УХВАЛА
05 листопада 2026 року
м. Київ
справа №990/467/26
адміністративне провадження №П/990/467/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
судді-доповідача - Кравчука В.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Коваленко Н.В., Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,
розглянувши заяву судді ОСОБА_2 про самовідвід від участі у розгляді справи № 990/467/26 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
03.11.2026 до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; далі також - позивач, ОСОБА_1.) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (адреса місцезнаходження: вул. Генерала Шаповала, 9, м. Київ, 03109; далі - відповідач, ВККС). У позовній заяві заявлені такі вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо неприйняття мотивованого рішення про підтвердження або не підтвердження відповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності та/або професійної компетентності за наслідками співбесіди 16.09.2026 у конкурсі на зайняття 10 вакантних посад суддів у Спеціалізованому апеляційному адміністративному суді, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29.10.2025 № 194/зп-25;
- визнати протиправним і нечинним рішення від 24.09.2026, оформлене протоколом №335 та прийняте за результатами спеціального спільного засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Експертної ради, про припинення участі кандидата на посаду судді Спеціалізованого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 у конкурсі, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29.10.2025 №194/зп-25;
- зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України відновити кваліфікаційне оцінювання та участь ОСОБА_1 у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому апеляційному адміністративному суді, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29.10.2025 № 194/зп-25, на етапі дослідження суддівського досьє та проведення співбесіди та прийняти за наслідками співбесіди 16.09.2026 мотивоване рішення про підтвердження або не підтвердження відповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності та/або професійної компетентності, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2026 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді ОСОБА_2., суддів Бевзенка В.М., Коваленко Н.В., Стародуба О.П., Чиркіна С.М.
04.11.2026 суддя ОСОБА_2. подав заяву про самовідвід від участі у розгляді цієї справи, у якій повідомив, що він є одним із засновників Громадської організації «Асоціація розвитку суддівського самоврядування України» (далі - Асоціація) та з січня 2016 року до березня 2021 року обіймав посаду президента, очолював правління, до складу якого входив також ОСОБА_1 . У подальшому, 2021 році ОСОБА_1. змінив ОСОБА_2 на посаді керівника Асоціації.
Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо неприйняття мотивованого рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1. та рішення про припинення його участі у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому апеляційному адміністративному суді.
У позовній заяві ОСОБА_1 , обґрунтовуючи порушення своїх прав та законних інтересів, серед іншого, зазначає, що під час конкурсної процедури предметом дослідження були обставини, пов`язані з його діяльністю у правлінні Асоціація, яку він очолює. У цьому контексті позивач також посилається на порушення його права на об`єднання в громадські організації та свободу вираження поглядів.
Отже, обставини, пов`язані з діяльністю зазначеної громадської організації, до керівництва якою раніше входив суддя ОСОБА_2. та яку нині очолює позивач, належать до обставин, на які останній посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог.
У взаємозв`язку із наведеним суддя ОСОБА_2. зауважив, що за час спільної роботи та професійної взаємодії між ним і ОСОБА_1. склались особисті відносини, які можуть впливати на об`єктивність судді ОСОБА_2.
Окрім того, хоча спільна участь у громадській організації не свідчить про наявність упередженості, проте ця обставина може бути сприйнята сторонніми особами як така, що ставить під сумнів об`єктивність розгляду справи за позовом судді ОСОБА_1. та викликати у стороннього спостерігача сумніви щодо неупередженості судді ОСОБА_2. та об`єктивності під час розгляду цієї справи.
За таких умов, на думку стороннього спостерігача, він не може бути неупередженим у справі за позовом ОСОБА_1 , а тому для того, щоб у сторін не виникало сумнівів у неупередженості та безсторонності суду, який розглядає цю справу, вважає за необхідне заявити самовідвід.
Обговоривши доводи заяви, колегія суддів виходить з такого.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
За правилами ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (ч. 3 цієї ж статті Кодексу).
Недопустима також повторна участі судді в розгляді адміністративної справи з підстав, визначених статтею 37 КАС України.
Отже, головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Частиною першою ст. 40 КАС України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Як установлено у п. 1.1 Бангалорських принципів діяльності судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.
Одночасно п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
За змістом п. 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010, відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, п.п.27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII).
У пунктах 104 - 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 09.04.2013 зазначено таке.
Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ). Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III)
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26.10.1984 у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Разом з тим, щодо об`єктивного критерію суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (п. 52).
Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Оцінюючи наведені у заяві про самовідвід обставини, колегія суддів ураховує, що тривала спільна діяльність судді ОСОБА_2. та позивача у громадській організації, характер сформованих між ними особистих відносин, а також те, що обставини діяльності цієї організації згадуються позивачем в обґрунтуванні позовних вимог, у своїй сукупності можуть викликати в стороннього спостерігача обґрунтовані сумніви щодо неупередженості судді під час розгляду цієї справи.
При цьому колегія суддів зазначає, що наведені обставини самі собою не свідчать про особисту заінтересованість судді в результаті розгляду справи або його фактичну упередженість. Водночас необхідність забезпечення не лише безсторонності судового розгляду, а й довіри до суду з погляду стороннього спостерігача є достатньою підставою для усунення таких сумнівів.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що заява судді ОСОБА_2. про самовідвід є обґрунтованою та підлягає задоволенню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України.
Керуючись статтями 31, 36, 39, 40, 243, 248, 256 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Задовольнити заяву судді ОСОБА_2 про самовідвід.
2 . Відвести суддю ОСОБА_2 від участі у розгляді справи № 990/467/26 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
3. Передати матеріали адміністративної справи № 990/467/26 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя Н.В. Коваленко
Суддя О.П. Стародуб
Суддя С.М. Чиркін