Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, [email protected], ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
03 листопада 2026 року № 520/35869/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бадюков Ю.В.,
при секретарі судового засідання – Трунов М.В.,
за участі представників:
заявника – Середич М.І.,
відповідача – Оріщенко Н.С.,
розглянувши у в приміщенні суду в м. Харкові матеріли заяви
Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" (вул. Центральна, буд. 1, с. Веселе, Лозівський район, Харківська область, 64650, ЄДРПОУ 34174009)
про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, -
ВСТАНОВИВ:
До Харківського окружного адміністративного суду із заявою звернулося Головне управління ДПС у Харківській області (надалі – заявник, позивач, ГУ ДПС, контролюючий орган) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" (надалі – відповідач, ТОВ «Краєвид Агро», товариство), в якій просить суд:
- підтвердити обгрунтованість адміністративного арешту майна платника податків Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО» (код в ЄДРПОУ 34174009) застосованого на підставі рішення ГУ ДПС.
В обґрунтування вимог заяви зазначено, що підприємством не допущено посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. У зв`язку з цими обставинами рішенням заступника начальника Головного управління ДПС у Харківській області №62389/20-40-07-01-10 від 30.10.2026 про застосування адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО» у зв`язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, за підтвердженням обґрунтованості якого заявник звернувся до суду з даною заявою.
Таким чином, фактичними обставинами, що зумовили звернення до суду із цією заявою, є недопуск уповноваженими особами ТОВ " КРАЄВИД АГРО " посадових осіб ГУ ДПС у Харківській області до проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2026 справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду на 03.11.2026.
Відзив від відповідача на адресу суду надійшов в строки, передбачені статтею 162 КАС України та встановлені судом.
У відзиві представником відповідача зазначено, що ним не здійснювався недопуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки, а заявлялось про неможливість її проведення, яка обмовлена безпековою ситуацією у місці знаходження відповідача, постійними повітряними тривогами та обстрілами. Крім того, з посиланням на приписи п.п. 4 підпункту 69.35-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України стверджує про наявність мораторію, оскільки село Веселе Лозівського району Харківської області (Лозівської міської територіальної громади) (код UA63100050140036772) є територією можливих бойових дій. Наголошував на незаконність та безпідставність прийнятого наказу про проведення перевірки, який оскаржується в судовому порядку у справі № 520/31714/26.
У судовому засіданні представник заявника підтримала свою позицію та просила задовольнити подану заяву.
Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні заяви.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дослідивши норми матеріального та процесуального права, зазначає таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що ГУ ДПС в Харківській області видало наказ від 22.09.2026 року № 4114-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО» (код ЄДРПОУ 34174009)».
Ухвалою ХОАС від 02.10.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі №520/31714/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО» до Головного управлінням ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу.
29.10.2026 на підставі наказу від 22.09.2026 року № 4114-п, службових посвідчень посадових осіб контролюючого органу, а також направлення від 07.10.2026 № 7822, від 07.10.2026 № 7823, від 07.10.2026 № 7824, здійснено вихід посадовою особою ГУ ДПС на перевірку за податковою адресою платника податків та вручено копію наказу, пред`явлено направлення на перевірку представнику підприємства, а також пред`явлено для ознайомлення службові посвідчення посадових осіб. Представник підприємства після ознайомлення з документами для перевірки відмовив у допуску посадових осіб ГУ ДІІС до проведення перевірки, що в свою чергу засвідчено актом від 29.10.2026 № 8048/20-40-07- 01-05/34174009.
У зазначеному акті про відмову в допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки від 29.10.2026 № 8048/20-40-07- 01-05/34174009 представником товариства за довіреністю Соколик І.В. власноруч вказано наступні причини відмови: «з викладеним в акті не погоджуюсь. Недопуск здійснено правомірно на підставі п. 81.1 ст. 81 ПК України та з урахуванням дії мораторію на проведення перевірки. Письмові пояснення від 29.10.2026 надано окремим документом на одному аркуші».
30.10.2026 на підставі пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПКУ у зв`язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки ГУ ДПС прийнято рішення №62389/20-40-07-01-10 про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО» згідно з яким вирішено застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО», що перебуває (розміщене, зберігається) зокрема, але не виключно, за адресою: 64653, Харківська область, Лозівський район, с. Веселе, вул. Центральна, буд. 1.
У зв`язку із чим, 30.10.2026 ГУ ДПС у Харківській області звернулось до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО» (код в ЄДРПОУ 34174009) застосованого на підставі рішення ГУ ДПС.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини, що склалися у справі, є Податковий кодекс України.
Згідно з пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний, зокрема: не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи (підпункт 16.1.9); допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом (підпункт 16.1.13).
Відповідно до пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право:
- проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4);
- доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об`єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов`язані з іншими об`єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу (підпункт 20.1.13).
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Нормами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред`явлення або ненадіслання у визначених цим Кодексом випадках платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.
Пунктом 81.2 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.
Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені у статті 94 Податкового кодексу України.
Пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.
Відповідно до пункту 94.5 статті 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним.
Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.
Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, яке полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується така обставина: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.
Пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.02.2023 у справі № 640/17091/21 зазначив, що під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення.
Також Верховний Суд у зазначеній постанові вказав таке:
"У разі створення платником податків перешкод у реалізації податковим органом своєї компетенції (права на проведення перевірки за наявності законних підстав) безпосередньо Податковий кодекс України встановлює право на вжиття способу забезпечення виконання платником податків його обов`язків - застосування адміністративного арешту майна. Відповідно, можливість вжиття цього способу не може ставитися в пряму залежність від оцінки самим платником податків законності підстав для проведення податкової перевірки, відмова у допуску до проведення якої або відмова від проведення якої з боку цього платника податків і передбачені як одна із підстав для застосування адміністративного арешту майна."
На виконання вимог частини другої статті 356 КАС України Верховним Судом у зазначеній постанові сформульовано такий правовий висновок:
"Під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення. Обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входить до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України. Суд звертає увагу на те, що у випадку наявності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про його припинення, якщо в подальшому наказ про проведення перевірки буде визнано незаконним.".
Верховний Суд у постанові від 21.05.2026 у справі № 240/26673/25 підтвердив наведений підхід.
Зокрема, наявність спору про право у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України має вбачатися саме на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою контролюючого органу, передбаченою частиною першою статті 283 КАС України. При цьому у справах за заявою контролюючого органу, передбаченою пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України, заперечення платника податків щодо правомірності проведення податкової перевірки, які полягають у оскарженні відповідного наказу про її проведення чи дій контролюючого органу при її проведенні, не можуть розглядатися як "спір про право".
Звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про визнання протиправним рішення податкового органу про проведення податкової перевірки чи про застосування адміністративного арешту майна або дій такого органу при проведенні перевірки підпадає під поняття публічно-правового спору. Визначення цього терміну не дає підстав для висновку, що "публічно-правовий спір" є тотожним терміну "спір про право".
Разом із тим суд зазначає, що відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області були виконані передбачені статтею 81 Податкового кодексу України умови допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки, зокрема було пред`явлено усі належні документи.
Втім, ознайомившись із зазначеними документами, представник платника податків відмовився від допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки, що слугувало підставою для прийнятого рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.
Саме з посиланням на обставини відмови відповідача від допуску до проведення перевірки заявник вказує на наявність підстав для застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.
В якості підстави недопуску представник відповідача зазначив, що наказ № 4114-п від 22.09.2026 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро» (код ЄДРПОУ 34174009) є протиправним та оскаржено в судовому порядку.
Суд оцінює наведені доводи критично, оскільки суб`єктивний висновок платника податків щодо протиправності призначення перевірки не звільняє його від обов`язку діяти в межах та у спосіб, визначених законом, та не нівелює правових наслідків недопуску до проведення перевірки за наявності формально визначених підстав для її призначення.
При цьому суд зазначає, що незгода платника податків із підставами видання наказу про проведення перевірки не віднесена законодавцем до вичерпного переліку підстав для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної перевірки, визначених абзацом п`ятим пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.
Таким чином, оскарження або заперечення законності призначення перевірки саме по собі не надає платнику податків права на недопуск посадових осіб контролюючого органу, якщо останні діють на підставі належно оформленого наказу та інших передбачених законом документів.
Суд також ураховує, що обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки входить до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23.02.2023 у справі № 640/17091/21, в якій зазначено, що оцінка правомірності недопуску до перевірки є самостійним предметом судового дослідження.
Водночас суд наголошує, що у цій справі предметом розгляду є наявність правових підстав для застосування заходу у вигляді арешту майна, тоді як питання оскарження наказу № 4114-п від 22.09.2026 є предметом розгляду в іншому судовому провадженні.
За таких обставин доводи відповідача щодо незаконності підстав призначення перевірки не можуть бути прийняті судом як належне обґрунтування правомірності недопуску до її проведення у межах даної справи.
Тому в межах розгляду заяви про підтвердження адміністративного арешту майна не здійснюється повна перевірка правомірності призначення перевірки, оскільки це є предметом окремого позову.
При цьому акти суб`єкта владних повноважень є обов`язковими до виконання, доки не визнані протиправними у встановленому порядку.
Надання платнику податків права самостійно оцінювати законність перевірки та на цій підставі відмовляти у допуску фактично призвело б до блокування контрольних функцій держави.
У разі відсутності ознак очевидної протиправності перевірки закон передбачає альтернативний механізм захисту - оскарження, а не недопуск.
Необхідно наголосити, що предметом судового оскарження, як правило, може бути результат реалізації повноваження контролюючого органу (а саме - рішення контролюючого органу, припис, постанова про накладення штрафних санкцій тощо). До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинені ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Слід також урахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17:
"Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення."
Як правило, оцінка дій службових осіб контролюючого органу може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такої перевірки.
Оскільки судом встановлено, що відповідач без достатніх підстав відмовився від допуску до проведення перевірки, факт чого у встановлений ПК України спосіб задокументований актом, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків, адже його застосовано за наявності підстав, визначених підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 12.04.2023 у справі №380/6993/22, від 23.02.2023 у справі №640/17091/21, від 11.01.2024 у справі №520/19803/23, від 21.05.2026 у справі № 240/26673/25 оскарження платником податків наказу контролюючого органу про проведення перевірки, дій контролюючого органу при її проведенні, чи рішення про застосування адміністративного арешту майна, не є спором про право у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Верховний Суд звернув увагу на те, що у випадку наявності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про його припинення, якщо в подальшому наказ про проведення перевірки буде визнано незаконним.
Отже, застосований захід є тимчасовим, підлягає судовому контролю та може бути скасований. Це свідчить про його співмірність - до моменту з`ясування правомірності недопуску посадових осіб контролюючого органу до здійснення ними основних функціональних повноважень.
Суд установив, що податковим органом дотримано процедуру призначення перевірки (видано наказ, оформлено направлення, пред`явлено посвідчення), а факт недопуску належно зафіксований. При цьому незгода платника з підставами та правомірністю перевірки не дає права на недопуск, оскільки законність призначення перевірки має оцінюватися в окремому судовому провадженні, а акти податкового органу є обов`язковими до виконання, доки не скасовані.
Також суд зазначає, що поняття "спір про право" у розумінні статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України охоплює випадки наявності між сторонами невирішеного матеріально-правового конфлікту, вирішення якого потребує повного та всебічного дослідження обставин справи у порядку позовного провадження. Такий спір має місце, зокрема, коли встановлення підстав для вчинення відповідних дій суб`єктом владних повноважень є неможливим без здійснення поглибленого аналізу правовідносин сторін або коли відсутній чи є очевидно дефектним акт, що слугує правовою підставою для таких дій, а спір фактично стосується правомірності податкового обов`язку, а не процедури.
Водночас сам факт оскарження платником податків наказу про проведення перевірки не свідчить про наявність спору про право у наведеному розумінні. Наявність такого провадження не змінює характеру спірних правовідносин у даній справі та не впливає на обсяг судового контролю, який обмежується перевіркою формальних підстав для застосування адміністративного арешту.
Інше тлумачення призвело б до фактичного унеможливлення застосування передбачених законом заходів реагування у випадках недопуску до перевірки, оскільки оскарження наказу могло б використовуватися як засіб уникнення виконання обов`язків, установлених податковим законодавством, що суперечить завданню адміністративного судочинства та принципу ефективності правозастосування.
З матеріалів справи встановлено, що Головне управління ДПС у Харківській області в повному обсязі та у визначені законодавством строки виконало покладені на нього процедурні обов`язки, зокрема належним чином зафіксувало факт недопуску посадових осіб до перевірки актом, прийняло рішення про застосування умовного адміністративного арешту та своєчасно звернулося до суду із заявою про підтвердження його обґрунтованості.
Судовий контроль у термінових справах за заявами податкових органів обмежений виключно перевіркою наявності формальних і законних підстав для застосування адміністративного арешту, тоді як повна правова оцінка законності видання наказу є предметом дослідження в окремому позовному провадженні, яке не зупиняє дію актів суб`єкта владних повноважень.
Розглянувши подані заявником документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 8 статті 283 КАС України рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4, 7 частини першої цієї статті, підлягає негайному виконанню.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 283, 295 КАС України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Заяву Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" (вул. Центральна, буд. 1, с. Веселе, Лозівський район, Харківська область, 64650, ЄДРПОУ 34174009) про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - задовольнити.
Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО» (код в ЄДРПОУ 34174009) застосованого на підставі рішення ГУ ДПС у Харківській області №62389/20-40-07-01-10 про застосування умовного адміністративного арешту майна.
Допустити негайне виконання рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене та проголошене у судовому засіданні 03 листопада 2026 року.
Суддя Бадюков Ю.В.