USRCD

Unified State Register
of Court Decisions

Ухвала № 140949765

Reading aloud is unavailable for now

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

26 жовтня 2026 року

м. Одеса

Справа № 916/4928/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Цісельського О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області 01.04.2025, ухвалене суддею Демченко Т.І., м. Одеса

у справі № 916/4928/24

за позовом: Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система»

2) Споживчого товариства «Сузір`я Будова»

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Баубуд»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерства оборони України

про: визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності договору,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 у справі №916/4928/23 задоволено позов Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, визнано недійсним з моменту укладання договір про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», Споживчим товариством «Сузір`я Будова» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баубуд», застосовано наслідки недійсності правочину та визнано відсутніми передбачені договором про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016 права у Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», Споживчого товариства «Сузір`я Будова», Товариства з обмеженою відповідальністю «Баубуд» щодо об`єктів будівництва та збудованих об`єктів на земельній ділянці за адресою: просп. Гагаріна, 19-21; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішеннями суду, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Разом з апеляційною скаргою апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Г.І. Діброви Г.І., Цісельського О.В.

09.10.2026 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши отримані матеріали, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Згідно із ч. 3 ст. 2 ГПК України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є одним із принципів господарського судочинства.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ч. 1 ст. 17 ГПК України).

Частиною 1 ст. 254 ГПК України передбачено, що учасник справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, наведеними нормами визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

У даному випадку ОСОБА_1 не брала участі у даній справі, однак вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про її права, інтереси та обов`язки.

У постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16 зазначено, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги. На стадії відкриття апеляційного провадження, суд не вирішує питання щодо наявності (відсутності) порушення оскаржуваним рішенням прав, інтересів та (або) обов`язків апелянта, оскільки дані обставини вирішуються (встановлюються) під час апеляційного перегляду справи.

Отже на даній стадії розгляду справи (вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження) колегія суддів не вирішує питання щодо наявності (відсутності) порушення оскаржуваним рішенням прав, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга, зокрема, на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, повний текст оскаржуваного рішення було складено та підписано 11.04.2025, отже, кінцевим строком на подання апеляційної скарги є 01.05.2025 року.

Водночас, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернулася лише 03.10.2026, тобто зі значним пропуском строку.

Разом з апеляційною скаргою апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що:

- апелянт не була учасником справи № 916/4928/24 в суді першої інстанції та з повним текстом оскаржуваного рішення суду в порядку, встановленому ГПК України, не ознайомлена, а з огляду на розгляд вказаної справи у закритому режимі отримати копію рішення або ознайомитись із ним у Єдиному державному реєстрі судових рішень не мала можливості;

- зв`язок прав, обов`язків та інтересів скаржника з рішенням Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 у справі № 916/4928/24 став очевидним лише з моменту набуття чинності рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.01.2026 року у справі № 522/4086/24, тобто лише з 27.05.2026;

- протягом червня - вересня 2026 року внаслідок масованих атак по енергосистемі Одеської області запроваджувались екстрені відключення електропостачання, у м. Одеса склалась критична ситуація із забезпеченням населення електроенергією, що безпосередньо вплинуло на строки підготовки до апеляційного оскарження. Оголошення повітряних тривог та необхідність перебування в укритті також спричинило більш тривалий строк підготовки до апеляційного оскарження.

Розглянувши клопотання скаржника про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ГПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадку, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Положення ч. 2 ст. 261 ГПК України не свідчать про безумовний обов`язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Натомість, як вбачається із системного аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, незалученою до участі у справі.

Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої ч. 2 ст. 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України.

Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022 у cправі № 904/158/20, від 20.04.2023 у cправі № 9/41).

Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущене та чи підлягає він поновленню.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. В іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, питання про поважність причин пропуску процесуального строку у розумінні положень ст. 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об`єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення заявником, і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 40/223-05.

Дослідивши обставини, зазначені в клопотанні про поновлення строку, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 дійсно не була учасником справи № 916/4928/24, а ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.02.2026 її розгляд вирішено проводити у закритому судовому засіданні, що унеможливило отримання копії рішення суду або ознайомлення з ним у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Втім, до апеляційної скарги ОСОБА_1 додано копію оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 у справі № 916/4928/24, що була зареєстрована Одеським апеляційним судом 28.05.2026 за вх. № 17147/26.

Як зазначає сама скаржниця: «Текст рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 відповідач у справі № 522/4086/25-Е СТ «Сузір`я Будова» (незважаючи на заборону розповсюдження матеріалів справи у зв`язку з закритим провадженням) надав до Одеського апеляційного суду поза судовим процесом, вже після проголошення постанови від 27.05.2026, а саме 28.05.2026».

Водночас, за твердженнями скаржниці, 27.05.2026, з ухваленням постанови Одеського апеляційного суду у справі № 522/4086/25-Е, набрало законної сили рішення Приморського районного суду м. Одеса від 20.01.2026 у справі № 522/4086/25-Е, яким суд, посилаючись на оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2026, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 , а отже з цього моменту зв`язок прав, інтересів та (або) обов`язків апелянта з оскаржуваним рішенням став очевидним та безумовним.

Таким чином, ОСОБА_1 сама фактично підтверджує, що вона щонайменше з 28.05.2026 була ознайомлена зі змістом оскаржуваного рішення.

Водночас, апеляційна скарга була сформована через систему «Електронний суд» лише 03.10.2026 (зареєстрована 05.10.2026), тобто зі спливом більше 5 місяців з моменту ознайомлення з оскаржуваним рішенням суду.

Щодо тверджень апелянта про оголошення повітряних тривог, необхідність перебування в укритті та відключення електропостачання в м. Одеса як обставину, що ускладнила своєчасне звернення з апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який триває й на теперішній час.

Дійсно, введення воєнного стану є обставиною, яка не залежить від волевиявлення особи і в певних випадках може створити перешкоди та труднощі, що унеможливлюють чи ускладнюють можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Однак, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.

Для визнання цієї підстави поважною слід брати до уваги, зокрема, територіальне місцезнаходження суду і скаржника, порядок його функціонування, хід бойових дій, існування реальної небезпеки для життя учасників процесу, тривалість самого процесуального строку; час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини (висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі за № 585/2494/18).

У постанові від 10.11.2022 у справі за № 990/115/22 Велика Палата Верховного Суду виснує, що сам факт дії воєнного стану не зупиняє процесуальних строків та у пункті 47 постанови вказує, що «введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Відтак є недостатнім в клопотаннях про поновлення пропущених процесуальних строків посилання всього лише на факт дії воєнного стану на території України, адже воєнний стан не є безумовною перешкодою для здійснення правосуддя та не є безумовною підставою для зупинення судового процесу.

Право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.06.2024 № 559/2655/23 (61-5860св24) також звернув увагу на те, що застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання також не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки воєнний стан на території України оголошено 24.02.2022 і з цього часу відбуваються масовані ракетні обстріли РФ населених пунктів України, в тому числі об`єктів критичної інфраструктури, проте такі атаки не проводяться щодня, оскільки це складний логістичний процес. Разом із цим, судочинство в Україні продовжує здійснюватися у встановленому Законом порядку. Не було встановлено в Україні й повного припинення роботи банківських устав, комунальних служб та/або поштового зв`язку.

На підтвердження ускладнення підготовки апеляційної скарги внаслідок відсутності електропостачання апелянт надає інформацію з відкритих джерел щодо відключень електроенергії в м. Одеса в окремі періоди, зокрема червня, серпня та вересня 2026 року.

Оцінюючи вказані доводи, колегія суддів зазначає, що перерви у постачанні електроенергії у певні періоди не свідчать про наявність тривалої перешкоди, яка б позбавляла учасника можливості дотримуватись процесуальних строків.

Скаржниця стверджує, що обмеження електропостачання у період з червня по вересень 2026 року мали критичний характер, проте не надає доказів того, що відключення електроенергії були безперервними або настільки тривалими, як і не обґрунтовує яким чином обставини, на які вона посилається, завадили своєчасно вчинити відповідну процесуальну дію.

Розгляд справи відбувався вже у воєнний час, недотримання вимог процесуального закону в частині своєчасного подання апеляційної скарги є суто організаційним питанням самого скаржника.

Отже, скаржниця не навела та не підтвердила жодних обставин, які б свідчили, що отримання інформації про оскаржуване рішення 28.05.2026 об`єктивно унеможливлювало подання апеляційної скарги у максимально стислий строк після цього, хоча вона (скаржниця), діючи розумно та обачливо, повинна була розуміти наслідки своєї пасивної поведінки.

Нищенаведені обставини у сукупності свідчать про те, що несвоєчасне оскарження рішення суду першої інстанції не зумовлене обставинами, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення скаржника та пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії.

За таких обставин, колегія суддів зауважує, що причини пропуску строку, викладені скаржницею в обґрунтування клопотання про його поновлення, не є поважними.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 260 ГПК України наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків шляхом подання суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій вказати поважні причини його пропуску.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 259, 260 ГПК України, суд

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження Господарського суду Одеської області 01.04.2025 у справі № 916/4928/24 в якій вказати інші поважні причини для поновлення цього строку, - протягом 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Попередити скаржника, що якщо заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

Судді Г.І. Діброва

О.В. Цісельський