УХВАЛА
20 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 990/359/26
провадження № 61-13097ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Верховної Ради України дев`ятого скликання, треті
особи: Організація об`єднаних націй, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець Дмитро Валерійович, про відновлення миру шляхом переговорів та референдуму,
ВСТАНОВИВ:
13 жовтня 2026 року до Верховного Суду надійшли матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Верховної Ради України дев`ятого скликання, треті особи: Організація об`єднаних націй, Уповноважений Верховної Ради України
з прав людини Лубінець Д. В., про відновлення миру шляхом переговорів
та референдуму.
Право кожного на судовий захист, гарантований Конституцією України, (частина перша статті 55) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 6), включає в себе також право на повноважний суд, згідно з яким ніхто
не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина перша статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені
її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною
та зобов`язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини
та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів,
які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів
на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу
про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України визначені статтею 266 КАС України.
Відповідно до частин першої, другої статті 266 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності
(крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених
за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; 5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу
про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3, 5 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом
у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.
01 вересня 2026 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла позовна заява за підписом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07 вересня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Верховної Ради України дев`ятого скликання, треті особи: Організація об`єднаних націй, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець Д. В.,
про відновлення миру шляхом переговорів та референдуму, залишив без руху.
Установив позивачам строк у десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали
для усунення недоліків цієї позовної заяви шляхом:
1) надання інформації, чи мали позивачі намір звертатися із цим позовом
до Касаційного адміністративного Суду і якщо так, то
2) привести позовну заяву у відповідність до вимог КАС України шляхом уточнення вимог позовної заяви в контексті потреби їх формулювання з урахуванням положень частини першої статті 5, частини другої (і за потреби - частини четвертої) статті 245 КАС України та частини четвертої статті 266 КАС України щодо обрання належного та ефективного способу судового захисту прав позивачів;
3) надати документи про сплату судового збору у визначеному в ухвалі розмірі
або зазначити підстави звільнення від сплати судового збору.
Суд також зазначив, що не вирішуватиме питання стосовно наявності
або відсутності підстав для відмови у відкритті провадження за цією позовною заявою, оскільки, у випадку, якщо позивачі не мали наміру звертатися
до Касаційного адміністративного суду, вирішення цього питання може обмежити
їх у доступі до суду, до якого вони мали намір звернутися.
06 жовтня 2026 року до Касаційного адміністративного суду надійшло клопотання від позивачки ОСОБА_2 , у якому вона повідомила, що зазначення в позові назви «адміністративний» було технічною помилкою, однак направлення позовної заяви на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду здійснено свідомо. У зв`язку із цим просила закрити провадження в адміністративній справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України та направити справу
до Касаційного цивільного суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08 жовтня 2026 року клопотання ОСОБА_2 задовольнив частково.
Передав позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з доданими до позову матеріалами до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з частиною першою, другою та третьою статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами
як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом
(за місцезнаходженням арбітражу).
Справи щодо визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу розглядаються:
1) якщо місце арбітражу знаходиться на території України - апеляційними загальними судами за місцезнаходженням арбітражу;
2) якщо місце арбітражу знаходиться поза межами України - апеляційним загальним судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в межах цивільного процесуального законодавства України, його повноваження визначені Главою 2 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України «Касаційне провадження».
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 25 та частини першої статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який переглядає
у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.
Статтею 409 ЦПК України визначено повноваження суду касаційної інстанції.
Так суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю
або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення
у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду
у відповідній частині;
6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження
у справі у відповідній частині;
7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю
або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої
цієї статті.
Вирішення питання про прийняття до провадження позовної заяви і її розгляд указаною Главою не передбачено та до компетенції Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду не відноситься.
Виходячи із наведеного, повноважним судом, який має компетенцію з розгляду цього спору як суд першої інстанції, є місцевий загальний суд.
За таких обставин у прийнятті адміністративного позову ОСОБА_1
та ОСОБА_2 слід відмовити та повернути його заявникам для подачі
до належного суду.
Керуючись статтями 23, 25, 388 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
У прийнятті до провадження Верховного Суду адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Верховної Ради України дев`ятого скликання, треті особи: Організація об`єднаних націй, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець Дмитро Валерійович,
про відновлення миру шляхом переговорів та референдуму - відмовити.
Адміністративний позов повернути заявникам для подачі до належного суду.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко