ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 141159466

Озвучення тимчасово недоступне

справа № 824/148/25

провадження № 22-ск/824/9/2026

суддя-доповідач: Мостова Г.І.

У Х В А Л А

21 жовтня 2026 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Мостова Г.І., за участі секретаря судового засідання Применко Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника NAVITEC Sp. z o.o. (Республіка Польща) - адвоката Портного Миколи Івановича про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 жовтня 2025 року у справі № 109/2025, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява представника NAVITEC Sp. z o.o. (Республіка Польща) - адвоката Портного М.І. про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 жовтня 2025 року у справі № 109/2025.

Заява обґрунтована тим, що під час розгляду справи арбітражним судом було допущено істотні процесуальні порушення, що суперечать принципам змагальності та рівності сторін, які є складовими конституційних гарантій права на справедливий суд, передбачених статтями 55, 129 Конституції України, та є складовою частиною публічного порядку України.

Зокрема, арбітражний суд фактично залишив поза увагою аргументи та докази NAVITEC Sp. z o.o., наведені у відзиві на позовну заяву.

Вказує, що клопотання про відвід арбітра та допит свідка були розглянуті поверхнево, без належної оцінки та мотивів відхилення. Такі дії арбітра фактично позбавили NAVITEC Sp. z o.o. ефективної можливості реалізувати своє право на захист та отримати справедливий розгляд спору, що прямо суперечить вимогам статті 129 Конституції України щодо забезпечення рівності сторін та повного й всебічного дослідження обставин справи.

Зазначає, що застосовані арбітражним судом санкції, не відповідають меті, на досягнення якої вони спрямовані, є непропорційними та зумовлюють невиправдане втручання у права, у тому числі й у право власності, яке гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 41 Конституції України.

Вказує, що з урахуванням викладеного, рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 15 жовтня 2025 року у справі № 109/2025 прямо суперечить публічному порядку України, оскільки було ухвалене з порушенням статей 41, 55, 129 Конституції України, що в сукупності свідчить про його незаконність та є підставою для його скасування відповідно до п. 2 (б) ч. 2 статті 459 ЦПК України.

Від представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - Бешені Є.С. надійшов відзив, у якому вона просить відмовити у задоволенні заяви NAVITEC Sp. z o.o. про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 жовтня 2025 року у справі № 109/2025.

Відзив обґрунтовано тим, що NAVITEC Sp. z o.o. не наведено жодного належного обґрунтування того, що Рішення МКАС при ТПП суперечить публічному порядку України, а також не було надано жодних доказів такої суперечності.

Рішення МКАС при ТПП повністю відповідає публічному порядку України, оскільки згідно Постанови ВС, під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).

Вказує, що NAVITEC Sp. z o.o. не обґрунтовано, які саме «істотні процесуальні порушення» були допущені у відповідності положень процесуального законодавства, що застосовувалось при розгляді справи № 98/2025 та що саме суперечить принципам змагальності і рівності сторін, оскільки конкретних фактів у заяві наведено не було.

Відповідач вважає, що рішення у частині стягнення штрафних санкцій є непропорційним та зумовлює невиправдане втручання у право власності, однак предмет справи № 98/2025 не стосується права власності, а пов`язаний виключно з порушенням відповідачем своїх договірних зобов`язань, в частині неналежного виконання умов Контракту.

Стягнення штрафних санкцій є передбаченим контрактом та законодавством наслідком порушення зобов`язання і саме по собі не може розцінюватися як порушення публічного порядку України.

Представник NAVITEC Sp. z o.o. (Республіка Польща) - адвокат Портний М.І. у судовому засіданні підтримав вимоги заяви та просив її задовольнити.

Представники Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - Бешені Є.С., Райчук О.С. заперечували проти задоволення заяви.

Вислухавши пояснення учасників, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення міжнародного комерційного арбітражного суду, суд дійшов висновку про таке.

21 листопада 2023 року між ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України та NAVITEC Sp. z o.o. (Республіка Польща) укладений контракт № 448, за яким постачальник зобов`язався передати у власність замовника, а замовник прийняти і оплатити товари оборонного призначення. Кількість та номенклатура товару наведена у специфікації (додаток 1 до контракту), яка є його невід`ємною частиною.

Пунктом 5.2 контракту передбачено, що оплата загальної вартості товару буде здійснюватися на умовах 97 % попередньої оплати, а оплата у розмірі 3 % загальної вартості контракту, здійснюється протягом 5 днів після отримання товару в повному обсязі та підписання сторонами актів прийому-передачі товару.

Згідно з пунктом 3.10 контракту постачальник зобов`язується поставити товар у строк, зазначений у графіку поставки, але не більше 135 днів з моменту здійснення разового платежу попередньої оплати.

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 жовтня 2025 року у справі № 109/2025 стягнуто з NAVITEC Sp. z o.o. на користь військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України штрафні санкції, проценти за користування коштами та відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Порядок оскарження рішень міжнародних комерційних арбітражів встановлено Розділом VIII ЦПК України.

Відповідно до частин 2, 4 статті 454 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оспорено в порядку, передбаченому цим розділом, якщо місце арбітражу знаходиться на території України.

Заява про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного загального суду за місцезнаходженням арбітражу.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітраж - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки № 1 і № 2 до цього Закону).

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Згідно з положеннями частини 1 статті 20 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. У разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 454 ЦПК України сторони мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу. Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оспорено в порядку, передбаченому цим розділом, якщо місце арбітражу знаходиться на території України. Заява про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного загального суду за місцезнаходженням арбітражу.

Частиною 1 статті 459 ЦПК України передбачено, що рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Відповідно до частини 2 статті 459 ЦПК України, яка узгоджується із частиною 2 статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо: 1) сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або б) її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; 2) суд визначить, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.

Зміст статті 459 ЦПК України свідчить про те, що тягар доведення наявності підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу покладається на сторону, яка звертається із заявою про скасування такого рішення.

Державні суди і міжнародний комерційний арбітраж як юрисдикційні форми захисту цивільних прав є незалежними один від одного. Передумовою цього є визнання обов`язковості арбітражної угоди (стаття 3 Нью-Йоркської Конвенції 1958 року, стаття 5 Конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, статті 7 і 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», пункт 6 частини першої статті 257 ЦПК України).

Правовідносини щодо визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів в Україні врегульовані, крім іншого, Нью-Йоркською Конвенцією, яка набула чинності для України 10 січня 1961 року.

Відповідно до статті ІІІ Нью-Йоркської конвенції кожна держава, яка є її учасницею, визнає арбітражні рішення обов`язковими і приводить їх до виконання згідно з процесуальними нормами тієї території, на якій запитується визнання та приведення до виконання цих рішень, на умовах, передбачених цією Конвенцією.

Також відповідні правовідносини регулюються в Україні й Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж від 21 квітня 1961 року, яка має статус ратифікованої Україною з 25 січня 1963 року (далі - Європейська конвенція).

Водночас арбітражний розгляд справи як інститут приватного вирішення спору не виключає взаємодії із державними судами. Згідно із законодавством України державні суди виконують щодо міжнародного комерційного арбітражу дві функції: функцію сприяння і функцію контролю. Остання передбачає, у тому числі перевірку законності арбітражного рішення, що здійснюється під час розгляду заяви про скасування арбітражного рішення або про визнання і надання дозволу на виконання арбітражного рішення.

Рішення національного суду про скасування арбітражного рішення може бути винесено лише за наявності (доведеності) однієї з підстав, передбачених частиною 2 статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», частиною 2 статті 459 ЦПК України.

Отже, законодавство України, допускаючи оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу шляхом подання заяви про його скасування, визначає вичерпний перелік підстав, за наявності однієї з яких арбітражне рішення може бути скасоване.

При цьому, згідно зі статтею 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачено в цьому Законі.

Таким чином, під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу, повноваження національного суду є обмеженими, оскільки національний суд не має повноважень з перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку.

Заперечуючи проти оскаржуваного рішення міжнародного арбітражного суду, заявник посилається на те, що клопотання про відвід арбітра та допит свідка були розглянуті поверхнево, без належної оцінки та мотивів відхилення. Також посилався на те, що указане арбітражне рішення суперечить публічному порядку України, оскільки арбітражним судом порушено принципи змагальності, рівності та пропорційності стягнутих збитків.

Стаття 459 ЦПК України не містить визначення того, що розуміється під публічним порядком.

У постанові Верховного Суду від 23 липня 2018 року у справі № 796/3/2018 вказано, що під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Міжнародний публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи: у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, не порушення територіальної цілісності тощо.

Тобто правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний і державний порядок.

Об`єктом застереження про публічний порядок є міжнародні приватноправові відносини, а предметом - незастосування іноземного права, яке обране для регулювання цивільно-правових відносин з іноземним елементом, якщо його застосування порушує публічний порядок держави. У цьому разі застереження про публічний порядок врегульовує самостійну сферу суспільних відносин, яка не залежить від сфери міждержавних відносин.

Враховуючи вищенаведене, посилання на порушення публічного порядку може мати місце тільки у випадках, коли арбітражне рішення суперечить основами правопорядку держави.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2018 року в справі № 761/46285/16, від 14 січня 2021 року у справі № 824/178/19.

Однак доводи заяви NAVITEC Sp. z o.o. (Республіка Польща) щодо порушення арбітражним рішенням публічного порядку України зводиться до незгоди з застосуванням норм матеріального та процесуального права, умов контакту при вирішенні спору і зокрема правильністю його вирішення по суті (визначення розміру штрафних санкцій) та не свідчить про порушення публічного порядку.

Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують чинні в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя.

Отже, остаточність арбітражних рішень у міжнародному комерційному арбітражі повинна поважатися, за винятком надзвичайних обставин (Рекомендації Асоціації міжнародного права щодо публічного порядку, прийняті у місті Нью-Делі у 2002 році). Таких надзвичайних обставин (пункт 1 (d)) цих Рекомендації) заявник не довів.

Очевидне неправильне застосування арбітражним судом фундаментальних норм національного матеріального права чи грубе порушення норм процесуального права може привести до порушення публічного порядку України та підлягає оцінці національним судом під час оспорення рішення арбітражного суду.

Разом з тим, рішення міжнародних комерційних арбітражів, якими спір суб`єктів господарських правовідносин шляхом встановлення обставин, які стосуються порядку виконання зобов`язання, які виникли між учасниками, не суперечать публічному порядку України.

Також заявником не надано доказів на підтвердження того, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 жовтня 2025 року у справі № 109/2025 спрямоване на втручання у публічний порядок держави Україна.

Оскаржуване рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та щодо боржника як окремої юридичної особи й самостійного учасника господарського обороту, тому таке рішення не суперечить публічному порядку України, не загрожує її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканності, конституційним правам, свободам, гарантіям.

Також доводи заяви зводяться до непропорційності вручання у права компанії внаслідок стягнення міжнародним арбітражем значної суми штрафних санкцій за прострочення поставки товару.

Водночас, нарахування таких санкцій передбачено умовами укладеного між сторонами контракту, вирішення спорів за яким віднесено до юрисдикції міжнародного арбітражного суду.

Крім того, під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу, повноваження національного суду є обмеженими (враховуючи те, що сторони добровільно довірили вирішення спору арбітражу), оскільки національний суд не має повноважень з перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті від 15 жовтня 2025 року № 109/2025 не суперечить публічному порядку України, оскільки цим рішенням вирішено питання приватних правовідносин, а обставини, встановлені цим рішенням, стосуються порядку виконання зобов`язань, які виникли між учасниками цієї справи на підставі укладеного ними контракту.

Також відсутні підстави для висновку про порушення при розгляді справи № 109/2025 засад змагальності та рівності сторін.

Зі змісту рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті від 15 жовтня 2025 року № 109/2025 вбачається, що Арбітражним судом вирішено заявлений відповідачем відвід одноособовому арбітру Крупчану О. та клопотання про виклик свідка.

Процесуальний порядок розгляду клопотання про відвід арбітра та правові висновки щодо його вирішення викладені у пунктах 18, 19, 22, 23, 26, 27, 42 зазначеного рішення міжнародного комерційного арбітражу, щодо клопотання про виклик свідка - у пунктах 20, 21, 29 38.2.

Судом враховано закріплений статтею 13 Конституції України принцип рівності усіх суб`єктів права власності і господарювання у забезпечення захисту їхніх прав та обов`язків, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме справедливості, добросовісності і розумності, обов`язковості для сторін умов договору, необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін.

Таким чином NAVITEC Sp. z o.o. (Республіка Польща) не обґрунтовано, які саме обставини не були враховані міжнародним арбітражем при розгляді справи, вирішенні клопотання про відвід арбітра та про виклик свідка, а також не доведено які саме істотні порушення процесуального законодавства були допущені міжнародним комерційним арбітражним судом, що суперечило б принципам змагальності і рівності сторін.

Суд також зауважує, що NAVITEC Sp. z o.o. у своїй заяві посилається на те, що підставою для скасування рішення є п. 2 (б) ч. 2 статті 459 ЦПК України, що передбачає, що рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення.

Однак заява не містить доводів про неналежне повідомлення відповідача про арбітражний розгляд.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав, передбачених статтею 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», для скасування оспорюваного заявником рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті від 15 жовтня 2025 року № 109/2025.

За таких обставин заява представника NAVITEC Sp. z o.o. (Республіка Польща) - адвоката Портного М.І. про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 жовтня 2025 року у справі № 109/2025 задоволенню не підлягає

Відповідно до пункт 2 частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом заяви, не відшкодовуються та покладаються на заявника.

Керуючись статтями 457, 458 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні заяви представника NAVITEC Sp. z o.o. (Республіка Польща) - адвоката Портного Миколи Івановича про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 жовтня 2025 року у справі № 109/2025.

Залишити рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 жовтня 2025 року у справі № 109/2025 без змін.

Ухвала може бути оскаржена у 15-денний термін з дня її постановлення до Верховного Суду .

Дата складення повного судового рішення 03 листопада 2026 року.

Суддя Г.І. Мостова