ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 141208064

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

04 листопада 2026 року

м. Київ

справа №990/463/26

адміністративне провадження №П/990/463/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., Васильєвої І.А., Шишова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним та скасування в частині Указу Президента України від 06 липня 2026 року № 588/2026,

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2026 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним та скасування в частині Указу Президента України від 06 липня 2026 року № 588/2026 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 липня 2026 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»» в частині введення в дію позиції № 2 Додатку 1 до рішення РНБО від 02 липня 2026 року щодо застосування обмежувальних заходів (санкцій) стосовно ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2026 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 26 листопада 2026 року о 12:30 год.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить Суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

1) зупинення до набрання законної сили судовим рішенням у справі дії рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 липня 2026 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 06 липня 2026 року № 588/2026, у частині застосування до ОСОБА_1 обмежувальних заходів (позиція 2 Додатку 1), а саме: блокування активів; заборони укладання договорів та вчинення правочинів; обмеження провайдерами електронних послуг доступу до контенту на вебсторінках/каналах;

2) заборони Апарату Ради національної безпеки і оборони України, Раді національної безпеки і оборони України та Службі безпеки України до набрання законної сили судовим рішенням у справі вчиняти дії щодо знищення, зміни, вилучення або передачі на архівне знищення документів (в оригіналах та копіях, у паперовій та електронній формі), що стосуються предмета спору.

На обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що рішення РНБО України та Указ Президента України про його введення в дію є окремими за своєю правовою природою актами, у зв`язку з чим процесуальний закон не забороняє зупинення дії саме рішення РНБО України в оскаржуваній частині. Також позивач вказує на існування ризику знищення або зміни матеріалів і документів, які слугували підставою для внесення пропозицій та прийняття рішення про застосування санкцій.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, а також забороною відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору.

Водночас частиною третьою статті 151 КАС України встановлено імперативні обмеження щодо застосування заходів забезпечення позову.

Так, пунктом 1 частини третьої статті 151 КАС України чітко визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії.

Крім того, пунктом 5 частини третьої цієї ж статті передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони чи обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Щодо першої вимоги заяви про зупинення дії рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 липня 2026 року, Суд зазначає наступне. Відповідно до статті 107 Конституції України та статті 5 Закону України «Про санкції» рішення РНБО України приймається даним органом та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності та стає обов`язковим до виконання саме з моменту видання Указу Президента України.

Як зазначала Велика Палата Верховного Суду (зокрема, у постанові від 03 липня 2025 року у справі № 990/80/25), рішення РНБО України не породжує самостійних юридичних наслідків без видання указу Президента України про його введення в дію. Настання передбачених рішенням РНБО України наслідків у вигляді застосування санкцій нерозривно пов`язане з введенням його в дію відповідним указом Президента України. Забезпечення позову у спосіб зупинення дії рішення РНБО України фактично призведе до зупинення дії самого Указу Президента України від 06 липня 2026 року № 588/2026, що прямо заборонено приписами пункту 1 частини третьої статті 151 КАС України. З огляду на наявність прямої законодавчої заборони, перша вимога заяви задоволенню не підлягає.

Оцінюючи другу вимогу заяви про забезпечення позову - щодо заборони Апарату РНБО України, РНБО України та СБУ вчиняти дії щодо знищення, зміни, вилучення або передачі на архівне знищення документів та матеріалів, Суд виходить з наступного.

Видом забезпечення позову процесуальний закон визначає заборону відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору (пункти 2, 3 частини першої статті 151 КАС України). При цьому заходи забезпечення позову за своєю правовою сутністю спрямовані на забезпечення виконання майбутнього судового рішення або ефективного захисту оспорюваних прав та інтересів позивача (стаття 150 КАС України).

Разом з тим, зі змісту заяви у цій частині вбачається, що заявлені позивачем заходи стосуються не предмета спору та не захисту майнових чи немайнових прав позивача від наслідків оскаржуваного акта, а збереження доказів у справі (заборони знищення матеріалів, які слугували підставою для внесення пропозицій та прийняття рішення про застосування санкцій).

Таким чином, за своєю правовою природою вказана вимога є за своєю суттю заявою про забезпечення доказів, процесуальний порядок та підстави розгляду якої врегульовано спеціальними нормами статей 114- 117 КАС України.

Кодекс адміністративного судочинства України чітко розмежовує інститути забезпечення позову (Глава 10 Розділу I КАС України) та забезпечення доказів (Глава 5 Розділу I КАС України). Окрім відмінностей у процесуальних підставах та метах застосування, вказані інститути мають суттєві відмінності у порядку розгляду відповідних заяв.

Забезпечення доказів відповідно до частини першої статті 114 КАС України є самостійним процесуальним механізмом, який застосовується судом у разі, якщо є підстави вважати, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим. Реалізація цього інституту здійснюється за спеціальною процедурою шляхом подання заяви про забезпечення доказів, яка має відповідати імперативним вимогам статті 116 КАС України (зокрема щодо обґрунтування конкретних обставин, які підтверджуються цими доказами, та підстав побоювання їх втрати).

Застосування інституту забезпечення позову (статті 150, 151 КАС України) для досягнення цілей збереження доказів суперечить цільовому призначенню вказаних процесуальних норм, оскільки заходи забезпечення позову не можуть підміняти собою спеціальну процесуальну процедуру забезпечення доказів.

Крім того, відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення чи дії покладається на відповідача. Суб`єкти владних повноважень зобов`язані забезпечити збереження матеріалів, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення, та надати їх суду за вимогою. Самі по собі припущення позивача про можливість знищення або зміни документів державними органами за відсутності належних і допустимих доказів не є достатньою підставою для вжиття запобіжних заходів у порядку забезпечення позову.

З огляду на викладене, вимога про заборону вчиняти дії щодо знищення/зміни доказів під виглядом забезпечення позову задоволена бути не може, оскільки підлягає вирішенню в порядку спеціальної процесуальної процедури забезпечення доказів, що прямо передбачено статтею 115 КАС України.

При цьому Суд роз`яснює, що позивач не позбавлений права заявити клопотання або процесуальну заяву про забезпечення доказів у порядку та на підставах, визначених статтями 114- 117 КАС України.

За наведених обставин, підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відсутні.

Керуючись статтями 114, 116, 150, 151, 154, 248, 256, 294, 295 КАС України, Верховний суд -

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову -відмовити.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження та може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її прийняття.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська

І.А. Васильєва

О.О. Шишов