УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 686/6535/23
провадження № 51 - 4080 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2026 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 14 липня 2026 року,
встановив:
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2026 року, залишеним без зміни ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 14 липня 2026 року, засуджено ОСОБА_4 за ст. 110 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, крім житла.
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_4 в касаційному порядку.
Проте, касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК України, а тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення її без руху на підставі ст. 429 ч. 1 КПК України.
Відповідно до ст. 427 ч. 2 п. 4 КПК України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Так, захисник у своїй касаційні скарзі, хоч і посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, проте водночас вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до ст. 433 ч. 1, ст. 438 ч. 1 КПК України не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Також у поданій скарзі захисник не наводить обґрунтування своєї позиції про незаконність ухвали апеляційного суду, не мотивуючи, які конкретно порушення закону,на її думку, було допущено цим судом, які доводи її апеляційної скарги суд належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.
До того ж, ставлячи вимогу про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження, захисник не конкретизує процесуальної підстави для цього з урахуванням положень статей 284, 440 КПК України.
Крім того, всупереч ст. 427 ч. 3 КПК України в касаційній скарзі не відображено, чи бажає її авторка брати участь у касаційному розгляді.
Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
У разі подання матеріалів на усунення недоліків в електронній формі відповідно
до приписів ст. 35 ч. 2 КПК України, особі, яка подала касаційну скаргу, потрібно надати докази надсилання іншим учасникам кримінального провадження копій надісланих документів із використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремих підсистем (модулів).
Керуючись ст. 429 ч. 1 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Залишити касаційну захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 без руху.
Встановити захиснику ОСОБА_5 п`ятиденний строк для усунення зазначених недоліків з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3