ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Вирок № 141165213

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 766/22644/17

н/п 1-кп/766/570/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026 м.Херсон

Херсонській міській суд Херсонської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12017230030000288 від 24.01.2017 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Барвінок, Білозерського району, Херсонської області, українця, громадянина України, непрацевлаштованого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом : Легка розумова відсталість, фізичних вад здоров`я не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-

в с т а н о в и в:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.

ОСОБА_6 24.01.2017 року, приблизно о 02.50 годині, перебуваючи на території автомобільної заправки «ОККО», що розташована за адресою: м. Херсон, вул. Переконська, 203А, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень, під час реагування на сигнал тривоги із зазначеної вище автомобільної заправки, прибувши туди у складі наряду охорони ПП «Фенікс-Херсон», наніс потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , один удар кулаком лівої руки в праву частину обличчя, заподіявши потерпілому наступні тілесні ушкодження: закритий перелом правої вилицевої кістки, передньої стінки лобної пазухи справа, стінок правої очниці, пазух, гратчастої кістки справа, тяжкий забій (контузія) правого ока з підкон`юнктивальним розривом склери, випадінням оболонок правого ока, крововиливом в праве око, що ускладнилось птозом (опущенням) верхньої повіки правого ока та привело до повної сліпоти правого ока, що по ступеню тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою стійкої (постійної) втрати загальної працездатності не менше ніж на одну третину.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_6 , за ч. 1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, поєднане зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину.

ІІ. Позиція сторін кримінального провадження.

Прокурор ОСОБА_3 , в судовому засіданні вказав на доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та просив призначити покарання в межах санкції вказаної статті у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 , від призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Представник потерпілого – адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні вказав на доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та просив призначити покарання в межах санкції вказаної статті.

Потерпілий ОСОБА_7 , якого було допитано у судовому засіданні 25.02.2026 , показав, що в січні 2017 року в ночі близько 2 години, він та двоє його знайомих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заїхали на АЗС «ОККО», заправити автомобіль бензином та випити кави, де знаходилася ця автозаправна станція він вже не пам`ятає, коли вони перебували в приміщенні АЗС, в ОСОБА_8 виник спір з жінкою - касиром заправки з приводу знижки на бензин, після чого касир викликала охорону, приїхали двоє охоронців, один з них був обвинувачений ОСОБА_6 , охоронці попросили їх пред`явити чеки, після чого у ОСОБА_8 розпочався конфлікт з охоронцями, в подальшому охоронці виштовхали його та ОСОБА_8 з приміщення АЗС на вулицю за територію АЗС, ОСОБА_9 залишився в приміщенні АЗС, ОСОБА_8 з одним з охоронців почав битися, а інший охоронець ОСОБА_6 наніс потерпілому ОСОБА_7 один удар у вухо та один удар в потилицю, після чого бійка закінчилася. В подальшому , ОСОБА_8 пішов на АЗС промити очі , оскільки йому очі заприскали балончиком, але ОСОБА_6 почав виштовхувати ОСОБА_8 з АЗС, потерпілий ОСОБА_7 вказав, що він намагався їх заспокоїти, але ОСОБА_6 декілька разів відштовхнув потерпілого ОСОБА_7 та після цього наніс потерпілому ОСОБА_7 удар кулаком в праве око, після цього він поїхав у лікарню в м. Херсоні, де йому надали медичну допомогу, після чого він цієї ж ночі поїхав у м.Дніпро . В подальшому він переніс декілька операцій на оці, але через 2 місяці повністю втратив зір на це око, за операції він особисто сплачував кошти, в 2024 році він зробив на оці ще три операції, йому встановили протез, але протез не прижився та йому повністю видалили око і на теперешній час замість ока встановлений пластмасовий протез, око не рухається , не вдалося врятувати навіть м`язи ока, внаслідок чого він відчуває моральні страждання, не може себе повноцінно почувати в суспільстві, в результаті травми ока він отримав третю групу інвалідності. Вказав, що ОСОБА_6 жодного разу з ним не спілкувався , не намагався вибачится , коштів він від ОСОБА_6 не отримував.

Потерпілий ОСОБА_7 заявлений цивільний позов підтримав, вказав, що не наполягає на призначенні ОСОБА_6 реальної міри покарання за вчинений злочин.

Захисник ОСОБА_5 , в судовому засіданні вказала, що вину ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч.1 ст.121 КК України не доведено, потерпілий разом зі своїм знайомим перебували у нетверезому стані на АЗС, вели себе зухвало, саме дії потерпілого та його знайомого спровокували обвинуваченого, обвинувачений наніс удар потерпілому захищаючись від нього , просила виправдати обвинуваченого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 , вину не визнав, показав, що перебував на добовому чергуванні в охороні "Кріс", було викликано їх наряд охорони на АЗС , розташовану по вулиці Перекопській, 203 А, прибувши на вказаний об`єкт з іншим охоронцем, він побачив в приміщенні АЗС жінку касира та двох чоловіків, які перебували у нетверезому стані, які виражалися нецензурною лайкою, він разом з іншим охоронцем запитали чи розрахувалися ці чоловіки за паливо, касир відповідала, що так розрахувалися, після чого вони попросили цих чоловіків покинути даний об`єкт , в цей момент один з чоловіків - знайомий потерпілого почав виражатися нецензурною лайкою, потім коли чоловіки вийшли з приміщення на двір, він побачив , що знайомий потерпілого б`є іншого охоронця по обличчю , в свою чергу останній б`є цього чоловіка, в цей момент потерпілий кинувся до них, він його намагався відштовхнути , але не зміг, після чого застосував спеціальний засіб- газовий балончик, конфлікт начебто вичерпався, але погрози та нецензурна лайка зі сторони потерпілого та його знайомого не припинилися, потім потерпілий пішов до свого автомобіля,разом з водієм відкрив багажник, перебував там близько 5 хвилин, потім потерпілий підійшов до нього , при цьому він в цей час стояв на вході до АЗС, потерпілий почав погрожувати йому та махати руками, при цьому він його попереджав декілька разів , щоб потерпілий до нього не підходив та після того, як потерпілий на нього замахнувся він наніс потерпілому удар в голову, на цьому конфлікт закінчився, було викликано швидку допомогу, поліцію.

Обвинувачений ОСОБА_6 вказав, що дуже шкодує , що сталася така ситуація та співчуває потерпілому, але у нього немає матеріальної можливості оплатити потерпілому лікування .

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Окрім показів потерпілого та обвинуваченого вина останнього у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, підтверджується також наведеними нижче доказами.

Показами допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_8 , який повідомив , що він разом з ОСОБА_7 та водієм ОСОБА_7 , приблизно 10 років тому, вночі близько 2 год., заїхали заправити автомобіль та випити кави на заправку «ОККО» у м.Херсоні, коли він та ОСОБА_7 перебували в приміщенні АЗС, в нього виник спір з жінкою - касиром заправки з приводу знижки на бензин, через деякий час в приміщення заправки зайшли двоє охоронців, які в них запитали чого вони тут шумлять , на що він відповів , що касиром не було проведено знижку на бензин, після чого його та ОСОБА_7 охоронці виштовхали з приміщення заправки на вулицю, між ними почалася розмова на підвищених тонах , він хотів піти у приміщення заправки забрати каву, проте охоронці його не пустили, після чого один із охоронців вдарив його та між ними почалася бійка в ході якої охоронець заприскав йому очі газовим балончиком, інший охоронець наніс тілесні ушкодження ОСОБА_7 , після чого потерпілий ОСОБА_7 повідомив йому, що у нього пошкоджене око, вони викликали швидку домомогу та поїхали в лікарню.

Показами допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_10 , яка повідомила, що перебувала на робочому місці на заправці АЗС «ОККО по вул.Перекопській в м.Херсоні, подія була близько 9 років тому вночі , у неї стався конфлікт з чоловіком , який вимагав знижку на бензин, яку вона не могла провести з технічних причин, з цим чоловіком був ще один чоловік, було викликано охорону , після чого на заправку приїхали охоронці та вивели чоловіка з яким у неї стався конфлікт з приміщення заправки.

Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24.01.2017, згідно якого Дніпровським ВП ХВП ГУНП в Херсонській області, 24.01.2017 за № 1263 зареєстровано заяву потерпілого ОСОБА_7 у якій він повідомив,що 24.01.2017 близько 03.30 год. по вул.Перекопській, 203-А у м.Херсоні невідомою особою йому було нанесено тілесні ушкодження в область голови.

Листом ТОВ БОП «Кріс-Херсон» ЛТД від 31.01.2017, згідно якого на запит старшого слідчого СВ Дніпровського ВП ХВП ГУНП в Херсонській області від 26.01.2017 № 36/693, було повідомлено, що 24.01.2017 о 2.год.46 хв. до диспетчера пульту надійшов виклик з АЗС «ОККО», розташованого за адресою: м.Херсон, вул.Перекопська, 203-а. О 2.год. 51.хв. наряд охорони у складі ОСОБА_11 , ОСОБА_6 прибув до місця виклику.

Довідкою Херсонської обласної клінічної лікарні № 1215 від 24.01.2017, згідно якої 24.01.2017 о 04.15 год. потерпілого ОСОБА_7 доставлено каретою «Швидкої допомоги» до приймального відділення цього медичного закладу з діагнозом: Струс головного мозку, параорбітальна гематома справа .

Копіями медичної документації ТОВ «Офтальмолоджи Груп», а саме копією медичної карти ОСОБА_7 , КНП «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради, а саме копією консультативного висновку спеціаліаста, КНТ «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради, а саме копіями медичних карт ОСОБА_7 , згідно яких потерпілий ОСОБА_12 проходив лікування у вказаних медичних закладах у зв`язку з ушкодженням правого ока.

Висновком судово-медичної експертизи № 1003/мп від 21.10.2026, згідно якого на підставі судово-медичної експертизи за матеріалами кримінального провадження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , експерт дійшла до наступних підсумків:

1. При вивчені матеріалів справи у потерпілого були виявлені наступні тілесні ушкодження: закритий перелом правої вилицевої кістки, передньої стінки лобної пазухи справа, стінок правої очниці, пазух, гратчастої кістки справа, тяжкий забій (контузія) правого ока з підкон`юнктивальним розривом склери, випадінням оболонок правого ока, крововиливом в праве око, що ускладнилось птозом (опущенням) верхньої повіки правого ока та привело до повної сліпоти правого ока, які утворились від дії тупого предмету, яким могли бути руки (кулак), ноги та інші тупі предмети, не виключено, при обставинах і в строк 24.01.2017 року, вказаних в постанові; по ступеню тяжкості відносяться до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за ознакою стійкої (постійної) втрати загальної працездатності не менше ніж на одну третину.

2. Утворення вищевказаних тілесних ушкоджень способом, вказаним потерпілим під час судового засідання, що відбулося 25.02.2026 р., а саме в результаті удару кулаком в праве око не виключається та виключається в результаті падіння з висоти власного зросту.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 року) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані стороною захисту та узгоджуються між собою щодо часу, місця та способу вчиненого кримінального правопорушення.

Суд не бере до уваги доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 завдав удару потерпілому захищаючись від нього, оскільки потерпілий жодних тілесних ушкоджень обвинуваченому не завдав, при ньому не було предметів , які б могли становити загрозу життю та здоров`ю обвинуваченого, обвинувачений мав можливість виконуючи функції охоронця застосувати до ОСОБА_6 спеціальні засоби - газовий балончик у разі такої необхідності, проте у зв`язку з конфліктом, що стався між ним та потерпілим обвинувачений цілеспрямовано наніс потерпілому удар в обличчя, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження .

За викладених обставин, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, суд, оцінивши сукупність зібраних доказів , що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що вина ОСОБА_6 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.121 КК України знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом у повному обсязі.

Згідно обвинувального акту, потерпілому ОСОБА_7 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1087 від 04.10.2017 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої скули, передньої стінки лобної пазухи справа, стінок правої очниці, пазух гратчастої кістки справа, тяжкий забій (контузія) правого ока з подкон?юктівальним розривом склери, випадінням оболонок ока, крововиливом в око, що ускладнилось зниженням зору до 0,01 птозом правого верхньої повіки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм стійкої втрати працездатності не менше однієї треті.

У зв`язку із втратою частини матеріалів кримінального провадження в умовах воєнного стану, зокрема і висновку судово-медичної експертизи № 1087 від 04.10.2017 , судом за клопотанням прокурора 28 вересня 2026 року було призначено судово-медичну експертизу за матеріалами кримінального провадження ОСОБА_7 , висновки якої відображені у формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним.

IV. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

V. Мотиви призначення покарання

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 , покарання, суд виходить із того, що відповідно достатті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує, що за змістом ст. ст.50,65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Суд повинен враховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, форму вини, наслідки цього діяння, ставлення обвинуваченого до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

При обранні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким, особу обвинуваченого, який не перебуває на обліку у лікаря нарколога , перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом : Легка розумова відсталість, фізичних вад здоров`я не має, непрацевлаштований, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимий, відсутність обставин , що пом`якшують або обтяжують покарання.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 , покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років , передбачене санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, яке, на думку суду, буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Як передбачено ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Приймаючи рішення про порядок відбування обвинуваченим призначеного покарання суд враховує конкретні обставини даного кримінального провадження, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, відсутність обтяжуючих обставин, той факт, що з часу скоєння кримінального правопорушення минув значний час, протягом якого обвинувачений більше не притягався до кримінальної відповідальності , також суд бере до уваги позицію потерпілого , який у судовому засіданні не наполягав на призначенні обвинуваченому реальної міри покарання.

За наведеного суд доходить висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, тому вважає за можливе застосувати до ОСОБА_6 , положення ст. 75 КК Україний звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та покласти обов`язки, передбаченіст. 76 КК України.

На переконання суду, призначення обвинуваченому реальної міри покарання є недоцільним, оскільки не відповідатиме принципам співмірності, не сприятиме досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства з огляду на встановлені в ході судового розгляду конкретні обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та даних про його особу. Крім того, відсутні будь-які об`єктивні дані щодо неможливості виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

З метою додержання принципу співмірності та індивідуалізації покарання у даному випадку, на думку суду, можливо досягти мети заходу примусу без ізоляції ОСОБА_6 , від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою впродовж іспитового строку тривалістю 2 роки, який буде достатнім для того, щоб останній довів своє виправлення, а покладення на нього обов`язків, передбаченихст. 76 КК України дозволить здійснюватиконтроль за поведінкою обвинуваченого.

На думку суду, таке покарання та звільнення від його відбування з випробуванням є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

VI. Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Представником потерпілого – адвокатом ОСОБА_4 в інтересах потерпілого ОСОБА_7 під час судового розгляду було заявлено цивільний позов про солідарне стягнення на користь потерпілого ОСОБА_7 із ОСОБА_6 та ПП «Фенікс-Херсон» у рахунок відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди відповідно 98 139 грн. 85 коп. та 200 000 грн.

Даний цивільний позов підлягає частковому задоволенню.

Так, згідно з положеннями ст. 128 КПК потерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається за правилами визначеними КПК з дотриманням норм та положень Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно долучених до цивільного позову платіжних документів витрати потерпілого ОСОБА_7 на лікування у зв`язку із отриманими від ОСОБА_6 тілесними ушкодженнями становлять 92 611 грн. 01 коп. При цьому, суд не враховує долучені до позову квітанції про сплату потерпілим благодійних внесків до медичному закладу, оскільки сплата таких внесків не є обов`язковою при проходженні лікування, проїзні документи на потяг , оскільки в матеріалах справи відсутні дані, що вони були використані потерпілим для проїзду на лікування.

За правилами ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Тобто, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у разі коли особа з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цими особами в трудових (службових) відносинах та під час їх виконання.

Як вказано у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 333/1017/23, з урахуванням положень статей 1172, 1174 ЦК, для покладення на юридичну особу цивільної відповідальності за наслідками вчинення кримінального правопорушення необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності, так і спеціальних. У випадку завдання шкоди працівником юридичної особи діями, які не пов`язані з виконання ним своїх службових обов`язків, у юридичної особи не виникає обов`язку та цивільної відповідальності по відшкодуванню шкоди завданої цим працівником.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_7 хоча і під час реагування на сигнал тривоги із автомобільної заправки «ОККО», прибувши туди у складі наряду охорони ПП «Фенікс-Херсон», однак не у зв`язку з виконанням своїх службових обов`язків, а через раптово виниклі неприязні відносини з потерпілим, що видно з показів потерпілого, обвинуваченого, свідка ОСОБА_8 , і в такому випадку саме він має нести цивільну відповідальність за завдану моральну та матеріальну шкоду.

За таких обставин цивільно-правова відповідальність ПП «Фенікс-Херсон», як юридичної особи виключається.

За приписами ст. 23 ЦК розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

З матеріалів провадження вбачається, що через скоєний ОСОБА_6 злочин потерпілий отримав значну травму ока , що завдало глибоких душевних страждань, частково втратив працездатність.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково , стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно 92 611 грн. 01 коп. та 200 000 грн.

VIІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

У позовній заяві представник потерпілого – адвокат ОСОБА_4 просив стягнути на користь потерпілого ОСОБА_7 із ОСОБА_6 витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 56 000 грн., в обгрунтування даної вимоги до позовної заяви додано договір про участь адвоката ОСОБА_4 в якості представника потерпілого у кримінальному провадженні від 18.07.2017 та додаткова угода про надання правової допомоги від 19.07.2017, у якій вказано, що гонорар адвоката ОСОБА_4 про надання правничої допомоги потерпілому ОСОБА_7 та стадії досудового та судового слідства у цьому кримінальному провадженні складає 56 000 грн., який потерпілий зобов`язується сплатити адвокату після набрання чинності вироку суду у справі .

Положення ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) передбачають:

- п. 4 - договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

- п. 6 - інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

- п. 9 - представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Видами адвокатської діяльності (ст. 19 цього Закону), зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За висновком, викладеним у п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України»).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі 607/4341/20).

Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правничої допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18, № 199/3939/18-ц, № 466/9758/16-ц, Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/1216/16).

Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правничу допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України).

Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку таких витрат позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18).

Проте представник потерпілого не надав жодного розрахунку вартості правових послуг, що підтверджує обсяг наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги у вказаному кримінальному провадженні, з урахуванням критеріїв дійсних адвокатських витрат, їх необхідності та розумності.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника потерпілого – адвоката ОСОБА_4 про стягнення на користь потерпілого ОСОБА_7 із ОСОБА_6 витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 56 000 грн.

Керуючись ст.ст.349,370, 373 - 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити покарання у виді 5 (п`яти ) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому 2 (два) роки іспитового строку.

Відповідно до ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов представника потерпілого – адвоката ОСОБА_4 діючого в інтересах потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_6 , ПП «Фенікс-Херсон» про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 92 611 грн. 01 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У задоволенні заяви представника потерпілого – адвоката ОСОБА_4 про стягнення на користь потерпілого ОСОБА_7 із ОСОБА_6 витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 56 000 грн. - відмовити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений, захисник, представник потерпілого, потерпілий мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копію вироку після проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, представнику потерпілого, потерпілому та прокурору.

Суддя

ОСОБА_1