УХВАЛА
22 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 405/4883/18
провадження № 61-17200св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 липня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 листопада 2024 року у справі за позовом заступника прокурора Кіровоградської області
в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях
до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Кропивницької міської ради, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Н», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про власника будівлі, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння
та визнання права власності на нерухоме майно за державою, та
ВСТАНОВИВ:
У липні 2018 року заступник прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернувся до суду
з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Кропивницької міської ради (далі - ВК Кропивницької міської ради), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Н» (далі - ТОВ «Будсервіс-Н»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:
- витребувати нерухоме майно із чужого незаконного володіння, а саме частину підвального приміщення «А1» адміністративної будівлі «А», загальною площею
160 кв. м по АДРЕСА_1 ;
- визнати право власності на нього за державою;
- визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 25 травня 1999 року за № 147 у частині оформлення права власності на вказане нерухоме майно;
- визнати недійсним свідоцтво про власника будівлі від 27 травня 1999 року за
№ 179, видане ВК Кіровоградської міської ради в частині посвідчення права колективної власності ВАТ «Сільбудсервіс» на зазначене нерухоме майно.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 липня 2024 року
у задоволенні позову заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до
ОСОБА_1 , ВК Кропивницької міської ради, треті особи: ТОВ «Будсервіс-Н», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про власника будівлі, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно за державою відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 серпня 2018 року.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 19 листопада 2024 року апеляційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 липня 2024 року змінено в частині вирішення вимог про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення ВК Кіровоградської міської ради № 147 від 25 травня 1999 року та визнання недійсним свідоцтва про власника будівлі № 179 від 27 травня
1999 року, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
20 грудня 2024 року заступник керівника Кіровоградського обласної прокуратури засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду
із касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 липня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду
від 19 листопада 2024 року (надійшла до суду 24 грудня 2024 року), у якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Верховний Суд ухвалою від 26 грудня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою, витребував матеріали справи із суду першої інстанції, надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, в частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Європейський суд з прав людини зазначив, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а лише тлумачили відповідні юридичні норми (рішення в справі «Жук проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.
Оскільки суд касаційної інстанції не встановив необхідності надання пояснень сторонами у справі на стадії касаційного перегляду судових рішень, то підстави для розгляду справи за участю учасників справи в суді касаційної інстанції відсутні.
За таких обставин, розгляд справи буде здійснюватися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення направлена у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.
З урахуванням категорії і складності справи та відповідно до частини одинадцятої статті 34 ЦПК України справа підлягає розгляду в складі п`яти суддів.
Згідно із частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Справу за позовом заступника прокурора Кіровоградської області
в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях
до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Кропивницької міської ради, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Н», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про власника будівлі, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння
та визнання права власності на нерухоме майно за державою, призначити до судового розгляду.
Справу розглянути у порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара