ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 140917913

Озвучення тимчасово недоступне

Номер провадження: 11-кп/813/2890/26

Справа № 522/22576/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника заявника - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11.09.2026, якою відмовлено у задоволенні його заяви в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №62025150020000852 від 19.02.2025, -

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Оскаржуваною ухвалою суду від від 11.09.2026 було відмовлено у задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна.

Обґрунтовуючи ухвалу, місцевий суд зазначив, що 12.04.2025 на підставі ухвали слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 26.03.2025 в межах кримінального провадження № 62025150020000852 від 19.02.2025 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного мешкання ОСОБА_8 під час якого було виявлено та вилучене відповідне майно. Проте, з поданої заяви та доданих до неї матеріалів неможливо достовірно встановити, що власником майна, на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 18.04.2025, є саме ОСОБА_7 , що є достатнім для висновку про наявність у нього права власності на таке майно.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, представник заявника ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що зазначене судове рішення є незаконним і таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного:

-22.10.2025 Приморський районним судом м. Одеси було постановлено вирок, яким затверджена угода, укладена 06.10.2025 між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону та обвинуваченим ОСОБА_9 , якого визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 9500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 161500 гривень. При ухваленні вироку судом не було вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні, в тому числі, майна належного ОСОБА_7

-ухвалюючи рішення про відмову у скасуванні арешту майна, суд 1-ої інстанції, посилаючись на недостатність доказів, не врахував, що у заявника в силу відсутності будь якого статусу у кримінальному провадженні були відсутні матеріали кримінального провадження, а прокурор не додав додатки до своєї заяви від 11.09.2026, в яких могла бути наявна інформація, хоча зазначив про їх долучення. Суд не зробив дій щодо з`ясування причин відсутності відповідних додатків до заяви прокурора та вирішив відмовити у задоволенні клопотання, позбавивши ОСОБА_7 можливості повернути своє майно.

За таких обставин, представник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11.09.2026 про відмову в задоволенні клопотання про скасування арешту; постановити нову ухвалу, якою скасувати арешт на майно, яке належить ОСОБА_7 , вилучене у нього 12.04.2025 слідчими ТУ ДБР у місті Миколаєві (з дислокацією в місті Одесі) в межах кримінального провадження №62025150020000852 від 19.02.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 18.04.2025 та повернути відповідне майно його власнику.

Представник заявника ОСОБА_6 надав апеляційному суду заяву про розгляд його апеляційної скарги за його відсутності та відсутності заявника.

Від представника ОСОБА_9 – адвоката ОСОБА_10 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги представника ОСОБА_6 за відсутності ОСОБА_9 та його захисника – адвоката ОСОБА_10 .

Прокурор ОСОБА_11 надав суду заяву про розгляд апеляційної скарги у його відсутність, проти задоволення скарги не заперечував.

Враховуючи неявку учасників провадження в судове засідання, колегія суддів, керуючись при цьому вимогами ч. 4 ст. 405 та ч. 4 ст. 107 КПК України, враховуючи пояснення, надані учасниками провадження, вважає за можливе апеляційний розгляд провести за відсутності учасників та судове засідання за допомогою технічних засобів не фіксувати.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

В свою чергу, положеннями абз. 2 ч. 1 ст. 539 КПК України передбачено, що потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов`язків чи законних інтересів.

Вимоги ч. 4 ст. 174 КПК України передбачають, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

В цьому контексті колегія суддів зауважує на тому, що порядок вирішення питань щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження у разі не прийняття такого рішення судом при винесені ухвали про закриття кримінального провадження кримінальним процесуальним законом не визначений.

Враховуючи відсутність чіткого нормативного регулювання порядку вирішення питання про скасування арешту майна, апеляційний суд доходить переконання про те, що зазначений випадок потребує застосування положень ч. 6 ст. 9 КПК України, відповідно до якої у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Апеляційним судом встановлено, що всупереч твердженням апелянта, судом 1-ої інстанції було належно розглянуто клопотання представника заявника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна в порядку виконання судового рішення, на підставі положень ст. 537 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ої інстанції про неможливість достовірного встановлення власника майна, на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 18.04.2025, на підставі документів, наданих представником ОСОБА_6 , оскільки досліджені судом 1-ої інстанції додатки не підтверджують наявність права власності ОСОБА_7 на вищезазначене майно, оскільки на стадії розгляду клопотання судом 1-ї інстанції вони не були надані суду.

Відтак, апеляційний суд доходить переконання, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду, колегією суддів не встановлено.

Водночас, колегія суддів окремо зауважує на тому, що арешт майна не є припиненням права власності або невідворотнім позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації правомочностей щодо відповідного майна, однак такий захід є тимчасовим.

Окрім того, апеляційний суд окремо звертає увагу представника власника майна на положення ч. 1 ст. 174 КПК України, відповідно до яких власникам майна або його представникам не заборонено звертатись до суду із клопотанням про скасування арешту майна повністю або частково, за умови доведення, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.

Апеляційний суд вважає, що на теперішній час підстави для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_6 та скасування законної ухвали суду 1-ої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 409, 419, 532, 537 КПК України, апеляційний суд, -

ухвалив :

Апеляційну скаргу представника заявника - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11.09.2026, якою відмовлено у задоволенні його заяви в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №62025150020000852 від 19.02.2025 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4