ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 141192096

Озвучення тимчасово недоступне

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року

м. Харків

справа № 635/4480/14

провадження № 22-ц/818/3248/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів – Кружиліної О.А., Савенко М.Є.

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.

сторони справи:

позивач – ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідач – Бабаївська селищна рада Харківського району Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 серпня 2014 року у складі судді Шинкарчука Я.А.,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області, у якому просили визнати за ОСОБА_1 право власності на частку, що складає 16/25 частини та визнати за ОСОБА_2 право власності на 9/25 частки у житловому будинку загальною площею 239,7 кв. м із надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову послалось на те, що ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 28 вересня 2012 року № 2307, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , є співвласником 16/25 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 14 грудня 2012 року № 2941, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є співвласником 9/25 частини житлового будинку з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа будинку становила 127,2 кв. м, однак після пожежі без проведення капітальних ремонтних робіт він був непридатним до експлуатації. У зв`язку з пожежею позивачами самочинно, без дозволу на виконання будівельних робіт та належно затвердженого проекту були проведені капітальний ремонт та реконструкція житлового будинку. Загальна площа будинку після реконструкції становить 239,7 кв. м. З огляду на те, що реконструкція виконана без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають можливості оформити права на нерухомість належним чином, а тому просили суд задовольнити позовні вимоги. У зв`язку із викладеним, просили задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності 16/25 частини у житловому будинку загальною площею 239,7 кв. м із надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на частку, що складає 9/25 частин житлового будинку загальною площею 239,7 кв. м із надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, посилаючись на положення статей 328, 376 ЦК України, прийшов до висновку, що оскільки реконструкція здійснена за рахунок коштів позивачів, перепланування будинку не призвело до порушень прав інших осіб та не спричинило порушення санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку, наявні правові підстави для визнання за позивачами права власності на спірне майно.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 07 травня

2018 року, за апеляційною скаргою осіб, які не брали участь у справі, - ОСОБА_6 , який є власником суміжної земельної ділянки і житлового будинку та ОСОБА_5 , який вважає себе власником земельної ділянки, на якій здійснено будівництво, рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 липня 2014 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивачі не зверталися до відповідних органів із питань оформлення права власності на об`єкт самочинного будівництва, проектна документація на самовільне будівництво відсутня, споруди в експлуатацію не введені, і позивачі не позбавлені можливості оформити право власності в установленому порядку.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважав, що позивачі у встановленому законом порядку не набули права власності на частину земельної ділянки, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року постанову апеляційного суду Харківської області від 07 травня 2018 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, з підстав того, що суд не залучив до участі у справі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та не перевірив, хто є власником спірного майна на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення, та яким чином порушуються права ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року, з урахуванням ухвали від 19 серпня 2020 року про виправлення описки, до участі в даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року закрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , ОСОБА_5 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 липня 2014 року.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 липня 2014 року питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_6 не вирішувалось, оскільки право власності на сусідній житловий будинок у останнього виникло у 2017 році, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 є підставою для звернення до суду з самостійним позовом.

Постановою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 липня 2014 року залишено без змін.

Не погодившись з рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 липня 2014 року представник ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання щодо прав та законних інтересів апелянта, який не брав участі у розгляді справи, зокрема щодо дотримання меж та режиму використання земельної ділянки, а також до об`єкта нерухомого майна співвласником якого він є. Порушення полягає у фактичному узаконенні в судовому порядку самочинної реконструкції об`єкта нерухомого майна, здійсненої без отримання належних дозвільних документів. З технічного паспорту та домоволодіння не вбачається, що саме позивачі проводили будь-які будівельні роботи. Прийняття в експлуатацію нерухомого майна, яке було реконструйовано, чітко регламентовано законодавством, а тому суд помилково послався лише на технічний висновок ТОВ «Архітерне бюро Харківського району». Позивачами не надано доказів щодо обсягу знесення попереднього будинку та характеру подальших будівельних робіт, зокрема чи здійснено реконструкцію в межах наявного фундаменту, чи нове будівництво. У судовому рішенні відсутні посилання на відповіді органів поліції та інших правоохоронних органів, які б підтверджували відсутність заяв і скарг щодо порушення встановлених норм і правил або прав інших осіб під час проведення реконструкції. Згідно рішення Виконавчого комітету Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області від 09.12.1997 №807 батько апелянта- ОСОБА_10 набув право на процедуру приватизації земельної ділянки внаслідок безкоштовної передачі земельної ділянки площею 1108 кв. м. для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки апелянт є спадкоємцем батька, тому він набув право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя та не завершив у зв`язку із смертю. На момент наявності Рішення Виконавчого комітету Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області від 09.12.1997 №807 та після нього, була наявна технічна документація, визначення меж, що є необхідним для зазначення в Державному акті на земельну ділянку. В договорі купівлі-продажу від 28.09.2012 не зазначено права, які мав позивач на земельну ділянку розмір земельної ділянки, кадастровий номер та цільове призначення земельної ділянки. В судовому рішенні відсутня інформація на підставі якого документа зроблено висновок про 36% майна яке залишилось після пожежі. Відповідь на адвокатські запити, свідчать про відсутність пожежі, відсутність сформованої ділянки та правовстановлюючих документів. Надані апелянтом докази також підтверджують наявність обмеження можливості іншої третьої особи - ОСОБА_11 здійснювати їй права щодо суміжного домоволодіння та земельної ділянки. Фактичні порушення прав третьої особи випливають у тому що, межі суміжного землекористування фактично намагалися визначити шляхом прив`язки до існуючих на місцевості споруд та огорож, що створює ризик закріплення межі по факту забудови та зменшення фактичної площі та функціонування придатності земельної ділянки апелянта. Спір щодо меж і відсутність згоди суміжних землекористувачів документально зафіксований в акті обстеження меж земельної ділянки від 06.03.2019, що складений комісією Бабаївської селищної ради. Апелянтом надано рішення головного управління Держгеокадастру про відмову у внесенні змін до Державного земельного кадастру, в якому прямо зазначено про наявність перетину (накладання) земельних ділянок ОСОБА_11 , із зазначенням конкретних показників співпадіння площ.

Згідно із частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна провадження належить закрити з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що згідно з витягом, наданим комунальним підприємством «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» (далі – КП «ХРБТІ) про державну реєстрацію прав № 35681958 від 01 жовтня 2012 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 16/25 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 з відповідними господарськими будівлями та спорудами, 36 % якого залишилася після пожежі, на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 28 вересня 2012 року реєстровий номер 2307 ( том 1, а.с. 22,23).

Відповідно до витягу наданого КП «ХРБТІ» № 36796428 від 18 грудня 2012 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 9/25 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 % якого залишилася після пожежі, на підставі договору купівлі-продажу будинку від 14 грудня 2012 року, реєстровий № 2941 ( том 1, а.с. 24, 25).

Технічний стан конструкцій будівель і споруд забезпечують надійну експлуатацію та безпеку для життя та здоров`я людей без проведення додаткових заходів, що підтверджується технічним висновком, виготовленим товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурне бюро Харківського району» з оцінки стану будівельних конструкцій житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ( том 1, а.с. 6-12).

11 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу 9/25 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О. В. за реєстровим номером 430. Право власності за ОСОБА_7 зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 11 квітня 2016 року ( том 1, а.с.193).

11 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу 16/25 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О. В. за реєстровим номером 425. Право власності за ОСОБА_8 зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 11 квітня 2016 року ( том 1, а.с. 207).

На підтвердження доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 надано:

Рішення Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області №107 від 09.12.1997 гр. ОСОБА_10 , яким передано в спільну дольову власність земельну ділянку площею 1108 м2 для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 (т.3 а.с. 30).

08.01.1991 на ім`я ОСОБА_5 видано технічний паспорт на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у якому зазначено належну йому частку в розмірі 9/25 (т.3 а.с. 31-36).

З рішення Харківського районного суду Харківської області від 10.12.2025 у справі №635/3855/23 вбачається, що ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Малойван Євген Ігорович, звернувся до суду з позовом до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 про визнання права на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яким просить визнати за ним право на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 1 108 кв.м. для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.3 а.с. 37-47).

Вказаним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Оскільки ОСОБА_10 не замовляв та не отримував технічну документацію на зазначену земельну ділянку, державний акт про право власності на зазначену земельну ділянку не отримував, тож право власності на земельну ділянку площею 1108 м.кв. обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , передану йому безкоштовно у спільну дольову власність на підставі рішення Виконавчого комітету Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області від 9.12.1997 № 807, не набув. Будь-які права на земельну ділянку позивач ОСОБА_4 втратив у 2012 року, коли продав свою частку у житловому будинку літ. «А-1» з господарськими спорудами.

Крім того, суд виходив з того, що треті особи ОСОБА_8 та ОСОБА_13 які є співвласниками житлової будівлі літ. «А-1» з господарськими спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 та отримали рішення Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області від 24.11.2017р. «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_3 , з метою обслуговування та експлуатації житлової будівлі літ. «А-1» з господарськими спорудами, Третім особам: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_3 для подальшої приватизації.

Згідно листа Харківської районної військової адміністрації Харківського району від 17.02.2026 №01-46/842 план зонування, детальний план території за адресою: АДРЕСА_1 не розроблявся. Відділом містобудування та архітектури Харківської районної державної адміністрації містобудівні умови та обмеження на реконструкцію, добудову або інші будівельні роботи щодо об`єктів нерухомого майна за вказною адресою не видавався (т.3 а.с. 49-53).

Державна інспекція архітектури та містобудування Україні листом №1034/03/18-26 від 18.02.2026 повідомило, що в Реєстрі будівельної діяльності та його архівній складовій частині інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання станом на дату відповіді не виявлено (т.3 а.с. 52)

ГУ ДСНС України у Харківській області листом №65050-1712/65106 від 17.02.2026 повідомило, щодо відсутності інформації про виникнення у період з 01.01.2006 по 31.12.2012 пожеж у житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_1 (т.3 а.с. 53).

Височанська селищна рада листом від 05.03.2026 № 02-23/715 повідомила, що документи щодо обстеження та погодження меж спірної земельної ділянки, повноважень відповідної комісії, обліку об`єктів нерухомості та визначення меж фактично існуючих будівель за відповідною адресою не видавалися й не передавалися. Також повідомлень про пожежу житлового будинку не надходило (т. 3 а. с. 54).

Згідно даних Державного земельного кадастру інформація щодо наявності сформованої земельної ділянки поруч із суміжною земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 кадастровий номер 6325155300:00:005:01117 відсутня. Згідно даних Державного земельного кадастру земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 не обліковується що підтверджується листом ГУ Держгеокадастру у Харківській області. (т.3 а.с. 55)

Згідно акту обстеження меж земельної ділянки в АДРЕСА_3 від 06.03.2019. що емельна дулянка по АДРЕСА_5 не приватизована, перебуває в комунальній власності Бабаївської територіальної громади (т.3 а.с. 58-62)

Рішенням №РА-6302139132019 відмовлено ОСОБА_7 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру (т. 3 а.с. 61)

ТОВ «Скіф» листом від 19.05.2025 №10 надало інформацію щодо перетину земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 (т. 3 а.с. 62-63).

Наданими апелянтом доказами підтверджено право власності ОСОБА_11 на житловий будинок АДРЕСА_1 (т.3 а.с. 66-75)

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що ст. 352 ЦПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи – учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися її прав, інтересів та обов`язків, тобто суд вирішив спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення є заявник.

Рішення є таким, що вирішує питання про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, а в резолютивній частині прямо вирішено питання про її права та обов`язки.

Зазначене відповідає висновку, викладеному в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2019 року, справа № 639/9780/15-ц, провадження № 61-17957ск19.

Право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, якщо ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається в несприятливих для них наслідках.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2019 року, справа № 178/1047/17-ц, провадження №61-28598св18.

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.

Зазначене тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі № 542/401/18, провадження № 61-15078св19.

Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Аналіз наведеної процесуальної норми свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року, справа № 235/2452/16-ц, провадження № 61-3433св19.

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 522/23356/16-ц, провадження № 61-8591св19.

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року в справі № 465/6549/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23)).

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційної скаргою ОСОБА_4 зазначив, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання щодо прав та законних інтересів апелянта, який не брав участі у розгляді справи, зокрема щодо дотримання меж та режиму використання земельної ділянки, а також до об`єкта нерухомого майна співвласником якого він є. Оскільки апелянт є спадкоємцем ОСОБА_12 , якому рішенням виконавчого комітету Бабаївської селищної ради від 09.12.1997 № 807 надано право на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 1108 кв. м для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , він вважає, що набув право на завершення розпочатої спадкодавцем, але не завершеної за життя процедури приватизації земельної ділянки.

За змістом частини другої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, провадження № 14-20цс21).

Згідно рішення Харківського районного суду Харківської області від 10.12.2025 у справі № 635/3855/23 ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Малойван Є. І., звернувся до суду з позовом до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 про визнання права на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яким просив визнати за ним право на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 1 108 кв.м для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.3 а.с. 37-47).

Вказаним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 10.12.2025 у справі № 635/3855/23, яке набрало законної сили, встановлено відсутність у ОСОБА_4 права на завершення в порядку спадкування процедури приватизації земельної ділянки площею 1 108 кв. м. Зазначені обставини мають преюдиційне значення та підлягають урахуванню під час розгляду цієї справи.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4 не вирішувалося, а тому апеляційне провадження за його апеляційною скаргою підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Крім того, згідно вимог ЦПК України право на апеляційне оскарження є самостійним процесуальним правом кожного учасника справи, яке реалізується ним особисто або через належного представника.

ОСОБА_11 самостійно рішення суду в апеляційному порядку не оскаржила, ОСОБА_4 доказів наявності у нього процесуальних повноважень діяти від імені та в інтересах ОСОБА_11 суду не надав.

Тому відсутні правові підстави для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 в частині оскарження рішення щодо прав та інтересів ОСОБА_11 .

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від від 04 жовтня 2023 року в справі № 761/18365/20 (провадження № 61-9164св23), від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 (провадження№ 61-3480сво21), від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23).

За таких обставин, оскільки апеляційним судом встановлено, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_4 не вирішувалося, апеляційне провадження у справі за його апеляційною скаргою на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України підлягає закриттю.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 362, ст. ст. 367, 368, 381 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження у справі за апеляційною ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 серпня 2014 року у складі судді Шинкарчука Я.А. по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання права власності – закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді: О.А. Кружиліна

М.Є. Савенко