УХВАЛА
05 листопада 2026 року
м. Київ
справа №215/231/25
адміністративне провадження №К/990/48440/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради, в якому просила:
- визнати протиправним та нечинним рішення без номеру Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради прийняте після розгляду заяви від 06 грудня 2024 року вх.С-16-IІ про відвід начальника;
- встановити наявність компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради розглядати заяву від 06 грудня 2024 року вх.С-16-П про відвід начальника, де присутня вимога про її розгляд на сесії Тернівської районної у місті ради і створювати штучні перешкоди для вирішення питань звернення на сесії Ради та визнати таку процедуру протиправною діяльністю і зобов`язати не створювати такі перешкоди.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року, закрито провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог щодо встановлення наявності компетенції.
22 жовтня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року. Разом із касаційною скаргою позивачкою заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції у цій справі.
В обґрунтування клопотання позивачка зазначає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції вона отримала рекомендованим поштовим відправленням (штрихкодовий ідентифікатор 067281144143) 02 жовтня 2026 року. Відтак, позивачка вважає, що перебіг строку на касаційне оскарження зазначеної постанови розпочався саме з дня її фактичного вручення - 02 жовтня 2026 року, у зв`язку із чим просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року.
Оцінюючи наведені скаржницею обставини та обґрунтування причин пропуску процесуального строку, колегія суддів виходить з наступного.
У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції складено 10 листопада 2025 року, а касаційну скаргу вперше подано 22 жовтня 2026 року.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України. Разом із тим сам по собі факт пропуску строку не є безумовною підставою для відмови у судовому захисті, оскільки за наявності поважних причин та належного їх підтвердження такий строк може бути поновлений.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Саме на особу, яка просить поновити строк звернення до суду, покладається обов`язок довести не лише факт існування певних обставин, а й те, що такі обставини в межах пропущеного строку мали настільки істотний характер, що об`єктивно унеможливлювали вчинення відповідної процесуальної дії. Такий підхід узгоджується і з частиною першою статті 77 КАС України.
В обґрунтування поважності підстав пропуску процесуального строку позивач посилається на дату отримання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та зазначає, що вказане рішення було постановлено судом апеляційної інстанції 10 листопада 2025 року, текст судового рішення отримано скаржником особисто 02 жовтня 2026 року. Стверджує, що про постановлення рішення судом апеляційної інстанції останньому не було відомо до 02 жовтня 2026 року.
Так, з метою забезпечення належної перевірки доводів скаржника, викладених в касаційній скарзі, маючи відповідну технічну можливість, матеріали цієї справи витребувано суддею- доповідачем в електронному вигляді з використанням функціоналу комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» - «Витребування справ з ЦБД» (центральної бази даних).
03 листопада 2026 року до суду касаційної інстанції надійшли матеріали апеляційного провадження у цій справі в електронному вигляді.
Дослідженням матеріалів розглядуваної справи встановлено, що постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року разом із супровідним листом від 18 грудня 2025 року судом апеляційної інстанції було направлено позивачці рекомендованим поштовим повідомленням (штрихкодовий ідентифікатор R 06706 5229215), указане відправлення повернулося до суду апеляційної інстанції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Одночасно, колегія суддів звертає увагу скаржника, що на веб сторінці призначеної для пошуку та перегляду документів Єдиного державного реєстру судових рішень, 13 листопада 2025 року забезпечено надання загального доступу постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року (номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 131705578).
У контексті наведеного, Верховний Суд зазначає, що у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Разом з тим, відповідно до пункту 4 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також за адресою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 вересня 2024 року у справі № 990/152/24 (пункти 14- 17) наголосила на необхідності застосування саме положень статті 251 КАС України при визначенні дня вручення судового рішення та дійшла висновку, що проставлення поштової відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» є підставою вважати таке рішення врученим у день проставлення відповідної відмітки.
З огляду на викладене суд касаційної інстанції зауважує, що підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вказані підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку.
Колегія суддів зауважує, що, невжиття заходів щодо отримання інформації відносно стану ініційованого позивачкою судового провадження, не може свідчити про належну процесуальну поведінку останньої.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що вказані підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання касаційної скарги пройшло більше одинадцяти місяців, доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані судом поважними причинами пропуску строку, встановленого КАС України.
З огляду на викладене, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними, зазначені ОСОБА_1 , підстави для поновлення пропущеного процесуального строку та відмовити у задоволенні клопотання про його поновлення.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати скаржниці строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення, а також надання відповідних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов
Л.О. Єресько ,
Судді Верховного Суду