ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 140923194

Озвучення тимчасово недоступне

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

26 жовтня 2026 р.

№ 400/12475/26

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Дерев`янко Л.Л., ознайомившись з

адміністративним позовом

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до

Ради адвокатів Миколаївської області, просп. Центральний, 83/9,м. Миколаїв,54017,

треті особи

Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Миколаївської області, просп. Центральний, 83/9,м. Миколаїв,54005, ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,

про

визнання протиправним та скасування рішення від 27.02.2026 №34,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Ради адвокатів Миколаївської області, із залученням третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Миколаївської області, адвоката Павленко Наталії Миколаївни, з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення Ради адвокатів Миколаївської області №34 від 27.02.2026 року в частині, якою заява адвоката ОСОБА_2 про припинення повноважень члена Дисциплінарної палати КДКА Миколаївської області вирішено вважати відкликаною та повернуто адвоката до складу дисциплінарної палати.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що він є адвокатом, має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №768 від 24.04.2012 та здійснює незалежну професійну адвокатську діяльність. 27.06.2025 року Радою адвокатів Миколаївської області було прийнято рішення №117 про припинення повноважень адвоката ОСОБА_2 як члена Дисциплінарної палати КДМА Миколаївської області. Зазначене рішення було прийнято на підставі особистої заяви ОСОБА_2 про припинення повноважень. Разом з тим, 27.02.2026 року Радою адвокатів Миколаївської області прийнято рішення №34, яким, окрім іншого, було вирішено вважати відкликаною заяву адвоката ОСОБА_2 щодо припинення повноважень як члена Дисциплінарної палати КДКА Миколаївської області та повернути адвоката ОСОБА_2 до складу Дисциплінарної палати КДКА Миколаївської області. При цьому, позивач зазначає, що належного правового механізму усунення наслідків раніше прийнятого рішення №117 або нового обрання ОСОБА_2 до складу КДКА в оскаржуваному рішення не зазначено. Рішення №34 від 27.02.2026 не містить як посилань на норми закону щодо повноважень Ради приймати такі рішення, як і не містить належної оцінки правових наслідків раніше прийнятого рішення №117 від 27.06.2025, яким повноваження ОСОБА_2 були припинені. На переконання позивача, прийняттям Радою адвокатів Миколаївської області рішення №34 від 27.02.2026 відповідачем порушено вимоги законності, юридичної визначеності, належного врядування та обгрунтованості рішень, прийнятих під час здійснення передбачених законом функцій адвокатського самоврядування. Позивач зазначає, що реалізація оскаржуваного рішення №34 від 27.02.2026 не обмежилось врегулюванням внутрішнього організаційного питання Ради адвокатів Миколаївської області, його реалізація мала конкретні правові та фактичні наслідки, які безпосередньо стосуються його прав і законних інтересів. А саме, після прийняття рішення Радою адвокатів Миколаївської області №34 ОСОБА_2 була допущена до участі в роботі Дисциплінарної палати КДКА Миколаївської області та 27.02.2026 обрана її головою, а надалі за її участю здійснювалось дисциплінарне провадження щодо позивача, та 20.03.2026 було ухвалено рішення №1 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.

Ухвалою від 07.10.2026 позовну заяву було залишено без руху із встановленням строку для усунення недоліків, зокрема надання доказів надіслання копії позовної заяви третій особі, надання копії адвокатського запиту та надання клопотання про поновлення строку.

На виконання цієї ухвали, позивачем надано уточнений позов, обгрунтований наведеними вище підставами та зазначив, окрім іншого, що про зміст оскаржуваного рішення йому стало відомо лише після отримання відповіді Ради адвокатів Миколаївської області від 24.04.2026 на адвокатський запит, а тому строк не пропущено.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи, аргументи та правові підстави, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, суд дійшов висновку про наступне.

Суд, отримавши позов, насамперед, зобов`язаний з`ясувати чи має місце порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів особи, за обставин, які ним визначені у позові як предмет спору та виходячи з наведеного у позові обґрунтування.

Право на звернення до суду та способи судового захисту регламентовані статтею 5 КАС України відповідно до приписів пункту 3 частини першої якої, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист, шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Згідно пунктів 1, 2 частини першої статі 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції.

Згідно з частиною першою статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 19 КАС встановлено перелік справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

За п. 4 ч. 2 цієї статті такими справами є справи щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування (частина 3 статті 3 цього Закону № 5076-VI).

Згідно зі статтею 1 Закону № 5076-VI адвокатське самоврядування - гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 46 Закону № 5076-VI, організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з`їзд адвокатів України.

Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

У статті 48 Закону № 5076-VI визначені порядок формування, повноваження та правила діяльності ради адвокатів регіону.

Рада адвокатів регіону:1) представляє адвокатів регіону;2) складає порядок денний, скликає та забезпечує проведення конференції адвокатів регіону; 3) забезпечує виконання рішень конференції адвокатів регіону, здійснює контроль за їх виконанням; 4) здійснює інформаційно-методичне забезпечення адвокатів регіону, сприяє підвищенню їх кваліфікації; 5) приймає присягу адвоката України; 6) визначає представників адвокатури до складу конкурсної комісії з відбору адвокатів для надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 7) сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів; 8) розпоряджається коштами та майном відповідно до затвердженого кошторису; 9) забезпечує в установленому порядку внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України; 10) утворює комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правничої допомоги; 11) виконує інші функції відповідно до цього Закону, рішень конференції адвокатів регіону, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

Рада адвокатів регіону є юридичною особою. Повноваження і порядок роботи ради адвокатів регіону визначаються цим Законом та положенням про раду адвокатів регіону.

Відповідно до п. 13.1 Регламенту ради адвокатів регіону, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 25.10.2014 №178 результатом вирішення питань діяльності ради адвокатів регіону, віднесених Законом до її компетенції, а також питань організаційної діяльності ради адвокатів регіону та її Секретаріату, є рішення встановленої форми.

Із системного тлумачення положень профільного законодавчого акта, який визначає статус, мету, завдання та функції адвокатури, убачається, що адвокатура як інституція та її діяльність в аспекті забезпечення реалізації конституційного права особи на правову допомогу набуває певних особливих властивостей суб`єкта публічних відносин. Ця властивість адвокатури увиразнюється (посилюється) метою її служіння суспільному інтересу шляхом надання своєчасної і належної правової допомоги у поєднанні з виконанням делегованих їй державою окремих владних повноважень.

В даному випадку позивач зазначає про порушення своїх прав оскаржуваним рішенням Ради адвокатів Миколаївської області тим, що після прийняття рішення №34 ОСОБА_2 була допущена до участі в роботі Дисциплінарної палати КДКА Миколаївської області та 27.02.2026 обрана її головою, а надалі за її участю здійснювалось дисциплінарне провадження щодо позивача, та 20.03.2026 було ухвалено рішення №1 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.

Разом з цим, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містить положень щодо оскарження рішень Ради адвокатів регіону з питань, що віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Суд вважає, що в даному випадку, рішення Ради адвокатів Миколаївської області №34 від 27.02.2026 не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, тому він не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

При цьому, визначальним в даному випадку є прийняття 20.03.2026 Дисциплінарною палатою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Миколаївської області рішення №1 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців, протиправність та/або нечинність якого позивач пов`язує з не повноважним складом Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Миколаївської області.

Оскарження рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду прямо передбачено Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність, зокрема ч. 8 ст. 50 та ч. 1 ст. 42.

А тому, доводи позивача щодо не повноважного складу Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Миколаївської області можуть бути оцінені судом під час розгляду питання щодо правомірності та/або протиправності прийнятого Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Миколаївської області рішення.

Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16 квітня 2020 року у справі №495/5105/17, постанова від 13 березня 2020 року у справі №805/2340/17-а, постанова від 4 червня 2020 року №460/354/19, від ), яка є невід`ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб`єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб`єктами владних повноважень, які відображені у рішеннях ЄСПЛ, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.

Принагідно звернути увагу на те, що у постанові від 08 жовтня 2020 року Верховний Суд досліджував правову природу діяльності КДКА регіону та сформував висновок про те, що відповідно до завдань, які визначенні в статті 50 Закону № 5076-VI, з урахуванням практики ЄСПЛ (рішення «Sramek v. Austria», пункт 36) КДКА регіону має всі ознаки «суду» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції. Під час виконання своїх функцій є належним судом, встановленим законом, саме як квазісудовий орган у системі Національної асоціації адвокатів України.

Цю позицію щодо статусу КДКА у розумінні частини першої статті 6 Конвенції Верховний Суд застосовував неодноразово і в подальшому, зокрема у справах № 816/2353/17, № 640/20599/19, № 640/20588/21, № 140/7518/21, № 140/7522/21.

Як вже зазначалось вище, процесуальний закон визнає матеріальне право на позов в адміністративному судочинстві щодо оскарження індивідуального акту суб`єкта владних повноважень, лише за особами, у яких є право вимоги, тобто саме тими, кого він безпосередньо стосується, для кого оскаржуваний акт породжує, змінює або припиняє певні правовідносини.

Спірне рішення не породжує, не змінює та не припиняє права та обов`язки позивача.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 9901/22/17, від 06 червня 2018 року у справі № 800/489/17, від 21.06.2018 у справі 800/397/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/75068695) зроблено висновок, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів цієї особи. Оскільки особа не є учасником (суб`єктом) правовідносин, які виникли із прийняттям оскарженого рішення, яке є правовим актом ненормативного характеру, то і відповідно не породжує для позивача і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

З урахуванням наведеного, оскільки в даному випадку, рішення Ради адвокатів Миколаївської області №34 від 27.02.2026 не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі вищезазначеного, керуючись п. 4 ч. 2 ст. 19, п.1 ч. 1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі №400/12475/26 за позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення від 27.02.2026 №34.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя Л.Л. Дерев`янко