ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 140983571

Озвучення тимчасово недоступне

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/41352/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4786/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Державною установою "Київський слідчий ізолятор", матеріали провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_10 , який діє в інтересах в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Піски, Іванівського району, Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. новосибірська рф, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимого,

обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_12 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора ОСОБА_14 про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 23 серпня 2025 року включно.

Визначено ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 35 000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 105 980 000 (сто п`ять мільйонів дев`ятсот вісімдесят тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покладено на ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади.

Визначено строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухвалою суду обов`язків - 2 (два) місяці з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 23 серпня 2025 року включно.

Визначено ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 35 000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 105 980 000 (сто п`ять мільйонів дев`ятсот вісімдесят тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покладено на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такі обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади.

Визначено строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухвалою суду обов`язків - 2 (два) місяці з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 23 серпня 2025 року включно.

Визначено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 15 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 48 448 000 (сорок вісім мільйонів чотириста сорок вісім тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покладено на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади.

Визначено строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою суду обов`язків - 2 (два) місяці з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , захисник ОСОБА_10 , який діє в інтересах в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , подали апеляційні скарги.

Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , в поданій апеляційній скарзі, просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25.06.2025 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

А у випадку, якщо суд дійде висновку про необхідність залишити ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суму застави визначити у відповідності до ст. 382 КПК України в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.

На обґрунтування вимог даної апеляційної скарги апелянт зазначає, що вказана ухвала є незаконною, оскільки викладені у ній висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Судом проігноровано положення ст. З КПК України щодо судового контролю за дотриманням прав свобод та інтересі ОСОБА_7 , не досліджено докази щодо обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_7 та докази на підтвердження обставин існування ризиків про які зазначається в клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .

Суд першої інстанції не надав ніякої оцінки доводам сторони захисту, що спростовують існування ризиків та обґрунтованість клопотання прокурора в цілому.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції істотно порушив вимоги КПК України, оцінив існування ризиків та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи про нібито існування передбачених ст. 177 КПК України обставин, що вказують на можливість його підзахисного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тощо.

В той же час, як вказує захисник, матеріали справи спростовують існування перерахованих ризиків. Зокрема, під час досудового розслідування ОСОБА_7 з`являвся за першим викликом до слідчих та прокурорів, має постійне місце проживання в АДРЕСА_2 , де мешкає разом з дружиною та дітьми, які знаходяться на його утримані, має сталі соціальні зв`язки. При цьому ОСОБА_7 доводить свою невинуватість в суді, у зв`язку з чим він є однією з найзацікавленіших осіб в завершенні розгляду справи. Вказані обставини свідчать про належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та спростовують ризик переховування від суду.

На думку захисника, показання допитаних у кримінальному провадженні свідків не містять даних, що б могли вказувати на причетність ОСОБА_7 до вчинення злочинів, навпаки, спростовують інкриміновані йому діяння в участі в злочинній організації та розкраданні коштів банку. Викладене свідчить відсутність у цій справі такого ризику, як вплив на свідків.

Таким чином, захисник констатує, що оскільки стороною обвинувачення не доведено факт існування хоча б одного ризику, що могло б дати підставу продовжити запобіжний захід до обвинуваченого, висновки суду про існування ризиків, не відповідають фактично встановленим в судовому засіданні обставинам.

Стороною захисту було наведено аргументи щодо сталих соціальних зв`язків, позитивної репутації, належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 що підтверджено відповідними документами, та можливістю у зв`язку з цим застосувати щодо нього більш м`який запобіжний захід, проте, вказані обставини судом першої інстанції взагалі залишено поза увагою та не досліджено, незважаючи на клопотання обвинуваченого.

Крім того, на думу захисника, ухваливши незаконне рішення, суд не навів жодного аргументу щодо суми визначеної застави 16000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 48 448 000 грн., у цій частині ухвала слідчого судді також не відповідає вимогам чинного КПК України.

Суд першої інстанції не навів в ухвалі обґрунтування виключності випадку, що дало йому змогу визначити заставу у розмірі більшому, ніж встановлено ст. 182 КПК України, суд в оскаржуваній ухвалі не навів критеріїв, за якими він визначив заставу саме у розмірі 16000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Більше того, апелянт звертає увагу суду на те, що незважаючи на заперечення сторони захисту та викладені аргументи щодо неспроможності сплатити заставу в розмірі 48 448 000 грн., суд не надав оцінки таким доводам та не навів аргументів обґрунтування суми застави. Судом не наведено доказів того, що менший розмір застави не зможе забезпечити виконання ОСОБА_7 процесуальних обов`язків і того, що такий розмір застави є помірним для підозрюваного та його родини.

Зокрема, згідно із довідками, виданими 16 та 17 квітня 2025 року АТ «Перший інвестиційний банк», де ОСОБА_7 до затримання працював на посаді заступника начальника управління регіональної мережі, за період із 15.02.2024 до сьогоднішнього дня ОСОБА_7 не нараховувалася та не виплачувалася заробітна плата, а із моменту призначення на цю посаду у січні 2020 року до лютого 2024 року ОСОБА_7 виплачено сукупну заробітну плату у сумі трохи більше, ніж 2,7 млн. гривень, за нього сплачено податок із доходів у сумі понад 600 тис. гривень та військовий збір у сумі понад 50 тис. гривень.

Отже, як зазначає захисник, застосована до ОСОБА_7 застава більше, ніж в 15 разів перевищує дохід, який він отримав за чотири роки роботи у банку.

Вказані обставини у сукупності свідчать про непомірність запропонованого розміру застави для ОСОБА_7 , що неминуче призведе до свавільності його ув`язнення та порушення його права на справедливий і неупереджений суд.

Захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_16 в поданій апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25.06.2025 та відмовити повністю у задоволенні клопотання прокурора, застосувати до обвинуваченого ОСОБА_16 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою постійного місця проживання: АДРЕСА_6 , із покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

На обґрунтування вимог даної апеляційної скарги апелянт зазначає, що вказана ухвала є необґрунтованою, оскільки вона була ухвалена без додержання вимог ст. ст. 7, 8, 9, 176, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 202 КПК України, а тому є такою, що містить невідповідність висновків суду викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

У зв`язку з цим, на думку захисника, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а клопотання прокурора не підлягає задоволенню повністю.

Захисник ОСОБА_10 , який діє в інтересах в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , в поданій апеляційній скарзі, з доповненнями просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25.06.2025 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити частково клопотання прокурора, застосувати до обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 2 000 000 (два мільйони) гривень, із покладенням на останнього обов`язків, визначених ст. 194 КПК України.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що вказана ухвала прийнята з неповним встановленням необхідних для вирішення справи обставин та невірним застосуванням матеріальних та процесуальних норм, що потягло за собою однобічне та не повне з`ясування судом усіх фактичних обставин справи.

Суд не надав оцінки доводам сторони захисту з приводу того, що ОСОБА_11 не може відповідати за участь у злочинах скоєних злочинною організацією в зв`язку із зворотньою дією в часі закону, який виключає відповідальність та необхідність застосування ст. 5 КК України до ОСОБА_11 в цій частині.

Копертехін може обвинувачуватись лише в одному злочині в складі злочинної організації, а не в декількох, що свідчить про меншу суспільну небезпеку його дій в порівнянні з іншими учасниками, однак судом не взято таких обставин до уваги.

На думку захисника судом не наведено достатніх підстав, які б свідчили про те, що інтереси суспільства переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи та суд прийшов до помилкового висновку про продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Не враховано, що ризики із плином судового розгляду, відповідно до стандартів Європейського суду з прав людини, зменшуються.

В порушення вимог п. З ст. 5 Конвенції, суд визначив розмір застави обвинуваченому ОСОБА_11 , з посиланням на розмір завданої шкоди кримінальним правопорушенням, а також не врахував тривалість застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, вивчивши матеріали сформованого контрольного провадження та проаналізувавши апеляційні доводи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував на тому, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд у відповідності до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів контрольного провадження, що на розгляді Шевченківського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024000000000838, по обвинуваченню ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України.

Під час судового розгляду в суді першої інстанції, прокурором ОСОБА_14 заявлено письмові клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо кожного з обвинувачених. Свої клопотання прокурор обґрунтовав наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо кожного з обвинувачених, а саме:

- переховуватися від суду - з огляду на тяжкість інкримінованих кожному із обвинувачених злочинів, міри покарання, що передбачає можливість застосування до винної особи покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а також реальну можливість, враховуючи зокрема й майновий стан обвинувачених, залишити територію України та переховуватись від суду закордоном;

- незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених в рамках даного провадження, які не були безпосередньо допитані у ході судового розгляду, з метою ненадання ними викривальних показів, що надасть можливість звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку з добровільною заявою про створення злочинної організації та участі у ній, а також активному сприянню її розкриттю (в редакції Закону станом на 01.01.2010).

Підсумовуючи, прокурор ОСОБА_14 зазначив, що враховуючи наявність вказаних ризиків, а також беручи до уваги соціальний статус обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , наявність у них в силу посад, які вони обіймали, міцних зв`язків з керівниками підприємств, установ та організацій різних рівнів, форми власності, а також зміст та характер інкримінованих останнім кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України належать до категорії особливо тяжких злочинів, негативні наслідки у формі неповернутих АТ «Банк «Фінанси та Кредит» коштів понад 608 млн. гривень, а також загальну суму збитків Банку внаслідок кредитування позичальника ТОВ «Торговий дім «Р енд Р коммодітіз» (1 474 760 494 грн. 87 коп.), міру покарання, яка загрожує кожному із обвинувачених у разі визнання їх судом винуватими, наявні достатні підстави для продовження строку дії найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо кожного окремо. При цьому, у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу буде неможливо забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та виконання ними покладених на них кримінальним процесуальним законодавством обов`язків.

25.06.2025 ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва задоволено клопотання прокурора ОСОБА_14 та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 23 серпня 2025 року включно.

Одночасно визначено ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 35 000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 105 980 000 (сто п`ять мільйонів дев`ятсот вісімдесят тисяч) гривень, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 35 000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 105 980 000 (сто п`ять мільйонів дев`ятсот вісімдесят тисяч) гривень, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 15 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 48 448 000 (сорок вісім мільйонів чотириста сорок вісім тисяч) гривень, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покладено на ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , обов`язки, які визначені в даній ухвалі, строк дії покладених на обвинувачених ухвалою суду обов`язків - 2 (два) місяці, з моменту звільнення обвинувачених з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишено без задоволення.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду про продовження ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 строку тримання під вартою, з огляду на наступне.

В обґрунтування прийнятого рішення про продовження строку тримання під вартою колегією суддів суду першої інстанції, проаналізувавши доводи, наведені сторонами у судовому засіданні, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , які утворюють сукупність особливо тяжких злочинів, покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, яка може бути призначена обвинуваченим у разі доведення їх винуватості, та усвідомлення ними цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні.

Суд врахував той факт, що свідки у кримінальному провадженні не були допитані в судовому засіданні, оскільки така стадія судового розгляду ще не настала, а тому існує висока ймовірність настання ризику вчинення незаконного тиску на останніх. При цьому, суд взяв до уваги, доводи сторони обвинувачення стосовно наявності в обвинувачених можливості незаконно впливати на останніх шляхом застосування своїх зв`язків з огляду на значущість раніше займаних посад.

З`ясовуючи питання щодо наявності ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 кожного окремо, на які послався прокурор у своєму клопотанні, обґрунтовуючи необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та чи переважають характеризуючі дані щодо осіб обвинувачених ці ризики, колегія суддів врахувала, що ризиком є подія або дія, яка може настати або вчинитися з високим ступенем ймовірності, вірогідність яких має оцінюватись у сукупності з обґрунтованістю підозри та вагомістю доказів на її підтвердження, мірою покарання, яка загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого діяння.

Враховуючи наявні ризики, колегія суддів дійшла обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає інтереси обвинувачених на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 як захід процесуального примусу, є виправданим.

Висунення ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 кожному окремо обвинувачення у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, фактичні обставини за яких їм інкримінується вчинення цих правопорушень та наслідки їх вчинення, міра покарання, яка загрожує кожному з них у разі визнання винуватими у скоєнні цих кримінальних правопорушень, у сукупності свідчать про високий ступінь ймовірності втечі обвинувачених у разі застосування до кожного з них більш м`якого запобіжного заходу.

У той же час, доводи захисників щодо позитивної характеристики підзахисних та попередньої належної процесуальної поведінки останніх не переважають встановлених у ході судового розгляду ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не забезпечать належної процесуальної поведінки останніх в рамках даного судового провадження.

Крім того, колегія суддів встановила, що твердження адвоката ОСОБА_15 у клопотанні про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу із тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на відсутність ризиків переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, не знайшли свого підтвердження у ході судового провадження з огляду на наведені вище обставини.

Також колегія суддів не сприйняла й твердження захисника щодо недоведеності існування злочинної організації та вчинення нею злочинів, а також вини обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, оскільки такі обставини підлягають встановленню безпосередньо у ході судового розгляду обвинувального акту по суті, а тому, стверджувати про їх необґрунтованість та недоведеність вини на даній стадії провадження буде передчасно.

Так, колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Отже колегія суддів, розглянувши питання про можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо кожного з обвинувачених та оцінивши доводи кожної сторони, з урахуванням наведених вище тверджень, прийшла до обґрунтованого висновку про те, що прокурором доведено, що при застосуванні до обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не можна буде запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених з метою дотримання розумних строків розгляду даного кримінального провадження.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилався прокурор у своєму клопотанні, запобігти яким можливе лише шляхом застосування щодо кожного з обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак про достатність підстав для задоволення клопотання прокурора ОСОБА_14 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України.

У той же час, об`єктивні дані, які б безперечно свідчили про неможливість перебування обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , кожного, в умовах тримання під вартою - відсутні.

У свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Так, визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, враховуючи тривалість перебування під вартою обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , розмір шкоди, у заподіянні якої вони обвинувачуються, суд вважав, що на даному етапі судового провадження стосовно обвинувачених доцільним буде зменшити раніше визначений розмір застави та встановити заставу у співставленні з існуючими ризиками та даними про особу кожного з обвинувачених, доводів сторони захисту про відсутність можливості внесення застави у раніше визначеному розмірі та тривалості строку перебування обвинувачених під вартою, у розмірі 35 000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 105 980 000 (сто п`ять мільйонів дев`ятсот вісімдесят тисяч) гривень, стосовно ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , кожного, а також у розмірі 15 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 48 448 000 (сорок вісім мільйонів чотириста сорок вісім тисяч) гривень, стосовно ОСОБА_7 , враховуючи, що зазначені розміри застави будуть належною гарантією того, що у разі їх сплати обвинувачені ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 вирішать не зникати через побоювання втратити цю заставу.

При цьому, колегією суддів враховано положення ч. 5 ст. 182 КПК України, відповідно до яких розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину може становити від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Водночас, у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В контексті цього питання судом враховано ґрунтовність ризиків, на які вказав прокурор, при цьому судом також взято до уваги, що ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , кожен, обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років із конфіскацією майна, яка може бути призначена останнім у разі доведення їх винуватості, пов`язаних із створенням злочинної організації, яка є стійким ієрархічним об`єднанням декількох осіб (п`ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації кримінально протиправної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших кримінально протиправних груп, що ще більше підвищує негативні наслідки такого кримінального правопорушення для суспільства. Також судом враховано, що згідно відомостей, які містяться о обвинувальному акті, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, складає 608 481 584 грн.

Отже за таких обставин визначення кожному з обвинувачених застави у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є обґрунтованим та зумовлено необхідністю забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, та ураховує розмір завданої шкоди, відповідальність за яку покладається на обвинувачених.

Колегія суддів вважає, що ухваливши рішення про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд обґрунтовано врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачується та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які в сукупності свідчать про продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В той же час суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині продовження обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на стадії судового розгляду, в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого їм обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочинів.

За наведених обставин доводи апеляційних скарг захисників про те, що судом продовжено застосування до обвинувачених запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою за відсутності доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не відповідають фактичним обставинам провадження.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування обвинуваченим іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не знаходить.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -

постановила:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_10 , який діє в інтересах в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , - залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні та продовжено обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 строк тримання під вартою до 23.08.2025 включно, з визначенням розміру застави, - залишити без змін.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді:

______________ ________________ __________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4