Справа № 643/9841/21
Провадження № 1-кп/643/24/26
**УХВАЛА**
**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**
****
****29.10.2026
Суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА\_1 , розглянувши клопотання обвинуваченого ОСОБА\_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА\_3 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 347, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 296 КК України, ОСОБА\_2 , ІНФОРМАЦІЯ\_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 347, ч. 2 ст. 296 КК України,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Салтівського районного суду міста Харкова на розгляді перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА\_3 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 347, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 296 КК України, ОСОБА\_2 , ІНФОРМАЦІЯ\_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 347, ч. 2 ст. 296 КК України.
23\.10.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від обвинуваченого ОСОБА\_2 про проведення судового засідання, яке призначено на 11.11.2026 на 15 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у зв\`язку із веденням на території України воєнного стану та існування загрози для життя та здоров\`я, а також територіальною віддаленістю від місцезнаходження суду.
Дослідивши матеріали клопотання обвинуваченого ОСОБА\_2 вважаю за необхідне клопотання задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до п. 1, 4-1 ч. 1 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров\`я або з інших поважних причин; введення воєнного стану або під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв\`язку з військовою агресією російської федерації проти України запроваджено воєнний стан на всій території України, в тому числі на території Харківської області, який продовжено станом на теперішній час.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 336 КПК України суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
Учасник кримінального провадження подає клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п\`ять днів до судового засідання. Копія клопотання в той самий строк надсилається іншим учасникам кримінального провадження.
Приймаючи до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА\_2 бажає приймати особисту участь у судовому засіданні при розгляді згаданого кримінального провадження, з метою дотримання швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, враховуючи, що кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, суд вважає за необхідне здійснювати розгляд справи за участі обвинуваченого ОСОБА\_2 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Керуючись ст. 28, 336 КПК України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА\_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів – задовольнити.
Судове засідання призначене на 11.11.2026 року о 15 год. 00 хв. за участі обвинуваченого ОСОБА\_2 у даному кримінальному провадженні здійснювати в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксувати за допомогою технічних засобів відеозапису.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя - ОСОБА\_1
Ухвала № 100894008
**ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД**
\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_
Справа № 643/9841/21 Головуючий 1 інстанції – ОСОБА\_1
Провадження № 11/818/3278/21 Головуючий апеляційної інстанції – ОСОБА\_2 Категорія: Продовження строку тримання під вартою
****
****
**У Х В А Л А**
**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**
25 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА\_2 , суддів ОСОБА\_3 та ОСОБА\_4 , при секретареві ОСОБА\_5 , без участі сторін, належним чином повідомлених про розгляд справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові дану справу, в порядку ч.4 ст.422-1 КПК України, тобто без виклику сторін, за умови, що ніхто із учасників не заявив клопотання про розгляд справи з участю сторін, за апеляційними скаргами захисників обвинувачених та клопотання про поновлення строку на ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 08.10.2021 року,-
**В С Т А Н О В И Л А:**
**Короткий зміст рішення суду першої інстанції.**
Вказаною ухвалою, продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ** ОСОБА\_6 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 , ОСОБА\_7 , ІНФОРМАЦІЯ\_2 , **до 06.12.2021 року, включно.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції взяв до уваги положення ст. 177, 178 КПК України та встановив, що ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України продовжують існувати та відсутність будь-які данні про їх зменшення.
**Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.**
Не погодився з вказаною вище ухвалою захисник **обвинуваченого ОСОБА\_7 – адвокат ** ОСОБА\_8 подала апеляційну скаргу та просить скасувати ухвалу від 08.10.2021 року та застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА\_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб, із можливістю внесення застави. Також просить поновити строк на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи його тим, що повний текст оскаржуваної ухвали вона отримала лише 18.10.2021 року.
Вказує, що в оскаржуваному рішенні, судом першої інстанції не наведено в чому саме полягають ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України і якими доказами та фактами вони підтверджуються.
Вказує, що обвинувачений ОСОБА\_7 тримається під вартою 8 місяців, а тому ризик суспільної небезпеки істотно змінився.
Вважає, що суд першої інстанції не вказав, якими фактичними обставинами та відповідними доказами підтверджується можливість обвинуваченого ОСОБА\_7 переховуватись, чинити тиск на свідків, потерпілих або вчинити інше кримінальне правопорушення. Посилання суду першої інстанції на відсутність у ОСОБА\_7 офіційного працевлаштування, а також відсутності джерела доходу, вважає недостатнім для висновку, який виправдовує продовження строку тримання під вартою. Також останній має запрошення на роботу до ТОВ «АРМ-БУД ПЛЮС».
Заперечуючи проти встановленого судом першої інстанції ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, зазначивши, що ані потерпілі, ані свідки не заявили про те, що на них здійснювався вплив з боку обвинуваченого ОСОБА\_7 з моменту відкриття матеріалів кримінального провадження.
Послалась на подану до суду першої інстанції потерпілим ОСОБА\_9 заяву про відсутність до обвинуваченого ОСОБА\_7 претензій морального або матеріального характеру, оскільки на момент подання такої заяви всі збитки відшкодовані в повному обсязі. Також не підтримав клопотання прокурора і представник потерпілого ОСОБА\_10 .
Спростовуючи ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України захисник вказала, що ОСОБА\_7 має малолітню дитину, якою він опікується, з якою спілкується і виховує, проживає однією сім\`єю і в одному житловому приміщенні разом зі своєю матір\`ю, рідною сестрою та вітчимом,
Апелянт вважає, що викладене свідчить про стійкі соціальні зв\`язки, що мінімізують можливість вчинення ним будь-яких кримінальних правопорушень..
Не погодився з вказаною вище ухвалою захисник **обвинуваченого ОСОБА\_6 – адвокат ОСОБА\_11 **, подав апеляційну скаргу та просить скасувати ухвалу від 08.10.2021 року та застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА\_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання в період часу з 21:00 год по 06:00 год., або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в межах санкції п.3 ч.5 ст. 182 КПК України.
Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що висновок суду першої інстанції про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України є необґрунтованим, ухвала не містить посилань на обставини, що слугували підставами для відповідного висновку, а також не зазначено заперечень сторони захисту, що на думку захисника свідчить про порушення судом першої інстанції норм КПК України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вказує, що судом першої інстанції не перелічені, які саме ризики прокурор вважає підтвердженими, а судом встановленими та вважаються достатніми для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА\_6 .
Не розглянуто питання щодо альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Заперечуючи проти ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України захисник вказав, що під час звільнення обвинуваченого ОСОБА\_6 з під варти у зв\`язку із сплатою застави, останній здав паспорт для виїзду за кордон до органів досудового розслідування, повідомив про місце свого знаходження, після скасування ухвали про визначення застави самостійно повернувся до «до ДУ «Харківський слідчий ізолятор», що на думку захисника свідчить про належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Обвинувачений отримав пропозицію від ТОВ «СТАРТЕРОК» щодо працевлаштування.
Вказав, що ОСОБА\_12 надала до суду нотаріально посвідчену згоду на проживання ОСОБА\_6 у її квартирі, у разі зміни запобіжного заходу на більш м\`який, крім того бере на себе зобов\`язання щодо сплати застави та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА\_6 .
Заперечуючи проти ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України захисника вказав, що під час перебування обвинуваченого ОСОБА\_6 на волі, скарг від потерпілих чи свідків щодо вчинення на них вплив не надходило. Від потерпілого ОСОБА\_9 , було надано до суду заяву та особисто підтверджено в суді, що в нього відсутні претензії матеріального та морального характеру. До обвинуваченого ОСОБА\_6 позовних вимог не заявляв.
Також вказав, що до суду першої інстанції було надано заяву від потерпілого ОСОБА\_10 , в якій виклав позицію щодо подій, які були предметом розслідування, які були особистим конфліктом між ним та ОСОБА\_13 , що виник на ґрунті ревнощів.
Захисник посилається на те, що сторона обвинувачення в своїх клопотаннях ставила в вину ОСОБА\_6 , що на даний час розглядається інше кримінальне провадження за ч.2 ст.115 КК України, проте не надає оцінку тому факту, що в даному кримінальному провадженні вже було постановлено вирок, та постановою Верховного суду справу було направлено на новий розгляд.
Вважає, що прокурор навмисно вводить в оману суд, надаючи в своєму клопотання про продовження запобіжного заходу інформацію, що ОСОБА\_6 , притягнутий до кримінальної відповідальності за п.12 ч.1 ст.115, ч.3 ст. 146 КК України. Та вказує, що відповідно до Вироку Жовтневого районного суду м.Харкова ОСОБА\_6 визнаний винним за ч.2 ст. 121 КК України.
Заперечуючи проти ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України захисника вказав, що обвинувачений ОСОБА\_6 має міцні соціальні зв\`язки, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх доньок, матір, які повністю перебувають на його утриманні.
Також звертає увагу на те, що дружиною обвинуваченого було подано клопотання про пом\`якшення запобіжного заходу, оскільки родина перебувала на утриманні ОСОБА\_6 , та доходів дружини недостатньо для утримання двох доньок, де також вказала про те, що відсутність батьківської уваги негативно впливає на доньок.
Вказав, що суд першої інстанції не дав належної оцінки стану здоров\`я обвинуваченого ОСОБА\_6 , який в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» погіршився.
Також вказав, що тяжкість інкримінованого правопорушення не може бути підставою для тримання обвинуваченого під вартою.
**Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.**
Заслухавши доповідь судді, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження захиснику ОСОБА\_14 , оскільки повідомлені причини такого пропуску є поважними та відмовити в задоволенні апеляційних скарг, виходячи з наступного.
До початку розгляду вказаних апеляційних скарг від захисника ОСОБА\_11 надійшло клопотання про відкладення розгляду його апеляційної скарги у зв\`язку з його відрядженням до м.Києва. Також від захисника ОСОБА\_8 надійшло клопотання про відкладення розгляду її апеляційної скарги у зв\`язку з її хворобою. Враховуючи, що апеляційні скарги захисників були подані в порядку ч.4 ст.422-1 КПК України, які були завчасно повідомлені про апеляційний розгляд, не виклали бажання в апеляційних скаргах брати участь в судовому засіданні та надаючи до апеляційного суду клопотання про відкладення такого розгляду не надали відповідних доказів щодо відрядження та хвороби, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційні скарги за їх відсутності.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов\`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв\`язками та усіма видами зв\`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинувачених переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, чи вчиняти інші кримінальні правопорушення суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів** **можуть вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА\_7 , ОСОБА\_6 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими та особливо тяжкими злочинами, за один з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі до 15 років, офіційно не працевлаштовані.
Крім того ОСОБА\_6 неодноразово судимий, та відповідно до відкритих інтернет-джерел «Судова влада» на даний час в провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова знаходиться кримінальне провадженні за його обвинуваченням у вчиненні умисного вбивства, про що вірно вказав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо наявності підстав для продовження строку тримання під вартою, встановив, що з часу обрання запобіжного заходу не змінилися підстави для такого запобіжного заходу.
Такі висновки суду не є безпідставними з огляду на зміст обвинувачення, пред\`явленого ОСОБА\_6 та ОСОБА\_7 , згідно якого вбачається, що ОСОБА\_6 з метою створення злочинного впливу був організатором та співучасником злочинної діяльності проти власності, а саме спрямованої на вимагання передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його батьками та його близькими родичами, з погрозою пошкодження та знищення їхнього майна, а також проти майна, що належить працівникові правоохоронного органу, у зв\`язку з виконанням цим працівником службових обов\`язків, вчинене організованою групою. Відповідно до розподілу функції її учасників повинен був керувати підготовкою та вчиненням кожного конкретного злочину, будучи її співучасником, який мав виконувати головну роль при підготовці та вчиненні задуманого кримінального правопорушення, розробив загальний план злочинної діяльності, спрямувавши зусилля своєї групи на вчинення кримінальних діянь і тісно пов\`язаних з ними інших передкримінальних та післякримінальних дій, детермінованих спільними метою та мотивом. ОСОБА\_7 офіційно не працевлаштований, з метою одержання доходу, дав добровільну згоду на постійну співучасть в організованій групі з метою скоєння злочинів разом з ОСОБА\_6 , та відповідно до розподілених функцій повинен був вчиняти безпосередньо кожен конкретний злочин, а саме: своїми активними діями виконувати у повному обсязі протиправні дії, як одноособово, так і у групі співвиконавців, з розподілом ролей у межах їх вчинення, а також можливого застосування злочинного та психічного впливу стосовно сторонніх осіб.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, **а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого**. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Враховуючи фактичні обставини злочинів, які інкримінуються ОСОБА\_6 , передбачені ч.1 ст.255-1, ч.4 ст.189, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 347, ч.2 ст.296 КК України, ОСОБА\_7 , передбачені ч.4 ст.189, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 347,ч.2 ст. 194, ч.2 ст.296 КК України, а саме вчинення правопорушень проти громадської безпеки, проти громадського порядку та моральності, проти власності, проти майна працівника правоохоронного органу, вчинене групою осіб, що на думку колегії суддів свідчить про наявний цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес, який підлягає захисту.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об\`єктивні підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також можуть чинити вплив на свідків а потерпілих по справі або продовжити кримінальну діяльність.
За таких обставин, обґрунтування ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України об\`єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні, що в свою чергу спростовує доводи апеляційних скарг щодо не доведення існування вказаних ризиків.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано було встановлено ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України з огляду на пред\`явлене обвинувачення ОСОБА\_6 та ОСОБА\_7 , які здійснювали злочинну діяльність із застосуванням фізичного та психічного насильства, у зв\`язку з чим, доводи апеляційних скарг в цій частині до уваги не беруться, оскільки вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Доводи сторони захисту щодо відсутності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України у зв\`язку з тим, що потерпілі не мають матеріальних або моральних претензій до обвинувачених, колегія суддів до уваги не бере, оскільки це не спростовує існування певної ймовірність того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів можуть вдатися до відповідних дій.
Що стосується доводів захисників про значний час тримання обвинувачених під вартою, слід зазначити, що відповідно до конкретних обставин справи, в цьому кримінальному провадженні встановлено реальний суспільний інтерес, який у даному конкретному випадку превалює над принципом поваги до свободи особистості, що в свою чергу свідчить про виправданість продовження строку тримання під вартою.
Доводи захисників щодо спростування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України з підстав того, що обвинувачений ОСОБА\_7 має малолітню дитину, якою він опікується, з якою спілкується і виховує, проживає однією сім\`єю і в одному житловому приміщенні разом зі своєю матір\`ю, рідною сестрою та вітчимом, обвинувачений ОСОБА\_6 одружений, має двох неповнолітніх доньок, матір, які повністю перебуває на його утриманні, що на думку апелянтів свідчить про стійкі соціальні зв\`язки, що мінімізують можливість вчинення ними будь-яких кримінальних правопорушень, колегія суддів до уваги не бере, оскільки є тими обставинами, які враховуються при застосуванні запобіжного заходу, вирішенні питання про призначення покарання, однак як такі не є безумовною підставою для застосування іншого запобіжного заходу, не пов\`язаного з триманням під вартою. Окрім того, вказані обставини існували і на час злочинної діяльності, однак не стала стримуючими факторами для вказаних вище обвинувачених.
Доводи захисників щодо намірів обвинувачених працевлаштуватися та отримувати офіційний дохід, колегія суддів до уваги не бере, оскільки вказані обставини не мінімізують вже встановлених ризиків. Крім того, як вбачається з фактичних обставин справи, останні обвинувачуються у вимаганні, умисному встановленню та поширенню в суспільстві злочинного впливу, умисному знищенню чужого майна, вчинене шляхом підпалу, умисному знищенні майна, що належав працівникові правоохоронних органів, у зв\`язку із виконанням ним своїх службових обов\`язків, вчинене групою осіб, тобто обрали злочинну діяльність, як джерело доходу.
Доводи захисника ОСОБА\_11 щодо не зазначення судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі заперечень сторони захисту щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА\_6 , колегія суддів до уваги не бере, оскільки судом першої інстанції стисло викладено вимоги сторін та зазначено про те, що судом було досліджено зміст поданих клопотань та наведено мотиви з яких, клопотання сторони захисту не були задоволені.
Доводи захисника ОСОБА\_11 щодо неналежної оцінки стану здоров\`я обвинуваченого ОСОБА\_6 , який в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» погіршився, заслуговує на увагу, про те суду не надано доказів, того, що лікування обвинуваченого не може бути продовжено в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Доводи захисника ОСОБА\_11 про те, що судом першої інстанції не перелічені ризики, які достатні для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під варто, є безпідставними та спростовуються змістом оскаржуваної ухвали.
Що стосується посилань на те, що судом першої інстанції не було розглянуто питання щодо альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, **з урахуванням поданої заяви та згоди ** ОСОБА\_12 на проживання ОСОБА\_6 у її квартирі, у разі зміни запобіжного заходу на більш м\`який, а також зобов\`язалась сплатити заставу та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА\_6 , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із положеннями п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 КПК України, **має право не визначити розмір застави** у кримінальному провадженні **щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.**
При постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу ОСОБА\_6 , ОСОБА\_7 суд першої інстанції врахував тяжкість кримінальних правопорушень, які є тяжкими та особливо тяжкими, спосіб їх вчинення та їх особу, та те, що вони є співучасником організованої групи з трьох осіб, яка вчинила злочини із застосуванням насильства або погрозою його застування, яке за своїм характером тривало значний проміжок часу, а також умисне знищення майна працівника правоохоронного органу у зв\`язку із виконанням ним своїх службових обов\`язків, а також умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді застави не здатен запобігти існуючим ризикам, про що обґрунтовано вказав суд першої інстанції.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з\`ясованих обставин, з якими закон пов\`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА\_6 , ОСОБА\_7 та відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційних скарг захисників.
Керуючись ч.2 ст.376, ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426, ч.4 ст.422-1 КПК України, колегія суддів, -
**ПОСТАНОВИЛА :**
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА\_7 – адвоката ОСОБА\_8 про поновлення апеляційного строку на оскарження ухвали Московського районного суду м.Харкова від 08.10.2021 року, - задовольнити.
Поновити вказаному захиснику строк на апеляційне оскарження.
Ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 08.10.2021 року про задоволення клопотання прокурора та про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 06.12.2021 року, включно, щодо** **обвинувачених** ОСОБА\_6 та ОСОБА\_7 **, - залишити без змін.
Апеляційні скарги захисників обвинувачених, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_ \_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_ \_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_
ОСОБА\_2 ОСОБА\_3 ОСОБА\_4