Справа № 761/41352/24
Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5506/2026
Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги захисників на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
В С Т А Н О В И Л А:
В провадженні Шевченківського районного суду м.Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191 КК України.
Під час судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , яке мотивоване тим, що на даний час наявні ризики, передбачені п.п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, є актуальним ризик переховуватися від суду оскільки, останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за якими передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, у звязку з чим останній може виїхати за межі населеного пункту у якому проживає - м. Київ або за межі України, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску.
Крім того, відповідно до оперативних заходів встановлено, що ОСОБА_8 до моменту його затримання, мав намір знищити речі, документи, чорнові записи, матеріальні носії інформації, що містили відомості, пов`язані з протиправною діяльністю учасників злочинної організації, з метою приховання слідів вчинення кримінальних правопорушень, під різним приводом має намір покинути межі України та виїхати.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків, експерта та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, то, на думку прокурора, вказаний ризик є триваючим, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 в період з 2010 по 2015 рік перебував на посаді Заступника Голови правління АТ «Банк «Фінанси і Кредит» і користуючись своїм авторитетом серед колишніх підлеглих та можливих співучасників злочинів, які не були допитані в ході судового розгляду та яким відомі обставини, які мають значення для кримінального провадження, може на них тиснути. Також ОСОБА_8 може незаконно впливати на спеціалістів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України, в тому числі через їх керівників, з частиною яких ОСОБА_8 особисто знайомий в силу посади, яку він займав у період з 2010 року по 2015 рік. Окрім того, останній може впливати на інших обвинувачених - учасників злочинної організації. Зазначені обставини створюють загрозу тиску та підбурювання таких осіб до дачі ними неправдивих показань або відмови від надання таких показань щодо відомих їм обставин вчинюваних кримінальних правопорушень злочинною організацією, до складу якої входив ОСОБА_8 .
Також прокурор у клопотанні зазначив, що вказані ризики є обґрунтованими, а такі запобіжні заходи як: особисте зобов`язання; застава; домашній арешт, жодним чином не мінімізують наведені вище ризики та не зможуть зашкодити обвинуваченому уникнути від суду, оскільки базуються лише на суб`єктивному відношенні обвинуваченого до необхідності виконання покладених на нього обов`язків, а запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до ОСОБА_8 з урахуванням відсутності осіб, які заслуговують на довіру.
Прокурор також у клопотанні зазначив про те, що характер та тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , негативний суспільний резонанс, викликаний вчиненими кримінальними правопорушеннями, сума неповернених Банку за виданими кредитними коштами (в перерахуванні на національну валюту на момент закінчення злочину - понад 608 мільйонів гривень) та загальна сума збитків Банку внаслідок кредитування позичальника ТОВ «Торговий дім «Р енд Р коммодітіз» (1 474 760 494, 87 гривень), свідчать про виключність випадку, тому вважає за доцільне залишити раніше визначену ОСОБА_8 заставу у розмірі 4500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що еквівалентно 14 976 000 грн.
Під час судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , яке мотивоване наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, є актуальним ризик переховування від суду , оскільки, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, з метою уникнення відповідальності ОСОБА_9 може ухилитися від судового розгляду.
Зазначає, що ОСОБА_9 інкриміновано вчинення особливо тяжких кримінальних правопорушень, за якими передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, у звязку з чим останній, може виїхати за межі населеного пункту у якому проживає- м. Київ, або за межі України у тому числі поза офіційними пунктами пропуску, або може іншим чином переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Встановлено також, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015100010000279 від 12.01.2015 за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, з матеріалів якого вбачається, що 18.01.2017 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, водночас, розуміючи що йому може бути оголошено про підозру, 14.11.2016 року ОСОБА_9 в пункті пропуску Хутір Михайлівський перетнув державний кордон України в напрямку м. Москва Російської Федерації та у подальшому постановою слідчого у вказаному кримінальному провадженні від 03.02.2017 був оголошено в розшук, у подальшому ухвалою слідчого судді від 07.02.2017 року надано дозвіл на його затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2019 року до ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 232 132 379 грн, яку у подальшому, відповідно до рішень слідчого судді, було зменшено до розміру понад 4 млн. грн, яка була сплачена підозрюваним, а 19.11.2020 досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні було зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України, тому вищевказане свідчить про наявність реальної можливості та досвіду у обвинувачено незаконно перетинати державний кордон України та переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Також ризик незаконно впливати на свідків, експертів та інших обвинувачених наявний, оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_9 в період з 2007 по 2015 рік перебував на посаді Заступника Голови правління АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та, користуючись своїм авторитетом серед колишніх підлеглих та можливих співучасників злочинів, , які не були допитані в ході судового розгляду та яким відомі обставини, які мають значення для кримінального провадження, може застосовувати до них тиск, також ОСОБА_13 може незаконно впливати на спеціалістів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України, в тому числі серед керівників, з частиною яких ОСОБА_13 особисто знайомий в силу посади, яку він займав у період з 2007 року по 2015 роки. Окрім того ОСОБА_9 може впливати на інших обвинувачених - учасників злочинної організації, вказане створює загрозу тиску та підбурювання таких осіб до дачі ними неправдивих показань або відмови від надання таких показань щодо відомих їм обставин вчинюваних кримінальних правопорушень злочинною організацією, до складу якої входив ОСОБА_9 .
Також прокурор зазначає, що такі запобіжні заходи як: особисте зобов`язання; застава; домашній арешт, жодним чином не мінімізують наведені вище ризики та не зможуть зашкодити обвинуваченому уникнути від суду, оскільки базуються лише на суб`єктивному відношенні обвинуваченого до необхідності виконання покладених на нього обов`язків, а особиста порука не може бути застосована до ОСОБА_9 з урахуванням відсутності осіб, які заслуговують на довіру.
Щодо визначення розміру застави, то прокурор зазначає, що характер та тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9 , негативний суспільний резонанс, викликаний вчиненими кримінальними правопорушеннями, сума неповернених Банку за виданими кредитними коштами (в перерахуванні на національну валюту на момент закінчення злочину - понад 608 мільйонів гривень) та загальна сума збитків Банку внаслідок кредитування позичальника ТОВ «Торговий дім «Р енд Р коммодітіз» (1 474 760 494, 87 гривень), свідчать про виключність випадку , тому вважає за доцільне залишити раніше визначену ОСОБА_9 заставу у розмірі 4500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що еквівалентно 14 976 000 грн.
Під час судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , яке мотивоване тим, що на даний час наявні ризики, передбачені п.п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, , є актуальним ризик переховування від суду , оскільки, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, з метою уникнення відповідальності ОСОБА_10 може ухилитися від судового розгляду.
Зазначає, що ОСОБА_10 інкриміновано вчинення особливо тяжких кримінальних правопорушень, за якими передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, у зв`язку з чим останній, може виїхати за межі населеного пункту у якому проживає - м. Київ, або за межі України у тому числі поза офіційними пунктами пропуску, або може іншим чином переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також прокурор у своєму клопотанні зазначає, що в рамках розслідування іншого кримінального провадження встановлювався факт надання організаторам злочинів ОСОБА_14 вказівок співучасникам до переховування від органів досудового розслідування, суду, що призвело до залишення ними меж України.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні то він є актуальним на цій стадії судового розгляду, до проведення допиту свідків вказаний ризик є триваючим, оскільки обвинувачений ОСОБА_10 в період з 2007 року по 2015 рік перебував на посаді Заступника Голови правління АТ «Банк «Фінанси та Кредит», а в 2015 році був призначений на посаду Голови правління вказано банку, користуючись своїм авторитетом серед колишніх підлеглих та можливих співучасників злочинів , які не були допитані в ході судового розгляду та яким відомі обставини, які мають значення для кримінального провадження, також ОСОБА_10 може незаконно впливати на спеціалістів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України, в тому числі через їх керівників, з частиною яких ОСОБА_10 особисто знайомий в силу посад, які він займав у період з 2007 по 2015 рік.
Щодо визначення розміру застави, то прокурор зазначає, що характер та тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_10 , негативний суспільний резонанс, викликаний вчиненими кримінальними правопорушеннями, сума неповернених Банку за виданими кредитними коштами (в перерахуванні на національну валюту на момент закінчення злочину - понад 608 мільйонів гривень) та загальна сума збитків Банку внаслідок кредитування позичальника ТОВ «Торговий дім «Р енд Р коммодітіз» (1 474 760 494, 87 гривень), свідчать про виключність випадку , тому вважає за доцільне залишити раніше визначену ОСОБА_10 заставу у розмірі 4500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що еквівалентно 14 976 000 грн.
Ухвалою суду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 задоволено та продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 17 вересня 2026 року включно та визначено суму застави у розмірі 13 312 000 грн. кожному.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченого під вартою, визнав доведеним, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, а також врахував характер та обставини інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, розмір завданої, за версією сторони обвинувачення, шкоди, а також тяжкість можливих наслідків у разі визнання їх винуватими.
Крім того, суд визнав , з огляду на те, що на даний час не всі свідки у кримінальному провадженні допитані судом, наявним ризик можливого незаконного впливу на свідків, експертів та інших учасників провадження з метою зміни ними показань або ухилення від встановлення істини у справі.
Разом з цим судом не встановлено обставин, які б спростовували раніше надану оцінку наявності зазначених ризиків при вирішенні питання про застосування та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, суд враховував характер інкримінованих кримінальних правопорушень, обсяг коштів, які, за версією сторони обвинувачення, стали предметом розтрати, а також необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, у зв`язку з чим дійшов висновку, що застава у межах, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК, не буде достатньою для досягнення мети запобіжного заходу, визначивши її у розмірі 4000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_15 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2026 року в частині продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 у виді тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_16 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити та визначити обвинуваченому запобіжний захід у виді застави у розмірі 2000000 грн із покладенням на нього обов`язків: прибувати до суду за першою вимогою, повідомляти суд про зміну місця свого перебування, здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні щодо обставин, викладених в обвинувальному акті; носити електронний засіб контролю.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник звертає увагу на те, що ухвала постановлена з неповним встановленням необхідних для вирішення справи обставин, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки колегія суддів не надала оцінки доводам сторони захисту з приводу того, що ОСОБА_8 не може відповідати за участь у злочинах, скоєних злочинною організацією, в зв`язку із зворотньою дією в часі закону, який виключає відповідальність, та необхідністю застосування ст. 5 КК України та зазначає, що останній може обвинувачуватися лише в одному злочинів складі злочинної організації, а не в декількох, що свідчить про меншу суспільну небезпеку його дій в порівнянні з іншими учасниками.
Також у апеляційній скарзі захисник зазначає, що дії ОСОБА_8 в частині вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України, вже були предметом розслідування у кримінальному провадженні №62020000000000843, оцінка таким діям вже була надана судом за результатами розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_8 , що знайшло своє відображення в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 03.01.2024 року та на даний час ОСОБА_8 являється особою, щодо якої закрито кримінальне провадження, зокрема в частині дій, які інкримінуються останньому в рамках даного кримінального провадження, а тому повторне обвинувачення ОСОБА_8 у тому ж епізоді злочинної діяльності протирічить ст. 61 Конституції України.
Щодо епізоду з коштами, що перебували на кореспондентських рахунках банку «East-West United Bank S.A», то зміст обвинувального акту підтверджує, що ОСОБА_8 не брав участь в цьому епізоді злочинної діяльності, мав місце до переведення ОСОБА_8 на посаду заступника голови правління АТ «Банк Фінанси і Кредит», тому ОСОБА_8 можливо інкримінувати лише епізод щодо ТОВ «Торговий дім «Р енд Р Коммодітіз».
Вказує, що в ухвалі відсутнє обґрунтування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не надано оцінки доводам сторони захисту, про те, що на виконання ухвали про обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 паспорт громадянина України ОСОБА_8 про виїзд за кордон було здано до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві на зберігання, що підтверджується копією листа ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, а відтак, ОСОБА_8 позбавлений можливості покинути межі території України.
Також захисник зазначає, що ризики із плином судового розгляду, відповідно до стандартів Європейського суду з прав людини, зменшуються, а також ризик втечі зменшується з часом.
З приводу визначеного розміру застави захисник зауважує, що колегією суддів не врахована тривалість застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативним запобіжним заходом заставою, яка протягом більше 2 років 8 місяців не була внесена, що свідчить про необхідність перегляду її розміру, також не враховано майнового стану обвинуваченого та його родини, який не дозволяє сплатити визначений судом розмір застави.
Також захисник звертає увагу суду на порушення прав обвинувачених передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки 15.07.2025 представниками ОСОБА_8 в його інтересах було подано заяву до Європейського суду з прав людини, яка зареєстрована за № 22075/25, а 13.10.2025 року представником ОСОБА_8 в ЄСПЛ було отримано повідомлення від Європейського суду з прав людини про те, що Суд 02.10.2025 року вирішив, що частина поданої заяви має бути доведена до відома уряду України. Разом з тим, представником ОСОБА_8 доведено до ЄСПЛ, що кримінальне провадження проти Шапкіна, яке розглядається на національному рівні разом зі справою ОСОБА_17 вже стало предметом розгляду Європейським судом з прав людини.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_18 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2026 року у частині продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою та визначення застави у розмірі 13 312 000 грн і постановити нову ухвалу, якою відмовити у продовженні ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2 000 000 та в разі внесення застави покласти на ОСОБА_8 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України; прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися з м. Києва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання; зберігати передані на зберігання документи для виїзду за кордон; утримуватися від спілкування з визначеними судом свідками, експертами та іншими обвинуваченими щодо обставин кримінального провадження; носити електронний засіб контролю.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що у тексті оскаржуваної ухвали номер кримінального провадження помилково зазначено з початковими цифрами «402», а правильний номер відповідно до обвинувального акту та ЄРДР - 62024000000000838 від 25.09.2024, також звертає увагу на те, що суд не встановив індивідуальних фактів ризику щодо ОСОБА_8 , переклав на сторону захисту обовязок спростувати попередні припущення; не перевірив здатність конкретних менш обтяжуючих заходів нейтралізувати заявлені прокурором ризики; визначив заставу без фінансового розрахунку та без оцінки її реальної допустимості.
Також у апеляційній скарзі захисник зауважує, що суд не назвав жодної його конкретної дії після взяття під варту 13.11.2023 або під час судового розгляду, яка свідчила б про підготовку до втечі, контакт із конкретним свідком чи експертом, погрозу, підбурювання, знищення доказів або інше перешкоджання правосуддю, а однакове мотивування щодо трьох обвинувачених і однаковий розмір застави демонструють колективну, а не індивідуальну оцінку.
Стверджує, що ризик переховуватися від суду не може бути підтвердженим лише суворістю можливого покарання, а суд не надав належної оцінки обставинам, які зменшують ризик втечі, а саме: ОСОБА_8 має постійне місце проживання в Україні, одружений, має сталі сімейні та соціальні звязки, раніше не судимий, його паспорт для виїзду за кордон передано на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області. Посилання на недопитаних свідків не є індивідуальним фактом ризику, при цьому суд не зазначив, хто саме з недопитаних осіб є вразливим до впливу ОСОБА_8 , у чому полягає можливий спосіб такого впливу та які факти підтверджують реальну можливість або намір його здійснити, а сам стан судового розгляду не може автоматично перетворюватися на підставу для невизначено тривалого тримання під вартою.
Також захисник звертає увагу на відсутність визначення неможливості альтернативного застосування менш обтяжливих запобіжних заходів, оскільки винятковість тримання під вартою означає не формальне згадування альтернатив, а послідовність мотивів суду, які суд в ухвалі не зазначив. Суд у своїй ухвалі не послався на жодний документ і не навів разрахунку, чому саме 4000 прожиткових мінімумів, а не 300, 500 чи 600 чи інший розмір , є необхідними особисто для ОСОБА_8 для забезпечення його належної процесуальної поведінки , а визначена судом сума у понад 13 разів перевищує орієнтир у 300 прожиткових мінімумів, передбачений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, хоча такий вихід допустимий лише у виключному випадку й потребує мотивування. Більш того, суд визначив однакову заставу в розмірі 4000 прожиткових мінімумів усім трьом обвинуваченим без окремої оцінки доходів, майна, сім`ї та доступних ресурсів кожного. Також суд не звернув уваги на запропоновану захистом заставу у розмірі 2000000, що становить близько 601 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто більше як удвічі перевищує загальну верхню межу 300 прожиткових мінімумів для особливо тяжкого злочину, що для ОСОБА_8 і його сім`ї є істотним фінансовим зобов`язанням зі стримувальним ефектом.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_19 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_20 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 відмовити та застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши останньому покидати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово, окрім випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та необхідності прослідувати в укриття під час оголошення сигналу «Повітряної тривоги» з покладенням на нього процесуальних обов`язків: з`являтися за першою вимогою до суду, не відлучатися за межі Києва без дозволу суду, утримуватися від спілкування зі свідками, експертами іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, носить електронний засіб контролю.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_21 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2026 року та відмовити прокурору в задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_9 , звільнити ОСОБА_9 з під варти негайно.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що доводи заперечень сторони захисту на клопотання прокурора судом не враховані,також не взято до уваги необхідність врахування рішення ЄСПЛ у справі «Белобородов та інші проти України» та висновок Конституційного Суду України з питання визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_22 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора Департаменту нагляду за додержанням законів органами державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_20 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 та застосувати щодо ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді цілодобового або нічного домашнього арешту за місцем його проживання в АДРЕСА_2 , а, у випадку якщо суд дійде висновку про необхідність залишити ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суму застави визначити у відповідності до ст. 382 КПК України в розмірі 300 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що вказана ухвала є незаконною, викладені в ній висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, оскільки було проігноровано положення ст. 3 КПК України щодо судового контролю за дотриманням прав і свобод та інтересів ОСОБА_10 , суд не досліджував докази щодо обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_10 та докази на підтвердження обставин існування ризиків, про які зазначається в клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , та не надано оцінки доводам сторони захисту, які спростовують існування ризиків та обґрунтованість клопотання прокурора в цілому.
Також захисник у своїй апеляційній скарзі зазначає, що прокурором не наведено жодних доказів, які б могли вказувати на існування перерахованих ризиків або що такі обставини могли б виникнути. Прокурор у клопотанні послався на те, що згідно проведених оперативних заходів ОСОБА_10 набито планував покинути межі України, проте жодного документального підтвердження цьому факту не існує, та не було надано суду, більш того, під час досудового розслідування ОСОБА_10 з`являвся за першим викликом до слідчого та прокурора, має постійне місце проживання в м. Києві, де мешкає разом з дружиною та дітьми, які знаходяться на його утриманні, на момент затримання працював на посаді заступника начальника управління АТ «Перший міжнародний банк» та на даний час бажає доводити свою невинуватість в суді, що свідчить про його зацікавленість в об`єктивному розгляді.
Щодо ризику впливу на свідків, потерпілого, інших обвинувачених, то вважає, що на даний час він не підтверджений, оскільки показання допитаних у кримінальному провадженні свідків не містять даних, які б могли вказувати на причетність ОСОБА_10 до вчинення злочинів, а , навпаки, спростовують інкриміновані йому діяння в участі в злочинній організації та розкраданні коштів банку, під час розгляду справи представник потерпілого ОСОБА_23 заявив про відсутність на нього будь-якого тиску або незаконного впливу зі сторони обвинувачених, а також не заперечував щодо обрання їм більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного затриманням під вартою. Крім того, ОСОБА_10 не може іншим чином перешкоджати розгляду справи, оскільки до справи долучено достатні, як вважає прокурор, докази, вилучені всі необхідні документи, у звязку з цим ОСОБА_10 ніяким чином не може приховати чи спотворити речі, які вже знаходяться у сторони обвинувачення.
Захисник також зазначає, що у обвинуваченого є сталі соціальні звязки, позитивна репутація, належна процесуальна поведінка, що підтверджено відповідними документами, що свідчить про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.
З приводу визначення розміру застави захисник зазначає про те, що суд не навів в ухвалі обґрунтування виключності випадку, що дало йому змогу визначити заставу у розмірі більшому, ніж встановлено ст. 182 КПК України, а також не навів критерії, за якими він визначив заставу саме у розмірі 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та вказує, що відповідно до довідок, виданих 16 та 17 квітня 2025 року АТ «Перший інвестиційний банк», де ОСОБА_10 до затримання працював на посаді заступника начальника управління регіональної мережі, за період із 15.02.2024 року до сьогоднішнього дня обвинуваченому не нараховується та не виплачується заробітна плата, а із моменту призначення на цю посаду у січні 2020 року до лютого 2024 року ОСОБА_10 виплачено сукупну заробітну плату у розмірі трохи більше ніж 2,7 мільйони гривень, за нього сплачено податок із доходів у сумі понад 600 тис та військовий збір у сумі понад 50 тис, тому застосована до ОСОБА_10 застава значно перевищує дохід, який він отримав за чотири роки роботи в банку, при цьому при доході близько 900 тис на рік, перспектива звернення в дохід держави застави у розмірі 998 400 грн була б достатнім стримуючим фактором для ОСОБА_10 у випадку, якщо він мав намір ухилятися від суду.
Також захисник у апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до обвинувального акту інкриміновані ОСОБА_10 злочини були закінчені 14.08.2014 року, що є датою останнього платежу, тому відповідно до ст. 49 КК України строки давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_10 за ст. 255,191 КК України закінчуються 14.08.2029 року, при цьому, майже за два роки судового розгляду справи допитано лише 5-х свідків сторони обвинувачення та представника потерпілого, стороні обвинувачення потрібно допитати ще 11 осіб, то їх допит може зайняти майже 3 роки.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_24 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2026 року та ухвалити нову ухвалу про зміну ОСОБА_10 запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_2 із покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п. 2,3,4,8 ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, зазначеними у клопотанні прокурора від 22.10.2025 року; здати на зберігання (паспорти) для виїзду за кордон.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що у даній справі ОСОБА_10 із 15.02.2024 року, тобто понад 29 місяців утримується під вартою, а прокурор не пояснив суду, чому, на його думку, інший запобіжний захід (наприклад домашній арешт) не забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_10 та виконання ним своїх процесуальних обов`язків, при цьому судом безпідставно відхилено клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.
З приводу ризику переховуватися від суду то захисник зазначає, що його підзахисний неодноразово допитувався слідчими, відповідав на загрозливі для нього запитання щодо інкримінованих подій, однак не покинув і не намагався покинути межі України чи іншим чином переховуватися від слідства та суду, а більш того запобігти існуванню такого ризику може застосування електронного засобу контролю та передача паспорта для виїзду за кордон на зберігання до органів ДМС України. Також зазначає, що прокурор не надав суду і на відповідній стадії провадження не відкрив стороні захисту жодних доказів того, що було зафіксовано факт надання ОСОБА_14 вказівки іншим співучасника переховуватися.
Захисник вказує, за твердженням суду, обвинувачений може впливати на свідків із числа колишніх підлеглих, працівників банку, однак у клопотанні від 15.07.2026 року існує перелік із 6 свідків, показання яких начебто доводять винуватість ОСОБА_10 , однак у цьому переліку немає працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб чи Національного банку України, тому будь-яких інших свідків, крім цих 6, сторона обвинувачення не встановила і не розраховує на їх показання для доведення винуватості обвинуваченого, а також у клопотанні прокурора не зазначено, на яких саме свідків ОСОБА_10 може чинити тиск. Також всі свідки в засіданні повідомили, що не надавали викривальних показань щодо ОСОБА_10 і на стадії досудового розслідування, оскільки їм такі обставини не відомі.
Щодо неврахування інших обставин, які підлягають дослідженню, то суд не врахував відомості про те, що із 14.10.2000 року ОСОБА_10 перебуває у шлюбі із ОСОБА_25 , до затримання вони проживали у належному дружині будинку АДРЕСА_2 , тобто обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, крім того, у власності дружини є нерухоме майно, яка може бути втрачене родиною ОСОБА_10 у випадку його ухилення від суду, не враховано наявність постійного місця роботи та його репутацію.
У апеляційній скарзі захисник зазначає про те. що судом не було оцінено майновий стан обвинуваченого, оскільки сторона захисту неодноразово надавала докази фінансового стану ОСОБА_10 та його родини, якого явно недостатньо для ухилення від суду, переховування в Україні чи за її межами, зокрема, у власності ОСОБА_10 немає нерухомого чи цінного майна, заощаджень, інших цінностей за рахунок продажу яких він міг би виручити кошти, достатніх для переховування від суду. У власності дружини ОСОБА_25 є житловий будинок у місті Києві площею 120 кв. метрів, вартістю близько 7 млн. грн. та земельна ділянка площею 0,1 гектар, вартістю близько 1,7 млн. грн, іншого нерухомого або цінного рухомого майна, заощаджень у власності ОСОБА_25 немає.
Щодо застави захисник зазначає, що законом передбачено, що до обвинуваченого у вчиненні особливо тяжких злочинів має бути застосована застава у розмірі від 266 240 до 998 400 тис. грн., однак застава застосована судом у розмірі, що понад 13 разів перевищує максимальний розмір застави, визначений ч. 5 ст. 182 КПК України. Такий розмір застави є завідомо непомірним для обвинуваченого, оскільки у нього та його дружини немає заощаджень, немає цінного рухомого майна та доходів, достатніх для того, щоб внести заставу для звільнення ОСОБА_10 з-під варти.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 підтримала апеляційні скарги, прокурор заперечив проти їх задоволення, долучивши до матеріалів справи копію ухвали суду від 11.09.2026року про продовження строку тримання обвинувачених під вартою до 07.11.2026 року із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, що становить 2000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обвинувачені, будучі повідомленими про час та місце апеляційного розгляду, особисто клопотань про участь у судовому засіданні не заявляли.
Захисники, які подали апеляційні скарги, на апеляційний розгляд не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності подальшого перебування обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку тримання його під вартою у зв`язку з продовженням існування ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього перебувати на волі.
Доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинувачених у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Посилання захисників на недоведеність прокурором заявлених ризиків не знайшло свого підтвердження, оскільки клопотання прокурора містить відповідні відомості щодо існування заявлених ризиків з посиланням на відповідні аргументи, судом було перевірено наявність ризиків та доводам прокурора надано належну оцінку.
Даних про те, що обвинувачені мають такий стан здоров`я, який перешкоджає їм перебувати під вартою в умовах СІЗО, провадження за апеляційною скаргою не містить.
Наявність у обвинувачених постійного місця проживання, сталих соціальних зв`язків не є тими достатніми стримуючими факторами, які б могли запобігти можливим проявам позапроцесуальної поведінки та не є підставами для обрання менш суворого запобіжного заходу.
Доводи апеляційних скарг про відсутність доказів винуватості ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у висунутому обвинуваченні, про застосування інституту закінчення строку давності не можуть бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду ухвали суду про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_26 , який діє в інтересах ОСОБА_9 про фактичне невиконання судом першої інстанції рішення ЄСПЛ в справі «Белобородов та інші проти України» є безпідставними, оскільки дане рішення вказівки на вжиття додаткових заходів індивідуального характеру чи вжиття заходів загального характеру, які б виконувалися відповідно до вимог ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європецського суду з прав людини», не містить.
Апеляційна скарга захисника ОСОБА_19 не містить обґрунтувань щодо її вимог.
Інших переконливих доводів, які б ставили під сумнів правильність висновків судді про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , апеляційні скарги не містить.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, незважаючи на тривалість його застосування, має забезпечити виконання обвинуваченими ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Також колегія суддів не вбачає підстав вважати, що визначений судом розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, що становить 4000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є завідомо непомірним для обвинувачених.
За ч.5 ст.182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Судове рішення містить достатнє обґрунтування виключності випадку для призначення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 застави на даній стадії судового розгляду у розмірі, що перевищує визначений у п.3 ч.1 ст.182 КПК України.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства та міжнародного законодавства, які б могли слугувати безумовними підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Судове рішення є достатньо мотивованим.
За таких обставин ухвала суду є законною.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419,422-1 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги захисників залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2026 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: