ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 140868746

Озвучення тимчасово недоступне

**ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ**

**УХВАЛА**

****22.10.2026** Справа № 17/148/10**

**м. Запоріжжя**

****

**Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л, розглянувши без виклику сторін матеріали заяви АТ “Запоріжжяобленерго”** **за вих. від 09.10.26 (сформована в системі “Електронний суд”) про прийняття до розгляду звіту про виконання судового** **рішення у справі № 17/148/10**

****

**за позовною заявою:** державного підприємства “Енергоринок”, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27

**до відповідача: **відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14

**_про _**_стягнення 276 293 703,34 грн._

**

**заінтересована особа (орган виконання):** Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13

**ВСТАНОВИВ:**

****

Ухвалою від 24.06.10 судом затверджено мирову угоду сторін у справі № 17/148/10 та на підставі п. 7 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі припинено.

03\.08.26 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд” надійшла заява ДП “Енергоринок” за вих. від 03.08.26 про зобов\`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення у справі № 17/148/10, в якій представник позивача просить суд зобов\`язати акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” подати до суду звіт про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 24.06.10 у справі № 17/148/10.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.08.26 вказану вище заяву передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою суду від 13.08.26 судом задоволено заяву ДП “Енергоринок” за вих. від 03.08.26 (яка надійшла до суду в системі “Електронний суд”) про зобов\`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення у справі № 17/148/10 задоволено. Зобов\`язано керівника АТ “Запоріжжяобленерго” подати до суду звіт про виконання судового рішення у справі № 17/148/10, а саме ухвали Господарського суду Запорізької області від 24.06.10 протягом 60 днів з дня отримання даної ухвали.

09\.10.26 до суду в системі «Електронний суд» від АТ “Запоріжжяобленерго” надійшла заява за вих. від 09.10.26 про прийняття до розгляду звіту про виконання судового рішення у справі № 17/148/10.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.10.26 вказаний вище звіт передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

13\.10.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшли заперечення за вих. від 13.10.26 на поданий боржником звіт про виконання рішення у справі № 17/148/10,в якому представник позивача просить суд відмовити у прийнятті звіту АТ “Запоріжжяобленерго” про виконання ухвали Господарського суд Запорізької області від 24.10.10 у справі № 17/148/10 та застосувати до боржника захід процесуального примусу у вигляді штрафу.

**Розглянувши заяву АТ “Запоріжжяобленерго”** **за вих. від 09.10.26 (**сформована в системі “Електронний суд”**) про прийняття до розгляду звіту про виконання рішення суду** **у цій справі, оцінивши надані у справу письмові докази у їх сукупності суд дійшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.**

****Звертаючись до суду з заявою про прийняття до розгляду звіту про виконання рішення суду у справі № 17/148/10 та самим звітом про виконання рішення суду у справі № 17/148/10 представник АТ “Запоріжжяобленерго” посилався на наступне:

\- станом на 08.10.26 заборгованість у справі № 17/148/10 погашена частково, залишок складає – 64 121 235,55 грн основного боргу;

\- основним джерелом коштів для виконання АТ “Запоріжжяобленерго” зобов\`язань перед ДП “Енергоринок” є, зокрема, погашення дебіторської заборгованості найкрупнішими споживачами - боржниками - ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат”, ДП “Кремнійполімер” та АТ Запорізький алюмінієвий комбінат». Станом на 01.09.26 дебіторська заборгованість перед АТ “Запоріжжяобленерго” за електроенергію спожиту до 2019 р. та послуги з розподілу складає 5 071 млн. грн. Примусове виконання судових рішень щодо стягнення дебіторської заборгованості з цих боржників унеможливлюється внаслідок знаходження їх в Переліку приватизації (виконавчі провадження призупинені на час включення підприємств до Переліку об\`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації);

\- в умовах воєнного стану одним із пріоритетних завдань Товариства є забезпечення безперебійного електропостачання об\`єктів критичної інфраструктури, підприємств та населення. Унаслідок постійних ракетних, артилерійських та дронових атак на об\`єкти енергетичної інфраструктури міста Запоріжжя та області виникає нагальна потреба в оперативній ліквідації пошкоджень електричних мереж, високовольтних підстанцій та іншого енергетичного обладнання. У зв\`язку з цим Товариство першочергово докладає зусиль на відновлення пошкодженого та зруйнованого основного енергетичного обладнання, зокрема трансформаторів, розподільчих пристроїв, ліній електропередачі, а також на виконання невідкладних заходів із захисту енергетичної інфраструктури і підготовки енергетичної інфраструктури міста та області до осінньо-зимового періоду;

\- товариство змушене забезпечувати наявність необхідних фінансових ресурсів для своєчасної та повної виплати заробітної плати працівникам, які виконують трудові обов\`язки в умовах підвищеної небезпеки, сплати податків та інших обов\`язкових платежів. Мінімальний розмір необхідних для ведення господарської діяльності платежів АТ "Запоріжжяобленерго" становить 432 341 тис. грн. щомісяця (довідка додається);

\- незважаючи на складний фінансовий стан та дефіцит обігових коштів, Товариство вживає заходів щодо виконання судових рішень та здійснює виконання зобов\`язань безпосередньо перед стягувачами, так і, у міру фінансової можливості, здійснює перекази на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого розподілу у встановленому законом порядку;

\- на наявність дефіциту обігових коштів, продовжують впливати обставини, що склалися у 2022-2024 роках внаслідок дії тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання, які були затверджені, виходячи з річного обсягу розподілу електричної енергії, який сформований за фактом довоєнного 2021 року. У зв\`язку з активними бойовими діями на окремих територіях Запорізької області та окупацією значної території Запорізької області, відбулось зниження фактичних обсягів розподілу електричної енергії майже в два рази;

\- головний пріоритет АТ "Запоріжжяобленерго" на сьогодні – підтримка безперебійного живлення об\`єктів критичної інфраструктури, підприємств, будинків мешканців області. Саме від роботи Операторів систем розподілу, у т.ч., АТ "Запоріжжяобленерго", залежить чи дійде за розподільчими мережами струм з потрібною пропускною спроможністю до відповідних об\`єктів споживачів. Наказом Міністерства енергетики України від 05.02.26 № 50 "Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 112)" визначено, що АТ "Запоріжжяобленерго" є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (копія витягу з наказу додається). Об\`єкти української енергетичної інфраструктури, у тому числі ті, що знаходяться на території Запорізької області та належать АТ "Запоріжжяобленерго", щодня зазнають пошкоджень та руйнувань. Деякі підстанції знищені повністю. АТ "Запоріжжяобленерго" змушене першочергово спрямовувати всі наявні фінансові, технічні та людські ресурси на проведення аварійно-відновлювальних робіт для недопущення гуманітарної катастрофи в регіоні;

\- АТ "Запоріжжяобленерго" вживає заходів для виконання рішення в міру надходження коштів, не задіяних у невідкладних аварійних роботах, проте визначити точну дату завершення виконання не вбачається за можливе до стабілізації безпекової ситуації в регіоні;

\- згідно з даними фінансової звітності, фінансовий результат господарської діяльності АТ “Запоріжжяобленерго” склав: в 2022 – 204 854 тис. грн, в 2023 – 1 187 тис. грн, в 2024 – 580 009 тис. грн та в 2025 – 13 866 тис. грн. Водночас, орієнтовні збитки пошкодженого обладнання станом на 16.09.26 оцінені і становлять понад 1 224 637,00 тис. грн. Станом на 01.09.2026 загальна вартість робіт з відновлення електропостачання (без відновлення обладнання) складає 269 432,78 тис. грн;

\- товариством постійно здійснюються заходи щодо укріплення електричного устаткування. Для збереження обладнання ПС-150/35-10кВ, для забезпечення безперебійного постачання електричної енергії і надійного функціонування силового обладнання виконані наступні заходи. Від вибухової хвилі та уламків виконано укріплення габіонами, з/б блоками більше сімдесяти підстанцій 35/150кВ. Встановлено майже 7000 габіонів, використано майже 100 тон сипучих матеріалів. Захищено: - більше 70 силових трансформаторів на 26 підстанціях 150кВ; - більше 90 силових трансформаторів на 50 підстанціях 35кВ. На окремих підстанціях здійснюються заходи підземного захисту трансформаторів. Виконано облаштування інженерного захисту ІІ-го рівня трансформаторів шляхом будівництва захисної споруди зверху. Здійснені заходи із встановлення антидронової сітки на пріоритетних підстанціях 150кВ та 35кВ;

\- АТ "Запоріжжяобленерго" звернулось до суду з заявами щодо встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в порядку статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України відносно: ЗДП "Кремнійполімер" подано 5 заяв у справах № 7/466/08, № 20/554/07, № 22/378/07, № 10/241/08, № 12/262/10; ТОВ "ЗТМК" подано 7 заяв у справах № 11/292/10, № 908/3074/16, № 13/5009/5894/11-20/5009/5894/11, № 19/5009/1481/11, № 10/339/10, № 908/2559/17, № 908/948/16. Ухвалами господарського суду заяви АТ "Запоріжжяобленерго" задоволені, зобов\`язано боржників надати звіти про виконання рішень суду. В порушення ухвал суду жодного звіту вказаними боржниками не було подано;

\- 20.05.25 Господарським судом Запорізької області у справі № 908/549/25 було ухвалено рішення за позовом АТ "Запоріжжяобленерго" (Кредитор) до Держави російська федерація в особі Міністерства юстиції російської федерації (Боржник) про стягнення збитків. Зазначеним рішенням позовні вимоги було задоволено в повному обсязі. Судом вирішено стягнути з Боржника на користь Кредитора суму збитків (шкоди) у розмірі 479 923 020,00 грн, що на момент розгляду справи було еквівалентом 13 193 676,00 доларів США, суму витрат на оплату послуг з оцінки в розмірі 343 564,40 грн. Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.05.25 набрало законної сили 30.06.25;

\- стягувач – ДП "Енергоринок" на сьогоднішній день є підприємством, яке фактично не здійснює активної господарської діяльності та перебуває у стані очікування законодавчого врегулювання заборгованості на енергоринку. Стягувач є підприємством у стані ліквідації/зупинення діяльності, яке не несе операційних витрат на підтримку життєдіяльності прифронтового регіону. Натомість, АТ "Запоріжжяобленерго" є об\`єктом критичної інфраструктури, що забезпечує енергопостачання прифронтової Запорізької області. В умовах воєнного стану Боржник діє у стані крайньої необхідності (ст. 18 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за аналогією права). Кожна гривня, вилучена з обігу Боржника на користь "пасивного" Стягувача - це гривня, не витрачена на відновлення трансформатора чи лінії електропередач після чергового обстрілу, що безпосередньо загрожує життю та здоров\`ю мешканців регіону;

\- АТ "Запоріжжяобленерго" не відмовляється від виконання, а заявляє про тимчасову неможливість визначення строків через майже щоденні руйнування об\`єктів електроенергетики. Надати "орієнтовний строк" в умовах, коли мережа може бути знищена наступної хвилини, примушує товариство до надання недостовірних відомостей суду. Встановлення будь-якого конкретного терміну (місяць, квартал, рік) за умови щоденних масованих обстрілів енергетичної інфраструктури Запорізької області буде носити характер припущення, а не об\`єктивного розрахунку. Орієнтовним строком виконання рішення АТ "Запоріжжяобленерго" вбачає період стабілізації енергосистеми регіону, що стане можливим після припинення активних бойових дій або зменшення інтенсивності атак, які призводять до непередбачуваних витрат на аварійні роботи, що мають пріоритет над іншими платежами згідно з Регламентом роботи енергосистеми в умовах воєнного стану. Стабілізація безпекової ситуації в Запорізькій області дозволить перерозподілити кошти з аварійних фондів на погашення заборгованості на користь ДП "Енергоринок";

\- виконання рішення суду не може здійснюватись ціною повної зупинки діяльності оператора системи розподілу. Відповідно до принципу пропорційності, захист майнових прав ДП "Енергоринок" не може мати пріоритету над правом мешканців прифронтової області на отримання життєво необхідної електроенергії в умовах війни;

\- АТ "Запоріжжяобленерго" інформує, що станом на дату звіту рішення виконується в міру появи вільного залишку коштів, що не задіяні у заходах з ліквідації наслідків збройної агресії ворога;

\- виконавче провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 24.06.10 у справі № 17/148/10 зупинено з 12.03.26 (інформація підтверджується даними АСВП) на підставі пункту 15 Розділу ХІІІ Закону України "Про виконавче провадження". Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації законодавства Європейського Союзу у сфері відновлюваних джерел енергії" від 02.09.26 № 4963-IX внесено зміни до пункту 1-5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", а саме: продовжено строк, на який зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень, до 01.01.28 . Зупинення провадження на підставі пункту 15 Розділу ХІІІ Закону України "Про виконавче провадження" - це законодавча гарантія, встановлена державою саме для того, щоб не допустити колапсу енергетики. Зупинення виконавчого провадження до січня 2028 року є правовим запобіжником, встановленим законодавцем з метою забезпечення енергетичної безпеки України. Примушування до добровільного виконання рішення в обхід встановленого законом мораторію фактично нівелює мету цього закону та створює загрозу для стабільного функціонування енергосистеми регіону в умовах війни;

\- АТ "Запоріжжяобленерго" не є суб\`єктом державного сектору економіки в розумінні чинного законодавства та не перебуває у прямому управлінні органів державної влади, а отже, у суду відсутній обов\`язок, передбачений ч. 4 ст. 345-1 ГПК України, щодо встановлення судового контролю. Встановлення ж такого контролю у факультативному порядку є необґрунтованим, оскільки Боржник є самостійним акціонерним товариством, що діє на засадах комерційного розрахунку.

Відповідно ч. 1 ст. 3453 ГПК України, суд розглядає звіт про виконання судового рішення протягом 10 днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні за правилами ст. 342 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 3454 ГПК України, за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами ч. 5 ст. 3452 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин 2 та/або 3 ст. 3453 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час звернення стягувача (ДП "Енергоринок") із заявою за вих. від 03.08.26 про зобов\`язання боржника - АТ "Запоріжжяобленерго" подати звіт про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 24.06.10 у справі № 17/148/10, рішення суду (в даному випадку ухвала суду) повністю не виконано.

Статтею 1291 Конституції України унормовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов\`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, судові рішення, що набрали законної сили, є обов\`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об\`єднаннями на всій території України. Обов\`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ч. 1 ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов\`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об\`єднаннями на всій території України.

Згідно із ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов\`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов\`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Розділом V ГПК України врегулювано процесуальні питання, пов\`язані з виконанням судових рішень у господарських справах.

Як передбачено ч. 1 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами (ч. 3 ст. 327 ГПК України).

У відповідності до ст. 339 ГПК України, судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому розділом VI “Судовий контроль за виконанням судових рішень” Господарського процесуального кодексу України.

Судовий контроль – це спеціальний вид провадження в господарському судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи - заявника.

За приписами ч. 1 ст. 3451 ГПК України, суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов\`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах: про захист ділової репутації; що виникають з відносин, пов\`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; в інших спорах немайнового характеру.

Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб\`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов\`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору (ч. 4 ст. 3451 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3454 ГПК України, за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами ч. 5 ст. 3452 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 3454 ГПК України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог ч.ч. 2 та/або 3 ст. 3453 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3454 ГПК України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до ч. 3 ст. 3452 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але боржником судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до ч. 3 статті 3452 цього Кодексу (ч. 7 ст. 3452 ГПК України).

Прийняття звіту про виконання судового рішення - це процесуальна стадія (етап) судового контролю, на якій суд перевіряє, чи виконано судове рішення належним чином на підставі поданого боржником звіту. Звіт підлягає прийняттю, якщо рішення виконано в повному обсязі; виконання відповідає змісту судового рішення; права стягувача фактично відновлені; відсутні ознаки зловживання або формального виконання.

Відмова у прийнятті звіту є формою реагування суду на неналежне, неповне або формальне виконання судового рішення. Вона спрямована на забезпечення реального поновлення порушених прав стягувача та недопущення формального підходу до виконання судових актів. Таке процесуальне рішення суду в межах здійснення судового контролю не є завершенням контролю, а навпаки - підставою для його продовження. Відмова у прийнятті звіту виконує превентивну та стимулюючу функції, оскільки спонукає боржника до реального виконання рішення; унеможливлює формальне закриття питання належного виконання; гарантує ефективність судового захисту.

Європейськими інституціями неодноразово зазначалось, що саме на державу покладено обов\`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.

Звіт про виконання судового рішення є інструментом судового контролю за добровільним виконанням остаточних судових рішень органами державної влади, суб\`єктами господарювання державного чи комунального сектору економіки, і подається незалежно від стадії виконавчого провадження чи наявності підстав для його зупинення.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов\`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На важливість належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.

Зокрема, у п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.06.09 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов\`язковими до виконання; обов\`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб\`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Також, Конституційний Суд України, взявши до уваги ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ч., ч. 1, 2 ст. 1291 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов\`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у т.ч. державним органом.

Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов\`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

У Рішенні Конституційного Суду України від 20.12.18 № 13-р/2018 зазначено, що Конституцією України встановлено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов\`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (стаття 1512); рішення Конституційного Суду України незалежно від того, визначено в них порядок і строки їх виконання чи ні, є обов\`язковими до виконання на всій території України; органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об\`єднання, іноземці, особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними; рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади; додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов\`язковості їх виконання (абзаци 2, 3, 6 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 14.12.00 №15-рп/2000).

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об\`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виконання судового рішення у цій справі здійснюється з 28.07.11 (відкриття виконавчого провадження № 27903260), тобто більш ніж протягом 15 років.

Боржником до звіту не додано жодного належного доказу, що підтверджує об\`єктивні обставини, які перешкоджають йому виконати судове рішення, яке набрало законної сили, а також в підтвердження заходів, які вживаються ним для виконання судового рішення.

З матеріалів справи та звіту боржника не вбачається неможливість виконання ухвали суду у даній справі у досить значний проміжок часу.

На підставі вищевикладених обставин, приймаючи до уваги баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, суд приходить до висновку, що боржник не навів обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, не наведено жодних заходів, що вживаються для виконання судового рішення, а поданий АТ "Запоріжжяобленерго" звіт не відповідає вимогам ч.2 ст.345-3 ГПК України, а тому не може бути прийнятий судом у наданому вигляді.

Наявність чинного виконавчого провадження, вжиття виконавцем примусових заходів щодо стягнення боргу, а також зупинення виконавчого провадження не позбавляє боржника права та реальної можливості добровільно виконати судове рішення.

У свою чергу, внаслідок введення в Україні воєнного стану через збройну агресію рф всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому несприятливому економічному становищі, тобто такі обставини в рівній мірі впливають і на стягувача, який правомірно очікує на сплату йому присуджених грошових коштів.

Також не може вважатись добросовісною поведінка боржника у разі невиконання зобов\`язань за договором та невиконання судового рішення з посиланням на виконання соціальних та соціально значущих функцій, його статус.

Згідно зі ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, п. 1 ст. 6 якої гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов\`язків цивільного характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 у справі Шмалько проти України (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду”.

У справі “Бурдов проти Росії” Європейський суд зазначив, що виконання будь-якого судового рішення є невід\`ємною стадією процесу правосуддя.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатись невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов\`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов\`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.12).

У справі “Кайсин проти України” (Kaysin and Others v.Ukraine) Європейський Суд з прав людини наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов\`язкового рішення суду стосовно однієї з сторін.

У справі «Фуклєв проти України» (рішення від 07.06.05) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов\`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

У рішенні від 17.05.05 у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов\`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої п. 1 ст. 6 Конвенції.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП Фея та інші проти України» достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатись здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов\`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатись невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі “Горнсбі проти Греції” (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.97; у справі “Бурдов проти Росії” (Buurdov v. Russia) від 07.05.02; у справі “Ясюнієне проти Литви” (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.03).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Агрокомплекс проти України” від 06.10.11, існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов\`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для “законного сподівання” на виплату такої заборгованості і становить “майно” цієї особи у значенні ст. 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирного володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу (справа “Юрій Миколайович Іванов проти України”, заява № 40450/04, рішення від 15.10.09).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід\`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.12 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.12 №11-рп/2012).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.20 у справі № 922/4519/14 та від 14.09.20 у справі № 296/443/16-ц зазначено, що “*забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов\`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності*”.

При цьому, судом встановлено, що звіт боржника не містить орієнтовних строків повного і остаточного виконання ухвали суду у даній справі та, відповідно, обґрунтувань цих строків.

Динаміка погашення боргу є недостатньою для повного виконання судового рішення в реальні та розумні строки.

Європейськими інституціями неодноразово зазначалося, що саме на державу покладено обов\`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувались.

Звіт про виконання судового рішення є інструментом судового контролю за добровільним виконанням остаточних судових рішень органами державної влади, суб\`єктами господарювання державного чи комунального сектору економіки, і подається незалежно від стадії виконавчого провадження чи наявності підстав для його зупинення.

Отже, оскільки звіт про виконання ухвали суду у даній справі поданий боржником без додержання вимог ст. 3453 ГПК України (звіт не містить доказів повного виконання ухвали суду, а також боржник не надав відомостей про орієнтовні строки виконання рішення суду у повному обсязі та їх обґрунтування, вчинені боржником дії є недостатніми та не свідчать не свідчить про реальне та повне виконання судового рішення), суд дійшов висновку про відмову у його прийнятті.

Відповідно до ч. 1 ст. 3454 ГПК України, за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 ст. 3452 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.

Частиною 3 ст. 3454 ГПК України визначено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до ч. 3 ст. 3452 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Згідно із ч. 4 ст. 3454 ГПК України, суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 135 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 135 ГПК України унормовано, що під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників (якщо відповідачем, боржником є юридична особа) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи передбачене ч. 1 ст. 135 ГПК України право, а не обов\`язок суду стягнути в дохід державного бюджету штраф з керівника боржника, суд у даному конкретному випадку вважає раціональним не застосовувати заходи процесуального примусу до боржника чи його керівника, проте вважає за доцільне попередити керівника боржника про можливість застосування заходів процесуального примусу у виді штрафу за правилами ст. 135 ГПК України.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги не виконання рішення суду (ухвали суду) у даній справі та відмову у прийнятті звіту боржника, суд вважає за доцільне додатково встановити боржнику новий строк для подання звіту про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 24.06.10 у справі № 17/148/10 у строк протягом 3 (трьох) місяців з дня отримання даної ухвали суду.

**Керуючись ст. ст. 42, 46, 74, 79, 86, 234, 235, 342,345-3, 345-4 Господарського процесуального кодексу України, суд**

****УХВАЛИВ:

**1. Відмовити** у прийнятті звіту АТ “Запоріжжяобленерго” за вих. від 09.10.26 про виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 24.06.10 у справі № 17/148/10.

**2. **Зобов\`язати керівника АТ “Запоріжжяобленерго” подати до суду звіт про виконання судового рішення у справі № 17/148/10, а саме ухвали Господарського суду Запорізької області від 24.06.10 **протягом 3 (трьох) місяців з дня отримання даної ухвали**.

**3.** Екземпляр ухвали направити сторонам у справі та заінтересованій особі.

**4.** Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання – 22.10.26 та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

*Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського.*

_Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення._

*Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.*

__

**Суддя В.Л. Корсун**

****