ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 141170532

Озвучення тимчасово недоступне

Номер провадження: 22-ц/813/5445/26

Справа № 522/3119/18

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Роїка Д.Я.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей – Колект», Державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка Сергія Олександровича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_7 про визнання недійсним правочину, застосування наслідків недійсності правочину, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису в державному реєстрі, витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

22 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ТОВ «Кей – Колект», Державного реєстратора Демченка Сергія Олександровича, ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним правочину, застосування наслідків недійсності правочину, визнання права власності, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису в державному реєстрі.

Позовна заява вмотивована тим, що 01 листопада 2006 року між позивачкою та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту № 11068914000, відповідно до пункту 1.1 якого позивачка отримала кредит у розмірі 210 000 дол. США, що еквівалентно 1 060 500 грн на час укладення правочину.

01 листопада 2006 року на забезпечення кредитного договору між позивачкою та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю. Д., предметом якого визначено квартиру АДРЕСА_1 .

12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1 та договір відступлення права вимоги за договором іпотеки.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору ТОВ «Кей-Колект» звернулось до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який було залишено без розгляду ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2013 року у справі № 521/2722/13-ц.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 вересня 2017 року, винесеного державним реєстратором, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Кей-Колект» на підставі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, серія і номер № 0530000246378, виданого 06 квітня 2016 року, видавник Київ ЦОКК5; вимоги про усунення порушень основного зобов`язання, серія і номер № 731914/F24, виданої 06 квітня 2016 року, видавник ТОВ «Кей-Колект»; іпотечного договору серія та номер № 5382, виданого 01 листопада 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю. Д.; договору відступлення права вимоги, серія та номер: 5207-5208 від 12 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Є. В.; договору факторингу, серія та номер: 1 від 12 грудня 2011 року, виданого ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект»; виписки з Додатку № 1 до договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року № б/н, видавник ТОВ «БТІ Одеса».

28 лютого 2018 року квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 116,6 кв. м відчужена ТОВ «Кей-Колект» ОСОБА_2 , яка провела її реконструкцію та поділ на чотири квартири: АДРЕСА_2 ); 28в (загальна площа 37,1 кв. м).

29 березня 2018 року ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

24 квітня 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу.

27 квітня 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу.

30 липня 2017 року до державного реєстру нерухомого майна внесено запис про поділ квартири АДРЕСА_1 та змінено її загальну площу з 70 кв. м до 42,9 кв. м.

11 жовтня 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_4 зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу.

30 жовтня 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_5 зареєстровано за ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу.

Вказаний правочин щодо набуття права власності на квартиру має бути визнано недійсним, оскільки за договором факторингу не може бути відступлена вимога, пов`язання із отриманням від боржника будь-яких благ у натуральній формі, окрім того, всупереч вимог статті 35 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі — Закон № 898-IV) та пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі — Порядок № 1127), ТОВ «Кей-Колект» не було надано державному реєстратору, доказів на підтвердження отримання боржником/іпотекодавцем письмової вимоги про усунення порушень основного зобов`язання з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, така вимога їй не надсилалась взагалі та не отримана нею.

Крім того, позивачка зазначила, що відповідно до статті 1 Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на спірне нерухоме майно не може бути звернено стягнення.

Враховуючи викладене, остаточно сформувавши позовні вимоги, позивачка просила:

1) визнати недійсним вчинений ТОВ «Кей-Колект» правочин щодо набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 12052406 від 04 вересня 2017 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36949480 від 07 вересня 2017 року, винесеного державним реєстратором на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в договорі іпотеки від 01 листопада 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю. Д. та зареєстрованого за №5382;

2) застосувати наслідки недійсності правочину та повернути у її власність квартиру АДРЕСА_1 ;

3) визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36949480 від 07 вересня 2017 року, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект»;

4) скасувати запис в державному реєстрі прав власності про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за № 12052406 від 04 вересня 2017 року;

5) витребувати на користь позивачки у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 ;

6) витребувати на користь позивачки у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 ;

7) витребувати на користь позивачки у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 ;

8) витребувати на користь позивачки у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 .

Процесуальний рух справи.

у суді першої інстанції:

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2021 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до ТОВ «Кей – Колект», Державного реєстратора Демченка С.О. Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_7 про визнання недійсним правочину, застосування наслідків недійсності правочину, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису в державному реєстрі, витребування майна.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є добросовісними набувачами.

Позивачкою не надано достатніх доказів належного виконання умов кредитного договору, тому не спростовано наявність підстав для передбаченого іпотечним договором, позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір факторингу від 12 грудня 2011 року № 1 відповідає вимогам законодавства, чинного на день його укладення, встановлена воля позивачки на вибуття спірного нерухомого майна з її власності, що унеможливлює його витребування.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2021 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що поза увагою суду залишилися порушення, допущені державним реєстратором Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченком С.О. та ТОВ «Кей-Колект» під час реєстрації за останнім речових прав на спірне нерухоме майно, при цьому хибним та безпідставним є висновок суду про вибуття спірного майна з її власності за її волі.

Також ОСОБА_1 зазначає, що між нею та ТОВ «Кей-Колект» не було підписано окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, що є обов`язковою умовою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, в рахунок виконання основного зобов`язання. ТОВ «Кей-Колект» порушив її гарантоване державою право на недоторканість житла, провів оцінку вартості житла зі спливом 12 днів з дня реєстрації за ним права власності на спірне нерухоме майно. Також скаржниця зауважує, що ані державним реєстратором, ані судом першої інстанції не встановлено розміру заборгованості за кредитним договором від 01 листопада 2006 року №11068914000. Скаржниця просить скасувати Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

у суді апеляційної інстанції:

Постановою Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Кей – Колект», Державного реєстратора Демченка С.О. Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_7 про витребування майна скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект», Державного реєстратора Демченка С.О. Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_7 про витребування майна задоволено. Витребувано на користь ОСОБА_1 у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 . Витребувано на користь ОСОБА_1 у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 . Витребувано на користь ОСОБА_1 у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 . Витребувано на користь ОСОБА_1 у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 . В іншій частині рішення суду змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що іпотекодержателем не надано доказів на підтвердження факту надсилання і отримання іпотекодавцям/боржником письмової вимоги іпотекодержателя у 30-денний строк до звернення за державною реєстрацією права власності на підставі договору іпотеки.

Доказів на підтвердження вручення вимоги позивачці про усунення порушень основного зобов`язання, серії та номер: 731914/F24, видане 06 квітня 2016 року, видавник ТОВ «Кей – Колект», на ім`я ОСОБА_1 у іншу дату чи отримання взагалі судам не надано.

Державна реєстрація права власності на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект» за неподання для цього передбачених пунктом 61 Порядку № 1127 документів проведена державним реєстратором без дотримання статей 9 та 15 Закону України № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі — Закон № 1952-IV), тому рішення зазначеного суб`єкта є протиправним.

Вимога про витребування майна є належним та ефективним способом захисту на відміну від заявлених позовних вимог про визнання недійсним правочину, застосування наслідків його недійсності та скасування запису про державну реєстрацію права власності.

Державний реєстратор є неналежним співвідповідачем.

у суді касаційної інстанції:

Постановою Верховного Суду від 04 лютого 2026 року касаційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , в інтересах яких діє адвокат Дерев`янко І.О., та ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Зубрицький О.О., задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року в частині вимог про визнання недійсним правочину, застосування наслідків недійсності правочину та повернення квартири, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності, скасування запису в державному реєстрі прав власності та щодо пред`явлених вимог до державного реєстратора залишено без змін. Постанову Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року в частині позовних вимог про витребування майна скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції вмотивована тим, що апеляційний суд, задовольняючи вимогу про витребування майна, не звернув увагу на те, що, вирішуючи питання про можливість витребування від ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 майна, необхідно оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна. Добросовісна особа може покладатися на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якщо вона не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб. За відсутності у цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень і відсутності даних про те, що добросовісний набувач майна знав або міг знати про існування таких прав чи обтяжень, цей набувач, покладаючись на відомості зазначеного реєстру, набуває відповідне право на нерухоме майно, вільне від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Проте сам лише запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача та не звільняє суд від обов`язку надання оцінки іншим доводам, які можуть свідчити про недобросовісність володільця нерухомого майна, тобто який знав або міг дізнатись про набуття ним майна всупереч закону.

Апеляційний суд не навів належних мотивів чому він витребовує спірне майно, не перевірив добросовісність набуття права власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , не надав зазначеному належної оцінки та наявним у справі доказам у їх сукупності стосовно їх добросовісності як набувачів спірного майна. Лише після встановлення добросовісності володільця нерухомого майна суди повинні дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог про витребування майна.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції переглядається виключно в частині позовних вимог про витребування майна з чужого володіння.

Щодо порушення процедури відчуження спірного нерухомого майна.

Апеляційним судом встановлено, що 01 листопада 2006 року між АТ «УкрСиббанк» та позивачкою укладено договір про надання споживчого кредиту № 11068914000, відповідно до пункту 1.1. якого позивачка отримала кредит у розмірі 210 000 дол. США, що на час укладення правочину еквівалентно 1 060 500 грн.

На забезпечення кредитного договору між його сторонами укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю. Д. Предметом іпотеки визначено квартиру АДРЕСА_1 .

12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1 та договір відступлення права вимоги за договором іпотеки.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору ТОВ «Кей-Колект» звернулось до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2013 року у справі № 521/2722/13-ц залишено без розгляду.

07 вересня 2017 року державним реєстратором зареєстровано право власності ТОВ «Кей-Колект» на квартиру АДРЕСА_1 . Підставою реєстрації права власності зазначено: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія і номер №0530000246378, видане 06 квітня 2016 року, видавник Київ ЦОКК5; вимога про усунення порушень основного зобов`язання, серія і номер № 731914/F24, видана 06 квітня 2016 року, видавник ТОВ «Кей-Колект»; іпотечний договір серія та номер № 5382, виданий 01 листопада 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю. Д.; договір відступлення права вимоги, серія та номер: 5207-5208 від 12 грудня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Є. В.; договір факторингу, серія та номер: 1 від 12 грудня 2011 року, виданий ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект»; виписка з Додатку № 1 до договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року № б/н, видавник «ТОВ «БТІ Одеса».

28 лютого 2018 року спірна квартира, загальною площею 116,6 кв. м, відчужена ТОВ «Кей-Колект» ОСОБА_2 , яка провела реконструкцію та її поділ на чотири частини: квартири АДРЕСА_6 (загальна площа 37,1 кв. м) та 29 березня 2018 року зареєструвала за собою право власності на квартиру АДРЕСА_3 .

24 квітня 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа 29,8 кв. м) зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу.

27 квітня 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 (загальна площа 36,1 кв. м) зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу.

30 липня 2017 року до державного реєстру нерухомого майна внесено запис про поділ квартири АДРЕСА_1 та змінено її загальну площу з 70 кв. м до 42,9 кв. м.

11 жовтня 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа 37,1 кв. м) зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу.

30 жовтня 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_5 зареєстровано за ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 5.1 іпотечного договору від 01 листопада 2006 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, передбаченого статтями 26, 37 Закону № 898-IV.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 12 ЗУ «Про іпотеку» тут і далі у редакції, чинній на час проведення державної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «Кей-Колект»).

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 33 ЗУ «Про іпотеку»).

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку» (частина перша та друга статті 36 ЗУ «Про іпотеку»).

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (частина перша статті 37 ЗУ «Про іпотеку»).

Апеляційним судом встановлено, що пункт 5.1. Іпотечного договору передбачав застереження про задоволення вимог іпотекодержателя ( т.3. а.с. 131).

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша статті 35 ЗУ «Про іпотеку», п.5.2 Іпотечного договору).

За змістом частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону України «Про іпотеку» у вказаній редакції реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 ЗУ «Про іпотеку» ( постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (пункт 41)).

Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 4 частини першої статті 3 ЗУ «Про іпотеку» .

Перевірка документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 4 частини першої статті 18 ЗУ «Про іпотеку»).

Державний реєстратор (пункт 2 частини першої статті 10 ЗУ «Про іпотеку»): 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункти 1-2 частини третьої статті 10 того ж Закону у відповідній редакції).

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок) (абзац перший частини другої статті 18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Так, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, зокрема, подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). (пункт 61 Порядку тут і далі у редакції, чинній на час державної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «Кей-Колект»).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно убачається, що підставою реєстрації права власності зазначено:

рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія і номер №0530000246378, видане 06.04.2016 року, видавник Київ ЦОКК5;

вимога про усунення порушень основного зобов`язання, серія і номер №731914/F24, видана 06.04.2016 року, видавник ТОВ «Кей-Колект»;

іпотечний договір серія та номер №5382, виданий 01.11.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д.;

договір відступлення права вимоги, серія та номер: 5207-5208 від 12.12.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Є.В.;

договір факторингу, серія та номер: 1 від 12.12.2011 року, виданий ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект»; виписка з Додатку №1 до Договору факторингу №1 від 12.12.2011 року №б/н, видавник «ТОВ «БТІ Одеса».

Звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_1 обґрунтовувала позовні вимоги, зокрема, недотриманням під час звернення стягнення на предмет іпотеки, вимог ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядку.

Так, позивачка наполягала на тому, що вимога про усунення порушень основного зобов`язання, серія і номер №731914/F24, видана 06.04.2016 року, видавник ТОВ «Кей-Колект» їй взагалі не надсилалась.

Доказів щодо отримання ОСОБА_1 повідомлення відповідача ТОВ «Кей-Колект» про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, матеріали справи не містять.

Ухвалою від 12 лютого 2021 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів по цій справі. Витребувано у ТОВ «Кей – Колект»:

- рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серії і номер: 0530000246378 від 06.04.2016 р., видавник Київ ЦОКК5, на ім`я ОСОБА_1 ;

- вимогу про усунення порушень основного зобов`язання, серії та номер: 731914/F24, видане 06.04.2016 р., видавник ТОВ «Кей – Колект», на ім`я ОСОБА_1 ;

- повідомлення на ім`я ОСОБА_1 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , станом на 01.09.2017.

У ПАТ «УкрСиббанк витребувано – Договір Іпотеки № 5382, укладений між ОСОБА_1 і ПАТ «УкрСиббанк» 01.11.2006 року (т. 3 а.с.58-59).

Водночас, як убачається з матеріалів справи, ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2021 року у частині витребування рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, серія і номер: 0530000246378, виданого 06 квітня 2016 року, видавник Київ ЦОКК5, на ім`я ОСОБА_1 ; вимоги про усунення порушень основного зобов`язання серія та номер: 731914/F24, видане 06 квітня 2016 pоку, видавник ТОВ «Кей-Колект», на ім`я ОСОБА_1 ; повідомлення на ім`я ОСОБА_1 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , станом на 01 вересня 2017 року відповідачем ТОВ «Кей-Колект» не виконана, попри отримання такої відповідачем ТОВ «Кей-Колект» 22 березня 2021 року (т.3 а.с. 66).

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 також наполягає на тому, що вказана вимога про усунення порушень основного зобов`язання, серія і номер №731914/F24, видана 06.04.2016 року, видавник ТОВ «Кей-Колект» їй взагалі не надсилалась. Так, скаржниця звертає увагу про безпідставність зазначення у якості підстави для реєстрації права власності рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, серія і номер №0530000246378, видане 06.04.2016 року, видавник Київ ЦОКК5, оскільки, вимога про усунення порушень основного зобов`язання, серія і номер №731914/F24, датована 06 квітня 2016 року, зважаючи на її надсилання з м. Київ (за місце знаходженням іпотекодержателя) боржникові/іпотекодавцю оператором поштового зв`язку АТ «Укрпошта», не могла бути доставлена адресату у той же день.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року задоволено частково клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та витребувано у ТОВ «Кей-Колект»: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія і номер: 0530000246378, виданого 06 квітня 2016 pоку, видавник Київ ЦОКК5, на ім`я ОСОБА_1 ; вимогу про усунення порушень основного зобов`язання серія та номер: 731914/F24, видане 06 квітня 2016 року, видавник ТОВ «Кей-Колект», на ім`я ОСОБА_1 ; повідомлення на ім`я ОСОБА_1 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , станом на 01 вересня 2017 року.

Відповідач ТОВ «Кей-Колект» отримало копію вказаної ухвали в особистому кабінеті у системі “Електронний суд” 03 травня 2024 року, однак станом на 23 липня 2024 року її вимоги також не виконало, належного обґрунтування причин неможливості подання суду витребуваних доказів відповідач зазначив.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч.10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

За таких обставин, колегія суддів виснує про умисне ухилення відповідача від викання вимог суду про надання доказів та доходить висновку, про ненадання іпотекодержателем доказів на підтвердження факту надсилання і отримання іпотекодавцям/боржником письмової вимоги іпотекодержателя у 30-денний строк до звернення за державною реєстрацією права власності на підставі договору іпотеки.

Також колегія суддів вважає слушними посилання скаржниці на неможливість доставлення вимоги про усунення порушень основного зобов`язання, серія і номер №731914/F24, від 06 квітня 2016 року у той же день, як про це зазначено у відомостях про підстави державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект», зважаючи на таке.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року N 958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" (далі – Наказ №958).

У відповідності до розділу II Наказу № 958, визначено нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної — Д+1; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Тож, мінімальний термін достави рекомендованого повідомлення з м. Київ до м. Одеси становив Д+5, відтак вимога про усунення порушень основного зобов`язання, серія і номер №731914/F24, датована 06 квітня 2016 року не могла бити вручена адресату раніше ніж 11 квітня 2016 року. Та навіть за умови направлення такого поштового відправлення з м. Одеси відповідна вимога не могла бути вручена адресату раніше ніж 08 квітня 2016 року.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає недостовірним зазначення підставою для реєстрації права власності рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, серія і номер №0530000246378, видане 06.04.2016 року.

Доказів на підтвердження вручення вимоги про усунення порушень основного зобов`язання, серії та номер: 731914/F24, видане 06.04.2016 року, видавник ТОВ «Кей – Колект», на ім`я ОСОБА_1 06.04.2016 року, у іншу дату чи отримання взагалі ані до суду першої, ані апеляційної інстанції не надано.

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (пункт 4 частини першої, абзац перший частини другої статті 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

За таких встановлених у справі обставин колегія суддів виснує, що державна реєстрація за ТОВ «Кей-Колект» права власності на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект» за неподання для цього передбачених пунктом 61 Порядку документів проведена державним реєстратором без дотримання положень статей 9 та 15 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому рішення зазначеного суб`єкта владних повноважень індексний номер: 36949480 від 07.09.2017 року є протиправним.

Правила частини першої статті 388 ЦК стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому стаття 400 ЦК вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Разом з тим стаття 330 ЦК передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК майно не може бути витребуване в нього…Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16).

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. постанову Великої Палати від 14 грудня 2022 року в справі №461/12525/15-ц).

Верховний Суд дійшов висновку, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку щодо відшкодування збитків, що завдані таким відчуженням (див. постанову Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №645/4220/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно.

Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/ недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном» (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що спірне нерухоме майно, яке було предметом іпотеки та належало ОСОБА_1 на праві власності, вибуло із її законного володіння не з її волі шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, яке відбулось з порушенням процедури, що встановлено судом апеляційної інстанції.

Апеляційний суд, надаючи оцінку добросовісності останніх набувачів спірного нерухомого майна ( ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), доходить висновку про таке.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Водночас відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої – п`ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема відмовити у захисті права, яким особа зловживала.

Набуваючи у власність майно законним шляхом за відплатним правочином, покладаючись на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачка набула статус добросовісного набувача, тому втручання у її право може бути здійснено лише на підставі регламентованих норм законодавства (статті 388 ЦК України), які і є запобіжником для зловживання первинним власником своїми правами.

Тобто виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За обставинами цієї справи не встановлено факту чи наміру зловживання позивачкою своїми правами щодо спірного нерухомого майна, яке вибуло з її володіння поза її волею (за відсутності будь-якої зовнішньої об`єктивної форми вираження її волевиявлення), тому немає підстав для відмови у захисті її права власності.

Недоторканність набутого добросовісним набувачем права власності за рахунок позбавлення законного власника, який не допускав недобросовісного користування своїми правами та не виражав волевиявлення на передачу майна, можливості поновити своє порушене, внаслідок вибуття належного йому майна за неукладеним правочином, майнове право суперечить завданню цивільного судочинства.

Принцип мирного володіння майном, закріплений у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, стосується не лише кінцевого добросовісного набувача майна, а й первинного законного володільця, який маючи у власності певне майно, розраховує, що його право на мирне володіння майном буде захищене належним правовим регулюванням.

У разі коли нерухоме майно вибуває з володіння особи, якій воно належить, на підставі порушеної процедури реалізації іпотечного майна (у даному випадку у позасудовому порядку), така особа залишається дійсним власником цього майна, оскільки вона не бажала втрачати правовий зв`язок з належним їй майном. Позбавлення особи в такому випадку права повернути своє майно, яке вибуло з її володіння без наявних на те правових підстав, безумовно призводить до втручання у право такої особи на мирне володіння своїм майном і є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Водночас ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 як добросовісні набувачі не звільняються від негативних наслідків, які можуть виникнути при виборі недобросовісного контрагента. Окрім інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, добросовісний набувач оцінює й інші обставини, які можуть свідчити про сумнівний характер вчинюваного правочину, факт неодноразового протягом короткого проміжку часу перепродажу майна (право власності ОСОБА_2 на спірне неподілене майно набула 28 лютого 2018 року і провела реконструкцію квартири шляхом поділу на 4 квартири, а надалі відчужила дві квартири через два місяці, іншу через 6 місяців після реконструкції), поведінка продавця тощо.

Тому за обставин вибуття майна із власності законного володільця поза його волею, зокрема за неукладеним правочином за відсутності його волевиявлення, витребування цього майна у добросовісного набувача на користь законного володільця є належним і виправданим способом захисту права останнього.

При цьому суд апеляційної інстанції в цій справі також виходить із законності втручання у право власності кінцевого набувача спірного майна і дотримання справедливого балансу між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Так, апеляційний суд зауважує, що за обставин цієї справи, відповідачі (кінцеві набувачі), проявивши розумну обачність, могли встановити, що спірна квартира була предметом судових справ, про існування яких можна було пересвідчитися було на веб-сайті «Судова влада та в ЄДРСР (зокрема, справа №815/5766/17), дані яких є публічними. Крім того, відчуження спірних об`єктів нерухомого майна ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відбулось після подання позовної заяви у даній цивільній справі (22 лютого 2018 року).

Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що не можна вважати, що за таких обставин мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відчуження спірного нерухомого відбулося під час розгляду даної цивільної справи.

Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. У випадку, якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння (постанова Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 760/10998/18).

Крім цього, витребування від ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 майна, яке належить ОСОБА_1 та вибуло з її володіння поза її волею, не свідчить про порушення справедливої рівноваги (балансу) між інтересами позивача та інтересами відповідачів, які не позбавлені права на відшкодування завданих їм збитків, зокрема, в порядку, передбаченому статтею 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до незаконного набувача, в якого придбали нерухоме майно.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, установивши, що ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є останніми набувачами спірного нерухомого, однак відбувся фактичний перехід до іпотекодержателя (ТОВ «Кей-Колект») права власності на предмет іпотеки без дотримання вимог закону, що свідчить про те, що квартира вибула з власності позивача не з її волі, вважає, що права ОСОБА_1 підлягають захисту шляхом витребування спірного об`єкту нерухомості на підставі частини першої статті 388 ЦК України з незаконного володіння останніх власників ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що призводить до ефективного захисту порушених прав позивача

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог про витребування майна.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2021 року в частині позовних вимог про витребування майна скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_7 про витребування майна задовольнити.

Витребувати на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) квартиру АДРЕСА_1 .

Витребувати на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) квартиру АДРЕСА_1 .

Витребувати на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ) квартиру АДРЕСА_1 .

Витребувати на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_5 ) квартиру АДРЕСА_1 .

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02 листопада 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

Д.Я. Роїк