ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 140937662

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

26 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №990/456/26

адміністративне провадження №П/990/456/26

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача - Голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука, Представництва Організації Об`єднаних Націй в Україні, Представництва Європейського Союзу про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача - Голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука, Представництва Організації Об`єднаних Націй в Україні, Представництва Європейського Союзу, у якому просив:

« 1) зобов`язати ВРУ не розмивати статтю 437 КК і вжити дії щодо оголошення стану війни на території України;

2) винести окрему ухвалу та зобов`язати рФ виконати вимоги 47 держав і прибратися з України».

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, зокрема з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , Верховний Суд установив, що вона не відповідає вимогам статті 160 КАС України з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 160 КАС України позивач викладає в позовній заяві свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4, 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та докази на підтвердження цих обставин; у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод та інтересів позивача.

Зміст позовних вимог визначає обраний позивачем спосіб судового захисту, тоді як обставини, якими обґрунтовуються ці вимоги, мають розкривати фактичні підстави спору та характер спірних правовідносин. Тому позовні вимоги й обставини на їх обґрунтування мають бути викладені чітко, послідовно та зрозуміло, щоб можна було встановити, яке саме рішення, дію чи бездіяльність позивач оскаржує, у чому вбачає їхню протиправність та якого судового захисту потребує.

Водночас обов`язковою передумовою судового захисту є обґрунтування порушення прав, свобод чи законних інтересів особи. Саме по собі незадоволення рішеннями або діяльністю суб`єкта владних повноважень не свідчить про наявність підстав для судового захисту, якщо позивач не пояснює, як відповідні рішення, дії чи бездіяльність впливають на його права або законні інтереси.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 09.11.2023 у справах №9901/459/21 та №990/41/23, а також від 01.09.2022 у справі №990/46/22 звертала увагу, що ознакою порушення права є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, зокрема припинення або неможливість реалізації права чи виникнення додаткового обов`язку. Отже, належний судовий захист передбачає наявність спірних правовідносин, у межах яких оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність породжує, змінює або припиняє права чи обов`язки особи у сфері публічно-правових відносин.

У цій справі ОСОБА_1 пов`язує свої вимоги з невжиттям Верховною Радою України заходів щодо оголошення стану війни, неврахуванням нею положень статті 437 КК України та невиконанням конституційних обов`язків згідно зі статтею 85 Конституції України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України. На обґрунтування позову позивач посилається, зокрема, на наслідки обстрілів міста Малин, положення Конституції України, Статуту ООН та міжнародних конвенцій, а також на обставини розгляду законопроекту, поданого Президентом України, щодо оголошення стану війни.

Однак такий виклад позовної заяви не дає змоги чітко визначити, які саме рішення чи діяння Верховної Ради України позивач оскаржує в судовому порядку. Зокрема, позивач не конкретизував, чи предметом оскарження є певне рішення парламенту, його окремі дії або бездіяльність, у чому саме полягає протиправність такої поведінки та які обставини свідчать про порушення встановленого законом обов`язку відповідача.

Посилання на те, що Верховна Рада України «розмиває» статтю 437 КК України та «саботує» виконання Конституції України, не розкривають змісту відповідних дій чи бездіяльності, які позивач просить визнати протиправними. Так само вимога зобов`язати Верховну Раду України «не розмивати статтю 437 КК і вжити дій щодо оголошення стану війни на території України» не визначає, яких саме дій, у межах яких повноважень і на підставі яких обставин позивач вимагає вчинити від відповідача, направлених на усунення таких порушень.

Крім того, позивач зазначає про порушення прав військовослужбовців Збройних Сил України. Подібне формулювання вказує про направленість позову на захист невизначеного кола осіб, проте будь-яких документів, які б уповноважували позивача представляти цих осіб до позову не додано.

Водночас у позовній заяві не вказано, яким чином невжиття Верховною Радою України заходів щодо оголошення стану війни порушує саме права, свободи чи законні інтереси ОСОБА_1 як особи, яка звернулася за судовим захистом. Зокрема, позивач не визначив, які конкретні зміни відбулися або можуть відбутися у його суб`єктивних правах чи обов`язках унаслідок оскаржуваної поведінки відповідача та як ця поведінка перешкоджає реалізації його конкретного права або законного інтересу.

Отже, позовна заява ОСОБА_1 не містить чіткого визначення предмета оскарження, змісту позовних вимог та обставин, якими вони обґрунтовуються, а також належного обґрунтування порушення прав чи законних інтересів позивача, а отже, свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам статті 160 КАС України.

Також частиною третьою статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено одну позовну вимогу.

Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією позовною заявою, становить 1331,20 грн (3328*0,4).

Позивач не подав до суду доказу про сплату судового збору, водночас у позовній заяві позивач заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, проте в порушення частини восьмої статті 160 КАС України позивач не зазначив підставу такого звільнення. Додана до позовної заяви копія посвідчення, яка, ймовірно, свідчить про право ОСОБА_1 на звільнення від сплати судового збору, виконана у спосіб, що унеможливлює визначення статусу позивача та відповідні до цього статусу пільги.

За таких обставин позивачу необхідно подати докази сплати судового збору або належно обґрунтувати підстави для звільнення від його сплати, долучивши якісну копію документа, який підтверджує відповідний статус і право на пільгу.

Крім того, усупереч вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України позивач не зазначив у позовній заяві адреси електронної пошти та відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету. З огляду на це позивачу необхідно усунути зазначений недолік, навівши відповідні відомості в позовній заяві.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною другою статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку з наведеним позивачу необхідно надати строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Верховного Суду позовної заяви в новій редакції, у якій зазначити відомості щодо адреси електронної пошти та відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету; викласти зміст кожної позовної вимоги з конкретизацією рішення, дії чи бездіяльності відповідача, які він оскаржує; викласти обставини на обґрунтування цих вимог та обґрунтувати, у чому полягає порушення ними його прав, свобод чи законних інтересів; подання документа, що підтверджує сплату судового збору, або клопотання про звільнення від його сплати із зазначенням відповідних підстав та наданням доказів на їх підтвердження.

Суд роз`яснює позивачу, що в разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Щодо прохання позивача надати йому допомогу в оформленні позовної заяви Верховний Суд зазначає про таке.

Відповідно до частини четвертої статті 160 КАС України на прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.

Однак зазначена норма не може тлумачитися, як самостійне виправлення судом недоліків вже поданої позовної заяви і приведення її у відповідність із вимогами КАС України, тим більш в умовах, коли незрозумілим є намір (позиція) позивача щодо змісту позовних вимог і їх обґрунтування. Така допомога в будь-якому випадку може бути надана лише в технічному та методологічному контексті. Працівник аппарату суду не може формулювати позовні вимоги, складати обгрунтування позову та визначати права, на захист яких позивач звертається до суду.

Верховний Суд зазначає, що у випадку, якщо заявник не має спеціальних знань у сфері права для належного й ефективного судового захисту своїх прав, держава гарантує надання відповідних правових послуг за кошти Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел для соціально незахищених верств населення. Право на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги визначені Законом України від 02.06.2011 № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу».

Отже, на законодавчому рівні закріплені державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги і для реалізації своїх прав позивач може звернутися за правовою допомогою до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Керуючись статтями 160, 169, 171, 243, 256 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача - Голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука, Представництва Організації Об`єднаних Націй в Україні, Представництва Європейського Союзу про зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

2. Установити позивачу строк десять днів з дати вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, визначених в мотивувальній частині ухвали.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя С.А. Уханенко