ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 141069714

Озвучення тимчасово недоступне

Єдиний унікальний № 514/1631/18

Провадження № 1-кп/946/63/26

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

Іменем України

29 жовтня 2026 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

перекладача ОСОБА_6 ,

розглянувши у місті Ізмаїлі Одеської області в залі суду у відкритому судовому засіданні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018160430000207, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жолтай Чадир-Лунгського району Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі – КК України),

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12018160430000207 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про зміну застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на те, що після постановлення попередніх ухвал суду стан його здоров`я критично та прогресуюче погіршився, а подальше перебування в умовах СІЗО становить пряму та невідворотну загрозу його життю, що підтверджується наданими медичними документами. Наголошує, що утримання його під вартою в умовах СІЗО за наявності гіпертонічної хвороби III ступеня (кризовий перебіг) та дуже високого ризику серцево-судинних ускладнень на тлі повторного інсульту є прямим порушенням права на життя (ст. 2 ЄКПЛ) та заборони нелюдського поводження (ст. 3 ЄКПЛ).

Також він зазначив про те, що з огляду на наявні фізичні обмеження (частковий параліч кінцівок, порушення мови), будь-які ризики його протиправної поведінки чи втечі повністю відсутні. Він має постійне місце проживання, де зобов`язується перебувати цілодобово та виконувати всі покладені судом обов`язки.

На думку обвинуваченого, цілодобовий домашній арешт є абсолютно достатнім заходом для забезпечення його належної процесуальної поведінки та дозволить отримати життєво необхідну медичну допомогу.

У судовому засіданні обвинувачений та захисник підтримали вказане клопотання та просили його задовольнити.

Прокурор Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання обвинуваченого та просив залишити застосований до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Суд, розглянувши клопотання обвинуваченого, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно з ч. 1 ст. 201 КПК України, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього судом, чи про зміну способу їх виконання.

Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а ст. 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

При цьому за загальним правилом, підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

Суд, вирішуючи доцільність подальшого тримання обвинуваченого під вартою, має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Вирішуючи питання про зміну ОСОБА_9 запобіжного заходу, суд оцінює у сукупності дані щодо особи обвинуваченого, стан його здоров`я, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, зокрема покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, те, що він раніше вже переховувався від суду, у зв`язку із чим тривалий час перебував у розшуку, тобто у цьому випадку продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд також враховує, що судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні ще не завершений, судом безпосередньо не допитані потерпілі та свідки, а тому ОСОБА_8 , з урахуванням тяжкості покарання, що йому загрожує, може вдатися до спроб незаконно вплинути на вказаних осіб шляхом прохань або погроз з метою схилити надати неправдиві показання задля створення сприятливих для себе умов для уникнення відповідальності та покарання за вчинене кримінальне правопорушення. Таким чином, ризик, передбачений п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, також продовжує існувати.

Щодо доводів обвинуваченого про стан його здоров`я та умови тримання під вартою, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», особам, взятим під варту, забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Згідно з ч. 1 ст. 11-2 Закону України «Про попереднє ув`язнення», належними умовами тримання є умови, що відповідають вимогам Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Закону, інших актів законодавства, а саме: недопущення катувань чи нелюдського або такого, що принижує честь і гідність, поводження чи покарання; надання належної медичної допомоги; забезпечення повноцінним харчуванням; забезпечення житлово-побутових умов (житлова площа, вільний доступ до туалетних кімнат, достатнє природне освітлення, нормативний температурний режим, провітрювання приміщень); дотримання державних медико-санітарних правил.

Відповідно ж до ч. 5 ст. 11-2 Закону України «Про попереднє ув`язнення», особа, взята під варту, член її сім`ї або близький родич, захисник мають право звернутися із заявою про встановлення факту та/або строку тримання в неналежних умовах до Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань.

Суд бере до уваги доводи сторони захисту та дані виписки з медичної картки амбулаторного хворого від 02.09.2026 про погіршення стану здоров`я обвинуваченого та недостатню ефективність призначеного йому лікування в умовах медичної частини СІЗО. Водночас суд наголошує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Алексанян проти Росії», «Кудла проти Польщі»), погіршення стану здоров`я не є безумовною підставою для негайного звільнення з-під варти, якщо держава здатна забезпечити адекватне лікування в спеціалізованих цивільних лікарнях. У разі якщо медична частина слідчого ізолятора об`єктивно не здатна забезпечити належне лікування, Розділом ІІ Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я ДКВС із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту (затвердженого спільним наказом Мін`юсту та МОЗ від 10.02.2012 № 239/5/104), чітко передбачено механізм направлення та госпіталізації ув`язненого до цивільних закладів охорони здоров`я МОЗ України із забезпеченням відповідної цілодобової варти.

Таким чином, поточний стан здоров`я обвинуваченого, за наявності встановлених судом високих ризиків його переховування та перешкоджання правосуддю, є підставою для ініціювання перед керівництвом СІЗО питання про його госпіталізацію до спеціалізованого закладу охорони здоров`я. Разом із тим, матеріали клопотання не містять доказів того, що сторона захисту або сам обвинувачений зверталися з відповідними заявами щодо такої госпіталізації або зі скаргами на дії чи бездіяльність адміністрації СІЗО в частині ненадання медичної допомоги. За таких обставин суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на домашній арешт.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, а стороною захисту не доведено наявності достатніх підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Суд переконаний, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що клопотання обвинуваченого задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 176-178, 194, 201, 369-372, 376 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відмовити.

2. Ухвала оскарженню не підлягає.

3. Повний текст ухвали оголошений 30.10.2026 о 08.00.

Суддя ОСОБА_1