ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 141101621

Озвучення тимчасово недоступне

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]

УХВАЛА

"02" листопада 2026 р. Справа№ 910/11071/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши заяви ПАТ «Златобанк» (вх. ПАГС № 09.1-11/248/25 від 15.01.2025) та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» (вх. ПАГС № 09.1-11/382/25 від 24.01.2025) про процесуальне правонаступництво, подані у межах провадження порушеного за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (вх. ПАГС №09.1-04.1/6623/23 від 25.08.2023)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2023

у справі № 910/11071/23 (суддя Івченко А.М.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Вей Капітал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика»

про банкрутство,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у справі №910/11071/23, зокрема, відкрито провадження про банкрутство ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (Товариство); визнано вимоги кредитора ТОВ «Інтер Вей Капітал» (далі також - Ініціюючий кредитор) до ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» на загальну суму 1 023 862,68 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика»; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Баранова Т.О. та призначено попереднє засідання суду у справі.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ПАТ «Златобанк» (далі також - Банк) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика».

Банком зазначено дві підстави апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції:

1) порушення права Банку на розгляд судових спорів за участю АТ «Златобанк» та ТОВ «ТЛК «Арктика» «судом, визначеним законом», оскільки відповідно до ст. 7 КУзПБ буде змінено підсудність таких справ;

2) наявність прав вважати Банк забезпеченим кредитором, оскільки кредитний договір, укладений між Банком та ТОВ «ТЛК «Арктика» забезпечено договором іпотеки від 31.05.2012 №2614.

Після порушення провадження за поданою Банком апеляційною скаргою, до Північного апеляційного господарського суду від Банку надійшло клопотання про заміну ПАТ «Златобанк» на процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» згідно зі ст. 52 ГПК України (вх. ПАГС № 09.1-11/248/25 від 15.01.2025).

Клопотання мотивовано наступним:

21.05.2024 відбулись успішні електронні торги з продажу пулу активів ПАТ «Златобанк», результати яких оформлені протоколом №GFD001-UA-20240508-68848 від 21.05.2024. Переможцем торгів стало ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс», з яким було укладено відповідні договори відступлення прав.

Зокрема, 06.06.2024 укладено договір про відступлення прав вимоги, додатком до якого є Реєстр прав вимоги до боржників, які відступаються за вказаним договором (далі - Договір відступлення прав), за умовами якого:

- Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - "Боржники", включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - «Права вимоги». Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором (пункт 1);

- Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п.4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пені, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосування наслідків реституції при недійсності правочинів, право застосування наслідків недійсного/нікчемного правочину, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників, тощо. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів (пункт 2);

- сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 35 326 399,57 грн без ПДВ. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 15 цього Договору, на підставі протоколу №GFD001-UA-20240508-68848 від 21.05.2024, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор (пункт 4).

- факт оплати за Договором відступлення від 06.06.2024 підтверджується платіжною інструкцією №107 від 03.06.2024 про оплату за лот №GL18N625929, протокол №GFD001-UA-20240508-68848 від 21.05.2024.

- умовами Договору відступлення прав, а також пунктами 14, 17, 24 Додатку №1 до нього визначено, що до Нового кредитора переходять належні Банку права вимоги до боржників:

- ТОВ «ТЛК «Арктика» за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010 з усіма договорами забезпечення;

- ТОВ «Пашківочка» за кредитним договором №123/12-KLMV від 30.05.2012 з усіма договорами забезпечення;

- ТОВ «Пашківка» за кредитним договором №КД 110/12-KL від 21.05.2012, з усіма договорами забезпечення;

- в тому числі за договором іпотеки, укладеним між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ТЛК «Арктика» від 31.05.2012 № 2614;

- на переконання заявника, оскільки права вимоги за усіма кредитними та іпотечними договорами, на підставі яких банк обґрунтовує порушення своїх прав/інтересів в ході апеляційного оскарження ухвали Господарського суду м. Києва від 02.08.2023 у справі №910/11071/23, відступлені банком на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс», то на підставі ст. 52 ГПК України наявні підстави для заміни ПАТ «Златобанк», як учасника справи № 910/11071/23 та який подав апеляційну скаргу, на правонаступника - ТОВ «Ю-Бейс».

Також, до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «ФК «Ю-Бейс» надійшла заява про заміну сторони у справі правонаступником (вх. ПАГС № 09.1-11/382/25 від 24.01.2025), в якій останній просив замінити сторону (скаржника) у справі №910/11071/23 про банкрутство ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» з ПАТ «Златобанк» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Ю-Бейс» згідно ст. 52 ГПК України.

Заява мотивована наступним.

06.06.2024 між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» укладено договір про відступлення прав вимоги відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №GFD001-UA-20240508-68848 від 21.05.2024, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстровано в реєстрі за № 965, додатком до якого є Реєстр прав вимоги до боржників, які відступаються за вказаним договором (далі - Договір відступлення прав), за умовами якого:

- Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - "Боржники", включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - «Права вимоги». Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором (пункт 1);

- Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п.4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пені, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосування наслідків реституції при недійсності правочинів, право застосування наслідків недійсного/нікчемного правочину, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників, тощо. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів (пункт 2);

- сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 35 326 399,57 грн без ПДВ. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 15 цього Договору, на підставі протоколу №GFD001-UA-20240508-68848 від 21.05.2024, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор (пункт 4).

- факт оплати за Договором відступлення від 06.06.2024 підтверджується платіжною інструкцією №107 від 03.06.2024 про оплату за лот №GL18N625929, протокол №GFD001-UA-20240508-68848 від 21.05.2024.

- умовами Договору відступлення прав, а також пунктами 14, 17, 24 Додатку №1 до нього визначено, що до Нового кредитора переходять належні Банку права вимоги до боржників:

- ТОВ «ТЛК «Арктика» за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010 з усіма договорами забезпечення;

- ТОВ «Пашківочка» за кредитним договором №123/12-KLMV від 30.05.2012 з усіма договорами забезпечення;

- ТОВ «Пашківка» за кредитним договором №КД 110/12-KL від 21.05.2012, з усіма договорами забезпечення;

- в тому числі за договором іпотеки, укладеним між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ТЛК «Арктика» від 31.05.2012 № 2614;

- на переконання заявника, оскільки права вимоги за усіма кредитними та іпотечними договорами, на підставі яких банк обґрунтовує порушення своїх прав/інтересів при апеляційному оскарженні ухвали Господарського суду м. Києва від 02.08.2023 у справі №910/11071/23, відступлені банком на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс», то на підставі ст. 52 ГПК України, ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, наявні підстави для заміни ПАТ «Златобанк», як учасника справи № 910/11071/23 та яким подано апеляційну скаргу, на правонаступника - ТОВ «Ю-Бейс».

Також, до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Біпродукт» надійшла заява (вх. ПАГС № 09.1-11/375/25 від 24.01.2025), в якій останній просить замінити учасника апеляційного провадження (первісного апелянта) за апеляційною скаргою ПАТ «Златобанк» на ухвалу господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у справі №910/11071/23 за заявою ТОВ «Інтер Вей Капітал» до ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» про відкриття провадження у справі про банкрутство - ПАТ «Златобанк», в порядку правонаступництва на двох апелянтів: ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Біпродукт» згідно ст.52 ГПК України.

Заява мотивована наступним:

- 29.10.2010 між ПАТ «Златобанк» (Банк) та ТОВ «ЛЦ Скандинавія» (після зміни назви - ТОВ «ТЛК «Арктика» (позичальник)) укладено кредитний договір №153/10-KL, до якого в подальшому сторонами вносилися зміни згідно додаткових договорів та договорів про внесення змін;

- в рахунок забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з кредитного договору №153/10-KL, 31.05.2012 між ПАТ «Златобанк» (іпотекодержатель) та ТОВ «ТЛК «Арктика» (іпотекодавець) укладено договір іпотеки;

- також, з метою забезпечення виконання позичальником - ТОВ «ТЛК «Арктика» зобов`язання, що випливає із кредитного договору №153/10-KL, згідно договору №3 застави майнових прав від 06.06.2011 передано в заставу частку в статутному капіталі ТОВ «ТЛК «Арктика» в розмірі 500 000,00 грн;

- внаслідок невиконання ТОВ «ТЛК «Арктика» взятих на себе за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010 зобов`язань перед ПАТ «Златобанк», останнім влітку 2015 року ініційовано судовий спір про звернення стягнення на предмет застави за договором застави №3 від 06.06.2011 в рахунок погашення відповідної заборгованості, який розглядався Господарським судом міста Києва (справа №910/22529/15);

- за наслідками розгляду справи № 910/22529/15 позов ПАТ «Златобанк» до ТОВ «Біпродукт» задоволено та в рахунок погашення заборгованості ТОВ «ТЛК «Арктика» за кредитним договором №153/10-KL від 29.10.2010 (яка складалася із заборгованості за основним боргом (кредитом в доларах США) в сумі 7 717 286,23 доларів США, за процентами в сумі 163 915,41 доларів США; по сплаті пені в сумі 132 610,62 грн та штрафу за неналежне виконання зобов`язань в сумі 5 000,00 грн), звернуто стягнення на предмет застави, що належить ТОВ «Біпродукт», а саме: частку в статутному капіталі ТОВ «ТЛК «Арктика» в розмірі 500 000,00 грн, що відповідає 25% статутного капіталу товариства, шляхом визнання права власності АТ «Златобанк» на таку частку;

- тобто виконання зобов`язань ТОВ «ТЛК «Арктика» перед ПАТ «Златобанк» за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010, окрім іпотеки за договором іпотеки від 31.05.2012, також було забезпечено заставою згідно договору застави №3 від 06.06.2011, на предмет якої Банком було звернуто стягнення з метою задоволення своїх вимог;

- ТОВ «Біпродукт» набуло статусу кредитора ТОВ «ТЛК «Арктика» у відносинах за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010 в межах суми вимоги у розмірі 45 567 680,00 грн;

- звернення стягнення на заставне майно призвело до зменшення загальної суми заборгованості за кредитним договором і, як наслідок, права, які були набуті ТОВ «Біпродукт» до ТОВ «ТЛК «Арктика» за кредитним договором №153/10 KL від 29.10.2010 на суму 45567680,00 грн, не були предметом лоту GL18N625929 на електронних торгах з продажу пулу активів ПАТ «Златобанк», результати яких оформлені протоколом №GFD001-UA-20240508-68848 від 21.05.2024;

- відповідно, ТОВ «Біпродукт» на підставі ст. 52 ГПК України просив замінити первісного апелянта за апеляційною скаргою ПАТ «Златобанк», в порядку правонаступництва, на двох апелянтів: ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» і ТОВ «Біпродукт».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 заяви ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» про процесуальне правонаступництво задоволено, заяву ТОВ «Біпродукт» про заміну учасника апеляційного провадження (первісного апелянта) правонаступником задоволено частково, здійснено заміну учасника апеляційного провадження (первісного апелянта) ПАТ «Златобанк» в порядку правонаступництва на двох апелянтів: ТОВ «ФК «Ю-Бейс» та ТОВ «Біпродукт», апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Ю-Бейс» та ТОВ «Біпродукт» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 закрито.

Суд першої інстанції, розглядаючи подані Банком, ТОВ «ФК «Ю-Бейс» та ТОВ «Біпродукт» заяви, керуючись нормами статей 512, 514, 528, 546, 572 ЦК України, статті 52 ГПК України дійшов висновку про наявність правових і фактичних підстав для заміни учасника апеляційного провадження (первісного апелянта) за апеляційною скаргою ПАТ «Златобанк» в порядку правонаступництва на двох апелянтів: ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» і ТОВ «Біпродукт».

При цьому, апеляційний суд зауважив, що ТОВ «Біпродукт» набуло статусу кредитора ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» у відносинах за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010 в межах суми вимоги у розмірі 45 567680,00 грн.

Оскільки звернення стягнення на заставне майно призвело до зменшення загальної суми заборгованості за кредитним договором і, як наслідок, права, які були набуті ТОВ «Біпродукт» до ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» за кредитним договором №153/10 KL від 29.10.2010 на суму 45 567 680,00 грн, не були предметом лоту GL18N625929 на електронних торгах з продажу пулу активів ПАТ «Златобанк», результати яких оформлені протоколом №GFD001-UA-20240508-68848 від 21.05.2024.

Постановою Верховного Суду від 17.06.2025 у справі №910/11071/23 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 скасовано в частині задоволення заяв ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» про процесуальне правонаступництво, закриття апеляційного провадження та в цій частині направлено справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, в іншій частині ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 у справі №910/11071/23 залишено без змін. Верховний Суд зауважив, що суд апеляційної інстанції не здійснив перевірку аргументів ТОВ «ТЛК «Арктика» щодо правонаступництва ПАТ «Златобанк».

За наслідками нового розгляду заяв ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» про процесуальне правонаступництво, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 заяви ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» про процесуальне правонаступництво задоволено, замінено учасника апеляційного провадження (первісного апелянта) за апеляційною скаргою ПАТ «Златобанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у справі №910/11071/23 за заявою ТОВ «Інтер Вей Капітал» до ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку правонаступництва на ТОВ «ФК «Ю-Бейс».

Апеляційний суд, розглядаючи подані ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» заяви про процесуальне правонаступництво, керувався нормами статей 512, 514 ЦК України, статті 52 ГПК України та виходив з того, що відповідно до пункту 1 Договору відступлення прав вимоги та пункту 24 Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги від 06.06.2024, від ПАТ «Златобанк» до ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» перейшло право вимоги до ТОВ «ТЛК «Арктика» за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010 та договорами забезпечення до нього, на підставі яких банк обґрунтовує порушення своїх прав/інтересів при апеляційному оскарженні ухвали Господарського суду м. Києва від 02.08.2023 у справі №910/11071/23, що є підставою для заміни ПАТ «Златобанк», як учасника справи № 910/11071/23 та особи, яка подала апеляційну скаргу, на правонаступника - ТОВ «Ю-Бейс».

Одночасно, на виконання вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 17.06.2025, апеляційний суд встановив що, аргументи ТОВ «ТЛК «Арктика» зводяться до того, що підстави для заміни первісного апелянта - ПАТ «Златобанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» відсутні, адже як на момент ініціювання апеляційного провадження, так і на момент проведення відкритих торгів (аукціону) від 21.05.2024, AT «Златобанк» не володіло жодними правами, пов`язаними із правовідносинами за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010 чи договором іпотеки від 31.05.2012, а єдиним учасником таких відносин з правами кредитора залишилося ТОВ «Біпродукт». Відповідно договір про відступлення права вимоги від 06.06.2024 між AT «Златобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» за результатами відкритих торгів (аукціону) не відбувся (тобто є неукладеним) в частині відчуження прав вимог до ТОВ «ТЛК «Арктика».

Відхиляючи наведені ТОВ «ТЛК «Арктика» аргументи, апеляційний суд підкреслив, що підстави, на які посилається товариство, не є достатніми для відмови у задоволенні поданих Банком та ТОВ «Ю-Бейс» заяв про правонаступництво, оскільки оцінка відповідних правочинів (договору про відступлення права вимоги від 06.06.2024 між AT «Златобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» за результатами відкритих торгів (аукціону) як укладеного чи неукладеного в частині відчуження прав вимог до ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика, як і чинності або нечинності договору про розірвання договору іпотеки від 29.10.2014) не здійснюється в рамках розгляду клопотань ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво), а здійснюється за наслідком розгляду по суті відповідних кредиторських вимог сторони, яка обґрунтовує наявність або відсутність підстав для задоволення таких вимог (які обґрунтовуються саме наявністю відповідних прав) в рамках розгляду справи про банкрутство, з урахуванням, зокрема, і приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційний суд також зауважив, що факт існування та чинності застави або іпотеки, як способу забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «ТЛК «Арктика» перед ПАТ «Златобанк», з урахуванням того, що між ТОВ «ТЛК «Арктика» та ПАТ «Златобанк» було укладено договір від 29.10.2014 про розірвання Договору іпотеки, так і факт наявності або відсутності доказів наявності інших договорів застави або іпотеки, встановлюється за наслідками оцінки наявних у справі доказів, що здійснюється за результатами розгляду відповідних вимог по суті, а не на стадії розгляду клопотань ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво).

Також, апеляційним судом наголошено, що ПАТ «Златобанк» 31.08.2023 було подано до суду першої інстанції заяву про визнання кредиторських вимог до боржника - ТОВ «ТЛК «Арктика» за Кредитним договором від 29.10.2010 № 153/10-KL станом на 02.08.2023 на суму 586 471 841,04 грн. Подана заява станом на момент розгляду справи апеляційним судом - не розглянута.

При цьому, суд апеляційної інстанції підкреслив, що здійснює процесуальне правонаступництво виключно в межах даної справи, враховуючи наявність поданих документів, які оцінені виключно в межах наявності підстав для процесуального правонаступництва на підставі ст. 52 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Верховного Суду від 22.01.2026 касаційну скаргу ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» задоволено, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 (про процесуальне правонаступництво) у справі № 910/11071/23 скасовано, справу № 910/11071/23 у скасованій частині передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Скеровуючи справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду, Верховний Суд наголосив на передчасності розгляду поданих заяв та зазначив, що з огляду на наявність у суді першої інстанції нерозглянутої заяви з грошовими вимогами AT «Златобанк» у справі про банкрутство ТОВ «ТЛК «Арктика», враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство та необхідність дотримання стадійності її розгляду, суд апеляційної інстанції не був позбавлений права вирішити питання щодо зупинення апеляційного провадження до розгляду означеної заяви з грошовими вимогами. Таке зупинення саме за даних умов, з урахуванням стадійності провадження у справі про банкрутство, було б імовірно більш виправданим і розумним, аніж будь-яка інша процесуальна поведінка суду апеляційної інстанції.

У подальшому, під час нового розгляду Північним господарським апеляційним судом заяв ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» про процесуальне правонаступництво, від ТОВ «ФК «Ю-Бейс» надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі №910/11071/23 за апеляційними скаргами ПАТ «Златобанк» та АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 до розгляду Господарським судом міста Києва заяви ПАТ «Златобанк» з кредиторськими вимогами до ТОВ «ТЛК «Арктика».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 клопотання ТОВ «ФК «Ю-Бейс» про зупинення апеляційного провадження у справі задоволено частково, зупинено апеляційне провадження у справі №910/11071/23 за апеляційною скаргою ПАТ «Златобанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 до розгляду Господарським судом міста Києва заяви ПАТ «Златобанк» з кредиторськими вимогами до ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» та зобов`язано учасників провадження у справі повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення апеляційного провадження у справі №910/11071/23.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.06.2026 касаційні скарги ТОВ «ТЛК «Арктика» та ТОВ «Біпродукт» задоволено частково, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у справі №910/11071/23 скасовано, справу №910/11071/23 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

У цій постанові Верховний Суд зауважив, що, стверджуючи про наявність підстави для обов`язкового скасування оскаржуваної ухвали через те, що судом апеляційної інстанції було «забуто» про такого учасника справи як ТОВ «Біпродукт» (залученого як правонаступника AT «Златобанк» ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025), скаржник (ТОВ «Біпродукт») помилково посилається на приписи пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України, замість пункту 5 частини першої цієї статті.

Водночас, урахувавши принцип jura novit curia («суд знає закони») та обґрунтованість доводів скаржника у аспекті постановлення оскарженої ухвали за відсутності ТОВ «Біпродукт», належним чином неповідомленого про дату, час і місце судового засідання (доказів зворотного матеріали справи не містять), Верховний Суд дійшов висновку про наявність визначеної пунктом 5 частини першої статті 310 ГПК України підстави для обов`язкового скасування такої ухвали.

Взявши до уваги наявність підстави для обов`язкового скасування оскарженої ухвали та направлення цієї справи на новий апеляційний розгляд у відповідній частині, Верховний Суд підкреслив, що: «…не надає оцінку іншим доводам касаційних скарг (щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у вирішенні питання щодо наявності правових підстав для зупинення апеляційного провадження відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України).

Поряд з цим, Верховний Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідні доводи скаржників щодо порушення визначеної КУзПБ стадійності розгляду справи про банкрутство (у тому контексті, що першочергово має бути здійснено апеляційний перегляд ухвали місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство й лиш за тим - проведено попереднє засідання цього суду з визначенням кола кредиторів боржника, а не навпаки), як і аргументи щодо вже здійсненого вирішення питання правонаступництва у спірних правовідносинах з прийняттям остаточного судового рішення (постанова Верховного Суду від 20.11.2025 у справі №910/11071/23 (911/2666/15)) не є очевидно необґрунтованими, що вимагатиме від апеляційного господарського суду їх повного дослідження та надання їм належної правової оцінки під час нового розгляду справи.

На переконання судової колегії, без належної та детальної оцінки таких аргументів вбачається неможливим вирішення питання щодо наявності/відсутності правової підстави для зупинення апеляційного провадження відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

При цьому, викладені у постанові від 22.01.2026 у цій справі мотиви Верховного Суду стосовно того, що суд апеляційної інстанції не був позбавлений права вирішити питання щодо зупинення апеляційного провадження до розгляду заяви AT «Златобанк» з грошовими вимогами до боржника, жодним чином не нівелюють необхідності перевірки апеляційним судом відповідних обставин, зокрема, щодо наявності попередньо здійсненого вирішення у судовому порядку питання правонаступництва у спірних правовідносинах.

Більш того, дослідження судом апеляційної інстанції таких обставин є необхідним у контексті встановлення можливості вирішення питання щодо процесуального правонаступництва у апеляційному провадженні у цій справі за заявами АТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс», адже за змістом пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду».

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів зауважує, що предметом апеляційного розгляду у судовому засіданні, призначеному на 22.10.2026 є розгляд заяв Банку та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» про процесуальне правонаступництво. Розгляд інших заяв, поданих учасниками провадження у судовому засіданні, призначеному на 22.10.2026 не здійснюється.

У судове засідання, призначене 22.10.2026 з`явились представники ТОВ «ТЛК «Арктика», ПАТ «Златобанк», ТОВ «Ю-Бейс» та ТОВ «Фортіфай».

ТОВ «Інтер Вей Капітал» та ТОВ «Біпродукт» у судове засідання, призначене на 22.10.2026 не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Водночас, 19.10.2026 через підсистему «Електронний Суд» від ТОВ «Інтер Вей Капітал» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд заяв ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» про правонаступництво за відсутності ТОВ «Інтер Вей Капітал». Товариство зауважило, що питання правонаступництва між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» вже вирішено в межах даної справи судами, а саме, постановою Верховного Суду від 20.11.2025 у справі №911/2666/15 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 у справі №910/11071/23 (911/2666/15), повторний перегляд чого нівелюватиме принципи правової визначеності та верховенства права.

Також, від ТОВ «Біпродукт» 21.10.2026 через підсистему «Електронний Суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд заяв ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» про правонаступництво за відсутності ТОВ «Біпродукт». Товариство зауважило на неможливості забезпечення явки свого представника у судове засідання, призначене 22.10.2026, а також підкреслило, що апеляційне провадження триває уже три роки, а тому просило здійснювати судовий розгляд згаданих заяв за відсутності ТОВ «Біпродукт».

Колегія суддів, враховуючи явку представників ТОВ «ТЛК «Арктика», ПАТ «Златобанк», ТОВ «Ю-Бейс», а також подані ТОВ «Інтер Вей Капітал» та ТОВ «Біпродукт» заяви про розгляд справи за їх відсутності, вважає за можливе здійснити розгляд заяв ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» у судовому засіданні 22.10.2026.

У цьому ж судовому засіданні присутні представники ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Ю-Бейс» підтримали подані ними заяви про процесуальне правонаступництво, просили їх задовольнити.

Натомість, представники ТОВ «ТЛК «Арктика» та ТОВ «Фортіфай» проти задоволення заяв ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» про процесуальне правонаступництво заперечили.

У судовому засіданні 22.10.2026 у порядку ст. 219 ГПК України колегія суддів оголосила про перехід до стадії ухвалення судового рішення за результатами розгляду заяв ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Ю-Бейс» про процесуальне правонаступництво.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, колегією суддів відкладено проголошення судового рішення до 28.10.2026.

У судовому засіданні, призначеному на 28.10.2026, України, колегією суддів відкладено проголошення судового рішення у межах строку, встановленого ст. 219 ГПК України до 02.11.2026.

Предметом судового розгляду є питання щодо наявності/відсутності правових підстав для задоволення заяв ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» про заміну ПАТ «Златобанк» як особи, що подала апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у справі № 910/11071/23 у зв`язку із правонаступництвом.

Надаючи оцінку доводам заяв ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» про правонаступництво та заперечень ТОВ «ТЛК «Арктика» та ТОВ «Біпродукт» на ці заяви, колегія суддів враховує таке.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов`язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 ЦК України), дарування (частина друга статті 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України)), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття 1216 ЦК України)). Якщо означена заміна є неможливою внаслідок того, що правовідношення не допускає правонаступництва, таке правовідношення припиняється (статті 608, 609, 1219 ЦК України).

Зобов`язання припиняється і тоді, коли правовідношення допускає правонаступництво, боржник був замінений правонаступником, але до останнього кредитор не заявив вимогу у визначений законом строк (див., наприклад, висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 598 і частини четвертої статті 1281 ЦК України, сформульований у постановах від 17.04.2018 у справі № 522/407/15-ц (пункти 59-62), від 13.03.2019 у справі № 520/7281/15-ц(пункт 69.5), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 39)).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і негрошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Розглядаючи подані ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Ю-Бейс» заяви про процесуальне правонаступництво, колегія суддів зазначає, що згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права від однієї особи до іншої. Правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи може мати місце у разі коли до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.

Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 52 ГПК України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує.

Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами (подібний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17).

Водночас, для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника

У цьому аспекті колегія суддів враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14 зроблено висновок про те, що правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

У пункті 132 постанови від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором.

Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.

Відповідно, суд повинен надати оцінку саме наявності у кредитора права вимоги та його чинності (неприпинення) на момент подання заяви про правонаступництво. Зокрема, суд має з`ясувати, чи не настали визначені законом чи договором підстави для припинення зобов`язання (наприклад, його належне виконання), що матиме наслідком відсутність у первісного кредитора права вимоги до боржника.

У вирішенні питання заміни сторони її правонаступником (як на будь-якій стадії судового процесу, так і на будь-якій стадії виконання судового рішення) у кожному конкретному випадку здійснюється судом, шляхом дослідження та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви.

При цьому, суд має з`ясувати, чи загалом належало первісному кредиторові право вимоги до боржника станом на момент його відступлення, перевірити чинність вимоги на час звернення до суду з відповідною заявою, а також дослідити, чи закон не встановлює заборони на відступлення права вимоги у конкретних правовідносинах.

Обґрунтовуючи наявність підстав для правонаступництва, Банк та ТОВ «Ю-Бейс» посилається на укладення 06.06.2024 між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» договору про відступлення прав вимоги відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №GFD001-UA-20240508-68848 від 21.05.2024, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстровано в реєстрі за № 965, додатком до якого є Реєстр прав вимоги до боржників, які відступаються за вказаним договором (далі - Договір відступлення прав), за умовами якого Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - «Боржники», включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - «Права вимоги».

Зокрема, новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п.4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пені, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0 % річних) та ін.

Умовами Договору відступлення прав, а також пунктами 14, 17, 24 Додатку №1 до нього визначено, що до Нового кредитора переходять належні Банку права вимоги до ТОВ «ТЛК «Арктика» за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010 з усіма договорами забезпечення.

Заперечуючи проти задоволення заяв Банку та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» про правонаступництво, ТОВ «ТЛК «Арктика» та ТОВ «Біпродукт» посилаються на те, що як на момент ініціювання цього апеляційного провадження, так і на момент проведення відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №GFD001-UA- 20240508-68848 від 21.05.2024, АТ «Златобанк» не володіло жодними правами, пов`язаними із правовідносинами за Кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010 чи договором іпотеки від 31.05.2012, а єдиним учасником таких відносин з правами кредитора залишилося ТОВ «Біпродукт», і такі обставини в силу приписів ст. ст. 8, 129, 1291 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішень у справах «Совтрансавто-Холдинг» проти України», «Україна-Тюмень» проти України», «Христов проти України», «Брумареску проти Румунії», «Рябих проти Росії») не можуть бути поставлені під сумнів чи переглянуті.

В основу цих доводів ТОВ «ТЛК «Арктика» та ТОВ «Біпродукт» покладено висновки, доводи та аргументи судів, викладені ними у судових рішеннях у справах № 910/22529/15, № 810/1643/17, а також у справі № 911/2666/15.

Надаючи оцінку викладеним сторонами обставинам, колегія суддів виходить з того, що матеріалами справи підтверджується укладення 29.10.2010 між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЦ «Скандинавія» (після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика») (Позичальник) кредитного договору №153/10-KL, до якого в подальшому сторонами вносилися зміни згідно додаткових договорів та договорів про внесення змін від 16.11.2010, від 20.12.2010, від 06.01.2011, від 02.02.2011, від 29.03.2011, від 31.03.2011, від 20.04.2011, від 10.01.2012, від 01.02.2012, від 11.09.2012, від 30.04.2013, від 13.08.2013, від 20.05.2013, від 10.01.2014, від 07.02.2014, від 19.05.2014, від 21.08.2014, від 01.09.2014, від 21.10.2014, від 30.10.2014, від 08.01.2015 (надалі разом - «Кредитний договір»), за умовами якого відповідачем було надано позивачу кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 60 000 000,00 (шістдесят мільйонів) грн, строком повернення до 29.10.2012 включно та сплатою за користування кредитними коштами 20% річних.

Згідно з договором про внесення змін до Кредитного договору від 19.05.2014, сторонами було вирішено збільшити максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією до 200 000 000,00 (двохсот мільйонів) грн та встановити кінцеву дату повернення кредиту - не пізніше 18.05.2016 включно.

Відповідно до договорів про внесення змін до Кредитного договору від 01.09.2014 та 21.10.2014 сторонами було встановлено фіксовану процентну ставку за користування кредитними коштами, а саме: 18% річних за користування кредитними коштами у гривні, 9,5% річних за користування кредитними коштами в доларах США; визначено кінцевою датою повернення кредиту - не пізніше 31.08.2019 включно.

У зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «ТЛК «Арктика» зобов`язань за Кредитним договором, у серпні 2015 року ПАТ «Златобанк» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «ТЛК «Арктика» про стягнення заборгованості у сумі 175 700 669,09 грн та звернення стягнення на предмет застави.

За позовною заявою порушено провадження у справі №910/22529/15.

Одночасно ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/22529/15 позов ПАТ «Златобанк» до ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» у справі №910/22529/15 в частині вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №153/10-KL від 19.10.2010 в загальному розмірі 175 700 669,09 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом (кредитом в доларах США) в сумі 7 717 286,23 доларів США; заборгованості за процентами (в доларах США) в сумі 163 915,41 доларів США; заборгованості по сплаті пені в сумі 132 610,62 грн; штрафу за неналежне виконання зобов`язань в сумі 5 000,00 грн, залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд керувався нормою п. 2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України та виходив з того, що предметом вирішення спору у справі Господарського суду Київської області № 911/3958/15 є стягнення заборгованості з ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» на користь ПАТ «Златобанк» за кредитним договором № 153/10-KL від 19.10.2010, нарахованої за період по 26.08.2015 в загальному розмірі 8 137 801,40 доларів США та 1 298 553,54 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом (кредитом в доларах США) в сумі 7 717 286,23 доларів США; заборгованості за процентами (в доларах США) в сумі 420 515,17 доларів США; заборгованості по сплаті пені в сумі 1 293 553,54 грн; штрафу за неналежне виконання зобов`язань в сумі 5 000,00 грн.

У той же час, предметом спору у справі № 910/22529/15 за однією із заявлених позивачем вимог є стягнення з ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» на користь ПАТ «Златобанк» заборгованості за кредитним договором №153/10-KL від 19.10.2010, нарахованої за період по 22.04.2015, в загальному розмірі 175 700 669,09 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом (кредитом в доларах США) в сумі 7 717 286,23 доларів США; заборгованості за процентами (в доларах США) в сумі 163 915,41 доларів США; заборгованості по сплаті пені в сумі 132 610,62 грн; штрафу за неналежне виконання зобов`язань в сумі 5 000,00 грн.

Отже, предметом спору в обох справах є стягнення заборгованості (основного боргу, процентів за користування кредитом, пені та штрафу) за кредитним договором №153/10-KL від 19.10.2010, при цьому у справі №911/3958/15 до періоду нарахування заборгованості (основного боргу, процентів за користування кредитом, пені та штрафу) включено і період заборгованості, яка заявлена до стягнення у даній справі, що свідчить про тотожність предмету спору у вказаній частині.

Враховуючи залишення ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 910/22529/15 позову без розгляду в частині вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №153/10-KL від 19.10.2010 в загальному розмірі 175 700 669,09 грн, предметом подальшого розгляду у справі № 910/22529/15 залишилась вимога ПАТ «Златобанк» про звернення стягнення на предмет застави за договором №3 застави майнових прав на частку в статутному капіталі ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» від 06.06.2011, а саме: частку в статутному капіталі ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» в розмірі 500 000,00 грн, в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» за кредитним договором №153/10-KL від 29.10.2010.

За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/22529/15 встановлено такі обставини:

- на виконання умов Кредитного договору Банком надавалися Позичальнику кредитні кошти, а Позичальником частково здійснювалося повернення таких коштів та сплата відсотків за користування ними, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами (банківськими виписками).

- з метою забезпечення виконання позичальником - ТОВ «ТЛК «Арктика» зобов`язання, що випливає із Кредитного договору, 06.06.2011 між ПАТ «Златобанк» (заставодержатель) та фізичною особою (заставодавець) було укладено договір № 3 застави майнових прав на частку в статутному капіталі ТОВ "Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (надалі - «Договір застави»).

- відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору застави в силу цього договору заставодержатель має право у разі невиконання Позичальником боргових зобов`язань за Кредитним договором одержати виконання боргових зобов`язань за рахунок заставлених майнових прав переважно перед іншими кредиторами заставодавця/позичальника.

- предметом застави є майнові права заставодавця на частку в статутному капіталі ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика», ідентифікаційний код 37075024, у розмірі 500 000,00 грн, що відповідає 100% Статутного капіталу товариства. Згідно Статуту ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика», зареєстрованого Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією 06.06.2011, номер запису 10681050004027136, заставодавцю належить частка в розмірі 500 000,00 грн, що складає 100% статутного капіталу товариства.

- згідно із п. 2.1 Договору застави, застава за цим договором забезпечує вимоги заставодержателя щодо сплати позичальником кожного і всіх його платіжних зобов`язань за Кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі, зі всіма змінами та доповненнями до нього, які можуть бути укладені сторонами в майбутньому. Зокрема, заставою забезпечуються вимоги заставодержателя щодо: повернення Позичальником заставодержателю кредиту у повному обсязі не пізніше дати повернення кредиту, як вона визначена в Кредитному договорі; сплати процентів за користування кредитом, в розмірах і в порядку, передбаченому Кредитним договором; сплати штрафних санкцій, пені тощо, передбачених Кредитним договором.

- положеннями п. 2.2 Договору застави, в редакції змін до Договору застави №8 від 21.10.2014, встановлено, що цей договір забезпечує виконання Позичальником зобов`язань, що випливають з укладеного з заставодержателем Кредитного договору та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, за умовами якого Позичальник зобов`язаний повернути заставодержателю кредитні кошти, що надані в межах мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування 200 000 000,00 грн, з кінцевим терміном повернення 31.08.2019, сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами в гривні з розрахунку 18% процентів річних та в доларах США з розрахунку 9,5% річних і можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених Кредитним договором і цим Договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.

- після укладення Договору застави відповідна частка в статутному капіталі ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» в розмірі 500 000,00 грн, що відповідає 100% Статутного капіталу товариства, була відчужена на користь ТОВ «Біпродукт»;

- ТОВ «ТЛК «Арктика» не було належним чином виконано взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором з повернення суми кредиту та сплаті відсотків за користування ним у визначені договором строки, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість перед ПАТ «Златобанк», яка станом на 22.04.2015 становила загальну суму у розмірі 175 700 669,09 грн, з якої: 7 717 286,23 доларів США заборгованості з повернення кредиту; 163 915,41 доларів США заборгованості з оплати відсотків; 132 610,62 грн нарахованої за прострочення по сплаті відсотків пені; 5 000,00 грн штрафу за неналежне виконання грошового зобов`язання;

- визначений позивачем розмір заборгованості ТОВ «ТЛК «Арктика» ґрунтується на доданих ним до позову банківських виписках, а відповідачами не надано жодних доказів чи заперечень на її спростування, у зв`язку з чим суд в силу приписів наведених положень чинного господарського процесуального законодавства приходить до висновку про підтвердження в межах даного спору на підставі зібраних в матеріалах справи документів розміру заборгованості ТОВ «ТЛК «Арктика» перед ПАТ «Златобанк» за Кредитним договором на визначену позивачем дату (22.04.2015).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 910/22529/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біпродукт» про звернення стягнення на предмет застави задоволено повністю. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, 41; ідентифікаційний код 37075024) за кредитним договором №153/10-KL від 29.10.2010, яка складається з: заборгованості за основним боргом (кредитом в доларах США) в сумі 7 717 286 (сім мільйонів сімсот сімнадцять тисяч двісті вісімдесят шість) доларів 23 центи США; заборгованості за процентами (в доларах США) в сумі 163 915 (сто шістдесят три тисячі дев`ятсот п`ятнадцять) доларів 41 центів США; заборгованості по сплаті пені в сумі 132 610 (сто тридцять дві тисячі шістсот десять) грн. 62 коп.; штрафу за неналежне виконання зобов`язань в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп., звернути стягнення на предмет застави, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Біпродукт» (04111, м. Київ, вул. Щербакова, 52, прим. 429; ідентифікаційний код 38856866), а саме: частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (ідентифікаційний код 37075024) в розмірі 500 000,00 грн, що відповідає 25% статутного капіталу товариства, ринкова вартість якої становить 45 567 680 (сорок п`ять мільйонів п`ятсот шістдесят тисяч шістсот вісімдесят) грн 00 коп, шляхом визнання права власності Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 17/52; ідентифікаційний код 35894495) на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (ідентифікаційний код 37075024) в розмірі 500 000,00 грн, що відповідає 25% статутного капіталу товариства.

Надаючи оцінку запереченням, викладеним ТОВ «ТЛК «Арктика» та ТОВ «Біпродукт», колегія суддів також виходить з того, що обставинами справи, на яких ґрунтуються будь-які вимоги сторони, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16).

Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту.

Питання факту це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків.

Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації. Аналогічний висновок щодо застосування статті 75 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 914/554/19.

Одночасно, ч. 7 ст. 75 ГПК України встановлює, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Тобто, необхідно розрізняти обставину (факт), встановлені у рішенні суду, від оцінки певних фактів або ж їх сукупності, здійсненій судом.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів зауважує, що під час розгляду спору судом у справі № 9910/22259/15 було встановлено такі преюдиційні обставини як: укладення між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ТЛК «Арктика» кредитного договору та договору застави майнових прав, невиконання ТОВ «ТЛК «Арктика» зобов`язань за Кредитним договором з повернення суми кредиту та сплаті відсотків за користування ним у визначені договором строки, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість перед ПАТ «Златобанк», що станом на 22.04.2015 становила загальну суму у розмірі 175 700 669,09 грн., з якої: 7 717 286,23 доларів США заборгованості з повернення кредиту; 163 915,41 доларів США заборгованості з оплати відсотків; 132 610,62 грн. нарахованої за прострочення по сплаті відсотків пені; 5 000,00 грн штрафу за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Також, остаточним рішенням від 14.12.2017 звернено стягнення на предмет застави шляхом набуття ПАТ «Златобанк» частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (ідентифікаційний код 37075024) в розмірі 500 000,00 грн, що відповідає 25% статутного капіталу товариства, ринкова вартість якої становить 45 567 680 (сорок п`ять мільйонів п`ятсот шістдесят тисяч шістсот вісімдесят) грн 00 коп.

Ці обставини не заперечуються учасниками провадження.

Поряд з цим, в основу заперечень ТОВ «ТЛК «Арктика» та ТОВ «Біпродукт» покладено посилання на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі №810/1643/17 та постанову Верховного Суду від 20.11.2025 у справі № 911/2666/15. У цих судових рішеннях, за доводами Боржника та правонаступника Банку, встановлено факт припинення основного зобов`язання ТОВ «ТЛК «Арктика» перед Банком, яке виникло на підставі Кредитного договору.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі №810/1643/17 ухвалена судом у межах розгляду позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Державного реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» (далі - Державний реєстратор, Відповідач-1), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення останнього від 28.12.2016 про внесення запису № 18368404 від 27.12.2016 про іпотеку нерухомого майна: рибного ярмарку та комплексу по зберіганню, виробництву продуктів харчування для Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік центр «Скандинавія», розташованого за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р- н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а (відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна: адміністративний комплекс, літера А, загальною площею 1 237,2 кв. м, рибний ярмарок, літера Б, загальною площею 2 983 кв. м, комплекс по зберіганню продуктів харчування, літера В, загальною площею 16 522,2 кв. м, насосна підстанція, літера Г, загальною площею 37,5 кв. м, механічна майстерня, літера Д, загальною площею 128,7 кв. м), внесеного на підставі дублікату договору іпотеки № 1881 від 07.11.2016 (виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д. В.) укладеного між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (далі - ПАТ «Златобанк», Відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на момент прийняття оскаржуваного рішення наявним був запис про іпотеку № 10132276 з відміткою про припинення, внесений на підставі договору іпотеки від 31.05.2012, укладеного між ПАТ «Златобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика». На думку Позивача, оскаржуване рішення порушує права АТ «Державний ощадний банк України», як іпотекодержателя спірного об`єкту нерухомості, а отже його не можна вважати законним, прийнятим відповідно до порядку державної реєстрації прав та їх обтяжень, у зв`язку з чим Позивач вважає, що воно підлягає скасуванню.

Під час розгляду спору судом у справі № 810/1643/17 ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021, було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Біпродукт» про заміну відповідача правонаступником та замінено первісного Відповідача-2 - ПАТ «Златобанк» в порядку правонаступництва на двох відповідачів: ПАТ «Златобанк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Біпродукт».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №810/1643/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022, в частині позовних вимог до Державного реєстратора провадження у справі закрито. В частині позовних вимог до ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Біпродукт» такі вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора, індексний номер рішення 3239922 від 28.12.2016 про внесення запису № 18368404 від 27.12.2016 про іпотеку спірного нерухомого майна на підставі дублікату договору іпотеки №1881 від 07.11.2016, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д. В., укладеного між ПАТ «Златобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика».

Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що із наявного у матеріалах справи договору про розірвання іпотеки убачається, що з 29.10.2014 (дати набуття чинності таким договором) відповідна іпотека в силу норм статті 17 Закону України «Про іпотеку», статті 653 Цивільного кодексу України є припиненою, а тому були відсутні правові підстави для прийняття Державним реєстратором оскаржуваного рішення, адже наданий йому для проведення такої дії дублікат договору іпотеки від 31.05.2012 не міг підтверджувати існування права іпотеки після вказаної дати (29.10.2014).

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №810/1643/17 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 переглядались у касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 810/1643/17 зазначено таке: «5.24. Що стосується доводів скаржників про неправомірність заміни первісного Відповідача-2 - ПАТ «Златобанк» в порядку правонаступництва на двох відповідачів: ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Біпродукт» у зв`язку з чим, на їх думку, судами попередніх інстанцій не було враховано висновки Верховного Суду, а також виникає потреба формування судом касаційної інстанції відповідної правової позиції, то, як обґрунтовано зазначив апеляційний суд, правомірність вирішення вказаного питання вже була переглянута в апеляційному порядку за участю цих же сторін, і очевидність правильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права при його вирішенні визнана ухвалою Верховного Суду від 07.02.2022.

За таких обставин апеляційний суд не прийняв до розгляду наведені доводи, оскільки чинне процесуальне законодавство з метою гарантування дотримання принципу правової визначеності під час здійснення правосуддя не передбачає можливості повторного апеляційного перегляду одного і того ж рішення за участю тих же осіб шляхом включення їх заперечень щодо вирішення цього питання до скарги на інше судове рішення.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до норм статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Отже, наведені положення чинного процесуального законодавства мають процедурний характер та покликані забезпечити безперервність господарського процесу.

За таких обставин доводи скаржників щодо встановлення преюдиційних обставин при ухваленні судових рішень у цій справі з огляду на заміну первісного Відповідача-2 - ПАТ «Златобанк» в порядку правонаступництва на двох відповідачів: ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Біпродукт» не відповідають дійсності з урахуванням предмета і підстав позову у цій справі, оскільки обставини щодо переходу прав до правонаступника та обсягу такого переходу не були предметом спору між сторонами, а відтак не досліджувалися судами при його вирішенні по суті.».

Справді, як убачається із рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №810/1643/17 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022, відносини з яких виник спір стосуються перебігу іпотеки, яка виникла на підставі договору іпотеки від 31.05.2012, укладеного між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ТЛК «Арктика», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №2614 (далі - Договір іпотеки), адже однією із підстав звернення з таким позовом визначено припинення такого правочину на момент вчинення оскаржуваного запису.

Також, цими судовими рішеннями було встановлено, що:

« 4.2 … В рахунок забезпечення виконання зобов`язань, що випливають із вказаного кредитного договору № 153/10-KL 31.05.2012, між ПАТ «Златобанк» (іпотекодержатель) та ТОВ «ТЛК «Арктика» (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим № 2614, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно: рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик центр «Скандинавія», що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а; земельну ділянку площею 2,500 га кадастровий номер 3222486200:04:001:0001, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада; земельну ділянку площею 2,500 га кадастровий номер 3222486200:04:001:0002, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада.

4.3. Також, з метою забезпечення виконання позичальником - ТОВ «ТЛК «Арктика» зобов`язань за кредитним договором № 153/10-KL, згідно з договором застави майнових прав на частку в статутному капіталі ТОВ «ТЛК «Арктика» від 06.06.2011 № 3, укладеним між ПАТ «Златобанк», як заставодержателем, та фізичною особою - громадянином (після зміни власника предмету застави - ТОВ «Біпродукт»), як заставодавцем, було передано в заставу частку в статутному капіталі ТОВ «ТЛК «Арктика», ідентифікаційний код 37075024, в розмірі 500 000,00 грн.

4.4. Водночас, як встановлено судами, 29.10.2014 між ПАТ «Златобанк», як іпотекодержателем, та ТОВ «ТЛК «Арктика», як іпотекодавцем, було укладено договір про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д. В. за реєстровим № 3287 (далі - договір про розірвання), відповідно до умов якого сторони: дійшли згоди припинити дію договору іпотеки від 31.05.2012; засвідчили, що не мають претензій одна до одної з приводу виконання цього договору; визначили, що даний договір є підставою для зняття заборони відчуження, накладеної на підставі договору іпотеки від 31.05.2012, та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав про зняття заборони відчуження і запису про реєстрацію припинення іпотеки.

4.5. 04.11.2014 між АТ «Державний ощадний банк України» (банк) та ТОВ «ТЛК «Арктика» (позичальник) було укладено кредитний договір № 876/31/1, до якого в подальшому сторонами вносилися зміни згідно з додатковими договорами: № 1 від 29.12.2014, № 2 від 20.04.2015 та № 3 від 03.08.2015 (далі разом - кредитний договір № 876/31/1), відповідно до умов якого банком було надано позичальнику кредит у розмірі 100 000 000,00 грн з остаточним терміном повернення - не пізніше 30.08.2019.

4.6. 04.11.2014 з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 876/31/1 між АТ «Державний ощадний банк України» (іпотекодержатель) та ТОВ «ТЛК «Арктика» (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 876/31/1-3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосевим В.В. за реєстровим номером 2041, (далі - іпотечний договір №876/31/1-3), за умовами якого було передано в іпотеку нерухоме майно: рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а; земельну ділянку площею 2,500 га кадастровий номер 3222486200:04:001:0001, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада; земельну ділянку площею 2,500 га кадастровий номер 3222486200:04:001:0002, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада.

4.7. 03.12.2014 між ПАТ «Златобанк» (заставодержатель) та фізична особа - громадянин (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав № 153/10/KL/S-8, відповідно до умов якого заставодавець, з метою забезпечення виконання позичальником - ТОВ «ТЛК «Арктика» зобов`язань за кредитним договором № 153/10-KL, передала в заставу майнові права (права вимоги/одержання) на грошові кошти, які розміщені на рахунках в ПАТ «Златобанк» згідно з договорами банківського вкладу № 007340 від 16.09.2009, № 007897 від 09.03.2010, № 010844 від 24.01.2011, № 052522 від 19.12.2013, № 054443 від 28.01.2014 та № 059204 від 08.04.2014».

Тобто позивач, аргументуючи припинення договору іпотеки, посилається на укладення 29.10.2014 між ПАТ «Златобанк», як іпотекодержателем, та ТОВ «ТЛК «Арктика», як іпотекодавцем, договору про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012.

Питання щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором, як і звернення Банком стягнення на предмети застави, за усіма забезпечувальними договорами, якими також забезпечувались виконання ТОВ «ТДК «Арктика», і як наслідок, припинення у зв`язку з цим правовідносин за основним зобов`язанням, не входили до предмету спору, відповідно, не розглядались судами під час розгляду спору по суті.

Більше того, спір у справі № 911/3958/15, порушеній Господарським судом Київської області, безпосередньо стосується стягнення заборгованості з ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» на користь ПАТ «Златобанк» за кредитним договором № 153/10-KL від 19.10.2010, нарахованої за період до 26.08.2015, в загальному розмірі 8 137 801,40 доларів США та 1 298 553,54 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом (кредитом в доларах США) в сумі 7 717 286,23 доларів США; заборгованості за процентами (в доларах США) в сумі 420 515,17 доларів США; заборгованості по сплаті пені в сумі 1 293 553,54 грн; штрафу за неналежне виконання зобов`язань в сумі 5 000,00 грн.

Станом на час розгляду заяв Банку та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» спір у справі № 911/3958/15 - не розглянутий. Відповідно, обставина чинності вимог Банку до ТОВ «ТЛК «Арктика» за Кредитним договором у межах відповідного спору про стягнення, - не спростована.

Всупереч викладеним обставинам, і ТОВ «ТЛК «Арктика», і ТОВ «Біпродукт» посилаються на встановлену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі № 810/1643/17 преюдиційну обставину припинення зобов`язань за Кредитним договором.

Разом з цим, за своєю правовою природою, таке твердження є висновком суду, а не обставиною, оскільки до встановленої судом обставини звернення Банком стягнення на майнові права, що були предметом Договору застави №3 за рішенням суду у справі №910/22259/15 суд застосував норму ст. 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та дійшов висновку про те, що зобов`язання за Кредитним договором припинене. Тобто, суд лише надав правову оцінку цій обставині. Хоча, предметом спору у справі 810/1643/17 є оскарження нового обтяження зареєстрованого державним реєстратором щодо нерухомого майна на підставі договору іпотеки, розірваного за згодою сторін.

Відповідно, ухвала Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі № 810/1643/17 не містить саме преюдиційного факту у розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України, про що також було зауважено Верховним Судом у постанові від 09.11.2022 у справі № 810/1643/17 під час касаційного перегляду остаточного рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 у цій же справі.

За змістом ч. 7 ст. 75 ГПК України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Відповідно, позиція ТОВ «ТЛК «Арктика» та ТОВ «Біпродукт» про те, що під час судового розгляду спору у справі № 810/1643/17 було встановлено саме преюдиційний факт припинення зобов`язань за Кредитним договором є помилковою, оскільки, по-перше, ухвала Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі № 810/1643/17 не є остаточним судовим рішенням, яким вирішено спір по суті, зокрема, спір, що є предметом позову. Таким судовим рішення є рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2021, у якому відступні будь-які висновки щодо чинності основного зобов`язання, яке виникло на підставі Кредитного договору, укладеного між ТОВ «ТЛК «Арктика» та Банком.

По-друге, така позиція ТОВ «ТЛК «Арктика» як Боржника за Кредитним договором ґрунтується на бажанні уникнути взятого за договором зобов`язання з повернення отриманих ним від Банку Кредитних коштів, а також сплати процентів за користування кредитними коштами, як і нарахувань, які виникли у зв`язку з неналежним виконанням нею як боржником зобов`язань за Кредитним договором.

Підсумовуючи, колегія суддів приходить до висновку про те, що наявними у матеріалах справи №910/11071/23 доказами підтверджується те, що:

1) між ТОВ «ТЛК «Арктика» та Банком укладено Кредитний договір, за яким Банк надав кредитні кошти, які, як і відсотки за договором станом на час розгляду заяв Банку та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» не повернуті Боржником Банку у повному обсязі;

2) з метою забезпечення виконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором було укладено кілька забезпечувальних договорів, а саме, договір іпотеки від 31.05.2012, який було розірвано сторонами шляхом укладення договору про розірвання від 29.10.2014, договір застави майнових прав на частку в статутному капіталі ТОВ «ТЛК «Арктика» від 06.06.2011 № 3, а також договір застави майнових прав № 153/10/KL/S-8 від 03.12.2014;

3) рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 910/22529/15 звернено стягнення на предмет застави, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Біпродукт» (04111, м. Київ, вул. Щербакова, 52, прим. 429; ідентифікаційний код 38856866), а саме: частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (ідентифікаційний код 37075024) в розмірі 500 000,00 грн, що відповідає 25% статутного капіталу товариства, ринкова вартість якої становить 45 567 680 (сорок п`ять мільйонів п`ятсот шістдесят тисяч шістсот вісімдесят) грн 00 коп;

4) у зв`язку з набуттям Банком права власності на предмет застави на підставі договору застави майнових прав на частку в статутному капіталі ТОВ «ТЛК «Арктика» від 06.06.2011 № 3, ТОВ «Біпродукт» набуло статусу кредитора ТОВ «ТЛК «Арктика» у відносинах за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010 в межах суми вимоги у розмірі 45 567 680,00 грн;

5) оскільки звернення стягнення на заставне майно призвело до зменшення загальної суми заборгованості за кредитним договором і, як наслідок, права, які були набуті ТОВ «Біпродукт» до ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» за кредитним договором №153/10 KL від 29.10.2010 на суму 45 567 680,00 грн, не були предметом лоту GL18N625929 на електронних торгах з продажу пулу активів ПАТ «Златобанк», результати яких оформлені протоколом №GFD001-UA-20240508-68848 від 21.05.2024;

6) докази погашення заборгованості перед Банком за Кредитним договором, укладеним між ТОВ «ТЛК «Арктика» та Банком відсутні.

Надаючи оцінку заявам Банку та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» про правонаступництво, колегія суддів враховує, що за змістом ч. 1 ст. 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, здійснюючи процесуальне правонаступництво, тобто заміну сторони у відповідному процесі, суд має виходити не тільки з обставин матеріального правонаступництва, а й враховувати підстави та предмет позовних вимог. Або ж, як у справі, що переглядається, підстави вимог апеляційної скарги, оскільки і Банком, і ТОВ «ФК «Ю-Бейс» подано заяву про заміну саме апелянта його правонаступником. При цьому, апелянт не є стороною спору.

Як уже було зауважено, звертаючись з апеляційною скаргою, Банк зазначив дві підстави апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції: а саме, порушення права Банку на розгляд судових спорів за участю АТ «Златобанк» та ТОВ «ТЛК «Арктика» «судом, визначеним законом», оскільки відповідно до ст. 7 КУзПБ буде змінено підсудність таких справ та наявність прав вважати Банк забезпеченим кредитором, оскільки кредитний договір, укладений між Банком та ТОВ «ТЛК «Арктика» забезпечено договором іпотеки від 31.05.2012 №2614.

Отже, звертаючись з апеляційною скаргою, Банк вказує на те, що порушуються його права саме як Заставодержателя іпотечного майна за договором іпотеки від 31.05.2012.

Судові провадження, на які посилається Банк у апеляційній скарзі, а саме, № 911/2666/15 (предмет спору - 1) визнання недійсним договору від 29.10.2014, укладеного між АТ «Златобанк» та ТОВ «ТЛК «Арктика» про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012; 2) визнання чинним договору іпотеки від 31.05.2012; 3) визнання права іпотекодержателя АТ «Златобанк» з 31.05.2012 на підставі договору іпотеки від 31.05.2012), № 910/6176/18 (предмет спору - визнання недійсним укладеного між АТ «Златобанк» та ТОВ «ТЛК «Арктика» Договору від 29.10.2014 про розірвання Договору іпотеки від 31.05.2012; визнання АТ «Златобанк» попереднім іпотекодержателем - з 31 травня 2012 року - нерухомого майна згідно Договору іпотеки від 31.05.2012, а саме: рибного ярмарку та комплексу по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 64768732224 і розташоване на двох земельних ділянках, а саме: земельній ділянці площею 2,500 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0001 та земельній ділянці площею 2,500 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0002), № 911/3958/15 (предмет спору - стягнення 185403379,25 грн заборгованості за кредитним договором), № 911/3956/15 (предмет спору - звернення стягнення на предмет іпотеки) та інші, - стосуються виключно його прав як Іпотекодержателя за договором іпотеки від 31.05.2012 або ж стягнення заборгованості за Кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 31.05.2012.

Одночасно, як встановлено судом під час апеляційного провадження, оскільки між Банком та ТОВ «ТЛК «Арктика» укладено 29.10.2014 про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012, то зобов`язання за цим договором є припиненими.

Також, під час апеляційного провадження було встановлено, що 06.06.2024 між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» укладено договір про відступлення прав вимоги відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №GFD001-UA-20240508-68848 від 21.05.2024, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстровано в реєстрі за № 965, додатком до якого є Реєстр прав вимоги до боржників, які відступаються за вказаним договором (далі - Договір відступлення прав), за умовами якого Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до ТОВ «ТЛК «Арктика» за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010 з усіма договорами забезпечення, у тому числі за договором іпотеки, укладеним між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ТЛК «Арктика» від 31.05.2012 № 2614.

Оскільки на час проведення аукціону та укладення договору про відступлення прав вимоги від 06.06.2024, договір іпотеки, укладений між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ТЛК «Арктика» від 31.05.2012 № 2614 було розірвано, то у цій частині Банк не міг передати, а ТОВ «Ю-Бейс» прийняти права вимоги.

Отже, внаслідок укладення між Банком та ТОВ «Ю-Бейс» договору про відступлення прав вимоги від 06.06.2024 відбулась заміна Кредитора лише у зобов`язанні, яке виникло на підставі кредитного договору №153/10/KL від 29.10.2010 з усіма договорами забезпечення, крім договору іпотеки, укладеного між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ТЛК «Арктика» від 31.05.2012 № 2614.

Одночасно, оскільки процесуальне правонаступництво може розглядатись судом виключно в межах предмету та підстав відповідних вимог, враховуючи, що Банк звернувся з апеляційною скаргою саме як Кредитор, права якого забезпечені іпотекою, яка виникла на підставі договору іпотеки від 31.05.2012, а також з огляду на припинення цього договору внаслідок укладення сторонами договору від 29.10.2014 про розірвання договору іпотеки, колегія суддів приходить до висновку про відсутність фактичних та правових підстав для заміни Банку на ТОВ «ФК «Ю-Бейс» саме у межах апеляційного провадження, порушеного за апеляційною скаргою Банку на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у справі № 910/11071/23.

Поряд з цим, як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, ПАТ «Златобанк» звернувся до суду першої інстанції із заявою про визнання грошових вимог у межах порушеної справи №910/11071/23 про банкрутство ТОВ «ТЛК «Арктика». Ця заява станом на час розгляду заяв Банку та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» про правонаступництво, - не розглянута.

При цьому, з матеріалів заяви убачається, що Банк грошові вимоги обґрунтовує невиконанням ТОВ «ТЛК «Арктика» зобов`язань за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010, право вимоги за яким набуто ТОВ «ФК «Ю-Бейс» на підставі договору про відступлення прав вимоги від 06.06.2024.

Відтак, ТОВ «ФК «Ю-Бейс» не позбавлене права на вирішення питання щодо процесуального правонаступництва у суді першої інстанції під час розгляду грошових вимог ПАТ «Златобанк» як особи, правонаступником якої себе вважає, про що також було наголошено Верховним Судом у пунктах 102-103 постанови від 22.01.2026 у справі № 910/11071/23.

Стосовно посилань ТОВ «ТЛК «Арктика» та ТОВ «Біпродукт» на постанову Верховного Суду від 20.11.2025 у справі № 911/2666/15 а також те, що питання процесуального правонаступництва ПАТ «Златобанк» на ТОВ «Ю-Бейс» уже було вирішено, колегія суддів зауважує таке.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).

В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

У низці своїх рішень ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, також указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Понамарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.

Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/39, ECHR 2003-IX, пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» № 32053/13).

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Враховуючи викладене, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є чинним, є порушенням принципу правової певності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

У справі № 911/2666/15 здійснюється розгляд спору за позовом Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика», Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВЛ Проперті», за участю третіх осіб на стороні позивача: Національний банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ «Пашківочка», ТОВ «Пашківка», та ОСОБА_1, за участю третіх осіб на стороні відповідача 1: ПАТ «Державний ощадний банк України», ДП «БЦТ», Драгон Капітал Інвестментс Лімітед (Dragon Capital Investments Limited) про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

При цьому, позовні вимоги у цій справі стосуються визнання чинним Договору іпотеки, укладеного 31.05.2012 між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ТЛК «Арктика» та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстр. № 2614.

Під час розгляду спору у суді першої інстанції 03.06.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ю-Бейс» надійшла заява про заміну сторони (позивача) у справі № 911/2666/15 у зв`язку із правонаступництвом.

Заява ТОВ «ФК «Ю-Бейс» мотивована тим, що 06.06.2024 між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» укладено договір про відступлення права вимоги відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №GFD001-UA20240508-68848 від 21.05.2024, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Мурською Н.В. та зареєстровано в реєстрі за № 965.

Відповідно до п. 1 Договору відступлення та п. 24 Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги від 06.06.2024 від ПАТ «Златобанк» до ТОВ «ФК «Ю-Бейс» перейшло право вимоги до ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» за Кредитним договором № 153/10/KL від 29.10.2010 та договором забезпечення до нього, а саме: Договору іпотеки, укладеного 31.05.2012 з ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (код ЄДРПОУ 37075024), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В., реєстровий № 2614.

Оскільки спір у справі № 911/2666/15 стосується визнання чинним Договору іпотеки, укладеного 31.05.2012 між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ТЛК «Арктика», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстр. № 2614, і договір іпотеки було розірвано сторонами шляхом укладення договору від 29.10.2014 про розірвання Договору іпотеки, і такі обставини були встановлені під час розгляду спору у справі №810/1643/17, в той час як саме рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/22529/15 встановлено обставини того, що розмір вимог, які були задоволені Банком за рахунок предмета застави становить 45 567 680,00 грн.

Одночасно, колегія суддів не погоджується з викладеним у п. 87 постанови Верховного Суду від 20.11.2025 у справі № 911/2666/15 про те, що «При вирішенні спорів у справах № 810/1643/17 та № 910/11071/23 питання заміни ПАТ «Златобанк» правонаступником за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010 суди ухвалили свої рішення стосовно питань: а) переходу до ТОВ «Біпродукт» прав на суму 45 567 680,00 грн, б) припинення зобов`язань за кредитним договором в іншій частині».

У справах № 810/1643/17 та № 910/11071/23 відсутні рішення по суті спору, тобто такі, що ухвалені за наслідками розгляду спору у межах заявлених предмета та підстав позовних, які б містили висновки стосовно питання припинення зобов`язань за кредитним договором в іншій частині (за виключенням суми 45 567 680,00 грн, набутих ТОВ «Біпродукт» внаслідок реалізації предмету застави, який йому належав)».

Верховний Суд посилається на ухвали, постановлені судами під час розгляду окремих процесуальних заяв у справах № 810/1643/17 та № 910/11071/23, що, на переконання колегії суддів, не можна ототожнювати з остаточним рішенням суду, яким завершується судовий розгляд.

Одночасно, під час розгляду заяв Банку та ТОВ «Ю-Бейс» враховано обставину, встановлену у рішенні Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №810/1643/17 про припинення договору іпотеки від 31.05.2012 внаслідок його розірвання.

Щодо виконання ТОВ «ТЛК «Арктика» зобов`язання за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010.

Стаття 13 Цивільного кодексу України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Межі є невід`ємною рисою будь-якого суб`єктивного права. Суб`єктивні цивільні права, будучи мірою можливої поведінки уповноваженої особи, має певні межі за змістом і за характером здійснення.

Зокрема, зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм в рамках дозволеного йому законом загального типу поведінки.

За одним із сучасних визначень, під зловживанням правом розуміються випадки, коли суб`єкт цивільних правовідносин, якому належить певне суб`єктивне цивільне право, здійснює його неправомірно, коли суть здійснення права іде врозріз з його формальним змістом.

Тобто уповноважена особа, маючи суб`єктивне право і спираючись на нього, виходить за межі дозволеної поведінки. Слово «зловживання» за своїм буквальним змістом означає використання, вживання чого-небудь з метою заподіяння певного зла, шкоди, збитків кому б то не було.

Семантичне тлумачення терміна «зловживання правом» призводить до висновку про те, що його основним змістом є використання належного уповноваженій особі суб`єктивного цивільного права на шкоду іншому учаснику цивільних відносин.

Отже, можна стверджувати, що учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

У поданих заявах по суті, і ТОВ «ТЛК «Арктика», і ТОВ «Біпродукт» неодноразово наголошують, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою, поданою ПАТ «Златобанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у справі № 910/11071/23 (суддя Івченко А.М.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Вей Капітал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» про банкрутство триває вже більше трьох років. Одночасно, ці ж сторони не зауважують, що уже протягом більше ніж 10 років тривають численні провадження, ініційовані щодо заставного та іпотечного майна, переданого для забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «ТЛК «Арктика» за Кредитним договором, а зобов`язання з повернення кредитних коштів досі залишаються невиконаними.

Сторони також не акцентують увагу на тому, що після розірвання іпотечного договору від 31.05.2012 №2614, ТОВ «ТЛК «Арктика» взяла новий кредит, але у іншому Банку (АТ «Ощадбанк») і також під заставу цього ж майна, втім нові кредитні кошти не були спрямовані на виконання чинних зобов`язань.

У подальшому, було ініційовано справу про банкрутство ТОВ «ТЛК «Арктика», і при цьому, враховуючи попередню недобросовісну поведінку ТОВ «ТЛК «Арктика» як боржника за Кредитним договором, мотиви такого банкрутства є очевидними.

Тобто, усі дії ТОВ «ТЛК «Арктика» спрямовані виключно на ухилення від сплати боргів за численними простроченими зобов`язаннями.

У тому числі, намагання надати статусу «остаточного рішення» процесуальній ухвалі Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі №810/1643/17, якою не розглядався будь-який спір по суті, а лише вирішувалось питання процесуального правонаступництва ТОВ «Біпродукт» у межах предмету, підстав як і вимог позову, поданого у межах спору у справі №810/1643/17.

Підсумовуючи, колегія суддів звертає увагу ТОВ «ТЛК «Арктика» та ТОВ «Біпродукт» на необхідності врахування усіх засад цивільного та господарсько-процесуального судочинства, а не тільки тих (принцип res judicata (лат. «вирішена справа»), які є більш вигідними для підсилення правової позиції у справі.

Таким чином, враховуючи, що під час судового розгляду не підтвердився факт переходу прав Банка як Іпотекодержателя за договором іпотеки, укладеного між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ТЛК «Арктика» від 31.05.2012 № 2614, яким було забезпечено виконання ТОВ «ТЛК «Арктика» зобов`язань за договором №153/10/KL від 29.10.2010 до ТОВ «Ю-Бейс», колегія суддів приходить до висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення заяв Банку та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» про правонаступництво ТОВ «ФК «Ю-Бейс» у провадженні, порушеному за апеляційною скаргою ПАТ «Златобанк».

Одночасно, колегія суддів також зауважує, що станом на дату судового розгляду, а саме, 28.102026 залишаються нерозглянутими:

1) апеляційна скарга ПАТ «Златобанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2023;

2) заява ТОВ «Ю-Бейс» про зупинення провадження у справі №910/11071/23 до розгляду кредиторських вимог Банку у суді першої інстанції;

3) заява про заміну ініціюючого кредитора у справі № 910/11071/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» на ТОВ «Фортіфай»;

4) заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Біпродукт», як процесуального правонаступника Публічного акціонерного товариства «Златобанк» про відмову від апеляційної скарги.

З метою всебічного та об`єктивного розгляду вказаних заяв, колегія суддів вважає за необхідне призначити їх розгляд у судовому засіданні, яке відбудеться 12.11.2026.

Враховуючи, що судове засідання 02.11.2026 здійснювалося в режимі відеоконференції, колегія суддів дійшла висновку щодо доцільності проведення наступного судового засідання також в режимі відеоконференції.

Керуючись ст. ст. 52, 216, 219, 232-236, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяв Публічного акціонерного товариства «Златобанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» про процесуальне правонаступництво відмовити.

2. Призначити розгляд апеляційної скарги, а також поданих під час апеляційного провадження заяв на 12.11.2026 о 10:00 год, який відбудеться в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1, літ. А, зал судових засідань № 10.

3. Проведення судового засідання 12.11.2026 о 10:00 год у справі №910/11071/23 здійснювати в режимі відеоконференції з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у справі № 910/11071/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно вимог ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська