Провадження № 22-з/812/126/26 Доповідач в апеляційній інстанції суддя Царюк Л.М.
Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А
Іменем України
20 жовтня 2026 року м. Миколаїв Справа № 490/7029/18
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого – Царюк Л.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник – Головченко Олександр Андрійович, про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України про стягнення заробітної плати та середнього заробітку,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2025 року, з урахуванням ухвали від 17 листопада 2025 року про виправлення описки, позов задоволено частково.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 січня 2026 року було залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи в суді першої інстанції.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник – ОСОБА_2 , задоволено частково.
Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 січня 2026 року скасовано.
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник адвокат Головченко О.А., про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського НДЕКЦ Міністерства внутрішніх справ України про стягнення заробітної плати та середнього заробітку направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 03 березня 2026 року апеляційні скарги Миколаївського НДЕКЦ Міністерства внутрішніх справ України та ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник – Головченко О.А., задоволено частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2026 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні змінено.
Стягнуто з Миколаївського НДЕКЦ Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 30 000 без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів.
В іншій частині оскаржене рішення залишено без змін.
06 жовтня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник – Головченко О.А., подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесену ним при розгляді справи в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції.
Загальний розмір цих витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції складає 21 700 грн, а в суді апеляційної інстанції складає 21 500 грн які, на думку заявника, мають бути стягнуті з відповідача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.
Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21 (провадження № 61-11490св23).
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (частина третя статті 270 в редакції Закону № 4508-IX від 18 червня 2025 року, що набрала чинності 16 липня 2025 року).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Згідно частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).
Частина 4 статті 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції.
За матеріалами справи вбачається, що постановою Миколаївського апеляційного суду від 03 березня 2026 року апеляційні скарги Миколаївського НДЕКЦ Міністерства внутрішніх справ України та ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник – Головченко О.А., задоволено частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2026 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні змінено.
Стягнуто з Миколаївського НДЕКЦ Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 30 000 грн без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів.
В іншій частині оскаржене рішення залишено без змін.
Між тим, при ухваленні даної постанови, апеляційним судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат.
Звертаючись до суду з позовом та з заявою про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник – Головченко О.А., просив стягнути з Миколаївського НДЕКЦ Міністерства внутрішніх справ України на його користь 21 700 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору про надання правової допомоги від 15 листопада 2016 року № 8; копію додаткової угоди від 30 грудня 2016 року № 2 до договору про надання правової допомоги № 8; копію додаткової угоди 3 4 від 26 жовтня 2017 року до договору про надання правової допомоги № 8; копію додаткової угоди від 30 грудня 2017 року № 5 до договору про надання правової допомоги № 8; копію акта виконаних робіт від 21 серпня 2018 року № 4 від 26 жовтня 2017 року договору про надання правничої допомоги № 8 від 15 листопада 2016 року; копію договору від 20 лютого 2019 року № 6/19 про надання правової/правничої допомоги; копію додаткової угоди від 31 грудня 2020 року № 4 до договору про надання правової/правничої допомоги № 6/19 від 20 лютого 2019 року; копію додаткової угоди від 31 грудня 2023 року № 5 до договору про надання правової/правничої допомоги № 6/19 від 20 лютого 2019 року; копію додаткової угоди від 24 грудня 2025 року № 6 до договору про надання правової/правничої допомоги № 6/19 від 20 лютого 2019 року; копію ордеру від 19 листопада 2020 року; копію квитанції від 24 грудня 2025 року на суму 7 800 грн та прибуткового касового ордеру на суму 3 900 грн від 22 серпня 2018 року.
За змістом вищевказаних документів вбачається, що сторони встановили гонорар адвоката в сумі 600 грн за одну годину роботи адвоката, професійна правнича допомога надана на загальну суму 21 700 грн за наступні послуги при розгляді справи в суді першої інстанції: підготовка, здача адвокатського запиту - 1 год; консультація з питання можливості та перспективності подачі позову – 30 хв.; підготовка, складання та подача позову – 6 год. (загалом 3 900 грн); відповідь на відзив – 3 000 грн; 23 призначених судових засідання – 13 800 грн; заява про ухвалення додаткового рішення – 1 000 грн.
При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу слід врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В своєму відзиві на позовну заяву Миколаївський НДЕКЦ Міністерства внутрішніх справ України просив відмовити позивачу у стягненні витрат на надання професійної правничої допомоги понесених при розгляді справи в суді першої інстанції у зв`язку з тим, що позов задоволенню не підлягає.
За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених витрат відповідачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, складність справи, суть спору, характер послуг, об`єм виконаних робіт адвокатом, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи в суді першої інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу – 21 700 грн.
Враховуючи, що за результатами перегляду апеляційним судом рішення суду першої інстанції вимоги позову було задоволено на 62.09 %, з Миколаївського НДЕКЦ Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу понесені при розгляді справи в суді першої інстанції, пропорційно до задоволених позовних вимог, в розмірі 13 473.53 (21 700 х 62.09%) грн.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частин 1, 2 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Частинами 1, 2, 3 статті 246 ЦПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина 1 статті 182 ЦПК України).
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Як зазначив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 березня 2020 року у справі №520/8309/18, законодавцем визначено процесуальний наслідок не заявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п`ятиденного строку з моменту винесення рішення у справі. В такому випадку суд залишає заяву сторони про винесення додаткового судового рішення без розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в ухвалах Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі №750/14822/21, від 24 травня 2023 року у справі № 446/2455/21.
Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 161/5317/18, неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу чи в строк визначений частиною 8 статті 141 ЦПК України не надав суду доказів щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи - підстав до стягнення зазначених витрат не вбачається.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 та від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18.
Враховуючи зазначене, оскільки ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник - Головченко О.А., до закінчення судових дебатів у справі, що була розглянута апеляційним судом, не зробив заяви про необхідність розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, то заява, подана ним 06 жовтня 2026 року, підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 137,141, 246, 270 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник – Головченко Олександр Андрійович, про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (ЄДРПОУ 25574110) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 13 473 грн 53 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи в суді першої інстанції.
В частині вимог заяви про стягнення з Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник – ОСОБА_2 , витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повне судове рішення складено 20 жовтня 2026 року.