**ОКРЕМА ДУМКА**
**суддів Великої Палати Верховного Суду Ступак О. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Уркевича В. Ю.**
у справі № 990/252/25
(провадження № 11-71заі26)
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2026 року у справі за апеляційною скаргою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА\_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов\`язання вчинити певні дії.
**Короткий виклад історії справи**
**1. ** ОСОБА\_1 , який відповідає вимогам пункту 3 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) як особа з досвідом професійної діяльності адвоката, брав участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23. Кваліфікаційний іспит він склав (316 балів із 400 можливих) і був допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання - дослідження досьє та проведення співбесіди.
**2. **За результатами співбесіди, що відбулася 6 травня 2025 року, Комісія у складі Першої палати рішенням № 5/ас-25 визнала, що кандидат відповідає критеріям професійної етики та доброчесності (285 балів із 300) і соціальної компетентності (40 балів із 50), проте не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критерієм особистої компетентності: за цим критерієм він набрав 27,5 бала із 50 можливих за мінімально необхідних 37,5 бала (75 %). Зокрема, показник «рішучість та відповідальність» оцінено у 17,75 бала, а показник «безперервний розвиток» - у 9,75 бала.
**3. ** ОСОБА\_1 оскаржив це рішення в частині висновку щодо його особистої компетентності. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2026 року позов задоволено: рішення ВККС у відповідній частині скасовано, а Комісію зобов\`язано поновити участь ОСОБА\_1 у конкурсі та повторно розглянути питання про дослідження досьє, проведення співбесіди й визначення результатів його кваліфікаційного оцінювання. Суд першої інстанції виснував, що рішення не відповідає вимогам пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII та критерію обґрунтованості, закріпленому в статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки в ньому не викладено обґрунтування виставлених балів у зв\`язку з критерієм особистої компетентності.
**4. **В апеляційній скарзі ВККС стверджувала, що оцінювання особистої компетентності є дискреційним і здійснюється за внутрішнім переконанням членів Комісії; що закон не вимагає покрокового обґрунтування балів, виставлених за кожним показником; що суд першої інстанції замінив перевірку законності рішення оцінкою його по суті; звертала увагу також на те, що конкурс завершено, а визначений судом спосіб захисту не забезпечує ефективного відновлення прав позивача.
**5. **Постановою від 23 вересня 2026 року Велика Палата Верховного Суду апеляційну скаргу ВККС залишила без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
**Основні мотиви, покладені в основу постанови Великої Палати Верховного Суду**
**6. **Обґрунтовуючи свій висновок, Велика Палата Верховного Суду вважала, що дискреційні повноваження ВККС не є необмеженими та підлягають судовому контролю за критерієм обґрунтованості (стаття 2 КАС України, пункт 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII), а висновок Комісії має бути логічним, раціональним і таким, що не видається свавільним стороннім спостерігачем. На думку Великої Палати, ВККС фактично обмежилася переказом пояснень кандидата та зазначенням балів, проте не розкрила, як обговорені на співбесіді теми вплинули на оцінку, не навела конкретних фактів чи прикладів, які свідчили б про недостатність рішучості або безперервного розвитку, а загалом не навела жодних мотивів оцінки показника «відповідальність». Суд першої інстанції, за висновком суду, не підміняв оцінку Комісії власною, а лише перевірив наявність мотивів. Завершення конкурсу не позбавляє особу права на судовий захист, а повторний розгляд є єдиним способом усунути виявлені порушення.
**Правові підстави та мотиви для викладення окремої думки**
**7. **Частина третя статті 34 КАС України надає судді, який не погоджується із судовим рішенням, право письмово викласти свою окрему думку.
**8. **Не можемо погодитися з мотивами постанови та з висновком про те, що рішення ВККС від 6 травня 2025 року № 5/ас-25 у частині оцінювання особистої компетентності позивача не містить мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, а тому не відповідає пункту 4 частини третьої статті 88
Закону № 1402-VIII. На нашу думку, апеляційна скарга ВККС підлягала задоволенню з огляду на таке.
*Вичерпність підстав для скасування рішення ВККС та розмежування невмотивованості й необґрунтованості*
**9. **Частина третя статті 88 Закону № 1402-VIII встановлює, що рішення ВККС, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з чотирьох підстав. Використання законодавцем слова «виключно» означає, що цей перелік є вичерпним і не підлягає розширювальному тлумаченню. На цьому наполягала й ВККС в апеляційній скарзі.
**10. **Наведена норма є спеціальною щодо статті 2 КАС України. Стаття 2 КАС України визначає критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб\`єктів владних повноважень загалом; вона не замінює і не доповнює підстав скасування, які спеціальний закон установив для рішення ВККС за результатами кваліфікаційного оцінювання. Інакше спеціальне регулювання втрачало б сенс, оскільки будь-яке таке рішення можна було б скасувати з підстави, передбаченої загальною нормою.
**11. **Підстава, закріплена пунктом 4 частини третьої статті 88
Закону № 1402-VIII, сформульована як незазначення у рішенні посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків. За своєю конструкцією вона передбачає перевірку наявності мотивів, а не оцінку їх достатності, повноти чи переконливості. Питання про те, наскільки докладними є мотиви рішення ВККС, є питанням оцінки ступеня обґрунтованості цих мотивів, і законодавець свідомо не включив його до переліку підстав скасування.
**12. **Велика Палата Верховного Суду послалася як на підставу скасування одночасно на пункт 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII і на критерій обґрунтованості за статтею 2 КАС України. Тим самим вичерпний перелік фактично доповнено підставою, якої в ньому немає, - необґрунтованістю рішення. Необґрунтованість у цьому розумінні не утворює підстав для судового втручання в реалізацію компетентним органом його власних повноважень.
**13. **Показово, що сама постанова Великої Палати у пункті 72 формулює застосовний тест інакше. Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що має перевірити, «чи були висновки Комісії в частині перевірки кандидата критерію особистої компетентності обґрунтовані посиланням на визначені законом підстави / мотиви його ухвалення, тобто чи не були вони в цій частині свавільними». Проте, далі в тексті постанови застосовано інший тест - достатності деталізації мотивів. Результат розгляду не відповідає тесту, який Велика Палата Верховного Суду визначила для себе сама.
**14. **Нарешті, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади зобов\`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Покладення на Комісію обов\`язку, не передбаченого ні Законом № 1402-VIII, ані Положенням № 20/зп-25, не узгоджується з цим приписом.
*Конституційний статус ВККС і стандарт судового контролю за рішенням у процедурі оцінювання*
**15. **Погоджуємось із загальним висновком Великої Палати про те, що повноваження ВККС щодо оцінювання кандидатів є дискреційними, але не безмежними. Водночас, на наше переконання, стандарт судового контролю, який фактично застосовано у цій справі, не відповідає ні конституційному статусу Комісії, ні природі критерію, що підлягає оцінці судом під час вирішення спору щодо оскарження рішення ВККС як суб\`єкта владних повноважень у конкурсній процедурі.
**16. **Відповідно до частини десятої статті 131 Конституції України в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, їх професійної підготовки та оцінювання. Відповідно до частини першої статті 92 Закону № 1402-VIII ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє в системі правосуддя та відповідає за формування суддівського корпусу. У рішенні від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 Конституційний Суд України наголосив, що жоден інший орган чи установа не уповноважені здійснювати конституційні функції добору та оцінювання суддів.
**17. **Отже, добір і оцінювання суддів є конституційно виокремленою функцією, реалізація якої доручена спеціально утвореному органу. Із цього випливає не звільнення рішень Комісії від судової оцінки, а те, що суд перевіряє спосіб реалізації цієї функції, не перебираючи її на себе. Додатковими гарантіями правомірності конкурсних процедур є публічність і прозорість діяльності Комісії, зокрема трансляція її засідань в мережі Інтернет, колегіальне ухвалення рішень, у межах якого кожен член Комісії реалізує власні компетенції, а також участь у цьому процесі Громадської ради доброчесності.
**18. **Конкурс на зайняття вакантної посади судді є формою публічного змагання кандидатів, метою якого є виявлення тих, хто найповніше відповідає встановленим вимогам. Кандидат, який добровільно бере участь у такому змаганні, має усвідомлювати не лише можливість позитивного результату участі у конкурсі, а й негативного.
**19. **Законодавець установив не одноактну, а багаторівневу процедуру: конкурс на посаду судді апеляційного суду проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання (стаття 79-2 Закону № 1402-VIII); кваліфікаційне оцінювання включає два самостійні етапи - складання кваліфікаційного іспиту та дослідження досьє і проведення співбесіди (стаття 85); на другому етапі оцінюється кілька критеріїв (стаття 83), кожен з яких складається з кількох показників. Така структура є свідомим вибором законодавця, спрямованим на забезпечення повної, але водночас керованої в розумні строки перевірки кандидатів, кількість яких у межах одного конкурсу може сягати сотень.
**20. **З цієї структури випливає, що обов\`язок розгорнутого мотивування поширюється на той рівень, на якому законом передбачено ухвалення остаточного рішення, тобто на рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання загалом, а не на кожен із показників, з яких цей критерій складається. Покладення на Комісію обов\`язку наводити окреме мотивування щодо кожного показника не випливає з визначеної законом архітектури конкурсу й фактично замінює встановлений законом порядок ухвалення рішень.
**21. **Негативний для конкурсанта результат можливий як у разі визнання Комісією його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, так і у разі посідання не переможного місця у рейтингу конкурсантів, що не дозволяє обійняти вакантну посаду.
**22. **Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить із того, що національні суди, як загальне правило, мають утримуватися від перевірки актів суб\`єктів владних повноважень по суті, проте зобов\`язані перевірити, чи не є викладені в таких актах висновки довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або помилковими щодо фактів (рішення у справах «Дружстевні заложна Пріа та інші проти Чеської Республіки» від 31 липня 2008 року, «Брайєн проти Сполученого Королівства» від 22 листопада 1995 року, «Сігма Радіо Телевіжн ЛТД проти Кіпру» від 21 липня 2011 року та «Путтер проти Болгарії» від 2 грудня 2010 року). Крім того, держава користується широким полем розсуду у встановленні вимог до суддівського корпусу, оскільки належні професійні, особисті та етичні якості судді безпосередньо пов\`язані з довірою суспільства до судової влади (рішення у справах «Олександр Волков проти України» від 9 січня 2013 року, «Бака проти Угорщини» \[ВП\] від 23 червня 2016 року, «Денісов проти України» \[ВП\] від 25 вересня 2018 року та «Рамос Нунеш де Карвальйо проти Португалії» \[ВП\] від 6 листопада 2018 року).
**23. **Баланс між широким полем розсуду ВККС та її обов\`язком діяти в межах, встановлених Законом № 1402-VIII, визначає стандарт судового контролю: суд не повинен змінювати обсяг дискреційних повноважень чи переоцінювати висновки Комісії по суті, а має лише перевірити, чи не є ці висновки довільними та нераціональними.
**24. **Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в її постановах від 20 березня 2025 року у справі № 990/85/24, від 28 листопада 2024 року у справі № 990/92/24 та від 19 березня 2026 року у справі № 990/329/25, згідно з якими саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді, а оцінювання за критеріями особистої та соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням.
**25. **Наведене не означає, що оцінювання особистої компетентності виведено з-під судової перевірки. Проте, на переконання авторів окремої думки, саме крізь призму цього стандарту: неприпустимості довільності та нераціональності висновків, відсутності ознак свавільності, а не достатності/недостатності деталізації мотивів у розумінні самого суду - може бути оцінено оскаржуване рішення Комісії у конкурсній процедурі.
*Вимоги до вмотивованості рішення *
**26. **Постанова Великої Палати у пункті 121 містить висновок про те, що «…*законодавство не вимагає від Комісії викладення повного перебігу внутрішньої дискусії між членами колегії, розкриття індивідуальних міркувань кожного члена чи покрокового пояснення причин виставлення конкретного бала», *з чим автори окремої думки погоджуються.
**27. **Проте, у другій частині цього ж пункту постанови сформульовано висновок, який за своїм змістом вимагає абсолютно протилежного: *« … негативне рішення щодо результатів кваліфікаційного оцінювання не може не містити мотивів, які дають змогу зрозуміти, з яких саме причин кандидат визнаний таким, що не відповідає встановленому критерію»*, тобто рішення має містити пояснення конкретного бала.
**28. **До того ж у пункті 67 своєї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила: «*Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/ пояснення судді (кандидата на посаду судді) взято до уваги, і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася ВККС, коли оцінювала відповідність цього судді (кандидата на посаду судді) критеріям компетентності, доброчесності чи професійної етики»*.
**29. **Відповідно до частини п\`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.
**30. **Водночас автори окремої думки нагадують, що на рівні закону показники відповідності кандидата встановлені винятково для критеріїв професійної компетентності та доброчесності.
**31. **Зокрема, за змістом частини восьмої статті 69 Закону № 1402-VIII кандидат на посаду судді відповідає критерію компетентності \[у цьому контексті - очевидно, професійної\], якщо він володіє знаннями у сфері права та вміє їх застосовувати, має навички юридичного письма та правничої аргументації, когнітивні здібності.
**32. **Крім того, кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім\`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу (частина дев\`ята статті 69 Закону № 1402-VIII).
**33. **На виконання вимог частини п\`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII ВККС рішенням від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (далі - Положення № 20/зп-25) затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.
**34. **У пункті 5.1 Положення № 20/зп-25 прямо зазначено, що оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення.
**35. **Окремо автори окремої думки звертають увагу на те, що пункт 5.9 Положення № 20/зп-25 покладає на Комісію обов\`язок спростувати презумпцію відповідності кандидата лише критеріям професійної етики та доброчесності.
**36. **За критеріями ж особистої та соціальної компетентності - навпаки, саме кандидат має довести свою відповідність установленим показникам, а Комісія, оцінивши наявну в особистому досьє інформацію, пояснення кандидата за внутрішнім переконанням, виставляє бали в межах установленого максимуму.
**37. **Відмінність у розподілі тягаря підтвердження не є випадковою. Критерії професійної етики та доброчесності передбачають оцінку поведінки кандидата, а негативний висновок за ними має характер докору, який потребує фактичного підґрунтя; саме тому Положення № 20/зп-25 встановлює презумпцію відповідності, яку Комісія має спростувати. Натомість критерії особистої та соціальної компетентності передбачають оцінку рівня прояву якостей особи кандидата, а не встановлення порушень.
**38. **Цю методологічну передумову Комісія виклала безпосередньо в оскаржуваному рішенні. У розділі V-II рішення зазначено, що положення про проведення конкурсу та про порядок і методологію кваліфікаційного оцінювання побудовані за принципом особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям, і що пасивна позиція або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно вплинути на оцінювання Комісією відповідного критерію. Там же Комісія вказала, що особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, та надати чіткі й узгоджені пояснення щодо наданих ним відомостей.
**39. **Отже, рішення містить не лише результат оцінювання, а й виклад підходу, за яким цей результат отримано. Зіставлення цього підходу із зафіксованими в рішенні відповідями кандидата дає зрозумілу логіку оцінки, і висновок постанови про те, що мотивування «фактично зводиться до констатації результату без розкриття причин», не враховує цієї частини рішення.
**40. **Застосувавши до оцінювання особистої компетентності методологію, встановлену законом і Положенням для етики та доброчесності, Велика Палата Верховного Суду фактично поклала на Комісію обов\`язок доводити негативні обставини, якого жоден із цих актів не передбачає.
**41. **Отже, оцінювання кандидатів за критеріями особистої та соціальної компетентностей через складність цих категорій за своєю суттю та обмеженість інструментів для їх «вимірювання», надання законом членам Комісії повноважень з їх оцінювання виключно за їх внутрішнім переконанням, створює ситуацію, коли результати такого оцінювання формуються, в тому числі, крізь призму уявлень та усвідомлень суб\`єктів оцінювання.
**42. **За умовами конкурсу особиста компетентність оцінюється не як наявність чи відсутність негативних ознак (проявів), а як рівень прояву певних якостей у конкурентному порівнянні, про що, зокрема, свідчить сам механізм бальної оцінки з мінімальним порогом у 75 % максимальної оцінки за відповідним показником.
**43. **Необхідно нагадати, що оцінювання кандидата не зводиться до опису його позитивних навичок або вмінь. Процедура конкурсу за своєю природою передбачає виявлення конкурентних переваг одного учасника (конкурсанта) перед іншими, що знаходить своє відображення у виставленні відповідної оцінки кожним із членів комісії.
**44. ** Формулювання «не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критерієм особистої компетентності» не є негативною характеристикою особи. Воно фіксує лише те, що в межах цієї конкурсної процедури кандидат не продемонстрував Комісії такого рівня особистісних компетентностей, який члени Комісії оцінили б у балах, достатніх для подолання встановленого порогу.
**45. **Це не означає, що такий кандидат не є рішучим, відповідальним або повністю не відповідає іншим показникам відповідного критерію, проте в межах конкурсної процедури, яка ставить надзвичайно високі вимоги до особи, яка претендує на зайняття посади судді апеляційного суду, конкуруючи з іншими кандидатами, це є підставою для припинення участі в ньому.
**46. **На користь цього висновку свідчать і приписи Положення № 20/зп-25, у пункті 5.5 якого зазначено, що суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник.
**47. **Цей припис має безпосереднє значення для вирішення справи. За показником «рішучість та відповідальність» кандидат отримав 17,75 бала, за показником «безперервний розвиток» - 9,75 бала. Обидві оцінки перевищують нуль, а отже, за правилом пункту 5.5 Положення № 20/зп-25 кандидат вважається таким, що відповідає кожному з показників критерію особистої компетентності.
**48. **Із цього випливає, що Комісія не встановлювала невідповідності кандидата жодному показнику й не мала такої потреби. Непідтвердження здатності здійснювати правосуддя за критерієм особистої компетентності зумовлене винятково тим, що сума балів за критерієм у цілому (27,5) виявилася нижчою за 75 % максимально можливої (37,5 бала).
**49. **Наведене спростовує висновок Великої Палати про те, що Комісії повинна навести конкретні фактичні дані чи приклади, які свідчили б про несвоєчасність прийняття кандидатом рішень, схильність до їх відкладення або недостатнє усвідомлення невідкладності їх ухвалення, а також відомості, що викликали б сумніви в його здатності брати відповідальність за власні рішення та їх наслідки. Проте, таких висновків Комісія не формулювала: кандидата не визнано таким, що не відповідає показникам рішучості, відповідальності чи безперервного розвитку. Вимога вмотивувати висновок, якого в рішенні немає, не може бути виконана й не може слугувати підставою для скасування цього рішення.
**50. **Із тих самих міркувань безпідставним є докір у тому, що рішення «не містить жодних мотивів» щодо відповідальності. Висновку про невідповідність кандидата цій складовій Комісія не робила, а оцінка за показником загалом у рішенні наведена й мотивована.
**51. **Конкурсна природа процедури є самостійним контекстом, що впливає на суворість оцінки. На відміну від оцінювання судді на відповідність займаній посаді, де йдеться про підтвердження мінімально прийнятного рівня, конкурс на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду передбачає добір осіб, які найповніше відповідають установленим вимогам. Саме тому Положення № 20/зп-25 встановлює для критеріїв особистої та соціальної компетентності поріг у 75 % максимально можливих балів, істотно вищий за поріг відповідності окремому показнику. Відповідь на запитання, чому кандидату виставлено саме цей бал, а не вищий, у такій процедурі органічно включає оцінку того, наскільки переконливо кандидат продемонстрував відповідні якості, і не зводиться до наведення конкретного негативного прикладу з його поведінки.
**52. **Отже, вимога до Комісії наводити у своєму рішенні факти, які «негативно» характеризують кандидата за критеріями особистої та соціальної компетентностей, фактично покладає на Комісію не передбачений законом обов\`язок встановлювати (доводити) негативні обставини, тобто застосовує до оцінювання кандидата за критеріями особистої та соціальної компетентності методології, яка за законом визначена для оцінювання кандидатів на відповідність критеріям етики та доброчесності, що суперечить вимогам закону. Подібного висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 19 березня 2026 року у справі № 990/329/25.
**53. **Більше того, такий підхід Великої Палати Верховного Суду, за яким рішення Комісії про непідтвердження кандидатом здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді повинно містити перелік «негативних» якостей кандидата, які дають змогу зрозуміти, з яких саме причин кандидат визнаний таким, що не відповідає встановленому критерію, суперечить методології конкурсного оцінювання.
**54. **Вимога про деталізацію мотивів рішення Комісії, результат якого залежить від математичного розрахунку виставлених членами комісії балів за певними показниками, не відповідає підставам, визначеним пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, та є підміною поняття невмотивованості рішення поняттям його необґрунтованості.
**55. **Потрібно у цьому контексті наголосити, що необґрунтованість рішення не утворює підстав для судового втручання у реалізацію компетентним органом своїх дискреційних повноважень.
**56. **По суті, Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 23 вересня 2026 року хоча й погодилася з необов\`язковістю висвітлення повного перебігу закритого обговорення ВККС, формулює підхід, за якого Комісія у своєму рішенні за результатами оцінювання кандидата має обов\`язок не лише виставити бали за згаданою вище формулою, а й деталізувати, як саме обговорення тих чи інших тем вплинуло на виставлення балів за відповідним показником, а також навести конкретні фактичні дані чи приклади, які б свідчили про недостатність рішучості або безперервного розвитку.
**57. **За своєю суттю така вимога до ВККС тотожна тому, що сама ж Велика Палата Верховного Суду раніше за текстом своєї постанови визнала необов\`язковим: покроковим поясненням арифметики виставлення балів та роз\`ясненням мотивів ухваленого рішення через уточнення того, як саме конкретне питання чи тема обговорення трансформувалася у відповідне числове значення. Водночас подібного обов\`язку Комісія як в силу вимог профільного закону, так і з огляду на зміст Положення № 20/зп-25, не має.
**58. **Автори окремої думки звертають увагу, що відповідно до пункту 2.4.1 розділу 2 та підпункту 5.6.1.2.1 пункту 5.6 розділу 5 Положення № 20/зп-25 «рішучість та відповідальність» визначено як єдиний показник особистої компетентності вагою 25 балів. Сама постанова відтворює цю структуру: особиста компетентність - 50 балів, з яких «рішучість та відповідальність» - 25 балів і «безперервний розвиток» - 25 балів. Окремий виклад змісту рішучості (пункт 2.5) і відповідальності (пункт 2.6) розкриває складові єдиного показника, але не перетворює його на два самостійні показники, кожен з яких потребував би окремого числового вираження та окремого мотивування.
**59. **Попри це, Велика Палата Верховного Суду у цій справі, визнавши рішучість і відповідальність «окремими характеристиками», що «підлягають оцінюванню», дійшла висновку, що рішення ВККС «не містить жодних мотивів» щодо показника «відповідальність», а тому виснувала, що оскаржуване рішення ВККС не відповідає вимозі обґрунтованості.
**60. **Вважаємо такий підхід помилковим. Положення № 20/зп-25, законність якого не оскаржувалася і не є предметом перегляду в цій справі, не передбачає окремого числового вираження кожної складової оцінки в межах єдиного показника. Комісія виставила бали саме так, як цього вимагає Положення.
**61. **Окремої уваги потребує те, проти чого фактично спрямовані доводи позивача. Як відтворено в постанові, позивач стверджував, що встановлення бар\`єру у виді вимірювання критерію особистої компетентності в балах, за відсутності такої вимоги в законі, породжує надмірну дискрецію Комісії. Тобто заперечення стосувалися не застосування Положення № 20/зп-25 у конкретній справі, а самої методології, закріпленої цим актом.
**62. **Положення № 20/зп-25 є чинним, його законність не оскаржувалася і не була предметом перегляду в цій справі. Комісія ухвалила рішення суто відповідно до нього. Скасування такого рішення з мотивів, що встановлена Положенням № 20/зп-25 методологія не забезпечує належного мотивування, означає фактичну оцінку цього акта поза передбаченою КАС України процедурою оскарження нормативно-правових актів.
**63. **Обговорення з кандидатом питань щодо тиску під час професійної діяльності стосується одночасно здатності не відкладати рішення та не виправдовувати відтермінування зовнішніми чинниками (пункт 2.5), і здатності брати на себе відповідальність та не посилатися на зовнішні обставини (пункт 2.6). Тому висновок про повну відсутність мотивів щодо обґрунтування оцінки за показником «відповідальності» не ґрунтується на вимогах Закону чи Положення.
*Мотивування оскаржуваного рішення ВККС є достатнім і не містить ознак свавілля*
**64. **Комісія надала кандидату можливість підтвердити власну відповідність критерію особистої компетентності. У відповідь на лист Комісії від 11 квітня 2025 року № 21-2602/25 позивач 17 квітня 2025 року надіслав заповнений опитувальник, у якому виклав тези на підтвердження відповідності показникам «рішучість та відповідальність» (звернення до територіального центру комплектування в березні 2022 року, мобілізація, виконання бойових завдань) і «безперервний розвиток» (здобуття ступенів спеціаліста з права та магістра з державного управління, курси підвищення кваліфікації в адвокатській діяльності, самоосвіта).
**65. **Варто зважити й на те, який обсяг перевірки насправді доступний сторонньому спостерігачеві. Він має: текст рішення з переліком обговорених тем; повний відеозапис співбесіди, до конкретних фрагментів якого рішення відсилає за часовими позначками; Положення № 20/зп-25 з описом змісту кожного показника; індивідуальні бали кожного члена Комісії; формулу обчислення підсумкового бала. Майже жодна інша категорія адміністративних актів в Україні не супроводжується таким рівнем доступної перевірки.
**66. **Якщо й цього недостатньо, щоб висновок Комісії вважався зрозумілим сторонньому спостерігачеві, то відповідний стандарт стає недосяжним у принципі, а отже, перестає бути критерієм законності й перетворюється на інструмент перегляду оцінки по суті.
**67. **У рішенні Комісії наведено конкретні теми, обговорені з кандидатом, із посиланням на часові позначки відеозапису співбесіди: розуміння кандидатом поняття «тиск з боку органів державної влади», особисті приклади такого тиску в професійній діяльності, приклади рішучості (участь у заходах із забезпечення оборони України з липня по листопад 2022 року) та приклади безперервного розвитку (навчання, передбачене законодавством про адвокатуру, читання, професійне спілкування, подорожі). Також наведено індивідуальні бали кожного члена Комісії за кожним показником, застосований метод усереднення (пункт 5.7 Положення № 20/зп-25), підсумковий бал за критерієм і його співвідношення з мінімальним порогом. Постановою цього не заперечено, навпаки, констатовано, що Комісія навела відомості про пояснення кандидата та зазначила підсумкові бали.
**68. **Варто звернути увагу й на внутрішню будову самої постанови. У розділі про встановлені обставини і далі в мотивувальній частині Велика Палата Верховного Суду послідовно відтворює зміст оскаржуваного рішення, а саме обговорені з кандидатом теми з посиланням на часові позначки відеозапису, його відповіді щодо рішучості та безперервного розвитку, індивідуальні бали кожного члена Комісії, обчислений середній бал і його співвідношення з порогом.
**69. **Рішення, мотиви якого вдається відтворити настільки детально, не є рішенням, що «не містить мотивів» у розумінні пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII. Констатуючи їх відсутність після власного ж переказу, постанова фіксує не брак мотивів, а незгоду з їх обсягом.
**70. **Посилання на конкретні часові позначки відеозапису є не менш суворим стандартом фіксації обговорення, ніж наведення стенограми: кандидат, стороння особа та суд мають технічну можливість переглянути відповідний фрагмент засідання й зіставити його з мотивувальною частиною рішення.
**71. **Тема обговорення поняття «тиск з боку органів державної влади» та особистих прикладів такого тиску безпосередньо стосується змісту показника, який охоплює здатність не відкладати рішення попри складнощі та не виправдовувати відтермінування зовнішніми чинниками (пункт 2.5 Положення № 20/зп-25). Отже, вибір Комісією саме цієї теми для перевірки відповідного показника є логічним і раціональним, а не свавільним.
**72. **Щодо показника «безперервний розвиток», пункт 2.7 Положення № 20/зп-25 пов\`язує відповідність показнику зі свідомими й послідовними зусиллями з професійного саморозвитку, наявністю (принаймні усно) сформованого плану розвитку, регулярним саморозвитком і активною позицією у професійному середовищі. Відповіді кандидата, відтворені в рішенні, стосувалися навчання, обов\`язковість якого випливає із закону про адвокатуру, читання «час до часу», професійного спілкування та подорожей. Оцінка глибини, змістовності й переконливості таких прикладів, зокрема співвідношення епізодичного читання та вимоги систематичності, належить до дискреційних повноважень Комісії. Для стороннього спостерігача логіка такої оцінки зрозуміла зі зіставлення зафіксованих у рішенні відповідей кандидата з переліком ознак, наведених у пункті 2.7, і не потребує додаткового текстуального обґрунтування кожного бала. Викладений у постанові висновок про те, що Комісія мала б окремо пояснити, які саме з поданих відомостей визнані недостатніми, за своєю суттю вимагає повторити те, що очевидно з поєднання змісту рішення та Положення.
**73. **Індивідуальні бали членів Комісії за показником «рішучість та відповідальність» (15, 18, 21, 19, 10, 19) та за показником «безперервний розвиток» (15, 7, 9, 8, 5, 19) істотно різняться. Це свідчить про те, що кожен член Комісії сформував власну, незалежну оцінку за внутрішнім переконанням, а не механічно відтворював наперед визначений результат. Про доказове значення розбіжностей в індивідуальних оцінках Велика Палата Верховного Суду зазначала у пункті 208 постанови від 8 липня 2025 року у справі № 990/389/25, де, окрім того, підкреслила, що сам факт виставлення кандидату не максимальної оцінки не створює для Комісії обов\`язку в усіх випадках пояснювати причини невиставлення саме максимального бала.
**74. **Арифметика рішення ВККС також не узгоджується з висновком суду про формальний характер оцінювання. За єдиним показником «рішучість та відповідальність» кандидат отримав 17,75 бала із 25 (близько 71 %), що свідчить про врахування Комісією його пояснень щодо військової служби та проходження під час неї конкретних випробувань. Найнижчою є оцінка за показником «безперервний розвиток» - 9,75 бала із 25 (близько 39 %), і вона, з огляду на зафіксовані у рішенні відповіді кандидата, узгоджується з вимогами пункту 2.7 Положення. Крім того, за результатами того самого засідання Комісія визнала ОСОБА\_1 таким, що відповідає критеріям соціальної компетентності (40 балів із 50) та професійної етики й доброчесності (285 балів із 300). Тобто оцінка не мала характеру загального упередженого ставлення до кандидата, а була диференційованою за кожним критерієм окремо, що вказує на індивідуалізований, а не формальний підхід.
**75. **Показовим є зіставлення двох частин одного й того самого рішення Комісії. За критерієм соціальної компетентності рішення ВККС не містить ані переліку обговорених із кандидатом тем, ані посилань на часові позначки відеозапису, ані відтворення його відповідей. У ньому викладено методологічний підхід Комісії, наведено індивідуальні бали членів Комісії за чотирма показниками, обчислений за пунктом 5.7 Положення № 20/зп-25 середній бал і підсумковий результат за критерієм.
**76. **Отже, мотивування за критерієм соціальної компетентності є менш розгорнутим, ніж за критерієм особистої компетентності, де Комісія додатково назвала обговорені теми, навела пояснення кандидата і послалася на конкретні фрагменти відеозапису. Постанова зазначає, що ця частина рішення не була предметом перегляду. Проте, саме це й підтверджує наведене. Вада мотивування, яку Велика Палата Верховного Суду виявила в одній частині рішення, у не менш лаконічній другій частині лишилася непоміченою, бо результат там був для кандидата сприятливим.
**77. **Якщо та сама структура мотивування достатня там, де кандидат подолав поріг, і недостатня там, де не подолав, то фактичним предметом перевірки стало не мотивування, а результат оцінювання. Саме це Велика Палата Верховного Суду у пункті 72 постанови визначила як таке, що виходить за межі судового контролю.
**78. **Отже, з рішення випливає, які теми обговорювалися з кандидатом, які пояснення він надав, як їх оцінив кожен член Комісії та який остаточний результат за критерієм отримано. Цього достатньо, щоб як кандидату, так і незалежному сторонньому спостерігачу було зрозуміло, на підставі яких обставин Комісія дійшла свого висновку.
**79. **Незгода суду першої інстанції зі ступенем деталізації мотивування, який обрав компетентний колегіальний орган, не є тотожною відсутності мотивів як підставі для скасування рішення за пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII. Судовий контроль за дискреційними рішеннями ВККС не передбачає підміни оцінки колегіального органу оцінкою суду.
**80. **Звертаємо також увагу на висновки, яких дійшла Велика Палата Верховного Суду в цій справі, які за змістом розходяться з її попередньою практикою, згідно з якою оцінювання особистої та соціальної компетентності є індивідуальним, здійснюється за внутрішнім переконанням членів Комісії і не потребує детального поелементного обґрунтування (постанови від 20 березня 2025 року у справі № 990/85/24, від 28 листопада 2024 року у справі № 990/92/24, від 8 липня 2025 року у справі № 990/389/25 та від 19 березня 2026 року у справі № 990/329/25). Постановою не обґрунтовано, чому ці висновки у цих справах не застосовано, а також відсутні будь-які мотиви відступу від них.
**81. **Стала і передбачувана практика Верховного Суду є складовою принципу юридичної визначеності, що випливає зі статті 8 Конституції України. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що суперечлива практика найвищого судового органу держави за відсутності механізму її узгодження здатна сама собою породжувати несумісну з Конвенцією правову невизначеність.
**82. **Велика Палата Верховного Суду наділена повноваженням відступити від висновку щодо застосування норми права, викладеного в її попередніх постановах. Проте такий відступ має бути прямо зазначений і вмотивований: учасники відповідних правовідносин повинні розуміти, яка саме позиція втратила актуальність і з яких причин. У цій справі постанова не містить ані констатації відступу, ані його мотивів. Унаслідок цього в практиці Великої Палати співіснують два несумісні підходи до того самого питання про обсяг мотивування рішення ВККС за критеріями особистої та соціальної компетентності.
*Щодо пропорційності та доводів про порушення статті 8 Конвенції*
**83. **У пункті 126 постанови вказано, що «…*визнання рішення протиправним у зв\`язку з відсутністю належного мотивування та порушенням принципу пропорційності саме по собі зумовлює необхідність усунення таких порушень суб\`єктом владних повноважень*». Проте аналіз того, у зв\`язку з чим констатовано порушення принципу пропорційності, у постанові відсутній.
**84. **Пропорційність у розумінні пункту 8 частини другої статті 2 КАС України передбачає встановлення щонайменше трьох елементів: втручання у право, свободу чи інтерес особи; легітимної мети, якої досягає рішення; балансу між несприятливими наслідками для особи та цією метою. Жодного з них у постанові не встановлено.
**85. **До того ж висновок про порушення пропорційності суперечить решті мотивів постанови. Якщо, як зазначено в ній, суд не оцінює рішення Комісії по суті, а перевіряє лише наявність мотивів, то предмет для перевірки балансу між наслідками рішення та його метою відсутній. Констатація порушення пропорційності в резолютивній логіці постанови залишається немотивованою.
**86. **Посилання позивача на статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є безпідставними та підлягали відхиленню, оскільки згідно з критерієм, сформульованим ЄСПЛ у справі «Денісов проти України» \[ВП\] (заява № 76639/11), застосовність цієї статті до заходів, пов\`язаних із професійною діяльністю, залежить від того, чи досягають негативні наслідки достатнього рівня серйозності для приватного життя особи.
**87. **У справі «Денісов проти України» ЄСПЛ розмежував два підходи до застосовності статті 8 Конвенції у спорах, пов\`язаних із професійною діяльністю: підхід, що ґрунтується на підставах заходу, і підхід, що ґрунтується на його наслідках. За другим із них заявник має довести, що негативні наслідки досягли достатнього рівня серйозності для його приватного життя. Водночас Конвенція не гарантує права доступу до публічної служби.
**88. **Оскаржуване рішення не містить негативної оцінки особи позивача, не є заходом дисциплінарного характеру, не впливає на його статус адвоката і не створює остаточної перешкоди для участі в наступних конкурсах. Воно фіксує лише те, що в межах конкретної конкурсної процедури кандидат не досяг установленого порогу. Цим ця справа принципово відрізняється від справ «Олександр Волков проти України» та «Рамос Нунеш де Карвальйо е Са проти Португалії», у яких ішлося відповідно про звільнення судді з посади та дисциплінарне провадження щодо особи, яка вже обіймала посаду судді.
*Щодо способу захисту, обраного судом першої інстанції*
**89. **Оскільки, на наше переконання, відсутні підстави для скасування рішення ВККС, то доводи апеляційної скарги щодо завершення конкурсу та неефективності обраного способу захисту не потребували окремого аналізу. Водночас необхідно зауважити таке.
**90. **Відповідно до частини другої статті 245 КАС України суд обирає спосіб захисту, який забезпечує ефективне поновлення порушеного права. Спосіб захисту, що не може бути реалізований без зміни правового становища інших осіб, цій вимозі не відповідає.
**91. **Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів має рейтингову природу. Переможці визначаються шляхом зіставлення результатів кандидатів між собою (стаття 79-2 Закону № 1402-VIII), а рівність умов для кандидатів є одним із принципів кваліфікаційного оцінювання (пункти 1.1-1.6 Положення № 20/зп-25). Негативний для кандидата результат у такій процедурі настає не лише в разі непідтвердження здатності здійснювати правосуддя, а й у разі посідання місця в рейтингу, яке не дозволяє обійняти вакантну посаду.
**92. **Як стверджувала ВККС, конкурс, оголошений рішенням від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, завершено, а щодо решти його учасників ухвалено остаточні рішення. За таких умов повторне проведення співбесіди щодо одного кандидата означає або перегляд результатів конкурсу в цілому, або створення для цього кандидата окремої процедури, не передбаченої законом. Жодного з цих варіантів постанова не розглядає.
**93. **Відхиляючи доводи ВККС як такі, що мають ознаки припущення, постанова не враховує, що завершення конкурсу підтверджується рішеннями самої Комісії, наявними в матеріалах справи, і є обставиною, що встановлюється, а не прогнозується. Ця обставина додатково підтверджує, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту потребував окремої оцінки, а не лише посилання на обов\`язок усунути недоліки оскаржуваного рішення.
*Щодо наслідків застосованого підходу*
**94. **Підхід, застосований у постанові, має наслідки, що виходять за межі цієї справи.
**95. **По-перше, він поширюється на всі рішення Комісії за критеріями особистої та соціальної компетентності, ухвалені за однаковою методологією. Кожне з них стає вразливим з підстави, якої закон не передбачає.
**96. **По-друге, він спонукає Комісію фіксувати в рішеннях негативні характеристики кандидатів. Щоб виконати вимогу навести конкретні фактичні дані чи приклади, які свідчили б про недостатність рішучості, Комісія має описати в рішенні, у чому саме кандидат виявився нерішучим або безвідповідальним. Такі формулювання долучаються до досьє і є публічними. Нейтральна конструкція «не набрав необхідної кількості балів» захищає кандидата значно краще, ніж перелік його вад, якого вимагає постанова.
**97. **По-третє, оцінка мотивів у площині їх достатності не має вимірюваного критерію. Ні постанова, ні рішення суду першої інстанції не визначають, який обсяг мотивування був би достатнім. Тому будь-яке нове рішення Комісії за результатами повторного розгляду може бути оскаржене з тієї самої підстави, а спір - відтворюватися без кінця. Спосіб захисту, що не має визначеного завершення, не є ефективним у розумінні частини другої статті 245 КАС України.
**Висновок**
**98. **Оцінивши наведені обставини в їх сукупності, автори окремої думки дійшли переконання, що рішення ВККС від 6 травня 2025 року № 5/ас-25 у частині оцінювання особистої компетентності позивача ухвалено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, це рішення містить посилання на визначені законом підстави та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, а тому підстави для його скасування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII були відсутні.
**99. **Вважаємо, що у цій справі Велика Палата Верховного Суду мала сформулювати висновок такого змісту: рішення ВККС, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання за критеріями особистої та соціальної компетентності, відповідає вимозі пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, якщо в його змісті наявні: (1) теми, обговорені з кандидатом під час співбесіди, із засобами, що дають змогу їх перевірити; (2) пояснення кандидата, надані письмово та під час співбесіди; (3) індивідуальні оцінки членів Комісії за кожним показником; (4) застосований спосіб обчислення підсумкового бала за критерієм і його співвідношення з установленим порогом. Оцінка того, наскільки докладно викладені мотиви, виходить за межі судової оцінки.
**100. **Отже, апеляційна скарга Вищої кваліфікаційної комісії суддів України підлягала задоволенню, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі № 990/252/25 - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА\_1
**Судді: О. В. Ступак**
**К. М. Пільков**
**С. О. Погрібний**
**В. Ю. Уркевич**