ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Окрема думка № 141029443

Озвучення тимчасово недоступне

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Ступак О. В.

у справі № 990/172/26

(провадження № 11-244заі26)

1. 08 жовтня 2026 року Велика Палата Верховного Суду

у справі № 990/172/26 ухвалила постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2026 року - без змін.

2. Не згодна з результатами розгляду цієї справи та мотивами ухваленої Великою Палатою Верховного Суду постанови, у зв`язку із чим відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладаю окрему думку.

Історія справи

3. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Верховної Ради України (далі також - ВРУ, парламент), у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність ВРУ щодо внормування перерахунку пенсії, призначеної на підставі статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII), та зобов`язати здійснити таке внормування;

- відшкодувати за рахунок держави майнову шкоду, завдану через непроведення перерахунку пенсії як державному службовцю в період з грудня 2016 року до 30 квітня 2026 року у розмірі 1 437 001 грн;

- відшкодувати за рахунок держави компенсацію за час затримки виплати грошового доходу у розмірі 693 500 грн;

- відшкодувати за рахунок держави моральну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю Верховної Ради України в розмірі 1 000 000 грн.

4. Позов мотивувала тим, що є пенсіонеркою, якій пенсію призначено відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII. ВРУ допустила протиправну бездіяльність, яка полягає у невиконанні Рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі також - Закон № 889-VIII) у тій частині, якою унеможливлено перерахунок пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723-XII, та наголошено на необхідності законодавчого врегулювання механізму такого перерахунку.

5. Оскільки парламент тривалий час не приймав законодавчих змін, необхідних для реалізації прав осіб, яким пенсію призначено відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, це свідчить про бездіяльність відповідача та невиконання ним обов`язку щодо усунення виявленого Конституційним Судом України законодавчого упущення.

6. Стверджувала, що за відсутності законодавчого врегулювання механізму перерахунку пенсій вона позбавлена можливості реалізувати своє право на отримання пенсії у розмірі, який відповідав би підвищенню оплати праці державних службовців, а тому протягом тривалого часу отримує пенсію у значно меншому розмірі, ніж той, який, на її думку, мав би виплачуватися після проведення відповідного перерахунку.

7. До того ж позивачка переконана, що багаторічне невиконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення законодавчого механізму перерахунку пенсій, істотне зменшення рівня її пенсійного забезпечення, тривале очікування реалізації Рішення Конституційного Суду України, а також її похилий вік, інвалідність II групи, тяжкий стан здоров`я, необхідність постійного лікування та відсутність достатніх коштів для придбання ліків і забезпечення належних умов життя спричинили їй значні моральні страждання, які вона оцінила на рівні 1 000 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 14 травня 2026 року відмовив ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі № 990/172/26 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

9. Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд дійшов висновку, що в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть бути оскаржені лише ті акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, які прийнято, вчинено, допущено у правовідносинах, у яких Верховна Рада України реалізовує свої владні (управлінські) повноваження.

10. Спір у цій справі не є публічно-правовим у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України та може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки позовні вимоги стосуються законотворчої діяльності відповідача, під час здійснення якої парламент не реалізовує публічно-владних управлінських функцій.

11. Також суд першої інстанції зазначив, що розгляд цього спору з урахуванням його предмета і суб`єктного складу перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

12. Щодо вимог про стягнення майнової та моральної шкоди Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вказав, що такі вимоги не можуть бути предметом самостійного розгляду в порядку адміністративного судочинства у цій справі, оскільки не заявлені разом з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі

13. ОСОБА_1 , не погоджуючись із ухвалою Касаційного адміністративного суду від 14 травня 2026 року, подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу про її скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

14. На обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права та безпідставно відмовив у відкритті провадження. На думку заявниці, спір стосується протиправної бездіяльності парламенту як суб`єкта владних повноважень щодо невиконання рішення Конституційного Суду України та повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Мотиви постанови Великої Палати Верховного Суду

15. Постановою від 08 жовтня 2026 року Велика Палата Верховного Суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2026 року - без змін.

16. Свою постанову Велика Палата Верховного Суду мотивувала тим, що в цій справі позивачка фактично оскаржує бездіяльність ВРУ, яка, на її думку, полягає у неприйнятті законодавчих змін, необхідних для виконання Рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022. Втім, здійснюючи законотворчу діяльність, парламент не виконує владних управлінських функцій як загалом, так і щодо певної особи, результат яких втілений у рішенні (дії чи бездіяльності) та може бути предметом оскарження до суду.

17. За такого правового регулювання Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що бездіяльність ВРУ, яку оскаржує позивачка, за своїм змістом і правовою природою не є управлінською діяльністю, спори щодо правомірності здійснення повноважень у якій можуть бути предметом розгляду адміністративного суду. Оскаржувана бездіяльність охоплюється законотворчим процесом - виключною компетенцією парламенту, судового контролю за якою Конституція і закони України не встановлюють.

18. До того ж Велика Палата Верховного Суду підтвердила висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що вимоги про відшкодування майнової шкоди, компенсації втрати частини доходів та моральної шкоди є похідними від основної вимоги про визнання протиправною бездіяльності ВРУ і не можуть бути предметом самостійного розгляду адміністративним судом.

Мотиви окремої думки

19. У цій справі позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною бездіяльність парламенту, яка полягає у невиконанні Рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022.

20. Крім того, просила відшкодувати «шкоду», пов`язану із застосуванням до неї норми закону, яка визнана неконституційною, а саме: недоотриману у зв`язку із цим пенсію, її індексацію та моральну шкоду.

21. У своїй постанові Велика Палата Верховного Суду кваліфікувала вимогу ОСОБА_1 про визнання бездіяльності парламенту як основну, а решту заявлених вимог - як похідні від основної, у зв`язку із чим погодилася з висновками суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки такі вимоги не можуть бути предметом розгляду в суді будь-якої юрисдикції.

22. Не заперечуючи того факту, що дії / бездіяльність парламенту в законотворчій діяльності не можуть становити предмет публічно-правового спору, який підвідомчий суду, проте не можу погодитися із висновком суду щодо іншої частині вимог ОСОБА_1 з таких мотивів.

23. Так, вимога позову ОСОБА_1 про визнання бездіяльності парламенту в його законотворчій діяльності (неприйняття нового закону, який би врегульовував питання перерахунку пенсій державних службовців у зв`язку зі зміною профільного законодавства), очевидно, не може бути предметом розгляду як в суді адміністративної юрисдикції, так і будь-яких інших судах з мотивів, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2026 року, ухваленої в цій справі. Суд не здійснює контроль за законотворчою діяльністю парламенту.

24. Вимога про відшкодування моральної шкоди, яка обґрунтована якраз-таки заподіяними заявниці моральними стражданнями внаслідок тривалої бездіяльності парламенту, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на приписи частини п`ятої статті 21 КАС України, якою передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

25. Отже, порушене заявницею питання відшкодування моральної шкоди підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

26. Водночас вимоги позову про відшкодування «майнової шкоди», заподіяної непроведенням перерахунку пенсії, та про стягнення компенсації за час затримки виплати пенсії, на моє переконання, становлять окремий та самостійний блок вимог, які підвідомчі судам адміністративної юрисдикції, оскільки не перебувають у прямій залежності від результату вирішення вимоги про визнання бездіяльності парламенту протиправною.

27. У цьому висновку виходжу з того, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні.

28. Крім того, у кожній справі за змістом обґрунтувань вимог позову та наданих позивачем пояснень суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 та від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16).

29. Метою пред`явлення ОСОБА_1 вимог про відшкодування майнової шкоди з урахуванням обставин, якими вони обґрунтовані, є отримання пенсії у більшому розмірі, недонарахованої та невиплаченої в результаті застосування неконституційного положення закону.

30. Під «шкодою», яку позивачка просила відшкодувати, вона розуміє різницю між сумами пенсії з урахуванням перерахунку, який, на її думку мав би бути проведений, та фактично виплаченої їй пенсії без проведення перерахунку внаслідок застосування до неї приписів неконституційного закону.

31. Необхідно нагадати, що відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, а також на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

32. Крім того, адміністративним судам як справи незначної складності підсудні також спори про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг (пункт 3 частини шостої статті 12 КАС України).

33. Частина перша статті 4 КАС визначає, що публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2).

34. Саме такий спір і виник у цій справі - позивачка, звертаючись до суду, мала на меті насамперед стягнення недонарахованої та невиплаченої пенсії державного службовця, що відповідає наведеним вище нормативно врегульованим критеріям публічно-правового спору.

35. Та обставина, що ОСОБА_1 визначила відповідачем у справі ВРУ (чи, радше, державу в особі парламенту), а не Пенсійний фонд України чи інший уповноважений орган, не впливає на характер і суть публічно-правового спору про достягнення пенсії та проведення її індексації.

36. Приписи частини п`ятої статті 21 КАС України в цій частині також незастосовні, оскільки, як уже зазначалося, відповідні вимоги не є проханням позивача про відшкодування шкоди в деліктних правовідносинах, а стосуються соціальної політики держави та виконання її зобов`язань з повного та своєчасного проведення пенсійних виплат і пов`язаних із ними перерахунків.

37. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 757/70264/17-ц та у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 констатувала, що спори, які стосуються стягнення збитків з держави на користь публічного службовця у відставці, заподіяних прийняттям неконституційного акта, підлягають розгляду адміністративними судами.

38. Крім того, у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що спір про стягнення недонарахованої та неотриманої різниці у пенсії державного службовця з урахуванням індексу інфляції підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

39. Підхід до визначення за правилами предметної юрисдикції саме як публічно-правового спору, у якому позивач прагне стягнути недоотриману різницю в пенсійних виплатах та визначає таку різницю як «шкоду», також є усталеним у практиці касаційних судів у складі Верховного Суду.

40. Зокрема, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справах № 732/1218/22, № 552/741/22 дійшов висновку, що спір у подібних правовідносинах є публічно-правовим, оскільки стосується нарахування й виплати позивачеві пенсії. У свою чергу, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 20 грудня 2023 року розглянув за правилами адміністративного судочинства справу № 420/17886/21 про відшкодування шкоди внаслідок виплати позивачу пенсії в розмірі, визначеному нормою закону, яку було визнано неконституційною рішенням Конституційного Суду України. Такого ж підходу Касаційний адміністративний суд дотримався і при розгляді справ № 990/79/24, № 340/2839/20.

41. Оскільки вимога про достягнення пенсії, виплаченої в меншому розмірі внаслідок застосування приписів неконституційного закону, має публічно-правовий характер, то суди в цій справі дійшли помилкового висновку про непідсудність спору в цій частині судам адміністративної юрисдикції.

42. Подібного за змістом висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 06 червня 2024 року у справі № 990/313/23, у якій вирішувалося питання юрисдикції спору про відшкодування різниці між присудженим рішенням суду розміром пенсії державного службовця та фактично отриманими пенсійними виплатами внаслідок застосування до особи норм неконституційного закону.

43. Зважаючи на очевидну подібність правовідносин у справах № 990/313/23 та № 990/172/26, Велика Палата Верховного Суду, дійшовши протилежного висновку в питанні юрисдикції таких спорів, мала мотивувати відступ від раніше сформульованого підходу щодо застосування норм процесуального права, чого в постанові від 08 жовтня 2026 року зроблено не було.

44. Водночас необхідно зауважити, що незважаючи на те, що вимоги про достягнення пенсії та проведення її індексації підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, позивачка у цій справі не дотрималася правил інстанційної юрисдикції, пред`явивши позов до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції.

45. Так, у параграфі 2 глави 2 КАС України окрім предметної юрисдикції законодавець присвятив окремий розділ інстанційній юрисдикції.

46. Згідно з частиною четвертою статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ.

47. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності парламенту встановлені статтею 266 КАС України, пунктами 1, 2 частини першої якої визначено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов ВРУ; законності дій чи бездіяльності ВРУ.

48. Відповідно до положень частини четвертої статті 266 КАС України Верховний Суд за наслідками розгляду таких адміністративних справ може визнати акт ВРУ протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині; 2) визнати дії чи бездіяльність парламенту протиправними, зобов`язати його вчинити певні дії; 3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу.

49. Норми частин першої, четвертої статті 266 КАС України підлягають застосуванню в системному зв`язку з нормами частини першої статті 2, пункту 2 частини першої статті 4, статей 5, 19 КАС України, відтак в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть оскаржуватися тільки ті правові акти, дії чи бездіяльність, зокрема, парламенту, які прийнято (вчинено, допущено) у правовідносинах, у яких він реалізує свої владні (управлінські) функції.

50. Необхідно зауважити, що в прохальній частині свого позову ОСОБА_1 згадує парламент як відповідача лише в контексті вимоги про визнання протиправності щодо невиконання рішення Конституційного Суду України протиправною.

51. В решті вимог, зокрема, тих, які стосуються недоплаченої пенсії, позивачка звертається з матеріально-правовою вимогою до держави, спори за участі якої в якості відповідача Верховним Судом як судом першої інстанції не розглядаються.

52. Тому з урахуванням висновків, наведених вище за текстом цієї окремої думки, та положень частини четвертої статті 22 КАС України спір у цій справі в частині окреслених вимог ОСОБА_1 підлягає розгляду окружним адміністративним судом.

53. Варто також зауважити, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» як підставу для відмови у відкритті провадження у справі треба тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується як тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які можуть бути розглянуті адміністративним судом за умови дотримання правил інстанційної підсудності, унормованої статтями 22-24 КАС України.

54. Схожого за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 15 січня 2019 року у справі № 9901/621/18 та від 06 червня 2024 року у справі № 990/313/23, встановивши, що спір підлягає розгляду окружним адміністративним судом, а не Касаційним адміністративним судом як судом першої інстанції.

55. Відтак суд першої інстанції дійшов загалом правильного висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі, проте помилився з мотивами такого висновку в частині позовних вимог.

56. Тому Велика Палата Верховного Суду мала ухвалити постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2026 року - змінити, виклавши власні мотиви для відмови у відкритті провадження у справі, роз`яснивши заявниці, що вимоги, які направлені на проведення перерахунку пенсії держслужбовця, її індексації та достягнення в судовому порядку, підлягають розгляду окружним адміністративним судом, а вимога про відшкодування моральної шкоди - судом цивільної юрисдикції.

Суддя О. В. Ступак