ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 140853860

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

22 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №990/455/26

адміністративне провадження №П/990/455/26

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука, Президента України, третя особа - Представництво ЄС, про зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

19 жовтня 2026 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Суд) як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Верховної Ради України (далі - ВРУ), Голови ВРУ Руслана Стефанчука, Президента України, третя особа - Представництво ЄС.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується з діями/бездіяльністю відповідачів, які, на його думку, всупереч статуту ООН, ігнорують факт війни, а ВРУ знищила Президентський законопроєкт №7114 «Про стан війни з рф». ОСОБА_1 стверджує, що не оголошення ВРУ стану війни з рф на території України порушує права воїнів ЗСУ, Конституцію України і Конвенцію ООН «Про захист жертв війни», Конвенцію «Про захист цивільного населення під час війни».

Позивач також зазначає про Кравченка, який став Генеральним прокурором України і членом РНБОУ та отримав доступ до всіх державних таємниць України, у тому числі до персональних даних воїнів ЗСУ і їх родин. А у 2025 році ВРУ спільно з Генпрокурором умисно ліквідували незалежність НАБУ і САП, які у вересні 2026 року повідомили про викриття злочинної організації, яка кришувала шахрайські кол-центри під керівництвом одного з керівника Офісу Генерального прокурора, а у кабінетах Генпрокурора і його заступниці з рф зв`язками провели обшуки. 07 вересня 2026 року Генпрокурор заявив, що піде у відставку лише після рішення відповідачів та втік закордон, а саме вночі 14 вересня 2026 року на службовому автомобілі виїхав до Австрії із купою державних таємниць. 15 вересня 2026 року відповідачі терміново відправили у відставку Генпрокурора , якого далі звільнено з органів прокуратури і РНБОУ за його заявою, поданою із Австрії. Звільняючи Генпрокурора з посади без інвентаризації справ, відповідачі ігнорували, що він перебуває в Австрії, парламент якої очолює представник ультраправої Австрійської партії свобода, яка публічно виступає в підтримку рф та за припинення допомоги стікаючій кров`ю Україні, при цьому називають владу «режимом ОСОБА_3 ». Відповідачі ігнорували, що в Австрії 13 років переховується від санкцій РНБОУ і США проросійський олігарх ОСОБА_8.

Водночас відповідачі далі ігнорують, що 08 жовтня 2026 року керівника відділу журналістських антикорупційних розслідувань Ткача і його колегу ОСОБА_4 викрали о 15 годині у центрі Відня озброєні в масках люди з метою катування і допиту вночі, згодом хірургічної операції в кайданках, саме під час виконання редакційного завдання, пов`язаного з Генпрокурором - втікачем ОСОБА_5 . Мабуть саме такий сценарій дій проти українців відпрацьовували спецслужби «позаблокової» Австрії та агресора рф 2022 року під час спільних семінарів і навчань, а також під настановами правлячої партії «свобода», яка має контакт на співпрацю із партією «єдина росія» диктатора рф. Сам факт викрадення та катування українських журналістів у центрі Відня мабуть був запланований спецслужбовцями як подарунок диктатору рф до його дня народження. Як і Генпрокурор, тікаючий на службовому автомобілі від мобілізації до Австрії, щоб продемонструвати народу України і ЗСУ як має бути реалізована стаття 17 Конституції України щодо забезпечення державної безпеки керівником правоохоронного органу. Нещодавнє повідомлення міжнародних правозахисних організацій вказують про неприпустимість подібних дій у Європейській державі та є грубим порушенням прав журналістів у Європейському союзі - Акту про свободу ЗМІ, регламент ЄС 2024/1083.

Позивач зазначає про постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі №904/5726/19 та від 08 червня 2021 року в справі №662/397/15-ц, а також указує, що його родина потерпає від дій шахрайських кол-центрів і на підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14 Європейської Конвенції з прав людини, статтями 2, 6, 7, 49, 71, 78, 160, 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статтею 55 Конституції України, просить суд зобов`язати відповідачів:

- усунути бездіяльність і вжити дій щодо захисту прав журналістів ОСОБА_9 і ОСОБА_4 ;

- відзвітуватися перед виборцями, як вони виконують присягу дану народу України, та чи не вивіз Генпрокурор за кордон держтаємниці, дані про ЗСУ і воїнів;

- за участі ЄС створити парламентську слідчу комісію щодо участі осіб Генпрокуратури у діяльності шахрайських кол-центрів, від яких постраждав позивач.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

У позовній заяві, як визначено у частині першій статті 160 КАС України, позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно із вимогами пунктів 4, 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Завданням адміністративного судочинства, у силу частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до ВРУ законопроєкту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України визначені статтею 266 КАС України, частиною першою якої передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов ВРУ, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; 5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до ВРУ законопроєкту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Відповідно до частини першої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Згідно із вимогами пунктів 4, 5 та 9 частини п`ятої статті 160 КАС України, якщо позивач об`єднує в одній позовній заяві вимоги до декількох відповідачів або кілька різних позовних вимог, він зобов`язаний чітко розмежувати їх та деталізувати щодо кожного окремого аспекту.

Процесуальний закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи (осіб), яка (які) звертається (звертаються) з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст і обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Позов у процесуальному розумінні складається з двох елементів, які характеризують його суть, зміст і правову природу, - предмета та підстави. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача (позивачів) до відповідача (відповідачів), щодо якої особа (особи) звертається (звертаються) до суду за захистом своїх прав чи інтересів, тоді як підставою позову є обставини, якими позивач (позивачі) обґрунтовує (обґрунтовують) свої вимоги. Фактичну підставу позову становлять юридичні факти, на яких ґрунтуються заявлені вимоги. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування та є гарантією права відповідача (відповідачів) на захист проти позову.

Отже, предмет і підстава є основними елементами, які визначають сутність та індивідуалізують позов. При цьому, звертаючись до суду, саме позивач (позивачі) самостійно визначає (визначають), яке його (їх) право чи охоронюваний законом інтерес порушено відповідачем (відповідачами), та які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Необхідно також зауважити, що адміністративний позов завжди має індивідуальний характер і спрямований на захист конкретних прав, свобод чи інтересів особи (осіб) в її (їх) правовідносинах із певним (певними) суб`єктом (суб`єктами) владних повноважень. Тож у позовній заяві має бути вказано конкретно визначене право, що підлягає захисту, та яке порушив відповідач (відповідачі), наведено перелік обставин чи фактів, з якими позивач (позивачі) пов`язує (пов`язують) порушення свого права, та які утворюють привід для звернення до суду. Позовна заява має містити чітко сформульовані вимоги до відповідача (відповідачів), які суд має застосувати з метою захисту порушеного права позивача (позивачів), і такі мають узгоджуватися з приписами КАС України.

Викладені у позовній заяві обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги до ВРУ, Голови ВРУ та Президента України, не дозволяють визначити підстави адміністративного позову, зокрема встановити, які саме правовідносини виникли між позивачем і вказаними суб`єктами.

Позивач навів у позовній заяві перелік обставин та фактів, але чітко не сформулював, яке саме його право порушено та який існує причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю відповідачів і цим порушенням. ОСОБА_1 не навів чітких аргументів, які конкретні рішення, дії чи бездіяльність ВРУ, Голови ВРУ та Президента України, як суб`єктів владних повноважень, які реалізовували публічні владно-управлінські функції (повноваження) у публічних правовідносинах, що виникли між ним і ВРУ, Головою ВРУ та Президентом України, безпосередньо порушили його суб`єктивні права.

Зі змісту позовної заяви не прослідковується, у чому саме полягає порушення ВРУ, Головою ВРУ та Президентом України прав, свобод чи інтересів позивача, які конкретно рішення, дії чи бездіяльність відповідачів оскаржуються.

Позивачем у позовній заяві об`єднано декілька вимог до різних відповідачів. Проте, всупереч вимогам процесуального закону, в тексті позову відсутнє належне обґрунтування їхнього взаємозв`язку.

Також у позовній заяві не зазначено, яким чином обраний позивачем спосіб захисту (заявлені вимоги) призведе до відновлення або захисту його прав/інтересів, які, на думку позивача, порушені.

Відсутність конкретизованого предмета позову (зазначення конкретного права, що випливає з публічно-правових відносин між позивачем і відповідачами) перешкоджає Суду визначити межі судового розгляду та предмет доказування у справі та, відповідно, здійснити ефективний захист прав позивача, оскільки судовий захист не може надаватися стосовно абстрактних чи гіпотетичних порушень. Суд адміністративної юрисдикції покликаний перевіряти правомірність дій/бездіяльності лише у межах конкретної владно-управлінської функції, тобто у межах конкретного порушеного права, що можливо лише за умови викладення позивачем вимог щодо предмета спору та їхнього обґрунтування.

Необхідно також звернути увагу, що позивач у позовній заяві зазначив як третю особу - Представництво ЄС, однак не навів обґрунтування необхідності її залучення.

Згідно із частиною першою статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

У позовній заяві позивач зазначив трьох відповідачів та одну третю особу. Водночас до позову додав лише три копії позовної заяви з додатками.

До того ж, відповідно до вимог пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Водночас ОСОБА_1 не зазначив у позовній заяві: свого номеру засобу зв`язку, адреси електронної пошти та відомостей про наявність або відсутність у нього електронного кабінету; місцезнаходження/перебування, відомі номери засобів зв`язку відповідача - Голови ВРУ ОСОБА_7 , а також його по батькові; повне найменування третьої особи (представництво ЄС), відомі її номери засобів зв`язку; адрес електронної пошти усіх відповідачів і третьої особи та відомості про наявність або відсутність у них електронних кабінетів - якщо такі відомості відомі позивачу.

За правилами частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ураховуючи викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху та встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом подання до Суду: уточненої позовної заяви із зазначенням у ній відомостей, які вимагають приписи пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України, та у якій, згідно із вимогами пунктів 4, 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС України, чітко сформулювати і викласти зміст позовних вимог безпосередньо до кожного з відповідачів, а також послідовно викласти фактичні обставини із зазначенням доказів, що підтверджують порушення прав та/або інтересів позивача з боку відповідачів при здійсненні ними владних управлінських повноважень, а також надати, відповідно до вимог частини першої статті 161 КАС України, копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи.

ОСОБА_1 у позовній заяві заявляє про допомогу в оформленні позовної заяви, однак обставини, які передбачають надання Судом позивачу такої допомоги, відсутні.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 172, 243, 248, 266 КАС України, Суд

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука, Президента України, третя особа - Представництво ЄС, про зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Установити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків позовної заяви.

Роз`яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений строк, є підставою для повернення позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Кашпур