**Cправа № 522/14249/26**
**Провадження № 2-а/522/397/26**
****
**РІШЕННЯ**
**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**
****
29 жовтня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді – Науменко А.В.,
за участі секретаря судового засідання – Зелінська К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси адміністративну справу за позовом ОСОБА\_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування постанови про адміністративне правопорушення
**ВСТАНОВИВ:**
****До суду надійшла позовна заява ОСОБА\_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позивач обґрунтовує позов тим, що оскаржувана постанова Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу за порушення правил перебування в Україні є неправомірною та підлягає скасуванню у зв\`язку з порушенням строків притягнення до відповідальності. Позивач зазначає, що відповідачу було достеменно відомо про проживання позивача на території України без документів ще з 2024 року та під час звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, 19 березня 2025 року, проте уповноваженим органом було пропущено двомісячний строк для накладення адміністративного стягнення, визначений статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки постанову винесено лише 16 липня 2026 року. З огляду на закінчення строків накладення адміністративного стягнення, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП.
Ухвалою суду від 27.07.2026 року справу прийнято до провадження.
28\.08.2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач у відзиві зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення винесена у повній відповідності до чинного законодавства. Згідно з матеріалами справи, після досягнення повноліття ІНФОРМАЦІЯ\_1 громадянка Російської Федерації ОСОБА\_1 не вчинила жодних дій щодо легалізації свого перебування в Україні чи звернення до територіального органу ДМС після припинення дії документів її матері, внаслідок чого свідомо обрала тривале нелегальне перебування без чинних документів на право проживання. У зв\`язку з вчиненням правопорушення, передбаченого частиною другою статті 203 КУпАП, відносно позивача правомірно складено протокол та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень, при цьому під час оформлення матеріалів справи їй було роз\`яснено всі права та обов\`язки, а у своїх письмових поясненнях вона підтвердила обставини правопорушення. З огляду на відсутність винятків із загальних правил перебування іноземців та дотримання принципів законності під час прийняття спірного рішення, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що доводи відповідача не спростовують факту пропуску строку накладення адміністративного стягнення, який є самостійною та безумовною підставою для закриття провадження у справі відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП. Відповідач не виконав процесуальний обов\`язок щодо доказування правомірності свого рішення та не надав жодних доказів дотримання двомісячного строку з дня виявлення правопорушення, визначеного частиною першою статті 38 КУпАП. З огляду на матеріали справи та факт звернення позивача із заявою про захист, відповідачу було достеменно відомо про обставини правопорушення щонайпізніше 19 березня 2025 року, а за найсприятливішим для відповідача розрахунком із урахуванням повернення матеріалів 13 травня 2025 року, двомісячний строк сплив у липні 2025 року, тоді як оскаржувану постанову винесено лише 16 липня 2026 року. Відповідно до сталої судової практики, закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності є безаперечною підставою для закриття справи, що виключає необхідність правової оцінки інших доводів відповідача щодо наявності складу правопорушення. Крім того, відсутність у позивача документа на право перебування у спірний період була безпосередньо зумовлена протиправною бездіяльністю самого відповідача, що підтверджено рішеннями судів у попередніх справах, а притягнення до відповідальності за відсутність документа, не виданого з вини державного органу, прямо суперечить статті 9 КУпАП та статті 31 Конвенції про статус біженців 1951 року.
У судове засідання призначене на 29.10.2026 року сторони не з\`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб\`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов наступного висновку.
Згідно ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб\`єкта владних повноважень обов\`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб\`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Судом встановлено, що постановою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області серії ПН МОД № 013263 від 16.07.2026 року ОСОБА\_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 гривень.
Судом також встановлено, що позивач є громадянкою Російської Федерації, яка до досягнення повноліття 08.12.2024 року перебувала на території України та була внесена до особової справи разом із матір\`ю у зв\`язку з поданням заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
19\.03.2025 року позивач особисто звернулася до ГУ ДМС в Одеській області із новою заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Матеріали за цією заявою розглядалися та аналізувалися міграційними органами у березні — травні 2025 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 року у справі № 420/32744/25, залишеним без змін постановою П\`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2026 року, було визнано протиправною бездіяльність ГУ ДМС в Одеській області щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 19.03.2025 року.
16\.07.2026 року під час звернення позивача до відповідача з метою виконання судового рішення та отримання довідки про звернення за захистом № 014615 відносно неї було складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення правил перебування в Україні та винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу. Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернулася до суду з позовом про її скасування та закриття провадження у справі у зв\`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, натомість відповідач у відзиві наполягає на правомірності прийнятого рішення та наявності в діях позивача складу правопорушення через тривале нелегальне перебування без чинних документів.
У ч.2 ст.203 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за Перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов\`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов\`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КпАП України).
Згідно із статтею 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв\`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до частини першої статті 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об\`єктивне з\`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В той же час, положеннями ч.1 ст.38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Згідно ч.2 ст.38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.
Згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб\`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право:
1\) залишити рішення суб\`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2\) скасувати рішення суб\`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3\) скасувати рішення суб\`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4\) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
27 лютого 2023 року ОСОБА\_2 звернулася до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Рішенням Державної міграційної служби України від 16.10.2023 №186-23 відмовлено позивачці у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог п.13 ч.1 ст.1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 у справі №420/30587/23 (набрало законної сили 29.05.2024) відмовлено у задоволенні адміністративного позову про визнання протиправним та скасування рішення Державної міграційної служби України від 16.10.2023 №186-23.
28 жовтня 2024 року ОСОБА\_2 повторно звернулася до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту.
Листом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 30.10.2024 №В-818/6/5101-24/5100.5.1/12034-24 повідомлено ОСОБА\_2 про направлення вищезазначеної заяви до Державної міграційної служби України для прийняття рішення.
Листом Державної міграційної служби України від 20.01.2025 №8.5-651/2-25 повернуто ОСОБА\_2 вищезазначену заяву у зв\`язку із повторним звернення за захистом в України за відсутності нових підстав.
Вказана обставина підтверджується постановою П\`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 420/15654/25, якою залишення без задоволення рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року, яким визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, яка полягає у неприйнятті рішення щодо прийняття заяви ОСОБА\_2 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 28.10.2024; зобов\`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області прийняти рішення щодо прийняття заяви ОСОБА\_2 від 28.10.2024 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову в прийнятті заяви ОСОБА\_2 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у порядку визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 №649.
У вказаній постанові встановлення факт звернення ОСОБА\_2 до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, яке відбулося 28 жовтня 2024 року.
У самому протоколі та в оскаржуваній постанові уповноважені особи ГУ ДМС України в Одеській області зазначають про те, що за наявною в базі ДМС інформацією, ОСОБА\_2 є порушником оскільки проживає на території України без документів на право проживання з 24.07.2024.
У зв\`язку з чим, ГУ ДМС України в Одеській області достеменно стало відомо про те, що ОСОБА\_2 проживає на території України без документів на право проживання не раніше 24.07.2024 (дати коли така інформація стала наявна у базі ДМС, як про то зазначено в оскаржуваній постанові) та не пізніше 28.10.2024 (дати, коли ОСОБА\_2 звернулася до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту),
Отже, не пізніше 28 жовтня 2024 року відповідачу було достеменно відомо про всі фактичні дані, які згодом були покладені в основу протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення. За таких обставин, саме з цього часу відповідач мав можливість надати правову оцінку діям позивача та вирішити питання щодо притягнення її до адміністративної відповідальності.
Суд зазначає, що строки притягнення до адміністративної відповідальності є гарантією захисту особи від необмеженого у часі переслідування з боку держави та підлягають суворому дотриманню незалежно від характеру вчиненого правопорушення.
Разом з тим, закінчення строків накладення адміністративного стягнення, визначених статтею 38 КУпАП, є самостійною та безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
При цьому, правова природа такої підстави виключає необхідність та можливість надання оцінки судом питанню наявності чи відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Вказане узгоджується із постановою П\`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі № 522/23662/25.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Тому, враховуючи те, що ОСОБА\_2 була притягнута до адміністративної відповідальності поза межами встановленого ст.38 КУпАП строку, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241, 242-246, 286, 293 КАС України, суд,-
**ВИРІШИВ:**
****
Позовну заяву ОСОБА\_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.
Скасувати постанову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 29.04.2026 серії ПН МОД №012980 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА\_2 , ІНФОРМАЦІЯ\_2 за ч.2ст.203 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА\_2 , ІНФОРМАЦІЯ\_2 , за ч.2 ст.203 КУпАП – закрити у зв\`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Рішення суду може бути оскаржене до П\`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду.
**Суддя: А.В. Науменко**
****
****
29\.10.26