ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 140720466

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 569/24360/26

1-кс/569/8380/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_4 ,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор, у рамках кримінального провадження № 62025240030007340 від 03.07.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 5 ст. 407 КК України, звернувся до суду із вказаним клопотанням.

Своє клопотання обґрунтовує тим, що 02.06.2025 громадянин України ОСОБА_4 , призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу під час загальної мобілізації до Збройних Сил України, після чого направлений для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 червня 2025 року №153 (по стройовій частині), солдата ОСОБА_4 зараховано на військову службу за призовом у воєнний час на всі види забезпечення та призначено на посаду водія електронавантажувача (автонавантажувача) відділення інженерної техніки інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 , після чого він приступив до виконання службових обов`язків.

Згідно ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватись правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, внутрішнього порядку, у службовий час постійно знаходитись у розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частиною 2 статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб, який в передбаченому законом порядку неодноразово продовжено та діяв станом на червень 2025 року.

Відповідно до пунктів 1, 2 Додатку №1 «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.06.1992 №2471-701 «Про право власності на окремі види майна», зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), вибухові речовини і засоби вибуху не можуть перебувати у власності громадян.

Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, проходячи військову службу на посаді водія електронавантажувача (автонавантажувача) відділення інженерної техніки інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, 03.06.2025 близько 09 год. 00 хв. (точніше досудовим розслідуванням не встановлено, однак, саме в цей час виявлено його відсутність на військовій службі), самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_1 , відправившись за місцем свого проживання у місто с. Країв, Рівненської області, де почав проводити службовий час на власний розсуд, не пов`язаний із проходженням військової служби та тимчасово обов`язки військової служби не виконував.

Крім цього, 14.08.2026 приблизно о 10 год. 30 хв. поблизу с. Колесники Рівненського району Рівненської області, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до вимог п. 6 ст. 8 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», було розшукано солдата ОСОБА_4 , який відповідно до рапорту командира взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_6 від 03.06.2025 №1203 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та був відсутній на ранковій перевірці о 09.00 год. 03.06.2025.

У подальшому, з метою встановлення обставин його самовільного залишення військової частини, вжиття передбачених законодавством заходів реагування та виконання повноважень Військової служби правопорядку, ОСОБА_4 було затримано та доставлено до адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Цього ж дня, приблизно о 14 год. 20 хв. солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, проходячи військову службу на посаді водія електронавантажувача відділення інженерної техніки інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, перебуваючи у службовому кабінеті № 16 адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх вчинити, висловив усну пропозицію службовій особі, яка займає відповідальне становище – начальнику відділення запобігання вчиненню виявлення і припинення правопорушень - заступнику начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковнику ОСОБА_7 та в подальшому, всупереч попередженням про настання кримінальної відповідальності, надав неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 2000 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на вказану дату становило 89 397,6 гривень за невчинення ОСОБА_7 дій з використанням наданого йому службового становища, а саме за зняття ОСОБА_4 з розшуку як військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину, невжиття щодо нього передбачених законодавством заходів реагування у зв`язку із самовільним залишенням військової частини, а також за сприяння в його безперешкодному виходу за межі території ІНФОРМАЦІЯ_3 без його затримання та подальшого доставлення до відповідного органу військової служби правопорядку, тобто за невчинення дій, які ОСОБА_7 , використовуючи надане йому службове становище, був уповноважений та зобов`язаний вчинити у зв`язку з перебуванням ОСОБА_4 у розшуку.

28.08.2026 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за вказаних фактичних обставин, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України при цьому раніше повідомлена підозра за ч. 3 ст. 369 КК України залишилася без змін.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 даних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, зокрема:

- протоколом огляду місця події від 14.08.2026;

- протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 14.08.2026;

- протоколом огляду відеозапису від 15.08.2026;

- протоколом огляду речей від 19.08.2026;

- протоколами допиту свідків від 15.08.2026;

- повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 26.06.2025;

- актом службового розслідування від 12.06.2025;

- протоколом допиту свідка від 26.08.2026;

- іншими здобутими в ході досудового розслідування доказами.

15.08.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за вказаних фактичних обставин, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Постановою прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону продовження строк досудового розслідування до 3 місяців, тобто до 15.11.2026.

Строк запобіжного заходу (домашній арешт) закінчується 16.10.2026, однак ризики, що стали підставою обрання запобіжного заходу, не зменшились та не відпали.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Покликаючись на наведене, прокурор вказує на необхідність продовження строку дії запобіжного заходу та обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 16.08.2026.

Беручи до уваги вищевказане, а також те, що строк дії ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 16.08.2026 закінчується, а заявлені ризики не зменшилися, виникла необхідність у вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_4 .

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задоволити з підстав викладених у ньому. Розгляд клопотання просив провести без фіксування судового процесу технічними засобами.

Підозрюваний та його захисник не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора. Розгляд клопотання просили провести без фіксування судового процесу технічними засобами.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши клопотання та надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

З урахуванням заяв учасників судового розгляду, відповідно до ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

В судовому засіданні встановлено, що Рівненським РУП ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025180000000233 від 06.05.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч. 4 ст.246 КК України.

За вищевказаних обставин, у рамках даного кримінального провадження, 15.08.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за вказаних фактичних обставин, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

16.08.2026 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 16.10.2026.

Постановою прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону продовження строк досудового розслідування до 3 місяців, тобто до 15.11.2026.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушень чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Продовжити підозрюваному, строк застосованого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, є доцільним оскільки ризики передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були при попередньому рішенні суду про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не зникли, кваліфікація злочину у якому він підозрюється не змінилась.

Такий висновок узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України").

Метою застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, а також перешкоджання ризикам, а саме:

- переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, зокрема: ОСОБА_4 усвідомлюючи те, що його протиправну діяльність викрито, розуміючи реальність і невідворотність покарання за вчинений злочин, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк на строк від 4 до 8 років з конфіскацією майна або без такої, може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.

– незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а саме: знаючи місце роботи, можливе місце проживання та інші персональні дані працівників ВСП, які безпосередньо виявили, затримали та доставили ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також інших осіб, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, підозрюваний може шляхом умовлянь, переконування, вчинення психологічного тиску та/або іншим незаконним способом впливати на них з метою спонукання до зміни або відмови від надання показань щодо обставин його затримання, доставки до ІНФОРМАЦІЯ_4 , пропозиції та надання неправомірної вигоди, а також інших обставин вчинення кримінального правопорушення.

-може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а саме: шляхом неприбуття або несвоєчасного прибуття на виклики слідчого, прокурора та суду, що може призвести до затягування строків досудового розслідування та судового розгляду, а також ускладнити проведення необхідних процесуальних дій за його участю. Крім того, з урахуванням характеру кримінального правопорушення, обставин його вчинення та поведінки підозрюваного після виявлення працівниками ВСП, існують достатні підстави вважати, що, перебуваючи на волі та не будучи належним чином обмеженим у можливості пересування, ОСОБА_4 може вживати заходів, спрямованих на ухилення від участі у процесуальних діях та іншим чином перешкоджати проведенню досудового розслідування. Водночас, на даний час перевіряється його можлива причетність до вчинення інших кримінальних правопорушень на території м. Рівного та Рівненського району, у зв`язку з чим існує необхідність забезпечення його належної процесуальної поведінки та можливості проведення з його участю необхідних слідчих та процесуальних дій..

-може вчинити інше кримінальне правопорушення а саме: у ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , допустив порушення встановленого порядку проходження військової служби, у зв`язку з чим був виявлений та затриманий працівниками військової служби правопорядку і доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Перебуваючи у вказаному підрозділі та усвідомлюючи можливі правові наслідки встановлених щодо нього обставин, ОСОБА_4 умисно запропонував та надав службовій особі яка займає відповідальне становище неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 2000 доларів США за невчинення останнім дій з використанням наданого йому службового становища, спрямованих на забезпечення уникнення ним передбачених законом заходів реагування та можливості безперешкодно залишити територію ІНФОРМАЦІЯ_4 . Таким чином, після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 не припинив протиправної поведінки, а вчинив інше умисне кримінальне правопорушення, пов`язане з наданням неправомірної вигоди службовій особі. Наведене у своїй сукупності свідчить про нехтування ОСОБА_4 встановленими законом вимогами та його готовність використовувати протиправні способи для уникнення небажаних для нього правових наслідків, у зв`язку з чим існують достатні підстави вважати, що, перебуваючи на волі та за відсутності належних процесуальних обмежень, він може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Застосування особистого зобов`язання, особистої поруки не зможе забезпечити своєчасного проведення основних слідчих дій, контролю за місцем перебування підозрюваного, а також не забезпечить ризику вчинення дій підозрюваним спрямованих на знищення, приховування або спотворення будь-який із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконний вплив останнього на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Даних, які б вказували на неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 не встановлено.

Через особливу складність кримінального провадження, строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено постановою прокурора до 3-х місяців, тобто до 15.11.2026 включно.

Покладені на ОСОБА_4 обов`язки не є обтяжливими щодо підозрюваного та в достатній мірі забезпечують його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов`язків. Підозрюваний не порушував покладені на нього обов`язки, що, в свою чергу, свідчить про те, що застосований слідчим суддею запобіжний захід до останньої є таким, що достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, забезпечує його належну процесуальну поведінку у кримінальному провадженні.

За наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення, запобігання ризиків передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, приймаючи до уваги обставини вчинення злочину те, що термін застосованого до підозрюваного запобіжного заходу спливає, тому слід продовжити підозрюваному строк тримання під домашнім арештом у певний період доби, з покладенням обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України про які просить сторона обвинувачення.

Керуючись ст.ст.176-178,179,193,194,196,205,309,372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , з професійно-технічною освітою, одруженого, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді водія електронавантажувача відділення інженерної техніки інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, в межах строку досудового розслідування, тобто до 15.11.2026.

Покласти на підозрюваного наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- не відлучатися за територію Рівненської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- заборонити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , окрім випадків оголошення «Повітряна тривога» (чи інше) та необхідності слідування та перебування в пунктах укриття, в період часу з 21 год 00 хв по 07 год 00 хв покидати житло, за адресою АДРЕСА_4 .

Виконання ухвали покласти на слідчого, прокурора у кримінальному провадженні.

Встановити строк дії ухвали та термін дії обов`язків, покладених судом, визначити до 15.11.2026.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя -