ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Окрема думка № 141249545

Озвучення тимчасово недоступне

ОКРЕМА ДУМКА

29 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №160/27623/23

адміністративне провадження №К/990/39415/24

судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Білак М.В. на ухвалу Верховного Суду від 29 жовтня 2026 у справі № 160/27623/23 за позовом ОСОБА_1 до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Короткий виклад історії справи

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Підгородненської міської ради № 2162-27/8 від 26 вересня 2023 року «Про дострокове припинення повноважень Підгородненського міського голови ОСОБА_1 » (далі - Спірне рішення);

- поновити його на посаді голови Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області;

- стягнути з Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Підгородненської міської ради № 2162-27/8 від 26 вересня 2023 року «Про дострокове припинення повноважень Підгородненського міського голови ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді голови Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області з 26 вересня 2023 року. Стягнуто з Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 вересня 2023 року по 12 вересня 2024 року в розмірі 926 088 (дев`ятсот двадцять шість тисяч вісімдесят вісім) грн 79 коп, який визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Після прийняття судом апеляційної інстанції вказаного рішення, ОСОБА_1 18 вересня 2024 року звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення на його користь з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 109 500 грн. Заява обґрунтована тим, що позивачем понесено витрат на правничу допомогу у цій справі, а саме: за складення адвокатських запитів, позовної заяви, апеляційної скарги, клопотань, заяв, пояснень та додаткових пояснень, за участь у судових засіданнях.

Додатковою постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року стягнуто з Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат понесених на професійну правничу допомогу суму у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

Не погоджуючись із постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року, Рада звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження № К/990/39415/24 за скаргою Ради на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 вересня 2025 року для розгляду справи № 160/27623/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Білак М.В., суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2026 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження №К/990/39415/24. Касаційне провадження за скаргою Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі № 160/27623/23 закрито.

Основні мотиви, викладені в ухвалі Верховного Суду

Підставою для закриття касаційного провадження став висновок Верховного Суду про те, що касаційну скаргу від імені Підгородненської міської ради подано та підписано особою, яка не мала адміністративної процесуальної дієздатності щодо представництва інтересів ради та права підпису.

При цьому Суд зазначив, що подана касаційна скарга не містить відомостей про її офіційну реєстрацію відповідно до вимог Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, що ставить під сумнів обізнаність самої Підгородненської міської ради про її подання 14 жовтня 2024 року.

Крім того, у судовому рішенні Суд звернув увагу, що на момент подання касаційної скарги (направленої на адресу Верховного Суду 14 жовтня 2024 року) повноваження Моргуна В.Ю. як т.в.о. Підгородненського міського голови були припинені. Касаційна скарга від імені Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області не могла бути підписана т.в.о. міського голови В.Ю. Моргуном 23 вересня 2024 року, оскільки він не перебував на робочому місці через відрядження, а право підпису процесуальних документів належить виключно особі, яка фактично здійснює керівництво радою та виконує її повноваження у відповідний момент.

Окремо Суд констатував, що до касаційної скарги додано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки від 14 жовтня 2024 року № 0.0.3943071022.1 про сплату судового збору в розмірі 858,88 грн. Оскільки платником у ній зазначено Моргуна В. Ю. , а оплату здійснено в готівковій формі, це свідчить про внесення коштів Моргуном В.Ю. як фізичною особою, а не відповідачем у справі.

Водночас було встановлено, що станом на момент подання касаційної скарги до Верховного Суду - 14 жовтня 2024 року, керівником та особою, яка мала право діяти від імені Підгородненської міської ради без довіреності, в силу рішення суду, що набрало законної сили, був ОСОБА_1 . До того ж, станом на момент підписання і подання касаційної скарги в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містилися записи про осіб (представників), які мали належний обсяг повноважень діяти від імені Ради в порядку самопредставництва.

З огляду на це, Верховний Суд дійшов висновку, що Підгородненська міська рада не скористалася своїм правом на подання до Верховного Суду касаційної скарги на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у цій справі.

Підстави і мотиви для висловлення окремої думки

Частиною другою статті 34 КАС України визначено, що при прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення.

У той же час, відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.

Із висновком Верховного Суду про закриття касаційного провадження № К/990/39415/24 за касаційною скаргою Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі № 160/27623/23 не погоджуюся з огляду на такі міркування.

Як убачається з матеріалів справи, 22 жовтня 2024 року Верховний Суд уже здійснював перевірку вказаної скарги та за її результатами дійшов висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, зазначивши, що викладені скаржником доводи потребують перевірки колегією суддів.

До того ж, в ухвалі про відкриття касаційного провадження від 22 жовтня 2024 року Суд констатував, що касаційна скарга за формою і змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням процесуального строку, визначеного статтею 329 цього Кодексу, а підстави для її залишення без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження - відсутні.

Таким чином, касаційну скаргу, підписану 23 вересня 2024 року та направлену до суду поштою 14 жовтня 2024 року (що підтверджується відбитком штампа на поштовому конверті), Верховний Суд визнав такою, що повністю відповідає нормам КАС України, та допустив до розгляду по суті.

Водночас слід враховувати, що Верховний Суд ухвалою від 26 листопада 2024 року відкрив ще одне касаційне провадження у цій справі - за іншою касаційною скаргою Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року. У цій ухвалі Суд знову вказав, що скарга за своєю формою і змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України та подана з дотриманням строку, передбаченого статтею 329 цього Кодексу. Вказана касаційна скарга також була підписана та подана Моргуном В. Ю. від імені Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».

Крім того, Моргун В.Ю., як уповноважена особа, що тимчасово виконував обов`язки Підгородненського міського голови, представляв раду як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій, що підтверджується матеріалами справи. Зокрема, вказана посадова особа безпосередньо реалізовувала процесуальні права ради, що засвідчується поданням відзиву на позов від 13 листопада 2023 року та відзиву на апеляційну скаргу від 07 серпня 2024 року.

З огляду на те, що Моргун В.Ю. безпосередньо представляв раду як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій як керівник (чи особа, яка виконує його обов`язки) в порядку самопредставництва, на моє переконання, він мав повне право на підписання та подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції в силу вимог частини третьої статті 55 КАС України. До того ж, касаційна скарга підписана Моргуном В.Ю. та подана у 30-денний строк, тобто у межах строку реалізації права на касаційне оскарження.

Нагадаю, що оскільки справу було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін, Верховний Суд запропонував надати пояснення щодо: 1) волевиявлення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на подання касаційної скарги та 2) підтвердження цієї процесуальної дії відповідним записом у журналі реєстрації вихідної кореспонденції ради.

На виконання вказаних вимог Підгородненська міська ради подала до Верховного Суду письмові пояснення за підписом Нємцевої О.В. , якими повністю й безумовно підтверджено наявність волевиявлення органу місцевого самоврядування на касаційне оскарження судових рішень у цій справі, хоча інформація про реєстрацію такої скарги в журналі вихідної кореспонденції надано не було.

Вважаю, що з метою забезпечення принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 8 КАС України), Верховний Суд мав продовжити розгляд касаційної скарги на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року. Закривши касаційне провадження у справі, Суд фактично позбавив одного з учасників спору права бути почутим, що не узгоджується з концепцією належної (справедливої) процедури, яка визначає критерії і принципи саме з цією метою - щоб «інша сторона» була почута. Тільки за такої умови можна говорити про досягнення справедливості у судовому провадженні.

Верховний Суд, закриваючи провадження, фактично обмежив доступ до правосуддя для «іншої сторони», що суперечить принципу рівності, визначеному статтею 8 КАС України. Позбавляючи одну зі сторін доступу до правосуддя, Суд позбавив не просто сторону в особі Моргуна В.Ю. , а Підгородненську міську раду Дніпровського району Дніпропетровської області як орган місцевого самоврядування, який представляє волю громади та чий суспільний інтерес у цьому спорі зачіпається напряму.

Тим більше, вказане волевиявлення Підгородненської міської ради, а отже і суспільний інтерес додатково підтверджені усними поясненнями адвоката зі сторони Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області у відкритих судових засіданнях, який заперечував проти закриття касаційного провадження.

Крім того, це підтверджується і поясненнями Підгородненської міської ради, поданими від імені ради Нємцевою М.В., яка на дату їх подання мала повноваження діяти від імені органу місцевого самоврядування, оскільки, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, обіймала посаду секретаря Підгородненської міської ради та тимчасово виконувала обов`язки міського голови.

Тобто Підгородненська міська рада у відритому судовому засіданні в суді касаційної інстанції підтвердила своє волевиявлення щодо касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року, а також підтримала касаційну скаргу в повному обсязі та наполягала на її розгляді.

Звертаю увагу, що предметом перевірки під час розгляду клопотання про закриття касаційного провадження є саме наявність або відсутність підстави закриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 339 КАС України, а не питання відмови Підгородненської міської ради від касаційного оскарження. З цією метою Верховний Суд мав би врахувати та надати оцінку всім доказам, а не лише констатувати наявність постанови суду апеляційної інстанції, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді.

Зокрема, Верховний Суд мав би проаналізувати витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та динаміку внесених змін щодо відомостей про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені ради з моменту подання позову у цій справі до суду, у якому також зафіксовано повторну зміну голови ради вже після подання касаційної скарги внаслідок прийняття Підгородненською міською радою рішення про дострокове припинення повноважень ОСОБА_1 . Додатковим аргументом на користь висловленої незгоди є відмова Верховного Суду в закритті касаційного провадження за скаргою на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року (якою з Підгородненської міської ради за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 стягнуто 25 000 грн витрат на професійну правничу допомогу). Відмовляючи у закритті касаційного провадження, Верховний Суд установив, що станом на 18 листопада 2024 року (момент подання скарги через підсистему «Електронний суд») ОСОБА_4 мав належні повноваження на здійснення самопредставництва міської ради в суді.

Слід також урахувати важливий аргумент відповідача про те, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним про касаційне провадження та здійснюючи в окремі періоди повноваження керівника Підгородненської міської ради, не забезпечив подання від імені міської ради належної процесуальної заяви про відмову від касаційної скарги в порядку, передбаченому КАС України.

Підгородненська міська рада є належним учасником справи № 160/27623/23 та мала передбачене КАС України право на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року.

З огляду на це, вважаю, що у цій справі Верховний Суд мав переглянути оскаржувану постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року в межах доводів та вимог касаційної скарги та ухвалити за результатами такого перегляду відповідне рішення.

За таких обставин, висновок Верховного Суду про закриття касаційного провадження № К/990/39415/24 за скаргою Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі № 160/27623/23 вважаю помилковим.

Суддя М.В. Білак