають увагу на те, що пункт 5.9 Положення № 20/зп-25 покладає на Комісію обов\`язок спростувати презумпцію відповідності кандидата лише критеріям професійної етики та доброчесності.

**31. **За критеріями ж особистої та соціальної компетентності - навпаки, саме кандидат має довести свою відповідність установленим показникам, а Комісія, оцінивши наявну в особистому досьє інформацію, пояснення кандидата за внутрішнім переконанням, виставляє бали в межах установленого максимуму.

**32. **Відмінність у розподілі тягаря підтвердження не є випадковою. Критерії професійної етики та доброчесності передбачають оцінку поведінки кандидата, а негативний висновок за ними має характер докору, який потребує фактичного підґрунтя; саме тому Положення № 20/зп-25 встановлює презумпцію відповідності, яку Комісія має спростувати. Натомість критерії особистої та соціальної компетентності передбачають оцінку рівня прояву якостей особи кандидата, а не встановлення порушень.

**33. **У розділі V-IV оскаржуваного рішення Комісія зазначила, що презумпція відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики є спростовною. Істотність обставин оцінюється за стандартом обґрунтованого сумніву - на підставі відповідних і достатніх фактичних даних, які можуть переконати звичайну розсудливу людину в наявності сумнівів щодо відповідності кандидата встановленим стандартам. При цьому враховуються, зокрема, тяжкість і наслідки діяння, суб\`єктивна сторона поведінки, історичний контекст, систематичність та давність обставин.

Положення № 20/зп-25 розмежовує істотну невідповідність, яка тягне висновок про невідповідність критерію та оцінювання в нуль балів, і суттєву невідповідність, за якої оцінка за відповідним показником знижується на 15 балів. У другому випадку можуть ураховуватися ознаки відхилення від очікуваних стандартів і за неповноти фактичних даних; застосування такого зниження потребує окремого голосування.

**34. **Отже, рішення ВККС містить не лише результат оцінювання, а й опис застосованого підходу та фактичних обставин, із якими цей результат пов\`язаний. Це не узгоджується з висновком, що мотивування Комісії зводиться до припущень без установлення будь-яких фактів.

**35. **На переконання авторів окремої думки, наведені положення набувають особливого значення під час оцінки того, яким чином суд першої інстанції перевірив правомірність оскаржуваного рішення Комісії та наскільки висновки, з якими погодилася Велика Палата Верховного Суду, відповідають визначеним законом межам судового контролю.

*Переоцінка судами обставин, покладених в основу рішення Комісії*

**36. **Аналіз мотивувальної частини постанови Великої Палати Верховного Суду свідчить, що, попри задеклароване невтручання у дискреційні повноваження ВККС, суд апеляційної інстанції фактично підтримав здійснену судом першої інстанції переоцінку обставин, які Комісія поклала в основу висновків щодо відповідності кандидатки критеріям доброчесності та професійної етики. Причому така переоцінка стосувалася обох самостійних епізодів, які зумовили негативний результат кваліфікаційного оцінювання.

**37. **Так, у пунктах 149-154 постанови Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками суду першої інстанції та зазначила, що висновок ВККС про відсутність у позивачки чіткої громадянської позиції є припущенням, оскільки матеріали справи не містять доказів схвалення нею агресивних дій російської федерації проти України, співпраці з окупаційною владою чи висловлювань на її підтримку. Суд також урахував відсутність доказів отримання позивачкою переваг від перебування на окупованій території або здійснення діяльності, несумісної зі статусом судді.

**38. **Однак такий підхід фактично зміщує предмет оцінювання з дотримання кандидатом високих стандартів суддівської етики на встановлення обставин, які могли б свідчити про вчинення ним конкретних протиправних або очевидно несумісних зі статусом судді дій.

**39. **Відповідність критеріям доброчесності та професійної етики не вичерпується відсутністю в поведінці особи ознак правопорушення. Визначені законом вимоги до судді охоплюють також обов\`язок утримуватися від поведінки, яка, хоча й не заборонена законом, за певних обставин може породжувати обґрунтовані сумніви щодо дотримання ним етичних стандартів та негативно позначатися на суспільній довірі до судової влади.

**40. **Саме тому відсутність доказів співпраці позивачки з окупаційною владою, підтримки агресії чи отримання будь-яких переваг від перебування на тимчасово окупованій території не усуває необхідності оцінки інших обставин її поведінки, які Комісія вважала істотними для визначення відповідності показнику «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».

**41. **Натомість суд першої інстанції, з висновками якого погодилася Велика Палата Верховного Суду, фактично поставив негативну оцінку поведінки позивачки у залежність від наявності доказів обставин, які Комісія не визначала як обов\`язкові передумови свого висновку. Тим самим суд не лише перевірив мотиви оскаржуваного рішення, а й сформував власне уявлення про те, які саме прояви поведінки можуть бути достатніми для негативної оцінки кандидата за відповідним показником.

**42. **Подібний підхід простежується й у висновках Великої Палати Верховного Суду щодо неврахування Комісією обставин початку збройної агресії російської федерації проти України, раптової втрати позивачкою місця постійного проживання в Донецькій області, її подальшого виїзду на підконтрольну Україні територію та переведення до Богунського районного суду міста Житомира.

**43. **Зазначені обставини: початок збройної агресії, раптова втрата місця проживання, виїзд на підконтрольну Україні територію та подальше переведення - могли враховуватися Комісією в сукупності з іншими відомостями. Однак вони не визначають наперед результат оцінювання і не означають, що обов\`язково мають нівелювати сумніви, які виникли у членів Комісії після дослідження досьє та співбесіди. Надання цим обставинам вирішального значення означає самостійне зважування судами чинників, оцінювання яких належить до компетенції ВККС.

**44. **Окремої уваги заслуговує посилання Великої Палати Верховного Суду у пункті 152 постанови на те, що обставини перебування позивачки на території Автономної Республіки Крим у 2014 році вже були відомі ВККС під час кваліфікаційного оцінювання у 2019 році, за результатами якого Комісія визнала її такою, що відповідає займаній посаді.

**45. **Закон № 1402-VIII не передбачає, що позитивний результат попереднього кваліфікаційного оцінювання позбавляє Комісію можливості надати іншу оцінку тим самим обставинам під час наступної конкурсної процедури. Використання судами результатів кваліфікаційного оцінювання 2019 року як аргументу на користь необґрунтованості рішення ВККС від 12 серпня 2025 року фактично надає попередній оцінці Комісії значення, якого вона не має за законом, та обмежує можливість здійснення нового оцінювання в межах іншої конкурсної процедури.

**46. **Отже, у частині висновків щодо відвідування позивачкою тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим суд першої інстанції, а згодом і Велика Палата Верховного Суду не обмежилися перевіркою наявності в рішенні ВККС мотивів, які пояснюють причини виникнення сумнівів щодо доброчесності кандидатки. Суди фактично визначили, які обставини повинні були мати вирішальне значення для Комісії, та надали їм власну оцінку, відмінну від тієї, що була сформована уповноваженим органом за результатами співбесіди.

*Щодо оцінки показника «Сумлінність»*

**47. **Аналогічна проблема постає й у зв\`язку з висновками судів щодо зниження позивачці кількості балів за показником «Сумлінність».

**48. **Як зазначено в пунктах 156-157 постанови, ВККС урахувала закриття проваджень у справах за статтею 130 КУпАП через закінчення строків накладення адміністративного стягнення та розцінила повторюваність таких випадків як обставину, що може свідчити про недостатню сумлінність судді.

**49. **Натомість суд першої інстанції, з висновками якого погодилася Велика Палата Верховного Суду, визнав недостатнім використання Комісією інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки такі відомості, на думку судів, не дозволяли достовірно встановити своєчасність призначення справ до розгляду, обґрунтованість інтервалів між засіданнями, причини відкладення розгляду та інші обставини процесуальної діяльності судді.

**50. **Тобто суди фактично визначили власний перелік обставин, дослідження яких визнали необхідною передумовою для негативної оцінки судді за показником «Сумлінність». При цьому Комісія не здійснювала перегляду законності чи обґрунтованості судових рішень, ухвалених позивачкою у справах про адміністративні правопорушення, та не вирішувала питання про наявність у її діях дисциплінарного проступку. Предметом оцінювання була професійна поведінка кандидатки в аспекті дотримання стандартів сумлінного здійснення правосуддя, зокрема з огляду на повторюваність випадків закриття проваджень у зв\`язку із закінченням установлених законом строків.

**51. **Вимога встановлювати причини кожного відкладення, обґрунтованість процесуальних інтервалів і повноту підготовки кожної справи фактично наближає кваліфікаційне оцінювання до перевірки процесуальної діяльності судді в конкретних провадженнях, хоча закон не встановлює такого обсягу дослідження як обов\`язкової умови оцінювання сумлінності.

**52. **Відомості ЄДРСР є офіційним джерелом інформації про результати розгляду справ. Хоча вони не завжди дають змогу встановити всі причини тривалості провадження, це не позбавляє Комісію можливості використовувати їх для виявлення повторюваних випадків закриття справ у зв\`язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності.

**53. **Водночас повторюваність таких випадків не може оцінюватися механічним підрахунком рішень, оскільки необхідно врахувати пояснення кандидатки, характер виявлених випадків та їх значення для стандартів професійної поведінки.

**54. **Визначення того, чи становить установлена повторюваність випадків закриття справ підставу для обґрунтованого сумніву щодо сумлінності, належить до компетенції ВККС; суд має перевірити наявність фактичного підґрунтя та відсутність ознак свавілля. Водночас суди встановили, що дві з п\`яти справ, на які посилалася Комісія, не перебували у провадженні позивачки.

**55. **Така неточність потребувала оцінки її впливу на загальний висновок Комісії, однак сама по собі не давала підстав поширювати сумнів у достовірності частини відомостей на оцінку сумлінності загалом, не з\`ясувавши, чи зберігали інші встановлені факти самостійне значення.

**56. **Натомість суд першої інстанції, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду, фактично поширив сумнів у достовірності частини використаних Комісією відомостей на оцінку відповідного показника загалом, не розмежувавши питання наявності фактичної помилки та її істотності для результату кваліфікаційного оцінювання.

**57. **Показово, що у пункті 160 постанови Велика Палата Верховного Суду не лише констатувала недостатність відомостей, на які посилалася Комісія, а й визначила, які додаткові обставини, на її думку, мали бути встановлені для належної оцінки сумлінності судді. Отже, перевірка мотивування рішення фактично переросла у формування судом власного стандарту достатності доказової основи для оцінювання кандидата.

**58. **Необхідно розрізняти встановлення судом недостовірності факту, на якому ґрунтується рішення суб\`єкта владних повноважень, та незгоду з оцінювальним значенням достовірно встановлених обставин. Перше належить до судової перевірки правомірності рішення, однак друге вже створює ризик втручання в дискреційні повноваження Комісії.

**59. **На наше переконання, у цій справі суди належним чином не дотрималися зазначеного розмежування. Під виглядом перевірки обґрунтованості висновків Комісії фактично надали власну оцінку тому, чи можуть установлені обставини професійної діяльності позивачки свідчити про її недостатню сумлінність, а також визначили, який обсяг інформації є достатнім для формування відповідного висновку.

*Загальний висновок щодо меж судового контролю*

**60. **Сукупність наведеного свідчить про те, що в обох епізодах, які стали підставою для негативного результату кваліфікаційного оцінювання ОСОБА\_1 , суд першої інстанції не обмежився перевіркою того, чи містило оскаржуване рішення ВККС посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків. Фактично суд здійснив власне зважування обставин, що характеризують особисту та професійну поведінку кандидатки, визначив їх значення для оцінки її доброчесності та професійної етики, а також сформував власне уявлення про достатність фактичних даних для негативного висновку за відповідними показниками.

**61. **Важливим є те, що суди не встановили відсутності в оскаржуваному рішенні мотивів як таких. Навпаки, зміст судових рішень свідчить, що мотиви Комісії були предметом детального аналізу, однак суди визнали їх недостатніми та непереконливими з огляду на власне розуміння значення встановлених обставин. Саме в цьому, на наше переконання, полягає ключова відмінність між перевіркою дотримання вимоги пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII та фактично здійсненою судами переоцінкою висновків ВККС. Наявність мотивів не означає обов\`язку суду погодитися з їх змістом, проте й незгода суду з переконливістю цих мотивів не може автоматично прирівнюватися до їх відсутності.

**62. **Інакше законодавчо встановлена виключна компетенція Комісії щодо оцінювання кандидатів на посади суддів втрачає самостійне значення, оскільки результат реалізації її дискреційних повноважень фактично ставиться в залежність від того, чи збігається оцінка відповідних обставин членами Комісії з оцінкою суду.

**63. **За наведених обставин не можемо погодитися з висновком Великої Палати Верховного Суду про те, що суд першої інстанції не підміняв оцінку Комісії власною, а лише перевірив наявність належного мотивування. Зміст мотивувальної частини постанови, зокрема її пунктів 149-161, свідчить про протилежне: суди фактично здійснили повторну змістовну оцінку обставин, які ВККС уже дослідила в межах наданих їй законом повноважень, та на підставі власних висновків визнали результат такого оцінювання необґрунтованим.

**64. **Такий підхід не узгоджується з визначеними Законом № 1402-VIII межами судового контролю за рішеннями ВККС, оскільки призводить до підміни дискреційної оцінювальної компетенції органу суддівського врядування судовим розсудом і фактичного розширення встановлених законом підстав скасування рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання

*Презумпція відповідності та стандарт обґрунтованого сумніву*

**65. **Необхідно нагадати, що оцінювання кандидата не зводиться до опису його позитивних навичок або вмінь. Процедура конкурсу за своєю природою передбачає виявлення конкурентних переваг одного учасника (конкурсанта) перед іншими, що знаходить своє відображення у виставленні відповідної оцінки кожним із членів комісії.

**66. **На відміну від критеріїв особистої та соціальної компетентності, за якими Комісія визначає ступінь прояву кандидатом відповідних якостей шляхом виставлення балів у межах установлених показників, оцінювання доброчесності та професійної етики ґрунтується на презумпції відповідності кандидата цим критеріям.

**67. **Зазначена презумпція прямо закріплена пунктом 5.9 Положення № 20/зп?25, відповідно до якого Комісія виходить із того, що суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Водночас ця презумпція є спростовною, а рівень відповідності зазначеним критеріям підлягає з\`ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання.

**68. **Отже, презумпція доброчесності та професійної етики не означає неможливості формування Комісією негативного висновку щодо кандидата. Її призначення полягає в тому, що саме на Комісію покладається обов\`язок установити відповідні фактичні обставини, які дають обґрунтовані підстави для сумніву у відповідності кандидата визначеним законом стандартам поведінки.

**69. **Законодавець не ототожнює спростування такої презумпції з необхідністю доведення вчинення кандидатом правопорушення, дисциплінарного проступку чи іншого юридично караного діяння.

**70. **За змістом частини дев\`ятої статті 69 Закону № 1402-VIII визначальним для оцінювання доброчесності кандидата є відсутність обґрунтованих сумнівів щодо його відповідності встановленим законом вимогам. Відповідно, наявність таких сумнівів, які спираються на належне фактичне підґрунтя, може бути достатньою для негативного результату оцінювання без необхідності встановлення юридичного факту порушення кандидатом конкретної заборони.

**71. **Такий підхід зумовлений самою природою кваліфікаційного оцінювання, метою якого є не притягнення особи до відповідальності за минулу поведінку, а визначення її здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді з дотриманням високих професійних та морально-етичних стандартів.

**72. **Водночас застосування презумпції відповідності критеріям доброчесності та професійної етики означає, що негативний результат такого оцінювання повинен мати конкретне фактичне підґрунтя, а рішення Комісії має давати змогу зрозуміти, які саме обставини стали підставою для виникнення обґрунтованого сумніву та чому вони були визнані істотними.

**73. **Відповідно до змісту оскаржуваного рішення ВККС від 12 серпня 2025 року № 282/ас-25, негативний результат оцінювання був пов\`язаний із конкретними обставинами поведінки кандидатки, які Комісія співвіднесла з відповідними показниками та оцінила в межах установленої методології, а не з абстрактними припущеннями про її особисті чи професійні якості.

**74. **Необхідно розмежовувати наявність фактичних обставин, які можуть бути предметом оцінювання, та висновок про їх достатність для спростування презумпції відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

**75. **Якщо встановлення фактичної основи рішення, її достовірності та належності до предмета оцінювання підлягає судовій перевірці, то визначення морально-етичного значення таких обставин і формування на цій основі висновку про відповідність кандидата визначеним показникам належать до оцінювальних повноважень Комісії. Власне, саме в цьому і полягає особливість застосування стандарту обґрунтованого сумніву під час кваліфікаційного оцінювання.

**76. **Він не передбачає необхідності доведення порушення кандидатом етичних норм із таким ступенем визначеності, який є характерним для встановлення юридичної відповідальності. Натомість йдеться про наявність достатніх фактичних даних, які з позиції звичайної розсудливої людини можуть об\`єктивно породжувати сумнів щодо відповідності поведінки кандидата високим стандартам, установленим для судді. Тому негативний висновок Комісії не обов\`язково повинен ґрунтуватися на встановленні конкретного протиправного діяння, так само як і відсутність такого діяння не означає автоматичного підтвердження доброчесності кандидата.

**77. **Не менш важливим є й те, що спростовність презумпції відповідності критеріям доброчесності та професійної етики не означає обов\`язку Комісії довести, що будь-яка інша оцінка встановлених обставин є неможливою.

**78. **Дискреційний характер відповідних повноважень допускає існування різних оцінок одних і тих самих обставин за умови, що кожна з них має належне фактичне підґрунтя, є раціональною, несуперечливою та не виходить за межі встановлених законом вимог. Відтак сама можливість іншого тлумачення поведінки кандидатки, зокрема більш сприятливого для неї, ще не свідчить про неправомірність оцінки Комісії. Інакше презумпція доброчесності та професійної етики фактично перетворювалася б із правової гарантії захисту кандидата від необґрунтованих негативних висновків на вимогу безумовного прийняття найбільш сприятливого для нього пояснення встановлених обставин, незалежно від результатів їх оцінки уповноваженим органом.

**79. **При цьому з мотивувальної частини постанови Великої Палати Верховного Суду випливає, що предметом незгоди суду стали не стільки відсутність у рішенні Комісії відповідних мотивів, скільки їх переконливість, повнота дослідження окремих обставин та достатність для негативного результату оцінювання. Саме тому, на наше переконання, висновок про невідповідність оскаржуваного рішення пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII не враховує принципової відмінності між відсутністю мотивів рішення та незгодою суду з оцінювальними судженнями, які в цих мотивах викладені.

**80. **Отже, оцінювання за критеріями доброчесності та професійної етики передбачає визначення характеру, істотності обставин та їх впливу на результат. У цій справі Комісія розмежувала наслідки встановленого: за показником відвідування Криму дійшла висновку про невідповідність критеріям, тоді як за показником «Сумлінність» знизила оцінку на 15 балів.

**81. **Водночас суди, визнавши таку оцінку недостатньо обґрунтованою, фактично поставили під сумнів не лише мотиви конкретного рішення, а й достатність застосованого Комісією способу оцінювання обставин, які стосуються професійної етики та доброчесності кандидатки.

**82. **Положення № 20/зп-25, яким визначено методологію оцінювання, є чинним, а його законність не становила предмета спору. Тому перевірка індивідуального рішення ВККС має враховувати встановлену Положенням процедуру та з\`ясовувати наявність фактичних підстав і мотивів негативного висновку, але не вимагати від Комісії доведення безальтернативної правильності кожного оцінювального судження чи виключення всіх інших можливих тлумачень тих самих обставин.

**83. **Інакше передбачене пунктом 5.1 Положення № 20/зп-25 внутрішнє переконання членів Комісії фактично втрачало б самостійне значення, оскільки результат оцінювання залежав би не від сформованого уповноваженим органом висновку, а від того, чи визнає суд найбільш переконливою саме його оцінку встановлених обставин.

**84. **З огляду на викладене вважаємо, що у справі, яка переглядалася, суди фактично ототожнили перевірку наявності мотивів спростування презумпції доброчесності та професійної етики з перевіркою правильності сформованого Комісією внутрішнього переконання, чим вийшли за межі судового контролю, установлені для відповідної категорії спорів.

*Мотивування оскаржуваного рішення ВККС є достатнім і не містить ознак свавілля*

**85. **Комісія надала кандидатці можливість підтвердити власну відповідність критерію доброчесності та професійної етики.

**86. **Варто зважити й на те, який обсяг перевірки насправді доступний сторонньому спостерігачеві. Він має: текст рішення з переліком обговорених тем; повний відеозапис співбесіди; Положення № 20/зп-25 з описом змісту кожного показника; індивідуальні бали кожного члена Комісії; формулу обчислення підсумкового бала. Цього більше ніж достатньо, щоб кандидату та незалежному сторонньому спостерігачу було зрозуміло, на підставі яких обставин Комісія дійшла свого висновку.

**87. **Якщо й цього недостатньо, щоб висновок Комісії вважався зрозумілим сторонньому спостерігачеві, то відповідний стандарт стає загалом недосяжним, а отже, перестає бути критерієм законності й перетворюється на інструмент перегляду оцінки по суті.

**88. **Варто звернути увагу й на внутрішню будову самої постанови. У розділі про встановлені обставини і далі в мотивувальній частині Велика Палата Верховного Суду послідовно відтворює зміст оскаржуваного рішення, а саме обговорені з кандидаткою теми та її відповіді.

**89. **Рішення, мотиви якого вдається відтворити настільки детально, не є рішенням, що «не містить мотивів» у розумінні пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII. Констатуючи їх відсутність після власного ж переказу, постанова фіксує не брак мотивів, а незгоду з їх обсягом.

**90. **Незгода суду першої інстанції зі ступенем деталізації мотивування, який обрав компетентний колегіальний орган, не є тотожною відсутності мотивів як підставі для скасування рішення за пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII. Судовий контроль за дискреційними рішеннями ВККС не передбачає підміни оцінки колегіального органу оцінкою суду.

*Щодо пропорційності та доводів про порушення статті 8 Конвенції*

**91. **Пропорційність у розумінні пункту 8 частини другої статті 2 КАС України передбачає встановлення щонайменше трьох елементів: втручання у право, свободу чи інтерес особи; легітимної мети, якої досягає рішення; балансу між несприятливими наслідками для особи та цією метою. Жодного з них у постанові не встановлено.

**92. **Посилання позивачки на статтю 8 Конвенції не дають підстав для іншого висновку. За підходом ЄСПЛ у справі «Денісов проти України» застосовність цієї статті до спорів, пов\`язаних із професійною діяльністю, залежить, зокрема, від того, чи досягли негативні наслідки достатнього рівня серйозності для приватного життя. Конвенція не гарантує права доступу до публічної служби.

**93. **Оскаржуване рішення не є заходом дисциплінарного характеру, не впливає на її статус судді і не створює остаточної перешкоди для участі в наступних конкурсах. Воно фіксує лише те, що в межах конкретної конкурсної процедури кандидатка не досягла установленого порогу. Тому ця справа відрізняється від справ «Олександр Волков проти України» та «Рамос Нунеш де Карвальйо е Са проти Португалії», у яких йшла мова відповідно про звільнення судді та дисциплінарне провадження.

*Щодо способу захисту, обраного судом першої інстанції*

**94. **Оскільки, на наше переконання, відсутні підстави для скасування рішення ВККС, то доводи апеляційної скарги щодо завершення конкурсу та неефективності обраного способу захисту не потребували окремого аналізу. Водночас необхідно зауважити таке.

**95. **Відповідно до частини другої статті 245 КАС України суд обирає спосіб захисту, який забезпечує ефективне поновлення порушеного права. Спосіб захисту, що не може бути реалізований без зміни правового становища інших осіб, цій вимозі не відповідає.

**96. **Конкурс на посади суддів апеляційних судів має рейтингову природу, а рівність умов для його учасників є одним із принципів кваліфікаційного оцінювання. Негативний результат може бути зумовлений як непідтвердженням здатності здійснювати правосуддя, так і місцем у рейтингу, яке не дає змоги обійняти вакантну посаду.

**97. **ВККС зазначала, що конкурс, оголошений рішенням від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, завершено, а щодо решти його учасників ухвалено остаточні рішення. За таких умов повторне проведення співбесіди щодо одного кандидата означає або перегляд результатів конкурсу загалом, або створення для цього кандидата окремої процедури, не передбаченої законом. Водночас у постанові не надано оцінки жодному з цих способів захисту, натомість присутнє лише посилання на обов\`язок усунути недоліки оскаржуваного рішення.

*Щодо наслідків застосованого підходу*

**98. **Підхід, застосований у постанові, має наслідки, що виходять за межі цієї справи.

**99. **По-перше, він поширюється на всі рішення Комісії за критеріям доброчесності та професійної етики, ухвалені за однаковою методологією. Кожне з них стає вразливим з підстави, якої закон не передбачає.

**100. **По-друге, він фактично підвищує стандарт спростування презумпції відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, наближаючи його до необхідності доведення конкретного протиправного діяння.

**101. **По-третє, оцінка мотивів у площині їх достатності не має вимірюваного критерію. Ні постанова, ні рішення суду першої інстанції не визначають, який обсяг мотивування був би достатнім. Тому будь-яке нове рішення Комісії за результатами повторного розгляду може бути оскаржене з тієї самої підстави, а спір - відтворюватися без кінця. Спосіб захисту, що не має визначеного завершення, не є ефективним у розумінні частини другої статті 245 КАС України.

**Висновок**

**102. **Оцінивши наведені обставини в їх сукупності, автори окремої думки дійшли переконання, що рішення ВККС від 12 серпня 2025 року № 282/ас-25 у частині оцінювання доброчесності та професійної етики позивачки ухвалено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, це рішення містить посилання на визначені законом підстави та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, а тому підстави для його скасування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII були відсутні.

**103. **Вважаємо, що у цій справі Велика Палата Верховного Суду мала сформулювати висновок про те, що рішення ВККС, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики, відповідає вимозі пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, якщо в ньому наведено (1) конкретні обставини, які стали підставою для спростування презумпції відповідності кандидата цим критеріям, (2) відображено його пояснення та мотиви, з яких Комісія визнала встановлені обставини достатніми для відповідного висновку, а також (3) зазначено результати оцінювання згідно із застосованою методологією. При цьому судова перевірка належності фактичного підґрунтя та наявності мотивів такого рішення не передбачає переоцінки судом морально-етичного значення встановлених обставин чи підміни внутрішнього переконання членів Комісії власним.

**104. **Отже, апеляційна скарга Вищої кваліфікаційної комісії суддів України підлягала задоволенню, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2026 року у справі № 990/437/25 - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА\_1.

**Судді: О. В. Ступак**

**К. М. Пільков**

**С. О. Погрібний**

**Н. М. Мартинюк**

**В. Ю. Уркевич**