Справа № 642/464/23
№ 1-кп/183/1505/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Самар
Колегія суддів Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні №62022170020000875 стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Піченейка Атяшевського району Мордовської області Російської Федерації, громадянки України, з вищою освітою, незаміжньої, працюючої на посаді головного державного ревізора-інспектора Куп`янського відділу податків і зборів фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування ГУ ДПС в Харківській області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
встановила:
У провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування якого зазначив, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Обвинувачена ОСОБА_6 не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора в частині продовження строку тримання під вартою та просила зменшити визначений їй розмір застави.
Захисник ОСОБА_7 підтримав позицію обвинуваченої, не заперечував проти задоволення клопотання прокурора в частині продовження строку тримання та заявив клопотання про зменшення обвинуваченій розміру застави до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В обґрунтування клопотання захисник посилається на те, що визначений судом розмір застави перевищує встановлені п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України межі розміру застави та є непомірним для обвинуваченої, оскільки її майновий стан не дозволяє їй сплати визначену суму. На підтвердження майнового стану обвинуваченої захисником долучено до клопотання інформацію щодо відсутності у ОСОБА_6 нерухомого майна та транспортних засобів, а також відомості про доходи її сина - ОСОБА_8 та відсутність в останнього нерухомого майна.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання щодо зменшення визначеного розміру застави.
Колегія суддів, вислухавши думку учасників судового провадження, дійшла такого висновку.
Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2026 року продовжено обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 01 жовтня 2026 року включно із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 3000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 9984000 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченій раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія судів погоджується з доводами прокурора про те, що на цей час є наявним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винуватою, остання може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання, у разі винесення судом обвинувального вироку.
У зв`язку з цим колегія суддів враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
Разом з цим, колегія суддів вважає, що прокурором у клопотанні не доведено наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Таким чином, колегія судів дійшла висновку, що на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовження обвинуваченій строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Колегія судів також погоджується із доводами прокурора про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Крім того, згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Щодо клопотання сторони захисту про зменшення обвинуваченій розміру застави, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 1, 4, 5 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Колегія суддів, оцінивши доводи клопотання захисника щодо зменшення розміру застави, врахувавши надані захисником докази на підтвердження майнового стану обвинуваченої та її близьких родичів, а саме її сина - ОСОБА_8 , дійшла висновку про доцільність зменшення раніше визначеного розміру застави.
Разом з тим, зважаючи на обставини та характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , ступінь його суспільної небезпечності та тяжкість, колегія суддів не може погодитись із розміром застави, який просить визначити захисник, та вважає, що у даному випадку достатньою мірою гарантувати належне виконання обвинуваченою своїх процесуальних обов`язків буде застава у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3328000 гривень, внесення якої зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та запобігти ризикам.
У разі внесення обвинуваченою застави, суд вважає, що на обвинувачену ОСОБА_6 повинні бути покладені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 199, 331, 376 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 27 листопада 2026 року включно.
Клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу в частині зменшення розміру застави – задовольнити частково.
Зменшити розмір застави ОСОБА_6 до 1000 (однієї тисячі) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3328000 (три мільйони триста двадцять вісім тисяч) гривень, які можуть бути внесені обвинуваченою або заставодавцем на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою.
У разі внесення застави ОСОБА_6 з-під варти звільнити та покласти на неї обов`язки:
1) прибувати до суду за першим викликом;
2) повідомляти суд про зміну місця проживання, роботи;
3) утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Роз`яснити ОСОБА_6 , що у разі невиконання покладених на неї обов`язків, застава звертається в дохід держави.
Копію ухвали направити для виконання начальнику «Качанівської виправної колонії №54».
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали буде оголошено 02 жовтня 2026 року о 14.00 год.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3