ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 140741853

Озвучення тимчасово недоступне

15.10.26

22-ц/812/2282/26

Провадження № 22-ц/812/2282/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 жовтня 2026 року м. Миколаїв

справа № 489/2594/22

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Гриник В.О.,

за участі боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника боржників ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_3

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 01 вересня 2026 року під головуванням судді Шолох Л.М., в приміщенні цього ж суду, дата складення повного судового рішення не зазначена,

за заявою

ОСОБА_4 про накладення на ОСОБА_1 штрафу та за заявою ОСОБА_1 про зловживання процесуальними правами ОСОБА_4 у цивільній справі,

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Садово-виноградарське товариство «Зоря», про визнання незаконною та скасування державної реєстрації речових прав, визнання права власності на нерухоме майно,

та зустрічним позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про виселення з садового будинку АДРЕСА_1 , третя особа- виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування,

в с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

В серпні 2026 року ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про накладення на ОСОБА_1 штрафу у зв`язку із невиконанням рішення суду, яке набрало законної сили у справі № 489/2594/22.

Заявник зазначав, що під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників (якщо відповідач, боржник є юридичною особою) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Посилаючись на те, що судове рішення ОСОБА_1 не виконано, просив суд про накладення на цього боржника штрафу в розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

ОСОБА_1 також звернувся до суду в серпні 2026 року з клопотанням про визнання зловживання ОСОБА_4 процесуальними правами.

Заявник зазначав, що на розгляді Центрального суду м. Миколаєва перебуває клопотання про виконання ухвали суду щодо стягнення штрафу, подане ОСОБА_4 , який ніяк не може відрізнити заяви/клопотання по суті справи із процесуальними заявами/ клопотаннями. Клопотання про виконання ухвали суду щодо стягнення штрафу, подане взагалі без наявності в природі такої ухвали.

Зазначав, що якщо заявник в клопотанні просить суд накласти штраф, та не посилається на існуючу ухвалу про накладення штрафу, то дана заява по суті справи, яка подана з порушенням частини сьомої статті 43 ЦПК України підлягає залишенню без розгляду.

Посилаючись на викладене, просив суд залишити без розгляду клопотання ОСОБА_4 , та застосувати до нього заходи визначені частиною третьою статті 148 ЦПК України.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 вересня 2026 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 07 вересня 2026 року про виправлення описки заяву ОСОБА_4 задоволено частково.

Відмовлено у прийняття звіту ОСОБА_1 про виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року у справі №489/2594/22, поданого 03 серпня 2026 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави штраф у розмірі 66560 грн 00 коп.

Повторно зобов`язано ОСОБА_1 надати у строк до 01 жовтня 2026 року включно звіт про виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року у справі № 489/2594/22 про виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 із садового будинку АДРЕСА_1 .

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання зловживання процесуальними правами ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вивчивши наданий ОСОБА_1 звіт, суд дійшов висновку, що він не є звітом про виконання рішення суду, яке набрало законної сили у справі № 489/2594/22, оскільки він не має відомостей про його виконання чи орієнтовні строки виконання цього рішення.

Наведені ОСОБА_1 та його представником ОСОБА_8 доводи про те, що виконати рішення суду у цій справі неможливо, оскільки сім`я ОСОБА_9 проживає не в будинку, який належить ОСОБА_4 , а в іншому садовому будинку, не заслуговують на увагу. Ані під час розгляду справи, ані під час розгляду заяв сім`ї ОСОБА_9 про зупинення виконання рішення та відстрочення його виконання такі доводи ними не зазначалися, та більше відповідачами за зустрічним позовом визнавалася ця обставина. Посилання на те, що сім`я ОСОБА_9 проживає в іншому будинку, ані ж той що належить ОСОБА_4 під час складення звіту про виконання рішення суду у цій справі, є суперечливою процесуальною поведінкою.

За результатами розгляду питання щодо прийняття звіту ОСОБА_1 про виконання рішення суду суд дійшов висновку, що такий звіт не може бути прийнятий судом, оскільки боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також додатково може встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 453-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (частина третя статті 453-3 ЦПК України).

Оскільки суд дійшов висновку про необхідність відмовити у прийнятті звіту про виконання рішення суду у справі № 489/2594/22 то заява ОСОБА_4 про накладення на ОСОБА_1 штрафу є обґрунтованою.

Також в порядку частини третьої статті 453-4 ЦПК України ОСОБА_1 слід встановити новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у цій справі до 01 жовтня 2026 року включно.

Щодо заяви ОСОБА_1 про визнання зловживання ОСОБА_4 процесуальними правами, то суд дійшов висновку, що у даному випадку відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4 допущено зловживання процесуальними правами в розумінні статті 44 ЦПК України, адже за змістом заяви ОСОБА_4 він просить застосувати до ОСОБА_1 штраф за неподання звіту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Калашникова П.В., звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість вказаного судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні заяви ОСОБА_4 про накладення на ОСОБА_1 штрафу.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що за змістом пункту 6 частини 2 статті 453-3 ЦПК України, звіт боржника про виконання судового рішення має містити- у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення.

Апелянт зазначає, що листом виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 14 вересня 2026 року зазначено, що інформація про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна садово-виноградарське товариство «Зоря», будинок АДРЕСА_1 відсутня. Також з листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради від 14 вересня 2026 року вбачається, що серед переданих справ управлінням ДАБІ у Миколаївській області до управління, дозвільні документи про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта за адресою АДРЕСА_1 відсутні.

13 червня 2019 року садовий будинок АДРЕСА_1 було зареєстровано як приватну власність на ім`я ОСОБА_5 без внесення відомостей про вулицю на якій він розташований. Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будинок № НОМЕР_1 у СВТ «Зоря» належить ОСОБА_4 на підставі договору дарування, тобто також без зазначення обов`язкових реквізитів для його ідентифікації місця розташування.

Зазначає, що ідентифікувати саме будинок, з якого повинна виселитися родина ОСОБА_1 згідно рішення суду та виконавчого провадження неможливо, адже місце його розташування не містить реквізитів, обов`язковість яких передбачена Постановою КМУ від 27 березня 2019 року № 367, та яка діяла саме під час первинної реєстрації речових прав на нерухоме майно ОСОБА_5 .

Апелянт вказує, що хоча родина ОСОБА_1 і проживає в будинку, який розташований на території СВТ «Зоря» але він зовсім не відповідає тим технічним характеристикам, які зазначені в технічному паспорті на ім`я ОСОБА_5 , а також у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно яких будинок № НОМЕР_1 у СВТ «Зоря» належить ОСОБА_4 , адже у витязі про право власності відсутня повна інформація про місце розташування об`єкту нерухомості, яка б в повній мірі дозволила його ідентифікувати та прямо вказати, що це саме той будинок, саме з тими характеристиками, з якого повинна виселитися родина ОСОБА_9 . Все це проголошувалось під час розгляду звіту, але безпідставно не було взято судом до уваги.

Узагальнені доводи інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом, від учасників справи до апеляційного суду не надійшов.

В судове засідання стягувач ОСОБА_4 , який повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, не прибув. Заяв про відкладення розгляду справи в суд не надходило, а тому його неявка не перешкоджає розгляду справи.

2. Мотивувальна частина

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Садово-виноградарське товариство «Зоря», про визнання незаконною та скасування державної реєстрації речових прав, визнання права власності на садовий будинок в СВТ «Зоря», розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 . Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено у повному обсязі. Постановлено виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 із садового будинку АДРЕСА_1 .

Перегляд рішень суду першої та апеляційної інстанції в касаційному порядку не здійснювався.

На виконання вищевказаного рішення суду виданий виконавчий лист № 489/2594/22.

13 березня 2026 року на підставі вказаного виконавчого листа, головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Герасимчук О.О. відкриті виконавчі провадження № 80499198, (щодо боржника ОСОБА_1 ) та № 80499165 (щодо боржника ОСОБА_2 ) про виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 із садового будинку АДРЕСА_1 (т.6 а.с.62-63, 157).

06 березня 2026 року на підставі виконавчого листа №489/2594/22 від 08 січня 2026 року, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва, головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бєлоус Д.А. відкрите виконавче провадження № 80418335 (щодо боржника ОСОБА_6 ) про виселення (т.6 а.с.94).

Цього ж числа постановою, старшого державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пахомовою В.А. відкрите виконавче провадження № 80433489 з примусового виконання рішення суду №489/2594/22 (щодо боржника ОСОБА_7 ) про виселення (т.6 а.с.126).

Ухвалами Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 від імені яких діє адвокат Калашніков П.В., про зупинення стягнення за виконавчим листом №489/2594/22 від 08 січня 2026 року про виселення ОСОБА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , із садового будинку АДРЕСА_1 садово-виноградного товариства «Зоря» у м. Миколаєві до розгляду кримінального провадження №489/10001/25 та винесення відповідного вироку судом – відмовлено.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2026 року заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , від імені яких діє адвокат Калашніков П.В., про відстрочення виконання рішення суду у справі №489/2594/22 залишені без задоволення.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_4 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Зобов`язано ОСОБА_1 надати у строк до 03 серпня 2026 року включно звіт про виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року у справі № 489/2594/22 про виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 із садового будинку АДРЕСА_1 .

03 серпня 2026 року від ОСОБА_1 надійшов звіт про виконання рішення суду на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2026 року, в якому він просить прийняти його. (т.9 а.с.14-18).

У звіті ОСОБА_1 вказує на те, що виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року є неможливим у зв`язку з відсутністю повної адреси спірного об`єкту. Родина ОСОБА_9 хоча і проживає у будинку в СВТ «Зоря», однак він не відповідає технічним характеристикам, які зазначені в технічному паспорті складеному на ім`я ОСОБА_5 , а також у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно яких будинок № НОМЕР_1 у СВТ «Зоря» належить ОСОБА_4 та позбавляє можливості ідентифікувати цей будинок, як той з якого має виселитися сім`я ОСОБА_9 .

Позиція апеляційного суду

Згідно частин 1, 2, 4 статті 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах по інших спорах немайнового характеру.

Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 2 статті 453-3 ЦПК України звіт боржника про виконання судового рішення має містити: найменування суду, до якого подається звіт; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення; перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому. До звіту додаються: довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 453-4 ЦПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 453-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 453-3 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також додатково може встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 453-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 148 цього Кодексу.

Відмовляючи у прийнятті звіту боржника ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що він не є звітом про виконання рішення суду, яке набрало законної сили у справі № 489/2594/22, оскільки він не має відомостей про його виконання чи орієнтовні строки виконання цього рішення.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про те, що боржник не довів наявність обставин, які об`єктивно ускладнюють виконання судового рішення, а вжиті ним заходи є недостатніми для своєчасного та повного виконання такого судового рішення.

Ухвала суду в частині відмови у прийнятті звіту учасники справи не оскаржували, а тому в цій частині ухвала апеляційним судом не перевіряється.

Щодо застосування штрафу

За змістом частин третьої та четвертої статті 453-4 ЦПК України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 148 цього Кодексу, а також встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 453-2 ЦПК України або за власною ініціативою розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Отже, застосування штрафу у випадку, передбаченому статтею 453-4 ЦПК України, хоча і є заходом процесуального примусу, однак здійснюється не як самостійне процесуальне питання, а як один із передбачених законом наслідків відмови у прийнятті звіту боржника про виконання судового рішення у межах спеціальної процедури судового контролю за виконанням судового рішення.

При цьому, виходячи з диспозиції частини 3 статті 453-4 ЦПК України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту, застосування до боржника штрафу є обов`язковим наслідком такої відмови.

Доводів на спростування висновку суду щодо застосування такого наслідку неприйняття звіту як застосування штрафу, апеляційна скарга не містить.

Доводи апеляційної скарги зводяться до обґрунтування неможливості виконання рішення про виселення та безпідставного, на думку апелянта, неприйняття судом звіту.

За такого, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду в частині застосування штрафу.

Отже, ухвалюючи судове рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про задоволення заяви.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником Калашниковим Павлом Володимировичем залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 вересня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Лівінський

Судді: Т.Б. Кушнірова

Н.О.Шаманська

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2026 року.