ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 140840269

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 560/22243/25

УХВАЛА

22 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської територіальної громади в особі Хмельницької міської ради до Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування паспорту прив`язки, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 560/22243/25 за позовом керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської територіальної громади в особі Хмельницької міської ради до Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради.

Прокурор просить визнати протиправним та скасувати паспорт прив`язки для провадження підприємницької діяльності павільйону, реєстраційний № 170 (298), площею 96 кв. м, розташованого біля будинку № 2/1А на вул. Вінницькій у м. Хмельницькому, виданий фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 10.03.2023, строк дії якого востаннє продовжено 12.03.2025.

Позов, зокрема, обґрунтовано тим, що зазначена в паспорті прив`язки площа павільйону становить 96 кв. м, що, на думку прокурора, суперечить абзацу другому частини другої статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до якого павільйон тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності може мати площу не більше 30 кв. м за зовнішнім контуром.

Особливості розміщення тимчасових споруд регулюються, зокрема, частиною четвертою статті 28 зазначеного Закону та Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» (далі - Порядок № 244 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Ухвалою суду від 31.12.2025 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Під час розгляду справи відповідач подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на пропуск прокурором тримісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою суду від 14.10.2026 у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено з огляду на передчасність вирішення питання про залишення позову без розгляду без надання прокурору можливості висловити позицію щодо дотримання строку звернення до суду.

Водночас, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк із дня вручення ухвали для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин його пропуску та доказів їх поважності або письмових пояснень із доказами щодо відсутності пропуску такого строку.

19.10.2026 прокурор подав додаткові письмові пояснення, у яких заперечив факт пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Обґрунтовуючи свою позицію, прокурор, серед іншого, зазначив, що раніше звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом, який містив вимоги про визнання протиправним та скасування паспорта прив`язки № 170 (298), а також про визнання недійсним договору № 147-С про встановлення особистого строкового сервітуту від 18.03.2025.

На думку прокурора, об`єднання зазначених вимог було зумовлено міркуваннями процесуальної економії, необхідністю забезпечення ефективного судового захисту та уникнення ухвалення суперечливих судових рішень.

Прокурор посилається на те, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.08.2025 у справі № 924/461/25 провадження в частині вимоги про визнання протиправним та скасування паспорта прив`язки закрито, оскільки відповідний спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

За твердженням прокурора, після визначення належної судової юрисдикції виникла необхідність перевірити чинність паспорта прив`язки, а також з`ясувати, чи вживали компетентні органи заходів для його скасування.

Із цією метою прокуратура в листопаді 2025 року направила відповідні звернення до Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради та Хмельницької міської ради.

Посилаючись на отримані відповіді та виконання процедури, передбаченої статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор вважає, що підстави для представництва інтересів держави в адміністративному суді виникли лише після відповідного листування в листопаді-грудні 2025 року.

Зокрема, прокурор пов`язує виникнення таких підстав з отриманням 09.12.2025 листа Хмельницької міської ради від 04.12.2025 № 6733-02-23-25.

Крім того, прокурор стверджує, що порушення має триваючий характер, оскільки спірний паспорт прив`язки залишався чинним на момент пред`явлення адміністративного позову, а тимчасова споруда продовжувала розміщуватися на території міста.

Прокурор також зазначає про суспільну значущість спору та можливу загрозу життю і здоров`ю мешканців територіальної громади у зв`язку з імовірним порушенням вимог містобудівного законодавства.

20.10.2026 представник відповідача подав заперечення на додаткові письмові пояснення прокурора.

Відповідач вважає, що прокурор був обізнаний про фактичні та правові підстави оскарження паспорта прив`язки задовго до подання адміністративного позову, оскільки раніше заявляв вимогу про скасування того самого паспорта в господарській справі № 924/461/25.

На думку відповідача, отримання нових відповідей на запити після попереднього звернення до суду не змінює моменту виникнення підстав для пред`явлення відповідної вимоги.

Відповідач також зазначає, що Хмельницька міська рада повідомила прокуратуру про причину невжиття самостійних заходів щодо скасування паспорта прив`язки - наявність судового провадження, ініційованого прокурором.

Крім того, відповідач заперечує можливість незастосування процесуального строку лише з огляду на чинність індивідуального акта та звертає увагу на проміжок часу між закриттям господарського провадження щодо паспорта прив`язки й поданням адміністративного позову.

Дослідивши пояснення прокурора, заперечення відповідача, матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною четвертою статті 23 зазначеного Закону передбачено, зокрема, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Отже, суд зазначає, що під час визначення початку перебігу строку звернення прокурора до адміністративного суду необхідно враховувати не лише момент його обізнаності про можливе порушення закону, а й установлені законом передумови представництва інтересів держави.

Водночас, реалізація процедури представництва не може використовуватися для довільного зміщення початку перебігу процесуального строку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого початок перебігу строку звернення прокурора до адміністративного суду пов`язаний із виникненням підстав, що надають право на відповідне звернення.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що повідомлення прокурором компетентного органу про майбутнє звернення до суду та витребування документів для підтвердження підстав представництва не можуть слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення з адміністративним позовом.

Суд ураховує, що зазначені правові висновки сформульовано за попередньої редакції КАС України, яка передбачала іншу тривалість строку звернення до суду суб`єкта владних повноважень.

Водночас, правовий підхід щодо визначення початку його перебігу за моментом виникнення відповідних підстав має значення для застосування абзацу другого частини другої статті 122 КАС України в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом у цій справі.

У постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 380/15396/22 наголошено на необхідності застосування частини другої статті 122 КАС України у взаємозв`язку з положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

У цій постанові Верховний Суд звернув увагу на необхідність установлення обставин, які дозволили прокурору з`ясувати факт невжиття компетентними органами заходів захисту інтересів держави.

У постанові від 02.07.2026 у справі № 560/5239/25 Верховний Суд також наголосив на необхідності встановлення об`єктивного моменту виникнення підстав для звернення прокурора до суду, зокрема з`ясування того, коли прокурору стали або мали стати відомими фактичні обставини, покладені в основу позову.

Аналогічне значення для оцінки обставин попередньої обізнаності прокурора мають правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 14.01.2026 у справі № 320/10031/24.

Отже, початок перебігу строку звернення прокурора до адміністративного суду повинен визначатися на підставі встановлених обставин конкретної справи, а не механічно за датою видання оскаржуваного акта, отримання окремої відповіді на запит або направлення прокурором повідомлення компетентному органу.

Так, із судових рішень у справі № 924/461/25 убачається, що до первинного звернення до господарського суду прокуратура здійснювала листування з Хмельницькою міською радою та іншими компетентними органами щодо дотримання законодавства у сфері розміщення тимчасових споруд.

Зокрема, у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 у справі № 924/461/25 наведено відомості про листи прокуратури від 11.10.2024 № 55-6006вих-24, від 14.01.2025 № 55-229вих-25, від 24.02.2025 № 55-1180вих-25, від 14.03.2025 № 55-1538вих-25, від 20.03.2025 № 55-1803вих-25 та від 03.04.2025 № 55-2054вих-25.

У зазначеній постанові також наведено відомості про лист Хмельницької міської ради № 1444-02-23-25, яким міська рада повідомила прокуратуру про невжиття заходів судового захисту та відсутність наміру їх вживати з огляду на наявність у прокуратури достатніх доказів для самостійного звернення до суду.

Крім того, із судових рішень у господарській справі вбачається, що 16.04.2025 прокуратура повідомила Хмельницьку міську раду про намір звернутися з позовом щодо визнання протиправним та скасування паспорта прив`язки № 170 (298), а також щодо визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового сервітуту.

Отже, суд вказує на те, що ще до первинного судового звернення прокуратурі були відомі обставини, які вона вважала порушенням інтересів держави, компетентний орган, уповноважений здійснювати їх захист, і позиція цього органу щодо невжиття самостійних заходів судового захисту.

Прокуратура також здійснила дії, спрямовані на виконання передбаченого частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язку попереднього повідомлення компетентного органу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено на субсидіарному характері представництва прокурором інтересів держави та необхідності надання компетентному органу можливості самостійно відреагувати на можливе порушення.

У цій справі така можливість компетентному органу була надана до первинного звернення прокурора до суду.

При цьому, суд зазначає, що предметом цього процесуального розгляду є дотримання строку звернення до адміністративного суду, а не встановлення відсутності в прокурора підстав для представництва інтересів держави.

Положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються судом у взаємозв`язку зі статтею 122 КАС України для визначення моменту виникнення обставин, які давали прокурору право на пред`явлення відповідної вимоги.

Щодо значення первинного звернення прокурора до господарського суду, суд виходить із таких міркувань.

Із ухвали Господарського суду Хмельницької області від 07.05.2025 у справі № 924/461/25 убачається, що 02.05.2025 до цього суду надійшла позовна заява заступника керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького, подана в інтересах держави в особі Хмельницької міської територіальної громади в особі Хмельницької міської ради.

У зазначеному позові прокурор заявив вимоги про визнання протиправним та скасування паспорта прив`язки № 170 (298) від 10.03.2023, виданого ФОП ОСОБА_1 щодо павільйону площею 96 кв. м, а також про визнання недійсним договору № 147-С про встановлення особистого строкового сервітуту від 18.03.2025.

Вимогу про скасування паспорта прив`язки прокурор, зокрема обґрунтовував невідповідністю площі тимчасової споруди вимогам статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 244.

Зіставлення предмета та фактичних підстав вимоги про скасування паспорта прив`язки в господарській справі № 924/461/25 із позовною вимогою в адміністративній справі № 560/22243/25 свідчить, що в обох випадках прокурор оскаржує той самий паспорт прив`язки з посиланням на те саме ймовірне порушення законодавчих обмежень щодо площі тимчасової споруди.

Отже, суд виходить з того, що щонайпізніше 02.05.2025 прокурор володів відомостями про оскаржуваний документ та обставини, які вважав підставою його протиправності, сформував відповідну правову позицію та реалізував її шляхом звернення до суду.

У той же час, суд не ототожнює сам факт пред`явлення позову з виникненням підстав представництва саме в день його подання.

Для визначення початку перебігу строку звернення до адміністративного суду суд також ураховує попереднє листування прокуратури з компетентним органом, отримання відомостей про невжиття ним заходів судового захисту та направлення повідомлення від 16.04.2025.

Зазначені обставини в сукупності підтверджують, що підстави, з якими прокурор пов`язував необхідність судового захисту інтересів держави щодо паспорта прив`язки № 170 (298), існували не пізніше 02.05.2025.

Такий висновок ґрунтується на конкретних відомостях про фактично вчинені прокурором дії, а не на припущенні щодо можливості отримання ним відповідної інформації з відкритих джерел.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.08.2025 у справі № 924/461/25 провадження щодо вимоги про визнання протиправним та скасування паспорта прив`язки № 170 (298) закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв`язку з тим, що відповідний спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Із постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 убачається, що ФОП ОСОБА_1 оскаржував рішення господарського суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги щодо договору сервітуту.

Частина рішення про закриття провадження щодо паспорта прив`язки не була предметом відповідних доводів апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 08.04.2026 у справі № 924/461/25 скасовано судові рішення в частині задоволення вимоги про визнання недійсним договору сервітуту та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Закриття провадження щодо паспорта прив`язки предметом касаційного перегляду не було.

Отже, вимога про скасування паспорта прив`язки не була вирішена господарським судом по суті.

Суд ураховує, що частина друга статті 241 ГПК України визначає загальне правило набрання рішенням господарського суду законної сили в разі подання апеляційної скарги.

Водночас, у господарській справі № 924/461/25 апеляційне оскарження стосувалося іншої позовної вимоги, а не закриття провадження щодо паспорта прив`язки.

На думку суду, для встановлення початку перебігу строку звернення прокурора до адміністративного суду вирішальним є момент виникнення підстав для пред`явлення відповідної вимоги, а не дата ухвалення чи набрання законної сили судовим рішенням про закриття попереднього провадження.

Тому суд не ототожнює завершення попереднього господарського провадження з виникненням нового права на звернення до адміністративного суду щодо раніше відомих обставин.

У той же час, дата закриття провадження та подальший апеляційний перегляд мають значення для оцінки обставин попереднього судового захисту і можливих причин пропуску строку.

У постанові Верховного Суду від 30.03.2020 у справі № 826/10808/18 розглянуто питання впливу попереднього звернення до суду іншої юрисдикції на оцінку причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Верховний Суд урахував обставини первинного судового звернення, тривалість попереднього провадження та подальшу процесуальну поведінку позивача.

Отже, попереднє звернення до суду іншої юрисдикції не повинно ігноруватися під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку.

Так, у цій справі суд установив, що прокурор уже в травні 2025 року звернувся до господарського суду з вимогою про скасування того самого паспорта прив`язки.

Таке звернення є проявом дій, спрямованих на здійснення судового захисту інтересів держави.

Після прийняття постанови апеляційного господарського суду від 12.11.2025 прокуратура здійснювала дії з перевірки чинності паспорта прив`язки, з`ясування позиції компетентного органу та підготовки адміністративного позову.

Зокрема, 13.11.2025 прокуратура направила запит щодо чинності паспорта прив`язки, а листом від 19.11.2025 Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради повідомило про його чинність.

У грудні 2025 року прокуратура продовжила листування з міською радою та здійснила повідомлення щодо представництва інтересів держави.

Адміністративний позов у цій справі подано 30.12.2025, тобто через 48 календарних днів після прийняття постанови апеляційного господарського суду від 12.11.2025.

Наведені обставини не свідчать про повну бездіяльність прокурора протягом цього періоду.

Разом із тим, попереднє господарське провадження та подальші дії прокуратури не змінюють моменту виникнення підстав для пред`явлення вимоги про скасування паспорта прив`язки.

Їх можливе значення для поновлення строку звернення до адміністративного суду є окремим процесуальним питанням, яке вирішується відповідно до статей 121 і 123 КАС України.

Щодо оцінки доводу прокурора про виникнення підстав представництва після отримання відповіді міської ради в грудні 2025 року, суд зазначає про таке.

Прокурор пов`язує початок перебігу строку звернення до адміністративного суду з отриманням відповідей компетентних органів у листопаді-грудні 2025 року.

Так, із матеріалів справи вбачається, що 13.11.2025 прокуратура звернулася до Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради з питання чинності паспорта прив`язки.

Листом від 19.11.2025 Управління повідомило прокуратуру про чинність спірного паспорта прив`язки на час надання відповіді.

Зазначена відповідь свідчила про чинність паспорта на відповідний час, проте не містила відомостей про нові фактичні підстави його оскарження, які не були відомі прокурору під час пред`явлення позову до господарського суду.

Окремо суд оцінює лист виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 18.11.2025 № 6315-02-23-25.

Зокрема, із його змісту вбачається, що міська рада не вживала самостійних заходів щодо скасування паспорта прив`язки у зв`язку з поданням прокуратурою позову у справі № 924/461/25.

Отже, компетентний орган повідомив конкретну причину невжиття відповідних заходів - наявність судового провадження, ініційованого прокурором.

Суд ураховує зазначену обставину під час оцінки позиції міської ради, не ототожнюючи повідомлення про причини невжиття заходів із висновком про належність або неналежність здійснюваного нею захисту інтересів держави.

Для вирішення питання про строк звернення до адміністративного суду істотним є те, що позиція компетентного органу щодо невжиття заходів судового захисту вже була відома прокуратурі до первинного звернення до господарського суду.

Зокрема, до травня 2025 року міська рада повідомила про невжиття та відсутність наміру вживати заходів судового захисту, а прокуратура 16.04.2025 направила повідомлення про намір звернутися до суду.

Суд також ураховує лист Хмельницької міської ради від 04.12.2025 № 6733-02-23-25, отриманий прокуратурою 09.12.2025, з яким прокурор пов`язує виникнення підстав для представництва інтересів держави.

Проте отримання зазначеного листа необхідно оцінювати в сукупності з попередніми діями прокуратури щодо того самого паспорта прив`язки.

Ще до травня 2025 року прокуратура з`ясувала позицію компетентного органу, повідомила про намір здійснити представництво та пред`явила вимогу про скасування того самого паспорта прив`язки.

Отже, груднева відповідь міської ради не підтверджує, що обставини, які обґрунтовували необхідність здійснення прокурором представництва інтересів держави, вперше виникли лише в грудні 2025 року.

Такий висновок суду узгоджується з правовим підходом Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, щодо неможливості продовження процесуального строку шляхом направлення додаткових повідомлень або витребування документів щодо раніше відомих обставин.

Одночасно суд ураховує листування прокуратури в листопаді–грудні 2025 року як обставину її подальшої діяльності, спрямованої на підготовку адміністративного позову.

Проте відповідна діяльність сама по собі не змінює моменту виникнення підстав для пред`явлення заявленої вимоги.

За таких обставин, довід прокурора про необхідність обчислення тримісячного строку звернення до адміністративного суду з 09.12.2025 суд відхиляє як необґрунтований.

Із приводу доводу прокурора про триваючий характер порушення, суд вказує на таке.

Прокурор стверджує, що паспорт прив`язки залишався чинним на момент звернення до адміністративного суду, а тому порушення інтересів держави має триваючий характер.

Так, суд ураховує, що правові наслідки видання індивідуального акта можуть зберігатися протягом усього строку його дії.

Водночас, необхідно розмежовувати триваюче правопорушення та тривалі правові наслідки раніше вчиненої юридичної дії.

Зокрема, триваюче правопорушення характеризується безперервним невиконанням установленого законом обов`язку протягом певного часу.

Натомість видання індивідуального акта та продовження строку його дії є визначеними в часі юридичними діями, наслідки яких можуть зберігатися після їх вчинення.

У цій справі прокурор заявив вимогу про визнання протиправним та скасування конкретного паспорта прив`язки, виданого 10.03.2023, строк дії якого востаннє продовжено 12.03.2025.

Сам факт збереження чинності паспорта прив`язки на момент подання адміністративного позову не означає, що відповідач безперервно вчиняв нові протиправні дії протягом усього строку дії документа.

Водночас, суд не виходить із того, що у сфері містобудівних відносин узагалі виключені триваючі порушення.

Вирішальне значення мають предмет заявленої позовної вимоги та характер імовірного порушення.

У постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 380/15396/22 зазначено, що встановлення строків звернення до адміністративного суду та застосування наслідків їх пропуску не може слугувати меті легалізації триваючого правопорушення або незаконної діяльності.

У той же час, наведений висновок не встановлює загального правила про можливість оскарження будь-якого чинного індивідуального акта без дотримання процесуальних строків.

У цій справі прокурор оскаржує конкретний паспорт прив`язки, виданий 10.03.2023, строк дії якого востаннє продовжено 12.03.2025.

Відомості про ймовірне порушення законодавчих вимог щодо площі тимчасової споруди вже були покладені прокурором в основу позову, отриманого Господарським судом Хмельницької області 02.05.2025.

Наведені прокурором обставини стосуються подальшого збереження правових наслідків видання та продовження паспорта прив`язки, а не встановлення нового моменту виникнення підстав для оскарження цього документа.

Отже, чинність паспорта прив`язки на момент звернення до адміністративного суду не спростовує того, що підстави для пред`явлення відповідної вимоги існували до травня 2025 року.

За таких обставин, посилання прокурора на триваючий характер порушення не є достатньою підставою для висновку про незастосування тримісячного строку звернення до адміністративного суду в цій справі.

Щодо доводів щодо суспільної значущості спору та можливої загрози життю і здоров`ю населення, суд виходить із такого.

Прокурор зазначає, що розміщення тимчасової споруди з перевищенням установленої законодавством площі створює загрозу життю та здоров`ю мешканців територіальної громади.

Так, суд ураховує, що дотримання вимог містобудівного законодавства та забезпечення безпеки населення становлять суспільний інтерес.

Водночас, питання щодо наявності або відсутності порушень містобудівного законодавства, а також їх можливих наслідків належать до предмета розгляду справи по суті.

На цій процесуальній стадії суд вирішує питання дотримання прокурором строку звернення до адміністративного суду.

Саме по собі посилання на можливу небезпеку не визначає моменту виникнення підстав для представництва інтересів держави та не доводить відсутності пропуску встановленого законом процесуального строку.

У той же час, такий висновок не означає встановлення судом відсутності небезпеки для населення або правомірності розміщення тимчасової споруди.

Із приводу визначення початку перебігу та закінчення строку звернення до адміністративного суду в цій справі, суд зазначає про таке.

Узагальнюючи встановлені обставини, суд виходить із необхідності оцінки в сукупності моменту обізнаності прокурора про фактичні обставини можливого порушення інтересів держави, виникнення визначених законом підстав для представництва цих інтересів та вчинених прокурором дій.

Так, судом установлено, що до травня 2025 року прокуратура здійснювала листування з Хмельницькою міською радою щодо ймовірних порушень законодавства у сфері розміщення тимчасових споруд.

Компетентний орган повідомив про невжиття та відсутність наміру вживати заходів судового захисту, після чого прокуратура 16.04.2025 направила повідомлення про намір звернутися до суду щодо паспорта прив`язки № 170 (298).

Надалі 02.05.2025 до Господарського суду Хмельницької області надійшов позов прокурора, поданий в інтересах держави в особі тієї самої Хмельницької міської ради, з вимогою про скасування того самого паспорта прив`язки з тих самих фактичних підстав.

Ці обставини підтверджують, що до первинного звернення до суду прокурор уже встановив фактичні підстави заявленої вимоги та обставини, які відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтовували необхідність здійснення представництва інтересів держави.

Отже, щонайпізніше 02.05.2025 існували як фактичні підстави для оскарження паспорта прив`язки, так і визначені законом підстави для здійснення прокурором представництва інтересів держави.

Цей висновок суду ґрунтується не на припущенні щодо попередньої обізнаності прокуратури, а на конкретних відомостях про допозовне листування, відповідь компетентного органу, повідомлення про представництво та фактичне пред`явлення вимоги про скасування того самого паспорта прив`язки.

Одночасно суд ураховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, а також висновки Верховного Суду, наведені в постановах від 05.07.2023 у справі № 380/15396/22, від 14.01.2026 у справі № 320/10031/24 та від 02.07.2026 у справі № 560/5239/25.

Зазначена практика вимагає встановлення об`єктивного моменту виникнення підстав для звернення прокурора до адміністративного суду з урахуванням фактичних обставин справи та передбачених законом умов представництва інтересів держави.

Листування в листопаді-грудні 2025 року підтверджувало чинність паспорта прив`язки на відповідний час та подальшу позицію компетентних органів, однак не свідчило про виникнення нових фактичних або юридичних підстав для пред`явлення відповідної вимоги.

Отже, для застосування абзацу другого частини другої статті 122 КАС України суд виходить із того, що обставини, які давали прокурору право на звернення з вимогою про скасування паспорта прив`язки № 170 (298), існували не пізніше 02.05.2025.

Відповідно до частини першої статті 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За частиною третьою статті 120 КАС України, строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.

Частиною шостою статті 120 КАС України встановлено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

За обчислення тримісячного строку з установленої судом найпізнішої дати виникнення підстав для звернення до суду - 02.05.2025 - останнім днем відповідного строку було 04.08.2025, оскільки 02.08.2025 припадало на суботу, а першим наступним робочим днем був понеділок, 04.08.2025.

Зазначена дата є найпізнішою датою закінчення строку за встановлених судом обставин, оскільки відповідні фактичні та юридичні підстави могли виникнути раніше 02.05.2025.

Натомість адміністративний позов подано 30.12.2025, тобто після закінчення встановленого законом тримісячного строку.

У той же час, попереднє звернення прокурора до господарського суду та подальший розгляд відповідної справи не встановлюють нового початку перебігу строку звернення до адміністративного суду.

Отже, суд установив, що позов у справі № 560/22243/25 подано після спливу тримісячного строку, передбаченого абзацом другим частини другої статті 122 КАС України.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Частина тринадцята статті 171 КАС України передбачає, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

У постанові Верховного Суду від 09.07.2026 у справі № 440/3553/24 розглянуто ситуацію, коли позивачу було надано можливість заявити про поновлення строку звернення до суду, однак він наполягав на відсутності пропуску такого строку та заяви про його поновлення не подав.

У цій постанові Верховний Суд наголосив, що в разі встановлення пропуску строку звернення до адміністративного суду особі гарантується процесуальна можливість подати заяву про його поновлення з доказами поважності причин пропуску.

Водночас, реалізація відповідної процесуальної можливості покладається на учасника справи.

За встановлених у зазначеній справі обставин, Верховний Суд погодився із застосуванням наслідків пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач, якому було надано відповідну можливість, заяви про поновлення строку не подав.

Хоча зазначена постанова не стосується прокурорського представництва інтересів держави, її висновки мають значення для застосування частини третьої статті 123 КАС України.

Так, у цій справі ухвалою від 14.10.2026 суд залишив позовну заяву без руху та прямо запропонував прокурору подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску або письмові пояснення з доказами щодо відсутності такого пропуску.

На виконання зазначеної ухвали прокурор 19.10.2026 подав письмові пояснення.

У цих поясненнях прокурор обґрунтовував відсутність пропуску строку фактично двома основними доводами: триваючим характером порушення та виникненням підстав для представництва інтересів держави лише після отримання відповіді Хмельницької міської ради від 04.12.2025 № 6733-02-23-25.

Суд надав обом доводам оцінку та встановив, що вони не спростовують факту пропуску встановленого законом тримісячного строку звернення до адміністративного суду.

Письмові пояснення від 19.10.2026 не містять прохання поновити строк звернення до адміністративного суду, у тому числі альтернативного - на випадок незгоди суду з наведеним прокурором обчисленням строку.

Виклад обставин попереднього господарського провадження як обґрунтування пізнішого, на думку прокурора, моменту виникнення підстав для звернення до суду не є тотожним заяві про поновлення пропущеного строку.

Суд оцінює процесуальний документ за його змістом, а не лише за назвою.

Оскільки прокурор наполягає на дотриманні строку звернення до суду та не заявляє, у тому числі альтернативно, про його поновлення, підстави для вирішення питання про поновлення цього строку за заявою позивача відсутні.

При цьому, суд розмежовує питання встановлення факту пропуску строку звернення до адміністративного суду та питання поважності причин такого пропуску.

Перше питання суд вирішує на підставі встановлених обставин справи та положень статті 122 КАС України.

Друге питання вирішується в порядку, передбаченому статтями 121 і 123 КАС України, за наявності відповідної заяви про поновлення строку.

У цій справі прокурору було надано процесуальну можливість заявити про поновлення строку, однак він не скористався нею.

Тому суд не вирішує питання про поважність чи неповажність причин пропуску строку за заявою, яка не подавалася.

Водночас, суд ураховує обставини попереднього господарського провадження та подальшу активність прокуратури.

Ці обставини свідчать про вчинення прокурором дій, спрямованих на судовий захист інтересів держави, та можуть мати значення для вирішення питання про поновлення строку.

Однак вони не змінюють установленого судом моменту виникнення підстав для звернення до адміністративного суду та не замінюють заяви про поновлення пропущеного строку.

Суд також ураховує необхідність забезпечення балансу між правом на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності.

Установлення процесуальних строків не має на меті легалізацію можливих порушень законодавства.

У той же час, дотримання цих строків є передбаченою законом умовою реалізації права на судовий захист.

У цій справі висновок про пропуск строку ґрунтується не на припущенні про обізнаність прокурора з моменту видання паспорта прив`язки, а на конкретних обставинах допозовного листування, повідомлення компетентного органу про представництво та фактичного пред`явлення вимоги про скасування того самого паспорта прив`язки ще у травні 2025 року.

Отже, після відкриття провадження у справі судом встановлено факт пропуску прокурором строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою від 14.10.2026 прокурору було надано можливість подати заяву про поновлення строку або письмові пояснення з доказами щодо відсутності його пропуску.

Прокурор подав письмові пояснення, доводи яких суд дослідив і мотивовано оцінив.

Однак наведені прокурором обставини не спростовують факту пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Заяви про поновлення пропущеного строку прокурор не подав.

За таких обставин суд ураховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.07.2026 у справі № 440/3553/24, щодо застосування частини третьої статті 123 КАС України після надання позивачу можливості заявити про поновлення строку звернення до суду.

Повторне надання прокурору строку для подання такої заяви за встановлених обставин КАС України не вимагає.

Отже, оскільки строк звернення до адміністративного суду пропущено, прокурору було забезпечено належну процесуальну можливість заявити про його поновлення, а відповідної заяви він не подав, наявні передбачені частиною третьою статті 123 КАС України підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

При цьому, суд не встановлює відсутності в прокурора права на представництво інтересів держави та не вирішує питання про поважність причин пропуску строку за заявою, яка не подавалася.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Залишення позову без розгляду з процесуальних підстав не є вирішенням питання про правомірність оскаржуваного паспорта прив`язки.

Керуючись ст.ст. 53, 120, 121,122, 123, 139, 161, 171, 240, 242, 248, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської територіальної громади в особі Хмельницької міської ради до Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддя

Є.В. Печений