ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 800/138/16
провадження № 11-460зва25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Погрібного С. О.,
судді-доповідача Губської О. А.,
суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Гімона М. М., Ємця А. А., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Дехтяренко О. В.,
позивачаОСОБА_1 ,
представника відповідача -Мишковець О. В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 800/138/16 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання незаконним та скасування указу Президента України про звільнення з посади судді.
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі також - позивач, заявник) звернувся до Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ) як суду першої інстанції з позовом до Президента України про визнання незаконним та скасування Указу від 30 січня 2016 року № 27/2016 «Про звільнення суддів» у частині звільнення його з посади судді Червонозаводського районного суду м. Харкова у зв`язку з порушенням присяги.
2. На обґрунтування позову з урахуванням заяви про зміну підстав позову послався на те, що Президент України при прийнятті цього Указу не дотримався вимог статті 102 Конституції України, не здійснив перевірку підстав для його звільнення з посади судді, щодо яких зроблено висновок в рішенні Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 05 листопада 2015 року; не перевірив правомірність зазначеного рішення, яке не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та справедливості, оскільки:
- ВРЮ, надаючи оцінку постановам Червонозаводського районного суду м. Харкова у справах про адміністративні правопорушення від 20 лютого 2014 року, ухваленим під його головуванням як судді, перейняла на себе функції суду апеляційної інстанції;
- рішення від 05 листопада 2015 року прийняте за відсутності висновку Вищої кваліфікаційної комісії України, яка і є належним органом щодо розгляду питання про притягнення його до відповідальності як судді суду першої інстанції, про наявність підстав для відкриття стосовно нього дисциплінарного провадження;
- в цьому рішенні не розкрито склад порушення ним присяги та не вказано форму його вини;
- рішення прийнято поза межами строку, встановленого законом для притягнення судді до відповідальності, та з порушенням встановлених Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) таких засад, як «розумні очікування» та юридична визначеність», з огляду на те, що при прийнятті постанов від 20 лютого 2014 року він не міг допустити, що вони можуть бути підставою для його звільнення.
Позивач вважає, що вказане свідчить про невідповідність рішення ВРЮ від 05 листопада 2015 року статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та порушує його право на справедливий суд.
3. Також ОСОБА_1 зазначив, що на момент прийняття ВРЮ та Президентом України актів щодо його звільнення у законодавстві не було визначення «порушення присяги судді» і на теперішній час така підстава для звільнення судді відсутня, а тому просить надати правову оцінку Указу від 30 січня 2016 року № 27/2016 у частині його звільнення з посади судді як неправомірного із застосуванням статті 126 Конституції України у редакції Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року як такої, що має зворотну дію у часі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. ОСОБА_1 був призначений на посаду судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 193/2012. Указом від 23 травня 2013 року № 301/2013 його було переведено на роботу на посаду судді Червонозаводського районного суду м. Харкова, а Указом від 30 січня 2016 року № 27/2016 - звільнено з цієї посади у зв`язку з порушенням присяги судді.
5. Підставою для звільнення слугувало рішення ВРЮ від 05 листопада 2015 року № 818/0/15-15 «Про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Червонозаводського районного суду м. Харкова за порушення присяги».
6. Постановою Верховного Суду України від 29 листопада 2016 року скасовано постанову ВАСУ від 08 серпня 2016 року, ухвалену у адміністративній справі № п/800/425/15, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення ВРЮ від 05 листопада 2015 року № 818/0/15-15 відмовлено.
7. Верховний Суд України у вказаній вище справі дійшов висновку про очевидну невідповідність дій ОСОБА_1 при ухваленні 20 лютого 2014 року рішень щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та застосуванні адміністративного стягнення у вигляді арешту строком на 15 діб кожному складеній ним присязі, що обґрунтовано розцінено ВРЮ як порушення присяги судді, що є підставою для внесення подання до Президента України про звільнення судді.
8. Вважаючи Указ Президента України від 30 січня 2016 року № 27/2016 «Про звільнення суддів» у частині звільнення його з посади судді Червонозаводського районного суду м. Харкова у зв`язку з порушенням присяги незаконним, ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
9. ВАСУ постановою від 06 квітня 2017 року у справі № 800/138/16 у задоволенні позову відмовив.
10. У цьому рішенні ВАСУ, зокрема, зазначив, що вирішення Президентом України питання щодо достатності підстав для звільнення судді з посади на підставі подання ВРЮ є його дискреційним повноваженням, оскільки Конституцією або законами України не встановлено, зокрема, процедури розгляду Президентом України подання про звільнення судді, яка б передбачала обов`язкову перевірку підстав для звільнення судді, зазначених у поданні. При наявності подання ВРЮ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, правомірність якого встановлена судом, доводи позивача про обов`язок Президента України здійснити заходи щодо перевірки цього подання на предмет його законності, обґрунтованості та справедливості не ґрунтуються на нормах законодавства. Указ від 30 січня 2016 року № 27/2016 в частині звільнення ОСОБА_1 виданий в межах повноважень Президента України, на підставі та в порядку, встановлених Конституцією та законами України, а відтак підстав для його скасування немає.
11. Крім того, ВАСУ зауважив, що порушення присяги судді як підстава, з якої був звільнений ОСОБА_1 , було конституційною підставою для звільнення судді станом на 30 січня 2016 року. Виключення цієї підстави Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VІІІ не може вплинути на юридичну оцінку Указу від 30 січня 2016 року № 27/2016, оскільки юридична оцінка акта визначається його відповідністю правовим нормам, чинним на момент його прийняття.
12. Не погоджуючись із вказаною постановою ВАСУ, позивач звернувся до Верховного Суду України із заявою про його перегляд з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України).
13. У заяві про перегляд позивач зазначає, що на момент ухвалення ВРЮ рішення від 05 листопада 2015 року № 818/0/15-15 «Про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Червонозаводського районного суду м. Харкова за порушення присяги» і прийняття в подальшому Президентом України оскаржуваного Указу в законодавстві України не було визначено поняття такого правопорушення, як порушення присяги судді, що, у свою чергу, свідчить про незаконність Указу від 30 січня 2016 року № 27/2016.
14. Верховний Суд України ухвалою від 31 травня 2017 року відкрив провадження у справі.
15. У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) матеріали заяви передано до Верховного Суду, який постановою від 23 жовтня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови ВАСУ від 06 квітня 2017 року відмовив.
16. Верховний Суд виснував, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за наявності подання ВРЮ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, правомірність якого встановлена судом, доводи позивача про обов`язок Президента України здійснити заходи щодо перевірки цього подання на предмет його законності, обґрунтованості та справедливості не ґрунтуються на нормах законодавства. Указ від 30 січня 2016 року № 27/2016 в частині звільнення ОСОБА_1 виданий в межах повноважень Президента України, на підставі та в порядку, що встановлені Конституцією та законами України.
17. ОСОБА_1 звернувся до ЄСПЛ із заявою про порушення національними судами пункту 1 статті 6, статті 8 Конвенції, в якій стверджувалося про недотримання принципу незалежного та безстороннього суду та недостатність подальшого перегляду справи судом. Вважав, що його звільнення з посади судді районного суду за порушення присяги було незаконним.
18. Ця заява зареєстрована за № 6836/19 та в подальшому об`єднана з іншою заявою позивача за № 13080/17.
19. Беручи до уваги схожість предмета заяв, ЄСПЛ вирішив об`єднати заяву ОСОБА_1 (№ 13080/17) із заявами № 54738/13 і 33635/14 та вважав за доцільне розглядати їх спільно в одному рішенні.
Короткий зміст рішення ЄСПЛ
20. Рішенням від 27 листопада 2025 року у справі «Козак та інші проти України» (CASE OF KOZAK AND OTHERS V. UKRAINE; заява № 54738/13 та 2 інші заяви), яке є остаточним, ЄСПЛ постановив, що: «було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку із недотриманням принципу незалежного і безстороннього суду, а також недостатністю подальшого перегляду справи судом»; «зокрема у заяві № 13080/17 було порушено статтю 8 Конвенції».
21. ЄСПЛ виходив з того, що він вже встановлював у справах «Олександр Волков проти України» (пункти 109-131) та «Куликов та інші проти України» (пункти 135 і 136), що на момент подій порядок звільнення суддів за «порушення присяги» характеризувався низкою системних і загальних недоліків, які порушували принципи незалежності та безсторонності, а подальший перегляд справи судом не усував ці недоліки. Суд вважав, що ці висновки однаково застосовні й до цих заяв. З огляду на викладене Суд виснував про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з недотриманням принципу незалежного і безстороннього суду, а також недостатністю подальшого перегляду справи судом.
22. Вирішуючи питання про порушення Україною статті 8 Конвенції, Суд повторно згадав справи «Олександр Волков проти України» (пункти 166 і 167, 173-185) і «Куликов та інші проти України» (пункт 138) та зазначив, що у вказаних справах вже встановлював, що звільнення заявників з посад судді за «порушення присяги» становило втручання в їхнє приватне життя і «таке втручання не відповідало вимогам «якості закону», а тому не було законним для цілей статті 8 Конвенції». Суд постановив, що ці висновки цілком стосуються розглянутих заяв, оскільки на той момент не існувало жодних керівних принципів чи практики, які б встановлювали послідовне та обмежувальне тлумачення поняття «порушення присяги». З огляду на викладене ЄСПЛ виснував про порушення статті 8 Конвенції.
Короткий зміст вимог заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами
23. 15 грудня 2025 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року в адміністративній справі № 800/138/16 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини п`ятої статті 361 КАС України, - у зв`язку зі встановленням ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань під час вирішення цієї справи судом.
24. Заявник просить скасувати означену постанову та ухвалити нову, якою визнати незаконним та скасувати Указ Президента України від 30 січня 2016 року № 27/2016 у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Червонозаводського районного суду м. Харкова за порушення присяги судді.
25. Обґрунтовуючи підставу для перегляду судового рішення за виключними обставинами, заявник послався на рішення ЄСПЛ у справі «Козак та інші проти України» (Kozak and others v. Ukraine, заяви № 54738/13, 33635/14, 13080/17).
26. Мотивував вимоги заяви тим, що ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо недотримання принципу незалежного та неупередженого суду та недостатності подальшого судового перегляду та порушення статті 8 Конвенції.
Позиція інших учасників справи
27. Заперечення від Президента України на заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами не надходили, що не перешкоджає її розгляду. У судовому засіданні представник відповідача не заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_1 .
Рух заяви про перегляд судового рішення
28. Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду Шевцової Н. В. від 22 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №800/138/16 залишено без руху. В ухвалі повідомлено, що заявнику необхідно надати до суду докази, що рішення в цій справі було предметом дослідження у ЄСПЛ (зокрема, копію формуляра заяви, поданої до ЄСПЛ і якій цей суд присвоїв № 6836/19).
29. 31 грудня 2025 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано формуляр заяви, поданої до ЄСПЛ.
30. Ухвалою від 15 січня 2026 року суддя Великої Палати Верховного Суду Шевцова Н. В. відкрила провадження про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №800/138/16 за позовомОСОБА_1 до Президента України про визнання незаконним та скасування Указу Президента України про звільнення з посади судді. Витребувано з Секретаріату Уповноваженого у справах ЄСПЛ копію рішення ЄСПЛ від 27 листопада 2025 року у справі «Козак та інші проти України» (Kozak and others v. Ukraine) разом з автентичним перекладом українською мовою.
31. 30 січня 2026 року від Уповноваженого у справах ЄСПЛ надійшла копія вказаного рішення ЄСПЛ з його автентичним перекладом українською мовою.
32. У зв`язку із достроковим припиненням повноважень судді Великої Палати Верховного Суду Шевцової Н. В. на підставі рішення зборів суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 лютого 2026 року № 9, на підставі розпорядження т. в. о. керівника Апарату Верховного Суду від 02 березня 2026 року № 1/0/30-26 призначено повторний автоматизований розподіл справ, які перебували у провадженні судді, зокрема справи № 800/138/16 (провадження № 11-460зва25).
33. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 2 березня 2026 року суддею-доповідачем для розгляду справи № 800/138/16 (провадження № 11-460зва25) визначено Губську О. А.
34. Суддя Великої Палати ухвалою від 09 липня 2026 року призначила справу № 800/138/16 до розгляду в судовому засіданні на 12 годину 00 хвилин 22 жовтня 2026 року. Копію цієї ухвали надіслано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для вирішення питання про відновлення втраченого провадження у справі №800/138/16 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання незаконним та скасування Указу Президента України про звільнення з посади судді. 11 вересня 2026 року до Великої Палати надійшли матеріали про відновлення втраченого судового провадження у справі № 800/138/16 з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
35. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 жовтня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ ЩОДО ВИРІШЕННЯ ЗАЯВИ ПРО ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ ЗА ВИКЛЮЧНИМИ ОБСТАВИНАМИ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
36. Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенцію, взявши на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 розділу І Конвенції).
37. Відповідно до пункту 1 статті 46 Конвенції держава Україна зобов`язана виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вона є стороною.
38. Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
39. Згідно із частиною п`ятою статті 55 Конституції України кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
40. Частинами першою, другою статті 2 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV) визначено, що остаточне рішення ЄСПЛ у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
41. Порядок виконання рішення ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного, визначається, зокрема, Законом № 3477-IV.
42. Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 3477-IV виконанням рішення Суду є: а) виплата стягувачові відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.
43. З огляду на наведені вище положення статті 46 Конвенції та статті 2 Закону № 3477-IV ЄСПЛ є належною міжнародною установою, юрисдикція якої визнана Україною. Суд наділений повноваженнями встановлювати порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справ судом у розумінні пункту 3 частини п`ятої статті 361 КАС України.
44. Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
45. Пунктом 6 частини першої статті 363 КАС України визначено, що заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною.
46. ЄСПЛ у рішенні у справі «Козак та інші проти України» (Kozak and others v. Ukraine; заява № 54738/13 та 2 інші заяви) постановив, що у заяві ОСОБА_1 № 13080/17 було порушено вимоги пункту 1 статті 6 та статті 8 Конвенції.
47. Як уже зазначалося вище, ЄСПЛ зауважив, що він уже встановлював у рішеннях у справах «Олександр Волков проти України» (Olekcandr Volkov v. Ukraine), пункти 109-131, та «Куликов та інші проти України» (Kulykovand Othersv. Ukraine), пункти 135 і 136, що на момент подій порядок звільнення суддів за «порушення присяги» характеризувався низкою системних і загальних недоліків, які порушували принципи незалежності та безсторонності, а подальший перегляд справи судом не усував цих недоліків. Суд вважає, що ці недоліки однаково застосовні й до розглянутих заяв. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з недотриманням принципу незалежного та безстороннього суду та недостатністю подальшого перегляду справи судом.
48. Суд зауважив, що раніше в згаданих рішеннях у справах «Олександр Волков проти України» (Olekcandr Volkov v. Ukraine), пункти 166 і 167 та 173-185, та «Куликов та інші проти України» (Kulykov and Others v. Ukraine), пункт 138, він встановлював, що звільнення заявників з посад судді за «порушення присяги» становило втручання в їхнє приватне життя і «таке втручання не відповідало вимогам «якості закону», а тому не було законним для цілей статті 8 Конвенції. Суд постановив, що ці висновки цілком стосуються розглянутих заяв, оскільки на той момент не існувало жодних керівних принципів чи практики, які б встановлювали послідовне обмежувальне тлумачення поняття «порушення присяги».
49. Згідно зі статтею 10 Закону № 3477-IV з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні.
50. Заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді. Заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в рішенні системної проблеми та її першопричини.
51. Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом (частина друга статті 10 Закону № 3477-IV).
52. Для цього слід враховувати Рекомендацію № R(2000)2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини», відповідно до якої повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, рекомендовано застосовувати, особливо тоді коли:
- потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження;
- рішення ЄСПЛ спонукає до висновку, що а) оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції, або б) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.
53. У рішенні від 13 липня 2000 року у справі «Скоццарі та Джюнта проти Італії» (Scozzari and Giunta v. Іtaly, заяви № 39221/98 і № 41963/98, пункт 249) ЄСПЛ вказував, що під обов`язком Високих Договірних Сторін виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, в якій вони є сторонами, розуміється, що рішення, відповідно до якого ЄСПЛ визнав порушення, покладає на державу-відповідача обов`язок не лише здійснити на користь заявника виплати, присуджені як справедлива сатисфакція, але також і здійснити під контролем Комітету Міністрів загальні і, якщо це доречно, індивідуальні заходи, здійснення яких є необхідним у рамках внутрішньої правової системи, аби покласти край виявленому порушенню та виправити негативні наслідки такого порушення. Більше того, знаходячись під контролем Комітету Міністрів, держава-відповідач вільна у виборі засобів, якими вона виконуватиме свої зобов`язання за статтею 46 Конвенції, за умови, що такі засоби не суперечитимуть висновкам, які містяться у рішенні ЄСПЛ.
54. Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що у рішенні ЄСПЛ може бути прямо вказано на необхідність вжиття державою додаткових заходів індивідуального характеру чи з самого рішення ЄСПЛ можна зробити висновок про необхідність відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції, шляхом повторного розгляду її справи судом, включаючи відновлення провадження у відповідній справі.
Якщо інше не вказано у рішенні ЄСПЛ, повторний розгляд справи судом, включаючи відновлення провадження у справі, можливий, якщо у рішенні ЄСПЛ, ухваленому на користь заявника, визнано порушення Україною зобов`язань за Конвенцією при вирішенні судом на національному рівні тієї справи, в якій ухвалене судове рішення, про перегляд якого просить цей заявник.
55. У справі, що розглядається, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 23 жовтня 2018 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови ВАСУ від 06 квітня 2017 року, якою у задоволенні його позову про визнання незаконним та скасування Указу від 30 січня 2016 року № 27/2016 «Про звільнення суддів» у частині відмовлено.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав до ЄСПЛ заяву № 13080/17.
56. 27 листопада 2025 року ЄСПЛ постановив рішення у справі «Козак та інші проти України», у якому за наслідками розгляду, зокрема, заяви ОСОБА_1 № 13080/17 установив порушення Україною пункту 1 статті 6 та статті 8 Конвенції.
57. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
58. Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
59. ЄСПЛ виснував, що порушення конвенційного права ОСОБА_1 , закріпленого у пункті 1 статті 6 Конвенції, полягало у недотриманні принципу незалежного та безстороннього суду, а також недостатності подальшого перегляду справи судом. Натомість порушення статті 8 Конвенції полягало в завданні суттєвої шкоди приватному життю заявника внаслідок його звільнення за «порушення присяги». Встановлюючи порушення обох наведених конвенційних прав, Суд послався на свої попередні рішення у справах «Олександр Волков проти України» та «Куликов та інші проти України».
60. Перевіряючи встановлені ЄСПЛ порушення за матеріалами справи, Велика Палата Верховного Суду встановила, що предметом спору є визнання незаконним та скасування Указу від 30 січня 2016 року № 27/2016 «Про звільнення суддів» у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Червонозаводського районного суду м. Харкова у зв`язку з порушенням присяги.
61. За змістом позову, ОСОБА_1 посилався на те, що Президент України, видаючи оскаржуваний Указ, не перевірив дотримання вимог статті 102 Конституції України та правомірність рішення ВРЮ від 05 листопада 2015 року, ухваленого, на його думку, з перевищенням повноважень, за відсутності належних підстав і з порушенням установлених законом строків притягнення судді до відповідальності, без визначення складу порушення присяги та форми вини, що свідчить про невідповідність цього рішення вимогам законності, обґрунтованості й справедливості, порушення статті 6 Конвенції та його права на справедливий суд.
62. Із постанови від 23 жовтня 2018 року, що є предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, слідує, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду послався на те, що рішення ВРЮ від 05 листопада 2015 року № 818/0/15-15 про внесення подання Президентові України про звільнення позивача з посади судді за порушення присяги на предмет його законності вже перевірялось Верховним Судом України та визнано законним і обґрунтованим. Отже, обставини щодо ухвалення ВРЮ рішення про внесення подання до Президента України про звільнення з посади судді Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 досліджувались судом на предмет його законності. Зазначене вище судове рішення набрало законної сили і є чинним. Крім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що Президент України дотримався процедури розгляду питання про звільнення судді.
63. Характер установлених ЄСПЛ порушень, допущених національними судами під час розгляду цієї справи, які покладені в основу його висновку про порушення Україною пункту 1 статті 6 та статті 8 Конвенції, ставлять під сумнів результат такого судового розгляду.
64. Так, у пункті 117 рішення у справі «Олександр Волков проти України», на яке міститься посилання в рішенні «Козак та інші проти України», ЄСПЛ вказував як про наявність недоліків структурного характеру в провадженні ВРЮ, так і про ознаки особистої упередженості з боку певних членів ВРЮ, що у підсумку слугувало підставою для висновку про невідповідність такого провадження принципам незалежності та безсторонності.
У пункті 22 рішення від 27 листопада 2025 року у справі «Козак та інші проти України» Суд вчергове звернув увагу на порядок звільнення суддів за «порушення присяги», що характеризувався низкою системних та загальних недоліків, які порушували принципи безсторонності, а подальший перегляд справи судом не усував ці недоліки.
65. Приписи частини третьої статті 2 КАС України (у редакції, чинній станом на 28 лютого 2013 року) передбачають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Слід також зазначити, що відповідно до частини четвертої статті 11 КАС України (в редакції, чинній станом на 13 листопада 2013 року) суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
66. Однак постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року не демонструє того, що суд перевірив рішення суб`єкта владних повноважень у цій справі, а саме Президента України, на відповідність наведеним вище вимогам статті 2 КАС України (зокрема, пунктів 1, 3, 4 частини третьої). Так, за змістом означеного вище рішення судом не наведено будь-яких змістових аргументів у частині того, в чому саме проявилось порушення позивачем присяги судді і яким чином таке порушення кореспондує із приписами чинного на той час законодавства. Водночас ОСОБА_1 протягом судового розгляду справи стверджував, що допущене ним порушення не підпадає під ознаки саме «порушення присяги судді».
67. У пункті 185 рішення у справі «Олександр Волков проти України», на яке міститься посилання в рішенні «Козак та інші проти України», ЄСПЛ виснував, що відсутність керівних настанов принципів і практики, які б визначали послідовне та обмежувальне тлумачення поняття «порушення присяги», а також відсутність належних юридичних захисних механізмів призвели до непередбачуваності наслідків застосування відповідних положень національного законодавства. Виходячи із цього можна навіть припустити, що будь-яка провина судді, яка мала місце у будь-який момент протягом його професійної кар`єри, за бажанням могла бути розтлумачена дисциплінарним органом як достатня фактична підстава для обвинувачення у вчиненні такого дисциплінарного порушення, як «порушення присяги», та призвести до його звільнення з посади.
68. Вирішуючи спір між сторонами у цій справі, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 23 жовтня 2018 року не надав правової оцінки оскаржуваному рішенню та поданню ВРЮ, в тому числі в частині можливості його притягнення до дисциплінарної відповідальності в будь-який момент його професійної кар`єри.
69. Наведені обставини в розумінні пункту ІІ Рекомендації № R(2000)2 Комітету міністрів Ради Європи є передумовою для повторного розгляду справи як найбільш ефективного (якщо не єдиного) засобу для відновлення попереднього правового становища, яке сторона мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum).
70. З огляду на характер установлених ЄСПЛ порушень та відсутність у Великої Палати Верховного Суду процесуальної можливості встановлювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу у справі, що розглядається, чи про перевагу одних доказів над іншими порушені конвенційні права ОСОБА_1 підлягають поновленню шляхом забезпечення повторного розгляду справи судом першої інстанції в межах наданих йому повноважень на встановлення обставин, що мають істотне значення для вирішення справи, та здійснення оцінки доказів.
71. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду висновує, що оскаржене рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови ВАСУ від 06 квітня 2017 року, якою у задоволенні його позову про визнання незаконним та скасування Указу від 30 січня 2016 року № 27/2016 «Про звільнення суддів» у частині відмовлено, є таким, що постановлене з порушенням норм матеріального права та положень адміністративного процесуального законодавства, зокрема з порушенням принципів верховенства права і законності, що закріплені у статтях 8, 9 КАС України.
72. Констатовані Судом порушення конвенційних та національних вимог в аспекті цієї справи можуть бути усунуті шляхом скасування постанови Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року та постанови ВАСУ від 06 квітня 2017 року із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
73. У пунктах 7, 8 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, ВАСУ припиняє свою діяльність та ліквідується у встановленому законом порядку.
День початку роботи Верховного Суду у складі, передбаченому цим Законом, визначається рішенням його Пленуму, що публікується на вебпорталі судової влади та в газеті «Голос України». Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду від 30 листопада 2017 року № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року.
Частиною другою статті 37 Закону № 1402-VIII передбачено, що у складі Верховного Суду діє, зокрема, Касаційний адміністративний суд. Саме Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду є судом першої інстанції для такої категорії справ.
Отже, справа № 800/138/16 підлягає направленню на новий розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
74. Під час нового розгляду справи суд має врахувати висновки ЄСПЛ, викладені у рішенні від 27 листопада 2025 року у справі «Козак та інші проти України», зокрема щодо недотримання принципу незалежного та безстороннього суду, недостатності подальшого перегляду справи судом.
Висновки за результатами розгляду заяви
75. На підставі частини другої статті 368 КАС України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.
76. Відповідно до частини п`ятої статті 368 КАС України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.
77. Отже, постанова ВАСУ від 06 квітня 2017 року та постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який наділений відповідно до частини четвертої статті 22 та частини другої статті 266 КАС України повноваженнями розглядати як суд першої інстанції адміністративні справи щодо законності (крім конституційності) указів Президента України.
78. Цей суд має розглянути справу з урахуванням завдань та основних засад адміністративного судочинства, закріплених у статті 2 КАС України, висновків, яких дійшов ЄСПЛ у справі «Козак та інші проти України» (Kozak and others v. Ukraine, заяви № 54738/13, 33635/14, 13080/17), та постановити законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 322, 325, 361, 368, 369 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 800/138/16 задовольнити частково.
2. Постанову Вищого адміністративного суду України від 06 квітня 2017 року та постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
С. О. Погрібний
Суддя-доповідач О. А. Губська
Судді:О. О. Банасько О. В. Білоконь О. Л. Булейко М. М. Гімон А. А. Ємець В. В. Король О. В. Кривенда М. В. Мазур Н. М. Мартинюк К. М. Пільков Н. С. Стефанів Т. Г. Стрелець І. В. Ткач В. Ю. Уркевич