УХВАЛА
27 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 522/20976/19
провадження № 61-13629во26
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши заяву суддів Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. про самовідвід у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Одеська міська рада, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням та визнання права користування жилим приміщенням та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Одеська міська рада, про виселення та вселення, за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Приморського районного суду міста Одеси від 30 вересня 2021 року, постанови Одеського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, ухвали Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року, ухвали Верховного Суду від 21 грудня 2023 року, постанови Верховного Суду від 24 січня 2024 року, ухвали Одеського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року, додаткової постанови Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року, постанови Верховного Суду від 19 лютого 2026 року, ухвали Верховного Суду від 07 серпня 2026 року,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Одеська міська рада, в якому просив: визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування кімнатою АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право користування кімнатою № 285?А сімейного гуртожитку на АДРЕСА_2 .
У січні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Одеська міська рада, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради про виселення та вселення, в якому просила: виселити ОСОБА_1 з житлового приміщення кімнати № 285-А сімейного гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 ; вселити ОСОБА_2 в житлове приміщення кімнати № 285-А сімейного гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 .
Приморський районний суд міста Одеси рішенням від 30 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 залишив без задоволення, зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив. Виселив ОСОБА_1 з жилого приміщення кімнати № 285-А сімейного гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Вселив ОСОБА_2 в спірне жиле приміщення.
Одеський апеляційний суд постановою від 15 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення Приморського районного суду міста Одеси від 30 вересня 2021 року залишив без змін.
У листопаді 2022 року ОСОБА_5 як особа, яка не брала участі у розгляді справи подала апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 30 вересня 2021 року.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 08 грудня 2022 року відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 30 вересня 2021 року.
Верховний Суд ухвалою від 21 грудня 2023 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 30 вересня 2021 року і постанову Одеського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року та касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року призначив до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Верховний Суд постановою від 24 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення Приморського районного суду міста Одеси від 30 вересня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року залишив без змін.
Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнив, ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 26 серпня 2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 30 вересня 2021 року у цивільній справі № 522/20976/19 закрив.
Одеський апеляційний суд додатковою постановою від 21 жовтня 2025 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Лях І. Д. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задовольнив. Стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 16 000, 00 грн.
Верховний Суд постановою від 19 лютого 2026 року касаційні скарги ОСОБА_5 залишив без задоволення. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року та додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року залишив без змін.
Верховний Суд ухвалою від 07 серпня 2026 року заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2026 року залишив без задоволення.
19 жовтня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду заяву про перегляд рішення Приморського районного суду міста Одеси від 30 вересня 2021 року, постанови Одеського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, ухвали Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року, ухвали Верховного Суду від 21 грудня 2023 року, постанови Верховного Суду від 24 січня 2024 року, ухвали Одеського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року, додаткової постанови Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року, постанови Верховного Суду від 19 лютого 2026 року, ухвали Верховного Суду від 07 серпня 2026 року за виключними обставинами.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 жовтня 2026 року справу призначено судді-доповідачу Грушицькому А. І., судді, які входять до складу колегії: Литвиненко І. В., Петров Є. В.
27 жовтня 2026 року судді Верховного Суду Грушицький А. І., Литвиненко І. В., Петров Є. В. заявили самовідвід у справі з тих підстав, що вони вже брали участь у розгляді справи № 522/20976/19, а саме Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Пророка В. В., суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В. постановою від 24 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення Приморського районного суду міста Одеси від 30 вересня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року залишив без змін; касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнив, ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-11641св22).
Заява про самовідвід підлягає задоволенню.
Відповідно до частини шостої статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.
Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Відповідно до частини першої статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.
Підпунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Приймаючи присягу, суддя бере на себе зобов`язання, зокрема, безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя.
Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 67 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.
За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ застосування одного із цих критеріїв (підходів) або обох залежить від конкретних обставин, пов`язаних зі спірною поведінкою судді.
ЄСПЛ у рішенні від 03 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» вказав, що ЄСПЛ далі нагадує, що «безсторонність» у сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, в якій він повинен винести рішення. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (пункти 1.2, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів).
Згідно з висновком Венеційської Комісії від 11 грудня 2020 року № 1012/2020 для суддів важливим є не лише діяти неупереджено, а й доносити до громадськості сприйняття неупередженості.
Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Самовідвід дає змогу виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження
у справі.
Як зазначає ЄСПЛ, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).
Ураховуючи, що судді Верховного Суду Грушицький А. І., Литвиненко І. В., Петров Є. В. брали участь у розгляді справи № 522/20976/19 у суді касаційної інстанції (провадження № 61-11641св22), в якій Верховний Суд ухвалив постанову від 24 січня 2024 року, а тому вони не можуть брати участь в перегляді цього судового рішення за виключними обставинами.
З огляду на викладене, наявні обґрунтовані підстави для задоволення заяви про самовідвід суддів Верховного Суду Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. у вказаній справі.
Керуючись статтями 36, 39, 40 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Заяву суддів Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. про самовідвід задовольнити.
Відвести суддів Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Одеська міська рада, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням та визнання права користування жилим приміщенням та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Одеська міська рада, про виселення та вселення, за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Приморського районного суду міста Одеси від 30 вересня 2021 року, постанови Одеського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, ухвали Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року, ухвали Верховного Суду від 21 грудня 2023 року, постанови Верховного Суду від 24 січня 2024 року, ухвали Одеського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року, додаткової постанови Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року, постанови Верховного Суду від 19 лютого 2026 року, ухвали Верховного Суду від 07 серпня 2026 року.
Передати касаційну скаргу для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров