УХВАЛА
04 листопада 2026 року
м. Київ
справа №990/469/26
адміністративне провадження №П/990/469/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П., перевіривши позовну заяву Акціонерного товариства "FEDCOMINVEST MONACO S.A.M" до Президента України про визнання протиправним та скасування в частині Указу Президента України від 12 травня 2026 року №378/2026,
УСТАНОВИВ:
До Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов адміністративний позов Акціонерного товариства "FEDCOMINVEST MONACO S.A.M", поданий в його інтересах адвокаткою Губською Аллою Володимирівною, до Президента України, в якому просить визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 12 травня 2026 року №378/2026 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 12 травня 2026 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) в частині введення в дію пункту 16 додатку 2 до рішення Ради національної безпеки та оборони України від 12 травня 2026 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до Акціонерного товариства "FEDCOMINVEST MONACO S.A.M"».
Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Звертаючись з позовною заявою, представник позивача зазначив про неможливість сплати позивачем судового збору, оскільки Акціонерне товариство "FEDCOMINVEST MONACO S.A.M" є юридичною особою іноземної держави й не має на території України жодних банківських рахунків, а тому у зв`язку із застосуванням до позивача санкцій згідно спірного Указу він не має можливості здійснити оплату судового збору через застосовані санкції.
При цьому представник позивача посилається на Положення про реалізацію спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), яке затверджено постановою Національного банку України від 11 травня 2023 року № 65, відповідно до якої суб`єкти реалізації санкцій зобов`язані відмовити в здійсненні переказу коштів санкційними особами, до яких застосовано санкції у виді блокування активів, а також іншими особами від імені таких санкційних осіб.
З цього приводу Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Водночас реалізація права на судовий захист здійснюється у порядку та формах, установлених процесуальним законом.
Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повинна відповідати встановленим законом вимогам щодо її форми та змісту, а до неї мають бути додані документи, визначені законом, зокрема, документ про сплату судового збору.
Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір є збором, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Суд звертає увагу на те, що інститут судового збору є одним із елементів механізму реалізації права на звернення до суду та складовою процесуального порядку доступу до правосуддя. Встановлення законом обов`язку щодо сплати судового збору при зверненні до суду має легітимну мету та спрямоване, зокрема, на забезпечення належного функціонування судової системи, а також запобігання безпідставному чи необґрунтованому зверненню до суду.
Обов`язок сплати судового збору поширюється на всіх осіб, які звертаються за судовим захистом, за винятком випадків, прямо передбачених законом. Водночас надання пільг щодо сплати судового збору, зокрема його відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати, має винятковий характер та допускається лише за наявності підстав, визначених законом, і належного їх підтвердження особою, яка заявляє відповідне клопотання.
Стверджуючи про неможливість сплати судового збору, представник позивача фактично обмежилася посиланням на нормативне регулювання порядку реалізації санкцій та загальним твердженням про неможливість сплати судового збору у зв`язку із застосуванням до позивача санкції у виді блокування активів.
Суд також враховує, що чинне законодавство України не містить заборони щодо сплати судового збору за особу іншою особою, у тому числі з обов`язковим зазначенням у платіжному документі відомостей про особу, в інтересах якої здійснюється відповідна сплата.
Відповідно, обов`язок щодо сплати судового збору може бути виконаний не лише безпосередньо позивачем, але й іншими особами, які діють у його інтересах, за умови належного оформлення платіжного документа із зазначенням відповідного призначення платежу.
Зокрема, виконання обов`язку зі сплати судового збору може бути забезпечено також представником позивача, який діє на підставі договору про надання правничої допомоги, з подальшим відшкодуванням відповідних витрат у порядку, передбаченому таким договором.
За таких умов наявність договірних правовідносин щодо надання правничої допомоги та можливість врегулювання питання компенсації понесених витрат між позивачем і його представником свідчать про існування альтернативних механізмів виконання обов`язку щодо сплати судового збору.
Отже, наведене свідчить про те, що доводи позивача щодо абсолютної неможливості сплати судового збору у зв`язку із застосуванням санкцій, не є належним чином обґрунтованими та підтвердженими, оскільки не свідчать про існування об`єктивних, належним чином доведених та документально підтверджених перешкод для виконання такого процесуального обов`язку.
Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що ставка судового за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено в розмірі 3328 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»).
З огляду на те, що позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру, судовий збір за подання такого позову становить 3328 гривень.
Водночас позивач не додав до позовної заяви документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі або документів, які підтверджують наявність інших передбачених законом підстав для звільнення від його сплати.
Судовий збір за подання позовної заяви до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:
отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
код ЄДРПОУ: 37993783;
код класифікації доходів бюджету: 22030102;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
найменування податку, збору, платежу: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»;
призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД Касаційний адміністративний суд, номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України.
Згідно із частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву Акціонерного товариства "FEDCOMINVEST MONACO S.A.M" до Президента України про визнання протиправним та скасування в частині Указу Президента України від 12 травня 2026 року №378/2026, залишити без руху.
Встановити для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали.
Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення цих недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
В.П. Юрченко,
Суддя Верховного Суду