Справа № 752/2177/22
Провадження №2-з/752/249/26
У Х В А Л А
іменем України
26.10.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Данілової Т.М.
з участю секретаря Веселовської А.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини, -
ВСТАНОВИВ:
у провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю.
Позивачка подала заяву про забезпечення позову, у якій просить до набрання рішенням законної сили:
заборонити ОСОБА_2 особисто та із залученням третіх осіб (родичів батька, працівників охоронних структур, детективних агенцій, поліції охорони та будь-яких інших осіб) вчиняти дії, спрямовані на відібрання та зміну місця проживання дитини;
у разі відібрання дитини та зміни місця її проживання зобов`язати ОСОБА_2 не пізніше ніж через один календарний день повернути дитину матері.
Заява мотивована тим, що відповідач у 2022 та 2023-2024 роках тривалий час утримував дитину всупереч рішенню про спосіб участі у вихованні дитини у справі № 759/1382/19, вчиняв спроби відібрати дитину та порушує обмежувальний припис, виданий рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.01.2025 у справі № 761/44907/24. За цими фактами до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості у ряді кримінальних проваджень, досудове розслідування в яких триває. З 23.08.2024 дитина проживає з матір`ю. На думку заявниці, тривалий розгляд справи без вжиття заходів забезпечення може призвести до повторної самочинної зміни місця проживання дитини та ускладнити виконання рішення.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суддя дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
За частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову, якщо їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом (частина перша статті 157 ЦПК України), тому захід має бути визначеним і придатним до виконання.
У постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, на яку посилається заявниця, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що захід забезпечення є домірним, якщо забезпечує захист прав позивача без порушення або безпідставного обмеження прав інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками, і має зв`язок із предметом позовної вимоги.
Щодо заходу № 2 (повернення дитини). Цей захід заявлений на випадок настання майбутньої і невизначеної події. Він не містить обов`язку, який можна виконати з дня постановлення ухвали, а факт настання умови не може бути встановлений судом на цьому етапі. Така ухвала не відповідала б вимогам до виконавчого документа. Крім того, зобов`язання передати дитину матері за змістом є вирішенням питання про місце проживання дитини, тобто суті спору. За частиною десятою статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Щодо заходу № 1 (заборона відібрання дитини). Запропонована заборона сформульована невизначено та поширюється на невизначене коло осіб, які не є учасниками справи, зокрема на працівників поліції охорони та «будь-яких інших осіб». Заходи забезпечення позову не можуть обмежувати права осіб, не визначених у ухвалі, або забороняти вчинення дій органам державної влади у межах їхніх повноважень. Така заборона не є конкретною та придатною до примусового виконання.
По суті заявниця просить заборонити відповідачу дії, які вже заборонені законом та чинними судовими рішеннями. Постановою Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 759/1382/19 визначено спосіб участі батька у вихованні дитини за місцем її проживання з матір`ю та обов`язок батька повертати дитину. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.01.2025 у справі № 761/44907/24 видано обмежувальний припис, який забороняє відповідачу наближатися до місць перебування позивачки та дитини, розшукувати та переслідувати їх. Протиправне відібрання дитини, насильство та невиконання судових рішень також тягнуть відповідальність, встановлену законом, і за фактами, на які посилається заявниця, здійснюється досудове розслідування.
Захист від домашнього насильства та переслідування здійснюється спеціальними засобами, передбаченими Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», зокрема шляхом видачі чи продовження обмежувального припису, а також засобами кримінально-правового реагування. Заходи забезпечення позову за статтею 150 ЦПК України мають інше призначення - забезпечити виконання майбутнього рішення у справі і не можуть дублювати ці механізми. На цей час дитина проживає з матір`ю, тобто так, як просить визначити позивачка. Заявниця не обґрунтувала, яким чином запропоновані заходи забезпечать виконання рішення про визначення місця проживання дитини ефективніше, ніж чинні судові рішення та засоби захисту, передбачені законом.
За таких обставин суддя дійшла висновку, що запропоновані заходи не відповідають вимогам статей 149, 150 ЦПК України, а тому в задоволенні заяви слід відмовити. Відмова не позбавляє позивачку права повторно звернутися із заявою про забезпечення позову з іншими заходами, співмірними предмету спору.
Керуючись статтями 149-153, 157, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суддя -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 752/2177/22 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя