ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 140910722

Озвучення тимчасово недоступне

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року

м. Одеса

Справа № 916/411/23

м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Ярош А.І.,

секретар судового засідання – Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від Одеської міської ради: Павлюк В.С., в порядку самопредставництва;

від ТОВ «Ханбер Трейд»: Згода О.О., за ордером;

від Департаменту комунальної власності ОМР: Бондар А.Г., у порядку самопредставництва;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ханбер Трейд"

на рішення Господарського суду Одеської області

від 23 лютого 2026 року (повний текст складено 05.03.2026)

у справі № 916/411/23

за позовом Одеської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ханбер Трейд"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 935 681,07 грн.

та

за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Ханбер Трейд"

до відповідача: Одеської міської ради

про визнання недійсним договору

суддя суду першої інстанції: Погребна К.Ф.

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 21.10.2026, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року Одеська міська рада (далі також – позивач, Міська рада, ОМР) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Ханбер Трейд” (далі також – відповідач, Товариство), в якому просила:

- розірвати договір купівлі-продажу від 27.01.2022, укладений між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ханбер Трейд” щодо нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 565,5 кв.м, за адресою: м.Одеса, вул.Дідріхсона, буд.3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 27.01.2022 за № 84;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ханбер Трейд” на користь Одеської міської ради 3% річних у розмірі 270 02,52 грн та неустойку у розмірі 665 478,55грн.

В обґрунтування позовних вимог Одеська міська рада послалась на невиконання відповідачем передбаченого п. 2.1. договору купівлі-продажу від 27.01.2022 обов`язку з оплати вартості придбаного майна в установлений строк, у зв`язку з чим у позивача виникло передбачене договором право на розірвання договору, стягнення неустойки та 3% річних.

В свою чергу, ТОВ “Ханбер Трейд” також звернулось до суду із зустрічним позовом до Одеської міської ради, в якій просило:

- визнати недійсними результати електронного аукціону №UA-PS-2021-12-09-0000021, який відбувся 28.12.2021 і оформлений протоколом про результати електронного аукціону, що затверджений наказом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради №16 від 11.01.2022;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.01.2022, укладений між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ханбер Трейд” щодо нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 565,5 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, буд.3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 27.01.2022 за № 84;

- стягнути з територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ханбер Трейд” кошти в розмірі 1 461 616,12 грн.

Зустрічний позов ґрунтується на тому, що Товариство мало намір після купівлі об`єкту нерухомості використовувати його для своєї діяльності. Між тим, Одеська міська рада не повідомила ТОВ “Ханбер Трейд” про перебування нерухомості в оренді. Товариство зазначає, що внаслідок даної помилки Одеської міської ради нерухомість втратила свою цінність для Товариства, адже у останнього не має можливості використовувати нерухоме майно відповідно до умов договору купівлі-продажу від 27.01.2022. Товариство не укладало б оскаржуваного договору купівлі-продажу якби йому було відомо, що існує договір оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 №56/37 та додатковий договір до нього №9 від 22.10.2019. З огляду на вказане, ТОВ “Ханбер Трейд” вважає, що наявні підстави, передбачені положеннями ст. 229 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним договору.

В процесі розгляду справи №916/411/23 судом першої інстанції до участі в останній було залучено Департамент комунальної власності Одеської міської ради - в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.05.2023 зустрічний позов ТОВ “Ханбер Трейд” до Одеської міської ради задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 27.01.2022, укладений між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та ТОВ “Ханбер Трейд” щодо нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 565,5 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, буд.3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 27.01.2022 за №84.

У задоволені решти зустрічного позову відмовлено.

Стягнуто з територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на користь ТОВ “Ханбер Трейд” 2 684,00 грн судового збору.

У задоволенні первісного позову Одеської міської ради до ТОВ “Ханбер Трейд” відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі №916/411/23 рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2023 залишено без змін.

Рішення судів щодо зустрічного позову мотивовано тим, що:

- вимоги про визнання недійсними результатів електронного аукціону заявлено до неналежного відповідача – Одеської міської ради, тоді як організатором аукціону був Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі – Департамент), а тому в цій частині у задоволенні зустрічних позовних вимог необхідно відмовити;

- в частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, на підставі ст. 229 Цивільного кодексу України, суди зазначали, що обставина перебування на час укладення договору купівлі-продажу від 27.01.2022 частини нежитлових приміщень першого та другого поверхів, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул.Дідріхсона, 3, в орендному користуванні Українського Державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів “Укрінтеравтосервіс” (далі – ДП “Укрінтеравтосервіс”), є істотною, оскільки ТОВ “Ханбер Трейд”, укладаючи спірний договір, безумовно було вправі розраховувати на можливість володіти, користуватися та розпоряджатися придбаним за оспорюваним договором нерухомим майном у повному обсязі. Натомість, існування між Департаментом та ДП “Укрінтеравтосервіс” орендних правовідносин, обмежувало ТОВ “Ханбер Трейд” у володінні та користуванні придбаним на аукціоні нерухомим майном. Тобто, на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу відповідач за зустрічним позовом помилився стосовно тих властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням, що вплинуло на його волевиявлення, адже Товариство не укладало б оскаржуваний договір купівлі-продажу, якби йому було відомо, що існує договір оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 № 56/37 та додатковий договір до нього № 9 від 22.10.2019, а відтак, наявні підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

- разом з цим, суди відмовили у задоволенні вимоги ТОВ “Ханбер Трейд” про стягнення з Одеської міської ради коштів в розмірі 1 461 616, 12 грн, сплачених останнім під час проведення процедури продажу майна за договором купівлі- продажу, а саме: сплата внеску за участь у аукціоні, гарантійного внеску, за нотаріальне посвідчення договору, збору з операції придбання нерухомого майна, винагороди оператора за проведення аукціону, з підстав того, що ці кошти не були сплачені на виконання умов спірного договору купівлі-продажу від 27.01.2022, а також того, що за умовами чинного законодавства учаснику електронних торгів повертається гарантійний та реєстраційний внесок саме у випадку визнання недійсними результатів електронного аукціону, тоді як суд відмовив у задоволенні відповідної позовної вимоги.

Щодо первісних позовних вимог, то оскільки суди встановили обставини для визнання недійсним договору купівлі – продажу, на підставі ст. 229 Цивільного кодексу України, то вони відмовили у задоволенні первісного позову про розірвання договору купівлі – продажу та стягнення 3 % річних та штрафу.

Також, суди не знайшли підстав для застосування строків позовної давності до зустрічних позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 01.02.2025 у цій справі постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2023 скасовано в частині:

- задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.01.2022 року, укладеного між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та ТОВ «Ханбер Трейд» щодо нежитлових приміщень першого та другого поверхів загальною площею 565,5 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, буд. 3, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 27.01.2022 за № 84;

- стягнення з територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на користь ТОВ «Ханбер Трейд» 2 684,00 грн судового збору;

- відмови у позові Одеської міської ради до ТОВ «Ханбер Трейд» про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 935 681,07 грн.

Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2023 залишено в силі.

Верховний Суд у своєї постанові зазначив, що оскільки недійсність оспорюваного договору ТОВ “Ханбер Трейд” обґрунтувало посиланням на положення ст. 229 Цивільного кодексу України, то саме на ТОВ “Ханбер Трейд” покладено обов`язок доведення обставин укладення договору внаслідок помилки, та доведення того, що така помилка має істотне значення, і що така помилка не була наслідком власного недбальства Товариства.

Проте, судами першої та апеляційної інстанцій цього враховано не було, а тому, приймаючи рішення про задоволення зустрічного позову щодо визнання недійсним оспорюваного договору, останні, серед іншого, вказали, що на момент укладення оспорюваного правочину ТОВ “Ханбер Трейд” не було відомо про перебування в оренді нерухомого майна, що є предметом купівлі – продажу, і про це Товариство дізналося лише з листа ДП “Укрінтеравтосервіс” від 28.01.2022 за №1/01-04-109, яке було отримано ТОВ “Ханбер Трейд” 01.02.2022, тобто вже після укладення договору купівлі-продажу від 27.01.2022. Разом з тим, судами не було встановлено обставин, які завадили можливості ТОВ “Ханбер Трейд” бути обізнаним про всю інформацію щодо об`єкта нерухомості, який Товариство мало намір придбати, враховуючи, що куплене нерухоме майно перебувало у комунальній власності та відповідно всі відомості про нього є загальнодоступними, та розміщеними на сайті відповідної міської ради та у відповідних державних реєстрах.

За позицією Верховного Суду, ТОВ “Ханбер Трейд” не було позбавлено права, як потенційний покупець, до проведення аукціону, з урахуванням положень Закону України “Про приватизацію державного і комунального майна”, звернутись до Департаменту з відповідним запитом щодо надання інформації про об`єкт купівлі – продажу. Проте, Товариство таких заходів не здійснило, а звернулось з відповідним запитом щодо придбаного нерухомого майна до Департаменту вже після укладення договору купівлі-продажу.

Між тим, Верховний Суд зауважив, що незнання відповідної інформації про куплений об`єкт нерухомості не може бути підставою для визнання недійсним правочину, зважаючи на положення ст.ст. 215, 229 Цивільного кодексу України, а тому, суди помилково ототожнили незнання, недбальство ТОВ “Ханбер Трейд” з помилкою, яка вплинула на волевиявлення Товариства та значно знижує цінність властивостей і якостей купленого нерухомого майна та можливість його використання.

При цьому, судами не було встановлено обставин неможливості використання ТОВ “Ханбер Трейд” придбаного нерухомого майна, внаслідок чого знижується цінність такого майна, враховуючи, що суди не встановлювали обставин користування орендарем нерухомим майном, придбаним ТОВ “Ханбер Трейд”. Одночасно, судами не встановлено інших перешкод у реалізації ТОВ “Ханбер Трейд” прав власника придбаного ним майна, після належного виконання Товариством зобов`язань за укладеним договором купівлі- продажу, щодо оплати придбаного майна.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій зробили передчасний висновок про наявність підстав для задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору купівлі – продажу з підстав, визначених положеннями ст. 229 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, враховуючи те, що судами попередніх інстанцій фактично не розглядались позовні вимоги за первісним позовом, справа №916/441/23 була направлена судом касаційної інстанції на новий розгляд до суду першої інстанції у частині, визначеної постановою Верховного Суду від 01.02.2025 та зазначеної вище.

При новому розгляді справи №916/411/23 учасниками судового процесу були надані пояснення по суті спору з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 01.02.2024. З боку ТОВ «Ханбер Трейд» до суду першої інстанції також були надані додаткові докази.

За результатами нового розгляду справи №916/411/23, рішенням Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 у даній справі (суддя Погребна К.Ф.) первісний позов Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ханбер Трейд" задоволено повністю. Розірвано договір купівлі-продажу від 27.01.2022, укладений між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та ТОВ “Ханбер Трейд” щодо нежитлових приміщень першого та другого поверхів загальною площею 565,5 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, буд. 3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 27.01.2022 за №84. Стягнуто з ТОВ “Ханбер Трейд” на користь Одеської міської ради 3% річних в сумі 270 202,52 грн., неустойку в розмірі 665 478,55 грн. та судовий збір в сумі 16 719,22 грн.

У задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Ханбер Трейд” до Одеської міської ради – відмовлено повністю. Судові витрати по зустрічному позову покладено на ТОВ “Ханбер Трейд”.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість, доведеність та наявність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог Одеської міської ради, оскільки матеріалами справи підтверджено факт укладення 27.01.2022, за результатами проведеного електронного аукціону, між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 565,5 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3, а також невиконання з боку ТОВ «Ханбер Трейд» своїх договірних зобов`язань щодо оплати вартості об`єкту продажу. Оскільки оплата вартості нежилих приміщень мала бути здійснена до 26.02.2022, то неотримання продавцем відповідної суми у розмірі 13 309 571,00 грн станом на дату розгляду справи визнано судом першої інстанції як істотне порушення умов договору, що є підставою для розірвання останнього.

Разом з цим, з огляду на порушення Товариством своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу, місцевий господарський суд виснував про правомірність вимог Одеської міської ради щодо стягнення з ТОВ «Ханбер Трейд» неустойки у розмірі 665 478,55 грн, яка передбачена як положеннями законодавства, так і умовами договору купівлі продажу від 27.01.2022, а також вимог стосовно стягнення з Товариства 3% річних у розмірі 270 202,52 грн. При цьому, суд першої інстанції перевірив здійснені Міською радою розрахунки 3% річних та неустойки та дійшов висновку про правильність та обґрунтованість останніх.

Водночас, відмовляючи у задоволені зустрічної позовної заяви ТОВ «Ханбер Трейд», місцевий господарський суд виходив з того, що недійсність оспорюваного договору купівлі-продажу Товариство обґрунтувало посиланням на положення ст. 229 Цивільного кодексу України, та з висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.02.2025 у даній справі - №916/411/23, щодо такого посилання.

Тому, врахувавши позицію Верховного Суду щодо необхідності встановлення обставин, які завадили можливості ТОВ “Ханбер Трейд” бути обізнаним про всю інформацію щодо об`єкта нерухомості, який Товариство мало намір придбати, суд першої інстанції надав оцінку позиції Товариства відносно відсутності інформації в Державних реєстрах, починаючи з 01.01.2012, щодо перебування в оренді спірного нерухомого майна, а також відсутності відомостей на офіційному сайті Одеської міської ради (за відповідним посиланням станом на 13.12.2021) про перебування даного об`єкту нерухомості в оренді, та дійшов висновку, що відповідачем за первісним позовом не доведено та не обґрунтовано неможливість останнього звернутись до Департаменту до проведення аукціону з відповідним запитом щодо надання інформації про об`єкт купівлі – продажу, що виключає застосування ст. 229 Цивільного кодексу України для визнання недійсним правочину.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що про існування договору оренди на частину придбаного Товариством майна останнє дізналось 01.02.2022, однак станом на 22.03.2022 ТОВ “Ханбер Трейд” не вважало договір купівлі-продажу недійсним, враховуючи лист відповідача за первісним позовом про намір виконати свої зобов`язання згідно договору купівлі-продажу після закінчення воєнного стану в Україні, направлений на адресу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Також, судом було враховано умови договору оренди частини спірного нерухомого майна від 11.12.2003 №56/37, укладеного між Департаментом та УДП “Укрінтеравтосервіс”, згідно з якими договір оренди припиняється внаслідок переходу права власності на об`єкт оренди за договором відчуження, та встановлено обставини відсутності обов`язку покупця (ТОВ «Ханбер Трейд») щодо збереження орендаря, що свідчить про те, що наявність орендних відносин між іншими особами не впливає на права покупця, а відтак, незазначення в інформаційному повідомленні таких відомостей не може вважатися істотною помилкою в розумінні ст. 229 Цивільного кодексу України, адже не впливає на природу спірного правочину.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Товариством не доведено наявності обставин для визнання недійсним договору купівлі-продажу з підставі визначених положеннями ст. 229 Цивільного кодексу України, зокрема неможливості бути обізнаним про всю інформацію щодо об`єкту нерухомості, а також неможливості його використання після належного оформлення права власності на придбане майно.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ханбер Трейд" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.02.2026 у справі №916/411/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічну позовну заяву ТОВ "Ханбер Трейд" до Одеської міської ради і визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.01.2022, укладений між сторонами та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 27.01.2022 за №84. Стягнути з Одеської міської ради на користь ТОВ "Ханбер Трейд" судові витрати понесені по справі при її розгляді судом першої та апеляційної інстанції на суму 105 967,9 грн та інші, які виникнуть під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Крім того, апелянт повідомив суд апеляційної інстанції про те, що докази понесення ТОВ «Ханбер Трейд» судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом апеляційної інстанції будуть надані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, у відповідності до ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи та вимоги апелянта ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права; судом першої інстанції незастосовані норми матеріального права, які потрібно було застосувати при ухвалені судового рішення, у тому числі - Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»; висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають встановленим обставинам справи та її матеріалам, а також не узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 03.12.2025 при розгляді справи №910/3479/24 при вирішенні подібних правовідносин.

Так, апелянт посилається на те, що під час проведення електронного аукціону Департаментом комунальної власності Одеської міської ради порушено вимоги Порядку щодо внесення достовірних відомостей в Інформаційне повідомлення стосовно об`єкта нерухомості, що суттєво вплинуло на результати електронного аукціону та призвело до порушення прав та інтересів ТОВ «Ханбер Трейд», як переможця цього аукціону, оскільки внаслідок проведення останнього ТОВ «Ханбер Трейд» та територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, від імені якої діє Департамент комунальної власності Одеської міської ради, 27.01.2022 був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень першого та другого поверхів загальною площею 565,5 м2, які розташовані за адресою м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3, і Товариство мало намір після купівлі об`єкту нерухомості використовувати його для своєї діяльності.

На переконання апелянта, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, як орган приватизації та організатор аукціону, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та Положення, перевіряє надану інформацію, проводить інвентаризацію майна та публікує достовірні відомості щодо такого майна, що узгоджується з принципом приватизації щодо повного, своєчасного та достовірного інформування про об`єкти приватизації та порядок їх приватизації, закріпленого у ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».

Проте, 01.02.2022 ТОВ «Ханбер Трейд» дізналось, що Департаментом комунальної власності Одеської міської ради при проведенні електронного аукціону з продажу об`єктів малої приватизації (нежитлові приміщення першого та другого поверхів загальною площею 565,5 м2, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона) не оприлюднено інформацію про перебування частин вказаних приміщень в оренді УДП «Укрінтеравтосервіс» згідно договору оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 №56/37 та додаткового договору до нього №9 від 22.10.2019.

При цьому, УДП «Укрінтеравтосервіс» повідомило Товариству про порушення права державного підприємства, як орендаря вказаного нерухомого майна та скерування листів до Одеської міської ради з вимогою припинення приватизації нежитлових приміщень першого та другого поверхів загальною площею 565,5 м2, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3.

Однак, Департамент 16.03.2022 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання додаткового договору від 22.10.2019 №9 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 №56/37 недійсним (справа №916/528/22). За результатом розгляду справи №916/528/22, у задоволенні вказаного позову Департаменту судом відмовлено у повному обсязі (рішення від 28.09.2022 залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарський суду від 16.01.2023).

В подальшому, договір оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 №56/37 був розірваний з 15.03.2024 року, про що свідчить додатковий договір від 15.03.2024 до вказаного договору оренди, який досліджувався в межах господарської справи №916/2121/24.

Між тим, за умовами договору купівлі-продажу від 27.01.2022, Продавець (Одеська міська рада) свідчить, що об`єкт купівлі-продажу, який є предметом цього Договору, на момент його укладання раніше нікому іншому не проданий, не подарований, іншим способом не відчужений, не заставлений, судового спору щодо нього немає, заборона та арешт на нього не накладені, під податковою заставою не перебуває, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не внесений, а також будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які в момент складання Договору сторони договору не могли не знати, як у межах, так і за межами України на них немає, від «Покупця» не приховано обставин, які мають істотне значення для цього Договору, сервітути щодо об`єкта купівлі-продажу не встановлені.

З огляду на зазначене, апелянт вважає, що Продавцем під час проведення аукціону та підписання договору приховано обставини, які порушили права Покупця та враховуючи які відповідна нерухомість втратила свою цінність для ТОВ «Ханбер Трейд», адже у неї не було можливості його використовувати відповідно до умов Договору купівлі-продажу від 27.01.2022. Товариство зазначає, що воно не укладало б оскаржуваного договору купівлі-продажу, якби йому було відомо, що існує договір оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 № 56/37 та додатковий договір до нього №9 від 22.10.2019.

ТОВ «Ханбер Трейд» зазначає, що є незрозумілим яким чином, Продавець мав правову можливість передати Покупцю після сплати грошових коштів відповідно до договору, об`єкт купівлі-продажу, якщо вже знав про існування обставин, які мають істотне значення для цього договору.

При цьому, апелянт характеризує вищенаведені дії Департаменту як помилку, яка носить істотний характер, адже вона стосується таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням, у зв`язку з чим вважає, що договір купівлі-продажу від 27.01.2022 слід визнати недійсним із застосуванням положень ст. 229 Цивільного кодексу України та ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, скаржник зазначає, що направляючи справу для проведення нового розгляду Верховний Суд надав можливість усунути зазначені ним недоліки, вивчити питання, які відображені в його постанові у справі, та надати їм оцінку. Проте, цього не було здійснено судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення.

Так, за твердженням Товариства, судом першої інстанції не враховано докази, надані ним на виконання вказівок Верховного Суду, та доводи, викладені в додаткових поясненнях по справі при її повторному розгляді, стосовно зауваження суду касаційної інстанції щодо не встановлення судами (при первісному розгляді даної справи) обставин, які завадили можливості ТОВ «Ханбер Трейд» бути обізнаним про всю інформацію щодо об`єкта нерухомості, який Товариство мало намір придбати, враховуючи, що куплене нерухоме майно перебувало у комунальній власності та відповідно всі відомості про нього є загальнодоступними.

Апелянт вказує, що при повторному розгляді справи №916/411/23, представником ТОВ «Ханбер Трейд» сформовано інформаційну деталізовану довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №440293387 від 20.08.2025 року відносно нерухомого майна, розташованого за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Дідріхсона, буд. 3, з якої вбачається, що в Державних реєстрах, починаючи з 01.01.2012 відсутня інформація щодо перебування в оренді вказаного нерухомого майна.

Крім того, згідно даної довідки, реєстри не містять жодних відомостей щодо укладених договорів оренди даного майна, починаючи з 2008 року, а саме: з моменту виникнення права власності у Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на дане майно на підставі свідоцтва про право власності від 31.10.2008.

Скаржник наголошує на тому, що вищевказане підтверджує, що ТОВ «Ханбер Трейд» з відповідних Державних реєстрів жодним чином не могло бути обізнаним щодо перебування спірного об`єкта нерухомості в оренді ані до проведення електронного аукціону з його продажу, ані на момент проведення даного аукціону, ані після його проведення.

Крім того, Товариство зазначає, що зі змісту офіційного сайту Одеської міської ради вбачається, що 13.12.2021 року на даному сайті у вкладці «Новини» розміщено оголошення про проведення електронного аукціону з продажу об`єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеси, серед яких, зокрема, нежитлові приміщення першого та другого поверхів загальною площею 565,5 кв. адреса: Одеська обл., м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3 (посилання на оголошення: https://omr.gov.ua/ua/news/225841/). Дане оголошення містить відомості щодо вказаного об`єкта нерухомості, однак, воно не містить відомостей щодо перебування даного об`єкту нерухомості в оренді.

Водночас, щодо інших об`єктів нерухомості, відомості про які також містяться в даному оголошенні, зокрема: II, IV, V, наявна інформація про їхнє перебування в оренді з одночасним вказанням терміну дії договору оренди та розміру орендної плати за місяць.

Таким чином, ТОВ «Ханбер Трейд» наполягає на тому, що відсутність у публічному оголошенні відомостей про перебування об`єкта в оренді, на відміну від інших об`єктів, які зазначалися з відповідною інформацією, свідчить про неповноту та недостовірність наданих даних про проведення відповідного аукціону.

Більш того, посилаючись на приписі Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 432 (далі - Порядок), апелянт зазначає, що учасник електронного аукціону, який проводиться з метою приватизації державного або комунального майна, приймає рішення про його закупівлю з інформації наданої саме органом приватизації. При цьому, не обов`язково перевіряючи об`єкт фактично, так як отримавши дану інформацію в правовій державі, відповідно до встановлених правил поведінки, від державних органів або органів місцевого самоврядування про об`єкт, розраховує, що дана інформація є повна та достовірна. Таким чином, висновок суду про те, що з боку ТОВ «Ханбер Трейд» не було реалізовано права на звернення до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради із запитом щодо надання інформації про об`єкт купівлі – продажу є неправильним, оскільки таке звернення суперечило б принципам проведення електронного аукціону та взагалі приватизації комунального майна.

На переконання Товариства, якщо б до проведення аукціону у ТОВ «Ханбер Трейд» існував би обов`язок направляти відповідні запити до органів місцевого самоврядування щодо інформації про об`єкт приватизації, то незрозумілим є в такому випадку взагалі затвердження правил, що регулюють процедуру даної приватизації та правил проведення електронних торгів.

Отже, враховуючи вищевикладене, ТОВ «Ханбер Трейд» переконане у тому, що воно діяло добросовісно та не мало об`єктивної можливості бути обізнаним про перебування спірних нежитлових приміщень в оренді. У свою чергу, обов`язок забезпечення повного та достовірного інформування про об`єкти приватизації покладено саме на організатора аукціону – Одеську міську раду в особі Департаменту комунальної власності, який цей обов`язок не виконав, а отже, можна стверджувати, що діяв недобросовісно та неналежно.

За твердженням апелянта, таки доводи узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 03.12.2025 у справі №910/3479/24 з розгляду подібних правовідносин.

Але, суд першої інстанції не надав правової оцінки наведеним доказам та доводам позивача за зустрічним позовом, а лише повторив висновки Верховного Суду, що наведені останнім у постанові від 01.02.2025.

Водночас, апелянт звертає увагу на те, що задовольняючи позов Одеської міської ради (за думкою Товариства, - необґрунтовано) судом зроблені помилкові та незаконні висновки про наявність простроченої заборгованості ТОВ «Ханбер Трейд» перед Одеською міською радою по сплаті 3% річних в сумі 270 202,52 грн та неустойки в розмірі 665 478,55 грн.

Так, навіть при обґрунтованості позовних вимог Одеської міської ради щодо розірвання вищеозначеного договору купівлі-продажу з підстав не виконання ТОВ «Ханбер Трейд» своїх договірних зобов`язань по сплаті ціни договору, у останнього, відповідно до норм матеріального права, взагалі не виникало прострочених зобов`язань, ураховуючи, що відповідно до ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між тим, у даному випадку пунктом 8.7 договору купівлі-продажу від 27.01.2022 встановлено, зокрема, що повернення Покупцю коштів, сплачених за об`єкт приватизації, здійснюється на підставі рішення суду з коштів, які надійшли від повторного продажу цього об`єкту (зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь яких інших платежів які належать до сплати згідно з договором) протягом 5 робочих днів з дня надходження коштів від повторного продажу на рахунок Продавця.

Отже, апелянт наполягає на тому, що сторони договору, відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України та п. 8.7 вищеозначеного договору, встановили порядок та час відшкодування збитків, неустойки, штрафів та будь яких інших платежів, які належать до сплати згідно з договором, в тому числі сум, які необґрунтовано були стягнуті судом з ТОВ «Ханбер-Трейд» оскаржуваним рішенням, оскільки таки порядок та час відшкодування даних коштів пов`язані із подією - повторним продажом спірного об`єкту нерухомості.

При цьому, апелянт звертає увагу на те, що після звернення ТОВ «Ханбер Трейд» до ТОВ «НАЦІОНАЛЬНА ЕЛЕКТРОННА БІРЖА» та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради із запитами щодо отримання інформації про кінцевого отримувача коштів у розмірі 813 861,00 грн, які були сплачені Товариством в якості гарантійного внеску для участі в електронному аукціоні, останнім було з`ясовано, що ці кошти зараховані в повному обсязі до місцевого бюджету м. Одеси як сплату за договором купівлі-продажу від 07.01.2022 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за №84, предметом якого є нежитлові приміщення першого та другого поверхів, загальною площею 565,5 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3, тобто отримані за оспорюваним договором стороною даного договору.

Відтак, за твердженням апелянта, оскаржуваним рішенням суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо розірвання договору купівлі-продажу від 27.01.2022 та стягнення з ТОВ «Ханбер Трейд» 3%річних в сумі 270 202,52 грн і неустойки в розмірі 665 478,55 грн, не вирішуючи питання щодо повернення отриманих Одеською міською радою за договором коштів, про які зазначено вище в сумі 813 861,00 грн, не врахував договірні умови щодо порядку відшкодування вищеозначених сум, що потягло за собою залишення у Продавця і суми коштів, отриманих за договором і необґрунтоване стягнення з ТОВ «Ханбер Трейд» 3% річних та неустойки.

Більш детально доводи ТОВ «Ханбер Трейд» наведені в апеляційній скарзі останнього.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 24.03.2026, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ханбер Трейд" на рішення Господарського суду Одеської області від 23.02.2026 у справі №916/411/23 та призначено її до розгляду на 03.06.2026 року об 11:00 год. Крім того, даною ухвалою Одеській міській раді встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цій строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання процесуального характеру.

20.04.2026 від Одеської міської ради до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач за первісним позовом не погоджується із доводами останньої, вважає їх безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, не свідчать про порушення останнім норм процесуального права та/або про неправильне застосування судом матеріального права, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «Ханбер Трейд» без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області - без змін.

Узагальнено позиція Міської ради зводиться до наступного:

- твердження апелянта про порушення його прав та інтересів у зв`язку з перебуванням частини придбаного нерухомого майна на правах оренди у іншої юридичної особи є безпідставним, оскільки відповідно до умов п. 7.9. договору оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 №56/37 дія цього договору оренди припиняється внаслідок переходу права власності на об`єкт оренди за договорами відчуження. Крім того, з інформаційного повідомлення вбачається, що для окремих об`єктів нерухомості встановлено умови щодо збереження орендарів. Водночас, безпосередньо для нежитлових приміщень першого та другого поверхів за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3, таке обмеження не встановлено. Відтак, наявність орендних відносин щодо спірного приміщення між іншими особами не впливає на права покупця такого приміщення. Отже, не зазначення в інформаційному повідомленні відомостей про існуючих орендарів у спірному приміщенні не може вважатися істотною помилкою в розумінні ст. 229 Цивільного кодексу України, адже не впливає на природу спірного правочину;

- про існування договору оренди на частину придбаного майна ТОВ «Ханбер Трейд» дізнався 01.02.2022, проте не вважало договір купівлі-продажу недійсним, оскільки 22.03.2022 направило на адресу Департаменту комунальної власності ОМР лист, в якому повідомило, що ТОВ «Ханбер Трейд» має на меті виконати свої зобов`язання згідно договору купівлі-продажу після закінчення воєнного стану в Україні;

- ТОВ «Ханбер Трейд» не було позбавлено права, як потенційний покупець, до проведення аукціону, з урахуванням положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», звернутись до Департаменту з відповідним запитом щодо надання інформації про об`єкт купівлі-продажу»;

- посилання ТОВ «Ханбер Трейд» на постанову Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2025 у справі №910/3479/24 є безпідставними, з огляду на те, що спірні правовідносини у даній справі - №916/411/23 та правовідносини, що виникли в межах справи № 910/3479/24, не є подібними через те, що вони склалися в умовах різного правового регулювання, з різним суб`єктним складом;

- стосовно аргументів апелянта про невирішення судом першої інстанції питання щодо повернення отриманих Одеською міською радою за договором коштів в сумі 813 861 грн, то при попередньому розгляді даної справи суди відмовили у задоволенні позову щодо стягнення з Одеської міської ради на користь ТОВ «Ханбер Трейд» коштів, сплачених останнім під час проведення процедури продажу майна за договором купівлі- продажу, а саме, сплата внеску за участь у аукціоні, гарантійного внеску, за нотаріальне посвідчення договору, збору з операції придбання нерухомого майна, винагороди оператора за проведення аукціону, і вказані висновки буди залишені постановою Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №916/411/23 в силі.

23.04.2026 Департамент комунальної власності Одеської міської ради надіслав до суду апеляційної інстанції свої пояснення у справі, в яких третя особа заперечує проти доводів апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають встановленим судом обставинам справи, з огляду на що просить апеляційну скаргу ТОВ “Ханбер-Трейд” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 23.02.2026 у справі №916/411/23 залишити без змін.

Доводи Департаменту є аналогічними доводам Одеської міської ради та полягають, зокрема, у тому, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення цивільного законодавства, зокрема: ст.ст. 612, 625, 629, 655, 657 Цивільного кодексу України, а також приписі ст. 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», відповідно до якої покупець об`єкта приватизації зобов`язаний виконати умови договору купівлі-продажу, зокрема здійснити оплату вартості придбаного майна у визначені договором строки.

Встановивши факт невиконання ТОВ «Ханбер Трейд» договірного обов`язку щодо своєчасної оплати вартості об`єкта приватизації, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання договору купівлі-продажу та застосування передбачених договором і законом наслідків порушення грошового зобов`язання. При цьому, факт невиконання покупцем обов`язку щодо оплати ціни об`єкта приватизації у розмірі 13 309 571,00 грн не заперечується самими апелянтом.

При цьому, Департамент зауважує, що законодавство у сфері приватизації не ставить право продавця на розірвання договору в залежність від мотивів покупця чи його суб`єктивного сприйняття об`єкта. Наявність орендаря (про що апелянт зазначає як про «помилку») жодним чином не зупиняла дію строків на виконання грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу. Апелянт не скористався правом на законне призупинення виконання зобов`язань за спірним договором у судовому порядку, а отже, допустив безперечне порушення строків, яке триває понад два роки. Отже, на переконання третьої особи, суд першої інстанції правильно встановив, що сам лише факт відсутності оплати за договором купівлі-продажу після спливу 60-денного терміну є достатньою та законною підставою для припинення договірних відносин, незалежно від наявності спору щодо недійсності правочину.

Також, в розрізі доводів апелянта про приховування інформації про оренду частини приміщень (що є порушенням п. 24 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №432) Департамент наполягає на тому, що ТОВ «Ханбер Трейд» помилково ототожнює сам факт можливого існування орендних прав третіх осіб щодо окремих приміщень об`єкта приватизації з наявністю істотних обставин, які могли б свідчити про недійсність договору купівлі-продажу або бути підставою для звільнення покупця від виконання прийнятих на себе договірних зобов`язань. Департамент вказує, що посилання апелянта на лист УДП «Укрінтеравтосервіс» не підтверджує факту існування чинного договору оренди саме щодо спірного об`єкта приватизації станом на момент проведення аукціону та укладення договору купівлі-продажу, а тому не може свідчити про надання органом приватизації недостовірної інформації.

Водночас, Департамент заперечує проти позиції апелянта про наявність істотної помилки в розумінні ст. 229 Цивільного кодексу України (через те, що покупцю не було відомо про перебування частини приміщень у користуванні УДП «Укрінтеравтосервіс»), оскільки, за твердженням третьої особи, такі доводи не відповідають змісту зазначеної правової норми. Посилання апелянта на необізнаність щодо наявності орендних прав третьої особи не може розцінюватися як істотна помилка, оскільки зазначена обставина не стосується ані природи правочину, ані змісту прав та обов`язків сторін, ані таких властивостей об`єкта нерухомості, які б унеможливлювали його використання за призначенням.

Вказуючи, що ТОВ «Ханбер Трейд» є юридичною особою та учасником електронного аукціону з приватизації об`єкта комунальної власності, Департамент вважає, що як професійний учасник цивільного обороту Товариство повинно було проявити належну обачність та розумну ділову обережність під час прийняття рішення про участь у процедурі приватизації та укладення договору купівлі-продажу.

Дослідивши надані пояснення позивача, судова колегія залишає без розгляду останні на підставі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до статей 258 та 263 Господарського процесуального кодексу України, заявами по суті справи на стадії апеляційного провадження є апеляційна скарга та відзив на апеляційну скаргу.

При цьому, у відзиві на апеляційну скаргу учасник справи зазначає своє обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог саме апеляційної скарги.

Отже, пояснення, надані Департаментом, по суті є відзивом на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали від 06.04.2026 про відкриття провадження справі №916/411/23 був встановлений строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, якій дорівнює 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Департаменту зазначена ухвала доставлена в електронному вигляді в його Електронний кабінет 06.04.2026 о 19:19 год, про що свідчить наявна у матеріалах справи Довідка Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 про доставку електронного листа одержувачу.

За змістом ч. 1, 4, 6, 7 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

При цьому, відповідно до абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, зазначена ухвала вважається врученою Департаменту 07.04.2026, та відповідно з 08.04.2026 розпочався перебіг, встановленого судом, 10-тиденного строку для подання, відзиву на апеляційну скаргу.

Доказів неможливості користування Департаментом комунальної власності Одеської міської ради своїм особистим електронним кабінетом у підсистемі «Електронний Суд» матеріали справи не містять та позивачем суду не надано.

Враховуючи вищезазначене, 17.04.2026 строк на подання відзиву на апеляційну скаргу сплив.

Проте, письмові пояснення(які по суті є відзивом на апеляційну скаргу) були подані позивачем до Південно-західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» 23.04.2026, тобто з пропуском 10-ти денного строку.

Частиною 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас, за ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Таким чином, законодавець розмежовує поняття строків на «встановлені законом» та «встановлені судом» та відрізняє види звернення з відповідними клопотаннями та терміном їх подання.

Строк на подання відзиву встановлюється судом, отже, його поновлення чинним процесуальним законом не передбачено, а положеннями ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено саме продовження такого строку з врахуванням терміну подання відповідного клопотання до закінчення визначеного судом строку.

Таким чином, Департамент мав можливість у строк, встановлений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 (у даному випадку до 17.04.2026 включно) подати свій відзив на апеляційну скаргу або подати до апеляційного суду заяву про продовження судом процесуального строку у відповідності до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, однак таких звернень до суду апеляційної інстанції від третьої особи у встановленому порядку не надходило.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Також, судова колегія звертає увагу на те, що відповідні письмові пояснення, які по суті є відзивом на апеляційну скаргу, надіслані Департаментом без клопотання про поновлення відповідного строку.

Таким чином, оскільки свою позицію третя особа надіслала суду поза межами строку, встановленого в ухвалі суду апеляційної інстанції від 06.04.2026 та без заяви про його продовження, поданою до закінчення цього строку, то відповідні пояснення залишаються апеляційним судом без розгляду та врахування, однак, приєднуються до матеріалів справи.

Таку позицію підтримує Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.08.2019 у справі №757/43793/18-ц (провадження №14-311цс19), Верховний Суд у постановах: від 19.11.2025 у справі № 914/2659/23, від 29.04.2026 у справі № 293/1073/24, від 08.04.2026 у справі № 911/202/25 тощо.

03.06.2026 від ТОВ «Ханбер Трейд» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення щодо уточнення апеляційних вимог, оскільки в апеляційній скарзі Товариства не зазначено думку апелянта щодо первісного позову Одеської міської ради.

Так, крім вимог, заявлених в апеляційній скарзі відносно задоволення зустрічного позову ТОВ «Ханбер Трейд» до Одеської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.01.2022 та розподілу судових витрат, апелянт ще просить:

- відмовити у задоволенні позовної заяви Одеської міської ради про розірвання договору купівлі-продажу від 27.01.2022, укладеного між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ханбер Трейд щодо нежитлових приміщень першого та другого поверхів загальною площею 565,5 кв.м. за адресою: м.Одеса, вул.Дідріхсона, буд.3, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 27.01.2022 за № 84 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ханбер Трейд" на користь Одеської міської ради 3% річних в сумі 270 202,52 грн, неустойку в розмірі 665 478,55 грн та судовий збір в сумі 16 719,22 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 01.07.2026 о 10:45 год. Крім того, даною ухвалою був продовжений розгляд апеляційної скарги ТОВ "Ханбер Трейд" на рішення Господарського суду Одеської області від 23.02.2026 у справі №916/411/23 на розумний строк.

Відповідно до ухвали суду від 01.07.2026, зважаючи на відпускну компанію суду апеляційної інстанції, приймаючи до уваги принцип незмінності складу суду, значну завантаженість колегії суддів апеляційної інстанції та з огляду на обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану – постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо, у зв`язку з якими існують обмеження у робочому часі, апеляційний суд оголосив перерву у судовому засіданні до 07.10.2026 о 12:30 год.

Однак, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Ярош А.І. з 05.10.2026 по 09.10.2026, розгляд справи №916/411/23 був призначений на іншу дату, а саме: на 21.10.2026 о 10:30 год, про що постановлено ухвалу від 01.10.2026.

21.10.2026, до початку судового засідання, від ТОВ «Ханбер Трейд» до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення із тезово наведеними доводами апеляційної скарги.

У судовому засіданні 21.10.2026 представник ТОВ «Ханбер Трейд» підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити вимоги останньої у повному обсязі.

Представники Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

У судовому засіданні 21.10.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчить наявна у матеріалах справи Інформація Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про проведення електронного аукціону з продажу об`єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади міста Одеси, що є додатком до протоколу №8 засідання аукціонної комісії від 06.12.2021, аукціонною комісією на продаж виставлено нежитлові приміщення першого та другого поверхів, загальною площею 565,5 кв.м, розташовані за адресою: Одеська обл., м.Одеса, вул. Дідріхсона, 3.

Також із вказаної Інформації вбачається, що гарантійний внесок аукціону без умов визначено у розмірі 813861,00 грн, реєстраційний внесок – у розмірі 1200,00 грн; аукціон без умов призначено на 28.12.2021.

Згідно Протоколу про результати електронного аукціону № UА-РS-2021-12-09-000002-1, який відбувся 28.12.2021 та організатором якого виступив Департамент комунальної власності Одеської міської ради, за лотом “Нежитлові приміщення першого та другого поверхів загальною площею 565,5 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3”, переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю “Ханбер Трейд”.

29.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю “Ханбер Трейд” підписано протокол проведення електронного аукціону.

Наказом в.о. директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 11.01.2022 №16 затверджено Протокол про результати електронного аукціону № UА-РS-2021-12-09-000002-1 з продажу об`єкта малої приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеси – нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 565,5 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3, який відбувся 28.12.2021.

27.01.2022 року між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради (Продавцем), від імені якої діяв Департамент комунальної власності Одеської міської ради (представник Продавця), та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ханбер Трейд” (Покупцем) укладено договір купівлі-продажу (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець продав, а Покупець купив індивідуально визначене майно комунальної власності, яке в цілому складається з нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 565,5 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3, відображених у технічному паспорті, виданому Комунальним підприємством “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості”, виготовленому станом на 10.10.2008 року (далі – об`єкт купівлі-продажу).

Об`єкт купівлі-продажу належить Продавцю на підставі свідоцтва про право власності (бланк серії САС № 193425), виданим 31.10.2008 Виконавчим комітетом Одеської міської ради, право власності на який зареєстровано Комунальним підприємством “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості” 26.11.2008 в книзі: 9ог-85, номер запису: 792, відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.11.2008 №21050070, виданого Комунальним підприємством “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості”, реєстраційний номер об`єкта купівлі-продажу – 25550845.

У п. 1.3. Договору зазначено, що об`єкт купівлі-продажу оцінено у розмірі 8 138 610,00 грн, податок на додану вартість (ПДВ) враховано до вказаної суми та складає 1 356 435,00 грн, згідно з висновками оцінювача про ринкову вартість об`єкта незалежної оцінки - нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 565,5 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3, для приватизації шляхом продажу на аукціоні, що були виконані суб`єктом оціночної діяльності ПП “Дельта Консалтінг”, затвердженими наказом в.о. директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 23.11.2021 № 401.

Пунктом 1.5. Договору визначено, що ціна продажу об`єкта відповідно до протоколу про результати електронного аукціону № UА-РS-2021-12-09-000002-1, затвердженого наказом в.о. директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 11.01.2022 року № 16, та відповідно до наказу в.о. директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 11.01.2022 року № 17 “Про приватизацію нежитлових приміщень першого та другого поверхів загальною площею 565,5 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3”, з урахуванням ПДВ, складає 14 123 432 (чотирнадцять мільйонів сто двадцять три тисячі чотириста тридцять дві) гривні 00 копійок. Гарантійний внесок враховано до ціни продажу та складає 813 861,00 грн.

Згідно з п. 2.1. Договору, Покупець зобов`язаний сплатити залишок ціни продажу об`єкта з урахуванням ПДВ (за вирахуванням гарантійного внеску) у розмірі 13 309 571,00 грн за рахунок власних коштів з рахунку покупця № НОМЕР_1 у ПАТ “МТБ БАНК” на поточний рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради №UA868201720355509012069034299, ЄДРПОУ 26302595, банк отримувача: Державна Казначейська служба України, м. Київ, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору. Гарантійний внесок враховано Продавцем при розрахунку залишку ціни продажу.

У п. 2.2. Договору сторони погодили, що цей Договір є підставою для проведення розрахунків за об`єкт купівлі-продажу.

Відповідно до п. 3.1. Договору, передача об`єкта купівлі-продажу від Продавця до Покупця здійснюється у триденний строк після сплати Покупцем в повному обсязі ціни продажу об`єкта купівлі-продажу та оформляється актом приймання-передачі, який підписується одночасно сторонами за цим Договором.

Право власності на об`єкт купівлі-продажу виникає з дня державної реєстрації права власності на придбаний об`єкт. Державна реєстрація здійснюється уповноваженим органом в порядку, встановленому чинним законодавством, після повної сплати коштів, передбачених розділом 2 “Порядок розрахунків за придбаний об`єкт цього Договору”, штрафних санкцій, що можуть виникнути у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за цим Договором, підписання Покупцем акта приймання-передачі об`єкта, зазначеного у пункті 1.1. цього Договору, та видання органом приватизації наказу про завершення приватизації (п. 3.2. Договору).

Положеннями п. 3.3. Договору передбачено, що приватизація об`єкта приватизації вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до Покупця права власності на об`єкт приватизації, що оформлюється наказом органу приватизації.

Пунктом 4.1. Договору зазначено проте, що Продавець свідчить, що об`єкт купівлі-продажу, який є предметом цього Договору, на момент його укладання раніше нікому іншому не проданий, не подарований, іншим способом не відчужений, не заставлений, судового спору щодо нього немає, заборона та арешт на нього не накладені, під податковою заставою не перебуває, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не внесений, а також будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які в момент складання Договору сторони Договору не могли не знати, як у межах, так і за межами України на них немає, від Покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для цього Договору, сервітути щодо об`єкта купівлі-продажу не встановлені.

Продавець зобов`язаний передати Покупцю об`єкти купівлі-продажу у встановленому цьому Договорі порядку (пп. 5.3.1. п. 5.3. Договору).

В свою чергу, Покупець зобов`язаний у встановлений цим Договором термін сплатити ціну продажу об`єкта купівлі-продажу, штрафних санкцій, що можуть виникнути у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за цим Договором, підписати акт приймання-передачі об`єкта, зазначеного у п. 1.1. цього Договору (пп. 5.4.1. п. 5.4. Договору).

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що у разі несплати Покупцем коштів, передбачених розділом 2 “Порядок розрахунків за придбаний об`єкт” цього Договору, в термін, визначений п. 2.1. цього Договору, Покупець сплачує на користь Продавця неустойку в розмірі 5 (п`яти) відсотків ціни продажу об`єкта купівлі-продажу, зазначеної у п. 1.5. цього Договору. У разі несплати ціни продажу об`єкта купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 (тридцяти) календарних днів, даний Договір купівлі-продажу підлягає розірванню.

Згідно із п. 8.3. Договору, у разі невиконання однією із сторін умов цього Договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду.

Виключними умовами для розірвання Договору є, у тому числі:

- несплата протягом 60 днів коштів за об`єкт купівлі-продажу з дня укладення Договору відповідно до його умов (пп. 8.4.1. п. 8.4. Договору);

- невиконання умов продажу об`єкта і зобов`язань Покупця, визначених Договором, в установлений Договором строк (пп. 8.4.2. п. 8.4. Договору).

Також пунктом 8.5. Договору визначено, що на вимогу однієї із сторін Договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених Договором купівлі-продажу, у визначені строки, або визнано недійсним за рішенням суду.

У разі розірвання в судовому порядку Договору, повернення Покупцю коштів, сплачених за об`єкт приватизації, здійснюється на підставі рішення суду з коштів, які надійшли від повторного продажу цього об`єкта (зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, які належать до сплати згідно з Договором), протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня надходження коштів від повторного продажу на рахунок Продавця. Повернення коштів Покупцю здійснюється в сумі, отриманій органом приватизації в результаті повторного продажу об`єктів, але не може перевищувати суми, сплаченої Покупцем під час попереднього продажу (п. 8.7. Договору).

За умовами п. 9.5. Договору, він підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір підписано повноважними представниками, скріплено печатками контрагентів, посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 27.01.2022, зареєстровано в реєстрі за №84.

Як зазначає Одеська міська рада та не спростовується Товариством, в порушення умов Договору Покупцем не було сплачено ціну продажу об`єкта нерухомого майна у розмірі 13 309 571,00 грн. протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення Договору 27.01.2022, тобто – до 26.02.2022. Крім того, станом на дату звернення Міської ради до суду, на рахунок останньої відповідні кошти Покупцем також не сплачені.

Враховуючи несплату Покупцем вартості придбаного об`єкта нерухомого майна, йому з боку Продавця нараховано неустойку та 3% річних.

А з огляду на несплату Товариством коштів за об`єкт приватизації протягом 60 днів з дня укладення Договору купівлі-продажу, враховуючи його умови, Одеська міська рада, звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом про розірвання цього Договору та стягнення з ТОВ «Ханбер Трейд» неустойки у розмірі 5% від із залишку вартості об`єкту приватизації (13 309 571,00 грн) та 3% річних, які розраховані за період з 29.03.2022 по листопад 2022 (включно).

Проте, ТОВ «Ханбер Трейд», не погоджуючись зі вказаним позовом Одеської міської ради, звернувся до суду с зустрічним позовом, відповідно якого вказує наступне.

Договір купівлі-продажу від 27.01.2022 укладений за наслідками проведеного аукціону № UA-PS-2021-12-09-000002-1, що відбувся 28.12.2021.

При цьому, Товариством долучено до зустрічного позову додаток до протоколу №8 засідання аукціонної комісії від 06.12.2021 – Інформація Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про проведення електронного аукціону з продажу об`єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеси, з якого вбачається, що Департаментом надано наступну інформацію про об`єкти приватизації, зокрема, щодо нежитлових приміщень першого та другого поверхів загальною площею 565,5 кв.м, за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3:

- Відомості про об`єкт: Нежитлові приміщення складаються з одно-двоповерхових приміщень, що розташовані на закритій стороженій території. Інженерні комунікації у наявності.

Відомості про земельну ділянку: відсутні.

Стартова ціна об`єкта для:

- аукціону без умов - 8 138 610,00 грн. з ПДВ;

- аукціону зі зниженням стартової ціни - 4 069 305,00 грн. з ПДВ;

- аукціону за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій 4 069 305,00 грн. з ПДВ.

Гарантійний внесок:

- аукціону без умов - 813 861,00 грн.;

- аукціону зі зниженням стартової ціни - 406 930,5 грн.;

- аукціону за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій - 406 930,5 грн.

Реєстраційний внесок - 1200,00 грн.

Унікальний лот об`єкта в електронній торговій системі UA-AR-P-2021 -08-05-000002-2

Разом з тим, у Розділі 2 Інформаційного повідомлення, опублікованого Департаментом комунальної власності Одеської міської зазначається наступне:

2) Умови продажу об`єктів:

2.1. Збереження орендаря на термін дії договору оренди щодо наступних об`єктів:

- нежитлових приміщень першого поверху № 517 загальною площею 68,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 2;

- нежитлових приміщень першого поверху № 517 загальною площею 165,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська,14;

- нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 114,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Хмельницького Богдана, 21 А.

Отже, як зазначає ТОВ «Ханбер Трейд», інформація про укладені договори оренди об`єкту приватизації нежитлового приміщення першого та другого поверхів загальною площею 565,5 кв.м. за адресою Одеська обл., м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3 – відсутня.

Між тим, 01.02.2022 на адресу ТОВ “Ханбер Трейд” надійшов лист від Українського Державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів “Укрінтеравтосервіс” від 28.01.2022 за № 1/01-04-109, в якому зазначалось, що Департаментом комунальної власності Одеської міської ради при проведенні електронного аукціону з продажу об`єктів малої приватизації (нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 565,5 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3), не оприлюднено інформацію про перебування частини вказаних приміщень в оренді Українського Державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів “Укрінтеравтосервіс” згідно договору оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 № 56/37 та додаткового договору до нього № 9 від 22.10.2019, яким продовжено строк дії договору оренди до 22.09.2022. В якості додатків до цього листа державним підприємством долучено копії договору оренди від 11.12.2003 № 56/37 та додаткового договору до нього №9 від 22.10.2019.

При цьому, з наявного в матеріалах справи договору оренди №56/37 від 11.12.2003 вбачається, що договір оренди припиняється внаслідок переходу права власності на об`єкт оренди за договором відчуження.

У матеріалах справи міститься лист ТОВ “Ханбер Трейд”, направлений 22.03.2022 Департаменту, в якому Товариство зазначило про те, що строк виконання його зобов`язань за Договором від 27.01.2022 по сплаті грошових коштів за об`єкт нерухомості припадає на 27.03.2022, проте, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану ТОВ “Ханбер Трейд” має на меті виконати відповідні зобов`язання після закінчення останнього.

Відповіді від Департаменту на вказаний лист у матеріалах справи не міститься.

Разом з тим, з метою з`ясування викладених обставин, адвокат ТОВ “Ханбер Трейд” звернувся до Департаменту із адвокатським запитом від 02.02.2023.

У відповідь на адвокатський запит від 02.02.2023, Департамент у листі від 09.02.2023 №1-19/213 підтвердив укладення з Українським Державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів “Укрінтеравтосервіс” договору оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 №56/37, строк дії якого численними додатковими угодами неодноразово продовжувався. Також, Департамент зазначив, що станом на дату закінчення терміну дії договору, а саме, 20.03.2021, орендарем не було сплачено орендну плату за останні два місяці. До листа додано копію договору оренди від 11.12.2003 № 56/37, а також копію додаткового договору до нього №9 від 22.10.2018, яким, зокрема, викладено в новій редакції пункт 1.1. договору від 11.12.2003, та з 12.09.2018 встановлено орендну плату у розмірі 21 926,95 грн з ПДВ.

Однак, з огляду на наявність двох додаткових договорів №9 від 22.10.2019 та від 12.09.2018 до договору оренди від 11.12.2003 № 56/37, з метою уточнення інформації, адвокат ТОВ “Ханбер Трейд” звернувся до Департаменту ще з одним адвокатським запитом від 17.02.2023.

На вказаний запит Департамент листом від 18.03.2022 №1-19/346 повідомив Товариство, зокрема про те, що договір оренди від 11.12.2003 № 56/37 є таким, що припинив свою дію 20.03.2021. Також зазначено, що 16.03.2022 Департамент звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання додаткового договору від 22.10.2019 №9 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 № 56/37 недійсним (справа №916/528/22).

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2022 у справі №916/528/22, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023, у задоволенні позову Одеської міської ради до Українського Державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів “Укрінтеравтосервіс” про визнання недійсним додаткового договору від 22.10.2019 №9 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 № 56/37 відмовлено.

При новому розгляді даної справи з боку ТОВ «Ханбер Трейд» до суду першої інстанції було надано:

- сформований Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №440293387 від 20.08.2025 відносно нерухомого майна, розташованого за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Дідріхсона, буд. 3.

Відповідно цього Витягу, реєстр не містить жодних відомостей щодо укладених договорів оренди даного майна починаючи з 2008 року, а саме: з моменту виникнення права власності у Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на дане майно на підставі свідоцтва про право власності від 31.10.2008.

- скріншоти оголошення про проведення електронного аукціону від 13.12.2021 у форматі pdf. (посилання на оголошення: https://omr.gov.ua/ua/news/225841/).

Згідно з даними скріншотами, на офіційному сайту Одеської міської ради 13.12.2021 у вкладці «Новини» розміщено оголошення про проведення електронного аукціону з продажу об`єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеси, серед яких, зокрема, нежитлові приміщення першого та другого поверхів загальною площею 565,5 кв.м, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3.

З цього оголошення вбачається, що воно містить відомості щодо об`єкта нерухомості - нежитлові приміщення першого та другого поверхів загальною площею 565,5 кв. адреса: Одеська обл., м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3, - які є ідентичними вищезазначеної інформації додатку до протоколу №8 засідання аукціонної комісії від 06.12.2021 – Інформація Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про проведення електронного аукціону з продажу об`єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Разом з тим, дане оголошення не містить відомостей щодо перебування спірного об`єкту нерухомості в оренді.

Водночас, щодо інших об`єктів нерухомості, відомості про які також містяться в даному оголошенні, зокрема: II, IV, V, наявна інформація про їхнє перебування в оренді з одночасним вказанням терміну дії договору оренди та розміру орендної плати за місяць.

Вказані докази надані ТОВ «Ханбер Трейд» на підтвердження його позиції стосовно того, що Товариство жодним чином не могло бути обізнаним щодо перебування вищевказаного об`єкта нерухомості в оренді ані до проведення електронного аукціону з його продажу, ані на момент проведення даного аукціону, ані після його проведення, як з відповідних Державних реєстрів, так і з відкритих публічних джерел (зокрема, із оголошень офіційного сайту ОМР).

Крім того, у матеріалах справи міститься копія додаткового договору від 15.03.2024 про розірвання договору оренди від 11.12.2003 № 56/37, відповідно до якого даний договір оренди частини нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 324,7 кв. м, що розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3, Укладений між Департаментом комунальної власності ОМР та УДП «Укрінтеравтосервіс» є розірваним за погодженням сторін з 15.03.2024 та припинив свою дію з цієї дати.

На підставі наведеного у зустрічному позові ТОВ «Ханбер Трейд» посилається на те, що Товариство мало намір після купівлі об`єкту нерухомості використовувати його для своєї діяльності, однак, оскільки Одеська міська рада не повідомила ТОВ «Ханбер Трейд» про перебування нерухомості в оренді, що є помилкою, нежитлові приміщення, які становили предмет договору купівлі-продажу від 27.01.2022, втратили свою цінність для позивача за зустрічним позовом.

ТОВ «Ханбер Трейд» не укладало б оскаржуваного договору купівлі-продажу, якби йому було відомо, що існує договір оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 за №56/37 та додатковий договір до нього №9 від 22.10.2019.

Таким чином, Товариство вважає, що наявні обґрунтовані підстави, передбачені ст. 229 Цивільного кодексу України, для визнання договору недійсним.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Щодо первісного позову Одеської міської ради та підстав для розірвання договору купівлі-продажу від 27.01.2022 та стягнення з ТОВ «Ханбер Трейд» неустойки і 3% річних.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають , зокрема, з договорів.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України “Про приватизацію державного і комунального майна” (тут і далі – в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) порядок приватизації державного і комунального майна передбачає, зокрема, формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу.

Під час приватизації об`єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупу між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу (ст. 26 Закону України “Про приватизацію державного і комунального майна”).

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 24 Закону України „Про приватизацію державного і комунального майна” встановлено, що покупець, який підписав договір купівлі-продажу, сплачує на відповідний поточний рахунок органів приватизації ціну продажу об`єкта приватизації не пізніше ніж протягом 30 днів з дня підписання договору купівлі-продажу.

Із зазначеною нормою узгоджуються положення п. 2.1. Договору.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, виходячи із вищенаведених положень законодавства та умов Договору (п. 2.1, п. 9.5.), ТОВ «Ханбер Трейд» як переможець аукціону з приватизації нежитлових приміщень, з яким укладений відповідний Договір купівлі-продажу від 27.01.2022, мав здійснити оплату у розмірі 13 309 571,00 грн за придбані нежилі приміщення по 26.02.2022 (включно), враховуючи те, що нотаріальне посвідчення Договору відбулось 27.01.2022.

Між тим, відповідні зобов`язання Товариство не здійснило, що останнім не заперечується.

Зазначені обставини визнаються сторонами, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають доказуванню.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем за первісним позовом не виконано взяті на себе зобов`язання з оплати об`єкту приватизації за Договором купівлі-продажу від 27.01.2022 та створено заборгованість перед Одеською міською радою в розмірі 13 309 571,00 грн.

В контексті наведеного судова колегія зазначає, що за ч. 3 ст. 24 Закону України „Про приватизацію державного і комунального майна”, несплата коштів за об`єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 60 днів з дня укладення договору купівлі-продажу є підставою для розірвання такого договору відповідно до ст. 30 цього Закону.

Крім того, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 26 Закону України „Про приватизацію державного і комунального майна”, виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є:

- несплата протягом 60 днів коштів за об`єкт приватизації з дня укладення договору купівлі-продажу відповідно до його умов;

- невиконання умов продажу об`єкта і зобов`язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк.

В силу вимог ч. 9 ст. 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Більш того, за змістом ч. 11 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" орган приватизації зобов`язаний вимагати від нового власника виконання зобов`язань, визначених договором купівлі-продажу об`єкта приватизації, а в разі їх невиконання застосовувати до нього санкції згідно із законом і захищати права держави або територіальної громади іншим чином, у тому числі звертатися до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації або визнання його недійсним.

Ті ж самі положення наведені у п.п. 8.3. - 8.5. Договору.

Таким чином, нормами спеціального закону з питань приватизації встановлено, що несплата коштів за об`єкт приватизації у встановлені строки є підставою для розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного в порядку проведення приватизаційної процедури.

Також, частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на наведене, несплата Покупцем до теперішнього часу 13 309 571,00 грн, які Товариство повинно було сплатити на виконання умов Договору ще до 27.03.2022, є підставою для розірвання Договору купівлі-продажу від 27.01.2022, оскільки є істотним порушенням умов оспорюваного Договору та відповідних вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Водночас, за змістом ст. 549, ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», у разі несплати коштів за об`єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня укладення договору та його нотаріального посвідчення (у разі якщо нотаріальне посвідчення договору передбачено законодавством) покупець сплачує на користь органу приватизації неустойку в розмірі 5% ціни продажу об`єкта.

Судом першої інстанції встановлено, що, з огляду на допущене ТОВ «Ханбер Трейд» прострочення виконання грошового зобов`язання, Одеська міська рада, керуючись п. 6.1 Договору та відповідними положеннями законодавства, здійснила нарахування неустойки у розмірі 5% ціни продажу об`єкта купівлі-продажу, зазначеної у п. 1.5. цього Договору (13 309 571,00 грн), що дорівнює 665 478,55 грн.

Перевіривши здійснений Міською радою розрахунок суми неустойки, суд першої інстанції встановив його арифметичну правильність, а також відповідність умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Крім того, Одеською міською радою, відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, було нараховано Товариству 3% річних у розмірі 270 202,52 грн за період з 29.03.2022 по листопад 2022 (включно), виходячи із вартості об`єкту приватизації - 13 309 571,00 грн (після вирахування гарантійного внеску у розмірі 813 861,00 грн).

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що Товариство свого контрразрахунку суду не надало.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи, зокрема, відсотки річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

З огляду на наявність прострочення виконання Товариством грошового зобов`язання по оплаті об`єкту приватизації місцевий суд, перевіривши розрахунок позивача за первісним позовом, з яким також погоджується апеляційний суд, слушно задовольнив вимоги Міської ради про стягнення 3% річних.

Підсумовуючи наведене, судова колегія зазначає, що враховуючи невиконання Товариством умов Договору щодо сплати вартості об`єкта купівлі-продажу у встановлений Договором строк, що є істотним порушенням умов останнього, та виходячи з положень цивільного законодавства і вимог Закону України “Про приватизацію державного і комунального майна”, позовні вимоги Одеської міської ради є підставними та обґрунтованими.

Щодо зустрічних вимог ТОВ «Ханбер Трейд» про визнання недійсним Договору від 27.01.2022.

Насамперед, суд зауважує, що обидва позови (первісний та зустрічний) виникають з одних правовідносин, у зв`язку з чим, задоволення зустрічного позову повністю виключає задоволення первісного позову.

При цьому, за змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову – факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

У розрізі даних спірних правовідносин апеляційний суд ураховує положення ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, відповідно до яких правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з оспорюваного Договору купівлі-продажу від 27.01.2022, він був укладений між сторонами саме з метою набуття Товариством права власності та користування нежилими приміщеннями першого та другого поверхів загальною площею 565,5 кв., розташованими за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3.

Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Так, ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3);

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі №917/1024/22, від 01.10.2024 у справі №910/20103/23, від 15.10.2024 у справі №917/531/19.

У даному випадку зустрічний позивач посилається на ст. 229 Цивільного кодексу України та обґрунтовує зустрічний позов тим, що договір купівлі-продажу від 27.01.2022 був вчинений з боку Товариства під впливом помилки щодо істотних властивостей та якостей об`єкта, що вплинуло на його волевиявлення. Ця помилка виникла внаслідок не надання Міською радою відомостей про перебуванням частини придбаного нерухомого майна на правах оренди у іншої юридичної особи, що унеможливлює використання Товариством майна за цільовим призначенням. Відтак, вчиняючи оскаржуваний правочин, Товариство помилилось щодо обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України (Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки), якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Правочини, вчинені внаслідок помилки, належать до категорії правочинів, в яких внутрішня воля співпадає з волевиявленням та дійсно спрямована на досягнення мети правочину, але формування такої волі відбулося під впливом обставин, які спотворили справжню волю особи. Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, розуміється помилка щодо, зокрема, прав та обов`язків сторін (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 03.12.2025 у справі № 910/3479/24, від 05.08.2025 у справі № 916/3317/23).

За змістом п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 №9 зазначається, що відповідно до ст.ст. 229-233 Цивільного кодексу України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов`язань, які виникли з правочину, і не пов`язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

У постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 759/17065/14-ц зроблено висновок та вказано, що:

«Аналіз статті 229 Цивільного кодексу України дозволяє стверджувати, що під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі ст. 229 Цивільного кодексу України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення. Під природою правочину слід розуміти сутність правочину, яка дозволяє відмежувати його від інших правочинів. Причому природа правочину охоплюватиме собою його характеристику з позицій:

а) оплатності або безоплатності (наприклад, особа вважала, що укладає договір довічного утримання, а насправді уклала договір дарування);

б) правових наслідків його вчинення (наприклад, особа вважала, що укладає договір комісії, а насправді це був договір купівлі-продажу з відстроченням платежу)».

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Така правова позиція була висловлена ще Верховним Судом України та вона є незмінною і сталою на теперішній час, зокрема, аналогічні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №296/8719/16-ц, від 07.07.2022 у справі №914/1967/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові від 18.12.2020 у справі №520/9320/17 юридична необізнаність не є підставою для визнання договору недійсним.

У постанові Верховного Суду від 01.08.2018 року в справі № 445/1011/17 зазначено, що особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Лише в разі встановлення цих обставин норми ч. 1 ст. 229, ст.ст. 230, 203, 717 Цивільного України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Щодо доводів апелянта про приховування інформації про оренду частини приміщень (що є порушенням п. 24 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №432), то судова колегія враховує, що відповідно до п. 24 цього Порядку, інформаційне повідомлення про об`єкт приватизації повинно містити, зокрема, відомості про наявність договорів оренди об`єкта або його частин.

У даному випадку в інформаційному повідомленні щодо об`єкта приватизації зазначено відсутність договорів оренди щодо спірного об`єкта нерухомого майна.

Однак, проаналізувавши в сукупності обставини цієї справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що зустрічним позивачем не доведено тих підстав, якими він обґрунтовує зустрічний позов, адже орендні відносини Департаменту комунальної власності ОМР та УДП “Укрінтеравтосервіс” не могли вплинути на права чи обов`язки ТОВ “Ханбер Трейд”, а відповідно, за таких умов незазначення в інформаційному повідомленні таких відомостей не може вважатися істотною помилкою в розумінні ст. 229 Цивільного кодексу України, адже не впливає на природу спірного правочину.

Апеляційна колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з того, що основною аргументацією апелянта є твердження про неможливість використання Товариством придбаного нерухомого майна з огляду на те, що частина цього майна знаходилась в оренді у іншої особи станом на момент проведення відповідного аукціону та подальшого укладення Договору купівлі-продажу.

Однак, на переконання суду апеляційної інстанції, Товариством навпаки не доведено неможливості використання об`єкта приватизації за його функціональним призначенням.

Так, відповідно до умов договору оренди нежитлового приміщення №56/37 від 11.12.2003, на який посилається апелянт, передбачено припинення його дії у разі переходу права власності на об`єкт нерухомості до іншої особи, що свідчить про відсутність перешкод для використання покупцем об`єкта після повної оплати його вартості та державної реєстрації права власності.

Судова колегія повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у випадку належного виконання Товариством своїх обов`язків за Договором купівлі-продажу, сплати коштів за об`єкт продажу, оформлення права власності на нежитлові приміщення, орендні відносини Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та УДП “Укрінтеравтосервіс” автоматично би припинились.

Таким чином, навіть за умови наявності орендних прав третіх осіб щодо частини приміщень, ці обставини не впливали на можливість використання об`єкта приватизації за його функціональним призначенням.

Отже, наявності орендних прав УДП “Укрінтеравтосервіс” не стосується ані природи правочину, ані змісту прав та обов`язків сторін за Договором купівлі-продажу, ані таких властивостей об`єкта нерухомості, які б унеможливлювали його використання за призначенням.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що з інформаційного повідомлення Департаменту, на яке також посилається апелянт, вбачається, що для визначених у цьому інформаційному повідомленні об`єктів нерухомості встановлено умови щодо збереження орендарів.

Проте, для спірного об`єкту, що було предметом аукціону - нежитлових приміщень першого та другого поверхів загальною площею 565,5 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3, таке обмеження не встановлено.

Судова колегія вважає, що і само ТОВ «Ханбер Трейд», будучі вже обізнаним про існування орендних відносин Департаменту та УДП “Укрінтеравтосервіс” (з 01.02.2022), протягом строку до звернення Продавця за Договором від 27.01.2022 до господарського суду (31.01.2023) не ставило під сумнів свою можливість у користуванні придбаними нежитловими приміщеннями першого та другого поверхів загальною площею 565,5 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3, оскільки жодного доказу про протилежне у матеріалах справи не міститься; будь-якого звернення до Департаменту або Міської ради відносно невідповідності придбаного на аукціоні майна із зазначеними про останнє відомостями або незгоди та зауваженнями щодо істотних властивостей та якостей об`єкта, не має.

Навпаки, після отримання 01.02.2022 листа від Українського Державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів “Укрінтеравтосервіс” від 28.01.2022 за №1/01-04-109, ТОВ “Ханбер Трейд” направило 22.03.2022 на адресу Департаменту свій лист, в якому повідомило, що Товариство має на меті виконати свої зобов`язання згідно Договору купівлі-продажу, але, після закінчення воєнного стану в Україні.

Ніякого посилання у даному листі на орендаря, що перешкоджає Товариству користуватись придбаним нерухомим майном, немає. Це свідчить про те, що наявність орендаря не була для Покупця істотною перешкодою, у тому числі на момент укладання Договору, а посилання на помилку з`явилося на стадії судового розгляду позову Одеської міської ради про розірвання Договору купівлі-продажу та сплату компенсаційних і штрафних платежів.

Між тим, судова колегія зауважує, що недійсність договору як приватно-правова категорія повинна не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Ініціювання спору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися для невиконання обов`язків чи уникнення сплати боргу боржником (такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 18.09.2019 у справі №200/4202/14-ц).

Водночас, Покупцем не надано доказів щодо невідповідність фактичної площі придбаного об`єкта нерухомості даним, зазначеним в описі лота електронного аукціону та умовах Договору; доказів неможливості користування приміщеннями крім тих, що свідчать про наявність орендаря у частині останніх (зокрема: аварійного стану приміщень або необхідності проведення капітального ремонту, або вчинення орендарем перешкод у допуску Товариства до спірних приміщень); доказів на підтвердження реальної відсутності права власності у Покупця (наявність іншого власника у приміщень або їх частини) тощо.

Таким чином, твердження апелянта про те, що «Ханбер Трейд» не мало відомостей, на момент проведення аукціону, про права третьої особи на виставлене для продажу майно, яке планувалось використовувати для своєї діяльності та в якому через поведінку Департаменту втрачено зацікавленість, судова колегія вважає хибною.

Апелянт помилково ототожнює сам факт можливого існування орендних прав третіх осіб щодо окремих приміщень об`єкта приватизації з наявністю істотних обставин, які могли б свідчити про недійсність Договору купівлі-продажу або бути підставою для звільнення Покупця від виконання прийнятих на себе договірних зобов`язань.

За вищенаведеним, не зазначення в інформаційному повідомленні відомостей про існуючих орендарів у спірному приміщенні не може вважатися істотною помилкою в розумінні ст. 229 Цивільного кодексу України, адже така обставина не впливає на природу спірного правочину; не стосується ані змісту прав та обов`язків сторін, ані таких властивостей об`єкта нерухомості, які б унеможливлювали його використання за призначенням.

Щодо наданих на стадії повторного розгляду справи №916/411/23, на виконання вказівок Верховного Суду, Товариством доказів щодо відсутності у зустрічного позивача можливості бути обізнаним про всю інформацію щодо об`єкта нерухомості, який Товариство мало намір придбати (враховуючи належність спірного майна до комунальної власності, що передбачає загальнодоступні відомості про таке майно), то судова колегія зазначає, що таки докази не спростовують вищенаведених висновків суду та не є беззаперечними підставами для застосування положень ст. 229 Цивільного кодексу України.

Щодо посилання ТОВ «Ханбер Трейд» на постанову Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2025 у справі №910/3479/24, то судова колегія зазначає, що таки посилання є безпідставними, оскільки спірні правовідносини у справі, що розглядається - №916/411/23 та правовідносини, що виникли в межах справи №910/3479/24, не є подібними, ураховуючи, зокрема відмінні зміст та правове регулювання спірних правовідносин.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що порівнювати подібні правовідносини необхідно за критеріями: предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, від 11.06.2019 у справі №305/1180/15-ц, від 19.05.2020 у справі №910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

У справі №910/3479/24, на яку посилаєтся ТОВ «Ханбер Трейд», позивач (ТОВ «Будтрансоіл») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України про (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) визнання недійсним аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами ділянки «Підмихайле» Калуського родовища (№ лоту: SUE001-UA-20231228-94220), організатором якого виступила Державна служба геології та надр України, і результатів його проведення, та визнання недійсним укладеного ДСГН України та ТОВ «Будтрансоіл» 12.02.2024 договору №6/2-24 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою видобування піщано-гравійних порід ділянки «Підмихайле» Калуського родовища, яка знаходиться у Калуському районі Івано-Франківської області, та застосування наслідків його недійсності.

При цьому, у вказаній справі інформація, що містилась в оголошенні про проведення аукціону, зокрема, щодо місця розташування родовища в частині адміністративно-територіального округу була настільки недостовірною, що це в подальшому могло вплинути на законність оформлення необхідних дозволів та інших документів з метою провадження господарської діяльності позивача. Вказане було встановлено судами при розгляді справи №910/3479/24.

Але, як зазначалось вище, у даному випадку (ця справа №916/411/23) у придбаному Товариством об`єкті приватизації не було встановлено судом таких властивостей, які б унеможливлювали його використання за призначенням.

Щодо аргументів апелянта про невирішення судом першої інстанції питання щодо повернення отриманих Одеською міською радою за договором коштів в сумі 813 861 грн (сума гарантійного внеску), то судова колегія зазначає, що при попередньому розгляді даної справи суди відмовили у задоволенні позову щодо стягнення з Одеської міської ради на користь ТОВ «Ханбер Трейд» коштів в розмірі 1 461 616,12 грн, сплачених останнім під час проведення процедури продажу майна за договором купівлі- продажу, а саме, сплата внеску за участь у аукціоні, гарантійного внеску, за нотаріальне посвідчення договору, збору з операції придбання нерухомого майна, винагороди оператора за проведення аукціону.

Дані висновки буди залишені постановою Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №916/411/23 в силі і в цій частині справа №916/411/23 повторно не розглядалась.

Як наслідок, Господарський суд Одеської області під час нового розгляду справи №916/411/23 не мав жодних правових підстав для вирішення питання повернення вказаних коштів ТОВ «Ханбер Трейд».

Також, судова колегія зазначає про помилковість тверджень апелянта про те, що у даному випадку стягнення з ТОВ «Ханбер Трейд» неустойки та 3% річних має відбуватись у відповідності з положеннями п. 8.7 Договору купівлі-продажу, а не на підставі 6.1 останнього, як заявлено Міською радою.

Так, за приписами п. 8.7. Договору, у разі розірвання в судовому порядку Договору, повернення Покупцю коштів, сплачених за об`єкт приватизації, здійснюється на підставі рішення суду з коштів, які надійшли від повторного продажу цього об`єкта (зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, які належать до сплати згідно з Договором)…

Тобто, даний пункт Договору застосовується лише у разі розірвання Договору за рішенням суду при обов`язкової умові – оплати з боку Покупця придбаного об`єкту приватизації. Проте, як встановлено судом, підтверджується матеріалами даної справи та не заперечується Товариством, Договір останнім не виконаний саме через несплату коштів Продавцю за спірний об`єкт нерухомості.

Між тим, у такому випадку застосуванню підлягає саме п. 6.1. Договору, яким передбачено, що у разі несплати Покупцем коштів, передбачених розділом 2 “Порядок розрахунків за придбаний об`єкт” цього Договору, в термін, визначений п. 2.1. цього Договору, Покупець сплачує на користь Продавця неустойку в розмірі 5% ціни продажу об`єкта купівлі-продажу, зазначеної у п. 1.5. цього Договору.

З огляду на вказане, апеляційна колегія зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, судом з`ясовано всі обставини справи, встановлено та надана мотивована оцінка кожному аргументу.

Враховуючи наведене, судова колегія зазначає, що наведені апелянтом у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Фактично відповідні доводи апеляційної скарги ТОВ «Ханбер Трейд» зводяться до незгоди Товариства з наданою судом першої інстанції оцінкою встановлених обставин та висновками суду, здійсненими за результатом такої оцінки. Однак, сама по собі незгода учасника справи із результатом її розгляду не є достатньою підставою для скасування відповідного судового рішення за умови, що висновок суду ґрунтується на досліджених доказах, належно мотивований та відповідає встановленим обставинам справи.

Разом з тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), згідно з якими обов`язок суду давати обґрунтування свого рішення не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи (справа "Руїз Торіха проти Іспанії").

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Тому, відносно інших доводів апелянта, які викладені ним в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що вони були досліджені судом, але, не беруться останнім до уваги, позаяк не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин, а відтак, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного перегляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення або неправильного застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного вище та з огляду на те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Одеської області від 23.02.2026 у справі №916/411/23 та не свідчать про наявність передбачених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині, що була передана Верховним Судом для нового розгляду, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд» задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.

У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

У Х В А Л И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 23.02.20206 у справі №916/411/23 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 26.10.2026.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Ярош А.І.