ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 141172098

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 439/2129/26 Головуючий у 1 інстанції: Марків Т.А.

Провадження № 22-ц/811/3606/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяк Р.П.

секретаря: Костюк С.О.

з участю: ОСОБА_1 та його представника – ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 04 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича про визнання незаконними й скасування постанови та акту про передачу майна стягувачу, про визнання недійсними результатів визначення вартості та експертної грошової оцінки майна, –

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2026 року ОСОБА_3 звернуся до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича про визнання незаконними й скасування постанови та акту про передачу майна стягувачу, про визнання недійсними результатів визначення вартості та експертної грошової оцінки майна.

Позов мотивував тим, що він є власником готельного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 413.9 кв.м., житловою площею 158.9 кв.м., а також земельної ділянки площею 0.1 га, кадастровий номер 4620310100:11:004:0004, які описано та арештовано приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким З.В. в межах зведеного виконавчого провадження № 80397618, до складу якого входить виконавче провадження № 80390942 про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 244350 доларів США, 71400 євро та 29185 грн інфляційних втрат.

В межах вищезазначеного виконавчого провадження залучено суб`єкта оціночної діяльності, який провів оцінку майна, за результатами якої визначено, що загальна вартість майна становить 41 798 800.00 грн.

Оскільки електронні торги тричі не відбулися, стягував подав заяву про залишення нереалізованого майна за собою, у зв`язку з чим приватний виконавець виніс постанову від 21 серпня 2026 року про передачі майна стягувачу, акт про передачі майна стягувачу та постанову про зняття арешту з майна, що є підставою для припинення його прав на готельний комплекс та земельну ділянку та набуття їх у власність ОСОБА_1 .

Зазначив, що постанова приватного виконавця про передачу майна стягувачу, акт про передачі майна стягувачу та постанова про зняття арешту з майна, є неправомірними, оскільки не підтверджено різниці між вартістю майна та сумою боргу, не дотримано процедури повідомлення стягувача після нереалізації майна на третіх торгах.

Крім того, визначена вартість майна є заниженою, не відповідає фактичним характеристикам та способу використання майна, а до передачі майна стягувачу його не ознайомили з повними текстами звітів про оцінку майна та додатками до них, що позбавило його можливості своєчасно перевірити оцінку, замовити належну рецензію та надати мотивовані заперечення до початку реалізації майна.

З наведених підстав просив:

-визнати незаконним та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. від 21 серпня 2026 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу у ВП № 80390942 щодо передачі ОСОБА_1 готельного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування, загальною площею 1 413,9 кв.м. (далі – готельний комплекс), та земельної ділянки, площею 0,1 га (кадастровий номер: 4620310100:11:004:0004; далі – земельна ділянка), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

-визнати незаконним та скасувати акт приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. від 21 серпня 2026 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу у ВП № 80390942 щодо передачі ОСОБА_1 готельного комплексу та земельної ділянки;

-визнати недійсними результати визначення вартості (оцінки) готельного комплексу, оформлених звітом ФОП ОСОБА_4 станом на 03 квітня 2026 року в частині визначення ринкової вартості цього майна в сумі 41 287 400 грн.;

-визнати недійсними результати експертної оцінки земельної ділянки, оформленої звітом ФОП ОСОБА_4 станом на 03 квітня 2026 року, яким ринкову вартість цього майна визначено в сумі 511 400 грн.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що предметом спору ж нерухоме майно, а саме, готельний комплекс та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , на які було накладено арешт в межах виконавчого провадження.

Після того, як треті електронні торги щодо вищезазначеного майна не відбулися, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький З.В. передав майно стягувачу ОСОБА_1 за ціною 29 259 160.00 грн, а окремою постановою зняв арешт з спірного майна.

Постанова приватного виконавця про передачу майна стягувачу та акт є документами, на підставі яких ОСОБА_1 може зареєструвати за собою право власності на спірне майно, а зняття арешту створило умови для оформлення права, подальшого відчуження, передачі майна в іпотеку або іншого розпорядження майном, що свідчить про існування реального ризику відчуження майна.

Оскільки нерухоме майно є безпосереднім предметом спору, збереження його юридичного стану на час розгляду справи є необхідною передумовою реальної дії майбутнього судового рішення про можливе задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову стосуються лише того майна, законність передачі якого оскаржується, що є співмірним з позовними вимогами та не позбавляє ОСОБА_1 можливості утримувати майно, користуватися ним чи здійснювати господарську діяльність, оскільки тимчасово обмежується виключно юридичне розпорядження майном та зміна записів у реєстрі до вирішення спору.

Поєднання арешту майна та заборони здійснювати реєстраційні дії є необхідною, оскільки арешт встановлює обмеження речового права, особиста заборона перешкоджає ОСОБА_1 укладати правочини щодо майна, а заборона реєстраційних дій виключає оформлення права та його подальші зміни шляхом вчинення реєстраційних дій.

З наведених підстав просив заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам, посадовим особам Міністерства юстиції України та його територіальним органам, а також іншим суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти щодо нерухомого майна, а саме: готельного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування загальною площею 1 413.9 кв.м., житловою площею 158.9 кв.м., а також земельної ділянки площею 0.1 га, кадастровий номер 4620310100:11:004:0004, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією набуття, зміни або припинення права власності чи інших речових прав, їх обтяжень, поділу або об`єднання об`єктів, у тому числі реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на підставі постанови та акта приватного виконавця від 21 серпня 2016 року, крім реєстраційних дій, необхідних для виконання цієї ухвали, ухвали про скасування або зміну заходів забезпечення позову та остаточного судового рішення у цій справі.

Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 04 вересня 2026 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича про визнання незаконними й скасування постанови та акту про передачу майна стягувачу, про визнання недійсними результатів визначення вартості та експертної грошової оцінки майна – задоволено частково.

Заборонено суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України проводити державну реєстрацію прав на підставі винесених (виданих) 21 серпня 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким Зоряном Вікторовичем у виконавчому провадженні № 80390942 постанови та акту про передачу стягувачу ОСОБА_1 готельного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування, загальною площею 1 413,9 кв.м (реєстраційний номер: 12828043), та земельної ділянки, площею 0,1 га (кадастровий номер: 4620310100:11:004:0004), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 04 вересня 2026 року оскаржив представник ОСОБА_1 – Посікіра Роман Романович.

В апеляційній скарзі покликається на те, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. перебуває зведене виконавче провадження № 80397618, до складу якого входять виконавче провадження № 80390942 з примусового виконання виконавчого листа № 465/2229/13-ц, виданого 23 квітня 2013 року Франківським районним судом м. Львова, а також виконавчі провадження № 80393516, №80394439, №80394914, №80395514, № 80396206, № 80396916 з примусового виконання рішень про стягнення з ОСОБА_3 процентів за договором позики.

Зазначає, що ОСОБА_3 ухилявся від виконання судового рішення протягом тринадцяти років, а тепер через механізм забезпечення позову в неналежному позовному провадженні фактично блокує завершення виконавчого провадження.

Вжитий захід забезпечення у вигляді зупинення реєстрації права власності безпідставно та істотно обмежує майнові права стягувача ОСОБА_1 , який протягом тривалого часу не може виконати судове рішення про стягнення боргу та отримати задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника.

При використанні механізму забезпечення позову важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Позивач пред`явив позовні вимоги немайнового характеру, а тому заборона вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірною із пред`явленими позовними вимогами.

Оскільки ОСОБА_3 повідомлено ідентифікатори доступу до виконавчого провадження № 80390942, позивачем пропущений десятиденний строк на оскарження результатів визначення вартості (оцінки) готельного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування загальною площею 1 413,9 кв. м, житловою площею 158,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом подання скарги до Бродівського районного суду Львівської області на рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця.

Просить ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 04 вересня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника – Посікіри Р.Р. на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує майновий спір щодо правомірності вибуття готельного комплексу та земельної ділянки з власності позивача, а також щодо законності та дійсності правовстановлюючих документів про право власності відповідача, тому забезпечення позову шляхом заборони проводити реєстраційні дії щодо готельного комплексу та земельної ділянки є співмірним заявленим позовним вимогам, а невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може з наступних мотивів.

Забезпечення позову – заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. (ч. 2 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до роз`яснень п.п. 1,4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого п. 4ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по-перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по-друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом встановлено, що за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на готельний комплекс з вбудованими приміщеннями громадського харчування, загальною площею 1 413.9 кв.м., житловою площею 158,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 4620310100:11:004:0004 площею 0.1 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 487253275 від 24 липня 2026 року.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. від 03 березня 2026 року відкрито виконавче провадження № 80390942 з примусового виконання виконавчого листа № 465/2229/13-ц, виданого 23 квітня 2013 року Франківським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з урахуванням 12 % річних – 244 350 доларів США та 71400 євро, а також інфляційні витрати 29 185 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. від 10 березня 2026 року в межах виконавчого провадження № 80390942 описано та накладено арешт на вищезазначені готельний комплекс та земельну ділянку.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. від 24 березня 2026 року в межах виконавчого провадження № 80390942 залучено суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання ОСОБА_4 для надання звіту про вартість описаного майна боржника з метою подальшої реалізації на електронних торгах.

Відповідно до звітів про грошову експертну оцінку, складених суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання ОСОБА_4 14 квітня 2026 року, вартість готельний комплекс з вбудованими приміщеннями громадського харчування, загальною площею 1 413.9 кв.м., житловою площею 158,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 становить 41798800.00 грн, а вартість земельної ділянки кадастровий номер 4620310100:11:004:0004 площею 0.1 га за адресою: АДРЕСА_1 , становить 511400.00 грн.

В подальшому майно передане на реалізацію до ДП «СЕТАМ» та внаслідок того, що майно не реалізоване на електронних торгах, які проводилися 28 травня 2026 року, 29 червня 2026 року та 30 липня 2026 року, при цьому на треті електронні торги майно передане з уцінкою на 30 % від початкової вартості, у зв`язку з чим вартість майна після уцінки становить 29 259160.00 грн.

19 серпня 2026 року стягувач ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. із заявою, в якій заявив про бажання залишити нереалізоване майно боржника за собою в рахунок погашення боргу.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. від 21 серпня 2026 року в межах виконавчого провадження № 80390942 передано стягувачу ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості готельний комплекс з вбудованими приміщеннями громадського харчування, загальною площею 1 413.9 кв.м., житловою площею 158,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 4620310100:11:004:0004 площею 0.1 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_5 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. від 21 серпня 2026 року в межах виконавчого провадження № 80390942 знято арешт з вищезазначеного нерухомого майна.

У даній справі ОСОБА_3 звернувся з позовними вимогами про визнання недійсними результатів визначення вартості та експертної грошової оцінки майна, переданого стягувачу у виконавчому провадженні № 80390942 в рахунок погашення заборгованості, у зв`язку з тим, що вважає заниженою оцінену вартість майна.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 359/3016/21 викладено висновок про те, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 199/1359/23.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Франківського районного суду м. Львова у справі № 465/2229/13-ц з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість в розмірі 244 350 доларів США та 71400 євро, а також інфляційні витрати 29 185 грн.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Вказане судове рішення залишається невиконаним понад тринадцять років, що стало причиною передачі майна позивача на електронні торги в межах виконавчого провадження №80390942, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В.

Забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України проводити державну реєстрацію прав на підставі винесених (виданих) 21 серпня 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким Зоряном Вікторовичем у виконавчому провадженні № 80390942 постанови та акту про передачу стягувачу ОСОБА_1 готельного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування, загальною площею 1 413,9 кв.м (реєстраційний номер: 12828043), та земельної ділянки, площею 0,1 га (кадастровий номер: 4620310100:11:004:0004), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у даній справі порушує права стягувача у виконавчому провадженні №80390942 та принцип обов`язковості судового рішення, яке залишається невиконаним понад тринадцять років.

Обраний позивачем у цій справі спосіб забезпечення позову фактично зупиняє виконання судового рішення в іншій справі № 465/2229/13-ц, а відтак перешкоджає виконанню судового рішення у іншій справі з приводу іншого спору, що виходить за межі мети забезпечення позову.

Забезпечуючи позов шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав проводити державну реєстрацію прав на підставі винесених (виданих) 21 серпня 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким Зоряном Вікторовичем у виконавчому провадженні № 80390942 постанови та акту про передачу стягувачу, суд не звернув належної уваги на співмірність застосованого заходу забезпечення позову з предметом та підставами поданого позову, не врахував негативні наслідки від вжиття такого заходу та безпосередній вплив на права та охоронювані законом інтереси відповідача, який є стягувачем у виконавчому провадження щодо стягнення з позивача значної суми коштів.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 372/1561/23.

З огляду на наведене, застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову не може вважатись допустимим заходом охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добросовісність – це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою.

У контексті дотримання балансу прав та інтересів позивача, а також третіх осіб, права яких порушуються у зв`язку із застосуванням спірного заходу забезпечення позову, колегія суддів звертає увагу на необхідність дотримання загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність.

Враховуючи те, що позивач є боржником у виконавчому провадженні з виконання рішення суду про стягнення на користь відповідача заборгованості, спірне майно передано стягувачу саме в рахунок погашення цієї заборгованості, а наслідком можливого задоволення позовних вимог в даній справі буде повернення майна позивачу, оцінивши співмірність негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для забезпечення позову в обраний спосіб, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – задовольнити.

Ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 04 вересня 2026 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 03 листопада 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.