ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 141207176

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

04 листопада 2026 року

м. Київ

справа №990/457/26

адміністративне провадження №П/990/457/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Коваленко Н.В., Стародуба О.П., Чиркіна С.М.

перевірив матеріали позовної заяви ОСОБА_1

до Вищої ради правосуддя,

про визнання протиправним та нечинним рішення та визнання бездіяльності протиправною,

УСТАНОВИВ:

26.10.2026 до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) з позовними вимогами до Вищої ради правосуддя, в якій позивач просить:

- визнати акт Вищої ради правосуддя у формі рішення №2053/0/15-26 від 06.10.2026 протиправним та нечинним повністю;

- визнати бездіяльність Вищої ради правосуддя з не пріоритетного розгляду, у встановленому законодавством порядку, скарг ОСОБА_1 до граничної дати 06.10.2026 у зв`язку із оскаржуваним документом рішенням №2053/0/15-26 протиправною.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2026 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кравчука В.М.,

Водночас у жовтні-листопаді 2026 року троє з членів колегії перебували у відпустках (а саме: суддя Стародуб О.П. у період з 26.10.2026 по 30.10.2026, суддя Бевзенко В.М. - з 29.10.2026 по 03.11.2026, суддя Коваленко Н.В. з 27.10.2026 по 30.10.2026).

За наведених обставин та з урахуванням принципу незмінності складу суду питання щодо наявності підстав для відкриття провадження вирішено визначеним складом суду після того, як відпали обставини, що унеможливлювали його розгляд.

Частиною 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 4 ст. 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України передбачені ст. 266 КАС України.

Зокрема п. 3 ч. 1 ст. 266 КАС України встановлено, що правила цієї статті поширюються, зокрема, на розгляд адміністративних справ щодо законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відповідно до п. 3 і 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема:

- чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;

- чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Перевіряючи позовну заяву, Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС).

У п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до ст. 5 КАС України звернутися до адміністративного суду має право особа, яка вважає, що рішенням суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що оскаржуваним рішенням Вищої ради правосуддя №2053/0/15-26 від 06.10.2026 внесено Президентові України подання про призначення судді Радченка В.Є. на посаду судді Львівського апеляційного суду. Водночас позивачка обґрунтовує свій позов порушенням її прав як учасника судового процесу та заявника дисциплінарних скарг стосовно вказаного судді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2026 у справі № 990/18/26 наголосила:

« 22. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

23. Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

24. Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

25. Відсутність спору, у свою чергу, унеможливлює звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту (висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а; провадження № 11-1081апп18)».

Суд вважає зазначений висновок застосовним до позовних вимог у цій справі.

(а) щодо визнання акта Вищої ради правосуддя у формі рішення №2053/0/15-26 від 06.10.2026 протиправним та нечинним

Оспорюваний акт є рішенням про внесення подання щодо призначення на посаду судді іншої особи.

У постанові від 14.03.2018 у справі № 9901/22/17, в якій позивач оскаржував подання Вищої ради правосуддя про внесення Президентові України подання про призначення на посаду суддів, Велика Палата Верховного Суду зазначила:

«У підпункті 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення КСУ № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Оскаржувані Рішення та Указ є правовими актами ненормативного характеру, тобто актами індивідуальної дії і стосуються призначення на посаду конкретних осіб, тобто виключно визначених у ньому суб`єктів, і встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до відповідних осіб, розраховані на одноразове застосування (призначення особи) і після реалізації вичерпали свою дію.

Отже, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що відсутність у ОСОБА_12 прав чи обов`язків у зв`язку із ухваленням оскаржуваних Рішення та Указу не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

У зв`язку з наведеним Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в оскаржуваній ухвалі від 2 січня 2018 року дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_12 про скасування Рішення та Указу».

Позивачка не є кандидатом на посаду судді. У позовній заяві стверджує, що вона є скаржницею у дисциплінарних провадженнях, що її скарги не були розглянуті до ухвалення рішення і що рішення містить «неправдиві» твердження щодо відсутності невраховуваних відомостей. Проте позивачка не зазначає, яке саме її право, свободу чи законний інтерес порушено цим рішенням і в чому це порушення полягає.

(б) щодо визнання протиправною бездіяльності Вищої ради правосуддя з не пріоритетного розгляду скарг позивачки

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2026 у справі №990/18/26 висловила правну позицію щодо можливості оскарження бездіяльності Вищої ради правосуддя авторами дисциплінарних скарг на суддів, зокрема зазначила таке:

« 50. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 51 Закону № 1798-VIII скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП лише за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження.

51. За змістом цих норм законодавець закріпив гарантії реалізації права будь-якої особи на звернення до ВРП із дисциплінарною скаргою щодо судді, проте акцентував, що право на звернення не може ототожнюватися із правом / інтересом скаржника щодо здійснення дисциплінарним органом певних дій, відкриття дисциплінарної справи чи притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, відтак і не зумовлює права скаржника впливати на перебіг дисциплінарного провадження шляхом судового оскарження дій, бездіяльності чи рішень ВРП.

52. Протягом дисциплінарного провадження скаржник не позбавлений права на участь у цій процедурі в порядку, встановленому законом, проте його участь не є обов`язковою, а ухвалені ВРП чи її дисциплінарним органом рішення не можуть бути підставою для оскарження судових рішень, ухвалених суддею, щодо якого розглядалася скарга, або для перегляду їх за нововиявленими обставинами через притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.

53. Отже, тлумачення в сукупності наведених норм засвідчує, що обставини здійснення дисциплінарного провадження (його тривалість, підстави відкриття дисциплінарної справи, відмова у відкритті дисциплінарної справи тощо) не впливають і не змінюють обсягу прав, обов`язків чи інтересів особи, яка звернулася до ВРП зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді.

54. Такої логіки дотримувався законодавець у приписах глави 4 «Дисциплінарне провадження щодо суддів» Закону № 1798-VIII, не передбачивши для особи, яка подала дисциплінарну скаргу, права на оскарження в дисциплінарному провадженні будь-яких рішень ВРП (її дисциплінарних органів, посадових осіб) під час здійснення попередньої перевірки дисциплінарної скарги та наділивши дисциплінарний орган ВРП виключними дискреційними повноваженнями щодо надання скаржнику дозволу на оскарження рішення, прийнятого за результатами розгляду дисциплінарної справи.

55. У цей спосіб у Законі № 1798-VIII фактично констатовано неможливість впливу обставин дисциплінарного провадження на права, обов`язки чи інтереси особи, яка звернулася з дисциплінарною скаргою щодо судді.

56. Відтак відсутність у позивача прав чи обов`язків у зв`язку з оскаржуваними діями, бездіяльністю чи рішеннями суб`єкта владних повноважень не породжує для позивача і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

57. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду констатує, що сама по собі фактична тривалість здійснення ВРП дисциплінарного провадження щодо судді не може вплинути і не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася з відповідною дисциплінарною скаргою.

58. У межах цієї справи позивач оскаржує бездіяльність ВРП, що полягала у нерозгляді його скарги на суддю у визначений Законом № 1798-VIII строк.

59. З урахуванням наведеного вище Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача на порушення його прав є безпідставними, оскільки дії, бездіяльність чи рішення ВРП у дисциплінарному провадженні щодо судді не можуть мати безпосереднього впливу на інтереси скаржника, не породжують, не змінюють і не припиняють прав чи обов`язків позивача як особи, яка подала дисциплінарну скаргу».

З огляду на наведений вище правовий висновок, суд вважає за можливе надати позивачці можливість викласти обставини, які відрізняють її спір від схожих справ, і чітко сформулювати позовні вимоги, задоволення яких забезпечить досягнення завдань адміністративного судочинства.

(в) щодо підстав залучення третіх осіб

За змістом позовної заяви, позивачка є учасницею справи №461/3425/26, яку розглядає суддя Радченко В.Є., і подала до ВРП дисциплінарні скарги на цього суддю. Вона вважає, що, ухваливши рішення від 06.10.2026 до розгляду цих скарг, ВРП порушила ч. 3 ст. 79-6 Закону «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 4 ст. 42 Закону «Про Вищу раду правосуддя».

Позивачка вказала як третіх осіб Офіс Президента України та Галицький районний суд м. Львова «в особі судді Радченка В.Є.».

Відповідно до ч.ч. 1-2, 4-5 ст. 49 КАС України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, пред`явивши позов до однієї або декількох сторін. Задоволення позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, розгляд адміністративної справи за клопотанням учасника справи починається спочатку.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Оцінюючи виконання цих процесуальних норм, суд звертає увагу на те, що у позовній заяві не наведено аргументів, які б доводили, що рішення суду у цій справ може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки зазначених третіх осіб.

Позивачка зазначає як третю особу Офіс Президента України, який, за її ж зазначенням, не має ЄДРПОУ й електронного кабінету та тому «подається через» Державне управління справами. У позовній заяві та в процесуальному статусі не визначено, який саме суб`єкт є третьою особою.

(г) щодо сплати судового збору

Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Отже, звертаючись із цим позовом до суду, позивачка повинна відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України долучити до позовної заяви документ про сплату судового збору або документи, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» подання фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено, що з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб установлений у розмірі 3 328,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачка подала в електронній формі позовну заяву, в якій зазначила дві позовні вимоги немайнового характеру, а тому розмір судового збору, що підлягає сплаті за звернення до суду з цією позовною заявою, становить 2129,92 грн (3328 х 2 х 0,4 х 0,8).

Водночас відповідно до доданої до позовної заяви квитанції від 24.10.2026 позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1064,96 грн. Отже, позивачці необхідно доплатити судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки суд встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених КАС України, таку позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення виявлених недоліків шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, документа про сплату судового збору в сумі 1064,96 грн.

Реквізити для сплати судового збору:

Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102,

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783,

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП),

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007,

Код класифікації доходів бюджету 22030102,

Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055), Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Керуючись статтями 3, 4, 5, 22, 49, 122, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 266 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та нечинним рішення та визнання бездіяльності протиправною залишити без руху.

2. Встановити позивачці десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків.

3. Роз`яснити позивачці, що у разі неусунення цих недоліків позовної заяви у встановлений судом строк така заява буде повернута з підстав, передбачених відповідним п. ч. 4 ст. 169 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

Головуючий суддя В.М. Кравчук

Суддя В.М. Бевзенко

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя О.П. Стародуб

Суддя С.М. Чиркін