**Рівненський апеляційний суд**
**\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_**
**У Х В А Л А**
**Іменем України**
****
16 жовтня 2026 року м. Рівне
Справа № 569/4440/24
Провадження № 11-кп/4815/674/26
Колегія суддів Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача – ОСОБА\_1 ,
суддів – ОСОБА\_2 , ОСОБА\_3 ,
за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА\_4 ,
прокурора – ОСОБА\_5 ,
обвинуваченої – ОСОБА\_6 ,
захисника – ОСОБА\_7 ,
розглянула у відкритому** **судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу захисника ОСОБА\_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА\_6 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2026 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 22022180000000030 від 21.03.2022 року відносно
ОСОБА\_6 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 , уродженки м. Рівне Рівненської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА\_1 , із повною вищою освітою, українки, громадянки України, співробітника УСБУ в Рівненській області, яка перебуває в розпорядженні начальника УСБУ в Рівненській області за посадою помічника начальника управління, у військовому званні полковник, раніше не судимої,
\- обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, –
**ВСТАНОВИЛА:**
****Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2026 року ОСОБА\_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА\_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА\_6 обов\`язки не виїджати за межі України без погодження уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з\`являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації.
У відповідності до ч. 7 ст. 72 КК України, зараховано в строк відбутого покарання ОСОБА\_6 термін цілодобового домашнього арешту, починаючи з 13.09.2023 року по 29.05.2024 року, включно, з розрахунку 3 дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА\_6 ухвалено рахувати з 23.06.2026 року, з дня ухвалення вироку.
До набрання вироком законної сили продовжено обвинуваченій ОСОБА\_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на певний період доби, з покладенням відповідних обов\`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, але не більше ніж на 60 днів з 23.06.2026 року по 21.08.2026 року. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року продовжено ОСОБА\_6 строк тримання під домашнім арештом на певний період доби на 60 днів, до 16.10.2026 року включно із забороною залишати місце проживання з 23 го.00 хв. до 07 год. 00 хв., з покладенням відповідних обов\`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Стягнуто з ОСОБА\_6 на користь держави витрати на проведення експертиз в сумі 19118,40 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів у даному кримінальному провадженні.
Скасовано арешт з майна, накладеного ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 15.03.2022 року.
За вироком суду ОСОБА\_6 , будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, а саме, будучи помічником начальника управління (по роботі з особовим складом) – начальника відділу кадрового забезпечення управління СБ України в Рівненській області, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 6, 11, 16, 28, 36, 59, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, своєї посадової інструкції, інших керівних документів, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, 24.02.2022 року, приблизно о 13 год. 00. хв., перебуваючи у приміщенні Управління СБ України, що в м. Рівне по вул. Відінська, буд. 4, отримавши усний наказ свого прямого начальника – начальника Управління полковника ОСОБА\_8 , відданий на підставі шифротелеграми № 397 від 24.02.2022 за підписом Голови Служби безпеки України, щодо термінового знищення у встановленому законом порядку матеріальних носіїв інформації з обмеженим доступом та забезпечення евакуації інших матеріальних носіїв інформації з обмеженим доступом щодо питань організації і здійснення службової діяльності, що не підлягали знищенню, будучи належним чином ознайомленою з вказаним наказом та проінструктованою про алгоритм його виконання, маючи можливість виконати вказаний наказ, з невстановлених в ході судового слідства мотивів, зробивши у подальшому доповідь про виконання наказу начальника Управління СБ в Рівненській області полковника ОСОБА\_8 , вчинила непокору у формі іншого умисного невиконання наказу, зокрема, не забезпечила передання та не передала для знищення документи з обмеженим доступом – з грифами «Таємно» та «Для службового користування», а також не забезпечила передання та не передала документи з обмеженим доступом – з грифами «Таємно» та «Для службового користування» для завантаження у службовий автомобіль та подальшої евакуації, а саме:
1\. Посадові інструкції співробітників відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Управління СБ України в Рівненській області, на 12 аркушах, реєстр, номер 28/223т від 19 січня 2022 року гриф «Таємно» (на момент вилучення), прим. № 2.
2\. Лист адресований начальникам підрозділів УСБУ в Рівненській області (за списком), назва документа «Щодо заходів із протидії загрозам РФ», № 3/291т від. 22.01.2022, на 2 аркушах, гриф «Таємно» (на момент вилучення), прим. № 22.
3\. Лист адресований начальникам підрозділів УСБ України в Рівненській області (за списком), назва документу «Щодо посилення контррозвідувального режиму», № 3/568т від 13.02.2022 на 2 аркушах, гриф «Таємно» (на момент вилучення), прим. № 22.
4\. Витяг з Плану службової діяльності УСБУ на 2022 рік (№ 4/408т від 01.02.2022 р.)» гриф «Таємно» (на момент вилучення), прим. № 1, на 2 аркушах.
5\. Лист «Щодо виконання плану службової діяльності УСБУ на 2020 рік» «Для службового користування», прим. № 1, № 3/59 дск від 05 січня 2021 року, на 1 аркуші.
6\. Супровідний лист з грифом «Для службового користування» № 67/10/78 дск ЕП від 06.01.2021, на 1 аркуші.
7\. Звіт про результати службової діяльності за напрямком кадрового забезпечення Управління СБ України в Рівненській області за 2020 рік з грифом «Для службового користування», прим. № 1, № 10/77 дск від 05 січня 2021 року, на 9 аркушах.
8\. Лист щодо продовження здійснення адаптивного карантину в УСБУ з грифом «Для службового користування”, прим. № 13, № 3/315дск від 16 січня 2021 року, на 1 аркуші.
9\. Лист щодо підготовки Плану службової діяльності Управління на 2021 рік з грифом «Для службового користування», прим. № 9, № 4/61 дск від 06.01.2021р., на 1 аркуші.
10\. План організаційних та практичних заходів з кадрового забезпечення оперативно-службової діяльності Управління СБ України в Рівненській області на 2021 рік «Для службового користування», прим. № 1, № 10/155 дск від 11 січня 2021 року, на 9 аркушах.
11\. Документ з грифом «Для службового користування», прим. №2, № 10/475дск від 18 січня 2021 року, на 3 аркушах.
12\. Лист щодо виконання плану службової діяльності УСБУ на 2020 рік з грифом «Для службового користування», прим. № 2, (на № 3/59дск від 05.01.2021), № 10/425дск від 21 січня 2021 року, на 2 аркушах.
13\. Лист про організацію проведення єдиного мобілізаційного дня з грифом «Для службового користування», прим. № 16, № 11/821 дск від 03 лютого 2021 року, на 2 аркушах.
14\. Лист про участь підрозділів Управління в територіальній обороні зони №2 з грифом «Для службового користування», прим. № 16, № 11/822дск від 03 лютого 2021 року, на 2 аркушах.
15\. Витяг з плану службової діяльності УСБУ на 2021 рік з грифом «Таємно» (на момент вилучення), прим. № 1, № 4-718т від 17.02.2021, на 4 аркушах.
16\. Лист з грифом «Для службового користування», прим. № 1, вх. № 268 дск від 17.02.2021 (№ 11/2-603дск від 10.02.2021), на 1 аркуші.
17\. Лист щодо виконання рішення колегії СБУ з грифом «Таємно» (на момент вилучення), прим. № 1, 3/780т від 22 лютого 2021 року, на 1 аркуші.
18\. Лист щодо заходів адаптивного карантину в УСБУ з грифом «Для службового користування», прим. № 13, № 3/1562дск від 24.02.2021 року, на 1 аркуші.
19\. Лист щодо внесення змін до посадових інструкцій оперативних співробітників, № 3/1901 дск від 10 березня 2021 року з грифом «Для службового користування», прим. № 13, № 3/1901 дск від 10 березня 2021 року, на 1 аркуші.
20\. Супровідний лист № 33/1-471 ЕП від 12.05.2021, з грифом «Для службового користування» № 827дск від 13.05.2021р., на 1 аркуші.
21\. Лист щодо погодження з ГУ ВБ СБУ кандидатур співробітників, які залучаються до ООС з грифом «Для службового користування», прим. № 1, вх. № 828дск від 13.05.2021 (33/1-470дск від 12.05.2021), на 1 аркуші.
22\. Лист з грифом «Для службового користування», прим. № 1, вх. № 948дск від 28.05.2021 (№11/2-4652к-дск від 18.05.2021), на 1 аркуші.
23\. Лист щодо організації заходів з підвищення психологічної компетентності співробітників, № 10/5728дск від 31.05.2021 з грифом «Для службового користування», прим. № 3, на 1 аркуші.
24\. Лист щодо організації заходів з психологічної профілактики девіантної поведінки серед співробітників з грифом «Для службового користування», прим. № 3, № 10/6369дск від 22.06.2021, на 1 аркуші.
25\. Лист щодо виконання плану службової діяльності УСБУ на 2021 рік з грифом «Для службового користування», прим. № 1, № 3/6691дск від 01.07.2021, на 1 аркуші.
26\. Лист щодо виконання плану службової діяльності УСБУ на 2021 рік з грифом «Для службового користування», прим. № 2, № 10/7206дск від 15.07.2021, на 2 аркушах.
27\. Супровідний лист № 67/10/6871 дск ЕП від 08.07.2021, з грифом «Для службового користування» на 1 аркуші.
28\. Лист з грифом «Для службового користування», № 67/10-6870дск ЕП від 08.07.2021 (з додатком № 10/6869дск), на 8 аркушах.
29\. Звіт про результати службової діяльності за напрямом кадрового забезпечення Управління СБ України в Рівненській області за І півріччя 2021 року з грифом «Для службового користування», прим. № 1, № 10/6869дск від 08.07.2021 року, на 7 аркушах.
30\. Лист щодо внесення змін до Інструкції з підготовки та проведення мобілізаційного розгортання Служби безпеки України з грифом «Для службового користування», прим. № 16, № 11/7193дск від 16.07.2021 року, на 1 аркуші.
31\. Лист щодо забезпечення належного виконання рішень колегії СБУ з грифом «Для службового користування», прим. № 8, № 3/8500дск від 28.08.2021 року, на 1 аркуші.
32\. Лист з грифом «Для службового користування», прим. № 1, № 1535дск від 03.09.2021 (№ 11/2-8163дск від 30.08.2021), на 1 аркуші.
33\. Лист щодо планової ротації військовослужбовця, який проходить службу в ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях з грифом «Для службового користування», прим. № 2, № 67/10-9773дск від 08.10.2021, на 1 аркуші.
34\. Супровідний лист з грифом «Для службового користування» № 67/10-11295 дск ЕП від 01.12.2021 на 1 аркуші.
35\. Лист з грифом «Для службового користування», прим. № 1, № 67/10- 11294дск ЕП від 01.12.2021, на 1 аркуші.
36\. Звіт про результати службової діяльності за напрямком кадрового забезпечення Управління СБ України в Рівненській області за 2021 рік з грифом «Для службового користування», прим. № 1, № 10/11293дск від 30.11.2021 року, на 9 аркушах.
37\. Лист щодо Плану службової діяльності Управління роботи з особовим складом на 2022 рік з грифом «Для службового користування», прим. № 41, вх. № 2283дск від 24.12.2021 (№ 11/8006 від 17.12.2021) з додатком (№ 11/8005дск), на 4 аркушах.
38\. План службової діяльності відділу кадрового забезпечення Управління СБ України в Рівненській області на 2022 рік з грифом «Для службового користування», прим. № 1, реєстраційний номер відсутній від 11 січня 2022 року, на 8 аркушах.
39\. Лист «Щодо підготовки Плану службової діяльності Управління на 2022 рік» з грифом «Для службового користування», прим. № 9, № 4/168дск від 18.01.2022 року, на 1 аркуші. Лист з грифом «Для службового користування», прим. № 2, № 10/683дск від 24.01.2022 року, на 3 аркушах.
40\. Лист «Щодо виконання плану службової діяльності УСБУ на 2021 рік» з грифом «Для службового користування», прим. № 1, № 3/83дск від 05.01.2022 року, на 1 аркуші.
41\. Лист «Щодо виконання плану службової діяльності УСБУ на 2021 рік (на № 3/83 дск від 05.01.2022) прим. № 2, з грифом «Для службового користування» № 10/271 дск від 11.01.2022 на 2 аркуші.
42\. Супровідний лист з додатками № 11/3/1-4 ЕП від 13.01.2022, з грифом «Для службового користування» вх. № 80дск від 14.01.2022 р., на 1 арк.
43\. Лист «Щодо організації відбору, вивчення та направлення кандидатів на навчання до ВВНЗ СБУ у 2022 році» з грифом «Для службового користування», вх. № 79 ДСК ЕП від 14.01.2022, (реєстраційний номер №11/74 – ДСК від 12.01.2022), на 3 аркушах.
44\. Супровідний лист з додатками з грифом «Для службового користування», прим. № 1, вх. № 26дск від 10.01.2022 р. (11/2-12213к від 29.12.2021р.), на 6 аркушах.
45\. Рапорт грифом «Для службового користування», прим. № 1, Рапорт, № 20/394дск від 19.07.2021 року, на 1 аркуші.
46\. Супровідний лист до довідки за результатами соціологічного дослідження, вх. № 284 дск від 11.02.2022 р.(11/1645к-дск від 03.02.2022р.), з грифом «Для службового користування», прим. № 1 на 10 аркушах.
47\. Підсумкова доповідь про стан дисципліни та дисциплінарну практику в органах, підрозділах, закладах та установах Служби безпеки України за 2021 рік, вх. № 318дск від 16.02.2022 р.(11/3-459дск від 03.02.2022 р.), на 6 аркушах, з грифом «Для службового користування», прим. № 48.
48\. Акт про придатність режимного приміщення (кабінет № 223) помічника начальника Управління (по РОС) - начальника відділу кадрового забезпечення Управління СБ України в Рівненській області для проведення секретних робіт, № 18/2895дск від 05.06.2020 р., на 2 аркушах, з грифом «Для службового користування», прим. № 1.
Натомість вищевказані документи полковник ОСОБА\_6 вивезла з території Управління Служби безпеки України в Рівненській області до свого місця проживання – квартири, що за адресою: АДРЕСА\_1 , де їх зберігала до моменту вилучення вищевказаних документів співробітниками Служби безпеки України у ході проведення санкціонованого обшуку.
Про свої дії, які полягали в умисному не забезпеченні знищення та не знищенні документів з обмеженим доступом, а також не забезпеченні передання та не передання документів з обмеженим доступом для подальшої евакуації, полковник ОСОБА\_6 не доповіла керівництву Управління Служби безпеки України в Рівненській області.
Таким чином, ОСОБА\_6 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме, непокора, тобто інше умисне невиконання наказу, вчинене в умовах воєнного стану.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА\_7 в інтересах ОСОБА\_6 покликається на** **незаконність вироку суду першої інстанції в силу неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Вказує, що суд не дослідив долучені стороною захисту докази і не надав їм оцінки: Науково-консультативному висновку Першого заступника керівника міжвідомчого науково-дослідного Центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБО України; висновку науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення та застосування окремих норм і положень законодавства України.
Зазначає що суд безпідставно відхилив клопотання сторони захисту про витребування доказів, допиту свідків захисту та спеціаліста, клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимими
Вказує, що в досліджених в судовому засіданні усіх письмових доказах сторони обвинувачення не виявилось ні копії невиконаного усного наказу, ні записів, нотаток, аудіо- відео- фіксувань наказу, які б підтверджували його існування 24.02.2022. Шифротелефонограма, яка включена в обвинувальний акт, наказом не була і містила лише дозвіл на знищення МНІ з питань здійснення службової діяльності в порядку вимог п.747 Постанови КМ України від 18.12.2013 року № 939.
Звертає увагу, що інкримінований злочин може бути вчинений лише з прямим умислом, однак в порушення вимог ч.5 ст. 291 КПК України не зазначено в обвинувальному акті умислу, оскільки умисність діяння ОСОБА\_6 було спростовано її показами та показами свідків, так як ОСОБА\_6 не сортувала, не вантажила та не вивозила будь-яких документів особисто.
Вважає, що висновок суду про те, що ОСОБА\_6 умисно не виконала наказ, зроблений на підставі свідчень підлеглих працівників не підтверджений доказами. Наголошення свідків на відпрацьованому алгоритмі, на думку захисту, повністю спростовує версію обвинувачення про необхідність усного наказу, який не лише не передбачено профільними інструкціями з діловодства, а й був не передбачений в повноваженнях керівників центральних органів виконавчої влади до червня 2022 року для документів з грифом «ДСК» взагалі.
Вказує на відсутність доказів, які б в сукупності свідчили про винність ОСОБА\_6 у вчинені інкримінованого дичину за ч.4 ст. 402 КК України.
Просить вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 23.06.2026 року відносно ОСОБА\_6 за ч.4 ст. 402 КК України скасувати, кримінальне провадження закрити у зв\`язку з відсутністю в діянні ОСОБА\_6 складу кримінального правопорушення за відсутності події кримінального правопорушення.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника і обвинувачену, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, перевіривши вирок суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника в інтересах обвинуваченої не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Положеннями ч.1 ст. 404 КПК України передбачено, що вирок суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов\`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Колегією суддів за клопотанням сторони захисту постановлено провести часткове судове слідство, в ході якого допитати в якості свідка ОСОБА\_9 . В задоволенні решти клопотання про повторне дослідження доказів стороні захисту відмовлено за безпідставністю.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об\`єктивно з\`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Основним безпосереднім об\`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 402 КК України, є встановлений у Збройних Силах України, інших військах та військових формуваннях України порядок підлеглості в управлінні військами з метою забезпечення їхньої постійної боєготовності та боєздатності, нормального виконання військовими частинами та підрозділами покладених на них завдань. Додатковим факультативним об\`єктом можуть бути безпека держави, власність, довкілля.
Під наказом розуміється одна з форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов\`язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов\`язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі.
Так, відповідно до п. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов\`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов\`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Згідно з ч. 2 ст. 41 КК України наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов\`язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до п. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов\`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов\`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Об\`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 402 КК України, полягає у вчиненні діяння у вигляді відкритої відмови виконати законний наказ начальника (непокора), коли підлеглий відкрито та категорично заявляє, що не виконуватиме наказ, або у вчиненні іншого умисного невиконання наказу.
Склад цього кримінального правопорушення є формальним, тобто закінченим його слід вважати з моменту вчинення діяння, а саме з моменту відкритої відмови виконати наказ або з моменту умисного його невиконання.
Суб\`єктивна сторона непокори характеризується виною у формі прямого умислу. Умисел на невиконання наказу може виникнути у винної особи як у момент отримання наказу, так і пізніше. Ставлення винного до наслідків непокори (ч. 2 ст. 402 КК України) характеризуються, зокрема, і необережністю. Мотиви можуть бути різними і для кваліфікації цього кримінального правопорушення значення не мають.
Зважаючи на встановлені судом першої інстанції обставини кримінального провадження та з урахуванням викладених вище положень, суд першої інстанцій дав правильну кримінально-правову оцінку вчиненому ОСОБА\_6 кримінальному правопорушенню - непокорі, що полягає в іншому умисному невиконанні наказу, вчинене в умовах воєнного стану. Водночас суд першої інстанції ретельно перевірив версію ОСОБА\_6 , висунуту нею на свій захист, про недоведеність жодного наказу, в тому числі і усного, на нараді начальника УСБ України в Рівненській області ОСОБА\_8 24.02.2022 року, не ознайомлення її з усним наказом, не існування усних наказів в СБУ, не сортування нею особисто документів, не спалювання нею документів, не надання вказівок на вивезення документів з приміщення СБУ до себе додому, а лише здійснення нею організації і керування процесом відповідно до мобілізаційного плану та висловлення прохання до підлеглих працівників зібрати її особисті речі.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження суд апеляційної інстанції встановив, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА\_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та правильність кваліфікації її дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі досліджених доказів: показань свідків, висновків експертиз, речових доказів та інших письмових доказів.
Так, судом першої інстанції встановлено, що показами допитаних свідків ОСОБА\_8 , ОСОБА\_10 та ОСОБА\_11 повністю спростовуються заперечення ОСОБА\_6 про те, що ніякого наказу начальника управління про вивезення та знищення документів з обмеженим доступом не існувало, вона не знала про даний наказ, їй ніхто такий наказ не доводив, оскільки з показів зазначених свідків вбачається доведеність начальником УСБУ в Рівненській області ОСОБА\_8 на нараді з особовим складом, в тому числі і за участі ОСОБА\_6 , тексту шифротелеграми голови СБУ та надання ним усного наказу на вивезення та знищення документів, початку роботи по алгоритму дій, який відповідав тій ситуації, яка існувала станом на 24.02.2022 року, дублювання наказу керівниками підрозділів і заступниками, а також існування в управлінні інформаційного чату керівників щодо виконання наказу, особистої доповіді ОСОБА\_6 про виконання наказу.
Судом також враховано і показання свідків ОСОБА\_12 , ОСОБА\_13 , ОСОБА\_14 , ОСОБА\_15 , ОСОБА\_16 , які підтвердили наявність усного наказу начальника УСБУ в Рівненській області ОСОБА\_8 про введення в дію алгоритму дій направлених на перевезення документів на запасний пункт або знищення документів з обмеженим доступом, у разі настання воєнного стану, які вважали його законним наказом та беззаперечно прийняли його до виконання оскільки 24.02.2022 року розпочалася збройна агресія росії проти України та був введений воєнний стан на всій території України.
Не залишено без уваги суду і покази свідків ОСОБА\_17 , ОСОБА\_18 , ОСОБА\_19 , ОСОБА\_20 , ОСОБА\_21 , якими підтверджується факт наявності усного наказу начальника УСБУ в Рівненській області ОСОБА\_8 про введення в дію алгоритму дій, направлених на перевезення документів на запасний пункт або знищення документів з обмеженим доступом, у разі настання воєнного стану, який їм довела керівник відділу ОСОБА\_6 . Звернуто увагу суду на покази зазначених свідків щодо підтвердження наявності категоричної заборони, яка існує в Службі безпеки України на вивезення документів з обмеженим доступом за межі приміщення УСБУ без санкціонованого дозволу.
Судом також враховано, що свідки ОСОБА\_20 , ОСОБА\_21 підтвердили, що вони на прохання ОСОБА\_6 винесли пакет і сумку з кабінету ОСОБА\_6 за межі приміщення УСБУ в Рівненській області, перенесли їх до автомобіля ОСОБА\_21 та в супроводі ОСОБА\_6 доставили їх до місця проживання ОСОБА\_6 , яка їх самостійно перенесла у квартиру, а потім повернулися в приміщення УСБУ в Рівненській області та продовжили виконання наказу на знищення та перевезення документів з обмеженим доступом.
З показів працівників управління внутрішньої безпеки СБУ ОСОБА\_22 та ОСОБА\_23 судом встановлено, що підставою для відкриття кримінального провадження відносно ОСОБА\_6 була оперативна інформація про вивезення ОСОБА\_6 документів за місцем її проживання та відповідно виникла загроза у розголошенні даних державної таємниці. На початку кримінальне провадження було зареєстроване за однією статтею, яке було згодом перекваліфіковане на ч. 4 ст. 402 КК України.
За наведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що після аналізу свідчень свідків, які були допитані під час судового розгляду, їх показання суд правильно розціним як правдиві, оскільки вони стабільні, узгоджуються між собою, є логічними та послідовними, перед допитом свідки попереджались про кримінальну відповідальність за завідоме неправдиве показання, крім того, вони відповідають іншим доказам та доповнюють один одного, дослідженим в судовому засіданні.
Так крім показів свідків, винуватість ОСОБА\_6 у вчиненому нею кримінальному правопорушенні доводиться дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та речовими доказами.
Судом встановлено, що з досліджених в судовому засіданні відеозаписів з камер відеоспостереження з управління СБУ в Рівненській області вбачається, що ОСОБА\_21 та ОСОБА\_20 з пакетами у супроводі ОСОБА\_6 проходять по коридору, проходять до виходу з приміщення управління, виходять за територію УСБУ, звернуто увагу, що пакет і сумка, які виносять ОСОБА\_21 та ОСОБА\_20 по зовнішньому вигляду повністю відповідають пакету та сумці, в яких під час обшуку квартири ОСОБА\_6 вилучено документи з обмеженим доступом, які підлягали знищенню або вивезенню.
Судом надано відповідну оцінку даним протоколу обшуку від 23.03.2022 року у квартирі за адресою АДРЕСА\_1 , де проживає ОСОБА\_6 , з додатком, та встановлено, що під час обшуку виявлено та вилучено документи, які знаходилися в сумці та пакеті, які були переміщенні ОСОБА\_6 з приміщення УСБУ в Рівненській області до місця її проживання, які в подальшому стали об\`єктом дослідження на предмет наявності в них відомостей, що становлять державну таємницю, або відомостей з обмеженим доступом. Звернуто увагу, що ОСОБА\_6 під час обшуку на відеозапис повідомила, що в неї на балконі є документи, що вона вивезла на збереження, дослівно – «кадровські документи», після чого сама їх винесла з балкону та передала слідчому, вказала, що це те, що ми не спалили, забрала, щоб ними користуватися.
Не залишено без оцінки суду і дані висновків експертиз (№ 1 від 06.01.2023 року, № 2 від 06.01.2023 року, № 6 від 24.06.2022 року, № 9 від 12.08.2022 року, № 23 від 17.12.2022 року) щодо не виявлення у вилучених документах 23.03.2022 року у квартирі за адресою АДРЕСА\_1 документів, що становлять державну таємницю, однак встановлення у вказаних документах наявності службової інформації, а документи мають гриф обмеження доступу «для службового користування».
З дослідженого в судовому засіданні протоколу огляду телефону начальника РСВ ОСОБА\_24 , судом встановлено, що під час огляду було виявлено переписки у групі в месенджері WhatsApp під назвою «УСБУ Загальна група», в якій ОСОБА\_6 доповідала у повідомленні «Кадри все завантажили» (24.02.2022 о 15 год. 44 хв.), перед цим повідомленням ОСОБА\_6 було декілька повідомлень про необхідність доповіді щодо загрузки документів на евакуацію та повідомлення інших учасників групи щодо завантаження документів, а також їх знищення, що підтверджує те, що ОСОБА\_6 отримала наказ, була обізнана з його змістом та діями, які необхідно було вчинити на його виконання, однак свідомо та умисно вчинила інше невиконання наказу.
З дослідженої в судовому засіданні шифротелеграми від 24.02.2022 № 397/24829 Голови Служби безпеки України судом встановлено, саме на виконання даного розпорядження голови СБУ начальником СБУ у Рівненській області було віддано усний наказ щодо термінової евакуації та знищення документів з обмеженим доступом.
З досліджених в судовому засіданні речових доказів судом першої інстанції встановлено, що дані документи хоч і не містять в собі відомостей, що становить державну таємницю, але містять в собі інформацію з обмеженим доступом «для службового використання» і тому не могли бути вивезені ОСОБА\_6 у квартиру де вона проживала, а підлягали або знищенню, або перевезенню у місце визначене згідно алгоритму дій на випадок введення воєнного стану.
Судом надано відповідну правову оцінку і даним висновку експерта за результатами судової військової експертизи № 20028 від 02.08.2023 року, відповідно до якого в діях ОСОБА\_6 мав місце факт невиконання наказу керівництва СБ України від 24.02.2022, доведеного усно начальником Управління СБ України в Рівненській області ОСОБА\_8 , що полягав у терміновому знищенні встановленим порядком матеріальних носіїв інформації з обмеженим доступом та інших матеріальних носіїв з питань здійснення службової діяльності. З військової точки зору, у діях ОСОБА\_6 24.02.2022 мали місце недотримання вимог положень статутів, інших керівних документів та наказу начальника Управління щодо термінового знищення матеріальних носіїв інформації з обмеженим доступом та інших матеріальних носіїв з питань здійснення службової діяльності.
За наведеного, судом встановлено, що ОСОБА\_6 відкрито не заявляла про невиконання наказу начальника управління, вона фактично вчиняла певні дії до виконання даного наказу, але виконала його частково - не знищила всіх документів, які необхідно було знищити і не забезпечила перевезення інших документів у спеціально визначене місце, а фактично, не маючи на те права перемістила деякі документи з обмеженим доступом за місцем свого проживання, тобто вчинила інше умисне невиконання наказу, за що передбачена кримінальна відповідальність за ч. 4 ст. 402 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Не спростовують висновків суду і показання допитаного судом апеляційної інстанції в якості свідка ОСОБА\_9 (працівника Управління СБ України в Рівненській області з 1994 року, колишнього першого заступника УСБУ в Рівненській області), який, як вказав, на нараді начальника управління СБ в Рівненській області ОСОБА\_8 24.02.2022 року особисто присутнім не був, оскільки з грудня 2021 року перебував у розпорядженні, вказівку керівника доводив до відома ОСОБА\_11 , та звернув увагу на передбачених реквізитах до наказів, зазначив, що усних наказів не існує «в принципі» і за усними наказами грифовані документи не знищувались.
Судом критично, з наведенням відповідного мотивування, оцінено заявлені стороною захисту заперечення щодо не проведення починаючи з 24.02.2022 року на території Рівненської області бойових дій, що унеможливлювало проведення знищення документів з обмеженим доступом; про те, що було порушено порядок роботи із ДСК документами, а саме, не була створена відповідна комісія; про те, що в органах СБУ взагалі не існує усних наказів, всі накази видаються в письмовому вигляді і доводяться до виконавців під підпис, оскільки вони спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Предметом оцінки суду були ряд клопотань сторони захисту про недопустимість доказів, однак, з наведенням відповідного аргументування, судом залишено їх без задоволення, оскільки суд прийшов до переконливого висновку, що частина клопотань є недоведеними, і спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а інша частина стосується документів, які не були використані ні прокурором, ні судом для доведення певних обставин, які підлягають доведенню під час розгляду кримінального провадження, інші недоліки документів, на які звертала увагу сторона захисту у своїх запереченнях по своїй правовій природі не набувають такого значення, щоб впливати на доведеність винуватості ОСОБА\_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, прийшовши до обгунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА\_6 кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме, непокори, що полягає в іншому умисному невиконанні наказу, вчинене в умовах воєнного стану.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
За приписами статей 86-87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Як вбачається з матеріалів провадження, наведені вище докази, були отримані органом досудового розслідування у встановленому КПК України порядку.
Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд першої інстанції дійшов висновку про їх належність, допустимість та достовірність, з точки зору достатності та взаємозв\`язку, що в свою чергу підтверджує вину ОСОБА\_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за наведених вище обставин, яка доведена поза розумним сумнівом, та підтверджується показаннями свідків, а також сукупністю інших зібраних по кримінальному провадженню доказів. Під час апеляційного розгляду протилежного встановлено не було, відтак доводи сторони захисту про неповноту судового розгляду, недопустимість доказів є необґрунтованими та спростовуються викладеними в судовому рішенні висновками суду, які виключають будь-які сумніви з приводу допустимості та достовірності того чи іншого доказу.
Колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту щодо надання невірної оцінки вказаним доказам, оскільки вважає твердження захисника обвинуваченої такими, що містять лише суб\`єктивну оцінку наявним доказам у даному провадженні, зокрема: щодо відсутності усного наказу, незаконності наказу, що спростовується встановленими судом обставинами про наявність такого усного наказу керівника, який не суперечив чинному законодавству, був відданий в належному порядку відповідно до ситуації, яка існувала станом на 24.02.2022 року; відсутності активних бойових дій на території Рівненської області і відсутності інформації про загрозу зі сторони РБ, що унеможливлювало проведення знищення документів з обмеженим доступом, що не спростовує самого факту існування правового режиму воєнного стану та не усуває ознаки вчинення діяння в умовах воєнного стану; відсутності службового розслідування, що не є юридичною ознакою відсутності складу злочину; незгоди з висновком військової експертизи, що не заслуговує на увагу, оскільки всі докази були оцінені судом у сукупності та взаємозв\`язку; щодо суперечностей, на думку, захисту, про кількість та походження документів, виявлених у обвинуваченої, що не спростовує встановленого факту невиконання наказу.
Колегія суддів звертає увагу на наступне. Непокора за предметністю злочину є відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу, яке полягає в тому, що підлеглим наказ начебто приймається до виконання, але насправді не виконується, тобто відступ від його припису в часі, місці та характері дій, є порушенням встановленого порядку підпорядкованості та військової дисципліни, що є основою боєздатності ЗСУ.
В силу ст.41 КК України під наказом розуміється одна із форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов\`язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов\`язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. Виходячи з положень ст.402 КК України під наказом розуміється також пряма вимога у вигляді розпорядження, вказівки, команди тощо. Особа, яка одержала законний наказ, зобов\`язана його виконати. За своєю юридичною природою виконання законного наказу - це виконання особою свого юридичного (службового) обов\`язку. Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов\`язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до сталої судової практики наказ начальника може бути відданий усно, письмово чи в інший спосіб. Усна форма вимоги начальника (якщо вона висловлена в межах своїх повноважень та по суті служби) має таку ж юридичну силу, як і письмове бойове розпорядження.
Судова практика щодо невиконання усного наказу за ч.4 ст. 402 КК України (непокора, вчинена в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці) базується на ключовій умові: наказ має бути законним, чітким та належним чином доведеним до виконавця, незалежно від того, чи був він усним, чи письмовим, тобто для кваліфікації за ч.4 ст. 402 КК України не є обов\`язковим, щоб усний наказ був продубльований письмово.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, що рішення про знищення документів приймалося головою СБУ та дублювалося начальником УСБУ в Рівненській області ОСОБА\_8 в умовах діючого воєнного стану, введеного Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА\_25 від 24.02.2022 № 64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ на всій території України та який в подальшому було неодноразово продовжено. Тому, в ситуації яка існувала 24.02.2022 року, саме голова СБУ та начальник УСБУ в Рівненській області ОСОБА\_8 були наділені дискреційними повноваженнями для прийняття рішення про знищення або перевезення документів з обмеженим доступом у спеціально визначене місце.
Наказ начальника УСБУ в Рівненській області ОСОБА\_8 містив конкретну вимогу вивезти документи з обмеженим доступом у визначене місце або спалити їх і був доведений до керівників структурних підрозділів УСБУ в Рівненській області, в тому числі ОСОБА\_6 , під час наради у керівника управління. Після виконання наказу начальник управління зобов\`язав всіх начальників структурних підрозділів управління доповісти про виконання наказу. ОСОБА\_6 , в свою чергу, не оспорювала даний наказ начальника управління та не вказувала на неможливість виконання наказу у зв\`язку з певними проблемами. Під час розгляду даного кримінального провадження судом не було встановлено наявності злочинного спрямування наказу начальника УСБУ в Рівненській області ОСОБА\_8 .
Колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА\_6 , фактично вчиняючи певні дії до виконання наказу керівника, виконала його частково, не знищивши всіх документів, які необхідно було знищити і не забезпечивши перевезення інших документів у спеціально визначене місце, а фактично, не маючи на те права, перемістивши, деякі документи з обмеженим доступом за місцем свого проживання, серед яких, як встановлено при апеляційному перегляді оскарженого вироку, не виявлено жодних особистих речей обвинуваченої, а перебували журнали з зазначенням інформації щодо особистих даних працівників управління (адреси, звання і т.д.), маючи значний досвід роботи в СБУ, не могла не усвідомлювати протиправність і суспільну небезпечність своїх дій, вчинених в умовах воєнного стану, всупереч наказу начальника. Тому суд вважає, що в діях ОСОБА\_6 наявний прямий умисел.
За таких обставин, з урахуванням обсягу досліджених доказів, їх ретельного аналізу, перевірки на предмет допустимості та належності, на думку колегії суддів дають беззаперечні підстави вважати правильними висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинуваченої ОСОБА\_6 саме в умисному протиправному діянні, яке виразились у непокорі, тобто іншому умисному невиконанні наказу, вчиненому в умовах воєнного стану, що відповідає правовій кваліфікації за ч.4 ст.402 КК України.
За наведених обставин, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги захисника щодо оспорювання фактичних обставин необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження.
Виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, враховуючи спосіб вчиненого умисного злочину, період воєнного стану та важливість виконання обов\`язків, як працівника правоохоронного органу, в тому числі і виконання наказу керівника, невизнання вини обвинуваченою, суспільно-небезпечний характер дій останньої, колегія суддів вважає, що призначене покарання ОСОБА\_6 відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, в повній мірі є справедливим, достатнім та необхідним для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто таке покарання повністю відповідає меті його призначення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доцільність застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням відповідних обов\`язків, передбачених ст. 76 КК України та можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання реально, але в умовах здійснення уповноваженим органом з питань пробації постійного контролю за її поведінкою протягом передбаченого мінімального іспитового строку.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено. Вирок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому підстав для його скасування і закриття провадження у даному кримінальному провадженні з наведених в апеляційній скарзі захисника в інтересах обвинуваченої доводів не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
**ПОСТАНОВИЛА:**
****Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2026 року відносно ОСОБА\_6 за ч.4 ст. 402 КК України залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА\_7 в інтересах ОСОБА\_6 – без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА\_1 ОСОБА\_2 ОСОБА\_3